Психолого-педагогічні вимоги до професійної діяльності вихователів дошкільних освітніх установ

Размещено на http://www.allbest.ru

Психолого-педагогічні вимоги до професійної діяльності вихователів дошкільних освітніх установ

Юлія Руденко,

доктор педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики дошкільного виховання ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса, Україна)

Ірина НЕПОМНЯЩА,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики дошкільного виховання ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса, Україна)

Анжела ПРОСЕНЮК,

кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і методики дошкільного виховання ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса, Україна)

У статті представлено сучасні вимоги до професійної діяльності вихователя. Метою виступає теоретичне обґрунтування сучасних психолого-педагогічних вимог до професійної діяльності вихователів дошкільних освітніх установ. На основі наукових досліджень проаналізовано різні конструкції вимог до професійної діяльності педагога. Проблемі формування якостей особистості педагога сприяли дослідження різних авторів, у яких стверджується, що якості особистості виражаються в органічній єдності її потреб, свідомості, знань, емоційно-вольової сфери та практичних дій, спрямованих на особистісне та професійне становлення. Підготовка сучасного вихователя дошкільного закладу повинна відповідати вимогам, що висуваються до інноваційної діяльності. Дошкільний працівник повинен володіти широким арсеналом інтелектуальних, моральних і духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на вихованця.

Українське суспільство зацікавлене у фахівцях, здатних самостійно діяти, ухвалювати рішення, відповідати за їх реалізацію, адаптуватися до мінливих умов сучасності. педагогічний вимога професійний

Аналіз наукової літератури показав, що проблемі професійної підготовки вихователів присвячено досить багато досліджень різних авторів, але єдиної позиції в розумінні комплексу та сутності професійних особис- тісних якостей майбутнього педагога-вихователя сьогодні немає. Розглянуто професійно значущі якості особистості педагога. Кожен педагог повинен удосконалювати свою педагогічну майстерність, яка є вищим рівнем педагогічної діяльності та виявляється у творчості, у постійному вдосконаленні мистецтва навчання, виховання та розвитку дітей. Проаналізовано причини, згідно з якими виникають ті чи інші психологічні проблеми навчання, розглянуто процес передачі й оволодіння окремими індивідами життєвим і професійним досвідом. Визначено функції та структуру професійної діяльності вихователя дошкільного закладу. Наведено переваги та недоліки, які істотно впливають на процес навчання та професійне становлення студентів. Зазначено, що необхідно на сучасному етапі вдосконалювати професійну підготовку майбутніх вихователів ДНЗ та посилити роль педагога в суспільстві.

Ключові слова: педагогічна майстерність, готовність до педагогічної діяльності, професійно значущі якості педагога.

Yuliia RUDENKO,

Doctor of Pedagogy, Senior Lecturer at the Department of Theory and Methods of Preschool Education South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky (Odesa, Ukraine)

Iryna NEPOMNIASHCHA,

Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer at the Department of Theory and Methods of Preschool Education South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky (Odesa, Ukraine)

Anzhela PROSENIUK,

Candidate of Pedagogical Sciences,

Assistant Lecturer at the Department of Theory and Methods of Preschool Education South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky (Odesa, Ukraine)

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL REQUIREMENTS

TO THE PROFESSIONAL ACTIVITY OF TEACHERS

OF PRESCHOOL EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The article presents modern requirements for the professional activity of an educator. The aim is to theoretically substantiate modern psychological and pedagogical requirements for the professional activities of educators ofpreschool educational institutions. On the basis of scientific researches various constructions of requirements to professional activity of the teacher are analyzed. The problem offorming the personality of the teacher contributed to the research of various authors, which argues that personality qualities are expressed in the organic unity of its needs, consciousness, knowledge, emotional and volitional sphere and practical actions aimed at personal and professional development. The training of a modern preschool educator must meet the requirements for innovation. The preschool worker must have a wide arsenal of intellectual, moral and spiritual means that provide pedagogical influence on the pupil.

Ukrainian society is interested in specialists who are able to act independently, make decisions, be responsible for their implementation, adapt to the changing conditions of today.

Analysis of the scientific literature has shown that the problem ofprofessional training of educators is devoted to many studies by various authors, but one point of view in understanding the complex and essence ofprofessional personal qualities of the future teacher-educator is currently missing. Professionally significant qualities ofthe teacher's personality are considered. Every teacher must improve their pedagogical skills, which is the highest level of pedagogical activity and is manifested in creativity, in the constant improvement of the art of teaching, education and development of children. The reasons according to which there are these or those psychological problems of training are analyzed, the process of transfer and mastering by individuals of life and professional experience is considered. The functions and structure ofprofessional activity ofa preschool teacher are determined. The advantages and disadvantages that significantly affect the learning process and professional development of students are presented. It is noted that it is necessary at the present stage to improve the professional training of future educators of preschool educational institutions and strengthen the role of teachers in society.

Key words: pedagogical skill, readiness for pedagogical activity, professionally significant qualities of a teacher.

Постановка проблеми. Особливості розвитку та формування готовності майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу (далі - ДНЗ) у професійній діяльності є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Фахівець із дошкільного виховання є головною фігурою. Саме від його професіоналізму залежить інтелектуальне, духовне, соціальне та емоційне становлення особистості дітей дошкільного віку.

Безперечно, ефективність роботи освітніх навчальних закладів залежить не тільки від програм навчання та виховання, а й від особистості педагога, його взаємин із дітьми та професіоналізму. Кожен талановитий, висококваліфікований, вдумливий педагог поєднує у своїй практиці загальнотеоретичні досягнення педагогіки, власний досвід, особистісні переваги та особливості дітей, з якими він працює. Жодна високоефективна теорія не може дати вичерпної відповіді, яким має бути педагог, але вона є основою, на яку повинен спиратися навіть найдосвідченіший талановитий педагог.

Аналіз досліджень. Підготовка майбутніх вихователів ДНЗ до професійної діяльності знайшла свій розвиток у кінці ХХ століття. Вона спрямована на фізичний, психічний і соціальний розвиток дітей дошкільного віку. Концептуальні положення змісту та організації процесу підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності ґрунтуються на принципах Закону «Про вищу освіту».

Проблемі професійної підготовки вихователів присвячено досить багато досліджень різних авторів. Теоретичні та методологічні основи цієї проблеми відображено в працях таких класиків педагогічної науки, як Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, В. П. Беспалько, С. Ф. Русова, В. А. Сухомлинський, В. А. Сластьонін тощо. Із сучасних педагогів цю проблему розглядають І. Д. Бех, А. М. Богуш, Л. І. Божович, В. І. Загвя- зинський та інші. Ці вчені визначили зміст, етапи, компонентний склад професійно-педагогічної підготовки та запропонували різні моделі її реалізації.

Проблемі формування якостей особистості педагога сприяли дослідження Б. Г. Ананьєва, Ю. К. Бабанського, О. О. Бодалева, Л. І. Божович,

І. А. Зимньої, І. Ф. Харламова та інших, у яких стверджується, що якості особистості виражаються в органічній єдності її потреб, свідомості, знань, емоційно-вольової сфери та практичних дій, спрямованих на особистісне та професійне становлення.

Низка публікацій дослідників яскраво ілюструє, що підготовка педагога дошкільної освіти насамперед повинна відповідати вимогам сучасності, адже це - перша освітня ланка, від якої залежить рівень успішності навчання майбутнього школяра.

Мета статті - розглянути психолого-педаго- гічні вимоги до професійної діяльності вихователів дошкільних освітніх установ.

Виклад основного матеріалу. Демократизація, реформування та модернізація освіти висувають перед дошкільною освітою нові завдання та вимоги. Підготовка сучасного вихователя дошкільного закладу повинна відповідати вимогам, що висуваються до інноваційної діяльності. Необхідно модернізувати структуру такої діяльності майбутнього педагога, формувати готовність до сприйняття, розроблення та використання новітніх освітніх програм, технологій. Водночас не повинно бути жорсткого впливу на його професійну позицію.

Педагоги-професіонали будуть затребувані завжди. Це фахівці високої кваліфікації, високої культури, розробники авторських програм, які мають альтернативні педагогічні технології, індивідуальний стиль діяльності, найбільш повно реалізують свій творчий потенціал, досягають високих результатів у навчанні, вихованні та розвитку дошкільнят.

Кожен педагог повинен удосконалювати свою педагогічну майстерність, яка є вищим рівнем педагогічної діяльності та проявляється в творчості, у постійному вдосконаленні мистецтва навчання, виховання та розвитку дітей.

Психологічний аналіз процесу професійної підготовки в сучасному закладі вищої освіти не може бути здійснений без виявлення теоретичного стану проблеми. Водночас теоретичним підґрунтям цього аналізу є не сукупність чисто психологічних питань, а інтеграція багатьох галузей знань, адже заклад вищої освіти як соціальний інститут, що виконує важливу функцію підготовки кадрів вищої кваліфікації, є об'єктом пильної уваги та вивчення цілого комплексу наук педагогіки, соціології, економіки, організації праці тощо. Отримані в межах кожної з цих наук знання повинні бути інтегровані в сукупне уявлення про сутність, мету, форми, зміст, функції та результати діяльності цього специфічного системного утворення. В іншому разі жодна з узятих окремо наук не зможе виявити ті комплексні чинники, які детермінують досліджувані нею явища.

Аналізуючи причини, згідно з якими виникають ті чи інші психологічні проблеми навчання, можна розглянути процес передачі й оволодіння окремими індивідами життєвим і професійним досвідом (Красілова, 2011: 384-386). Історично склалися два основних шляхи оволодіння цим досвідом:

- через безпосередній контакт, коли викладач і слухач залучені в спільну діяльність. У межах цієї діяльності (співпраці) з боку викладача йде пряма трансляція цього досвіду, а з боку того, хто навчається, - безпосереднє прийняття цього досвіду в усій сукупності демонстрованих якостей. Педагог у цьому випадку виступає як зразок професіонала, що втілює в собі всю сукупність необхідних якостей. Копіюючи цей зразок, людина, яку навчають, вбирає й прагне відтворити відповідні якості. Завдання наставника - якомога повніше розкрити секрети майстерності, прийоми, осо- бистісні особливості, загалом усе, що забезпечує йому успіх у цьому виді діяльності. Цей шлях передачі професіоналізму можна назвати контактним або особистісним.

- через опосередковану передачу особам, що навчаються, узагальнених знань високого рівня абстрактності з подальшим поступовим поверненням до предметних дій із метою формування професійних умінь і навичок й забезпечення повної реалізації індивідуальних якостей. Тут провідна роль належить не особистості викладача, його індивідуальній системі діяльності, а змісту конкретних знань, умінь і навичок, які він повідомляє особам, що навчаються. Це абстрактний спосіб навчання. Він формалізує взаємини між учнем і педагогом, дозволяє їхню особистісну незацікавленість у пізнанні одне одного або взагалі замінити педагога іншими засобами передачі знань (книги, відео, Інтернет тощо).

Кожен із цих шляхів має свої переваги та хиби, які істотно впливають на процес навчання та професійне становлення учнів.

Переваги контактного (особистісного) підходу полягають у тому, що транслюється й сприймається цілісна особистість професіонала в сукупності притаманних їй інтегральних властивостей та якостей. У центрі актуального сприйняття й осмислення опиняється цілісна структура діяльності, на яку безпосередньо проєктуються окремі якості педагога. Відтворивши цю структуру, учень має можливість безпосередньо перевірити себе, виявити свої індивідуальні можливості й межі запозичення трансльованих ззовні зразків діяльності та поведінки. Між структурами навчальної та професійної діяльності немає опосередкованих переходів, вони повністю збігаються, тому не виникає додаткових смислових і змістовних бар'єрів. Самі ж контакти між викладачем та учнем виступають фактором взаємодії, посилення ефективності впливу, можливості безпосереднього зворотного зв'язку й негайної корекції (Глузман, Горбунова, 2019).

До хиб цього способу варто віднести такі: труднощі виходу за межі конкретного досвіду, конкретної особистості, обмеженість професійного кругозору (обмеження професійних зразків і складників їхніх якостей, стилю діяльності, способів і прийомів розв'язання проблемних ситуацій); підвищення навантаження на викладача, який має не тільки сам постійно працювати на вищому рівні професіоналізму, але й утримувати під контролем, виправляти та коригувати діяльність учнів, тенденції їхнього професійного становлення; вимоги до універсальності знань педагога, його ерудованості в широкому інформаційному просторі; обмеженість кількості учнів, можливість працювати з ними тільки за безпосереднього контакту.

Переваги другого(абстрактного) способу навчання полягають у тому, що він дає можливість вийти за межі вузьких, локальних ситуацій і безпосереднього впливу конкретних фактів, подій, оволодіти узагальненими способами пізнання цих ситуацій, фактів і знайти відповідні способи впливу із сукупного професійного досвіду, що не прив'язані до конкретної людини-носія. Одночасно можуть навчатися значні групи студентів.

Завдяки теоретичній (описовій) формі подачі матеріалу в навчальному процесі можуть бути розглянуті численні зразки педагогічної діяльності. Забезпечуються можливості для більш конкретної та глибокої спеціалізації викладачів вищої школи в певній сфері знань і діяльності, нормування, раціоналізації, забезпечення навчального процесу уніфікованими методичними посібниками. Знижується емоційне навантаження на викладача шляхом обмеження психологічної дистанції та особистісної залученості в навчальні ситуації.

До хиб варто віднести такі: абстрактність переданих знань, відставання формування умінь і навичок, їх реалізації в конкретних професійних умовах; психологічну віддаленість викладачів і студентів, що призводить до формалізації їхніх взаємин, необов'язковості аналізу та відтворення розгорнутих перед студентом індивідуальної системи діяльності як зразка; переміщення смислових акцентів - запам'ятовування та відтворення навчальної інформації виявляється для студентів та викладачів більш важливим, ніж оволодіння відповідною структурою професійної діяльності.

Сучасна система професійної підготовки здійснюється на основі другого (теоретичного, абстрактного) підходу, завдяки якому забезпечується реальна можливість масової підготовки висококваліфікованих кадрів. Однак, як видно з наведених вище результатів аналізу, поряд із перевагами цей підхід супроводжується й низкою істотних хиб. Їх подолання є актуальним завданням сучасної вищої школи, особливо в галузі професійної підготовки педагогічних кадрів. Головне завдання сучасної професійно-педагогічної підготовки майбутніх педагогів - оволодіння певним обсягом теоретичних знань із дисциплін педагогічного циклу, а також практичними вміннями та навичками для роботи в ДНЗ, формування особистісних якостей, необхідних майбутньому вихователю для співпраці з учнями. Головною ланкою в змісті педагогічної освіти є теоретичний і практичний компоненти в підготовці майбутнього вихователя (Глузман, Горбунова, 2019).

Тому, на думку Н. В. Горбунової, професійно- педагогічна підготовка вихователя повинна передбачати такі три компоненти: оволодіння теоретичними дисциплінами педагогічного циклу; професійні курси; педагогічну практику в освітньому закладі (Горбунова, 2018: 131-134).

Педагогічний професіоналізм передбачає собою набір професійних властивостей і якостей особистості педагога, що відповідають вимогам педагогічної діяльності. Дошкільний працівник повинен володіти широким арсеналом інтелектуальних (кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам'ять, мислення, уява, прояв і розвиток творчих здібностей учнів), моральних (любов до дітей, віра в їхні можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця та все, що становить основу професійної етики педагога) і духовних засобів (основа його загальної та педагогічної культури), що забезпечують педагогічний вплив на вихованця.

Українське суспільство зацікавлене у фахівцях, здатних самостійно діяти, ухвалювати рішення, відповідати за їх реалізацію, адаптуватися до мінливих умов сучасності. Педагогіка завжди прагнула відповідати вимогам прогресивного розвитку людини та суспільства (Романов, 2015: 44-61).

Отже, педагогу потрібно навчитися будувати викладання предмета разом зі здобувачами вищої освіти та готувати їх до майбутньої професійної діяльності. Технології підготовки вчителя повинні забезпечувати суб'єктну позицію учня у процесі його пізнавальної діяльності, орієнтувати його на постійний саморозвиток. Цьому сприяє індивідуалізація педагогічної підготовки, у результаті якої майбутній педагог працює за індивідуальною освітньою програмою, визначає професійний автопортрет, вчиться формулювати та забезпечувати особисту педагогічну концепцію, стратегію й тактику професійної життєдіяльності.

Висновки

Усе сказане підводить до справедливого висновку, що потрібно на сучасному етапі вдосконалювати професійну підготовку майбутніх вихователів ДНЗ та посилити роль педагога в суспільстві. Одним із важливих чинників цього є визначення вимог до майбутніх педагогів, їхньої професійної підготовки, яка повинна бути орієнтована на багатогранну професійну діяльність. Метою професійної підготовки дошкільних працівників має бути не тільки засвоєння студентами сучасних знань із загальнопрофесійних і спеціальних дисциплін, виховання високоосвіченої, культурної, гармонійно розвиненої особистості, але й пропагування ідей інклюзивної освіти, здоров'язберігання та безперервного навчання, освіти в інтересах сталого розвитку, компетент- нісного підходу, демократії, створення єдиної зони всесвітнього освіти, толерантності.

Список використаних джерел

Глузман М. О., Горбунова Н. В. Професіоналізм педагога: успішність і кар'єра: монографія. ИНФРА-М, 2019. 314 с.

Горбунова Н. В. Інноваційні технології підготовки майбутніх фахівців в сфері дошкільної освіти. Проблеми сучасної педагогічної освіти. 2018. № 59-1. С. 131-134.

Красілова Е. С. Дослідження професійно значущих ціннісних орієнтацій у майбутніх педагогів. Вісник Ниже- городського університету ім. Н. І. Лобачевського. 2011. № 2. С. 383-390.

Романов В. А. Система підготовки майбутніх фахівців: управління якістю. Освіта і наука. 2015. № 7. С. 44-61.

References

Gluzman M. O., Gorbunova N. V. Profesionalizm pedahoha: uspishnist' i kar'yera: monohrafiya. [Teacher professionalism: success and career: monograph]. INFRA-M, 2019, 314 p [in Russian].

Gorbunova N. V. Innovatsiyni tekhnolohiyi pidhotovky maybutnikh fakhivtsiv v sferi doshkil'noyi osvity. [Innovative technologies for training future specialists in the field of preschool education]. Problems of modern pedagogical education, 2018, Nr 59-1, pp. 131-134 [in Russian].

Krasilova E. S. Doslidzhennya profesiyno znachushchykh tsinnisnykh oriyentatsiy u maybutnikh pedahohiv. [Research of professionally significant value orientations in future teachers]. Bulletin of Nizhny Novgorod University. NI Lobachevsky, 2011, Nr 2, pp. 383-390 [in Russian].

Romanov V. A. Systema pidhotovky maybutnikh fakhivtsiv: upravlinnya yakistyu. [The system of training future professionals: quality management]. Education and science, 2015, Nr 7, pp. 44-61 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru