Становлення професійної акордеонної освіти у США

Виклад основного матеріалу

У США функціонує система навчальних закладів, освітніх, просвітницьких та громадських організацій і центрів, що надають повний спектр освітніх послуг відповідно до потреб і запитів суспільства (Руснак, 2013: 105). Серед інституцій, що відповідають напряму мистецької діяльності та безпосередньо пов'язані з акордеонним мистецтвом, навчальні заклади різного типу, центри культури і мистецтв, музеї акордеонів, асоціації акордеоністів та викладачів тощо. Особливої популярності набули різні форми приватного навчання.

Міцним підґрунтям у розвитку американського акордеонного мистецтва та його професіоналізації стало формування системи академічної освіти акордеоністів. Професійні акордеоністи першої половини ХХ ст., крім активної сольної концертної діяльності, займалися також викладацькою роботою.

Вагомий внесок у розроблення базових засад американської акордеонної педагогіки зробив італієць П. Дейро, який створив велику кількість оригінальних творів, безліч перекладень та транскрипцій для клавішного акордеона, написав перше керівництво для гри на цьому інструменті (1920 р.), а згодом ще низку методичних посібників, які неодноразово перевидавалися (Мірек, 1967: 153). «Методика П'єтро Дейро для акордеона» (Pietro Deiro Method for Piano Accordion) та «Школа швидкості для акордеона» (School of Velocity for the Accordion) протягом багатьох десятиліть користувалися особливою популярністю в Америці та інших країнах (Імханицький, 2006: 469). У цих виданнях головна увага зосереджена на постановці рук та інструмента, особливостях ведення міху під час гри стоячи і сидячи, подано вправи для розвитку техніки акордеоніста (швидка гра терціями, акордами тощо) (Марченко, 2017: 106).

Поява акордеону у вищій школі датується 1935 р., коли до Капітолійського університету в Колумбусі, штат Огайо, було здійснено відповідний набір. У країні немає чіткого визначення поняття «вищий навчальний заклад». До таких закладів належать усі освітні заклади, що здійснюють підготовку після середньої школи (postsecondary institutions) (Братко, 2017: 258), зокрема коледжі, університети. Перша програма по класу акордеона на рівні коледжу у Сполучених Штатах була складена в 1937 р. в університеті Оклахома-Сіті інструктором Л. Рончетто. Наступним кроком у цьому напрямі стало розроблення В. Палмером у 1946 р. навчальної програми, яку згодом було запропоновано на рівні коледжу не тільки у США, а й в інших країнах світу. Його педагогічна діяльність визначила перспективи подальшого розвитку системи фахової освіти американських акордеоністів. В. Палмер разом зі своїм колишнім студентом Б. Х'юзом першими створили відділ акордеона при Університеті Х'юстона, що дало змогу молодим акордеоністам отримувати ступінь бакалавра і магістра. Розроблені Палмером у співавторстві з Х'юзом підручники та методичні посібники для акордеоністів вважаються одними з найкращих й донині користуються великим попитом. У них знайшли відображення новаторські підходи до викладання гри на інструменті. Як зазначає Б. Берлін, студенти, які засвоїли теоретичний та практичний матеріал «Акордеонного курсу Палмера-Х'юза», мали достатні знання й технічні навички для вступу в будь-який коледж, консерваторію або університет і подальшого поглибленого вивчення інструмента, опанування різноманітного за жанрово-стильовими ознаками, ступенем художньотехнічної складності сольного репертуару (Берлін, 2017: 18).

Велике значення для формування педагогічних принципів фундаторів вищого рівня акордеонної освіти у США мала їхня активна концертна виконавська діяльність, зокрема у складі «Концертного тріо» з віртуозом контрабасистом Л. Манно. Творчість цього колективу визначила новий напрям в американському акордеонному мистецтві камерно-ансамблеве виконавство, яке стало невід'ємним складником у системі виховання професійних акордеоністів. Також вельми корисним для викладання оркестрового класу виявився їхній досвід роботи в акордеонному оркестрі Palmer-Hughes Accordion Symphony, який полонив слухацьку аудиторію Карнегі-холу оригінальною інтерпретацію класичних творів та мелодій бродвейських мюзиклів.

Вагомий внесок В. Палмер зробив у вдосконалення інструментів із готовою системою басів Stradella, системою вільного басу та конвертора (Palmer imperator Convertor). Для реалізації власних креативних ідей він постійно співпрацював із провідними виробниками акордеонів. У творчому тандемі з Б. Х'юзом вони розробили більше десятка студентських інструментів, що відповідали освітнім потребам відповідних курсів. Окрім дисциплін, безпосередньо пов'язаних з акордеоном, Палмер також викладав в Університеті Х'юстона історію музики, музичну літературу і теорію (Деффнер, 1996). Гідною оцінкою його педагогічної діяльності стало отримання музикантом ступеню доктора філософії у сфері музичної освіти та музикознавства, доктора гуманітарних наук в Уітворт-коледжі (1971 р.) та доктора музики в Міллсапс-коледжі (1983 р.).

В. Палмер добре відомий і своєю діяльністю як редактора музичної літератури, зокрема у видавництві «Альфред Паблішинг Компані». Досліджуючи оригінальні рукописи великих майстрів, він приділяв особливу увагу проблемам інтерпретації барокової, класичної та романтичної музики, читав лекції з барочної орнаментики в різних коледжах, університетах, виступав із науковими доповідями на музичних конференціях. Більшість наукових праць музикознавця перекладено німецькою, японською, французькою, голландською та іспанською мовами, що значно розширило сферу його впливу на світову музичну освіту.

Починаючи із середини ХХ ст. активною педагогічною практикою займався акордеоніст італійського походження Ч. Нунціо. Серед його учнів багато відомих виконавців, зокрема Д. Х'юм.

Одним із видатних американських педагогів-акордеоністів є Дж. Кохран Соммерс, яка в 1961 р. розробила спеціальну програму по класу акордеона в Консерваторії музики та танцю Університету Міссурі в Канзас-Сіті, що стала базовою з навчання акордеоністів і вважалася однією з найбільш ґрунтовних методичних розробок у світовому масштабі. Професор музики Дж. Соммерс талановита виконавиця, але пріоритетною сферою втілення її таланту та творчої самореалізації виявилася педагогіка. Вона навчала студентів грі на різних системах вільного басу на інструментах як із кнопковою, так і фортепіанною клавіатурою.

Завдяки їй у консерваторії розроблено та викладаються курси, що безпосередньо пов'язані з акордеонним виконавством: спеціальний акордеон, оркестр акордеоністів, акордеонна камерна музика, специфіка аранжування для акордеону, акордеонна література, історія акордеону, акордеонні техніки (окремий курс для музикантів, що спеціалізуються в галузі музичної освіти або музичної терапії, але не є акордеоністами). Значна увага завжди приділялася музично-теоретичним дисциплінам, а також оркестровій практиці та камерно-академічному виконавству, оскільки педагог уважає, що набуті в процесі вивчення цих предметів навички найбільшою мірою сприяють підготовці висококваліфікованих фахівців у сфері професійної музичної діяльності.

Студенти класу Дж. Сомерс виборювали численні вищі нагороди, зокрема на конкурсних змаганнях, організованих Асоціацією американських акордеоністів та Гільдією викладачів акордеону, брали участь та виборювали перемогу на міжнародному конкурсі Coup Mondiale, який щороку проводиться в різних країнах світу. Оркестр акордеоністів Консерваторії Університету МіссуріКанзас під її керівництвом завоював безліч призових місць у багатьох конкурсах. Колектив виїздив із концертними турами до Австралії, Нової Зеландії, Скандинавії, Росії, Німеччини, Швейцарії, Англії, Шотландії, Чехії, Угорщини, Австрії, Італії. Дж. Соммерс як диригент виступала з іншими творчими колективами в Гренландії, Новій Шотландії, Канаді, Японії, Тайвані, на Філіппінах, у Гуамі, Окінаві та Кореї, неодноразово запрошувалася до участі в роботі журі міжнародних конкурсів, які проводилися у Польщі, Франції, Нідерландах, Китаї, а також на всій території Сполучених Штатів Америки.

Тривалий час вона працювала помічником декана в консерваторії, обіймала різні посади в національних та міжнародних організаціях акордеоністів, була президентом Американської гільдії викладачів акордеону. Зараз продовжує керувати акордеонним оркестром УМКС. Сформовані Дж. Соммерс базові принципи і методи викладання акордеону у вищій школі творчо втілює випускниця її класу Елізабет Фінч професор Університету Міссурі в Канзас-Сіті та Університету в штаті Вайомінг, перший віце-президент Американської гільдії викладачів.

Вагомих успіхів у сфері педагогічної діяльності досяг також відомий американський викладач Г. Дал. Він першим у 1990-х роках започаткував дистанційне навчання акордеоністів, що в майбутньому стало одним із перспективних напрямів і популярною формою у національній системі акордеонної освіти. Студенти зі США та інших країн надсилали касети зі своїми виступами. Викладач аналізував їх і надавав коментарі, пропозиції, інструкції, демонструючи зразки виконання музичних творів у цілому та окремих проблемних фрагментів. Уперше в історії акордеонної педагогіки учень мав змогу багаторазово прослуховувати матеріал, робити примітки, відточувати свої навички не виходячи з дому. З плином часу і вдосконаленням технологій записи почали здійснюватися за допомогою цифрового рекордера або комп'ютера. Розроблений Г Далом метод дистанційного навчання виявився ефективним як для початківців, так і для досвідчених музикантів, які мали наміри продовжувати акордеонну освіту. Він забезпечував спеціалізовану підготовку акордеоністів на всіх рівнях їх професійного становлення та зростання. Вихованці талановитого педагога отримували перемогу на національних і державних конкурсах, досягали значних результатів у сфері професійного музичного мистецтва. Уроки Г Дала доступні через комп'ютерну мережу в MP3 та інших форматах із демонстрацією відео, фонограм професійного рівня. Вони орієнтовані на всіх бажаючих навчатися музиці в різних куточках світу.

Численні запити від студентів та друзів, що перебували в постійному пошуку цікавого художнього репертуару та інструктивно-методичного матеріалу для акордеона, надихнули Гері створити бібліотеку, в якій він зібрав усі свої напрацювання за роки активної виконавської та педагогічної діяльності. Вони спрямовані на розвиток творчого потенціалу, доброго смаку, технічних навичок, виконавського мислення. Серед науковометодичних розробок викладача сотні окремих методик і більше десятка книг, зокрема «Перші уроки», «Приступаючи до акордеона», «Методика гармонізації мелодії для акордеона», а також збірки аранжувань, які репрезентують різноманітну жанрову палітру американської та європейської музики: 15 Louisiana Cajun Classics for Piano Accordion, Tex Mex Conjunto Classics for Accordion, Polka Favorites for Accordion, Jazz Accordion Solos, French Tangos for Accordion, Italian Songs, A Christmas Tradition. Усі вони містять теоретичні положення та методичні рекомендації.

Плідно працює на педагогічній ниві Г. Докторські, який 1993 р. переїхав до Піттсбурга, захистив магістерський ступінь у галузі композиції (1997 р.) та отримав місце в музичній школі Мері Папперт Міського музичного центру Університету Святого Духа ім. Дюкейна, штат Пенсильванія, де зараз викладає акордеон. Він є автором книги про фундаторів американської акордеонної школи П'єтро та Гуідо Дейро The Brothers Deiro and Their Accordions та посібника «Методика навчання грі на діатонічному кнопковому акордеоні», опублікованого видавництвом «Санторелла Паблікейшнз».

Вагомим чинником популяризації акордеонного мистецтва та розвитку національної системи освіти акордеоністів стала навчально-просвітницька діяльність музеїв. Одним із найбільших та найвідоміших музеїв акордеону у США є музей «Світ акордеонів», що знаходиться в місті Сюперіор, штат Вісконсін. Він був заснований при Харрінгтонському центрі мистецтв у 1993 р. з метою продемонструвати суспільству важливість вкладу акордеона у світову музичну культуру. Музейні інсталяції надають можливість відвідувачам ознайомитися з інструментами різних історичних епох, музичними записами, документами, артефактами та ін. Історію світового музею акордеона екскурсоводи часто розкривають через історії родинних династій акордеоністів або виробників акордеонів. Усесвітньо відомі музиканти та мистецтвознавці збираються для проведення публічних концертів, стипендіатам надаються гранти для вивчення пов'язаних з історією акордеона дисциплін. Фонд музею представляє досить цінний матеріал для дослідження й приваблює спеціалістів з усієї Америки.

У 1994 р. на базі музею у штаті Міннесота (Дулуті) відкрилася технічна школа з підготовки фахівців ремонтної справи, яка почала працювати як спеціалізована школа вищої освіти. Розроблення навчального плану проведено доктором філософії Х. Харрінгтон у відділі технічного коледжу. Студенти з усій території США та деяких інших закордонних країн вивчали музичні інструменти з музейної колекції, практикували гру на придбаних у власне користування екземплярах.

Зараз у колекції музею нараховується понад 1 300 інструментів. Усі експонати музею упорядковані в експозиції згідно з тематикою відповідних відділів: хронологічний відділ, відділ загальної світової історії еволюції гармонік, відділ брендових виробників гармонік, відділи, в яких демонструються національні, етнічні, локальні різновиди гармонік, кімната електронних акордеонів. Музей також забезпечує навчання для початківців, які виявляють професійний інтерес до певного інструменту. Семінари з реставрації, як і раніше, проводяться в Дулуті.

Специфічною формою навчання акордеоністів стали літні школи. Відомий американський концертний виконавець італійського походження П. Соаве кожного року запрошує музикантівінструменталістів з усього світу на п'ятнадцять днів до італійського селища Сауріс, що розташоване неподалік Доломітських гір на кордоні з Австрією. Літня сесія включає інтенсивне навчання, тренування, проведення майстер-класів, ознайомлення з новими творами у сфері камерно-інструментального жанру, концертні заходи за участі учнів та професійних виконавців. Літню школу ірландської музики на традиційних гармоніках діатонічного строю проводять Дермот Бірн та Донна Харкін.

Як відомо, стимулювання до професійно-виконавської діяльності відбувається на початковій стадії навчання. Допрофесійна підготовка вважається ключовою ланкою у забезпеченні процесуально-системної діяльності усього комплексу музичної освіти від музичної школи до вишу (Устименко-Косоріч, 2013: 177). Акордеонні класи існують у багатьох американських музичних школах (школа Стейтен-Айленда у Нью-Йорку Ф. Басс, Бостонська музична школа ССЕ М. Рейнольдс тощо). Д. Уайз заснував Accordion for Kids/ USA. Вчителі від цієї організації викладають гру на інструменті у Вірджинії, Іллінойсі, Кентуккі, Меріленді, Оклахомі, Орегоні та Пенсильванії. Деякі навчальні заклади мають акордеонні оркестри, зокрема школа в штаті Міссурі, заснована в 1979 р. колишнім учнем Дж. Соммерс Т Беллом, музичний центр «Розіта Лі» та ін. Більшість фірм із продажу та ремонту інструментів поряд з індивідуальною формою навчання акордеоністів різного рівня також пропонують опановувати виконавські навички у тренувальних групах.

Значна частина вчителів працює на приватному рівні, вдало поєднуючи виконавську (сольну, ансамблеву) та педагогічну діяльність. Приватною викладацькою діяльністю займається вельми популярний у США та інших країнах концертний виконавець і композитор С. Венглевський. Навчаючи своїх учнів, серед яких багато талановитих особистостей, він органічно синтезує педагогічні принципи і прийоми, засвоєні в класі відомого російського баяніста Ф. Ліпса, та власні методичні підходи, які викрісталізувалися в процесі багаторічної практики роботи з музикантами-аматорами. Крім того, у 2010 р. С. Венглевський започаткував проєкт «Серія «Акордеон XXI століття», зібравши талановитих митців з усього світу, які демонструють широкий спектр інтонаційних (артикуляційно-штрихових, теситурних, динамічних, фактурних) можливостей кнопкових (баяни) та клавішних акордеонів соло або в спільному звучанні з іншими інструментами у відтворенні різноманітної у жанрово-стильовому відношенні музики. На концертах ці обдаровані музиканти не тільки виконують музичні твори, а й діляться своїм практичним досвідом в опануванні навичок володіння культурою звуку, певних елементів техніки, інтерпретації окремих творів тощо.

Важливу роль у збереженні та розвитку автентичних традицій американської народної культури у її локальних та регіональних варіантах відіграють центри культури і мистецтв, які функціонують у різних регіонах США. Наприклад, Центр культури і мистецтва «Гуадалупе» в СанАнтоніо, штат Техас, поряд зі щорічними фестивалями «Техано конхунто» проводить уроки музики «чикано» для початківців та тих, хто має певні навички володіння інструментом і стилістикою виконання. Реалізуючи одне з основних своїх завдань щодо залучення відвідувачів до занять традиційною музикою, ремеслами, танцями, фольклором, Центр традиційної спадщини Августи у Західній Вірджинії кожного року організує липневі акордеонні семінари. Програмою 1998 р. були заплановані тижневі майстер-класи з креольської музики, які проводили П. Франк, Д. Пулард, Д. Пауел, Т. Шварц, Р. Сінклейр, свінгу Д. Н'ютон, ірландської Б. Мак Коміскі, французько-канадської С. Жак.

Висновки

Становлення професійної акордеонної освіти у США відбувалося шляхом організації приватного навчання, відкриття акордеонних класів у студіях, музичних школах, факультетів у коледжах, університетах, створення багаторівневої системи фахової підготовки акордеоністів, розроблення спеціальних програм, методики викладання гри на інструменті, видання навчально-методичних посібників, репертуарних збірників. Важливим соціокультурним складником виховання кваліфікованих спеціалістів стала навчально-просвітницька діяльність музеїв акордеона, центрів культури і мистецтв.

Системність сучасної американської акордеонної освіти зумовлена наявністю широкої мережі навчальних закладів різного рівня та типу. Автономність, гнучкість та віріативність структури вищої акордеонної школи, повна свобода вишів у виборі освітніх програм сприяють ефективному та результативному формуванню акордеоністівпрофесіоналів, забезпечуючи розвиток творчого потенціалу особистості.

Аналіз еволюції американської акордеонної педагогіки виявив інтенсивний характер її розвитку в напрямі творчого експериментування та винахідливості, індивідуалізації педагогічних принципів, прийомів, методів, синтезу виконавської, педагогічної, науково-методичної діяльності в творчості провідних американських педагогів, оригінальності втілення їхніх креативних ідей, зокрема у галузі освітніх онлайн-технологій.

Творчі надбання провідних педагогів державного та приватного секторів у виконавстві, конструктивному вдосконаленні інструментів, створенні репертуару, педагогічній практиці, науково-методичній діяльності стали невід'ємним складником американської акордеонної школи, яка акумулювала досвід різних поколінь та виробила ефективні механізми передачі його послідовникам.

Здійснене дослідження не охоплює всіх аспектів поставленої проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують питання аналізу педагогічної творчості, провідних принципів та методів представників регіональних акордеонних шкіл.

Список використаних джерел

References