Проблеми функціонування механізмів державного управління у сфері інформаційного забезпечення системи позашкільної освітньої діяльності

Реформування і розвиток інформаційно-освітнього простору потребує цілеспрямованого формування сучасного інформаційно-освітнього середовища [1, с. 9], педагогічно збалансоване проєктування та використання комп'ютерно-орієнтованих методологічних систем навчання, а також відповідне вдосконалення системи підготовки і перепідготовки педагогічних та науково-педагогічних працівників, менеджерів освіти, працівників ІТ-підрозділів навчальних закладів, науково-дослідні установи, органи освіти. Пріоритетами у створенні інформаційного й освітнього середовища мають бути: широке використання комп'ютерних інструментів та навчання ІКТ у освітньому процесі, практичне впровадження технологій дистанційного навчання, підтримка ІКТ для досліджень, широке впровадження ІКТ в управлінні освітою на різних рівнів, у різних сферах, для всіх типів освітніх закладів [2, с. 3].

Особливу увагу слід приділити дослідженням, спрямованим на вирішення теоретико-методологічних проблем інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, а також психолого-педагогічному супроводу їх розвитку.

Результати педагогічних досліджень теоретико-методологічних проблем використання ІКТ в освіті, педагогічне обґрунтування розвитку цих технологій для забезпечення функціонування та розвитку освітніх систем і супутніх продуктів все частіше подаються у формі ОУР, які потребує уточнення, розширення складу та видів засобів ІКТ для тестування, впровадження й «моніторингу впровадження таких результатів та розробки науково обґрунтованих методів, прийомів і прийомів їх застосування» [3, с. 3]. Тому завдання побудови інтегрованих систем, орієнтованих на всебічну підтримку процесів освітнього тестування, впровадження результатів педагогічних досліджень й моніторинг впровадження таких результатів у навчальну практику та науку, є актуальними. Поряд з цим набувають значення завдання формування і розвитку ІКТ-компетентності педагогічних працівників та відвідувачів закладів позашкільної освіти [4].

В умовах реформування національної системи освіти особливої актуальності набуває проблема ефективності позашкільної освіти шляхом вдосконалення існуючих та впровадження нових механізмів державного управління. Позашкільна освіта разом із дошкільною, загальною середньою, професійною, вищою формує цілісний освітній простір. В європейському освітньому просторі та в Україні роль позашкільної освіти полягає у забезпеченні освітньої діяльності дітей та молоді у вільний час.

В Україні ця система знаходиться під егідою держави. Однак у законодавчій базі України немає визначення «механізму державного управління позашкільною освітою». В контексті правових, соціальних, економічних, політичних, ідеологічних та інших змін, що відбуваються в Україні, питання формування і розвитку позашкільної освіти посідає важливе місце в системі освіти. Серед багатьох соціальних проблем, що супроводжують процес інтеграції України у світовий та європейський освітній простір, однією з найактуальніших є проблема організації вільного часу дітей та молоді, їх соціального захисту та підтримки ініціатив, спрямованих на оптимальне облаштування [5].

Нові вимоги до рівня знань і навичок, норм поведінки людей вимагають переосмислення парадигми позашкільної освіти. Процес реформування системи освіти в Україні зумовлює необхідність переходу до якісно нового стану всіх її складових, включаючи позашкільну, та потребує вдосконалення державного регулювання у цій сфері. Питання розробки державної стратегії розвитку і збереження мережі позашкільних закладів освіти різних типів мають першочергове значення.

Позашкільна освіта є невід'ємною частиною системи освіти, визначеної Конституцією України, законами України молодих людей у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури та спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними початкової освіти професійні знання, уміння та навички, необхідні для їх соціалізації, подальшої самореалізації та професійної діяльності [6].

Основне завдання позашкільної освіти як об'єкта муніципального управління створити необхідні умови для організації вільного часу підростаючого покоління для здобуття знань і навичок, доповнюючи обов'язкову освіту та сприяння реалізації власних життєвих цілей з урахуванням соціальних умов і завдань. Дійсно, в умовах кардинальних соціально-економічних змін перед позашкільною освітою постає завдання не лише забезпечити молоду людину певним рівнем знань та практичних навичок, але також забезпечення здатності й готовності до життя у глобалізованому світі, здатності досягати суспільно значущих цілей, ефективно взаємодіяти та вирішувати життєві проблеми.

Муніципальне управління позашкільною освітою можна розглядати як сукупність управлінських рішень та здійснення цільової діяльності для досягнення цілей діяльності позашкільних установ у громаді, визначених суспільством і державою, що регулюється законами та нормативними актами. Це контрольований вплив на формування молодого покоління і підготовку його до сучасного життя шляхом надання освітніх послуг позашкільними закладами освіти.

Визначення механізмів державного управління, їх ідентифікація та розвиток належать до актуальних наукових проблем і здійснюються дослідниками на багатьох підставах: «структурний» та «системний» підходи, аспектний підхід (адміністративний, економічний, інформаційний та психологічний), а також різних наукових галузей у суспільних науках, в теорії управління організаційними системами (механізми функціонування, управління, управління проектами), в економічній теорії (механізм як стратегічна гра між суб'єктами та центром), в організаційному дизайні (механізми координації), в економічно-технічних дисциплінах (механізми управління як процедури прийняття управлінських рішень). Ці наукові галузі надають теорії державного управління науково-методичною та організаційно-правовою основою для формування та функціонування механізмів державного управління позашкільною освітою, які потребують використання у практиці державного управління [7].

Децентралізація полягає в тому, що державні органи розробляють стратегічні напрямки розвитку, а регіональні та місцеві органи вирішують конкретні організаційні, фінансові, кадрові, матеріальні проблеми. Однак такий розподіл обов'язків характерний для державних установ. Однією з актуальних проблем функціонування системи освіти різних типів та форм підпорядкування є пошук ефективних механізмів модернізації державного регулювання розвитку позашкільної освіти [8].

Під час активного розвитку інформаційно-комунікаційних зв'язків використання інформаційних технологій у практиці роботи позашкільних закладів освіти є сполучною ланкою між модернізацією системи позашкільної освіти загалом та розвитком позашкільних закладів освіти зокрема, що створює основу для ефективної навчальної діяльності. У практичному сенсі важливо не тільки розвивати інформаційні технології, а й досягати конкретних цілей розвитку позашкільної освіти.

Важливим аспектом є інструменти реалізації функцій електронного державного управління позашкільною освітою. Під інструментами управління реалізацією управлінських функцій слід розуміти сукупність моделей і методів, що використовуються для вирішення проблем позашкільної освіти та їх інформаційного, організаційно-методичного забезпечення.

Існує чотири ключових інструменти реалізації функцій державного управління в електронному вигляді: адміністративні регламенти; електронні засоби адміністрування; інформаційно-комунікаційні технології; моніторинг якості реалізованих функцій.

Показниками ефективності інформаційних ресурсів в електронному уряді є:

- модернізація забезпечення інформаційної системи закладом позашкільної освіти;

- створення елементів електронного уряду, у тому числі забезпечення інформаційної відкритості діяльності позашкільної навчальної установи;

- розробка систем електронного документообігу; розширення набору функцій, реалізованих в електронному вигляді;

- вдосконалення управлінських навичок персоналу, здатного застосовувати та активно використовувати у своїй практиці нові інформаційні технології.

Завдання науково-методичного забезпечення розвитку вітчизняної електронної освіти (електронної освіти) та електронної педагогіки залишаються актуальними, зокрема, обґрунтування принципів цифрової гуманістичної педагогіки, побудова відкритої, віртуальної пізнавальної педагогічні системи; впровадження електронного навчання у формальній, неформальній та інформальній освіті; аналіз стану, тенденцій та моніторинг розвитку електронної освіти за критеріями та показниками, що відповідають міжнародним системам моніторингу; стандартизація вимог до змісту, структури та порядку створення та використання електронних освітніх ресурсів та систем; стандартизація компетенцій ІКТ суб'єктів освітнього процесу; розроблення освітніх середовищ для електронного навчання для підтримки дистанційного навчання та самостійної освітньої діяльності, включаючи розробку методів та рекомендацій щодо здобуття освіти особам з особливими потребами та обдарованої молоді; навчальна робототехніка, мобільні пристрої Інтернету та інші комп'ютерні засоби навчання; формування компетентностей учнів щодо використання електронних соціальних мереж у навчанні та створення мережевого ОУР (Web 2.0, блоги тощо); психологічна підтримка, курси розвитку для дорослих та людей похилого віку; забезпечення інформаційної безпеки, захисту даних та протидія інформаційним загрозам у наукових та освітніх системах.

Важливо забезпечити навчання та розвиток навичок дітей щодо безпечного для здоров'я використання засобів ІКТ, зокрема шляхом впровадження відповідних освітніх заходів. Варто підкреслити актуальність досліджень основ використання інформаційно-комунікаційних технологій у розвитку інклюзивної освіти, надання комп'ютерної підтримки навчання дітей з особливими потребами. Політику використання ІКТ у комп'ютерних системах навчання визначає викладач.

Позашкільні заклади мають стати одним із основних компонентів багатого інтелектуально освітнього середовища, і саме на муніципальному рівні система управління має забезпечити впровадження освітніх інновацій у практику позашкільних закладів ефективних механізмів управління інноваційними процесами.

Варно відзначити ключові проблеми, що стосуються функціонування механізмів державного управління у сфері інформаційного забезпечення в Україні. позашкільний електронний інформаційне забезпечення

- скорочення державної підтримки позашкільної освіти, забезпечення реалізації прав дітей на позашкільну освіту у закладах позашкільної освіти; освіта через територіальну доступність позашкільних закладів освіти та здатність місцевих бюджетів підтримувати свою мережу;

- недостатній рівень кадрового забезпечення системи позашкільної освіти;

- недостатній рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення позашкільної освіти, модернізація матеріально-технічної бази закладів позашкільної освіти, діяльність закладів позашкільної освіти.

Основною проблемою тут є нерозуміння важливості позашкільної освіти як владою, так і педагогічною спільнотою. Фінансування закладів позашкільної освіти є компетенцією місцевих бюджетів, що дуже часто здійснюється на залишковій основі.

Важливо продовжити формувати дослідницьку компетентність учнів на рівні позашкільної освіти. Доцільно проводити міждисциплінарні навчальні проекти, такі як STEM, використовуючи поєднання шкільного та позашкільного навчання на основі використання ІКТ, включаючи хмарні та туманні технологи, які надають можливості для спільного використання, редагування, віддаленої роботи та обміну даними, навчання спілкуванню та співпраці та розширення доступу до результатів досліджень та передових технологій.

Світ рухається до використання глобальних платформ замість точкових речей. Не є винятком і заклади позашкільної освіти. Замість тисяч позашкільних закладів освіти незабаром з'явиться кілька українських платформ, кожна з яких включатиме повний набір знань з певним нахилом, наприклад, природничих, технічних чи гуманітарних. І кожен зможе вибрати платформу, на якій навчатиметься, переважно онлайн. Існує необхідність використання ІКТ на всіх етапах дослідження; у створенні мережі науково-дослідних лабораторій для підтримки науково-технічної та інженерно-математичної складової у базовій та додатковій освіті школярів; у методологічному та технічному забезпеченні їх участі у міжнародних дослідницьких проектах, орієнтованих на використання ІКТ [9].

Ефективне управління позашкільною освітою на муніципальному рівні можливе лише у системі освіти, в єдності з іншими її складовими, а також культурною, науковою, медичною закладів догляду, у співпраці з регіональною владою та громадськістю. Така співпраця потребує нового функціонального імперативу місцевого самоврядування, в якому функція координації стає основною. Останнє передбачає просування організації взаємодії на основі розробки інноваційної стратегії, запровадження моніторингу, підтримки громадянських ініціатив тощо.

Таким чином, оновлення суспільства вимагає від керівників та персоналу позашкільних закладів освіти усіх рівнів і типів змінити свій менталітет, саморозвиток (самоврядування тощо) і матиме змогу забезпечувати належну професійну діяльність. Позашкільна освіта України перебуває на важливому сучасному етапі оновлення, пошуку шляхів подальшого розвитку та вдосконалення.

Висновки