Розвиток емоційного інтелекту студентів першого курсу у процесі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Розвиток емоційного інтелекту студентів першого курсу у процесі навчання

Вінс Вікторія Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент

Горбенко Інна Василівна, кандидат педагогічних наук, доцент

Красножон Анастасія Олегівна, здобувачка

Анотація

У статті узагальнено сутність емоційного інтелекту та обґрунтовано необхідність розвитку емоційного інтелекту у студентів першого курсу у процесі навчання. Виділено провідні теорії емоційного інтелекту, зокрема: теорія емоційно-інтелектуальних здібностей Дж. Майера, П. Саловея, Д. Карузо, теорія емоційної компетентності Д. Гоулмана та некогнітивна теорія емоційного інтелекту Р. Бар-Она. Виділено широкоформатні функції, які виконує емоційний інтелект у розвитку особистості (інтерпретативна, регулятивна, активізуюча, адаптивна та стресозахисна).

Наведено дві групи чинників розвитку емоційного інтелекту, а саме біологічні та соціальні. Проаналізовано особливості розвитку емоційного інтелекту у юнацькому віці. Окреслено позитивні наслідки розвитку емоційного інтелекту у студентів-першокурсників у процесі навчання, зокрема: збереження емоційного здоров'я, уміння вирішувати складні життєві ситуації, краще розуміння себе та своїх потреб, достатньо швидке відновлення сил після кризи чи стресової ситуації, збереження цілісності власної особистості.

Виділено етапи розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці. Так, першим етапом є пізнання самого себе. Другий етап розвитку емоційного інтелекту передбачає навчання студентів навичкам управляти своїми емоціями й почуттями. На третьому етапі відбувається розвиток уміння розпізнавати емоції інших людей, розуміти почуття партнера по спілкуванню. Четвертий етап розвитку емоційного інтелекту передбачає оволодіння вмінням управління станами партнерів по спілкуванню. Для кожного з етапів виділено методики та вправи для розвитку емоційного інтелекту студентів-першокурсників у процесі навчання. Окремо наведено тренінгові процедури для розробки програми навчально-тренінгових занять з розвитку емоційного інтелекту у студентів-першокурсників.

Подано рекомендації для викладачів закладів вищої освіти та психологам у роботі з розвитку емоційного інтелекту в студентів-першокурсників. Звернуто увагу на необхідності розвитку емоційного інтелекту викладачів закладів вищої освіти.

Ключові слова: емоційний інтелект, юнацький вік, студент-першокурсник, викладач, заклад вищої освіти, інтерактивне навчання, тренінгові процедури.

Vins Viktoriia Anatolyivna PhD in Psychology, Associate Professor, Head of the Department of Management, Practical Psychology and!ndusive Еducation, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Horbenko Inna Vasylivna PhD in Education, Associate Professor of the Department of Management, Practical Psychology and!nclusive Еducation, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Krasnozhon Anastasiia Olehivna Student of the 2nd year of «Master» degree in the specialty «Psychology», educational program «Practical Psychology», group PP-21pmz, Department of Management, Practical Psychology and!nclusive Еducation, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

DEVELOPMENT OF EMOTIONAL INTELLIGENCE OF FIRST-YEAR STUDENTS IN THE LEARNING PROCESS

Abstract

The article summarizes the essence of emotional intelligence and substantiates the need for the development of emotional intelligence in first-year students in the learning process. The leading theories of emotional intelligence are highlighted, in particular: the theory of emotional-intellectual abilities by J. Mayer, P. Salovey, D. Caruso, the theory of emotional competence by D. Goleman and the non- cognitive theory of emotional intelligence by R. Bar-On. Broad-format functions performed by emotional intelligence in personality development (interpretive, regulatory, activating, adaptive, and stress-protective) are highlighted.

Two groups of factors for the development of emotional intelligence are given, namely biological and social. The peculiarities of the development of emotional intelligence in youth are analyzed. The positive consequences of the development of emotional intelligence in first-year students during the study process are outlined, in particular: preservation of emotional health, the ability to solve difficult life situations, better understanding of oneself and one's needs, fairly quick recovery of strength after a crisis or stressful situation, preservation of the integrity of one's personality.

The stages of the development of emotional intelligence in youth are highlighted. Yes, the first stage is knowing yourself. The second stage of the development of emotional intelligence involves teaching students the skills to manage their emotions and feelings. At the third stage, the ability to recognize other people's emotions and understand the feelings of a communication partner is developed. The fourth stage of the development of emotional intelligence involves mastering the ability to manage the states of communication partners. For each of the stages, methods and exercises for the development of the emotional intelligence of first-year students in the learning process are selected. Training procedures for developing a program of educational and training sessions on the development of emotional intelligence in first-year students are given separately.

Recommendations are provided for teachers of higher education institutions and psychologists in the work on the development of emotional intelligence in first- year students. Attention is drawn to the need to develop the emotional intelligence of teachers of higher education institutions.

Keywords: emotional intelligence, youth, first-year student, teacher, higher education institution, interactive learning, training procedures.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні наша держава переживає турбулентні часи, які не можуть не позначатися на житті її громадян. Так, військові дії відображаються на діяльності людини, якій доводиться постійно стикатися із кризовими, стресовими ситуаціями. Запорукою успішного вирішення проблем, з якими сьогодні стикнулася українська особистість, її адаптації до швидко мінливих соціальних умов середовища є сформованість стійких рис адаптивності, зрілості, компетентності, резильєнтності, а також емоційного інтелекту.

Особливої уваги за таких умов потребують найбільш вразливі категорії людей (діти, люди похилого віку, особи з інвалідністю, самотні тощо) або ж ті, яким доводиться змінювати звичний уклад життя. До останніх можемо віднести студентів-першокурсників, які ще вчора були школярами, а вже сьогодні починають жити самостійне життя, здобувати професію, вливатися у нове соціальне середовище, а, відтак, стикатися з новими випробуваннями. Саме тому викладачам важливо бути особливо уважними до студентів- першокурсників, сприяти їхній соціально-психологічні адаптації, в тому числі шляхом розвитку емоційного інтелекту.

Необхідність розвитку емоційного інтелекту у студентів зумовлена й тим, що сьогодні роботодавці все частіше звертають увагу на те, як кандидат говорить про себе, наскільки розуміє свої емоції, як їх проявляє, наскільки може ними управляти, як ставиться до інших людей і чи розуміє їх переживання, емоційні стани тощо. Іншими словами, високий рівень розвитку емоційного інтелекту стає передумовою успішного працевлаштування та подальшого кар'єрного зростання, адже сприяє досягненню кращих результатів, гнучкості та адаптивності до нововведень, легкості встановленні стосунків з оточуючими тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останніх десяти років багато уваги вчених приділяється різноманітним дослідженням емоційного інтелекту та його впливу на розвиток особистості (М. Манойлова, С. Мінасян, Е. Носенко, О. Приймаченко, К. Саарні, Ф. Фурман). Особливості емоційного інтелекту в юнацькому віці досліджують О. Айгунова, Л. Вахрушева, О. Єгорова, І. Мещерякова, Н. Самуйлова та інші. Також є дослідження адаптивних функцій та адаптаційного потенціалу емоційного інтелекту (І. Аршава, Н. Коврига, Т. Кумскова, В. Овсянникова, Г. Юсупова). На необхідності розвитку емоційного інтелекту студентів у процесі навчання наголошують С. Дерев'янко, Т. Шиян, В. Зарицька, І. Мещерякова, Т. Гудкова, Т. Кондратьєва, Г. Кошонько, В. Фурман. Так, на переконання науковців, емоційний інтелект важливо розвивати саме в роки студентства, оскільки освіта у закладі вищої освіти має на меті формування компетентного фахівця, який володіє не лише суто професійними навичками, але й має розвинене творче мислення, навички ефективної комунікації, здатність адаптуватися до змін та вимог у соціумі, а також у поточній діяльності [1, с. 156].

Метою статті є узагальнення сутності емоційного інтелекту як психологічного феномену та обґрунтування необхідності його розвитку у студентів першого курсу у процесі навчання.

Виклад основного матеріалу

Концепція емоційного інтелекту з'явилася у психологічній науці наприкінці ХХ століття. На сьогодні найчастіше виділяють кілька провідних теорій: 1) теорія емоційно-інтелектуальних здібностей Дж. Майера, П. Саловея, Д. Карузо; 2) теорія емоційної компетентності Д. Гоулмана; 3) некогнітивна теорія емоційного інтелекту Р. Бар-Она.

У широкому розумінні емоційний інтелект розуміється як здатність людини диференціювати позитивні й негативні почуття, а також знання про те, як змінити свій емоційний стан з негативного на позитивний [2, с. 144]. Відштовхуючись від наведеного визначення, можемо говорити про широкоформатні функції, які виконує емоційний інтелект у розвитку особистості, зокрема:

- інтерпретативна функція, яка дає змогу людині продуктивно здійснювати розшифровування емоційної інформації (емоційні вирази обличчя, інтонації голосу тощо), що сприяє накопиченню та систематизації знань, формуванню власного емоційного досвіду;

- регулятивна функція, яка сприяє стану емоційної комфортності та забезпечує адекватність зовнішнього вираження емоцій людини;

- адаптивна та стресозахисна функція, що полягають в актуалізації та стимулюванні психічних резервів людини в ускладнених життєвих ситуаціях;

- активізуюча функція, яка забезпечує гнучку спроможність до конгруентності у спілкуванні [3, с. 84].

У сучасних психологічних дослідженнях емоційний інтелект розглядається, насамперед, як здатність людини аналізувати свої емоції, керувати ними, уміння визначати емоції інших та уміння керувати емоціями інших людей.

Науковці говорять про 2 групи чинників розвитку емоційного інтелекту: біологічні та соціальні. І. Андрєєва до першої групи відносить:

- рівень емоційного інтелекту батьків (чим вищий рівень емоційного інтелекту в батьків і сімейний дохід, тим вищі показники емоційного інтелекту в їхніх дітей);

- правопівкульний тип мислення (люди з розвиненою правою півкулею краще розпізнають емоції оточуючих за мовною інтонацією, оскільки правопівкульний тип мислення пов'язаний з невербальним інтелектом);

- спадкоємні задатки емоційної сприйнятливості;

- властивості темпераменту;

- особливості переробки інформації [4, с. 58].

До соціальних передумов розвитку емоційного інтелекту І. Адрєєва відносить:

- синтонію (емоційну реакцію оточення на дії), що закономірно змінюється на раціоналізацію;

- ступінь розвитку самосвідомості;

- впевненість у своїй емоційній компетентності;

- рівень освіти батьків і сімейний дохід;

- емоційно благополучні відносини між батьками;

- андрогінність (самоконтроль і витримка в дівчаток, емпатія й ніжні почуття в хлопчиків);

- зовнішній локус контролю;

- релігійність [4, с. 59].

Звичайно, даний перелік не є вичерпним. Водночас, для викладачів може слугувати опорою для підготовки програми розвитку емоційного інтелекту в студентів-першокурсників.

Варто відзначити, що емоційний інтелект має специфічні вікові та позавікові особливості. Так, Л. Вахрушева визначає, що у юнацькому віці та в період ранньої зрілості емоційний інтелект характеризується низьким рівнем розвитку його показників, меншою внутрішньою збалансованістю і різноманітністю стратегій емоційної саморегуляції у порівнянні з дорослими. Дослідницею була встановлена нерівномірна динаміка за параметром «регуляція емоцій інших людей»: 16-17-річні і 22-23-річні демонструють вищу здатність до регуляції емоцій інших людей, ніж 18-21-річні [5, с. 10].

У дослідженні Н. Діомідової проаналізовано прояви емоційного інтелекту у студентської молоді і зазначено, що високий емоційний інтелект та емоційна креативність передбачають широкий репертуар конструктивних копінг- стратегій і високий рівень соціального інтелекту. Вказано на значущий зв'язок емоційного інтелекту та емоційної креативності. Відзначено, що емоційний інтелект студентів проявляється в сукупності чотирьох компонентів: емоційної саморегуляції, емоційної обізнаності, зовнішньої регуляції емоцій і розуміння емоцій [6, с. 150].

За переконанням А. Бахтіної, свідомий «розвиток емоційного інтелекту в юнаків сприяє формуванню їх емоційно-ціннісного ставлення до себе, інших людей, навколишньої дійсності; дає можливість висловлювати індивідуальне ставлення до речей та подій, спираючись на емоційну сферу; навчає творчо підходити до розв'язання проблем; підвищує мотивацію до навчання; посилює активність у пізнавальній діяльності; сприяє значному зростанню якості знань з навчальних дисциплін» [7].

Через розвиток емоційного інтелекту в осіб юнацького віку Ю. Бреус вбачає можливість збереження емоційного здоров'я, що сприятиме їх кращому розумінню себе, своїх потреб; умінню вирішувати складні життєві ситуації та достатньо швидко відновлювати сили після кризи чи стресової ситуації; збереженню цілісності власної особистості [8, с. 166].

Тому вважаємо за необхідне запровадження дидактичних методів у навчальному процесі, які не лише сприяють швидкому та успішному поширенню ресурсів знань, а й передбачають розвиток особистості в цілому.

Зважаючи на вище наведене, для викладачів закладів вищої освіти першочергово важливо розуміти необхідність розвитку емоційного інтелекту в студентів у процесі навчальної діяльності. Наступним є розуміння етапності розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці.

Так, перший етап - це етап пізнання самого себе. У процесі самоусвідомлення юнак починає «пробуджуватися», робити цікаві відкриття в розумінні свого внутрішнього світу, своїх емоцій і почуттів. Це процес, який дозволяє по-новому розглянути себе й оточення. Якщо молода людина пригнічувала свої емоції й раптом зрозуміла, що адекватне їхнє вираження корисне для справи і для неї самої, - це є пусковим механізмом для запуску процесу освоєння емоційної компетентності.

Саме тому рекомендовано викладачам закладів вищої освіти у ході організації освітнього процесу застосовувати різні хвилинки рефлексії, надаючи змогу студентам звернутися до своїх відчуттів та емоцій, навчитися розуміти себе. Насамперед, цьому сприяє постановка правильних запитань до себе «Що я зараз відчуваю? Яка емоція переважає? Який настрій? Чи можу я найти причину піднесеного чи пригніченого настрою? Де саме в тілі відчувається та чи інша емоція» тощо.

Вагомою умовою успішності пізнання себе вважаємо створення ситуації безумовного прийняття і позитивного ставлення до кожного учасника індивідуальної чи групової роботи. Тобто на заняттях варто створити сприятливу емоційну атмосферу, де кожен студент міг би вільно себе відчувати. Також педагогу доцільно показувати приклади, ставати взірцем, на який можна рівнятися, тобто пропонуючи якусь вправу чи техніку, викладач і сам має приймати активну участь в її проведенні, а не тільки контролювати її перебіг та обговорювати результати. За умови активного включення викладача в процес виконання спеціальних вправ з розвитку емоційного інтелекту знижується його контролююча роль і студенти сприймають його як доброзичливого наставника.

Другий етап розвитку емоційного інтелекту передбачає навчання студентів навичкам управляти своїми емоціями й почуттями. Уміння управляти емоційними станами дозволяє використовувати емоції для досягнення поставленої мети. Самоконтроль залежить від усвідомлення того, що студент-першокурсник почуває в цей момент і які відчуває емоції, а також від розуміння, що відбувається навколо. Самоконтроль передбачає наявність еталона і отримання знань, даних про контрольовані почуття й емоційні стани. Особлива увага на цьому етапі приділяється розвитку толерантних настанов в осіб юнацького віку.

Для цього ефективними є вправи і техніки не тільки психологічної роботи, а й спеціально організовані в ході освітньої діяльності ситуації, коли студентам пропонується регулювати свої емоції і почуття. Наприклад, вправи-пантоміми, що передбачають швидку зміну невербальних проявів тих чи інших емоцій у ході занять з ораторського чи акторського мистецтва, розвитку виразного читання тощо.

Ефективною є техніка моделювання, що надає змогу закріпити навички регулювання емоцій та почуттів, вміння управляти емоційними станами. Моделювання - це формування оптимального способу поведінки (управління емоціями) в конкретній розігруваній ситуації (ймовірного стресу чи конфлікту, складних міжособистісних відносин з іншими тощо). Компонентами впевненої, асертивної поведінки, що вказує на сформованість емоційного інтелекту, є не тільки слова, але й пози, міміка, жести, здатність адекватно управляти собою на рівні фізичного вияву емоцій. Наприклад, для формування цих навичок і вмінь можна запропонувати одним студентам продемонструвати навички впевненої поведінки, вияву здатності до управління емоціями в різних ситуаціях (стримав сльози, коли завдали образи; посміхнувся у відповідь на критику; адекватно зреагував на конфліктоген) тощо, а іншим - уважно спостерігати і доповнювати можливі варіанти успішного управління своїми емоціями та психоемоційними станами.

Спостерігаючи змодельовані впевнені відповіді й відчуваючи їхній вплив, інші студенти побічно навчаються цьому розумінню, сприймають навички управління своїми емоціями і станами. Моделювання особливо корисне, коли студенти мають обмежене уявлення про те, якою може бути позитивна впевнена поведінка, як успішно управляти своїми емоціями у конкретних ситуаціях. Із цією метою можна використовувати демонстрацію моделей впевненої поведінки, успішного управління емоціями викладачем, через демонстрацію відео-записів, або ж самими учасниками групи, які шляхом експериментування самі знаходять оптимальний варіант поведінки у конкретній ситуації.

На третьому етапі відбувається розвиток уміння розпізнавати емоції інших людей, розуміти почуття партнера по спілкуванню. Важливими навичками, які варто сформувати на цьому етапі, є налагодження міжособистісних відносин на основі врахування психоемоційних станів співрозмовників. Для цього в процесі освітньої діяльності із студентами варто проводити вправи, рольові ігри, міні-тренінги. За допомогою цих засобів можна розглянути багато навчальних тем, а побічно - звернути увагу студентів на психоемоційні стани співрозмовників. Наприклад, запросивши двох студентів до розігрування діалогу в ролях (на заняттях з методики вивчення мови - рідної чи іноземної), можна запитати співрозмовників про їх стани, емоції, відчуття після взаємодії, а також запросити до обговорення групу. Цікавим є звертання уваги студентів на успішність чи не вдалість взаємодії співрозмовників, коли один із них чи обидва тільки налаштовані показати свій рівень комунікативної компетенції, але не враховують стану співрозмовника, не слухають його, перебивають, виявляють неповагу тощо.

Перевагами інтерактивних методів навчання є те, що у роботі задіяні всі студенти групи. Окрім того, учасники навального процесу навчаються працювати у групі, створюється «ситуація успіху», формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми, зважати на особистісні особливості та переживання інших учасників тощо. Також інтерактивне навчання активує емоції, свідомість, що сприяє більш якісному запам'ятовуванню.

Четвертий етап розвитку емоційного інтелекту передбачає оволодіння вмінням управління станами партнерів по спілкуванню. Управління станом партнера має на увазі здійснення сукупності гуманістичних індивідуалізованих впливів, спрямованих на запобігання несприятливим станам співрозмовника, партнера. Для продуктивного управління станом іншої людини необхідна чітка мета, шляхи її досягнення, передбачення поведінки, що можливе за наявності досвіду аналізу моделі взаємин. Уміння приймати рішення, не ущемляючи власних інтересів і не принижуючи іншого, - мистецтво, яке необхідно опановувати кожному [9, с. 159].

Вважаємо, що на цьому етапі роботи із студентами варто провести цілеспрямовані вправи з формування їх навичок перефразування, давання зворотного зв'язку, уточнення думок співрозмовника тощо.

Окрім викладачів, активну участь у розвитку емоційного інтелекту студентів-першокурсників можуть брати психологи закладів освіти або психологи, які можуть залучатися кураторами студентських груп. Так, для цілеспрямованої психологічної роботи зі студентами-першокурсниками для розвитку їх емоційного інтелекту О. Лящ радить розробляти програму навчально-тренінгових занять, що передбачає використання п'яти груп тренінгових засобів:

1. Тренінгові процедури, спрямовані на формування емпатії, довірливого ставлення учасників один до одного, уміння розпізнавати і розуміти емоційний стан людей. Ці процедури призначені для зняття емоційної напруги і поліпшення настрою членів групи; розвитку співпереживання, формування емоційно-позитивного ставлення між членами групи. Як зазначає О. Лящ, «одним із позитивних способів впливу на емоційний стан учасників тренінгу є застосування арт-терапевтичних вправ для зняття напруги, енергетизації групи» [10, с. 152].

2. Тренінгові процедури, спрямовані на формування комунікативної толерантності, призначені для: підвищення комунікативної компетентності учасників, розвиток вміння розуміти і приймати різні позиції, способи життя, стилі поведінки інших людей.

3. Тренінгові процедури, спрямовані на формування асертивної поведінки. Ці процедури призначені для: підвищення рівня впевненості в собі, розширення кола способів упевненої поведінки.

4. Процедури, спрямовані на формування позитивної адекватної самооцінки і реалістичного високого рівня домагань.

5. Процедури, спрямовані на формування умінь саморегуляції, що призначені для оволодіння техніками релаксації і регуляції свого емоційного стану [10, с. 152].

Доцільним є використання цих технологій, тому що опрацювання навчального матеріалу вимагає ґрунтовних досліджень студента. Працюючи над проектами, студенти проходять усі стадії технології виконання завдань, забезпечуючи управління емоційним станом, підпорядковуючи емоції розуму, сприяючи самопізнанню і самореалізації через збагачення емоційного і соціального досвіду.

На думку Л. Колісник, при плануванні тренінгової роботи з юнаками для розвитку їх емоційного інтелекту варто спрямовувати заняття на досягнення таких завдань психокорекційної роботи:

- підвищення в юнаків цінності емоційного світу - як власного, так і інших людей;

- підвищення особистісної емоційної компетентності - здатності ідентифікувати, усвідомлювати, розуміти, висловлювати власні емоційні прояви та керувати ними;

- зниження рівня напруженості психологічних захистів, пов'язаних з проблемами емоційного самовираження;

- поліпшення міжособистісної внутрішньої компетентності - здатності помічати та розуміти емоції інших, а також зважати і за потреби впливати на них» [11, с. 11].

Зважаючи на вищевказане, рекомендуємо викладачам закладів вищої освіти та психологам, тренерам у роботі з розвитку емоційного інтелекту студентів-першокурсників наступне:

1. Створити ситуацію безпечного емоційного відкриття, безоцінного ставлення до кожного студента на заняттях. Створення сприятливої емоційної атмосфери на заняттях, коли студент знає, що його не будуть висміювати, і може розкритися в групі - сприяють зниженню напруження, стабілізації психоемоційного стану, розвитку конструктивних переживань. Важливо викладачу бачити у студентах особистості, які мають свої унікальні якості, поважати кожного, уникати прямої критики при всій групі тощо.

2. У роботі зі студентами з розвитку їх емоційного інтелекту важливим завданням є навчити їх розпізнавати власні емоції, розуміти себе з позиції емоційності. Для цього доцільно розвивати їх здатність до рефлексії, самоусвідомлення, виконувати разом з ними вправи на релаксацію, заглиблення в себе.

3. Вчити студентів розпізнавати та розуміти емоції оточуючих. Наприклад, можна пропонувати їм поставити себе на місце іншої особи, продемонструвати роль когось іншого - впевненого та емоційно стабільного лідера групи, чи навпаки - юнака із заниженою самооцінкою. Це сприяє кращому розумінню інших, формуванню емпатії, толерантності у ставленні до оточуючих.

4. Після того, як студенти зможуть розпізнавати власні емоції та емоції оточуючих, їх можна вчити управляти емоціями інших людей, використовувати моделювання та програвати за допомогою рольових ігор та завдань різні життєві ситуації.

5. В освітній роботі із студентами щодо розвитку їх емоційного інтелекту доцільно використовувати цілеспрямовані вправи і техніки, що надають змогу у ході групової роботи відпрацювати навички емоційної саморегуляції, конструктивного вирішення конфліктів. Тобто варто розглядати емоційний інтелект та його прояви і в міжособистісних відносинах людей, особливо доцільно не тільки проаналізувати, а й за допомогою рольових ігор - програти і приміряти на себе роль людини, яка успішно вирішує конфлікти.

6. Викладачі й самі мають підвищувати власний рівень емоційного інтелекту, щоб продемонструвати студентам кращі зразки емоційної обізнаності, вміння управляти своїми емоціями, впливати на емоційні стани інших людей. Вважаємо, що саме від постаті викладача залежить успіх навчально-виховного процесу. Н. Гапон у своїх дослідженнях пише, що взаємини викладачів та студентів характеризуються певною психологічною структурою, елементами якої є:

- мотивація (взаємний інтерес учасників педагогічної взаємодії, потреба у взаємовідносинах),

- взаємопізнання (сприйняття та оцінка особистості іншого, саморефлексія, усвідомлення проблем взаємин, уявлення про оптимальні взаємини),

- емоції та почуття (задоволеність або невдоволеність взаєминами, відчуття психологічного комфорту чи дискомфорту, напруженості),

- тип поведінки (стиль педагогічного спілкування, засоби взаємовпливу, налагоджування взаємин тощо) [12, с. 32].

Аналізуючи результати дослідження про погляд на викладача очима студентів, Н. Гапон приходить до висновку, що емоційність викладача здатна впливати на внутрішній світ молодої людини. А, відтак, виникає потреба в організації системи заходів, які спрямовані на розвиток емоційного інтелекту в першу чергу у педагогічних та науково-педагогічних працівників, яка повинна включати завдання і форми роботи з акцентами на розвиток внутрішньоособистісного та міжособистісного аспектів емоційного інтелекту.

Ми переконані, що врахування викладачами закладів вищої освіти наведених рекомендацій сприятливо вплине на організацію навчального процесу зі студентами-першокурсниками та забезпечить умови для розвитку їх емоційного інтелекту.

емоційний інтелект студент

Висновки

Відтак, розвиток емоційного інтелекту у студентів-першокурсників повинен бути цілеспрямованим і багатоаспектним, здійснюватися в теоретичному і практичному напрямах із застосуванням різних форм та методів роботи у навчальному процесі закладів вищої освіти.

У навальному процесі закладів вищої освіти необхідно запроваджувати інтерактивні методи навчання, за яких студенти-першокурсники розкривалися б як особистості та вчилися взаємодіяти з оточуючими. Важливо окрім навчальних занять запроваджувати у практику психологічні тренінги, зустрічі, в межах яких проводити як просвітницьку, так і психокорекційну роботу.

Проведений теоретичний аналіз не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми, не претендує на істинність, потребує розширення наукових досліджень, вдосконалення практики закладів вищої освіти щодо розвитку емоційного інтелекту в студентів-першокурсників у процесі навчальної діяльності.

Література

1. Фурман В.В. Розвиток емоційного інтелекту в професійному становленні студента. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2018. Вип. 4. С. 155-160.

2. Головньова І.В. Взаємозв'язок емоційного інтелекту та комунікативних умінь у студентів. Вісник Національного університету оборони України. 2012. № 4 (29). С. 143-148.

3. Фурман В.В. Емоційний інтелект як метакомпетенція особистості. Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка. 2017. Вип. № 27. С. 82-85.

4. Андреева И.Н. Предпосылки развития эмоционального интеллекта. Вопросы психологии. 2007. № 5. С. 57-65.

5. Вахрушева Л.Н. Выраженность структурных и качественных характеристик эмоционального интеллекта на этапе юности и ранней взрослости: автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.03. Москва, 2011. 22 с.

6. Діомідова Н. Ю. Психологічні особливості емоційного інтелекту й емоційної креативності студентів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2015. Вип. 2. Т. 1. С. 146-151.

7. Бахтіна А.В. Розвиток емоційного інтелекту на уроках словесності. Творча майстерня вчителя: веб-сайт. URL: http://dorobok.edu.vn.ua/article/view/722 (дата звернення: 29.08.2022).

8. Бреус Ю. В. Вплив розвитку емоційного інтелекту на збереження емоційного здоров'я людини. Дослідження молодих учених у контексті розвитку сучасної науки: матеріали ІІІ щорічної Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 18 квітня 2013 р. Київ, 2013. С. 163-167.

9. Мещерякова И. Н. Формирование эмоционального интеллекта студентов- психологов в процессе обучения в вузе. Вестник ТГУ. 2010. Вып. 1. С. 157-161.

10. Лящ О. П. Методичні рекомендації щодо розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки. 2019. Т. 15. № 4. С. 147-164.

11. Колісник Л. О. Розвиток емоційного інтелекту як чинника запобігання самотності в юнацькому віці: автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.07. Київ, 2016. 20 с.

12. Гапон Н. Психологія взаємин викладача зі студентами у світлі ціннісних засад европейської освіти. Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Психологія. 2016. Вип. 38. С. 30-38.

References

1. Furman, V.V. (2018). Rozvytok emocijnogho intelektu v profesijnomu stanovlenni studenta [Development of emotional intelligence in the professional development of the student]. Naukovyj visnykKhersonsjkogho derzhavnogho universytetu, 4. 155-160 [in Ukrainian].

2. Gholovnjova, I.V. (2012). Vzajemozv'jazok emocijnogho intelektu ta komunikatyvnykh uminj u studentiv [The interconnection beetween emotional intelligence and communication skills of students]. Visnyk Nacionaljnogho universytetu oborony Ukrajiny, 4 (29). 143-148 [in Ukrainian].

3. Furman, V.V. (2017). Emocijnyj intelekt jak metakompetencija osobystosti [Emotional intelligence as a metacompetence of personality]. Pedaghoghichna osvita: Teorija i praktyka. Psykhologhija. Pedaghoghika, 27, 82-85 [in Ukrainian].

4. Andreeva, Y.N. (2007). Predposulky razvytyja emocyonaljnogho yntellekta [Prerequisites for the development of emotional intelligence]. Voprosbi psykhologhyy, 5, 57-65 [in Russian].

5. Vakhrusheva, L.N. (2011). Vurazhennostj strukturnukh y kachestvennukh kharakterystyk emocyonaljnogho yntellekta na etape junosty y rannej vzroslosty[Severities of structural and qualitative characteristics of emotional intelligence at the stages of youth and early adulthood]. Extended abstract of candidate's thesis. Moskva [in Russian].

6. Diomidova, N. Ju. (2015). Psykhologhichni osoblyvosti emocijnogho intelektu j emocijnoji kreatyvnosti studentiv [Psychological features of emotional intelligence and emotional creativity of students]. Naukovyj visnyk Khersonsjkogho derzhavnogho universytetu. Serija «Psykhologhichni nauky», 2, 146-151 [in Ukrainian].

7. Bakhtina, A.V. Rozvytok emocijnogho intelektu na urokakh slovesnosti. Tvorcha majsternja vchytelja [Development of emotional intelligence in literature lessons. Teacher's Creative Workshop]: veb-sajt. Retrieved from http://dorobok.edu.vn.ua/article/view/722 [in Ukrainian].

8. Breus, Ju. V. (2013). Vplyv rozvytku emocijnogho intelektu na zberezhennja emocijnogho zdorov'ja ljudyny [The impact of emotional intelligence development on preserving a person's emotional health]. Proceedings from: III Vseukrajinsjkoji naukovo- praktychnoji konferenciji Doslidzhennja molodykh uchenykh u konteksti rozvytku suchasnoji nauky. (pp. 163-167). Kyiv [in Ukrainian].

9. Meshherjakova, Y. N. (2010). Formyrovanye emocyonaljnogho yntellekta studentov- psykhologhov v processe obuchenyja v vuze [Formation of emotional intelligence in students- psychologists in the process of studying at universities]. Vestnyk TGhU, 1, 157-161. [in Russian].

10. Ljashh, O. P. (2019). Metodychni rekomendaciji shhodo rozvytku emocijnogho intelektu v junacjkomu vici [Guidelines for the development of emotional intelligence in adolescence]. Zbirnyk naukovykh pracj Nacionaljnoji akademiji Derzhavnoji prykordonnoji sluzhby Ukrajiny. Serija: psykhologhichni nauky, 4. 147-164. [in Ukrainian].

11. Kolisnyk, L. O. (2016). Rozvytok emocijnogho intelektu jak chynnyka zapobighannja samotnosti v junacjkomu vici [Development of emotional intelligence as a factor in the prevention of loneliness in adolescence]. Extended abstract of candidate 's thesis. Kyjiv [in Ukrainian].

12. Ghapon, N. (2016). Psykhologhija vzajemyn vykladacha zi studentamy u svitli cinnisnykh zasad evropejsjkoji osvity [Psychology of the teacher's relationship with students in light of the value bases of European education]. Ghumanitarnyj visnyk Derzhavnogho vyshhogho navchaljnogho zakladu «Perejaslav-Khmeljnycjkyj derzhavnyj pedaghoghichnyj universytet imeni Ghryghorija Skovorody». Psykhologhija, 38, 30-38 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru