Роль педагога у формуванні комунікативної культури учнів початкових класів з ООП в умовах інклюзивного навчання

Размещено на http://allbest.ru

РОЛЬ ПЕДАГОГА У ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ З ООП В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Омельченко Марина Сергіївна

доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри спеціальної педагогіки та інклюзії, Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет»

Кононенко Тетяна Володимирівна

вчитель-логопед, дефектолог, Першотравенський ліцей №3 Першотравенської міської влади

Дзюба Юлія Юріївна

вчитель-логопед, Управління освіти, молоді та спорту, Лиманська міська рада

Анотація. У статті представлено результати експериментального дослідження, здійсненого з метою виявлення ролі педагога у формуванні комунікативної культури учнів з ООП в умовах інклюзивної та спеціальної освіти.

Проаналізовано сучасні психолого-педагогічні праці, присвячені проблемі професійного розвитку фахівців у галузі спеціальної освіти, здійснення педагогічної діяльності у напрямі формування комунікативної культури дітей з ООП.

Визначено поняття та структуру феномену «комунікативна культура»: особистісне утворення, що проявляється у потребі людини до взаємодії з іншими суб'єктами; наявність практичних мовленнєвих навичок; здатність підтримувати доброзичливий характер процесу комунікації.

Розглянуто основні структурні компоненти - особистісно-рефлексійну, операційно-технологічну, професійно-адаптивну і гносеологічно-когнітивну. Акцентовано увагу на таких аспектах поведінки, емоційних реакцій та мові досліджуваних: як дитина наслідує поведінці та мові педагога; як привертає увагу до себе; як переживає невдачі, радіє успіхам; як реагує на увагу; як поводить себе у різних комунікативних ситуаціях і з різними людьми. Враховано ступінь впливу педагога на процес формування комунікативної культури учнів з ООП.

Авторами описано організаційні та методичні аспекти експериментальної роботи, представлено загальні результати, що засвідчують кількісну перевагу дітей із низьким рівнем сформованості комунікативної культури. Відзначено залежність стану комунікативної культури учнів з ООП від тривалості та систематичності впливу з боку педагога в умовах інклюзивного навчання. Обґрунтовано необхідність і доцільність здійснення корекційно-розвивальної роботи у напрямі формування комунікативної культури таких дітей в умовах інклюзивного навчання із обов'язковим охопленням відповідних структурних компонент.

Запропоновано рекомендації щодо оптимізації педагогічного впливу на формування комунікативної культури учнів початкових класів в мовах інклюзивної освіти: організація командної роботи в інклюзивному класі з обов'язковим залученням дитини з ООП (наприклад: прибирання шкільної ділянки, оформлення плакату про життя класу тощо); використання дистанційних платформ для співпраці педагога та дитини, а також для колективної взаємодії; впровадження у позакласну роботу різноманітних ділових ігор; за результатами групової діяльності - проведення конкурсів юних дослідників; долучення дітей з ООП до проєктної роботи.

Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами; комунікативна культура; педагогічний вплив; професійний розвиток; психофізичні порушення.

комунікативна культура учні особливі освітні потреби

Omelchenko Maryna Serhiivna Doctor of Psychological Sciences, Docent, Professor of Department of Special Pedagogy and Inclusion, Donbas State Pedagogical University

Kononenko Tetiana Volodymyrivna Teacher-speech therapist, defectologist, Pershotravensk lyceum #3 of Pershotravensk City Council

Dziuba Julia Yuriivna Teacher-speech therapist, Department of Education, Youth and Sports of Lyman City Council

THE ROLE OF THE TEACHER IN FORMING THE COMMUNICATIVE CULTURE OF PRIMARY CLASS PUPILS WITH SEN IN THE CONDITIONS OF INCLUSIVE EDUCATION

Abstract. The article presents the results of an experimental study carried out with the aim of identifying the role of the teacher in the formation of the communicative culture of pupil with SEN in the conditions of inclusive and special education.

Modern psychological and pedagogical works devoted to the problem of professional development of specialists in the field of special education, implementation of pedagogical activities in the direction of formation of communicative culture of children with special educational needs are analyzed.

The concept and structure of the phenomenon «communicative culture» are defined: personal formation that manifests itself in a person's need to interact with other subjects; availability of practical speaking skills; the ability to maintain a friendly nature of the communication process.

The main structural components are considered - personal-reflective, operational-technological, professional-adaptive and epistemological-cognitive. Attention is focused on the following aspects of the behavior, emotional reactions and language of the subjects: how the child imitates the behavior and language of the teacher; how it draws attention to itself; how he experiences failures, rejoices in successes; how it responds to attention; how he behaves in different communicative situations and with different people. The degree of influence of the teacher on the process of forming the communicative culture of pupils with special education is taken into account.

The authors describe the organizational and methodical aspects of the experimental work, present the general results that prove the quantitative advantage of children with a low level of communicative culture formation. The dependence of the state of the communicative culture of students with special education on the duration and systematicity of the teacher's influence in the conditions of inclusive education was noted. The need and expediency of carrying out corrective and developmental work in the direction of the formation of the communicative culture of such children in the conditions of inclusive education with the obligatory coverage of the relevant structural components is substantiated.

Recommendations for optimizing the pedagogical impact on the formation of the communicative culture of elementary school students in the languages of inclusive education are offered: the organization of teamwork in an inclusive class with the mandatory involvement of a child with special needs; the use of remote platforms for cooperation between the teacher and the child, as well as for collective interaction; implementation of various business games in extracurricular work; based on the results of group activities - holding contests for young researchers; involvement of children with SEN in project work.

Keywords: children with special educational needs; communicative culture; pedagogical influence; professional development; psychophysical disorders.

Постановка проблеми. Ключові реформи Міністерства освіти і науки, проведені на шляху до Євроінтеграції України, націлені на модернізацію загальноосвітньої школи у таку, «... в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті» [3]. На фоні цих змін в якості основного критерію ефективності навчального процесу постає розвиток пізнавальних і творчих здібностей особистості, зокрема, виховання в умовах інклюзивної освіти учнів з розвинутими комунікативними вміннями та навичками, підготовлених до життя у соціумі.

Сучасні суспільні вимоги до освіти школярів активізували задачу формування у дитячому колективі міжособистісних відносин, досягнення взаєморозуміння та взаємоповаги між його учасниками у процесі спілкування. У зв'язку з цим особливої значущості набуває проблема формування професіонального підходу фахівців в галузі спеціальної освіти у становленні комунікативних компетенцій дітей з ООП, оскільки саме ця категорія учнів НУШ стикається з найбільшими труднощами, пов'язаними з повноцінною інтеграцією у соціальне середовище.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поділяємо точку зору дослідників І. Малишевської, О. Мартинчук, І. Татьянчикової, Ю. Шевченка та ін. щодо того, що успішна соціальна інтеграція дітей з ООП охоплює більш широке коло проблем, ніж формування вмінь та навичок спілкування. Говорячи про комунікативний аспект соціалізації учнів з психофізичними особливостями, більш доцільним вважаємо застосування поняття «комунікативна культура», яке передбачає не лише обмін інформацією між учасниками спілкування, але й потребу у взаємодії з іншими людьми, здатність підтримувати стосунки, позитивне ставлення до соціального оточення [2; 5; 6].

Українськими вченими здійснено чимало кроків у напрямі розв'язання проблеми формування і корекції комунікативної функції мовлення різних категорій дітей із психофізичними особливостями, зокрема із сенсорними порушеннями (Н. Бабич, Л. Вавіна, С. Гудим, О. Дробот); з інтелектуальними порушеннями (Н. Бабич, Н. Гончарук, Т. Малашевич, О. Проскурняк, К. Рейда); з тяжкими мовленнєвими порушеннями (Я. Баранець, І. Мартиненко, І. Марченко, Л. Трофименко); з розладами аутистичного спектру (Т. Гладун, Т. Куценко, Т. Скрипник, Д. Шульженко). Хоча окреслені автори докладно висвітлюють окремі аспекти формування комунікативної сфери дітей з психофізичними особливостями (лексичні, граматичні, комунікативні навички та уміння), ґрунтовних роз'яснень щодо ролі педагога у становленні у них комунікативної культури як позиції особистості не знаходимо.

Мета статті полягає у висвітленні результатів експериментальної роботи щодо дослідження ролі педагога у формуванні комунікативної культури учнів з ООП.

Виклад основного матеріалу. Аналітичний огляд наукових психолого-педагогічних джерел дозволяє констатувати, що під поняттям «комунікативна культура» мається на увазі особистісне утворення, що проявляється у потребі людини до взаємодії з іншими суб'єктами; наявність практичних мовленнєвих навичок; здатність підтримувати доброзичливий характер процесу комунікації. Підтримуючи позиції дослідників погоджуємося, що саме від стану комунікативної культури особистості залежить ступінь її соціальної активності, дотримання норм і правил поведінки, володіння комунікативними засобами.

В цьому контексті Т. Піроженко акцентує увагу на тому, що успіх дитини щодо формування комунікативної культури визначається такими новоутвореннями як: «мотиви, що відбивають конкретні спонукання (потреби) дитини до спілкування; операціональні компоненти когнітивного зростання, що характеризують розуміння дитиною системи «людина-ситуація» і оволодіння адекватними засобами взаємодії в ній (експресивними і мовними)» [4, С. 7].

В більшості літературних джерел, присвячених дослідженню феномену «комунікативна культура», вивченню підлягають комунікативні компетентності фахівців різних кваліфікацій. Водночас знаходимо недостатньо висвітленими аспекти, пов'язані з дослідженням особливостей даного явища у дітей, зокрема з особливими освітніми потребами, тоді як у галузі спеціальної та інклюзивної освіти дана проблематика є вочевидь вкрай важливою. Саме цей факт став визначальним у виборі напряму наших дослідницьких пошуків.

Експериментальне дослідження було організовано на базі Першотравенського ліцею № 3 ПМР і ґрунтувалося на узагальненні результатах аналітичного огляду літературних джерел. Вся робота проводилася у три етапи: підготовчий, констатувальний та формувальний.

На підготовчому етапі на основі визначених складових феномену комунікативної культури було: сформульовано критерії та рівні комунікативної культури учнів початкових класів з ООП; здійснено підбір, адаптацію та модифікацію діагностичного матеріалу; визначення складу і кількості дітей з ООП, що будуть брати участь у дослідженні. Досліджуваними стали 19 учнів початкових класів з ООП Першотравенського ліцею № 3 ПМР.

На констатувальному етапі здійснювалася практична експериментальна робота щодо діагностики комунікативної культури учнів початкових класів з ООП.

На формувальному етапі було сформульовано методичні рекомендації щодо оптимізації розвитку комунікативної культури учнів початкових класів з ООП в умовах інклюзивного навчання.

Критерії розвитку комунікативної культури:

- особистісно-рефлексійний - загальна спрямованість соціальної поведінки та інтересів дитини; її ставлення до однолітків та дорослих, членів родини; розуміння дитиною власного емоційного стану, почуттів, відчуттів;

- гносеологічно-когнітивний - вміння встановлювати контакти, співпрацювати з дорослими та дітьми, розуміти їхній емоційний стан;

- операційно-технологічний - комунікативні уміння дитини, володіння засобами спілкування, врахування суспільних правил та норм, адекватна поведінка у комунікативні ситуації;

- професійно-адаптивний - уявлення дітей про професії, диференціація соціальних ролей, вміння будувати діалог з урахуванням соціальної ролі у сюжетно-рольовій грі.

З метою дослідження комунікативної культури дітей з ООП за визначеними критеріями було підібрано, модифіковано та адаптовано наступний діагностичний матеріал: методика вербального вибору «День народження», методика «Мій друг» (В. Горленко) [1]; моделювання експериментальних і проблемних ситуації на заняттях з логопедом у підгрупах, а також в онлайн форматі.

Спостереження за співпрацею педагогів та учнів з ООП відбувалося на уроках (онлайн-уроки, офлайн-логопедичні заняття): враховувалася також інформація, отримана від вчителів та батьків дітей щодо комунікативної активності дитини у позаурочний час. При цьому увага акцентувалася на наступних аспектах поведінки, емоційних реакцій та мові дитини:

- чи наслідує дитина поведінці та мові педагога;

- як привертає увагу до себе;

- як переживає невдачі, як радіє успіхам;

- як реагує на увагу;

- як поводить себе у різних комунікативних ситуаціях і з різними людьми.

Крім того, враховувався ступінь впливу педагога на процес формування комунікативної культури учнів з ООП.

На основі визначених критеріїв було розроблено рівні комунікативної культури досліджуваних: достатній, середній, початковий.

Розглянемо загальні результати дослідження особливостей комунікативної культури учнів початкових класів з ООП у Першотравенському ліцеї № 3 ПМР (рис 1).

Загалом про дітей із достатнім рівнем комунікативної культури (10%) можна сказати, що вони мали найбільш збережене психомоторне здоров'я, повноцінно спілкувалися із дорослими та однолітками, володіли відповідними засобами та формами комунікації. Такі учні відрізнилися вираженою емпатійністю: запитували співрозмовника про причину засмученості, гнучко передавали у невербальних формах спілкування емоції і почуття, які цілком відповідали комунікативній ситуації.

Учні з ООП із середнім рівнем комунікації (32%) в силу обмеженості розуміння мовлення, недостатньої сформованості словесно-логічного мислення, особистісних особливостей (замкненість, невпевненість у собі, занижена самооцінка) часом не могли коректно зрозуміти емоційний стан співрозмовника, припускали помилки у виборі форм та засобів спілкування. Водночас, такі діти продемонстрували володіння нормами та правилами поведінки: адекватно поводилися у різних комунікативних ситуаціях, вирішували нескладні побутові проблеми.

Рівень сформованості комунікативної культури більше половини досліджуваних (58%) було потрактовано як низький, оскільки вони так і не продемонстрували спроможність будувати діалог з оточуючими, не задіяні у житті учнівського колективу, не вміють брати на себе роль у змодельованих ситуаціях. Емоційна сфера таких дітей має суттєві відхилення від норми, що проявляються неадекватністю реакцій (сміх у сумних ситуаціях, байдужість до сюрпризів та подарунків тощо), відсутністю емпатійного ставлення до співрозмовника, невідповідністю поведінки.

Таким чином, експериментальне дослідження стану комунікативної культури учнів початкових класів з ООП виявило суттєву кількісну перевагу дітей із низьким рівнем сформованості відповідних показників. Водночас, було відзначено, що діти із середнім та достатнім рівнями розвитку комунікативної культури підлягали більш тривалому впливу з боку педагога в умовах інклюзивного навчання. Цей факт дає підстави розробити відповідні рекомендації щодо педагогічного впливу з боку вчителя, націленого на формування комунікативної культури учнів молодших класів з ООП:

- організація командної роботи в інклюзивному класі з обов'язковим залученням дитини з ООП (наприклад: прибирання шкільної ділянки, оформлення плакату про життя класу тощо);

- використання дистанційних платформ (Scype, Google meet, Zoom) для співпраці педагога та дитини, а також для колективної взаємодії;

- впровадження до позакласної роботи різноманітних ділових ігор («Клуб знавців української мови», «Майстерня з вирішення навчальних проблем», «Бюро пошуків і знахідок» тощо);

- за результатами групової діяльності - проведення конкурсів юних дослідників;

- долучення дітей з ООП до проєктної роботи (наприклад: розроблення проєкту «Майстерня розвитку комунікативних здібностей», «Марафон успіху», «Клуб «Поговоримо про...»).

Висновки. Формування комунікативної культури учнів початкових класів з ООП у багатьом визначається ступенем порушення психофізичного розвитку, загальним станом здоров'я, а також тривалістю, системністю і цілеспрямованістю корекційно-розвивального впливу з боку педагога. Перспективами науково-дослідної роботи за цим напрямом вважаємо пошук шляхів розвитку педагогічної компетенції щодо формування комунікативної культури учнів з ООП засобами сучасних освітніх, в тому числі дистанційних, технологій.

Література:

1. Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби : [метод. рек.] / авт.-упор.: В. М. Горленко, В. Д. Острова, Н.В. Сосновенко, І. І. Ткачук; за заг. ред. В. Г. Панка. Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2018. 106 с.

2. Корніяка О. М. Психологія комунікативної культури школяра: Монографія. К.: Міленіум, 2006. 336 с.

3. Нова українська школа [Електронний ресурс] / М-во освіти і науки України : [сайт]. URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola

4. Піроженко Т. О. Комунікативно-мовленнєвий розвиток дитини як фактор вибору стратегії міжособистісного спілкування // Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2019. Том 4. Психологія розвитку дошкільника. Вип. 15. С. 4-20.

5. Тернопільська В. Формування комунікативної культури старшокласників засобами телекомунікаційних проектів // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: зб. наук.праць УДПУ ім. П. Тичини / [ред.. кол.: Н.С. Побірченко та ін.]. Умань: ФОП Жовтий О.О., 2014. Вип. 49. С. 110-117.

6. Шестобуз О.В. Вікові особливості формування комунікативної культури молодших школярів // Perspective innovations in science, education, production and transport. 2016. URL: https://sworld.com.ua/konfer45/50.pdf

Размещено на Allbest.ru