Умови формування професійної компетентності педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Умови формування професійної компетентності педагога

Варнавська Інна В'ячеславівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри професійної освіти, Херсонський державний аграрно- економічний університет

Анотація

Розглянуто технології поетапного формування професійної компетентності педагога в освітньому процесі закладу вищої освіти, яке було б неповним без важливого компонента, а саме координації роботи викладачів педагогічних дисциплін, що ґрунтується на знанні особливостей навчально-пізнавальної діяльності здобувача під час різних організаційних форм навчання, на підставі яких складено пам'ятку педагогові та пам'ятка студентові. освіта професійний педагог

Наголошено, що викладачі непедагогічних дисциплін звертали увагу на низку позитивних змін як у розвитку кожного студента, так і колективу в цілому: сприятливий мікроклімат, атмосфера взаємодопомоги та взаємопідтримки, відсутність проблем з дисципліною, активна участь усіх студентів в обговореннях, володіння технікою виступів перед аудиторією, підвищення активності та ініціативності у студентів.

Доведено, що найважливішим засобом формування професійної компетентності викладача в освітньому процесі вишу є проходження педагогічної практики. Значимість цього етапу для особистості студента полягає у перевірці рівня сформованості власної професійно-педагогічної компетентності у реальних умовах самостійної педагогічної діяльності. Ці умови, як показує практика, дуже часто далекі від ідеальних, очікуваних, тому в подоланні складнощів, труднощів, в ефективній дії в нестандартних ситуаціях і виявляється професійна компетентність педагога, що представляє складну особистісну освіту та відрізняє одного студента від іншого. На цьому етапі студенти починають усвідомлювати, що розв'язання різного рівня педагогічних завдань потребує значного потенціалу від педагога, всього того, що становить основу його професійної компетентності: знання, вміння, навички і досвід.

Зазначено, що на активно-діяльнісному етапі технології формування професійної компетентності педагога з метою реалізації першої умови в освітньому процесі вишу створювалися умови, наближені до реальних, спрямовані на формування умінь студентів у процесі освоєння педагогічної діяльності знаходити розв'язання нових завдань, професійних ситуацій, ефективно діяти у нестандартних умовах. На творчо-перетворювальному етапі, що супроводжується виходом студентів на практику, виявлялися їх вміння планувати, організовувати свою діяльність, спілкуватися, конструктивно вирішувати різні педагогічні ситуації.

Ключові слова: професійна компетентність, викладач, освітнє середовище, модульне навчання, заклади вищої освіти

Varnavska Inna Vyacheslavivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Vocational Education Department of Kherson State Agrarian and Economic University

CONDITIONS FOR FORMATION OF THE PROFESSIONAL COMPETENCE OF A TEACHER

The technology of the step-by-step formation of a teacher's professional competence in the educational process of a higher education institution is considered, which would be incomplete without an important component, namely, the coordination of the work of teachers of pedagogical disciplines, which is based on knowledge of the peculiarities of the student's educational and cognitive activity during various organizational forms of education, based on which a note to the teacher and a note to the student were made.

It was analyzed that the teachers of non-pedagogical disciplines paid attention to a number of positive changes both in the development of each student and the team as a whole: a favorable microclimate, an atmosphere of mutual help and mutual support, the absence of problems with discipline, active participation of all students in discussions, mastery of the technique of speaking in front of an audience, increasing student activity and initiative.

It has been proven that the most important means of forming a teacher's professional competence in the higher educational process is the passing of pedagogical practice. The significance of this stage for the student's personality consists in checking the level of formation of one's own professional and pedagogical competence in the real conditions of independent pedagogical activity. As practice shows, these conditions are very often far from ideal, expected, therefore, in overcoming difficulties and difficulties, in effective action in non-standard situations, the professional competence of the teacher is revealed, which represents a complex personal education and distinguishes one student from another. At this stage, students begin to realize that the solution of different levels of pedagogical tasks requires significant potential from the teacher, all that constitutes the basis of his professional competence: knowledge, skills, skills and experience.

It is noted that at the active-activity stage of the technology for the formation of the teacher's professional competence, in order to implement the first condition in the educational process of the higher education institution, conditions close to real ones were created, aimed at the formation of students' skills in the process of mastering pedagogical activities, to find solutions to new tasks, professional situations, effectively to act in non-standard conditions. At the creative and transformative stage, which is accompanied by the students' entry into practice, their ability to plan, organize their activities, communicate, and constructively solve various pedagogical situations was revealed.

Keywords: professional competence, teacher, educational environment, modular training, institutions of higher education

Постановка проблеми. У сучасному суспільстві стає усе більш актуальною проблема розробки такої системи професійної підготовки, яка б сприяла розвитку мислення здобувачів, здатності адаптуватися до професійного середовища, забезпечуючи в результаті конкурентоспроможність випускників на ринку праці.

Тому стан освітнього процесу потребує вирішення актуальних, нагальних завдань. По-перше, він має бути спрямований на розвиток професійної компетентності на основі використання сучасних інформаційних засобів; по-друге, для формування професійної компетентності майбутніх випускників вишу необхідне коригування навчальних програм; по-третє, інтенсифікація та індивідуалізація процесу навчання із використання новітніх технологій повинні зачепити кожну дисципліну; по-четверте, актуалізується процес розробки методики діагностики індивідуальних відмінностей здобувачів для створення психологічно комфортного освітнього середовища. Тому, аналіз і систематизація основних понять "професійної компетентності" як набутої якості особистості, яка визначається рівнем сформованості у студентів і професійних компетенцій, що й забезпечує надалі випускнику вищої освітньої установи затребуваність на ринку праці, соціальну адаптацію у суспільстві, самореалізацію, самодостатність, є важливим аспектом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі чинники формування та розвитку професійних компетенцій розглянуті раніше в роботах значної кількості авторів (О.С. Віханський, В.М. Глумаков, І.А.Зимня, Ю.А. Ципкін, С.Є. Шишов, Г.В. Щокін та ін), де можна помітити, що сучасне суспільство висуває до випускників вишів нові вимоги. Професійна компетенція, що найтісніше інтегрована з технологіями обробки великих обсягів інформації, задає нові умови підготовки молодих фахівців - наявність необхідних знань, умінь та навичок по роботі з сучасними інформаційними системами і технологіями.

Мета статті - дослідження особливостей і механізмів формування професійної компетентності педагога та визначення ролі інформаційних технологій у формуванні професійної компетенції викладача вишу.

Виклад основного матеріалу. Позитивно зарекомендував себе у процесі роботи над формуванням професійної компетентності педагога в освітньому процесі вишу, термінологічний підхід як нове явище у педагогіці, яке частково пов'язане з використанням можливостей інтерактивних технологій у навчанні. Сутність цього методу полягає в тому, що аналіз розуміння здобувачами педагогічних явищ проводився на базі їх трактування основних педагогічних понять, спеціального лексичного запасу опитуваних, оскільки нерозвинений словник тієї чи тієї галузі науки означає її невивченість. Наприклад, після ознайомлення з поняттям "професійна компетентність", студентам пропонувалося оцінити рівень розробленості цієї наукової проблеми за такими показниками: за кількістю базових і периферійних понять; розробленості наукових визначень кожного з понять у формі розгорнутих варіантів і дефініцій; за кількістю видів аналізованої категорії; за наявністю термінів у словники та енциклопедії.

Робота у зазначеному напрямі у процесі технології поетапного формування професійної компетентності педагога містила укладання педагогічних словників із вивчених тем, підготовку карток із назвами категорій та їх дефініціями, поповнення "Портфоліо" здобувача, використання мережі Internet для аналізу термінів тощо.

З метою створення креативного середовища для формування професійної компетентності викладача в освітньому процесі вишу в дослідно- експериментальній роботі (як при традиційних, так і при нетрадиційних формах роботи) використовувалися елементи модульного навчання, що дозволяють активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів за рахунок певного структурування матеріалу, з одного боку, і основі власних форм звітності кожному за модуля, з іншого.

Модуль - це цільовий функціональний вузол, в якому об'єднано навчальний зміст і технологія оволодіння ним, тобто блок певних теоретичних знань, умінь та навичок їх застосування і передбачає кілька форм звітності на вибір студента: це може бути контрольна робота з вивченої теми, творча робота, співбесіда, тестування, участь у "круглому столі", укладання словника базових понять, традиційна форма відповіді квитками тощо.

Був використаний модуль "Загальні аспекти педагогіки", в якому у стислому вигляді з питаннями щодо кожного розділу були представлені такі теми: "Предмет та основні категорії педагогіки", "Методологія і методи педагогічних досліджень", "Освітня система України", "Педагогічний процес", "Закономірності та принципи цілісного педагогічного процесу" тощо. З кожної теми здобувачі вели термінологічний словник, який відбиває сутність тієї чи тієї категорії; виконували завдання для самостійної роботи (назвати і надати стислу характеристику рівнів загальної і професійної освіти; порівняти категорії "педагогічний процес", "навчально-виховний процес" тощо); відповідали питання для самоконтролю.

Ці теми модуля відображають зміст, форми і методи навчання, а також заплановані результати. Межі модуля визначаються компетентністю студента, тобто сукупністю теоретичних знань і практичних умінь та навичок, які він має продемонструвати після закінчення вивчення модуля. Перевагами використання елементів модульного навчання у дослідженні стали: активність і відносна самостійність студентів, порційність та логічна послідовність навчального матеріалу, систематичний контроль з подальшою корекцією, індивідуальний темп засвоєння матеріалу.

Модульне навчання, що забезпечує гнучкість навчання, пристосування до індивідуальних потреб особистості та рівня її базової компетентності засноване насамперед на самостійній роботі студента. При цьому механізмами реалізації цього виду навчання на практиці є проблемний підхід та індивідуальний темп навчання.

Створення креативного середовища на заняттях також передбачало розвиток у студентів умінь пошуку різноманітних шляхів досягнення мети, умінь використовувати метафори та аналогії для творчого пошуку, встановлення нових асоціацій і зв'язків, розвиток сприйнятливості, широти та насиченості сприйняття навколишнього світу. Досягнення поставлених завдань у найбільшому сприяв пошук рішень у нестандартних ситуаціях.

У процесі дослідно-експериментальної роботи з формування професійної компетентності педагога використовувалася навчально- дослідницька і науково-дослідна робота студентів, що передбачає не тільки пошук знань з конкретної наукової проблеми, а й власний погляд на цю проблему.

В групах здобувачів як проблему дослідження було визначено тему "Освіта як суспільне явище та педагогічний процес". Студенти готували оригінальні проекти в межах запропонованої теми: "Кредитна система (система залікових одиниць) у практиці вищої школи", "Особливості освіти Півдня України", "Освітні стандарти у контексті навчання", "Генеза освіти як соціального явища" тощо.

Підготовка на такі цікаві теми дозволила провести "круглий стіл", в організації та проведенні якого виявили бажання брати участь усі студенти. За результатами "круглого столу" можна зробити такі висновки: активність та інтерес, навіть невеликий групи "заряджає" інших студентів за умови володіння ораторів технікою роботи з аудиторією та врахування інтересів і потреб студентського колективу; науково-дослідна діяльність здобувачів, спирається на вивчення та аналіз теоретичного матеріалу та підкріплення його практичною значимістю, виступає на вишівському етапі навчання одним із шляхів оволодіння педагогічними знаннями, вміннями і навичками їх застосування.

Опис технології поетапного формування професійної компетентності педагога в освітньому процесі закладу вищої освіти було б неповним без важливого компонента - координації роботи викладачів педагогічних дисциплін, що ґрунтується на знанні особливостей навчально-пізнавальної діяльності здобувача під час різних організаційних форм навчання, на підставі яких складено пам'ятку педагогові та пам'ятка студентові.

Викладачі непедагогічних дисциплін звертали увагу на низку позитивних змін як у розвитку кожного студента, так і колективу в цілому: сприятливий мікроклімат, атмосфера взаємодопомоги та взаємопідтримки, відсутність проблем з дисципліною, активна участь усіх студентів в обговореннях, володіння технікою виступів перед аудиторією, підвищення активності та ініціативності у студентів.

Найважливішим засобом формування професійної компетентності викладача в освітньому процесі вишу є проходження педагогічної практики. Значимість цього етапу для особистості студента полягає у перевірці рівня сформованості власної професійно-педагогічної компетентності у реальних умовах самостійної педагогічної діяльності. Ці умови, як показує практика, дуже часто далекі від ідеальних, очікуваних, але саме у подоланні складнощів, труднощів, в ефективній дії в нестандартних ситуаціях і виявляється професійна компетентність педагога, що представляє складну особистісну освіту та відрізняє одного студента від іншого. На зазначеному етапі студенти починають усвідомлювати, що розв'язання різного класу педагогічних завдань потребує величезного потенціалу від педагога, всього того, що становить основу його професійної компетентності: знання, вміння, навички і досвід. Останнє, недостатнє ланка, студенти набувають у процесі проходження педагогічної практики, тому основна мета формування професійної компетентності викладача може бути досягнуто на цьому етапі.

Таким чином, технологія поетапного формування професійної компетентності педагога в освітньому процесі вишу, заснована на реалізації педагогічних умов (орієнтації на суб'єктність особистості, здатної до самоідентифікації і самоактуалізації; створення креативного середовища; спонукання до рефлексивної діяльності; діалогізації освітнього процесу) є поступовим ускладненням основних завдань навчання, а також розширення арсеналу використовуваних методів і форм активної організації навчання.

Аналіз проведеної роботи показав, що усвідомлення і прийняття проблеми професійної компетентності викладача з перших днів навчання у виші, прагнення творчості, висока потреба у пізнанні, позитивна мотивація вибору професії сприяє самоактуалізації і самоідентифікації особистості. При цьому важливе значення має впевненість як власні знання, уміння і навички; суб'єктивна оцінка своїх можливостей, відкритість нового, прагнення навчатися.

Ефективність самоактуалізації особистості залежить від ефективності дидактичного процесу, що визначається адекватним вибором організаційних форм, методів та засобів навчання. Особлива роль у цьому контексті відводиться технологіям активізації та інтенсифікації діяльності студентів, активним методам навчання, що мають важливий розвиваючий ефект, серед яких дискусійні методи (групові дискусії, аналіз педагогічних ситуацій, вирішення педагогічних завдань та вправ, круглі столи) та ігрові методи (рольові ігри, ділові та педагогічні ігри, поведінковий тренінг, ігрове моделювання). Перераховані активні методи навчання сприяють самоактуалізації особистості студента за рахунок активізації пізнавальної діяльності та мисленнєвої активності, розвитку творчого мислення студентів.

Водночас під час нашої роботи було зроблено висновок: активні методи навчання, якщо вони відображають суть майбутньої професії, формують основу професійної компетентності викладача у студентів в освітньому процесі вишу, оскільки створюють умови для відпрацювання студентами професійних навичок в умовах, наближених до ідеальним.

Важливо відзначити, що основу технології поетапного формування професійної компетентності в освітньому процесі вишу становлять:

• освітні технології із спрямованістю на розвиток творчих якостей особистості: інтегративні технології, соціально-виховні технології, технології виховання суб'єктної соціальної активності студента;

• педагогічні технології на основі гуманно-особистісної орієнтації педагогічного процесу;

• технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності студентів (активні методи навчання): проблемне навчання (частково-пошуковий метод, технологія навчального дослідження, дослідні ігри), технології проектного навчання, інтерактивні технології (технологія проведення дискусій, диспутів);

• ігрові технології: педагогічні ігри, рольові та ділові ігри;

• технології індивідуалізованого навчання: проектний метод;

• технології інтеграції в освіті: інтегративні форми навчання (семінар- практикум, лекція-практикум, лекція-діалог) .

Ці технології, спрямовані на формування професійної компетентності педагога у процесі навчально-пізнавальної, практичної, дослідницької та евристичної діяльності, тісно пов'язані з технологіями педагогічної взаємодії (створення ситуації успіху, оціночної діяльності, встановлення контакту з групою та ін.) Рівень необхідних формування професійної компетентності викладача знань, умінь і навиків кожному етапі навчання постійно зміняться, як і їх зміст. Відбувається поступове ускладнення та розвиток кожного вміння, зміна та розширення його обсягу, перехід від репродуктивної до частково- пошукової, проблемної, дослідницької та творчої (креативної) діяльності, що відображає сутність технології поетапного формування професійної компетентності педагога в освітньому процесі вишу.

Під час дослідження кожний етап технології формування професійної компетентності викладача набував якісно нового характеру: на адаптаційно- репродуктивному етапі з метою орієнтації на суб'єктність особистості, здатної до самоактуалізації і самоідентифікації здійснювалося залучення студентів до навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їх інтересів і здібностей (пропонувалися різні теми рефератів і доповідей). Це сприяло формуванню і розвитку умінь студентів виконувати всі види і форми навчально-пізнавальної діяльності (слухати і конспектувати лекції, опрацьовувати літературу, виступати перед аудиторією, вести суперечку, давати аналітичну оцінку явищам і ситуаціям тощо), що стало суттєвим показником студента як суб'єкта навчальної діяльності у освітньому процесі вишу. На активно-діяльнісному етапі технології формування професійної компетентності педагога з метою реалізації першої умови в освітньому процесі вишу створювалися умови, наближені до реальних, спрямовані на формування умінь студентів у процесі освоєння педагогічної діяльності знаходити розв'язання нових завдань, професійних ситуацій, ефективно діяти у нестандартних умовах, які визначають появу низки протиріч, які у ролі рушійних сил розвитку особистості майбутнього вчителя. І, нарешті, на творчо-перетворювальному етапі, що супроводжується виходом студентів на практику, виявлялися їх вміння планувати, організовувати свою діяльність, спілкуватися, конструктивно вирішувати різні педагогічні ситуації, тобто ступінь самоактуалізації та самоідентифікації особистості як суб'єкта професійно-педагогічної діяльності.

При цьому важливою умовою успішного формування професійної компетентності є спонукання до рефлексивної діяльності з метою реалізації якого студентам з перших днів навчання у закладі вищої освіти було запропоновано вести "Портфоліо", значення якого полягало у розвитку рефлексивних умінь, спрямованих на свідомий контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності та рівня власного професійного розвитку. Особлива увага на всіх етапах технології формування професійної компетентності педагога приділялася суб'єктивній оцінці особистісних досягнень, а також вмінню студентів адекватно оцінювати продуктивність діяльності всіх суб'єктів освітнього процесу вишу. Слід зазначити, що розвиток рефлексивних умінь студентів проходило поступально: якщо на адаптаційно-репродуктивному етапі студенти оцінювали змістовність виступів однокурсників, то на активно-діяльнісному етапі вони аналізували змістовність виступу, педагогічну техніку промовця, ступінь представленості власної точки зору. На творчо-перетворювальному етапі студенти прагнули співвіднести матеріал, що вивчається, з власним життєвим і професійно-педагогічним досвідом, аналізуючи різні аспекти тієї чи іншої педагогічної проблеми.

Діалогізація освітнього процесу також характеризувалася переходом від діалогу із собою (ведення "Портфоліо" студента, педагогічних щоденників) до діалогу з іншими суб'єктами освітнього процесу вишу на основі поступового формування готовності до діалогу. На кожному етапі технології формування професійної компетентності вчителя створювалися умови для діалогічної взаємодії суб'єктів освітнього процесу за рахунок навчання студентів правилам ведення бесіди, диспуту, дискусії та їх подальшого практичного відпрацювання.

При цьому важливим компонентом технології є моніторинг формування аналізованого феномену, що передбачає діагностику та результат продуктивності зазначеного процесу.

Висновки

Створення креативного середовища в освітньому процесі вишу на всіх етапах технології формування професійної компетентності педагога ґрунтувалося на відносинах взаєморозуміння, взаємопідтримки, відсутності конфліктів. Посилення креативного середовища здійснювалося за можливості залучення студентів у науково-дослідницьку діяльність, орієнтацію для проведення експериментальної роботи у шкільництві, що було спрямовано досягнення студентами високого рівня творчої активності та пізнавальної самостійності, незалежності, оволодіння творчими вміннями і навичками. Для посилення мотивації діяльності, активізації творчих здібностей студентів і стимулювання самостійності у прийнятті рішень нами використовувалися такі педагогічні технології активного навчання: колективної і групової взаємодії (дискусії, технологія взаємонавчання, робота у групах змінного складу), технології імітаційного моделювання основних рис реальної діяльності професіонала (рольові, ділові ігри, проектування, аналіз педагогічних ситуацій, вирішення різноманітних педагогічних завдань), технології трансформації контексту професійної ситуації у контекст життєвої та навчальної ситуації студента (створення у навчальному процесі реальних ситуацій - аналогів практичної педагогічної діяльності). Застосування активних і проблемних методів навчання дозволило сформувати у студентів установку на самостійне відкриття нового знання, посилюючи при цьому віру у власні креативні здібності.

Література

1. Варнавська І.В. Використання інтерактивних освітніх технологій як аспект підвищення професійної компетеності студентів. Перспективи та інновації науки (Серія "Педагогіка", Серія "Психологія", Серія "Медицина")" 2022. № 2(7) 2022. С. 187-200.

2. Гриньова В.М. Професійна компетентність викладача вищого навчального закладу як результат сформованості його педагогічної культури. Вісник Дніпропетровського ун-ту економіки та права ім. А. Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія. 2011. № 1 (1). С. 14-22.

3. Петрук В.А. Теоретико-методичні засади формування професійної компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей у процесі вивчення фундаментальних дисциплін: моног. Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. 292 с.

4. References:

5. Varnavs'ka, I.V. (2022). Vykorystannya interaktyvnykh osvitnikh tekhnolohiy yak aspekt pidvyshchennya profesiynoyi kompetenosti studentiv [The use of interactive educational technologies as an aspect of improving students' professional competence]. Perspektyvy ta innovatsiyi nauky (Seriya "Pedahohika", Seriya "Psykholohiya", Seriya "Medytsyna")" Perspectives and innovations of science ("Pedagogy" Series, "Psychology" Series, "Medicine" Series)", № 2(7), 187-200 [in Ukrainian].

6. Hryn'ova, V.M. (2011). Profesiyna kompetentnist' vykladacha vyshchoho navchal'noho zakladu yak rezul'tat sformovanosti yoho pedahohichnoyi kul'tury [Professional competence of a teacher of a higher educational institution as a result of the formation of his pedagogical culture]. Visnyk Dnipropetrovs'koho un-tu ekonomiky ta prava im. A. Nobelya. Seriya: Pedahohika i psykholohiya - Bulletin of the Dnipropetrovsk University of Economics and Law named after A. Nobel. Series: Pedagogy and psychology, № 1 (1), 14-22 [in Ukrainian].

7. Petruk V.A. (2006) Teoretyko-metodychni zasady formuvannya profesiynoyi kompetentnosti maybutnikh fakhivtsiv tekhnichnykh spetsial'nostey u protsesi vyvchennya fundamental'nykh dystsyplin [Theoretical and methodological foundations of the formation of professional competence of future specialists in technical specialties in the process of studying fundamental disciplines]: monoh. Vinnytsya : UNIVERSUM-Vinnytsya, 2006. 292 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru