Навчальна практика з генетики як компонент практико-орієнтованого підходу в системі підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін

кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри біології і методики навчання

PhD in Pedagogical Sciences, Senior Lecturer at the Department of Biology and Teaching Methods of Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav (Pereiaslav, Kyiv region, Ukraine)

Genetic educational practice as a component of a practically-oriented approach in the training system of future natural sciences teachers

The relevance of the chosen topic is substantiated by the expediency of applying a practically oriented methodological approach to the organization of the educational process precisely in the preparation of future teachers ofnatural sciences, as it aims at developing their willingness to further fulfill and improve their professional functions.

The purpose of the article is to substantiate the necessity of applying a practice-oriented approach in the system of training future teachers of natural disciplines, namely educational practice in genetics.

To achieve this goal, the next theoretical methods of research were used: analysis of modern scientific and pedagogical literature and teaching materials, modern normative documents, etc.

The article describes the essential characteristics of a practice-oriented methodological approach as a basis for organizing practical preparation for future pedagogical activities of applicants for higher education in natural sciences. Its semantic content is analyzed by making an extended excursion into the interpretation of this approach in pedagogical science. Methodical aspects and peculiarities of teaching genetics practices as an important component of the educational process ofprofessional training of future natural sciences teachers are revealed. It is proved that in the course ofprofessional practice the level of readiness for professional activity of future teachers can be increased significantly due the practice - oriented approach, since overwhelming majority of educational material is acquired because of the implementation of certain actions (making experiments with the purpose of proving a genetic phenomenon, conducting monitoring studies to determine the modification variability of living organisms, phenological observations of wildlife objects, natural and laboratory monitoring, etc.). It is found that the application of a practical-oriented methodological approach in the educational process of higher education institutions allows to motivate future natural sciences teachers to pedagogical activity, to acquire professional competences during practical training, develop the skills and experiences to solve cognitive and practical tasks, increase creative thinking, create an educational environment for their professional development.

Key words: practice-oriented approach, professional training of teachers, future teachers of natural disciplines, educational practice.

Основна частина

Постановка проблеми. Сучасна освіта повинна бути не лише якісною, але й практично доцільною, відповідати новим потребам сьогодення, які детермінуються вимогами суспільства до здобувачів вищої освіти. Тому потрібно організувати освітній процес у системі підготовки майбутніх учителів таким чином, щоб у його основі було закладено мету сформувати у здобувачів вищої освіти професійно-практичні компетенції, а саме застосувати практико-орієнтований підхід, сутність якого полягає в розвитку вмінь і навичок майбутнього вчителя та застосування здобутих знань у практичних ситуаціях відповідно до фаху.

Аналіз досліджень. Аналіз науково-практичних досліджень вітчизняних і закордонних педагогів дозволив установити, що застосування практико-орієнтованого підходу в системі педагогічної освіти досліджували І. Дичківська, І. Зимня, І. Зязюн, Н. Кузьміна, Н. Ничкало, І. Підласий, А. Хуторський та ін.

Застосування практико-орієнтованого підходу в підготовці здобувачів вищої освіти галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка» різних спеціальностей описано в наукових працях: О. Антонової (формування професійної майстерності майбутнього вчителя) (Антонова, 2016), А. Брехунця (професійна підготовка майбутніх учителів трудового навчання та технологій) (Брехунець, 2018), Н. Грицай (практико-орієнтований підхід у методичній підготовці майбутніх учителів біології) (Грицай, 2015), С. Дубяги, В. Гузя, Г Шкільової (підготовка майбутніх учителів початкової школи) (Дубяга та ін., 2019), В. Майковської, І. Юрка (workshop як інструмент практико-орієнтованого навчання) (Майковська, Юрко, 2019) та ін. Досвід упровадження у процес підготовки майбутніх учителів Німеччини практико-орієнтованого підходу вивчали С. Бобраков (2012 р.), О. Сторонська (2018 р.) та ін.

Аналіз й узагальнення сучасної педагогічної літератури засвідчує, що питання практичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін у контексті практико-орієнтованого підходу залишається недостатньо дослідженим і вивченим. Виникла потреба в теоретичному обґрунтуванні, методологічній розробці спеціальних форм організації, методів й освітніх технологій навчання на основі даного підходу й уведенні у практику закладів вищої освіти (далі - ЗВО).

Метою статті є обґрунтування необхідності застосування практико-орієнтованого підходу, а саме навчальної практики з генетики, у системі підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін.

Виклад основного матеріалу. Досить часто у професійній підготовці фахівців спостерігається орієнтація на формування теоретичних знань, однак за умов інтенсивного розвитку наукової та суспільно-економічної сфер постає потреба у практико-орієнтованому підході.

У системі педагогічної освіти існує декілька напрямів трактування даного підходу: практико - орієнтоване навчання асоціюють з організацією практик для здобувачів вищої освіти з метою уведення їх у професійне середовище (Ю. Вєтров, Н. Клушина й ін.) (Грицай, 2015); професійно - орієнтовані технології навчання сприяють формуванню у здобувачів вищої освіти соціально значущих якостей особистості, а також знань, умінь і навичок, які забезпечують свідоме професійне самовизначення (П. Образцов, Т. Дмитренко, В. Майковська, І. Юрко) (Майковська, Юрко, 2019); практико-орієнтоване навчання пов'язують із використанням контекстного навчання (Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Савченко; А. Вербиць - кий; Н. Дем'яненко; В. Желанова; М. Левків - ський) (Довгопола, 2019).

Окрім того, у педагогічній літературі зазначено «діяльнісний», «особистісно-діяльнісний», «суб'єктно-діяльнісний», «діяльнісно-компетен - тісний», «контексний» методологічні підходи, вони розглядаються самостійно, а також, на нашу думку, як взаємопов'язані із практико-орієнтованим підходом. Адже в основі кожного з них закладено, що у процесі виконання особистістю дії в певному середовищі, на основі здобутих знань напрацьовуються спеціальні вміння й навички, якими вона зможе оперувати з метою розв'язання поставлених перед нею фахових завдань.

Основними характеристиками практико-орієнтованого підходу у професійній підготовці вчителів є те, що суб'єкт навчання із самого початку перебуває в діяльнісній позиції, яка забезпечується впровадженням професійно-орієнтованих форм організації освітнього процесу й передбачає не лише практичну орієнтацію окремих навчальних дисциплін, а й зміст усієї підготовки вчителя у ЗВО (Антонова, 2016).

Н. Грицай стверджує, що «практико-орієнтований підхід у методичній підготовці майбутніх учителів біології передбачає перенесення акценту на практику, що трансформує навчальну діяльність студентів в особистісно значущу, створює позитивну мотивацію до майбутньої професійної діяльності (Грицай, 2015: 35). Отже, основою практико-орієнтованого методологічного підходу є розумне поєднання фундаментальної освіти та професійно-прикладної підготовки.

Формування професійних якостей майбутніх педагогів відбувається у процесі практичної підготовки. Так, упровадження практико-орієнтованого підходу в освітній процес ЗВО реалізується шляхом традиційних і нетрадиційних форм організації, активних та інтерактивних методів і сучасних освітніх технологій навчання, а саме: різних видів практики (пропедевтична, навчальна, виробнича), практичних, лабораторних занять дослідницького характеру, ділових і рольових ігор, тренінгів, професійних кейсів, методу проєктів, симуляційного й контекстного (ігри-імітації), проблемно-зорієн - тованого, дослідницького, змішаного (перевернутого) навчання тощо.

Аналізуючи вищесказане, варто зазначити, що значні можливості для реалізації мети практико-орієнтованого навчання має традиційна форма організації навчання - навчальна практика студентів, яка набуває абсолютно нового змісту й стає найважливішим компонентом освітньо-професійних програм із підготовки фахівців у ЗВО. Адже у процесі проходження навчальної практики здобувачі вищої освіти набувають досвіду навчально-пізнавальної діяльності академічного типу, де моделюються дії фахівців, обговорюються теоретичні питання і проблеми (Дубяга та ін., 2019: 103). Вона посідає основне місце в системі навчання, особливо в набутті практичних навичок.

Варто зазначити, що під час проведення фахових практик саме завдяки практико-орієнтованому підходу можна досягти підвищення рівня готовності до професійної діяльності майбутніх педагогів-природничників.

Виходячи зі змісту діяльнісного компонента предметної компетентності здобувача загальної середньої освіти, який повинен бути сформований у процесі вивчення розділів із генетики з основами селекції та молекулярної біології у 5-9-х і 10-11-х класах, можемо стверджувати, що операційні вміння і навички з указаних тем майбутнього вчителя природничих дисциплін теж повинні бути сформовані на належному рівні.

Проаналізувавши типові навчальні програми з курсів «Біологія» і «Біологія і екологія» (рівень стандарту) для закладів загальної середньої освіти, варто зазначити, що значну кількість годин для формування предметних компетентностей (когнітивна, операційна (діяльнісна) та ціннісна компоненти) в учнів основної та старшої школи відведено на вивчення генетики з основами селекції та молекулярної біології - 27 годин у 9-му класі, орієнтовно 20 годин у 10-му класі та 15 годин в 11-му класі (табл. 1).

Однією з таких дисциплін є «Генетика з основами селекції», яка вивчається здобувачами вищої педагогічної освіти за спеціальностями 014.05 «Середня освіта (Біологія)», 014.05 «Середня освіта (Біологія та здоров'я людини)» та 014.15 «Середня освіта (Природничі науки)» (освітній рівень - бакалавр), а саме прикладний її аспект - навчальна практика з генетики, що дозволяє їм більш повно оволодіти курсом, який посідає центральне місце в підготовці педагогів-природничників і сприяє їхній успішній подальшій професійній діяльності. Адже переважна частина навчального матеріалу засвоюється завдяки виконанню певних дій, як-от: постановка дослідів із метою доведення того чи іншого генетичного явища, проведення моніторингових досліджень із метою визначення модифікаційної мінливості живих організмів, фенологічних спостережень за об'єктами живої природи, постановка природного та лабораторного генетичного експерименту тощо.

Так, Л. Бурчак і М. Мигун (2015 р.), розкриваючи у своїх дослідженнях проблему вдосконалення освітнього процесу у вищій школі з генетики, акцентують увагу на практичній спрямованості польової практики з курсу «Генетика з основами селекції» на прикладі теми «Явище поліплоїдії в рослин». Автори зазначають, що «навчально-польова практика з генетики є однією з найефективніших форм організації навчальної діяльності майбутнього вчителя біології, формування в нього професійної компетентності та готовності до дослідницької діяльності. Крім того, польова практика з генетики спонукає студентів до науково-практичного сприймання й осмислення об'єктів та явищ природи» (Бурчак, Мигун, 2015).