Методологічні засади проектування наукової діяльності закладів вищої освіти в контексті сучасних освітніх парадигм

Анотація

У статті проаналізовано філософсько-методологічні аспекти розвитку освітніх парадигм. Виявлено, що проектування наукової діяльності закладів вищої освіти починається з уточнення структури парадигми, її змістовного наповнення, тобто методологічних основ. Встановлено, що наукова діяльність слугує багатовимірним простором, опис якого сповна або почасти підпорядкований процедурам формалізації й проектування, а вимірність та координати цього наукового простору можна обирати різними методами з огляду на етапи та вид проектування. Обґрунтовано методологічних засад проектування наукової діяльності закладів вищої освіти в контексті сучасних освітніх парадигм, зокрема: методологічний проект наукової діяльності закладів вищої освіти розвивається шляхом встановлення відношень між методологічними та філософськими основами проектування на основі парадигмального підходу, причому закони філософії відіграють роль системотвірного чинника, забезпечуючи взаемозв'язки філософських категорій; методологія проектування базуеться на комплексі підходів: системному, синергетичному, інформаційному, прогностичному та фрактально-матричному; забезпечення якісно нового рівня опису результатів наукової діяльності ґрунтуеться на взаемодії якісних критеріїв та обґрунтованих кількісних показників; у проектах виявляеться фрактальна подібність протікання процесів наукової діяльності на різних рівнях організації; методологічні принципи проектування наукової діяльності закладів вищої освіти формують логічну послідовність, яка відповідае їх поетапному застосуванні (доцільності, оптимізації, взаемності, наступності, діяльності, формалізації, імітації, проектування, об'ективності, продуктивності, відповідності та невизначеності); наукова діяльність закладів вищої освіти розглядаеться як дисипативна система, яка вимагае зовнішньої підтримки і проектуеться як цілісна система; методологічно важливим е об'еднання математичних і гуманітарних засобів у проектуванні системи наукової діяльності закладів вищої освіти; доцільно визначати оптимальний рівень нелінійність, виходячи з потенціалу системи та можливих впливі середовища як носія майбутніх структур діяльності; розгляд наукової діяльності закладів вищої освіти як матриці фрактальних структур підвищуе її ефективність та зводить до мінімуму управлінські дії.

Ключові слова: методологічний проект, продуктивність, проектування наукової діяльності, методологічні принципи.

Yurii KOZLOVSKYI,

Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Pedagogy and Innovative Education

Lviv Polytechnic National University

(Lviv, Ukraine)

Iryna SAVKA,

Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Foreign Languages for Humanities

Ivan Franko National University of Lviv (Lviv, Ukraine)

Oksana KRYVOSHEIEIEVA,

Candidate of Pedagogical Sciences, Deputy Director for Academic Affairs State educational institution "Higher Vocational School № 8 Stryj"

(Stryi, Lviv region, Ukraine)

METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF DESIGNING SCIENTIFIC ACTIVITY OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS IN THE CONTEXT OF MODERN EDUCATIONAL PARADIGMS

The article analyzes the philosophical and methodological aspects of the development of educational paradigms. It is revealed that the design of scientific activity of higher education institutions begins with the clarification of the structure of the paradigm, its content, namely methodological foundations. It is established that scientific activity serves as a multidimensional space, the description of which is fully or partially subject to formalization and design procedures, and the dimension and coordinates of this scientific space can be chosen by different methods depending on the stages and the type of the design. The methodological bases of designing scientific activity of higher education institutions in the context of modern educational paradigms are substantiated, in particular: methodological project of scientific activity of higher education institutions is developed by establishing relations between methodological and philosophical foundations of design based on a paradigmatic approach, and the laws ofphilosophy play the role of a system-forming factor, ensuring the relationship of philosophical categories; design methodology is based on a set of approaches: systemic, synergetic, informational, prognostic and fractal-matrix; ensuring a qualitatively new level of description of the results of scientific activity is based on the interaction of qualitative criteria and reasonable quantitative indicators; the projects reveal a fractal similarity of the processes of scientific activity at different levels of the organization; methodological principles of designing scientific activity of higher education institutions form a logical sequence that corresponds to their phased application (expediency, optimization, reciprocity, continuity, activity, formalization, imitation, design, objectivity, productivity, compliance and uncertainty); scientific activity of higher education institutions is considered as a dissipative system that requires external support and is designed as a holistic system; there is methodologically important the combination of mathematical and humanitarian means in designing the system of scientific activity of higher education institutions; it is advisable to determine the optimal level of nonlinearity, based on the potential of the system and the possible impact of the environment as a carrier offuture structures of activity; consideration ofscientific activity of higher education institutions as a matrix of fractal structures increases its efficiency and minimizes managerial actions.

Key words: methodological project, productivity, design of scientific activity, methodological principles. освіта парадигма методологічний

Постановка проблеми. В проектуванні та розвитку наукової діяльності закладів вищої освіти суттєвим є парадигмальний підхід, оскільки парадигма є сукупністю теоретичних положень, методологічних підстав, понять і ціннісних критеріїв такої діяльності. Проєктування наукової діяльності передусім передбачає вибір описових філософських підходів з визначення та задавання філософсько-методологічного спрямування для наступних стадій проєктування.

Ще одним аспектом є формування методологічної культури. На цьому наголошує С. Гончаренко, зазначаючи, що методологічна культура слугує культурою думки, що ґрунтується на методологічних знаннях, необхідна складова якої - рефлексія. Методологічність - одна з "важливих властивостей сучасного наукового мислення, яка характеризується як усвідомлене ставлення до засобів і передумов діяльності з формування вдосконалення наукового знання" (Гончаренко С. У., 2008: 72). Зацікавленість цим методологічним феноменом, зумовлено такими чинниками як "втрата педагогікою методологічного опертя, пов'язаного, наприклад, з ревізією постулатів марксистсько-ленінської методології; розвиток інноваційних процесів в освіті, що вимагає осмислення науковцями і практиками різноманітної, суперечливої педагогічної реальності у контексті її цілісності; бажання знайти науково обґрунтований підхід до перетворення педагогічної дійсності" (Касьянова О.М., 2017, 1: 89).

У вирішенні низки дослідницьких проблем може відбуватися оновлення чи архівація освітньої парадигми, але не повна її заміна. Зрушення парадигми педагогічної науки, які сьогодні спостерігаються, стосуються переходу від науки до практики в педагогічному дослідженні. Між методологічними установками існує наступність, оскільки нехтування розробленим на попередніх стадіях розвитку науки неприпустиме, а всі наступні стадії розвитку не скасовують попередні. Оцінна думка не може замінити копіткої дослідницької праці, хоча і стає її органічною частиною.

Аналіз останніх публікацій. Проблемі гуманістичного потенціалу новітньої парадигми освіти в реаліях сучасної антропологічної кризи присвячені роботи М. Колотило (Колотило М., 2013: 313), які базуються класичних наукових розробках Д. Дьюї (Дьюї Д., 2003: 78). Особливості розвитку сучасної інформаційно-комп'ютерної парадигми, що спричинив новий погляд на освіту розглядалися у роботах О. Касьянової (Касьянова О., 2017: 90)

Як зазначає Л. Савченко, "класичні ідеї освітнього раціоналізму, практично утилітарного ставлення до навчання, надмірної алгоритмізації педагогічних дій не відповідають потребам формування особистості, здатної до інноваційної, творчої діяльності. Розробки нової освітньої парадигми ведуться в напрямку гуманізації освіти, посилення ролі педагогічного антропоцентризму, всебічної підтримки прагнення особистості до саморозвитку, впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання, орієнтацію освіти на загальнокультурний і культурологічний підходи" (Савченко Л.О., Потапенко О.Б., 2019: 69).

На думку Л. Ваховського, методологічний потенціал, або ступінь впливу цього підходу на отримані результати залежить від процедури його реалізації, "яка повинна включати певний алгоритм дій: аналіз філософсько педагогічних концепцій, ідей, положень, які зумовили якісні зміни в державній освітній політиці, теорії та практиці освіти в досліджуваний період; виявлення в межах педагогічних концепцій певного історичного періоду бінарних опозицій; визначення впливу нових педагогічних парадигм на масову освітню практику. За умови дотримання обґрунтованого алгоритму парадигмальний підхід буде непросто декларацією чи демонстрацією приналежності до мейнстриму, а стане методологічною основою для пояснення, інтерпретації історико-педагогічних фактів, наукових висновків та узагальнень" (Ваховський Л.Ц., 2021, 2 (177): 80).

Метою пропонованої статті є обґрунтування методологічних засад проєктування наукової діяльності закладів вищої освіти в контексті сучасних освітніх парадигм.

Виклад основного матеріалу. Філософія в науковій діяльності відіграє важливу роль, позаяк її функція - методологія пізнання та світоглядної інтерпретації одержаних наукових результатів. Будучи ядром загальнонаукових форм пізнання, філософія безпосередньо через них суттєво впливає на зближення наук про природу і суспільство, на розвиток техніки, духовної та матеріальної культури тощо. Неперервний перегляд низки встановлених понять, перетворення старіючих теорій, розширення кордонів наукового пізнання, перебіг наукової думки, - потребують узагальнень, всебічної філософської орієнтації. Філософія визначає вияв смислу наукової діяльності, а її удосконалення, раціоналізація знаходиться за межами філософії.

Гуманістичний підхід "передбачає відмову від авторитарної педагогіки, пропонуючи натомість діалогічне спілкування всіх учасників педагогічного процесу, спрямованого на саморозвиток та самоактуалізацію особистості Гуманістичний характер взаємодії викладача та студентів, вчителя та учнів на основі розвитку індивідуального світу особистості та формування її відношення до системи культурних цінностей сприятиме конструюванню нею власної життєвої позиції та проєктів поведінки" (Колотило М., 2013, 2: 318). На думку Д. Дьюї, "простий відхід від старого не вирішує сучасних проблем і під час нової зміни завжди існує небезпека, що в результаті відхилення цілей і методів, принципи можуть сформуватися не позитивним і конструктивним шляхом, а негативним" (Дьюї Д., 2003: 23).

Наукова діяльність створює особливу реальність - наукову онтологію, що існує у формі теоретичного знання. У цьому виявляється безперечна спільність характеру пізнання у всіх сферах науки. Проте, сама дійсність, яку вони вивчають, різна, і тому не можна ігнорувати своєрідність наук, щоб не зробити серйозних методологічних помилок.

Філософська, або фундаментальна методологія, є найвищим щаблем методології науки з визначення загальної стратегії засад пізнання специфіки явищ, процесів, галузей діяльності. Філософська методологія здійснює певні функції. По-перше, це виявлення суті наукової діяльності та її взаємозв'язків з іншими галузями діяльності, інакше кажучи, розгляд науки у контексті практики, суспільства, культури людини, позаяк методологія - не особливий розділ філософії: методологічні функції стосовно спеціальних наук філософія виконує загалом. По-друге, методологія оптимізує наукову діяльність й поза межами філософії, хоча й ґрунтується на розроблених нею загальнометодологічних орієнтирах.

До причин зростаючої ролі загально- філософської методології відносяться: перетворення науки на безпосередню продуктивну силу; взаємодія наук, їх інтеграція і диференціація, зростання ролі новітніх методів дослідження і формалізації наукового знання, а також багато інших явищ у сфері наукової творчості; проблема науки і практики, їх взаємини, роль науки в практичній діяльності і перетворення цих проблем із приватних в глибоко філософські, загальнометодологічні; включення в сферу філософських досліджень все нових питань, пов'язаних з розвитком суспільного життя, науки і техніки. Історія філософії, зміна окремих уявлень про світ є одночасно і історією розвитку методології, методологічних принципів.

З позицій онтології конкретної науки, більш загальним є поняття методології, яка може безконфліктно містити в собі риси парадигм, що змінюють одна одну. Тому у структуру парадигми включені цінності, на основі яких виникає єдність в науковому співтоваристві, що визначає її аксіологічний аспект. Завдяки цьому виявляються труднощі, що виникають в науковому співтоваристві щодо ухвалення спільних соціокультурних цінностей і норм. Власне тому, парадигму не можна розробити, жодна парадигма не може бути упроваджена, не може поширюватися декларативним способом. Учений і наукові колективи не можуть, таким чином, міняти парадигму так, як вони міняють метод або прилад, тому що парадигма складає основний фонд наукового способу дії. Відношення ученого до парадигми визначає певна методологічна дистанція: якщо така дистанція встановлюється, і він починає ставити її під сумнів, то це є показником того, що в поглядах вченого формується нова парадигма, на основі якої колишня парадигма раціоналізувалася і перетворюється на метод, що може стати після цього інструментальним методом.

Парадигма виробляється науковою спільнотою, в основному найактивнішими науковцями, які знаходяться в тісному контакті між собою завдяки конференціям, наявності спеціалізованих журналів, листуванню, обміну інформацією часто ще до публікацій, існуванню, крім оригінальних праць, ще й монографій, оглядів та підручників (Свідзинський А. В., 2009: 21). Нині виділяють два напрями можливих змін парадигми педагогічної науки. Перше - зростання ролі міждисциплінарних досліджень в освіті і підвищення інтеграційної функції педагогічної науки. Друге - підвищення теоретичного рівня і визначення статусу педагогіки як єдиної науки, що спеціально вивчає освіту. Реалізація інтеграційної функції педагогіки, зв'язаної з послуговуванням знаннями, запозиченими з інших наукових предметів, є одною з методологічних умов проєктування в освіті.

Отже, проєктуючи наукову діяльність, насамперед необхідно обрати проєкти, що встановлюють і задають філософсько-методологічний напрямок для наступних стадій проєктування, передусім філософську проєкт руху - розвиток наукової діяльності. У структурі методологічної проєктів наукової діяльності закладу вищої освіти закони філософії слугують системотвірним чинником, забезпечуючи структурне розташування та взаємозв'язки філософських категорій.

Ми вважаємо, що вимірність та координати наукового простору можна обирати різними методами, з огляду на етапи та вид проєктування: для методологічних проєктів координатами слугують ключові категорії філософії, а для теоретичних проєктів - складові наукової діяльності.

• пропедевтичний (обрання та обґрунтування координат багатовимірного простору категорій);

• основний (визначення ключових понять у координатах простору категорій);

• прогностичний (перехід до чергового рівня - проєктів найвищого порядку, що впорядковує категорії у рамках ключових законів філософії).

Викладене вище дозволило визначити методологічні засади проєктування наукової діяльності закладів вищої освіти:

• методологічний проєкт наукової діяльності закладів вищої освіти розвивається шляхом встановлення відношень між методологічними та філософськими основами проєктування на основі парадигмального підходу, причому закони філософії відіграють роль системотвірного чинника, забезпечуючи взаємозв'язки філософських категорій;

• методологія проєктування наукової діяльності закладів вищої освіти базується на комплексі підходів: системному, синергетичному, інформаційному, прогностичному та фрактальноматричному.

• забезпечення якісно нового рівня опису результатів наукової діяльності ґрунтується на взаємодії якісних критеріїв та обґрунтованих кількісних показників;

• у проєктах виявляється фрактальна подібність протікання процесів наукової діяльності на різних рівнях організації;

• методологічні принципи проєктування наукової діяльності закладів вищої освіти формують логічну послідовність, яка відповідає їх поетапному застосуванні: доцільності, оптимізації, взаємності, наступності, діяльності, формалізації, імітації, проєктування, об'єктивності, продуктивності, відповідності та невизначеності.

• наукова діяльність закладів вищої освіти розглядається як дисипативна система, яка вимагає зовнішньої підтримки: ця діяльність є нерівноважним, нестабільним, багатоваріантним процесом і проєктується як цілісна система;

• методологічно важливим є об'єднання математичних і гуманітарних засобів у проєктуванні системи наукової діяльності закладів вищої освіти;

• математично систему наукової діяльності закладів вищої освіти доцільно представляти рядом гармонік у багатовимірному просторі, який підпорядкований процедурам формалізації;

• посилення нелінійності збільшує число варіативних розв'язків системи, тому доцільно визначати оптимальний рівень нелінійність, виходячи з потенціалу системи та можливих впливі середовища як носія майбутніх структур діяльності;

Висновки

До подальших напрямів дослідження відносимо обґрунтування методологічних основ наукової діяльності закладів вищої освіти в контексті інформаційно-комп'ютерної парадигми, яка суттєво впливає на загальний стан та розвиток сучасної освіти.