Міжнародний та національний досвід підготовки іноземних студентів медичних спеціальностей до професійного спілкування за дистанційною формою навчання

Запоріжжя

INTERNATIONAL AND NATIONAL EXPERIENCE OF PREPARING FOREIGN MEDICAL STUDENTS FOR PROFESSIONAL COMMUNICATION IN A DISTANCE LEARNING

The article is devoted to the improvement of national practice in training foreign students of medical specialties of Ukrainian higher educational institutions for professional communication taking into account international experience in terms of distance learning. The topicality of the conducted research is conditioned by the necessity of improvement of the training level of applicants of higher medical education of Ukrainian HEAs with the development of international cooperation in the medical industry.

The aim of the article is to develop the directions of solving the problems of distance training for foreign medical students in professional communication on the basis of the analysis of foreign and national experience. In order to achieve the goal, the definition of professional communication, its purpose and functions were defined, the ways of training foreign medical students in the leading HEAs of the world were analyzed. The main problems of this process in medical institutions of higher education were also identified. General scientific methods - analysis, synthesis, induction and deduction - were used during the study.

For the first time the ways of solving the problems ofpreparing foreign students ofmedical specialties for professional communication by distance learning in Ukraine were proposed.

The essence ofprofessional communication, its goals and functions are defined according to the results of scientific literature research. It was found that in the distance training of foreign students for professional communication there are problems that require immediate solutions: insufficient use of new technologies; lack of effective techniques and methods of online learning; low motivation of students; lack of the required infrastructure. The main ways to solve them: the use of new technologies; development of online special courses; increasing student motivation; creating the necessary infrastructure, taking training courses; using a blended learning format.

The practical value of the study lays in the possibility to use the proposed ways to improve the development of professional communication in medical institutions of higher education in Ukraine.

Key words: professional communication, distance learning, international experience, communication, innovative environment.

Постановка проблеми

Потреба вдосконалення вищої освіти, активізація пошуку шляхів підвищення підготовки іноземних спеціалістів для медичної галузі зумовлена стрімким розвитком світового суспільства, інтеграцією України у міжнародне співтовариство, поширенням економічного, культурного й освітнього-наукового співробітництва між країнами.

Традиційною формою освіти в медичних закладах вищої освіти у всі часи, починаючи з відкриття перших європейських університетів у середні віки, є стаціонарний формат навчання. З розвитком освітньої системи та впровадженням інноваційних технологій поступово розширювалося застосування дистанційного формату.

Пандемія COVID-19 дуже вплинула на освітній процес у всьому світі, тому навчальні заклади, у тому числі й медичні, були змушені перейти на дистанційний чи змішаний формат навчання. Це відносно новий і, найголовніше, актуальний спосіб отримання нових знань та умінь, необхідних для високопрофесійної роботи у медицині. На сьогоднішній день він активно застосовується зарубіжними та вітчизняними закладами вищої освіти в підготовці іноземних студентів медичних спеціальностей до професійного спілкування, яке поряд із необхідними знаннями, навичками та вміннями, є запорукою успішної професійної діяльності.

Питання поліпшення якості дистанційної підготовки іноземних студентів-медиків до професійного спілкування потребують підвищеної уваги. Це пов'язано зі зростанням вимог до фахівців-медиків, невідповідністю вітчизняної системи їх підготовки міжнародним стандартам, а також складністю підготовки майбутніх іноземних медиків до професійного спілкування за дистанційною формою навчання, в якому провідне місце належить інтерактивним технологіям та сучасним інноваційним засобам. Вирішення цього питання неможливе без аналізу міжнародного та національного досвіду підготовки іноземних студентів медичних спеціальностей до професійного спілкування.

Аналіз досліджень

Підготовці іноземних студентів медичних спеціальностей до професійного спілкування присвячується велика кількість наукових робіт. Зокрема, це питання висвітлюється в працях Поплавської С.Д. (2009), Леонтьева А.А. (1974), Гончарової М.В. (2005), Рагріної Ж.М. (2017), Brown R.F. (2008), Craddok D. (1998) та ін. Однак недостатньо уваги приділяється вивченню міжнародного та національного досвіду такої підготовки за дистанційною формою навчання.

Мета статті - розроблення напрямів вирішення проблем дистанційної підготовки іноземних студентів-медиків до професійного спілкування на основі аналізу зарубіжного та національного досвіду.

Виклад основного матеріалу

Головне завдання медичних закладів вищої освіти - професійна підготовка спеціалістів, в тому числі, іноземних, з високим рівнем освіченості, професіоналізму та професійної культури. Під професійною підготовкою необхідно розуміти процес оволодіння знаннями, навичками та вміннями, що дозволяють успішно працювати за обраною професією (Кремень, 2008: 1040). Професійна підготовка майбутніх медиків включає в себе формування комунікативних якостей, які мають ключове значення для їх професії.

Відповідно до класифікації Є. Клімова, професія медика відноситься до професій типу «людина-людина». Це свідчить про залежність професіоналізму фахівця від його комунікативних якостей, стилю спілкування та сили впливу на інших людей (Поплавська, 2009: 22).

Професійна діяльність медиків передбачає взаємодію її виконавців між собою, контакт з суміжними професіями та з об'єктом діяльності. Цей процес неможливий без спілкування, яке входить в структуру професійної діяльності спеціаліста.

Спілкування є базовою категорією такої науки, як психологія. Відповідно до психологічного словника, воно є складним і багатоплановим процесом встановлення й розвитку контактів між людьми, потреба в яких зумовлена спільною діяльністю. Концептуальні засади спілкування викладені в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, його інформаційний аспект підкреслений в роботі С. Рубінштейна (Рубинштейн, 2005: 713). О. Леонтьєв вважає, що спілкування є формою соціальної взаємодії, під час якої відбувається обмін ідеями, інтересами та уявленнями (Леонтьев, 1974: 368). М. Гончарова вважає, що спілкування є інтерактивною діяльністю (Гончарова, 2005: 255 ).

У лінгвістиці цей термін трактується як взаємодія його учасників. Проте така взаємодія має важливу особливість. Воно здійснюється у процесі пізнавально-трудової діяльності. Також вважається, що спілкування є двостороннім обміном думками (Насонова, 2008: 209). Проаналізувавши наведені дефініції, можна прийти до висновку, що основними функціями спілкування є інформаційно-комунікативна, інтерактивна та перцептивна. Вони відображають специфіку професійного спілкування, яке є одним із видів професійної мовленнєвої діяльності, в процесі якої двоє або більше людей обмінюється репліками в певному професійному середовищі. Їх значення наведено в Табл. 1.

Таким чином, метою професійного спілкування є обмін інформацією, ефективна взаємодія та розуміння співрозмовника (Рагріна, 2017: 23). Це необхідно для того, щоб якісно обслуговувати людей та задовольняти їх життєво важливі потреби. Саме тому підготовка іноземних студентів медичних спеціальностей до професійного спілкування за дистанційною формою навчання, яка є пріоритетною на сьогоднішній день, є важливим завданням закладу освіти. Проаналізувавши зарубіжний та національний досвід, який був напрацьований в цьому напрямі, можна буде говорити про ситуацію в Україні та можливість її покращення шляхом впровадження нових методів дистанційної підготовки до професійного спілкування.

Комунікація займає важливе місце в системі професійної підготовки майбутніх спеціалістів-медиків. Про це свідчить включення в програми навчання багатьох медичних закладів вищої освіти (ЗВО) США та Європи курсів з підготовки професійного спілкування. Проблема компенсаторного навчання рідної мови вже давно обговорюється англійськими, німецькими та американськими вченими. Це сприяє більш адекватному усвідомленню важливої ролі мови в соціальному життя як окремої особистості, так і суспільства в цілому. Більша увага почала приділятися викладанню мови іноземним студентам вищих навчальних закладів медичного профілю. Це зумовлено важливістю відносин між лікарем та пацієнтом, від яких багато в чому залежить ефективність лікування. Ці відносини не можна збудувати без повноцінного спілкування. Без необхідних комунікативних навичок та вмінь неможливо покращити якість медичної допомоги, використовувати новітні технології, злагоджено працювати в команді.

На сьогоднішній день медичні університети багатьох країн світу проводять підготовку майбутніх спеціалістів до професійного спілкування. В зв'язку зі специфікою цієї сфери діяльності, робити це повністю в дистанційному форматі проблематично, тому більшість вищих навчальних закладів світу практикують змішане навчання, яке поєднує онлайн та офлайн підготовку.

Значимість підготовки іноземних студентів до професійного спілкування підтверджує проведення різноманітних експериментальних досліджень в межах проекту «Language Learning for European Citizenship» у ряді країн Європи. Підвищена увага мовній підготовці майбутніх медиків приділяється і в Сполучених штатах Америки. Зокрема, починаючи з 1998 року медичні заклади вищої освіти в обов'язковому порядку оцінюють комунікативні навички своїх випускників ще до того, як вони розпочнуть свою професійну діяльність. Більше того, в переліку обов'язкових компетенцій, якими повинен володіти медик, три навички пов'язані з професійним спілкуванням. Це базове міжособистісне спілкування, спілкування, яке відбувається під час лікування хворого, та спілкування на конференціях на форумах (Brown et al., 2008: 37-44).

Таблиця 1

Основні функції спілкування