Педагогічна етика й культура вчителя кінця ХІХ-початку ХХ століття

Маргарита Шкабаріна кандидат педагогічних наук ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука», м. Рівне

The problem of the teacher's professiogram is relevant in any historical era, since it is the teacher who plays the leading role in the educational process. The effectiveness of the educational process depends on its moral qualities to a greater extent, determines the relevance of the raised problem. The study of the features of pedagogical ethics and the pedagogical culture of teachers who worked in educational institutions of Ukraine in the late XIX - early XX centuries is the goal of our research. The following research methods were used to achieve the goal of the study: historical and retrospective analysis; historical and comparative analysis; chronologically-generalizing, problemsearching, historical-analytical methods; methods of generalization and systematization. The article analyzes the definitions of “pedagogical ethics" and “pedagogical culture". The authors presented their own definition of these concepts. According to the teaching ethics, the authors understand the system of moral values of teachers based on the principles of humanism, democracy, child centrism, respect and exactingness towards themselves and others with the aim of educating value orientations and intellectual development of the younger generation. To analyze the pedagogical ethics and culture of teachers of the late XIX - early XX centuries, the authors determined their criteria (value-oriented, scientific and professional, activity criterion) and indicators. The following documents were analyzed in detail to study the norms of pedagogical ethics and culture: “Instructions for teachers of one-class and two-class national schools" (1871), “Instruction on the educational activities of teachers of the Volyn Theological

педагогічна етика культура вчитель професіограма

У педагогічній етиці виокремлюють особистісні риси педагога, які залишаються незмінними. Це стосується, насамперед, його моральних якостей, педагогічного такту, любові до дітей, мотивації до самовдосконалення. Подібні якості були притаманні вчителям, які викладали в закладах освіти Волинської губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ століття. Вивчення педагогічної етики та культури тогочасних педагогів дозволить упроваджувати їхній досвід під час проведення уроків у сучасних закладах середньої освіти, спеціалізованих закладах, у роботі зі студентами, що навчаються на індивідуальній, дистанційній, дуальній формах навчання.

Питання педагогічної культури вчителя кінця ХІХ - початку ХХ століття частково досліджували науковці різних епох у контексті вивчення історії педагогіки. Так, з-поміж розвідок кінця ХІХ - початку ХХ ст. варто виокремити наукові праці І. Абрамова, І. Барсова, П. Батюшкова, П. Колачинського, А. Муравйова. Основні форми методи і прийоми, які використовували педагоги в своїй професійній діяльності, охарактеризовано в працях таких українських дослідників, як: Ю. Агапов, Г. Бухало, Л. Вовк, Ж. Даюк, М. Євтух, М. Мельник, О. Савченко, О. Сухомлинська. У наукових розвідках С. Бричок, Н. Бовсунівської, А. Дем'янчука, Т. Джаман, Л. Єршової, Н. Сейко, Т. Яковишиної проаналізовано особливості освітнього процесу в школах Волинської губернії, тогочасну освітню політику, уплив православного духовенства на розвиток шкільництва, просвітницьку діяльність духовних осередків та виокремлено кращі професійні якості педагогів. Однак, незважаючи на велику кількість публікацій, питання професійної етики та культури вчителя кінця ХІХ - початку ХХ століття не було об'єктом спеціального дослідження.

Метою статті є дослідження особливостей педагогічної етики та педагогічної культури вчителів, які працювали в навчальних закладах України в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (на прикладі освітян Волинського регіону).

В «Енциклопедії освіти» (2008) пояснено, що педагогічна етика «відображає внутрішню культуру, моральні цінності педагога, виступає критерієм особистісного зростання, має узагальнюючий вплив на формування професійно важливих якостей учителя

Загальновизнаними нормами педагогічної етики вважають любов до дітей, особисту відповідальність за наслідки своїх вчинків, повагу до особистості та її прав, сприйняття вихованця таким, яким він є, конфіденційність, доброзичливість, чесність та відкритість, віру в найкраще, справедливість, комунікативність, високий рівень зовнішньої та внутрішньої культури» [4, с. 640]. Таким чином, нами було виокремлено структурні елементи педагогічної етики вчителя (рис. 1).

Для визначення терміну культура ми звернулися до тлумачень, поданих в інших наукових виданнях. У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» (2004) пояснено, що культура - це «рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності» [і, с. 681]. Автор «Філософського словника» В. Шинкарук (1973) зазначив, що під терміном культура поведінки слід усвідомлювати «сукупність моральних вимог, які стають для людини складовою частиною її звичок і навиків, що виявляються в її щоденній поведінці» [15, с. 249]. На основі поданих тлумачень нами було сформовано власне визначення педагогічної етики та культури. На нашу думку, педагогічна етика - це система моральних цінностей учителів, що ґрунтується на принципах гуманізму, демократизму, дитиноцентризму, поваги і вимогливості до себе та оточуючих із метою виховання ціннісних орієнтацій та інтелектуального розвитку підростаючого покоління.

Поняття педагогічна культура більше пов'язане із практичним втіленням морального світогляду вчителя. Під цим терміном, на нашу думку, потрібно розуміти:

а) виявлення педагогом його морально-ціннісних орієнтацій, навиків педагогічної майстерності в щоденній поведінці, ставленні до учнів та інших педагогічних працівників, реалізацію своїх духовних переконань у діяльності з метою виховання в дітей кращих людських якостей та покращення добробуту суспільства;

б) рівень практичного оволодіння вчителем педагогічними технологіями відповідно до запитів епохи;

в) реалізація педагогічної етики вчителя на практиці, прояв його професіоналізму, уміння поєднати теорію педагогіки із практичною діяльністю в освітньому процесі.

У процесі аналізу архівних джерел нами було досліджено рівень педагогічної культури вчителів та вихователів навчальних закладів різних типів, що функціонували в кінці ХІХ - на початку ХХ століття в Україні. Зазначимо, що тоді склалася така система навчальних установ: а) початкові (школи грамоти, церковнопарафіяльні школи, сільські училища, початкові школи з різним терміном навчання); б) загальношкільні та спеціальні, «післяпочаткові» та «вищі початкові»; в) середні (класичні гімназії, реальні гімназії та училища, жіночі гімназії, прогімназії, духовні училища); г) вищі (університети, ліцеї, спеціальні вищі училища, інститути, духовні семінарії). Незважаючи на те, що ці заклади підпорядковувалися різним міністерствам та відомствам, до осіб, які здійснювали освітній процес, ставили однаково високі вимоги до рівня оволодівання педагогічною етикою та культурою.

Рис. 2. Морально-етичні якості вчителя кінця ХІХ -- початку ХХ ст.

Характеристика основних морально-етичних якостей педагогів кінця ХІХ -- початку ХХ століття