Формування культури самоосвіти майбутнього викладача музичного мистецтва в процесі диригентсько-хорової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування культури самоосвіти майбутнього викладача музичного мистецтва в процесі диригентсько-хорової підготовки

Олена Переверзєва,

У статті розглядається культура самоосвіти педагога-музиканта як необхідна професійна якість сучасного фахівця в сфері музичної освіти. Автор пропонує уточнені визначення основних понять: "самоосвіта педагога- музиканта", "культура самоосвіти педагога-музиканта". Мета статті: виявити значення та потенціал диригентсько-хорових дисциплін у формуванні культури самоосвіти майбутнього викладача музичного мистецтва. Автор статті дає характеристику змісту диригентсько-хорових дисциплін, аналізує умови та форми їх освоєння для формування культури самоосвіти в процесі навчально-професійної діяльності студента-музиканта.

- диригентсько-хорові дисципліни характеризуються тісною інтеграцією. Зміст кожної дисципліни представлений п'ятьма напрямами професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва: теоретичним, технологічним, дослідницьким, виконавським, педагогічним;

- форми викладання диригентсько-хорових дисциплін мають широкий діапазон: лекції, практичні заняття, семінари, практикуми, індивідуальні заняття, аудиторні та позааудиторні форми самостійної роботи студентів. Кожна з аудиторних і позааудиторних форм організації навчання на певному етапі професійного становлення майбутнього вчителя-музиканта має свої переваги, тому ефективність досягається чергуванням різних форм навчання або їх комплексним застосуванням;

- опанування диригентсько-хорових дисциплін на практичних заняттях дозволяє створити умови, максимально наближені до професійної практики вчителя-музиканта;

- самостійна робота студентів в аудиторних і позааудиторних формах є провідним видом навчально-пізнавальної діяльності з оволодіння диригентсько-хоровими дисциплінами.

Сучасні вимоги до навчального процесу в університетах орієнтують студентів на систематичну навчально- науково-дослідну роботу, де попередня підготовка до головного результату здійснюється в режимі самостійної роботи студентів. самоосвіта педагог музикант

Ключові слова: самоосвіта, культура самоосвіти, педагог-музикант, диригентсько-хорові дисципліни, педагогічний потенціал, вчитель музичного мистецтва, заклад вищої освіти.

Olena PEREVERZIEVA,

- conducting and choral disciplines are characterized by close integration. The content of each discipline is represented by five areas of professional training of the future music teacher: theoretical, technological, research, performing, pedagogical;

- forms of instruction in conducting and choral disciplines have a wide range - they are lectures, practical classes, seminars, workshops, individual lessons, classroom and extra-curricular forms of students ' independent work. Each of the classroom and non-auditory forms of training organization at a certain stage offuture teacher-musician professional formation has its advantages, so efficiency is achieved by alternating between different forms of training or their complex application;

- mastering conductor-choral disciplines in practical classes allows to create conditions that are as close as possible to the professional practice of teacher-musician;

- students' independent work in classroom and extracurricular forms is a leading type of educational and cognitive activity of mastering conductor-choral disciplines.

Key words: self-education, culture of self-education, teacher-musician, conductor's and choral disciplines, pedagogical potential, music teacher, higher education institution.

Постановка проблеми. Актуальність цієї теми полягає у тому, що в сучасній професійній освіті все більшого значення набуває системна самоосвіта студентів, зумовлена замовленням суспільства, що визначається нормативними документами. Професійна підготовка педагога-музиканта вирізняється яскравою специфікою: по-перше, це необхідний рівень довузівської музичної підготовки (музична школа або середня професійна музична освіта), що дозволяє здійснювати підготовку педагога-музиканта у вищому навчальному закладі; по-друге, багатопрофільність професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта, яка визначається його майбутньою професійною діяльністю (конструктивна, музично-виконавська, комунікативно-організаторська, дослідницька діяльність та індивідуальний стиль діяльності); по-третє, це інтеграційний характер професійної компетентності педагога-музиканта, який поєднує у собі комплект загальнокультурних, професійних і спеціальних компетенцій.

Аналіз досліджень. Поняття "культура самоосвіти" давно введено в практику педагогічної діяльності. Дослідження проблеми формування педагогічної культури самоосвіти вчителя почалося у зв'язку з аналізом особливостей педагогічної діяльності, вивченням педагогічних здібностей, педагогічної майстерності вчителя.

Питанням формування культури самоосвіти приділяли велику увагу А.В. Луначарський, П.П. Блонський, С.Т. Шацький, А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинський (Сухомлинський, 1981). До проблеми формування культури самоосвіти зверталися і звертаються філософи, психологи, педагоги С.П. Рубінштейн, С.І. Архангельський, В.П. Беспалько, Л.С. Виготський (Виготський, 2005), Д.С. Лихачов, Н.В. Кузьмін.

Культура самоосвіти розглядається як частина педагогічної культури в публікаціях Л.Д. Столяренко, І.Ф. Ісаєва (Ісаєва, 1993), Л.Б. Соколова, В.А. Сластенина (Сластенина, 2012), Е.А. Гришина, І.Я. Писаренко. Проблемі формування педагогічної культури та культури самоосвіти вчителя присвятили свої роботи Б.Т. Лихачов, Л.Б. Соколова, І. Ф. Ісаєв, В.Л. Бенін (Бенін, 2004), Н.Д. Нікандров, А.В. Петровський. Проблемам педагогічної майстерності присвятили свої роботи А.Ю. Азаров, І.Т. Маленко, А.А. Деркач, В.В. Химинець (Химинець, 2009).

Важливу роль у дослідженні педагогічної культури та культури самоосвіти вчителя відіграли публікації А.Е. Гришина, І. Я. Писаренко, А.А. Ісаєва, Д.Ф. Самуйленкова, Є.В. Бондаревської (Бондаревская, 1999). Професійній діяльності викладачів вищої школи присвятили свої дослідження Е.П. Белозерцев, О. І. Міщенко, Е.Н. Шиянов. Наукові роботи, в яких автори розглядають і досліджують педагогічний потенціал диригентсько-хорових дисциплін у формуванні культури самоосвіти майбутнього викладача музичного мистецтва, нам не відомі.

Метою статті є визначення сутності таких основних понять: "самоосвіта педагога-музиканта", "культура самоосвіти педагога-музиканта". Дослідження культури самоосвіти педагога-музиканта як необхідної професійної якості сучасного фахівця в сфері музичної освіти. Виявлення та узагальнення потенціалу диригентсько-хорових дисциплін у формуванні культури самоосвіти майбутнього педагога-музиканта. Систематизація та характеристика змісту диригентсько-хорових дисциплін, умов і форм їх освоєння для формування культури самоосвіти в процесі навчально-професійної діяльності студента-музиканта.

Виклад основного матеріалу. Самоосвіта педагога-музиканта розуміється як самостійна систематична, цілеспрямована пізнавальна діяльність педагога-музиканта в галузі педагогіки і музики на основі сформованих мотивів і добровільних спонукань, що сприяють розвитку особистості і здійснюються у робочий і вільний час.

Самоосвіта педагога-музиканта має такі напрями: загальноосвітній (володіння технологією сприйняття і оцінки загальноосвітньої інформації з метою її застосування у професійній діяльності та підвищення рівня загальної ерудиції); психолого-педагогічний (володіння технологією сприйняття і оцінки психолого-педагогічної інформації з метою її застосування в музично-педагогічної діяльності та поглиблення психолого-педагогічної освіти); методичний (володіння арсеналом нових ефективних освітніх методик у сфері музичної освіти); музичний (володіння технологією сприйняття і оцінки музичної інформації з метою поглиблення музичної освіти, підвищення рівня музичної культури, розширення музичного кругозору та освоєння нового репертуару); профільний (володіння спеціальними технологіями в певних сферах музичного мистецтва і освіти).

На нашу думку, диригентсько-хорові дисципліни можуть виступити ефективним педагогічним засобом формування культури самоосвіти майбутнього педагога-музиканта. До складу комплексу диригентсько-хорових дисциплін включені такі дисципліни: "Хоровий клас і практична робота з хором", "Клас хорового диригування та читання хорових партитур", "Хорознавство", "Хорове аранжування".

Дамо короткі характеристики основних диригентсько-хорових дисциплін, зміст яких, на нашу думку, містить суттєві педагогічні можливості для формування культури самоосвіти майбутнього педагога-музиканта. Головним завданням навчання і виховання студента-музиканта в процесі освоєння лекційних курсів "Хорознавство" є формування у студентів-музикантів предметної теоретико-методичної бази знань, дослідницьких і аналітичних вмінь і навичок. Зміст хорознавських дисциплін охоплює історію хорової культури, теоретичні питання хорознавства, історію диригентсько-хорового виконавства, основні проблеми диригентсько-хорової практики, методики вокально-хорової роботи, в тому числі методики роботи з дитячим хором.

У рамках освоєння лекційних курсів студенту-музиканту пропонується теоретична послідовність процесу самостійної роботи з хоровим колективом. Слід зазначити, що значну частку змісту розглянутих теоретичних дисциплін студент-музикант освоює в процесі позааудиторної самостійної роботи. Тематика включає питання історичного, спеціально-теоретичного, методичного характеру, особливий інтерес для майбутніх вчителів музики представляє вивчення педагогічного досвіду провідних хорових диригентів. Результати своєї самостійної роботи майбутній педагог-музикант може представити у вигляді письмової анотації на вокально-хоровий твір, есе, реферат, дослідницький проект, наукове повідомлення або доповідь, наукову статтю.

Практична дисципліна "Клас хорового диригування та читання хорових партитур" освоюється студентами-музикантами в режимі індивідуальних занять з викладачем і концертмейстером, а також в режимі групових занять у форматі вокально-хорового практикуму. Зміст дисципліни складають теоретичні знання про технології диригування, індивідуальний навчальний репертуар, шкільний репертуар і хорові партитури різного ступеня складності відповідно до курсових вимог.

- музично-теоретичний (розвиток аналітичного мислення в процесі осягнення хорового твору);

- музично-виконавський (вивчення і моделювання хорового звучання при виконанні хорової партитури на фортепіано і співі хорових партій);

- диригентсько-технічний (формування гнучкого і пластичного диригентського апарату, оснащення диригентською технікою);

- педагогічний (організація репетиційної роботи на різних етапах освоєння вокально-хорового твору);

- диригентсько-виконавський (розвиток здатності візуального вираження внутрішньої хорової звучності, творчого розвитку майбутнього педагога-музиканта).

На особливу увагу заслуговує характеристика дисципліни "Хоровий клас і практична робота з хором", яка є творчою лабораторією підготовки музично-педагогічних кадрів. Ця дисципліна у своєму змісті акумулює й актуалізує зміст усіх предметів диригентсько-хорового циклу і є провідною дисципліною з виконавської (вокальної та диригентської) підготовки майбутнього педагога музиканта. Заняття з хорового класу здійснюються в режимі хорових репетицій, де студент-музикант освоює професію з позицій співака і хормейстера.

Необхідно звернути увагу на той факт, що внутрішня вмотивованість студента на власний розвиток сприяє формуванню таких професійно-необхідних здібностей і навичок:

- формування технологічного мислення педагога-музиканта (у процесі роботи над вокально-хоровим твором у студента виробляється усвідомлена увага до процесів вокального звукоутворення і звуковедення, співочої дикції та інших параметрів вокально-хорової звучності);

- формування оціночно-аналітичних навичок (у процесі співу студент-музикант веде цілеспрямовану роботу по виявленню та порівнянню якісних параметрів власного і колективного звучання);

- вироблення навичок контролю і саморегуляції (свідомий спів у хорі сприяє вдосконаленню індивідуальних співочих відчуттів студента-музиканта, серед яких слухові, м'язові, вібраційнорезонаторні відчуття, що виконують функції контролю і регулювання вокального процесу);

- вироблення навичок педагогічного контролю і діагностики (у процесі хорової діяльності у студента-музиканта розвивається найважливіша якість слуху педагога-музиканта - "вокальний слух", покликаний контролювати якість співу за такими параметрами: єдина вокальна манера і принципи звукоутворення, володіння співочим диханням і звуковеденням, однаковість тембрового забарвлення, правильність співочої дикції, різні види хорового ансамблю);

- формування творчої самостійності і художньо-артистичної волі (при виконанні хорового репертуару, художньою метою якого є донесення художньо-образної ідеї твору, відбувається вироблення широкого спектру індивідуальних якостей особистості, серед яких творча воля виконавця, активна особистісна позиція, самостійність).

- формування вмінь проектної діяльності (створення початкового уявлення про художні образи в поетичному і нотному текстах; виконання хорової партитури на фортепіано; вокальне виконання голосів усіх хорових партій; музичнотеоретичний, вокально-хоровий аналіз хорової партитури і створення виконавського трактування - інтерпретації);

- розвиток дослідницьких навичок (необхідність розкрити сутність творчої роботи композитора і поета, знайти відповідність композиційних рішень задуму сприяє розвитку блоку дослідницько-аналітичних навичок: порівняння, зіставлення, аналізу, синтезу, абстракції, узагальненню з позицій музикознавця, вокаліста, інструменталіста, педагога, аранжувальника, диригента-хормейстера);

- оснащеність технологією роботи над вокально-хоровим твором (у процесі репетиційної роботи над вокально-хоровим твором студентмузикант здійснює постановку педагогічних і виконавських цілей, послідовно реалізує поставлені завдання);

- формування комунікативних вмінь і навичок (творча взаємодія диригента і хорового колективу здійснюється за допомогою мануальних диригентських жестів, візуальних, мовних, вокальних, вольових комунікацій);

- формування професійно-особистісних якостей (управлінська воля, організаторські здібності, комунікабельність).

1. Диригентсько-хорові дисципліни характеризуються тісною інтеграцією. Зміст кожної дисципліни в різній мірі представлено п'ятьма напрямами професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта (теоретичний, технологічний, дослідницький, виконавський, педагогічний), що дозволяє управляти процесом компенсування недоліків професійної підготовки, доповнювати, поглиблювати, розширювати і систематизувати професійний багаж майбутнього педагога-музиканта; здійснювати усвідомлені освітні комунікації зі структурними компонентами культури самоосвіти педагога-музиканта; підвищувати рівень культури самоосвіти.

2. Форми навчання з диригентсько-хорових дисциплін мають широкий діапазон: лекції, практичні заняття, семінари, практикуми, індивідуальні заняття, аудиторні та позааудиторні форми самостійної роботи студентів. Слід зауважити, що кожна з аудиторних і позааудиторних форм організації навчання на певному етапі професійного становлення майбутнього педагога музиканта має свої переваги, тому ефективність досягається за умови чергування різних форм навчання або їх комплексного застосування. Наприклад, перевага форми індивідуальних занять полягає в забезпеченні навчально-пізнавальної діяльності студента з індивідуальної траєкторії з урахуванням його індивідуальних особливостей: рівня довузівської підготовки, темпу роботи, музичних здібностей.

3. Освоєння диригентсько-хорових дисциплін на практичних заняттях дозволяє створювати умови, максимально наближені до професійної практики педагога-музиканта (вчителя музичного мистецтва), що дозволяє студенту-музиканту здійснювати "різнорольові" підходи до граней професії хорового диригента і реалізовуватися в поліфункціональній навчально-професійній діяльності. Ця обставина дозволяє стверджувати, що процес професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта базується на компетентнісному підході, що сприяє формуванню досвіду професійної діяльності і культури самоосвіти педагога-музиканта.

4. Самостійна робота студента в аудиторних і позааудиторних формах є провідним видом навчально-пізнавальної діяльності освоєння диригентсько-хорових дисциплін. Крім того, сучасні вимоги до навчально-виховного процесу у закладах вищої освіти орієнтують студентів на систематичну навчально-науково-дослідну роботу у вигляді підготовки доповідей та участі в науково-практичних конференціях різного статусу; створення публікацій у наукових збірниках і журналах; участь у спеціальних конкурсах, тематичних концертах, музично-освітніх лекторіях і фестивалях, де попередня підготовка до основного результату здійснюється в режимі самостійної роботи студентів.

Висновки

Узагальнюючи сказане вище, доходимо висновку, що педагогічний потенціал диригентсько-хорових дисциплін полягає у такому:

інтеграційний зв'язок дисциплін диригентсько-хорового циклу за п'ятьма напрямами професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта (теоретичний, технологічний, дослідницький, виконавський, педагогічний), що мають комунікації зі структурними компонентами культури самоосвіти педагога-музиканта;

- широкий діапазон аудиторних і позааудиторних форм організації диригентсько-хорової освіти педагога-музиканта;

- умови, максимально наближені до професійної практики педагога-музиканта і можливості здійснювати поліфункціональну навчально-професійну діяльність студента;

- переважна частка самостійної роботи студентів, яка сприяє формуванню досвіду самоосвіти педагога-музиканта.

Список використаних джерел

1. Бенин В.Л. Педагогическая культурология: курс лекций. Уфа: БГПУ 2004. 515 с.

2. Бондаревская Е.В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания: учеб. Пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений, слушателей ИПК и ФПК. Ростов н/Д : Творческий центр "Учитель", 1999. 560 с.

3. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М. : АСТ. Астрель. ЛЮКС, 2005. 670 с.

4. Исаев И.Ф. Теория и практика формирования профессионально-педагогической культуры преподавателя высшей школы. Москва-Белгород, 1993. 219 с.

5. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. М. : Издательский центр "Академия", 2012. 576 с.

6. Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. Ижевск: Удмуртия. 1981. 296 с.

7. Химинець В.В. Іноваційна освітня діяльність. Тернопіль: Мандрівець, 2009. 360 с.

8. REFERENCES

9. Benin V. L. Pedagogicheskaja kul'turologija : kurs lekcij [Pedagogical culturology : course of lectures]. Ufa : BGPU, 2004. 515 p. [in Russian].

10. Bondarevskaja E. V. Pedagogika: lichnost' v gumanisticheskih teorijah i sistemah vospitanija [Pedagogy: personality in humanistic theories and educational systems]. Ucheb. Posobie dlja stud. sred. i vyssh. ped. ucheb. zavedenij, slushatelej IPK i FPK. Rostov n/D : Tvorcheskij centr "Uchitel", 1999. 560 p. [in Russian].

11. Vygotskij L. S. Pedagogicheskaja psihologija [Pedagogical psychology]. M. : AST. Astrel'. LJuKS, 2005. 670 p. [in Russian].

12. Isaev I. F. Teorija i praktika formirovanija professional'no-pedagogicheskoj kul'tury prepodavatelja vysshej shkoly [Theory and practice of the formation of professional and pedagogical culture of a teacher of higher education]. MoskvaBelgorod, 1993. 219 p. [in Russian].

13. Slastenin V. A., Isaev I. F., Shijanov E. N. Pedagogika : ucheb. posobie dlja stud. vyssh. ped. ucheb. zavedenij [Pedagogy : textbook. manual for stud. higher. ped. study. Institutions]. M. : Izdatel'skij centr "Akademija", 2012. 576 p. [in Russian].

14. Suhomlinskij V. A. Sto sovetov uchitelju [One Hundred Tips for Teacher]. Izhevsk : Udmurtija, 1981.296 p. [in Russian].

15. Khymynets V.V. Inovatsiina osvitnia diialnist [Innovative educational activities]. Ternopil : Mandrivets, 2009. 360 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru