Підготовка майбутніх учителів початкової школи до реалізації ідей педагогіки партнерства

The importance of implementing the ideas of partnership pedagogy in the educational process is being discussed today at all levels by both the scientific community and practicing teachers. Some people see this as a novelty, while others have already been trying these ideas in practice. We see the relevance of this issue in improving the professional training of young teachers to implement the principles of partnership in the educational process of the new Ukrainian school, because it is one of its mandatory professional functions. The article draws attention to the importance of updating the content and process of teaching normative educational components of training future teachers at different levels of higher education.

The author analyzes the normative documents (Professional standard "Primary school teacher of general secondary education" (2020); Standard of higher education of Ukraine for the first (bachelor's) level of higher education in specialty 013 "Primary education" (2021)), governing the requirements for professional training of modern school teachers. As a result of the analysis, it has been pointed out the professional competencies and program results that the teacher must have for successful implementing the labor function of building partnership with participants in the educational process.

The article considers possible options for updating the content of "Didactics" and "Theories and Methods of Education". It has also specified topics for future primary school teachers to study in order to form their ability to plan and organize training and education of primary school students, taking into account the principles of partnership, using different methods, forms and means of cooperation with all participants in the educational process. There are examples of practice-oriented, search tasks and exercises for students in both didactics and theory and methods of education. Partnership in the educational process, subject-subject relations between its participants, personality-oriented and child- centered approach are the foundations that a modern teacher needs to rethink, understand and, most importantly, learn to implement.

The problem of reorganizing the educational process in the institution of higher education is considered, as an educator should set a good example of partnership to teachers-to-be students. It is the educator who should use interactive methods of working with students in lectures, as well as in practical seminars. The material of the article will be useful for teachers of both higher education institutions and young teachers of general secondary education.

Key words: partnership pedagogy, new Ukrainian school, training of future teachers, professional competencies, primary school, junior school student.

Постановка проблеми

Серед ряду реформ, що реалізує сучасна освіта, - переорієнтація навчання та виховання підростаючого покоління з технократичної моделі, де вчитель «завжди правий», на демократичну модель, де вчитель, учні та батьки діють як рівноправні партнери освітнього процесу. Партнерство, співпраця, взаємодія, командна робота - ось далеко не повний список понять Нової української школи. Формула НУШ складається з 9 ключових компонентів, серед яких - педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками (Концепція НУШ, 2016).

В Концепції задекларовано, що НУШ працюватиме на засадах педагогіки партнерства та вказано основні принципи, на яких вона вибудовується: «повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог - взаємодія - взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей» (Концепція НУШ, 2016). Проте не варто вважати їх сучасними новаціями. Навіть учитель з поважним досвідом роботи знає їх сутність і зміст. Інша справа - чи втілює? чи вміє так працювати? чи хоче?

Аналіз досліджень

Якщо звернутися до історії виникнення та впровадження ідей педагогіки партнерства, то у вітчизняній науці та практиці є яскравий прикладів її реалізації В. Сухомлинським. На пострадянському просторі - потужною була розробка ідей педагогіки співпраці з боку вчителів-новаторів того часу (Ш. Амонашвілі, І. Волков, Є. Ільїн, І. Іванов, В. Караковський, С. Лисенкова, Л. і Б. Нікітіни, В. Шаталов, М. Щетинин тощо). Вона була закріплена Маніфестом «Педагогіка співробітництва» у 1986 р. У той період ідеї педагогіки співпраці (партнерства) дійсно прозвучали як сміливе новаторство у вітчизняній авторитарній школі. І кожен вчитель, що закінчив педагогічний виш у кінці минулого століття, вивчав ці ідеї та захоплювався дослідженням особливостей їх реалізації у навчально-виховному процесі. Проте не кожен наважився їх втілити повністю.

Їх сутність залишається незмінною і сьогодні: спільна робота, повага один до одного, освітня діяльність - це партнерство вчителя і учнів, вчителя і батьків, вчителя і адміністрації тощо. Здавалося б все логічно, все зрозуміло. То чому ж недієво? Чому часто провально? Напевно варто дивитися ширше: авторитарно виховане доросле покоління батьків та вчителів втілює в життя таку ж модель відносин, а навіть якщо і змінює її, то часто з грубими помилками. А значить перехід до партнерських відносин у школі залишається і досі складним та кропіткий. Прийняття Концепції Нової української школи дало можливість перемістити гуманну педагогіку партнерства із площини авторських новацій у нормативну площину.

Проблема удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів до роботи в умовах НУШ різносторонньо досліджується сьогодні багатьма науковцями українських ЗВО (І. Бех, К. Біницька, М. Бойко, Т. Васютіна, Т. Запорожченко, Н. Калита, О. Кізь, О. Кіліченко, О. Кікінеджі, О. Комар, Л. Коваль, Т. Коваль, Л. Куземко, О. Матвієнко, С. Сисоєва, Л. Телецька, І. Шапошнікова, І. Янковська, Н. Яремчук ін.). Зокрема, питання партнерської взаємодії в освіті та формування здатності майбутнього вчителя до її реалізації, до впровадження технологій співпраці вивчають Т. Бабко, О. Бізюк, А. Бойко, К. Гнатуша, Н. Звєрєва, Л. Куземко, О. Коханова, Ю. Лимар, В. Молоченко, В. Моргун, К. Петрик, Л. Рондяк, Г. Татаринцева, Н. Шигонська тощо). Так, наприклад, Л. Кузенко доводить необхідність формування у майбутніх учителів таких складових готовності до партнерської взаємодії як ціннісно-мотиваційного, когнітивно-операційного та рефлексивно-прогностичного (Кузенко, 2021). А готовність як відомо - це передумова і основа здатності до професійної діяльності.

Мета статті. У даній публікації сконцентруємося не на особливостях реалізації ідей партнерської педагогіки у школі, а на професійній підготовці майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти до даної діяльності. Проаналізуємо потенціал змісту та викладання нормативних дисциплін педагогічного циклу: дидактика (теорія освіти та навчання); теорія та методика виховання.

Виклад основного матеріалу

Зважаючи на чітке унормування педагогіки партнерства в умовах НУШ, варто переглянути зміст професійної підготовки майбутніх учителів до її реалізації. Зокрема, потрібно конкретизувати, які знання, уміння та компетентності мають бути сформовані у молодого вчителя, щоб він був спроможним будувати партнерські взаємовідносини з усіма учасниками освітнього процесу.

Професійний стандарт «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», що був затверджений у 2020 році, побудований на ряді важливих підходів, один з яких - це партнерська взаємодія всіх учасників освітнього процесу. Серед 5-ти трудових функцій вчителя початкової школи, одна із них - це партнерська взаємодія з учасниками освітнього процесу. Вона базована на таких компетентностях як психологічна, емоційно-етична та компетентність педагогічного партнерства (Професійний стандарт, 2020: 7-8). Кожна з них включає ряд здатностей вчителя щодо забезпечення даної професійної функції. Саме вони мають бути сформовані у випускника педагогічного ЗВО уже сьогодні.

Аналіз Стандарту вищої освіти України для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти зі спеціальності 013 «Початкова освіта» (2021 р.) показав, що вчитель після закінчення навчання у виші має володіти такими фаховими компетентностями щодо реалізації педагогіки партнерства: «здатність управляти власними емоційними станами, налагоджувати конструктивну та партнерську взаємодію з учасниками освітнього процесу, формувати мотивацію здобувачів початкової освіти до навчання та організовувати їхню пізнавальну діяльність; здатність доносити до фахівців і нефахівців інформацію, ідеї, проблеми, рішення, власний досвід та аргументувати їх на засадах партнерської взаємодії в умовах початкової школи» (Стандарт, 2021: 8-9).

Таким чином, молодий вчитель має бути готовим: «організовувати конструктивну та партнерську взаємодію з учасниками освітнього процесу початкової школи, використовувати практики самозбереження психічного здоров'я, усвідомленого емоційного реагування; використовувати основні техніки спілкування з дорослими людьми, різні форми та засоби комунікації з батьками, колегами, іншими фахівцями з метою підтримки здобувачів у освітньому процесі початкової школи, керувати педагогічним і професійним розвитком осіб та груп» (Стандарт, 2021: 9-10).

Потенціал з формування у студентів вище названих компетентностей (здатностей) та відповідних результатів навчання закладений у всіх нормативних освітніх компонентах, що вивчає майбутній учитель на бакалаврському та магістерському рівнях вищої освіти. Вважаємо, що саме сьогодні на викладачах педагогічних ЗВО лежить відповідальність знайти цей потенціал, перебудувати зміст освітніх компонентів, підібрати такі методи та форми навчання, що відповідали б у повній мірі концептуальним основам педагогіки партнерства.

Проаналізуємо можливості таких нормативних освітніх компонентів у підготовці майбутніх учителів початкової школи як «Дидактика» та «Теорія і методика виховання».

У процесі засвоєння дидактичних категорій про сутність процесу навчання, його складники, студент вчиться планувати та організовувати навчання учнів через призму педагогічної взаємодії. Партнерство у навчанні, суб'єкт-суб'єктні відносини між його учасниками, особистісно-орієнтований та дитиноцентричний підхід - ось ті основи, що дуже потрібні сучасному педагогу. Молодий вчитель має не просто вміти проєктувати бездоганний дидактично-методичний план-конспект кожного уроку, а й наповнювати його такими методами і формами навчання учнів, що відображають рівність та партнерську взаємодію між ним і учнями. Студент має навчитися реалізовувати ідеї формувального оцінювання різними засобами партнерства (карти досягнень, листи взаємооцінки чи самооцінки, тощо). Окремої уваги потребує питання про здатність вчителя обирати стиль управління навчальною діяльність учнів на уроці, що відповідає ідеї партнерства (ситуації успіху; непрямі вимоги через прохання, схвалення, пораду; заохочення; конструктивна критика помилок тощо). Для цього у зміст практичних чи самостійних робіт для студентів доречно включати практико-орієнтовані завдання. Наприклад:

- Створіть ситуацію успіху на уроці для учня 1 класу, що відмовляється писати літери через страх помилки / або відмовляється малювати на уроці мистецтва за заданим зразком;

- Побудуйте консультативну бесіду з учнями 3-го класу з метою аналізу допущених помилок під час контрольної роботи з математики;

- Продумайте різні види непрямих вимог до учня, що порушує дисципліну на уроці (крутиться, розмовляє, відволікається тощо);

- Продумайте підсумкову частину уроку з будь-якого навчального предмету, щоб формувалися рефлексивні вміння учнів;

- тощо.

- Поспостерігайте урок вчителя та визначте використані ним методи навчання; проаналізуйте чи врахував він принципи партнерської взаємодії з учнями.

Глибокий потенціал щодо реалізації ідей педагогіки партнерства закладений у освітньому компонентів «Теорія та методика виховання». Кожна тема в даному курсі має засвоюватися студентами через призму того, що виховання - це взаємодія, співпраця, рівність відносин. Уже на першому занятті доречно запропонувати студентам проаналізувати різні визначення «виховання» як педагогічного явища у підручниках з педагогіки і порівняти їх, а потім висловити своє оцінне судження про те, яке з них трактоване як партнерство вчителя та учнів.

При розгляді принципів виховання доречно не просто проаналізувати їх сутність, а спонукати студентів до аналізу реальної шкільної практики. Практичне завдання можу бути для них, наприклад таким: «Під час практики «Шкільний день» поспостерігайте як вчитель реалізує принципи виховання. Проаналізуйте ситуації, в яких вчитель врахував гуманні принципи виховання і реалізував основи партнерської взаємодії з учнями чи їх батьками, а в яких допустив помилки і до яких наслідків це призвело».

В темі «Методи виховання» доречно не просто проаналізувати сутність та призначення кожного методу виховання, а й спробувати на основі виховних ситуацій зі шкільної практики побудувати деякі способи взаємодії з учнями. Наприклад: «Перебудуйте пряму вимогу вчителя до учня у вимогу-прохання, вимогу-натяк, вимогу-пораду»; «Продумайте вид заохочення для дитини, що відмовляється читати на уроці»; «Спроєктуйте виховну бесіду з учнями 1 класу на тему їх обов'язків школяра» тощо.

Ефективним методом формування у майбутніх учителів здатності до реалізації педагогіки партнерства є аналіз виховних ситуацій під час лекційних та практичних занять з теорії та методики виховання. Особливо корисним цей метод є при вивченні таких практично-орієнтованих тем як методи виховання, їх вибір і поєднання; методика виховної роботи з учнівським колективом; співпраця вчителя з батьками на основі партнерства.

Корисною для розгляду майбутніми вчителями є тема впровадження виховних технологій та систем у практиці вітчизняної та зарубіжної школи. В її рамках студенти знайомляться та аналізують педагогічні технології, що в своїй основі місять принципи педагогіки партнерства. Це дає можливість вивчити цікавий досвід виховної взаємодії вчителя з учнями, що кардинально відрізняється від нашої традиційної школи. Наприклад, знайомлячись з виховною системою М. Монтессорі «Школа саморозвитку», майбутні педагоги визначають ті її основи та ідеї, що сьогодні реалізує НУШ (освітнє середовище і його зонування; індивідуальна траєкторія розвитку дитини тощо). Аналіз виховних систем О. Ніла «Школа Саммер-хілл» або Вальдорфської школи взагалі допомагає студентам переосмислити призначення і роль вчителя у освітньому процесі, поняття «дисципліни» та «самодисципліни», рівність та взаємовідповідальність усіх учасників освітнього процесу тощо.

Одним із найважливіших у курсі «Теорія та методика виховання» є питання про співпрацю вчителя з батьками. Як показує нам досвід роботи, студентам не достатньо засвоїти знання про принципи партнерства у роботі з батьками, про сучасні форми і методи співпраці з ними. Набагато важливіше сформувати у них вміння використовувати ці знання у практичній діяльності. Тому важливо аналізувати реальні виховні ситуації зі шкільної практики; розробляти плани-конспекти виховних бесід, зустрічей, консультацій з батьками. І під час практичних занять через інтерактивні вправи (рольові ігри, диспути та інші види інтеракції) програвати ситуації взаємодії з батьками з подальшим аналізом моделі поведінки вчителя та батьків.

Крім введення у зміст усіх професійно-орієнтованих освітніх компонентів освітньої програми «Початкова освіта» питань пов'язаних з ідеями партнерської педагогіки, потрібно змінити підходи до вибору викладачами ЗВО форм та методів викладання. Ми переконані, що викладач сучасного вишу повинен сам реалізовувати стовідсотково всі принципи педагогіки партнерства. Приклад виховує набагато сильніше, ніж «сто слів». Саме тому у ЗВО мають домінувати проблемні лекції, де кожен студент має право висловити свою думку, припущення та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, обговорення питань «Хто має виховувати дитину: батьки чи вчителі?»; «Оцінка: мотивує дитину до навчання чи навпаки?»; «Інтегроване навчання: мода чи потреба сучасної освіти?» стимулюють майбутніх педагогів до активної взаємодії з викладачем і один з одним, вчать вільно висловлювати свою думку і сприймати позицію інших.

На практичних заняттях максимально корисними для набуття навичок партнерської взаємодії будуть інтерактивні методи навчання (ротаційні моделі, рольові ситуації, диспути, дискусії, кооперативні методи співпраці тощо). Досить ефективною для студентів є наприклад рольова гра, коли вони готують плани-конспекти ранкових зустрічей (або виховних бесід, або перших батьківських зборів тощо), а потім їх проводять у своїй студентській групі, яка виконує ролі учнів певного класу. Це допомагає їм краще осмислити різні прийоми та методи партнерської взаємодії та сформувати власний досвід.

Висновки

Отже, щоб сформувати у майбутніх учителів здатність реалізовувати педагогіку партнерства у НУШ, потрібно удосконалити зміст усіх професійно-орієнтованих освітніх компонентів програми підготовки їх у ЗВО, включивши теми і підтеми, що знайомлять з принципами, формами та методами здійснення партнерської взаємодії в освітньому процесі. Крім того кожен викладач має демонструвати модель відносин партнерства зі студентами і навчати власним прикладом; використовувати різні методи, форми та засоби партнерства у своїй роботі. Подальшого дослідження і розкриття потребують питання організації виробничих педагогічних практик майбутніх учителів, що формують у них навички та досвід побудови партнерської взаємодії з вчителями-наставниками, учнями та їх батьками.

компетентність партнерський педагог

Список використаних джерел

1. Концепція «Нова українська школа» (2016)

2. Кузенко Л. Досвід формування готовності до партнерської взаємодії у майбутніх учителів початкових класів. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2021, № 78.

3. Лимар Ю. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до реалізації педагогіки партнерства.

4. Петрик К.Ю. Педагогічне партнерство у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи. Збірник наукових праць «Педагогічні науки». 2017. Вип. LXXV. Т. 2. С. 170-173.

5. Професійний стандарт за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста». Затверджено та введено в дію наказом Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 23.12.2020 № 2736-20.

6. Рондяк Л. Технології формування партнерської взаємодії учнів у практичній підготовці майбутніх учителів початкових класів. Початкова школа. 2019. № 6. С. 1-6.

7. Стандарт вищої освіти України. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. Ступінь - бакалавр. Галузь знань - 01 Освіта/Педагогіка. Спеціальність - 013 Початкова освіта. Затверджено та введено в дію наказом Міністерства освіти і науки України від 23.03.2021 № 357.

8. Татаринцева Г. Методологічні підходи до визначення поняття «партнерство». Наука молода. 2007. № 8. С. 145-150.