Особливості формування рефлексивної компетентності в процесі фахової підготовки соціального працівника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості формування рефлексивної компетентності в процесі фахової підготовки соціального працівника

Харченко Людмила Георгіївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки, ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

У статті розглядається професійне становлення соціального працівника, як безперервний процес удосконалення професійно значущих якостей під впливом соціальних впливів, професійної діяльності та власної активності. Для успішної реалізації цієї діяльності необхідно постійно відстежувати особистісне зростання, здійснювати рефлексію результатів своєї професійної діяльності.

Сформована рефлексивна компетентність фахівця з соціальної роботи виступає одним із ключових факторів його особистісного та професійного розвитку та сприяє ефективному розвитку всіх інших видів компетентності, тому її розвиток грає вирішальну роль в освітньому процесі фахової підготовки.

В аналізі підходів до уявлення про структуру рефлексивної компетентності виділяють: мотиваційний, когнітивний, процесуальний та творчі компоненти. Розглядаючи роль професійної рефлексії у діяльності спеціаліста соціальної роботи юуло виокремлено три рівні моделі існування спеціаліста у професії.

Для забезпечення формування рефлексивного компоненту фахівця соціальної роботи необхідно впроваджувати систему спеціально організованого навчання, побудованого з урахуванням психологічних механізмів розвитку особистості та діяльності: включення до ОП навчальних дисциплін (спецкурс, факультатив), спрямованих на формування рефлексивного компонента професійної діяльності; активне використання форм організації рефлексивно-пошукової, рефлексивно-дослідницької, рефлексивно-ігрової, рефлексивно-дискусійної діяльності; рефлексивно-творчих, рефлексивно-діалогових, діалогово-спонукаючих методів навчання тощо.

Ключові слова: рефлексія, професійна рефлексія, самореалізація, рефлексивна компетентність, рефлексівність в соціальній сфері.

Особенности формирования рефлексивной компетентности в процессе профессиональной подготовки социального работника

Харченко Л.Г.

В статье рассматривается профессиональное становление социального работника как непрерывный процесс совершенствования профессионально значимых качеств под влиянием социальных влияний, профессиональной деятельности и собственной активности. Для успешной реализации данной деятельности необходимо постоянно отслеживать личностный рост, осуществлять рефлексию результатов своей профессиональной деятельности.

Сложившаяся рефлексивная компетентность специалиста по социальной работе выступает одним из ключевых факторов его личностного и профессионального развития и способствует эффективному развитию всех других видов компетентности, поэтому ее развитие играет решающую роль в образовательном процессе профессиональной подготовки.

В анализе подходов к представлению о структуре рефлексивной компетентности выделяют мотивационный, когнитивный, процессуальный и творческие компоненты. Рассматривая роль профессиональной рефлексии в деятельности специалиста социальной работы юуло выделены три уровня модели существования специалиста в профессии.

Для обеспечения формирования рефлексивного компонента специалиста социальной необходимо внедрять систему специально организованного обучения, построенного на основе психологических механизмов развития личности и деятельности: включение в ОП учебных дисциплин (спецкурс, факультатив), направленных на формирование рефлексивного компонента профессиональной деятельности; активное внедрение форм организации рефлексивно-поисковой, рефлексивно-исследовательской, рефлексивно-игровой, рефлексивно-дискуссионной деятельности; рефлексивно-творческих, рефлексивно-диалоговых, диалогово-побуждающих способов обучения и т.д.

Ключевые слова: рефлексия, профессиональная рефлексия, самореализация, рефлексивная компетентность, рефлексивность в социальной сфере.

Features of the Formation of Reflective Competence in the Process of Professional Training of a Social Worker

Kharchenko L.

The article considers the professional development of a social worker as a continuous process of improving professionally significant qualities under the influence of social influences, professional activity and own activity. For the successful implementation of this activity you need to constantly monitor personal growth, to reflect on the results of their own professional activities.

The established reflexive competence of a social worker is one of the key factors in his personal and professional development and contributes to the effective development of all other types of competence, so its development plays a crucial role in the educational process of training.

Motivational, cognitive, procedural and creative components are distinguished in the analysis of approaches to the idea of the structure of reflexive competence. Considering the role of professional reflection in the activities of a specialist in social work, three levels of the model of existence of a specialist in the profession are identified.

To ensure the formation of the reflective component of the social specialist, it is necessary to implement a system of specially organized training, built on the psychological mechanisms of personality development and activity: inclusion in the OP of disciplines (special course, elective) active use of forms of organization of reflexive-search, reflexive-research, reflexivegame, reflexive-discussion activity; reflexive-creative, reflexive-dialogue, dialogue-motivating teaching methods, etc.

Key words: reflection, professional reflection, self-realization, reflexive competence, reflexivity in the social sphere.

Фахова підготовка працівників соціальної сфери включає в себе формування цілого комплексу різномантіних компетентностей: здатність до аналізу соціально-психологічних явищ, процесів становлення, розвитку та соціалізації особистості, розвитку соціальної групи і громади; здатність розробляти шляхи подолання соціальних проблем і знаходити ефективні методи їх вирішення; здатність ініціювати соціальні зміни, спрямовані на піднесення соціального добробуту тощо. Безперечно, вищезазначені фахові компетентності складають основу майбутньої професійної діяльності соціальних працівників, але не менш важливою ланкою в процесі фахової підготовки є формування рефлексивної компетентності соціального працівника. Адже саме ця характеристика дозволяє професіоналу усвідомлено сформувати свій індивідуальний стиль, досягти адекватної професійної позиції, прогнозувати та аналізувати результати своєї праці. Значущість вивчення рефлексії як важливого компонента фахової підготовки соціального працівника обумовила вибір теми наукової роботи «Особливості формування рефлексивної компетентності в процесі фахової підготовки соціального працівника».

Проблемі рефлексивної компетентності та професійної рефлексії діяльності присвячені роботи сучасних дослідників: Ю. Бабаян, О. Байдарової, М. Марусинець, К. Нор, О. Поліщук, Г. Полякової, С. Степанова, І. Семенова, С. Сидорова, І. Стеценка. Рефлексію як внутрішню частину діяльності вивчають Ф. Василюк, Є. Ісаєв, В. Лефевр, С. Степанов, С. Сухобська. Процеси саморозвитку особистості в ході реалізації професійно-орієнтованої діяльності розглядають І. Бех, І. Булах, С. Максименко. Рефлексію як ефективний механізмом саморозвитку особистості вивчали С. Кузікова, М. Савчин; як механізм міжособистісного пізнання і організації взаємодії у складних, конфліктних ситуаціях, а також у процесі безперервного навчання дорослих людей - М. Аргайл, Г. Улунова; як властивість особистості, яка сприяє формуванню знань, умінь і навичок, необхідних для професійної діяльності - Л. Мітіна, В. Шадріков.

Метою наукової статті визначаємо - механізми формування рефлексивної компетентності майбутніх соціальних працівників.

Усвідомлення майбутніми фахівцями соціальної роботи себе суб'єктами професійної рефлексії, передбачає розуміння ролі даного феномена в професійній діяльності спеціаліста. Аналіз поняття «професійна діяльність соціальних працівників» показує, що воно розглядатиметься як вид професійної діяльності, що сприяє громадським змінам, вирішенню проблем людських взаємин; сприяє зміцненню здібностей до функціонального існування в суспільстві та звільненню людей з метою підвищення їхнього рівня добробуту (Социальная работа, 2004).

Успіх функціонування системи соціальної допомоги населенню можливий за рахунок оновлення самої системи наданння соціальної, соціально-педагогічної та соціально-психологічної допомоги нужденним, підвищення же її конкурентоспроможності безпосередньо залежить від професійного рівня соціальних працівників.

В. Розін до числа найбільш істотних професійно важливих якостей людини, як суб'єкта професійної діяльності, відносив рефлексивність. Учений звертав увагу на те, що загальна оцінка успішності професійної діяльності повинна містити як зовнішній критерій (оцінки інших людей), так і внутрішній (власну оцінку успішності діяльності). За його твердженнями, особистість з високим рівнем рефлексії може більш адекватно оцінити та організувати свою роботу і, як наслідок, досягти успіху (Розін, 2003).

Як вважав Б. Вульфов, важливим завданням у підготовці професіонала є «запустити» рефлексію, щоб людина захотіла та зуміла рефлексувати, інтенсивно розвивала власну духовність, долаючи байдужість або душевну порожнечу, вміла сумніватися, бачити помилку, шукати шляхи її виправлення. Важливо, щоб особистість могла передбачити, хоча б вербально, вірогідні наслідки прийнятого рішення, розбиралася в собі, долала невпевненість у власних силах. Учений зазначав, рефлексія - це особливий випадок індивідуального самоврядування й саморозвитку людини, а її відсутність - духовна трагедія (Вульфов, 1997, с. 63).

У сучасній науці під рефлексією зазвичай розуміють самоаналіз діяльності та її результатів. Л. Мітіна визначає рефлексію як сукупність здібностей аналізувати, оцінювати, розуміти себе, регулювати власну поведінку та діяльність, конструктивно вирішувати свої внутрішньоособистісні протиріччя та конфлікти (Митина, 2004).

Сутність рефлексивної компетентності О. Поліщук визначає як професійну якість особистості, що дозволяє найбільш ефективно та адекватно здійснювати рефлексивні процеси, реалізацію рефлексивної здібності, що забезпечує процес розвитку та саморозвитку, сприяє творчому підходу до професійної діяльності, досягнення її максимальної ефективності та результативності (Ульяніч, 2009).

Рефлексивна компетентність постає як необхідна складова професійного розвитку фахівця соціальної сфери. Не менш важливим є твердження про інноваційний потенціал рефлексії як особливий простір реалізації творчих відносин до професійної діяльності. Значення рефлексивної компетентності для професіонала полягає ще й у тому, що здатність до рефлексії та знання її механізмів дозволяють формувати цінності та принципи, визначити стратегію розвитку (Параскевич, 2011).

О. Байдарова в аналізі підходів до уявлення про структуру рефлексивної компетентності відображає її через сукупність змістовних компонентів, тісно взаємопов'язаних між собою, серед яких можна виділити: мотиваційний, когнітивний, процесуальний та творчі компоненти.

Мотиваційний компонент характеризує рівень спрямованості професійної діяльності, стійкість професійного вибору, усвідомлення мети оволодіння професійною рефлексією, ціннісного ставлення до рефлексії як характеристиці професіонала. Від мотивів діяльності залежить її особистісний сенс, готовність до реалізації мети. Мотив діяльності може переходити на мету дії, образ майбутнього результату.

Когнітивний компонент, до складових якого належить сформованість структурної системи наукових знань про рефлексію та рефлексивні характеристики, розвиненість соціально-педагогічного мислення.

Організаційно-діяльнісний компонент складають інтегративні вміння, набуті здобувачами освіти в процесі теоретичної та практичної підготовки під час вивчення психолого-педагогічних та професійно-орієнтованих дисциплін, самостійної діяльності у період практики.

Професійно-творчий компонент як основний регулятор особистісних досягнень, спонукальник самопізнання та професійного зростання спрямований на фіксацію суб'єктом поточних та підсумкових змін (досягнень) передбачає наявність рефлексивності як особистісної риси та прояв рефлексії у професійній творчості (Байдарова, 2007).

Вивчаючи роль професійної рефлексії у діяльності спеціаліста соціальної роботи, ми звернулися до трьох рівнів моделі існування спеціаліста у професії (Фонарьов, 2004).

На першому, виконавському рівні, відбувається копіювання зразків, стереотипів і виконання професійної діяльності, фахівець соціальної роботи діє репродуктивно, виконує завчені алгоритми поведінки, але як ситуація змінюється, його діяльність порушується. Фахівець першого рівня більше схильний до синдрому емоційного вигоряння. Професія для нього є лише засобом досягнення матеріального благополуччя, оскільки його діяльність позбавлена своїх ціннісних якостей, відсутні мотиви та доцільність професійних дій.

На другому рівні відбувається спроба вирватися за межі ситуативно необхідних для даної діяльності рамок, для такого фахівця характерне прагнення до досягнення певного соціального статусу, переваги над іншими людьми. В результаті відбувається часткова дезадаптація, оскільки він розуміє, що способи провадження діяльності, що застосовуються ним, далеко не кращі, а змінити щось у своїй діяльності він часто ще не може. Далеко не кожен фахівець соціальної роботи долає дезадаптацію, знаходить у професійній діяльності нові сенси, змінює ставлення до неї, прагне змінити себе та свою діяльність. У результаті, можливий перехід фахівця на перший рівень здійснення професійної діяльності, що призводить до дезадаптації та перешкоджає особистісному розвитку професіонала.

На третьому рівні діяльність спеціаліста соціальної роботи здійснюється на рівні проєктування, моделювання, планування, складається системне уявлення про діяльність, робота з обов'язку перетворюється на потребу, відбувається перетворення праці на культуру, з'являється радість творчості, почуття господаря праці. Фахівець вперше постає як цілісний суб'єкт, усвідомлює причетність до всього, що відбувається на Землі. Основними компонентами професійної діяльності такого спеціаліста є рефлексивне регулювання, перепланування та конструктивне управління здійснюваною діяльністю. Перехід до третього рівня існування у професії можливий у разі оволодіння спеціалістом прийомами здійснення професійної рефлексії, що сприяє регулюванню та саморегуляції діяльності, що дозволяє співвіднести отриманий результат з метою зрозуміти причини професійних труднощів (Максименко, 2009).

Для забезпечення рефлексивної спрямованості освітнього процесу в блоці психолого-педагогічних дисциплін необхідно спеціально організоване навчання, побудоване з урахуванням психологічних механізмів розвитку особистості та діяльності. Включення до ОП навчальних дисциплін (спецкурс, факультатив), спрямованих на формування рефлексивного компонента професійної діяльності, наприклад «Рефлексивна діяльність соціального працівника» та «Рефлексивна діяльність як умова саморозвитку майбутнього спеціаліста»; активне використання форм організації рефлексивно - пошукової, рефлексивно-дослідницької, рефлексивно-ігрової, рефлексивно-дискусійної діяльності; рефлексивно-творчих, рефлексивно-діалогових, діалогово-спонукаючих методів навчання.

Створення на навчальних заняттях та під час педагогічної та соціально-педагогічної практики рефлексивного середовища, яке реалізується з урахуванням таких умов: виконання завдань, що моделюють професійну діяльність та організацію групової рефлексії власної діяльності здобувачів вищої освіти; використання тренінгових занять, спрямованих на розвиток соціальної перцепції, навичок міжособистісної взаємодії та вербальної комунікації; створення ситуації самопізнання та цілеспрямоване формування професійної самосвідомості майбутніх фахівців соціальної сфери.

Формами організації процесу формування рефлексивних умінь можуть бути як традиційні (лекції, семінари, практичні заняття та консультації), так і нетрадиційні (проблемні лекції та семінари, дискусії, рольові ігри, практичні заняття у вигляді тренінгу). Формуванню рефлексивних умінь сприяють і проблемні методи викладу матеріалу. Так, наприклад, у процесі сприйняття здобувачами освіти лекцій, необхідно ставити перед ними завдання аналізувати зміст матеріалу, відзначати головні моменти, зіставляти їх між собою, встановлювати між ними причинно-наслідкові, функціональні та інші зв'язки, простежувати логіку матеріалу, що викладається, і систему аргументації викладача. Цьому сприяють питання в процесі лекції типу: «У чому ви бачите причину?», «Як це пояснити?», «Яка послідовність викладу матеріалу?». У ході лекції можуть бути запропоновані завдання: виявити та оцінити послідовність фактів та положень; скласти план чи короткі тези викладу будь-якого питання, підготуватися до розповіді з цього плану; виявити проблему в матеріалі, що викладається, обґрунтувати свою точку зору; зробити висновки із запропонованих фактів; довести чи спростувати будь-яке твердження, дати оцінку кожній дії тощо.

З метою освоєння матеріалу здобувачам освіти може бути запропоновано завести словничок основних понять та термінів та по ходу вивчення матеріалу заповнювати його, заповнювати робочий зошит під час підготовки до семінарських занять. Крім того, розглядаючи факти та явища, класифікуючи та оцінюючи їх, висуваючи гіпотези, перевіряючи їх та роблячи узагальнення, викладач демонструє зразки логічного аналізу, об'єктивного підходу до явищ, без яких формування рефлексивних умінь неможливе. При складанні заліку або екзамену, рекомендовано здобувачам освіти готувати рефлексивний звіт з модуля або курсу в цілому, при підготовці документів з практики, цей пункт обов'язковий (Параскевич, 2011).

Не менш важливим і актуальним для формування рефлексивної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери є використання освітніх технологій:

- технології системно-діяльнісного підходу;

- технології проблемно-діалогового навчання та розвиваючого навчання (цілепокладання, створення проблемних ситуацій, особистісних ситуацій, творчих завдань, пред'явлення зразків рефлексивної діяльності);

- технології активних методів навчання (ігри, дискусії, тренінги, вирішення кейсів та професійних завдань, мозковий штурм та ін.);

- медіатехнології та використання екранно-звукових засобів та аудіо-відеоматеріалів;

- організація спільної рефлексивної діяльності викладача та здобувачів освіти на основі їх «діалогу рефлексій»);

- технології самооцінки та взаємооцінки, що спонукають учасників до здійснення рефлексивних дій та забезпечують запуск механізмів рефлексії.

Таким чином, процес формування рефлексивної компетентності є складним, довготривалим і багатокомпонентним (мотиваційний, когнітивний, процесуальний та творчий компоненти), адже застосування прийомів здійснення професійної рефлексії у діяльності спеціаліста соціальної роботи дозволяє різнобічно та критично оцінити свій професійний досвід, свої конкретні дії, їх ефективність, краще усвідомити причини труднощів у спілкуванні з клієнтами та колегами, свої почуття та переживання, допомагає своєчасно розпізнавати та правильно оцінювати несприятливі симптоми. Цьому сприяє комплекс психолого-педагогічних умов, спрямований на формування рефлексивного компонента професійної діяльності соціального працівника (спеціально організоване навчання, можливості позанавчальної діяльності здобувачів вищої освіти, застосування під час навчального процесу різноманітних форм і методів навчальної діяльності. Подальшому вивченню буде підлягати питання професійної деформації працівників соціальної сфери.

соціальний рефлексія професійний

Список використаної літератури

1. Социальная работа: Введение в профессиональную деятельность : учеб. пособие / за заг. ред. А.А. Козлова. М.: Логос, 2004. 368 с.

2. Розин В.М. Рефлексия, мышление, квазирефлексивные структуры. Рефлексивные процессы и управление. 2003. № 1. С. 19-26.

3. Вульфов Б. Рефлексия: учить, управляя. Мир образования. 1997. № 1. С. 63-64.

4. Митина Л.М. Психология труда и профессионального развития учителя. М.: Академия, 2004. 320 с.

5. Ульяніч І.В. Рефлексивна компетентність у педагогічній діяльності. Практична психологія та соціальна робота. 2009. № 2. С. 49-51.

6. Параскевич Л.Г. Роль рефлексії у підготовці соціальних педагогів до професійної діяльності у складних економічних умовах. Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 2011. Вип. XVI. С. 131-137.

7. Байдарова О. Рефлексія як основа самоорганизаціі професійної діяльності соціального працівника. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. 2007. № 27-28. С. 120-123.

8. Фонарев А.Р. Развитие личности в процессе профессионализации. Вопросы психологии. 2004. №6. С. 72-83.

9. Максименко С.Д. Структура та особистісні детермінанти професійної самореалізації суб'єкта. Зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського нац. ун-ту ім. І. Огієнка, Ін-ту психології ім. Г. Костюка АПН України. 2010. Вип. 8. С. 3-19.

References

1. Kozlov A.A. (2004). Social'naya rabota: Vvedenie v professional'nuyu deyatel'nost' [Social work: Introduction to professional activities]. Moskow: Logos [in Russian].

2. Rozyn V.M. (2004). Refleksiya, myshlenie, kvazirefleksivnye struktury [Reflection, thinking, quasi-reflexive structures]. Refleksivnye processy i upravlenie - Reflexive processes and control, 1, 19-26 [in Russian].

3. Vul'fov B. (1997). Refleksiya: uchit', upravlyaya [Reflection: teach, manage]. Mir obrazovaniya - The world of education, 1, 63-64 [in Russian].

4. Mitina L.M. (2004). Psihologiya truda i professional'nogo razvitiya uchitelya [Psychology of work and professional development of teachers]. Moskow: Akademiya [in Russian].

5. Ulianich I.V. (2009). Refleksyvna kompetentnist u pedahohichnii diialnosti [Reflective competence in teaching]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota - Practical psychology and social work, 2, 49-51 [in Ukrainian].

6. Paraskevych L.H. (2011). Rol refleksii u pidhotovtsi sotsialnykh pedahohiv do profesiinoi diialnosti u skladnykh ekonomichnykh umovakh [The role of reflection in the preparation of social educators for professional activities in difficult economic conditions]. Zbirnyk naukovykh prats Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka - Collection of scientific works of Kamyanets-Podilsky National University named after Ivan Ogienko, XVI, 131-137 [in Ukrainian].

7. Baidarova O. (2007). Refleksiia yak osnova samoorhanyzatsii profesiinoi diialnosti sotsialnoho pratsivnyka [Reflection as a basis for self-organization of professional activity of a social worker]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. T. Shevchenko - Bulletin of Kyiv National University. T. Shevchenko, 27-28, 120-123 [in Ukrainian].

8. Fonarev A.R. (2004). Razvitie lichnosti v processe professionalizacii [Personality development in the process of professionalization]. Voprosy psihologii - Questions of psychology, 6, 72-83 [in Russian].

9. Maksymenko S.D. (2010). Struktura ta osobystisni determinanty profesiinoi samorealizatsii subiekta [Structure and personal determinants of professional self-realization of the subject]. Zb. nauk. pr. Kamianets-Podilskoho nats. un-tu im. I. Ohiienka, In-tu psykholohii im. H. Kostiuka APN Ukrainy - Collection of science practices of Kamyanets-Podilsky National University named after I. Ogienko, Institute of Psychology named after G. Kostyuk APN of Ukraine, 8, 3-19 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru