Формування вольових якостей учнів на уроках фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

ФОРМУВАННЯ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Полулященко Тетяна Леонідівна,

кандидатка педагогічних наук, доцентка,

завідувачка кафедри спортивних дисциплін

м. Полтава

У сучасному світі дослідниками поняття «умова» поширено використовується науковцями в процесі аналізу педагогічної системи. Але науковці вважають, що спираючись на різні ознаки можна виділити рід різних умов. Ю. Бабанський (2015) виділяє такі групи умов функціонування педагогічної системи: зовнішні (природні, географічні, суспільні, виробничі, культурні, середовища місця проживання) і внутрішні (навчальні, матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні). За характером впливу він виділяє об'єктивні і суб'єктивні умови. До суб'єктивних умов відносить умови, які, відображають потенціали суб'єктів педагогічної діяльності, рівень узгодженості їх дій, ступінь особистісної значущості цільових пріоритетів і провідних задумів освіти для учнів та ін. До специфічних умов належить - соціально-демографічний склад учнів та їх особливості; в якому місці розташований навчальний заклад; матеріальні можливості освітнього закладу, обладнання навчально-виховного процесу; використання з використанням обставин навколишнього середовища та інше (Дворнікова, 2009, с. 16).

Важливу роль у забезпеченні функціонування та розвитку педагогічної системи відіграють також умови які мають свою специфіку, такі як: морально-вольова атмосфера в колективі та її характер; педагогічна культура та її рівень розвитку. Аналіз позицій різних дослідників щодо визначення поняття «педагогічні умови» дозволяє виділити ряд положень, важливих для нашого розуміння даного феномена: 1) умови які виступають як складовий елемент педагогічної системи (кількість населених пунктів і цілісного педагогічного процесу); 2) педагогічні умови які відображають загальну сукупність можливостей освітнього (цілеспрямовано конструюються заходи впливу і взаємодії суб'єктів освіти: зміст, методи, прийоми і форми навчання і виховання, програмне, методичне оснащення начального процесу) і матеріальнопросторового (навчальне і технічне обладнання, природно-просторове оточення освітнього закладу і т.д.) середовища, що впливає позитивно або негативно на її функціонування; 3) в структурі педагогічних умов присутні як внутрішні (що забезпечують вплив на розвиток особистісної сфери суб'єктів освітнього процесу), так і зовнішні (сприяють формуванню процесуальної складової системи) елементи; 4) реалізація відповідних обраних педагогічних умов які забезпечують розвиток і ефективність функціонування педагогічної системи (Дудник, 2011, с. 273).

Таким чином, розглядаючи педагогічні умови як один з компонентів педагогічної системи, виявили, що вони відображають всі складові і можливості освітнього та матеріально-просторового середовища, яке впливає на особистісний і процесуальний аспекти даної системи і забезпечують її ефективне функціонування і розвиток.

Загальним проблемам «волі» і «вольової регуляції» присвячено значну кількість робіт: Л. Божович (2011), Л. Виготський (2020), Р. Гаврилюк (2012), В. Давидов (1991), І. Дубровіна (2016), В. Іванніков (1990), Є. Ільїн (2003), С. Рубінштейн (2003), В. Селіванов (1976), С. Смирнов (1985), що є наслідком набагато більшого інтересу вчених до психологічних аспектів пізнавальної сфери учнів. «Воля - це свідоме управління людини своїми діями і вчинками. Вольову активність характеризують як навмисну, довільну. Така активність людини відрізняється застосуванням «вольових зусиль». Під вольовим зусиллям І. Гликман (2014) розуміє «свідомо скоєне зусилля над собою, яке є поштовхом до безпосереднього здійснення якої-небудь дії. В наявності вольового зусилля людина проявляється тоді, коли необхідно подолати значні труднощі».

Проаналізувавши дані визначення в педагогіці і психології можна зробити висновок, що «воля» розглядається, як здатність індивіда долати як зовнішні, так і внутрішні перешкоди, для досягнення власних цілей.

Мета дослідження. Дослідити сутність педагогічних умов в процесі формування вольових якостей під час занять фізичними вправами та виявити залежність розвитку вольових якостей від рівня фізичної підготовленості.

В рамках індивідуальних відмінностей вольової сфери нами були виділені якості, характерні для кожної людини: сила волі, цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, рішучість, енергійність, наполегливість, самооцінка, самоконтроль, незалежність, організованість, дисциплінованість.

«Воля» проявляється абсолютно у всіх видах діяльності людини. Так, наприклад, навчальна діяльність, працю і спорт без вольового зусилля немислимі, як і немислимі, без усвідомлення мети, без уміння долати об'єктивні і суб'єктивні труднощі, втома. Ми не випадково зупинилися на перерахування вольових якостей, тому що при розгляді поняття «волі», її характеристиці, а так само при виділенні критеріїв рівня сформованості «волі» ми будемо ґрунтуватися саме на цих якостях. В результаті даних досліджень, було з'ясовано ряд питань, які представляли інтерес для формування волі учнів.

І. Шаповаленко (2009) вважає, що самостійність людини формується з ранніх років у різних видах діяльності. У підлітковому віці вона проявляється вже як якість особистості, особливо в самостійної навчальної роботи. Науковці Л. Рувинский (2019), С. Хохлов (2019) вважає, що важливою умовою формування самостійності, як властивості особистості, є самостійна робота (Дудник, 2011, с. 67).

В. Селіванов (1976) відзначав, що самостійна робота, є найкращим засобом виховання волі, так як самостійність вимагає мобілізації вольових зусиль і об'єднує між собою серію вольових дій з чітко позначеної їх структурою.

Про поняття «волі» можна сказати, що її головним завданням являється управління поведінкою людини, до свідомої регуляції її активності, особливо в таких випадках, коли виникають перешкоди нормальної життєдіяльності. В основі цієї регуляції лежить взаємодія процесів збудження і гальмування нервової системи. І. Дубровіна (2016), говорить про те, що вольові або довільні дії з'являються у людини не відразу. Вони розвиваються на основі мимовільних рухів і дій. Тому на її думку варто відносити вольові свідомі дії, які більш характерні для поведінки людини і спрямовані на досягнення поставленої мети (Лисяк, 2010, с. 4).

В. Селіванов (2002), займаючись вивченням «волі» визначив її як «Свідоме регулювання людиною своєї поведінки, виражене в умінні бачити і переборювати внутрішні і зовнішні перешкоди на шляху цілеспрямованих вчинків і дій». Він вважає, що коли людина стикається з необхідністю «перебороти» себе, то вона як би свідомо відривається від об'єкта діяльності і перемикається в іншу площину. В. Мухіна (200) визначає наступним чином: «вольове зусилля» це свідоме і здебільшого повністю усвідомлене скоєне зусилля над собою, яке є поштовхом до безпосереднього здійснення якої-небудь дії (при спостереженні, зосередженні уваги, при прийнятті рішення і т.п.) (Дудник, 2011, с. 70).

Таким чином, можна сказати, що вольова регуляційна діяльність, це свідоме, опосередковане цілями і мотиваційною діяльністю, створення і підтримання потрібного режиму активності, а так же концентрація цієї активності в необхідному напрямку.

Інтенсивність і тривалість вольових зусиль має різну ступінь вираженості. В. Кузин (2000) вважає, що значне значення має тривалість вольових зусиль. Кажучи про тривалість вольових зусиль він вважає, що вони залежать від: сили мотиву до дії (пояснюючи таке, що якщо людина захоче досягти будь-якої мети, то відповідно він буде проявляти більш тривалі вольові зусилля); енергетики активності (Якщо людина має багато енергетичних ресурсів, тим і триваліша він може зберігати вольові зусилля).

Таким чином, характеристика вольових зусиль по тривалості і інтенсивності становить основу поняття «сила волі».

Вольове зусилля істотно відрізняється від зусилля фізичного. В вольовому зусиллі, руху людини можуть бути мінімальними, а ось внутрішнє напруження може бути величезним і навіть руйнівним для організму. Є. Ільїним (2003) встановлено, що інтенсивність вольового зусилля залежить від: світогляду особистості, моральної стійкості особистості, ступенем суспільної значущості поставлених цілей, установки по відношенню до діяльності,рівня самоврядування і самоорганізації особистості (Дворнікова, 2009, с. 12).

На думку педагогів, психологів щоб змусити людину боротися з труднощами, одного лише розуміння значущості виконуваної дії недостатньо, для того, щоб розуміння породило прагнення, переважна і підкоряє собі багато інших бажання, воно має підкріплюватися гострими переживаннями і внутрішньою необхідністю так вчинити. Таким чином, вольова дія кожної людини несе в собі особливу неповторність, воно є відображенням його індивідуальності і щодо стійку структуру особистості. Саме «воля», як свідома організація і саморегуляція дозволяє людині управляти своїми почуттями, діями і пізнавальними процесами (Полулященко, 2019, с. 16).

Є. Рогов (2001) в рамках вольової сфери виділяє якості, які характеризують вольову сферу людини. Вольові якості автор визначає, як прояви волі в різних ситуаціях, які є специфічні та виступають для людини в якості труднощів. Він виділяє три групи вольових якостей: перша, характеризується завзятістю, інша - самовладання, остання - рішучість і ініціативність. Він вважає, що наполегливість у досягненні мети проявляється через терплячість, через одноразове, але тривале протидія фактору, яке може викликати стомлення, через наполегливість, тобто через прагнення досягти віддалену за часом мету, незважаючи на виникаючі перешкоди і труднощі. Є. Рогов вважає, що на відміну від терплячості, наполегливість - це багаторазове прояв сили волі на шляху до досягнення мети. Говорячи про третю групу вольових якостей, науковець включає в неї рішучість та ініціативність. На його думку рішучість характеризується мінімальним часом прийняття рішення значною для людини ситуації, тобто при прийнятті неправильного рішення може привести до неприємних наслідків для самої людини і його оточення. Вона може проявлятися як в індивідуальній, так і в груповій діяльності. Натомість ініціативність характеризується взяттям відповідальності на себе і прийняти рішення під час групової діяльності, коли група не може знайти правильне рішення. На думку вченого Є. Рогова, між вольовими якостями з різних груп, може не бути зв'язків, пояснюючи це тим, що людина може бути наполегливим, але несміливим, сміливим, але нерішучим (Дудник, 2011, с. 70).

До вольових якостей, що характеризує самовладання, В. Кузин (2020) відносить: сміливість (визначаючи це здатність людини якісно виконувати завдання, не дивлячись на що виникає почуття страху, страху); стриманість (витримку), здатність пригнічувати імпульсивні, недостатнє осмислення, емоційні реакції; зібраність (зосередженість), здатність концентрувати увагу на виконуваному завданні навіть, незважаючи на перешкоди.

Л. Виготський (2021) зазначав, що в підлітковому віці фізичні вправи, фізична праця утворюють два основних напрямки, по яких протікає діяльність учнів. Він вбачав у фізичних вправах невичерпне джерело розвитку особистості, так звану сферу визначальну «зону найближчого розвитку.

Говорячи про сутність фізичних вправ, як одного з виду діяльності, можна відзначити, що учні під час занять фізичними вправами відображають різні сторони життя, вони намагаються самовдосконалюватись як фізично так і морально, психологічно. Самостверджуються як серед своїх однолітків так і серед дорослих, батьків, дорослих.

Переваги фізичних вправ в тому, що вони допомагають викладачу згуртувати учнівський колектив, включити в активну діяльність замкнутих і сором'язливих учнів. Фізичні вправи виховують у підлітків дисципліну, під час виконання вправ учні привчаються до дотримання певних правил, вмінням контролювати свої вчинки, справедливості, вчаться правильно і об'єктивно оцінювати свої вчинки і вчинки інших.

Дуже цінним у використанні фізичних вправ з дітьми та підлітками є те, що учні стають більш згуртованими не тільки між собою а й зближуються з викладачем тим самим встановлюється між ними тісніший контакт (Бех, 2008, с. 152).

А. Щербаков (2013) розглядає фізичні вправи, як важливий засіб самовираження, пробувати свої сил. Він вважає, що фізичні вправи, це основний і специфічний засіб фізичного виховання, особливий вид рухової діяльності за допомогою якого вирішуються завдання фізичного виховання. На його думку під час занять фізичними вправами учні збагачують свій соціальний досвід, вчаться адаптуватися в незнайомих умовах, це дозволяє їм самовиразитися і самореалізуватися не тільки в навчанні, а й у позаурочній діяльності.

Практика фізичного виховання показує, що для формування особистості підлітків в навчально-виховний процес включають різні фізичні вправи. В умовах використання цікавих фізичних вправ більш успішно засвоюються різноманітні знання, вміння та навички, здійснюється розумове, моральне виховання учнів. Таким чином формуються такі цінні вольові якості особистості, як витримка, наполегливість, працьовитість, самокритичність, чесність, об'єктивність, уважність, ініціативність.

Всі різновиди вправ потрібні і по своїй цікавості і корисності учням повинні бути використані викладачем в урочні та позаурочній діяльності з фізичного виховання.

Але особливе місце серед них займають ті фізичні вправи які сприяють вихованню вольових якостей учнів незалежно від класу. На думку ряду вчений в галузі фізичного виховання і спорту головною перевагою фізичних вправ є те, що по суті вони вичерпують всі види властивих людині природних рухів, таких як: біг, ходьбу, лазіння, стрибки, боротьбу, метання, і ловлю, вправи з предметами і саме тому є самим універсальним і незамінним засобом виховання учнівської молоді.

Це відбувається тому, що фізичні вправи мають різноманітність рухів, можливість застосування їх в різноманітних умовах, яскраво виражений емоційний характер все це створює великі можливості для прояву ініціативи і творчості учнів. Де характерною рисою фізичних вправ виступає не тільки багатство і різноманітність рухів, але і свобода їх застосування в різноманітних ситуаціях, що створює великі можливості для прояву ініціативи і творчості учнів. Таким чином у такій діяльності завжди міститься елемент спортивної, трудової, художньої, виховної та пізнавальної діяльності. Під час виконання вправ присутні як діяльна так і ціннісна орієнтація (Полулященко, 2019, с. 17).

Відомо, що під час захоплення фізичними вправами учні захоплюються самим виконанням, вони можуть з великим інтересом і багато разів поспіль, виконувати часто повторювані рухи, не помічаючи втоми, що в підсумку призводить до розвитку витривалості. Тому можна вважати, що в процесі фізичного удосконалення діяльності учнів поєднує два важливі чинники, з одного боку, учні включені в практичну діяльність, розвиваються фізично, вчаться діяти самостійно, з іншого боку - отримують естетичне і моральне задоволення від цієї діяльності, поглиблюючи тим самим пізнання про навколишнє середовищє. Все це в кінцевому підсумку сприяє вихованню особистості в цілому.

Досліджуючи умови формування вольових якостей спостерігається взаємний зв'язок між показниками фізичної підготовленості та рівнем розвитку вольових якостей. Так наші спостереження за освітнім процесом уроків фізичної культури показали, що учні мають різний рівень фізичної підготовленості, але чим вищі у них показники фізичної підготовленості, тим більше вони цілеспрямовані, наполегливіші, рішучі, сміливіша їх поведінка на заняттях, тим активніше приймають участь у самостійних заняттях фізичними вправами. Це вказує на те, що фізичні вправи є дієвим засобом для розвитку окремих вольових якостей. Наші дані підтверджують наукові дослідження, які вказують на те, що фізичне виховання є одним із засобів формування вольової сфери учнів, тому при удосконаленні фізичних здібностей виявляються і розвиваються вольові якості.

Під час дослідження педагогічних умов виховання вольових якостей учнів 8-9 класів було використано кореляційний аналіз з метою виявлення зв'язку між розвитком вольових якостей, з одного боку та показниками фізичної підготовленості і вольовими якостями, з іншого. В якості показників фізичної підготовленості були взяті результати виконання учнями державних тестів. За результатами тестів кореляційний аналіз показує, що в учнів (табл. 1. Відповідність фізичної підготовленості до рівня вольового розвитку), результати виконання тестів з фізичної підготовленості мають достовірний кореляційний зв'язок з розвитком вольових якостей. Особливо яскраво цей зв'язок проявляється при виконанні тестів, які потребують певних вольових зусиль, подолання труднощів при їх виконанні. Це тести на загальну витривалість, силову витривалість.

Таблиця 1

Відповідність фізичної підготовленості до рівня вольового розвитку