Технологія підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологія підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами

О.О. Файермен, аспірантка спеціальності 015 Професійна освіта ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля»

Статтю присвячено обґрунтуванню авторської технології підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами. Показано, що концептуально-цільовий етап передбачає визначення мети й завдань технології, обґрунтування методологічних підходів (системний, діяльнісний, компетентнісний, особистісно орієнтований, середовищний), визначення принципів навчання (діалогізації навчання, флексибільності, синергізації, компетентнісного «апгрейдингу», фасилітаційного супроводу професійної підготовки студентів). Розкрито організаційно-підготовчий етап, який включає проведення установчого навчально-методичного семінару-практикуму «Технології підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами» для науково-педагогічних працівників, налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами, фахівцями, добровільними помічниками, проведення первинної діагностики рівня готовності студентів до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами. Розкрито цільові орієнтири змістово-процесуального етапу завдяки оновленню змісту окремих навчальних дисциплін та впровадження авторського спецкурсу «Соціальна підтримка батьків дітей з особливими потребами», а також формування складових досліджуваної готовності завдяки використанню діалогічно-дискусійних, ігрових, проєктних, ситуаційних методів навчання, тренінгів.

Показано, що практичний етап технології спрямовано на залучення студентів до практичної професійно-спрямованої діяльності, ознайомлення з новітніми підходами здійснення соціальної підтримки під час переддипломної практики, волонтерської діяльності, участі у роботі навчально-наукового студентського гуртка. Акцентовано увагу на рефлексивно-коригуючому етапі, який передбачає корекцію змісту, форм і методів професійної підготовки студентів з метою його вдосконалення; діагностику рівня готовності майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Ключові слова: соціальна підтримка, батьки дітей з особливими потребами, технологія підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, готовність майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Technology of preparation of future specialists of the socionomic sphere for social support of parents of children with special needs

Fayerman O.

The article is devoted to the substantiation of the author's technology of preparation of future specialists of the socionomic sphere for social support of parents of children with special needs. It is shown that the conceptual-target stage involves defining the purpose and objectives of technology, substantiation of methodological approaches (systemic, activity, competence, personality-oriented, environmental), definition of learning principles (dialogization of learning, flexibility, synergy, competency "upgrading", facilitation training of students). The organizational and preparatory stage was opened, which includes the inaugural training seminar "Technologies for training future socionics professionals for social support for parents of children with special needs" for research and teaching staff, establishing cooperation between various social institutions, professionals, volunteers, conducting primary diagnostics of the level of readiness of students for social support of parents of children with special needs.

Targets of the content-procedural stage are revealed due to updating the content of certain disciplines and introduction of the author's special course "Social support of parents of children with special needs", as well as formation of components of research readiness through the use of dialogue-discussion, game, project, situational teaching methods. It is shown that the practical stage of technology is aimed at attracting students to practical professional activities, acquaintance with the latest approaches to social support during undergraduate practice, volunteering, participation in the educational and scientific student group. Emphasis is placed on the reflexive-corrective stage, which involves the correction of the content, forms and methods of professional training of students in order to improve it; diagnosis of the level of readiness of future specialists in the socionomic sphere for social support of parents of children with special needs.

Key words: social support, parents of children with special needs, technology of preparation of future socionic specialists for social support of parents of children with special needs, readiness of future socionic specialists for social support of parents of children with special needs.

Постановка проблеми

В умовах загострення соціальної, політичної, економічної, гуманітарної кризи в Україні, інтенсивного розвитку інклюзивної освіти, посилена увага приділяється проблемам сімей, які виховують дітей з особливими потребами, якості надання їм соціальної підтримки. У зв'язку з цим актуалізувалася проблема системної організації професійної підготовки фахівців соціономічної сфери (психологи, соціальні працівники, соціальні педагоги) для реалізації професійних функцій, зокрема надання підтримки батькам на психологічному, соціально-педагогічному, соціально-економічному, соматичному, соціально-медичному рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми сучасної професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери в Україні відображені в дисертаційних дослідженнях за такими напрямами, як: теорія і практика професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до роботи із вразливими категоріями населення (Я. Юрків), технологія формування конфліктологічної культури фахівців соціономічних професій (Т Браніцька), теорети- ко-методологічні засади застосування інноваційних технологій у підготовці фахівців соціономічних професій у вищій школі (Л. Буркова), теорія і методика професійної підготовки до розв'язання конфліктів у професійній діяльності (С. Калаур), теорія і практика формування професійної надійності майбутніх спеціалістів соціономічної сфери діяльності (В. Корнещук), теорія і методика формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій (О. Пришляк) та ін.

Щодо підготовки майбутніх фахівців соціоно- мічної сфери до роботи в інклюзивному просторі, то зазначені проблеми віднаходяться у полі уваги М. Буйняк, О. Гноєвської, О. Денисюк, А. Конончук, Т Логвиненко, І. Малишевської, Л. Петришин, І. Різак, С. Харченка та ін. Незважаючи на значну кількість досліджень, вважаємо, що питання підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами потребує подальшого вивчення.

Мета статті. Головною метою даної роботи є обґрунтування технології підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Виклад основного матеріалу

Перш за все зазначимо, що під технологією підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами розуміємо цілісну сукупність методів, прийомів та засобів навчання, форм контролю і корекції, етапів (концептуально-цільовий, організаційно-підготовчий, змістово-процесуальний, практичний, рефлексивно-коригувальний), які гармонійно взаємодіють між собою, утворюючи стійку єдність, послідовно впроваджуються в освітній процес ЗВО, гарантуючи досягнення запланованого результату.

Презентація технології підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами потребувала акцентування уваги на моделі й моделюванні.

В українському енциклопедичному виданні феномен «модель» (від англ. model, франц. modele, лат. modulus - міра, зразок, норма) розглядають як «матеріально реалізовану систему, що відображає або відтворює об'єкт дослідження і здатна змінювати його так, що її вивчення дає нову інформацію» [1, с. 516]. Вагомими для нас виявилися погляди В. Штоффа, який презентує модель як подумки уявлену або матеріально реалізовану систему, яка, «відбиваючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна його заміщати так, що її вивчення дасть нам нову інформацію про цей об'єкт» [2, с. 9]. Отже, модель з одного боку характеризує практичну діяльність, з іншого - дозволяє її перевірити, співвіднести результати спостережень та їх прогнозування, отримати нові знання про об'єкт вивчення.

Побудова моделі є моделюванням, яке за твердженням О. Столяренка «....дозволяє прогнозувати розвиток педагогічного процесу, орієнтує педагогів на досягнення кінцевих результатів навчання, забезпечує засвоєння і ефективне використання нових технологій, розвиває системне бачення розв'язання проблем, служить дійовим фактором поліпшення якості роботи навчального закладу» [3, с. 9].

Моделюючи технологію підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами ураховували необхідність варіативно-особистісної організації навчання, адаптацію зазначеної технології до психологічних, особистісних особливостей магістрантів, що дозволяє забезпечити ефективність освітнього процесу. Спиралися на: Національну рамку кваліфікацій, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 р. № 519 [4]; Стандарт вищої освіти України зі спеціальності 231 Соціальна робота (затверджено МОН України 24.04.2019 р. № 556) [483], Стандарт вищої освіти України зі спеціальності 053 «Психологія» (затверджено МОН України 24.04.2019 р. № 564) [5], Професійний стандарт «Фахівець із соціальної допомоги вдома» [6], Кваліфікаційна характеристика професії «Фахівець із соціальної роботи» [7], Професійний стандарт «Практичний психолог (соціальна сфера)» (затверджено МОН України 03.02.2021 №211) [8], Рекомендації щодо формування загальних і професійних компетентностей, напрацьовані європейськими експертами в рамках реалізації ідей Болонського процесу (зокрема Проекту налаштування освітніх структур в Європі (Tuning) [9]; освітньо-професійну програму «Консультування та реабілітаційна робота» другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 053 Психологія та освітньо-професійну програму «Соціально-педагогічна діяльність» другого (магістерського) рівня за спеціальністю 231 Соціальна робота в Університеті імені Альфреда Нобеля. Акцентуємо увагу на її основних складових.

Концептуально-цільовий етап. Загальною метою розробленої технології визначено формування готовності майбутніх фахівців соціономіч- ної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами. Поставлена мета потребувала вирішення таких завдань: стимулювання ціннісно-мотиваційного ставлення магістрантів до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, їх прагнення до успіху, саморозвитку, самовдосконалення, спрямованості на взаємодію, особистісних гуманних цінностей; збагачення знаннями щодо соціальної підтримки, стратегій та технологій її здійснення; формування гностичних, проєктувальних, організаторських, мовленнєвих, інтерактивних, морально-етичних умінь, необхідних для здійснення ефективної соціальної підтримки сімей із дітьми з особливими потребами; розвиток особистісних якостей, зокрема соціального інтелекту, толерантності, емпатії, рефлексії.

Розробка технології спиралася на такі методологічні засади.

Системний підхід (І. Блауберг, В. Докучаєва, Н. Кузьміна, Н. Салига, Ю. Шабанова). Спрямований на розкриття цілісності педагогічних об'єктів, виявлення в них різноманітних типів зв'язків та зведення їх у єдину теоретичну картину [10, с. 6]; дозволяє викладачеві здійснювати свою професійну діяльність у нерозривному зв'язку із зовнішніми та внутрішніми системами, чітко визначати пріоритетні напрями викладання тощо [11, с. 36], реалізувати процес фахової підготовки магістрантів як систему, якій притаманні: цілісність, сталість, ієрархічність, динамічність, циклічність, впорядкованість, самоорганізованість, відкритість, детермінованість, наявність структурних компонентів, багатофункціональність, здатність до саморозвитку, кількісного та якісного збагачення тощо [12]; забезпечує вивчення процесу підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами через опис його системних характеристик, вибір оптимального поєднання педагогічних засобів, форм і методів навчання.

Діяльнісний підхід (К. Абульханова-Славська, О. Леонтьєв та ін.). Дозволяє перевести майбутніх фахівців соціономічної сфери в позицію суб'єкта пізнання, праці і спілкування, а тому засобом їхнього навчання стає активна творча професійно спрямована діяльність, що має чітко сформульовані завдання, у якій здобувачі не стільки засвоюють готові знання, уміння й навички, скільки оволодівають способами цього засвоєння, мислення та діяльності, формують професійні якості, досвід реалізації технологій соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, що забезпечує їх успішну професійну самоідентифікацію.

Компетентнісний підхід (І. Зимня, О. Пометун, Н. Самборська, С. Фурдуй та ін.) передбачає, що в освітньому процесі увага має бути зосереджена на комплексному засвоєнні знань та способів практичної діяльності, що забезпечить майбутнім фахівцям успішну самореалізацію в різних галузях професійної діяльності та життєдіяльності.

Особистісно зорієнтований підхід (О. Савченко, О. Сергійчук, А. Сембрат, І. Якиманська та ін.). Передбачає визнання магістранта головною діючою фігурою освітнього процесу, створення таких умов, у яких він знаходився б не в ролі виконавця або спостерігача, а був би повноправним автором власної «життєвої позиції», відповідальним за власні вчинки; активізацію ролі майбутнього фахівця соціономічної сфери в розвитку його особистісних і професійних здібностей та якостей, посилення його суб'єктивних функцій, стимулювання процесів самопізнання й саморегуляції; проектування викладачем (магістрами) індивідуальних досягнень в різновидах соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Середовищний підхід (І. Сидорук, С. Совгіра, В. Ясвін та ін.). Дозволяє розглядати освітнє середовище закладу вищої освіти як якісно організований простір (з прогресивними системами мотивації, цінностей, діяльності), здатний забезпечити умови суспільного та професійного становлення майбутніх фахівців; «сукупність спеціально створених умов, занурених в особливу соціокультурну атмосферу і спрямованих на особистісно-профе- сійний розвиток майбутнього фахівця, внутрішня частина якого перетинається безпосередньо з процесом навчання, а зовнішня є інтеграцією освітньої діяльності ЗВО і соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, партнерських зв'язків університету з різними підприємствами і організаціями, які доповнюють його навчальну і виховну діяльність, спрямовану на вдосконалення особистіс- них і професійних якостей [13]. Зазначений підхід передбачає визначення на базі різнопрофільних органів, установ, організацій, задіяних до професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери, груп стейкхолдерів - представників різних секторів, які зацікавлені в професійній підготовці психологів та соціальних працівників до роботи з батьками дітей з особливими потребами, та експертів, які э оцінювачами якості освітніх послуг.

Визначені методологічні підходи стали засадничими в розробці технології підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами. Концептуально-цільовий етап передбачає визначення крім загально-педагогічних, спеціальних принципів навчання, реалізація яких дозволить досягти очікуваних результатів.

Принцип діалогізації навчання. Спрямовує організацію освітнього процесу на вільний обмін думками між магістрантами, викладачами, практикуючими соціальними працівниками й психологами, обговорення різних позицій, міжособистісне спілкування завдяки упровадженню діалогово-дискусійних методів навчання.

Принцип флексибільності. Дозволяє адаптувати індивідуальні проєктні завдання відповідно рівню підготовленості магістрантів, виробити в магістрантів здатність приймати нові, оригінальні підходи до розв'язання проблемної ситуації, гнучко реагувати на зміни, що відбуваються, позбуватися стереотипних паттернів [14], сприяти виробленню нових способів діяльності, яких вимагають мінливі умови, самостійності магістрантів у прийнятті необхідних рішень, виборі стратегії й тактики власного професійного розвитку.

Принцип синергізації. Передбачає врахування впливу випадковостей колективної та індивідуальної взаємодії суб'єктів освітнього процесі на формування готовності майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, здійснення рефлексії професійно спрямованих дій магістрантів особливо в ситуаціях невизначеності, конфліктності.

Принцип компетентнісного «апгрейдингу». Потребує надання можливості «нарощувати» необхідні компетенції у процесі професійної підготовки магістрантів шляхом залучення їх до різних видів професійно спрямованої діяльності, освоєння різних інваріантних і варіативних дисциплін.

Принцип фасилітаційного супроводу професійної підготовки студентів. Акцентує на створенні комфортного для магістрантів середовища, умов для їх вільного розвитку, підтримки активності та особистого досвіду, побудови суб'єкт-суб'єктних взаємин, що передбачають полегшення процесу самопізнання та саморозвитку особистості; розвиток у студентів емпатії, співчуття, співпереживання; розкриття їх творчого потенціалу і «прийняття» ними знань як елемента власного досвіду.

Організаційно-підготовчий етап. Передбачає підготовку викладачів до здійснення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, як-от:

- забезпечення позитивної мотивації викладачів до здійснення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами;

- поглиблення професійної компетентності викладачів щодо формування готовності майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Дане рішення було прийняте після проведеного пілотажного дослідження, результати якого засвідчили, що майже всі викладачі (92,6 % опитаних осіб) усвідомлюють значущість підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами. Проте більшість з них (62,9%) не мають чіткого уявлення про сутність, технології соціальної підтримки таких сімей, їм бракує знань щодо методичних питань підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до здійснення зазначеної підтримки.

Зважаючи на зазначене, доцільним вбачаємо проведення установчого навчально-методичного семінару-практикуму «Технології підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами» для науково-педагогічних працівників, які здійснюють підготовку здобувачів магістерського рівня вищої освіти зі спеціальностей 231 «Соціальна робота» та 053 «Психологія». Цільовими орієнтирами семінару визначено: розкриття концептуальних положень підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами; обґрунтування сутності та компонентно-структурного складу «готовності майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами; презентація цілей і завдань навчальної дисципліни «Соціальна підтримка батьків дітей з особливими потребами» для здобувачів вищої освіти за спеціальністю 053 Психологія та 231 Соціальна робота магістерського рівня; надання викладачам навчально-методичних матеріалів. Важливим є сумісне вироблення викладачами шляхів формування і розвитку мотиваційної і емоційно-почуттєвої сфер магістрантів, формування в них особистісного сенсу щодо соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами; прагнення до успіху, саморозвитку, самовдосконалення, спрямованості на взаємодію, особистісних гуманних цінностей, емоційно-ціннісного ставлення до світу, людей. Вбачаємо, що відсутність такого потужного стимулюючого імпульсу під час освітнього процесу не дозволить досягти зазначеної в технології мети.

На даному етапі передбачено налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами, фахівцями, добровільними помічниками, які зацікавлені в професійній підготовці фахівців соці- ономічної до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, та експертів, які стають учасниками впровадження системи професійної підготовки зазначених фахівців; спрямування їх зусиль на допомогу студентам у формуванні готовності до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, залучення студентів до підтримуючої діяльності у реальних професійних ситуаціях.

Важливим складником організаційно-підготовчого етапу технології є попередня діагностика рівня готовності майбутніх фахівців соціо- номічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами (констатувальна частина педагогічного експерименту). Отримані емпіричні дані стали основою для моделювання змістовно-процесуального етапу технології.

Змістово-процесуальний етап. Цільовими орієнтирами даного етапу є трансформація змісту професійної підготовки майбутніх фахівців соціо- номічної сфери з метою оволодіння ними готовністю до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Моделювання оновленого змісту навчання, реалізація якого забезпечуватиме формування готовності майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами передбачає міждисциплінарну інтеграцію, встановлення міждисциплінарних зв'язків. Оновлений зміст навчальних дисциплін щодо підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами представлено у таблиці 1.

Формування готовності майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами передбачає реалізацію таких методів навчання: діалогічно-дискусійні (дебати, дискусія, мозковий штурм, круглий стіл); ситуаційні, зокрема метод ситуативного аналізу, який містить аналіз конкретних ситуацій - ситуаційні завдання, ситуаційні вправи, метод ситуаційного навчання - кейс-стаді, метод кейсів; метод аналізу критичних прецедентів, ігрове проектування.

Таблиця 1. Оновлений зміст навчальних дисциплін щодо підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами