Нестандартні уроки як частина стратегії навчання конкурентоспроможної особистості (на прикладі української літератури)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий керівник: канд. філол. наук, доц. Лапушкіна Н.П.

Нестандартні уроки як частина стратегії навчання конкурентоспроможної особистості (на прикладі української літератури)

Пунько А.М.

Наша держава стоїть на порозі глобальних змін у середній освіті, зумовлених переходом до НУШ. Людина та вимоги до життя дуже змінилися. Тож основними проблемами, які вчитель має розв'язати на уроці, є уміння критично мислити, робити вибір, комунікабельність, медіакомпетентність; тобто необхідно пробудити творчість, активність, захоплення дітей, інтерес до навчального процесу. Лише стандартними формами й методами цього не зробиш. Тому актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, інтуїції, творчості, інтегративності мислення.

Запровадження змін, оновлень у змісті, формах, методах викладання має відбуватися в системі, але й відповідати віковим особливостям. Тому уроки мають ставати не просто складнішими й різноманітнішими за методами, сам підхід має змінюватися. Традиційна класно-урочна система має багато недоліків: орієнтованість на середнього учня, складність навчання для найслабших тощо. Хоча повністю відмовитись від неї не є правильним, виходом із ситуації стає поєднання традиційних уроків з нестандартними. Вони забезпечують партнерську співпрацю вчителя й учнів, спрямовану на розв'язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень стає співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні індивідуальних здібностей і нахилів дітей.

Нестандартні (нетрадиційні) уроки вже міцно увійшли в арсенал сучасного вчителя, який іде в ногу з часом, хоч ставлення до них не можна назвати однозначним. Зрозуміло, що незвичайні за змістом, організацією, такі заняття приваблюють школярів, сприяють розвитку особистих здібностей. Але ці уроки вимагають значних витрат часу від учителя та учнів.

У зв'язку зі стратегіями, які проголошує Концепція НУШ, пріоритетними залишаються такі форми нестандартних уроків, які спрямовано на дитиноцентризм - тобто очікування, потреби й інтереси учнів.

Тож, однозначно затребуваними залишаться такі форми уроків, як уроки-дослідження, уроки компаративного аналізу, інтегровані уроки, уроки-віртуальні екскурсії, рольові ігри, уроки з різновіковим складом учнів, уроки комунікативної спрямованості.

Дітям найближчою є така форма роботи, яка нагадує гру. «Пам'ятаємо, що дитина виховується у грі, зокрема на інноваційних уроках під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу» [3, с.34]. Уроки рольової гри найкраще реалізують стратегію дитиноцентризму. Процес імітації, входження в роль передбачає момент творчості і внутрішнього вибору. Таку роботу варто починати з 5 класу, наприклад, можна запланувати урок «Переказу казки від імені дійової особи». Повноцінно можливості уроку рольової гри можна реалізувати у 8-9 класах: діти перевтілюються в персонажів, проводять інтерв'ю з письменником. Наприклад, можна провести урок-суд за твором І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Особливим різновидом рольової гри є гра-драматизація, що відбувається за написаним учнями та вчителем сценарієм, наприклад, «Автор очима літературних героїв своїх книг», «Письменницька сповідь», «У країні Літературії», «Сторінками ненаписаного щоденника» тощо.

Незважаючи на ігрову складову, правильно організовані уроки рольової гри спрямовані на формування ключових життєвих компетентностей з огляду на виклики сьогодення, на вироблення здатності до самореалізації в соціумі.

Погоджуємося з дослідниками, що під час планування «інноваційних уроків з української літератури варто використовувати дослідницькі уроки, вони сприяють самовираженню та спілкуванню, залученню учнів до активної пізнавальної та дослідницької діяльностей. Структура уроку- дослідження, як правило, включає п'ять елементів: мотивація, оголошення теми та очікуваних навчальних результатів, надання необхідної інформації, комплекс вправ, підбиття підсумків (рефлексія) уроку» [3, с. 37]. Учні можуть досліджувати проблематику, історичну основу твору, життєвий шлях автора. Наприклад, доцільним є проведення мінідосліджень з літератури рідного краю. «В. Сосюра і Донеччина», «Мотиви рідного краю у творчості поетів-шістдесятників». рольовий гра компетентність самореалізація

Відомо, що інтегровані уроки ставлять за мету спресувати споріднений матеріал декількох навчальних предметів навколо однієї теми (наприклад, українську, зарубіжну літератури, мови, історію, образотворче мистецтво, співи тощо). Такі уроки відзначаються різноплановістю, високою інформативністю, фундаментальністю. «Учні розглядають певне явище з різних боків у межах не одного, а кількох наук, при цьому підвищують і поглиблюють рівень власних знань, формують таку систему знань, яка відповідала б актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства, держави» [2, с. 32]. Залежно від профілю навчального закладу чи класу вчитель може поєднувати в один урок ті предмети, які дітям важливо вивчати поглиблено. Наприклад, закріплювати основи права під час вивчення творів Т. Шевченка «Катерина», В. Винниченка «Федько-халамидник», І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», поглиблювати знання з історії, аналізуючи твори П. Куліша «Чорна рада», І. Франка «Іван Вишенський», О. Назарука «Роксоляна» тощо. З метою наближення дітей до світу поезії, варто інтегрувати уроки літератури та музики, показуючи поширеність практики використання літературних, фольклорних мотивів у репертуарі сучасних рок-груп, для вдосконалення знання іноземних мов на уроках української та зарубіжної літератури варто впроваджувати уроки-перекладу. Усе це значно розширює можливості дітей, дає шанс подивитися на текст чи особистість значно ширше. «Інтегровані уроки є потужним стимулятором розумової діяльності учнів, у результаті якої в них з'являється потреба зіставляти, порівнювати, шукати зв'язки між предметами і явищами тощо» [2, с. 40].

Важливими є уроки компаративного аналізу, в основі яких - порівняльний аналіз художньої літератури. Їхньою метою є глибоке розкриття ідейно-естетичної сутності кожного порівнюваного твору чи процесу, історико-літературне пояснення відповідностей літературних явищ різних письменств, сприяння розумінню духовної єдності, національної своєрідності всіх літератур в культурно-історичному розвитку суспільства. Учні мають змогу усвідомити цілісність світового літературного процесу і своєрідність власної культури в ньому. У методичній літературі наявний цілий перелік можливих порівнянь:

аналіз оригінального твору та його перекладу, переказу чи переспіву;

порівняння оригінального твору та кількох його перекладів;

порівняння різнонаціональних літературних явищ на рівні їх походження;

розгляду творчих зв'язків між письменниками різних літератур тощо;

аналізу творів одного напряму, течії, школи, а також різних національних літератур;

вивчення різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю, сюжетом, проблематикою, образами, особливостями поетики [1, с. 40].

Окрім того, можливості для проведення таких уроків прописані в програмі з предмету. Учитель сам вирішує, у якій формі він використає цю підказку. Наприклад: порівняння казок різних народів світу (5 клас). Шукаємо спільні риси в сюжеті, композиції (зачин, щасливий кінець), образній системі (порівняльні таблиці). У 9 класі пропонується порівняти образ Енея у Вергілія та І. Котляревського.

Отже, розумне впровадження нестандартних форм уроків має більше переваг, ніж недоліків, адже відповідає принципу дитиноцентризму, допомагає створити атмосферу зацікавленості, підвищує рівень обізнаності учнів, не лише в галузі української літератури, а й в інших навчальних дисциплінах, формує доброзичливе ставлення до опонентів, навички толерантного спілкування, вміння працювати в команді тощо.

Література

1. Компаративний аналіз на уроках української та зарубіжної літератури

2. Мельникова Р. Інтегрований урок як вид нестандартної організації навчання української літератури. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету : збірник наукових праць. Серія «Філологічні науки». Ізмаїл : РВВ ІДГУ, 2019. Вип. 44. С. 32-40.

3. Сорокіна, Н., Луців Є. Інноваційні форми організації навчання української літератури учнів 7-го класу середньої школи. ARS LINGUODIDACTICAE. 2021. № 8. С. 32-43.

Размещено на Allbest.ru