Використання українських народних традицій та звичаїв у формуванні громадянської позиції учнів молодших класів на уроках "Я у світі"

Постановка проблеми

Одним із стратегічних завдань, визначених у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, є створення умов для формування освіченої людини, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації його природних здібностей і можливостей в освітньому процесі. Від того, як виховуються маленькі громадяни України, залежить майбутнє всієї країни, тому дуже важливо сьогодні приділяти велику увагу вихованню громадянської позиції молодших школярів, адже світ невпинно змінюється, а вічні моральні людські цінності, закладені в народних звичаях, залишаються назавжди. Серед різноманітних засобів впливу на молодь і дітей високий виховний потенціал належить народним традиціям та звичаям.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження проблеми патріотичного виховання та громадянської позиції молодших учнів ґрунтуються на фундаментальних працях А. Алексюк, І. Беха, О. Вишневського, М. Стельмахович, Т Усатенко.

У ХХІ столітті проблему формування громадянської позиції засобами народних традицій та звичаїв у учнів початкової школи вивчають вітчизняні педагоги, такі як С. Долецька, М. Качур, О. Коркішко, П. Вербицька, Л. Момотюк, учителі-практики, зокрема І. Керсова, О. Дідур, Н. Шпичак. У своїх дослідженнях науковці акцентують увагу на висвітлені виховних та розвиваль- них можливостей народних традицій та звичаїв, які пробуджують громадянську позицію, вчать розуміти й передавати словами почуте й побачене, сприяють формуванню духовних цінностей особистості та навчають широко використовувати їх на уроках.

Мета статті. Головною метою роботи є дослідження використання українських народних традицій та звичаїв як засобу формування громадянської позиції учнів молодших класів на уроках «Я у світі».

Виклад основного матеріалу

Сьогодні великого значення набувають пошук і розроблення педагогічних підходів до формування громадянської позиції дітей молодшого шкільного віку. Для кожної людини батьківщина починається з перших вражень дитинства, з землі, яку побачила, відчула вперше, на якій зробила перші кроки. Любов до батьківщини виникає з почуття прихильності до тих місць, де людина народилася та виросла. Протягом багатьох століть український народ створював традиції, які притаманні тільки йому.

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть. Народні звичаї охоплюють всі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах [3, с. 115]. Звичаї та мова - це елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. педагогічний інвестиція саморозвиток освіта

К. Ушинський писав у своїх працях про важливість у виховному процесі пам'яток народної культури: «Виховання, створене самим народом і побудоване на народних засадах, має ту виховну силу, якої немає у найліпших системах, заснованих на абстрактних ідеях, або запозичених у іншого народу» [6, с. 275].

Молодший шкільний вік має низку притаманних лише йому психологічних і соціально-педагогічних характерних особливостей. Дитина стає членом шкільного колективу, що вимагає від неї побудови відносин як між ровесниками, так і з дорослими людьми.

Для подальшого поглиблення формування громадянської позиції молодших школярів на уроках «Я у світі» засобами народних традицій розроблено систему з комплексним використанням засобів музики та живопису, що включає форми й методи найбільш ефективного впливу на формування громадянської позиції дитини.

Під час формування громадянської позиції учнів молодших класів засобами народних традицій на уроках «Я у світі» було враховано низку загально-дидактичних, власне методичних принципів взаємодії мистецтв у навчально-виховному процесі, принципів етнопедагогіки та сучасної освіти.

Система роботи з формування громадянської позиції молодших учнів засобами народних традицій включає два компоненти, а саме змістовий та процесуальний, на базі яких вибудовуються інші. До важливих компонентів системи відносимо зміст роботи, діяльність учителя та учнів, методи та форми роботи. До змістового компоненту відносимо зміст роботи з формування громадянської позиції засобами народних традицій та звичаїв, в основі якого лежить соціокультурна лінія, що являє собою перелік тем, спрямованих на добір відповідних традицій, що знайомлять з історією, звичаями та духовною культурою і є засобами опанування загальнолюдськими культурними й духовними цінностями, нормами регулювання відносин між поколіннями, націями шляхами естетичного, морально-етичного розвитку особистості.

Процесуальний компонент становить взаємопов'язану діяльність учителя та учнів, яка виражається у способах використання, організаційних формах роботи, методах, прийомах та видах виховної діяльності [4, с. 14].

Кожна дібрана нами національна традиція реалізувалася через систему засобів музики й живопису, які використовувалися трьома способами, а саме безпосереднім, комплексним та опосередкованим. У процесі роботи застосовуються різні організаційні форми, серед яких важливе місце посідають колективна, групова та індивідуальна. Діяльність учителя та учнів реалізовується також у процесі використання різних методів навчання, у тому числі засобами взаємодії вчителя й учнів на уроці, такими як бесіда, розповідь, пояснення, робота з підручником.

Формування громадянської позиції молодших школярів націлює на формування у них ціннісних понять. У зв'язку з цим варто наголосити на понятті «цінності», яке є досить широким. І. Бех зазначає, що цінність - це все, що є для особистості значущим і важливим, при цьому враховується її соціальна або психологічна природа [1, с. 8].

Для роботи над формуванням громадянської позиції учнів 3-4 класів засобами народних звичаїв важливо вибудувати ієрархію цінностей, яка розкриває дух традиції і ментальність українського народу. Це насамперед абсолютні цінності, такі як доброта, чесність, справедливість, милосердя; національні цінності, зокрема любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій; сімейні цінності, а саме відповідальність за інших членів сім'ї, здоровий спосіб життя, любов до праці.

Народний календар характеризується різноманіттям національних традицій, які відображають життя, побут, харчування, господарювання, родинні стосунки, народні знання українців.

Покажемо це на прикладі уроку на тему «Державні, релігійні та народні свята в Україні» [2, с. 98]. Під час вивчення цієї теми доцільно провести бесіду «Народний календар», познайомити учнів із традиціями та обрядами, характерними для тієї чи іншої пори року. Знайомлячись з українськими зимовими святами, діти дізнаються про те, що зимовий цикл свят припадає на зимове сонцестояння та початок нового року, коли людина хоче передбачити своє майбутнє і, можливо, якось на нього вплинути, тому в зимових обрядах так багато колядувань, щедрувань, ворожінь.

З циклу зимових свят зупинимось на Дні святого Миколая та Святому вечері. За переказами, святитель Миколай намагався робити добрі справи без розголосу й таємно. В ніч на 19 грудня до кожної дитини приходить святий Миколай і кладе під подушку подарунки. Розповідаючи учням про вчинки святого Миколая, вчитель має акцентувати їхню увагу на тому, що вони теж можуть піклуватися та допомагати людям, які цього потребують.

Святий вечір припадає на 6 січня - день, коли кожна сім'я створює у своєму домі затишок. Як тільки на небі засяє перша зірка, що сповіщає про народження Христа, сім'я сідає за урочисту вечерю. Саме цього вечора діти носять кутю до родичів та хрещених батьків, а також до самотніх людей, щоб і їм було з ким розділити радість Святого вечора, колядники співають колядки, бажають урожаю, багатства, усіляких гараздів.

У 4 класі доцільно провести захід «Українські вечорниці», на якому діти знайомляться з українськими оберегами, піснями, починають розуміти, за що треба поважати та зберігати українські цінності роду. Проведення такого свята допомагає укріпленню взаємозв'язку «сім'я - школа - учень - вчитель» та поширює й укріплює знання про народні українські традиції.

На прикладі зимових свят молодші школярі розуміють, як важливо, коли в сім'ї панують злагода та довіра між її членами, коли батьки піклуються про своїх дітей та шанують предків, коли в сім'ї є любов та гармонія стосунків між різними поколіннями, коли старші члени родини прислуховуються до думки молодших членів сім'ї.

Готуючись до зимових свят та відтворюючі давні українські традиції, діти навчаються бути щедрими, допомагати хворим, слабшим, сиротам, розуміють, що треба дбати про своє здоров'я, займатися спортом, розвивати свої творчі здібності, дбати про охорону навколишнього середовища.