Роль і полістильовий характер пояснення в комунікативному методі навчання іноземних мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль і полістильовий характер пояснення в комунікативному методі навчання іноземних мов

Role and polystylistic nature of explanationin communicative language teaching

Бондаренко Л.І.,

Заваруєва І.І.,

Федько О.М.

Стаття присвячена аналізу структурних та функціональних особливостей пояснювального дискурсу в комунікативному методі навчання іноземних мов. Актуальність теми зумовлена декількома чинниками: по-перше, маловивченістю; по-друге, володіння технікою і процедурою пояснення відіграє важливу роль у науково-пізнавальній діяльності процесу навчання; по-третє, порівняльний аналіз стильових різновидів пояснення поглиблює знання про специфіку функціональних стилів, детерміновану завданнями комунікації. Матеріалом дослідження є пояснення як особливий текстотип, із властивою йому архітектонікою і системою комунікативно-прагматичних і когнітивних ціленастанов. Пояснення як лінгвістичний феномен розглядається з позиції ретроспективного аспекту, з аналізом еволюції розвитку та становлення пояснювального дискурсу як одного з невід'ємних компонентів методики викладання загалом і методики викладання іноземних мов зокрема. У статті викладаються основні принципи мовної компетентності, на яких націлене застосування пояснювального дискурсу, розкриваються нові, сучасні комунікативні тенденції його розвитку, встановлюються й описуються чинники, що демонструють активне розширення сфери функціонування пояснення не тільки в області науки, але і в інших соціально значущих сферах, як-от: політика, право, побут, спорт, культура. У дослідженні пов'язується новий вектор функціональності пояснення з діалогічною спрямованістю сучасної суспільно-мовної практики. Пояснення представлено як інтелектуальну потребу, яка має свої цілі, комунікативні завдання і свою специфічну спрямованість. У статті є ілюстративний матеріал, який також допомагає розкрити і принципи правильного застосування техніки пояснення під час навчання.

Отже, доходимо висновків:

1. Функціональна сутність пояснення в комунікативному методі навчання іноземної мови проявляється у взаємодії рівноправних суб'єктів на основі спільної співпраці викладача з аудиторією у процесі передачі значущої інформації, не тільки в області науки, алей абсолютнов усіх інших сферах життєдіяльності, розвиток категорії пояснення в бік діалогічності є відмітною тенденцією сучасних мовних процесів.

2. Стильові реалізації пояснювального дискурсу в методиці викладання іноземних мов різноманітні, мають полістильовий характер, залежно від завдань комунікації, цільової настанови викладача і характеру інформації, представленої в тексті.

3. У методиці навчання іноземних мов пояснення реалізується на рівні усних і письмових текстових фрагментів і має свою архітектоніку. Залежно від етапу навчання, цілей викладача, кількості інформативного обсягу ключової або коментованої частин пояснення може бути представлено в усному мовленні у вигляді лінгводидактич- ного демонстраційного матеріалу, мнемотехнік. У письмовій мові - у вигляді схем, таблиць, може складатися як із декількох речень, так і з великих за обсягом текстових структур.

Ключові слова: комунікативний метод, пояснювальний дискурс, мнемоніка, текстотип, стиль, комунікативно- мовні компетентності.

The article analyzes the structural and functional features of explanatory discourse in the communicative language teaching. The topic rationale is due to several factors: first - the insufficient study, second - the mastery of technique and procedure of explanation plays an important role in the scientific and educational activity of the learning process, and third - the comparative analysis of style varieties in explanation deepens knowledge about the specifics of functional styles determined by the communication tasks. The study material is an explanation as a special type of text with its peculiar architectonics and the system of communicative-pragmatic and cognitive goals. Explanation, as a linguistic phenomenon, is considered from a retrospective perspective through an analysis of development evolution and formation of explanatory discourse as one of the integral components of teaching philosophy in general and methods of teaching languages in particular. The article describes the basic principles of linguistic competence targeted by the explanatory discourse; reveals new, modern communicative trends in its development, establishes and outlines factors demonstrating the active expansion in the sphere of explanation functioning not only in science but also in other socially important spheres: politics, law, everyday life, sports, and culture. The study connects a new vector of explanation functionality with the dialogic orientation of modern social and linguistic practice. Explanation is provided as an intellectual need with its own goals, communicative tasks and its specific orientation. There is some illustrative material in the article, which also contributes to revealing the principles of correct implementation of explanatory techniques in the course of teaching.

Thus, we find as follows:

1. The functional character of explanation in communicative language teaching is reflected in equal subjects' interaction on the basis of educator and audience mutual cooperation in transferring sensitive information not only in science but in all living environments, with the evolution of explanation category toward dialogicality being a distinctive trend in actual linguistic processes.

2. The stylistic implementation of explanation discourse in methods of language teaching varies and has polystylistic nature depending on the communication tasks, educator objectives and the nature of information given in the text.

3. Explanation is implemented in speaking and written text fragments, and has its own architectonics within the methods of language teaching. Explanation can be provided in speaking practice in the form of linguo-didactic presentation material and mnemotechnics, depending on educating course, objectives pursued by the educator, scope of main or annotated information parts. It can be provided in writing practice in the form of diagrams, tables, and may consist of a few sentences or large text structures.

Key words: communicative language teaching, explanation discourse, mnemonics, type of text, style, communicative and linguistic competences.

Постановка проблеми

пояснювальний дискурс комунікативний навчання іноземна мова

Сучасна епоха - це час активної інтеграції України в міжнародне співтовариство, епоха комунікативної компетенції реципієнтів, що стрімко розвивається і зумовлює необхідність досягнення взаєморозуміння, встановлення міжкультурного діалогу і сформованості мовленнєвих умінь і навичок, які можуть використовуватися в ситуаціях міжособистісного спілкування (у лікарні, магазині, на відпочинку тощо), вимагає ознайомлення з лінгвокультурологічнимконтентом, що дозволяє отримати знання про країну, менталітет і культурні цінності мови, що вивчається.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю цілісного осмислення пояснювального дискурсу в комунікативному методі навчання іноземних мов.

Поштовхом до вивчення теми послужили такі чинники: мала кількість науково- методичних праць у вітчизняній лінгвістиці; володіння технікою і процедурою пояснення є важливою умовою якісного навчання; порівняльний аналіз стильових різновидів текстів підручників і посібників поглиблює й удосконалює процес пояснення.

Постановка завдання

Мета статті - дослідження застосування пояснювального дискурсу в комунікативному методі навчання іноземних мов, яке передбачає вирішення таких завдань:

- розглянути функції пояснювального дискурсу в комунікативному методі навчання іноземної мови;

- проаналізувати специфічні особливості пояснювального дискурсу на різних етапах навчального процесу;

- описати полістильовий характер пояснювального дискурсу в комунікативному методі навчання іноземної мови.

Предмет дослідження - пояснювальний дискурс із системою комунікативно-прагматичних і когнітивних ціленастанов.

Матеріалом дослідження послужили технічні тексти підручників, навчальних посібників, періодичних видань.

Виклад основного матеріалу

Пояснення як особливу модель тексту почали вивчати ще в германістиці в 70-і рр. ХХ ст. (В. Шмідт, Н. Безсмертна, Е. Верлен). На території пострадянського простору вивчення мовної специфіки пояснення як лінгвістичного явища почалося у 80-і рр. минулого століття (Є. Нікітін, М. Бахтін, М. Брандес, Т Грохольська, Л. Доблаєв, Т Любашина, Т Радзієвська, А. Тертичний, Т Цвєткова), тоді увагу вчених було зосереджено на специфіці текстової природи пояснення.

У лінгвістичній літературі поширена думка, що пояснення є різновидом міркування, похідного від комунікативного наміру встановити причинно- наслідкові зв'язки між явищами. Варто зазначити, що на класифікацію підтипів текстів-мірку- вань є кілька поглядів: згідно з думкою В. Шмідта [17], Н. Безсмертної [15], пояснення - це підтип міркування, що стоїть в одному ряду з доказом, спростуванням, роздумами й іншими підтипами; концепція Е. Верліха [18] розмежовує типи текстів: тексти, що мають характер аргументу (доказ, спростування тощо), і тексти з пояснювальними інтенціями.

Сучасна українська лінгвістика інтерпретуєпояснення як форму викладу навчального матеріалу. Пояснення - переважно монологічна форма викладу навчального матеріалу, коли є необхідність доведення або обґрунтування якогось положення / закону, принципу, розкриття основи явища, сутності різних явищ, аналізу актуальних міжнародних відносин та іншої інформації [14, с. 115].

Пояснювальний дискурс тісно пов'язаний із різними методиками викладання іноземних мов, однак, на наш погляд, найбільше застосування має в комунікативному методі навчання. Застосування пояснювального дискурсу націлене на формування таких базових принципів мовної компетентності, як:

1. Уміння реалізувати мовленнєвий намір, що дозволяє встановити контакт і взаєморозуміння з іншими людьми (зазвичай використовуються пояснювально-ілюстративні матеріали, націлені на формування базового лексичного запасу).

2. Опанування всієї системи структурних елементів мови і вміння ними користуватися (практичний прийом, який базується на практичних завданнях, вправах, творах, рефератах, спрямований на опанування орфографічних, граматичних, стилістичних норм мови, що вивчається, правил сполучуваності лексичних одиниць).

3. Вивчення наборів кліше, необхідних для початку, підтримки і завершення процесу комунікації (зазвичай використовуються рольові ігри і проблемний діалог).

4. Використання досліджуваної мови як засобу комунікації у сфері повсякденного і професійного спілкування в необмеженому колі ситуацій (орієнтовано на комунікативно-мовленнєву компетенцію у професійній сфері спілкування).

Теорія комунікативного навчання розроблялася і в європейській методиці навчання іноземних мов із 70-х рр. XX ст., дотепер не втратила своєї актуальності. Майже водночас у різних країнах світу з'являються наукові праці, що розкривають суть і принципи даної теорії. У вітчизняній лінгвістиці цю тему досліджують А. Гаврилюк, М. Тишковець, Т. Бесараб, Т. Лях, В. Глотова, за межами України тему вивчають П. Лукантоні, К. Кандлин, Г. Віддоусон, Т. Роджерс, Дж. Річардс, Д. Хаймс, В. Костомаров, О. Митрофанова, Є. Пассов, Н. Венедиктова, Г. Городилова, С. Корольов, С. Зайцева й інші.

Інтерес до комунікативного методу навчання проявляється і на сучасному етапі викладання іноземної мови. Спочатку метод призначався для навчання говоріння, удосконалення мовленнєвих навичок і умінь. На сучасному етапі розвитку лінгвістики сфера його застосування значно розширилася, він став використовуватися для навчання всіх видів мовленнєвої діяльності: продуктивних (говоріння, письма) і рецептивних (аудіювання, читання).

На наш погляд, особливості структури тексту- пояснення, функції і полістильовий характер пояснювального дискурсу, як однієї зі складових частин методики викладання іноземної мови, не були належно висвітлені в наукових дослідженнях.

Звернемося до мети нашого дослідження і проаналізуємо функції, які виконує пояснювальний дискурсу комунікативному методі навчання іноземної мови.

Традиція вивчення пояснення як різновиду міркування розглядає в цій ролі або окремі речення із причинно-наслідкового семантикою, або зв'язний текст, що включає дані речення в сукупності з екстралінгвальними чинниками. Т. Радзиєвськаговорить про те, що пояснення відповідає на «питання “чому?”» [9], О. Панова [8] визначає, що «логіко-семантичне значення пояснення побудовано на основі логіко-наслідкових відносин». Інших висновків дійшла С. Рубцова [10], яка пише про категорії пояснення як про спосіб розуміння в точних науках, оскільки пояснення - одна з функцій науки.

Отже, з огляду на вищезазначені трактування, можна виділити такі функції пояснення: 1) вказівка на те, наслідком якої причини буває якесь явище; 2) розкриття сутнісних характеристик будь-якого явища.

Більшість дослідників, що вивчають функціональні можливості пояснення як текстотипу, вказують на логічну / причинно-наслідкову спрямованість. Комунікативні тенденції сучасного етапу розвитку суспільства, пов'язані з інтеграцією України в європейське і світове співтовариство, дозволяють говорити про розширення сфери функціонування пояснювального дискурсу, який набуває нового вектора функціональної спрямованості в бік розвитку діалогічності.

Вибудовування діалогічних відносин починається з перших занять і є першочерговим завданням, яке ставить перед собою викладач. Досягнення розуміння, встановлення діалогу є надзвичайно актуальними і затребуваними в житті кожного іноземця в період соціалізації й адаптації в іншомовному середовищі. Ці чинники вказують на важливість активного використання пояснювального дискурсу на початковому етапі навчання. Його застосування визначається отриманням необхідної та корисної інформації у процесі навчання і пов'язується з комунікативними й інтерактивними взаєминами. Комунікативна сутність пояснення проявляється у взаємодії реципієнтів на основі інтерактивних зв'язків у соціумі, у цьому і полягає нова функціональна сутність пояснювального дискурсу, розвитку категорії пояснення в бік діалогічності. Унаслідок чого діалогічність є характерно новим функціоналом пояснювального дискурсу в комунікативному методі навчання іноземної мови.

Проаналізуємо специфічні особливості пояснювального дискурсу на різних етапах навчального процесу.

Процес пояснення активно застосовується з перших практичних занять із мови на початковому фонетичному етапі та триває до закінчення навчання, тісно пов'язується із процесами розуміння (рецепції) і сприйняття (перцепції). Це спричиняє такі труднощі на початковому етапі:

- навчальна група неоднорідна за мовною приналежністю (навіть якщо викладач знає мови учнів, він не може пояснювати студентам всіма мовами водночас);

- неможливість використання мови-посеред- ника (викладач не володіє рідною мовою студентів або мовою-посередником, отже, не може використовувати переклад як прийом навчання, а іноземні студенти ще не володіють належною мірою мовою, що вивчається);

- різний інтелектуальний рівень слухачів;

- різна мотивація, отже, і ступінь залученості студентів у процес навчання.

Вирішенню таких проблем початкового етапу навчання допоможе мнемоніка (мнемотехніка), яка в даній ситуації використовується в ролі пояснення.

Так, під час вивчення звуко-буквеної системи нової мови пояснення полягає в гучній, артикуляційно чіткій і багаторазовій вимові звука і вивченні його графічного зображення.

В арсеналі викладача на початковому етапі навчання, коли комунікативні прийоми пояснення малоефективні та водночас уводиться нова лексика, у ролі пояснення застосовуються невер- бальні засоби передачі інформації: наочні лінг- водемонстраційні матеріали у вигляді серійних предметних малюнків, слайдів та інтерактивних комп'ютерних програм і словників, особлива увага приділяється використанню міміки і жестів. Невербальні компоненти є значними складовими частинами комунікації, оскільки саме вони виступають найважливішими носіями значень повідомлення [16, с. 58]. Процес пояснення початкового періоду можна назвати «пасивним поясненням», оскільки він пов'язаний меншою мірою з мовленнєвою діяльністю, більшою із мнемонікою.

Варто також зазначити, що важливі й ефективні методи пояснення, пов'язані із мнемонікою, що активно використовуються під час початкового періоду навчання, втрачають свою актуальність на наступних етапах. Далі формуються нові навички та здібності: спілкуватися і сприймати інформацію мовою, що вивчається, викладач поступово долучає спочатку мінімізовані словесні пояснення, які згодом поширюються: модель, таблиця і трансформація «табличного» пояснення у традиційне мовне «активне пояснення».

Проілюструємо вищесказане: проаналізуємо завдання, націлені на розвиток мовленнєвих навичок і творчого потенціалу слухачів. Опанування усної комунікації, основних інтенцій і тактик на обмеженому обсязі лексичного запасу - одне з найважливіших завдань викладача, робота над якими починається з перших занять навчального процесу. Саме стан активності викладача і студента забезпечує високий рівень інтенсивності навчального процесу [4, с. 267]. Зазвичай до такого роду завдань відносять: рольові ігри, діалоги, полілоги, мікроетюди, що націлені на реалізацію інтенцій вітання, знайомства, само- презентацію. Наприклад, рольові ігри: «А як вас звуть?», «Познайомите нас, будь ласка!», «Я ваш новий студент» об'єднані не тільки ситуацією моделювання знайомства, а і стратегією досягнення мети, пов'язані з активним використанням пояснення у процесі реалізації поставлених завдань (у даному випадку): вивчення форм вітання, засвоєння формул знайомства з посередникомі без, ознайомлення з етикетом знайомства. Розглянемо один із варіантів рольової гри (зазвичай такого роду ігри починають включати у процес навчання на другому тижні), розглянемо її поетапно:

Перший етап: підготовка до гри. Учні вже знають формули знайомства і мовленнєвого етикету, оскільки знайомство починається з першого уроку, традиційні для знайомства кліше вивчені.

Другий етап: завдання. Викладач: «Назвіть прізвище й ім'я, традиційні для мови, яку ви зараз вивчаєте. (Пауза). Зараз всі ми будемо знайомитися один з одним. Спочатку я знайомлюся з вами (вказує на кого-небудь), потім ви з ним (вказує найого сусіда), і перший починає гру, назвавши себе вигаданим ім'ям».

Перебіг гри. Завдання виявляється не завжди зрозумілим. Саме тому викладач і починає гру. На прикладі свого знайомства він пояснює, які репліки, фрази варто використовувати під час знайомства, стежить за тим, щоб учні вставали, подавали один одному руки, вимовляли всі необхідні фрази. Рольова гра дозволяє використовувати як пояснення не тільки мнемотехніку, але також підключити до процесу пояснення модель висловлювання і тактику поведінки викладача.

Варто зазначити, що комунікативно орієнтоване навчання висуває підвищені вимоги до педагогічної кваліфікації викладача, який є на занятті не тільки носієм інформації про мову, що вивчається, але і організатором різних програм мовленнєвої поведінки.

Отже, можна стверджувати, що пояснення - інтелектуальна потреба кожного інофона, яка існує в будь-якій сфері комунікативно-пізнавальної діяльності.

Сучасні лінгвісти класифікують пояснення як різновид міркування, що має свою особливу архітектоніку і складається із двох частин: ключової і коментувальної, однак на початковому етапі, коли студенти не знають відмінкових словоформ, пояснення має свої особливості і може бути представлене лише ключовою частиною, так, наприклад, на першому занятті вступного фонетичного курсу учні знайомляться з інтонаційними конструкціями ІК-1, ІК-3, поданими у вигляді схем:

1) - -4

Мама там ІК-1;

2) - -Т

Це дім? ІК-3.

Частина, що коментує, відсутня, оскільки процес перцепції (сприйняття) на комунікативному рівні не буде задіяний з об'єктивних причин: аудиторія не володіє мовою, що вивчається, на належному для сприйняття рівні. Однак, як показує досвід, у разі вмілого використання методів і прийомів навчання, коли викладач інтонує схеми, що викладені вище, підвищує чи понижує голос, процес рецепції проходить безперешкодно. Отже, ми можемо констатувати таке: сприйняття пояснення на початковому етапі навчання не залежить від частини, що коментується, і базується на зоровому і слуховому сприйнятті.

З накопиченням елементарних відомостей про мову, що вивчається, відбувається поступова трансформація структури пояснення, вона набуває традиційної двокомпонентної представле- ності, водночас частина, що коментує, має максимальну лапідарність (компресію) і представлена в основному у вигляді таблиць, які спрощують процес ефективної перцепції й адекватної рецепції. Проілюструємо сказане таким прикладом:

Тема: Рід іменника

Правило. Іменники поділяються на три роди: чоловічий рід, жіночий рід, середній рід.

Родові закінчення іменників

І,нарешті, у період закінчення основного курсу вивчення іноземної мови слухач підготовчого відділення без особливих труднощів сприймає і розуміє пояснювальну інформацію великого обсягу. Наведемо такий приклад:

Тема: Підрядні речення зі сполучником «щоб»