Структура конфліктологічної компетентності педагога

Размещено на http://allbest.ru

Структура конфліктологічної компетентності педагога

Варварук Х.П.



Анотація

У статті проведено теоретичний аналіз сутності конфліктологічної компетентності. На основі теоретичного аналізу наукових матеріалів виявлено різне розуміння структури конфліктологічної компетентності.

Розглядаються позитивні сторони конфліктів, які призводять до саморозвитку, на противагу уникненню та невизнанню. Встановлено, що конфліктологічна компетентність є складним, багатоаспектним феноменом. Конфліктологічну компетентність розглянуто, як інтегративну єдність теоретичного, діяльнісного та особистісного компонентів.

Показано, що конфліктологічна компетентність педагога є динамічним утворенням, потребує постійного розвитку й змістовного наповнення новими підходами, теоріями, технологіями педагогіки, психології, конфліктології, антропології тощо. Сформована конфліктологічна компетентність є запорукою протікання освітнього процес на засадах гуманістичного світогляду і ціннісних орієнтацій, що дозволяє розглядати людину як найвищу соціальну цінність.

Ключові слова: конфлікт, педагогічний конфлікт, компетентність, конфліктологічна компетентність, освітній процес.



Вступ

Постановка проблеми. Сучасний освітній процес характеризується значним зростанням кількості міжособистісних конфліктів. Сьогодні все частіше у закладах освіти постає проблема булінгу, мобінгу, агресії, емоційного та професійного вигорання. Зазначені деструктивні явища потребують від педагога володіння теоретичними і практичними знаннями, психологічними прийомами уміннями та навичками поводження у конфліктних ситуаціях та здатністю до попередження цих ситуацій. Вчителю стає важко працювати в умовах тиску, відбувається психоемоційне перевантаження, психосоматичні розлади та унеможливлюється ефективне виконання професійних функцій.

До особистості вчителя пред'явлено дуже багато вимог, які інколи суперечать одна одній. Наприклад, принципи «дитиноцентризму» неможливо реалізувати в умовах переповнених класів, що є реалією сучасної школи. Стресогенність середовища висуває не тільки ряд професійних, але й особистісних вимог. Як тепер стало модно, вчитель - це коуч, фасилітатор, тьютор, модератор, ментор. Функції які виконує вчитель несуть у своїй основі міжособистісну взаємодію, а взаємодія є джерелом виникнення протиріч.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Конфлікти у педагогічному процесі є об'єктом дослідження багатьох вчених, зокрема: обґрунтуванням теоретико-методологічних засад дослідження проблеми конфліктів у педагогіці, основ педагогічного управління конфліктами займалися А. Анцупов, О. Бєлкін, В. Журавльов, О. Іонова, І. Коваль; розкрити сутність конфліктів у шкільних колективах, причини їх виникнення, шляхи запобігання і розв'язання, зокрема в учнівському середовищі намагалися А. Анцупов, В. Афонькова, Г. Балл, В. Басова, С. Гиренко, В. Журавльов, А. Зосимовський, О. Ковальов, Я. Коломинський, М. Рибакова, Є. Родченкова та інші); конфліктологічну підготовку педагогів і майбутніх учителів вивчали Г. Антонов, С. Баникіна, М. Васильєва, О. Лукашонок, С. Мусатов, М. Рибакова, Г. Пльотка, Л. Порохня, В. Семиченко, Н. Щуркова; проблемі управлінських та педагогічних конфліктів в освітніх закладах присвячено роботи Ф. Бородкіна, М. Войтович, Є. Головаха, О. Донченка, А. Ішмуратова, Л. Карамушка, Н. Коломінський, Н. Коряк, Н. Повякель, Б. Хасан, Н. Чепєлєва,Т. Чистякова.

Метою статті є розкриття компоненти структури конфліктологічної компетентності вчителя.



Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Для того, щоб розкрити сутність якогось явища, процесу потрібно з'ясувати етимологічну складову понять, які представляють суть об'єкту дослідження. А також необхідно охарактеризувати поняття, що знаходяться у взаємозалежності.

Визначення дефініції цих понять дасть змогу виявити їхнє сутнісно-змістове навантаження, що дозволить охарактеризувати їх найбільш повно та простежити логіку взаємозв'язків, так як у нашій статті аналізу підлягають такі поняття, як: «конфлікт», «педагогічний конфлікт», «компетентність», «конфліктологічна компетентність».

Поняття «конфлікт» розглядаємо, як системоформуюче, фундаментальне, для даної послідовності категорій. Конфлікт від лат. conflictus - зіткнення.

У психологічній науці розуміється як «актуалізоване протиріччя, зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій, думок, поглядів суб'єктів взаємодії або опонентів...» [1, с. 309]; як «зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, у міжособистісних взаємодіях індивідів або групи людей, пов'язане з гострими негативними емоційними переживаннями» [7, с. 152].

А. Анцупов та А. Шипілов вважають, що «конфлікт - це найбільш гострий спосіб вирішення значущих суперечностей, що виникають у процесі взаємодії, полягають у протидії суб'єктів конфлікту, переважно супроводжуючись негативними емоціями» [13, с. 25].

Американський педагог-дослідник В. Крайдлер пропонує «формулу конфлікту». Дві (чи більше) людини вступають у взаємодію і відчувають несумісні відмінності між собою або загрозу своїм ресурсам, можливостям, потребам, цінностям. У відповідь змінюється їхня поведінка. У цьому суть будь-якого конфлікту [14].

Специфічним видом конфліктів являється педагогічний конфлікт. Його особливістю є те, що він протікає в освітньому середовищі і його учасниками можуть буди як дорослі, так і діти. Відповідно, можна виділити такі види конфліктів, за його суб'єктами:

- дорослий-дорослий (вчитель-вчитель, вчитель-адміністрація, вчитель-батьки);

- дорослий-дитина.

Дивлячись на види взаємозв'язків, які представлені вище можна стверджувати, що ключовим суб'єктом являється вчитель і саме від нього залежить перебіг конфліктної педагогічної ситуації та її успіх. А успіх в свою чергу можливий за умови сформованої конфліктологічної компетентності вчителя.

Компетентність розглядаємо, як певну обізнаність, систему знань, умінь і навичок поведінки, як професійні вимоги до конкретного виду діяльності, а саме педагогічної, у межах якої виникає проблема вирішення конфліктних ситуацій.

Професійну компетентність А. Маркова розкриває через поєднання професійних знань, умінь, професійних позицій та психологічних якостей педагога, що забезпечують високий рівень його професійної діяльності; єдність теоретичної та практичної готовності педагога до реалізації діяльності, що характеризує його професіоналізм [15].

Н. Кузьміна зазначає, що професійна компетентність - це особистісна властивість педагога, що дає змогу продуктивно вирішувати навчально-виховні завдання [16].

А. Лукашенко визначає професійну компетентність як професійну підготовку і здатність суб'єкта праці до виконання завдань і обов'язків діяльності, міру й основний критерій його відповідності вимогам професійної діяльності. конфлікт студент педагог компетентность

Професійна компетентність є складним системним утворенням, основними елементами котрої є: підсистема професійних знань; підсистема професійних умінь; підсистема професійних навичок; підсистема професійних позицій; підсистема професійних якостей; підсистема індивідуально - психологічних особливостей [13].

Для подолання протиріч конфліктної ситуації потрібна компетентність, яку Д. Равен розглядає як здатність, необхідну для ефективного виконання конкретних дій у конкретній предметній сфері, яка включає вузькоспеціальні знання, особливі предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії [2, с.80].

Для вирішення конфліктів у навчально-виховному процесі потрібна конфліктологічна компетентність. Якщо простежити хід думок Д. Равена, то дійсно, у нашому випадку конфлікт має свою специфічну сферу функціонування (педагогічний процес).

Конфліктологічна компетентність у лоні педагогічного процесу базується на знаннях з педагогіки, психології, вікової психології. Вона потребує володіння спеціальними предметними навичками, та способами мислення, які у ході вирішення конфліктних ситуацій повинні відповідати фундаментальним засадам педагогіки, а саме дитиноцентризму, суб'єкт-суб'єктності даного процесу.

Навіть, базуючись на суб'єкт-суб'єктності, слід пам'ятати, що існує різниця в життєвому досвіді учасників конфлікту, що породжує різну ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів. І саме вчитель несе повну відповідальність за педагогічно правильне розв'язання проблемних ситуацій.

Конфлікт «очима педагога» і «очима дитини» бачиться по-різному. Професійна позиція педагога в конфлікті зобов'язує його взяти на себе ініціативу в його вирішенні і на перше місце зуміти поставити інтереси вихованців, особистість яких формується.

Досить цікавою є думка про конфлікти в школі В. Сухомлинського: «Конфлікт між педагогом і дитиною, між учителем і батьками, педагогом і колективом - велике лихо школи. Найчастіше конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо - і конфліктів не буде. Уміння уникати конфлікту - одна зі складових педагогічної мудрості вчителя.

Застерігаючи від конфлікту, педагог не лише зберігає, але й створює виховну силу колективу» [9, с. 413].

З педагогом класиком важко не погодитися, але сучасні умови життя диктують інше бачення, яке не суперечить цьому, а доповнює, розширює, уточнює його.

Конфлікт має не тільки негативні, але й позитивні наслідки в тому числі і для освітнього середовища. Конфлікт не завжди зароджується спонтанно, інколи довгий час він може перебувати у латентній фазі. Існуюча напруга у комунікаційній взаємодії між вчителем і учнем, вчителем і колегами, адміністрацією, батьками гальмує розвиток, виключає якісні наслідки цієї взаємодії.

Недомовленість, приховування породжує емоційний дискомфорт і може бути причиною професійного вигорання, психо-емоційного виснаження, втоми. Крім того, страждає якість освітнього процесу. Часто, вчитель уникає

конфлікту через страх «втратити обличчя», але сформована конфліктологічна компетентність є запорукою успіху вирішення конфліктних ситуацій і збереження професійного статусу педагога.

Настановлення про конфлікт як ганебне явище у системі освіти, що свідчить про непрофесійність учителя, сприйняття його як загрози, є чинником, що перешкоджає ефективному вирішенню складних ситуацій взаємодії учасників освітнього процесу.

Конфліктологічно компетентним можна вважати педагога, ставлення якого до конфлікту не заважає виявити протиріччя, освоїти та застосовувати форми інтерперсональної взаємодії, що приводить до самоствердження, саморозвитку особистості під час вирішення суперечностей, на противагу уникненню, невизнанню або агресивному нападу [8].

Конструктивний конфлікт стає рушійною силою у знаходженні нових підходів, форм та методів вирішення педагогічних завдань, протиріч навчально-виховного процесу, дає можливість удосконалення змісту навчально-виховного процесу, а також, налагодженню творчих професійних відносин та особистісних стосунків суб'єктів педагогічної діяльності [2].

Одним із завдань сучасної освіти є вироблення здатності педагога управляти конфліктами. Конфліктологічно компетентною можна вважати особу, ставлення якої до конфлікту не заважає виявити протиріччя, опанувати та використовувати форми інтерперсональної взаємодії. Це приводить до саморозвитку педагога, на противагу уникненню та невизнанню.

Важливою є позиція суб'єктів конфлікту до його предмету та шляхів вирішення. Вона може бути внутрішньою та зовнішньою.

Внутрішня позиція має мотиваційний характер, зацікавленість у реалізації певних бажань, які можуть бути навіть латентними, а тому ця позиція є «прихованою», відкрито не демонструється, не обговорюється, однак водночас підігріває емоції інших (учасників конфлікту) і доводить педагогічну ситуацію до конфліктної.

Зовнішня позиція - це позиція відкритої незадоволеності, яка проявляється вербально, через демонстративну поведінку, відкрите обговорення, емоційні суперечки, а також висловлювання поглядів та думок на предмет конфлікту.

Негативним проявом цієї позиції можуть бути докори, погрози і навіть тактильні засоби (як крайнощі) знаходження «справедливості» [2].

Конфліктологічну компетентність педагогів Г. Бережна розглядає як цільову спрямованість процесу конфліктологічної підготовки. Конфліктологічна компетентність є компонентом професійної компетентності педагога та видом спеціальної компетентності. Тобто, науковиця розглядає конфліктологічну компетентність як інтегративне поняття.

На її думку, конфліктологічна компетентність педагогів включає в себе три компоненти: інформаційний компонент; операційний компонент; аксіологічний компонент [4].

Л. Ярослав, розглядаючи конфліктологічну компетентність майбутнього вчителя, виділяє такі її взаємопов'язані компоненти:

1) когнітивний компонент - система науково-теоретичних знань різних аспектів конфлікту;

2) емоційно-вольовий компонент - здатність особистості до свідомого управління своїм емоційно-вольовим станом у конфліктних та передконфліктних ситуаціях;

3) мотиваційний компонент - спрямованість особистості на конструктивне вирішення конфліктної ситуації, відсутність конфліктофобії;

4) рефлексивний компонент - здатність особистості до дослідження власного потенціалу та вміння реконструювати компоненти психологічного образу своїх партнерів і конфліктних ситуацій;

5) поведінковий компонент - володіння стратегіями поведінки у конфлікті та їх адекватне використання [11, с.58].

Б. Хасан розглядає поняття конфліктологічної компетентності як одну з найважливіших характеристик особистості і як складову комунікативної компетентності.

Дослідник визначає конфлікт як специфічну організованість діяльності, в якій суперечність утримується в процесі його вирішення.

Під конфліктологічною компетентністю Б.Хасан розуміє ступінь розвитку діапазону можливих стратегій дій у конфлікті, уміння реалізовувати ці стратегії в реальних життєвих ситуаціях з урахуванням можливої зміни умов і самих діючих сторін.

Б. Хасан також визначає конфліктну компетентність як «уміння розібратись, наскільки точно в конфлікті представлені саме ті суперечності, які в цьому процесі можуть та повинні бути вирішені». Науковець виділяє два рівні конфліктної компетентності: перший передбачає здібності до розпізнання ознак конфлікту, що вже виник, його оформлення для утримання втіленої у ньому суперечності і володіння засобами регулювання для вирішення; другий рівень - вміння проектувати необхідні для досягнення визначених результатів конфлікти і конструювати їх безпосередньо у ситуаціях взаємодії; володіння засобами організації продуктивно орієнтованої конфліктної поведінки учасників і сторін взаємодії [10, с. 23].

А.Анцупов та А. Шипілов розглядають конфліктологічну компетентність як складову соціально-психологічної компетентності. Учені виділяють наступні її структурні компоненти:

1) знання про причини, механізми та закономірності виникнення, перебігу та завершення конфліктів;

2) навички конструктивної поведінки на всіх етапах розвитку конфлікту;

3) вміння діагностувати конфліктну ситуацію, прогнозувати її динаміку, не допускати деструктивних дій, прагнути конструктивного вирішення конфлікту [4, с.143].

До соціальної компетентності конфліктологічну компетентність відносить Д. Івченко. Автор вважає, що вона формується на основі соціального, індивідуального та особистісного рівнів професійної діяльності.

До елементів конфліктологічної компетентності належать: система конфліктологічних знань, рівень самооцінки, гнучкість розуму, рівень впевненості у собі, рівень тривожності, рівень мотивації конфлікту, самоконтроль, досвід вирішення конфліктних задач. Відповідно до цього можна узагальнити такі конфліктологічні властивості:інтелектуальна сфера, емоційна сфера, мотиваційна сфера, сфера саморегуляції, предметно-практична сфера [12].

А.Нємкова розглядає конфліктологічну компетентність як здатність та готовність:

1) здійснювати профілактику конфлікту;

2) мінімізувати деструктивні форми реального конфлікту та переводити їх в конструктивне русло;

3) виступати посередником чи медіатором у вирішенні конфлікту [5].

На думку Г. П. Щедровського, створюючи ідеальну модель конфліктологічної компетентності необхідно врахувати наступні змістовні блоки: методологічний (методи діагностики, дослідження, прогнозування, профілактики конфлікту, система принципів та поглядів), теоретичний, практичний (знання, навички, вміння та досвід роботи у конфлікті) та технологічний блоки (технології щодо формування соціальних та психологічних програм діяльності суб'єкта у конфлікті), особистісні характеристики (темперамент та характер) конфліктуючого суб'єкта, нормативні та етичні межі конфлікту [13].

Проаналізувавши існуючі моделі конфліктологічної компетентності хочемо запропонувати своє бачення цієї проблеми. Конфліктологічну компетентність теж розглядаємо як інтегративне поняття, де серед її компонентів виділяємо:теоретичний компонент, діяльнісний компонент, особистісний компонент.

Теоретичний компонент становлять знання. Це можуть бути педагогічні знання сутності освітнього процесу, знання про методологічні основи і категорії педагогіки, технології виховання й навчання, знання психологічних механізмів виникнення, перебігу конфліктів, знання про причини виникнення конфліктних ситуацій, знання вікової психології, закономірності соціалізації й розвитку особистості, етичні норми поведінки. Необхідні знання можна отримати у ході професійної підготовки, або шляхом самоосвіти.

Професійна діяльність також є способом отримання і коригування знань у ході безпосередньої практичної діяльності. Важливо зазначити, що в структурі теоретичної складової має місце знання способів завершення конфліктів (домінування, урегулювання, або компроміс, співпраця чи інтеграція).



Рис.1. Компоненти конфліктологічної компетентності

Оволодіння психолого-педагогічними і конфліктологічними знаннями забезпечує теоретичну готовність педагога до здійснення антиконфліктної діяльності.

Обґрунтування складу професійних, психолого-педагогічних знань учителя є предметом досліджень багатьох учених (Ю. Бабанський В.Гінецинський, І. Журавльов, Л. Зоріна, Т. Ільїна, Н. Кузьміна, В. Паламарчук, Г. Сухобська та ін.) [13].

Варто нагадати про те, що знання, що лежать у свідомості особистості мертвим вантажем залишаються нікому не потрібним надбанням. Формування знань не може бути самоціллю. Воно створює необхідну передумову формування й застосування певних умінь, що і реалізується у змісті наступної складової конфліктологічної компетентності педагога - у діяльнісній складовій.

Діяльніший компонент представлений досвідом взаємодії у конфліктних ситуаціях, він є набутим. Освітня сфера є полем постійної взаємодії суб'єктів педагогічно процесу. У ході взаємодії виникнення протиріч є невід'ємним наслідком розвитку і навчання. Так, як навичка є дією сформованою шляхом повторення, то тільки досвід є передумовою набуття практичних навичок комунікації під час перебігу конфліктних ситуацій.

Важливу роль у виникненні й розгортанні конфліктів, а також у їх запобіганні відіграють уміння й навички педагогічного спілкування, оскільки саме в сфері спілкування зароджується і розпочинається більшість конфліктів.

Слід відзначити, що багато дослідників (А. Анцупов, О. Гуменюк В.Кушнірюк, М. Міріманова, М. Рибакова, В. Семиченко, І. Цимбалюк, А. Шипілов, Є. Юрківський та ін.) причинами значної кількості конфліктів і конфліктних ситуацій у загальноосвітніх закладах вважають низький рівень спілкування педагогів, наявність значної кількості комунікативних бар'єрів. [13].

Ефективність комунікативних дій значною мірою залежить від педагогічної техніки - володіння словом, правильна дикція й дихання, правильна міміка й жестикуляція, вміння обрати правильний стиль і тон, управляти увагою вихованців, почуття темпу тощо. Розвиненість комунікативних умінь і навичок має величезне значення як у профілактиці, так і у розв'язанні конфліктів.

До особистісних якостей вчителя, на нашу думку відносяться: тип темпераменту, емоційна гнучкість, емпатія, рефлексія, система цінностей, креативність, характер Я-концепції, рівень самооцінки, особистісних домагань, рівень егоцентризму, рівень розвиненості пізнавальних процесів. Розглянемо деякі складові.

Адекватна самооцінка є важливим елементом у професійному житті педагога. Так, сформована адекватна самооцінка породжує гнучкість, відсутністю категоричності, толерантність, умінням враховувати думки інших і їхні інтереси, а це передумовою безконфліктної поведінки. Для такого педагога конфлікти можуть відігравати позитивну роль. Конфлікт - дзеркало відносин, він часто висвітлює ті риси й прояви (емоційні й поведінкові), про які людина навіть не підозрювала, відкриває людину саму для себе. Збереження людиною рівноваги в конфліктних ситуаціях стимулює особистісне зростання - підвищення почуття відповідальності, усвідомлення своєї значущості. Оскільки в конфлікті виявляються всі недоліки й переваги людини, то постійне культивування в собі такої внутрішньої стійкості потребує й дає нові імпульси для самопізнання, а також рефлексії, самовиховання і саморозвитку.

Вчителю необхідно вчитися довільно управляти своїми емоціями, реакціями, поведінкою, що е процесом саморегуляції. Педагогічна етика не припускає транслювання власних емоційних хвилювань у русло професійної діяльності.

Хочемо також звернути увагу на цінність педагогічної рефлексії Педагогічна рефлексія - це не просто знання і розуміння вчителем самого себе, але й з'ясовування того, наскільки й як інші (учні, колеги, батьки) знають і розуміють його, його особистісні властивості, емоційні реакції, когнітивні уявлення тощо.



Висновки

Слід зазначити, що конфліктологічна компетентність педагога є динамічним утворенням, потребує постійного розвитку й змістовного наповнення новими підходами, теоріями, технологіями педагогіки, психології, конфліктології, антропології тощо. Сформована конфліктологічна компетентність є запорукою протікання освітнього процес на засадах гуманістичного світогляду і ціннісних орієнтацій, що дозволяє розглядати людину як найвищу соціальну цінність.



Література

1. Краткий психологический словарь / сост. Л. А. Карпенко; под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. Москва: Политиздат, 1985. 431 с.

2. Локарєва Г. Педагогічний конфлікт у навчально-виховному процесі вишу: дефініції, сутнісні характеристики, конфліктологічна компетентність. Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. 2017. № 1.с.75-84.

3. Муліка К. Конфліктологічна компетентність вчителя як умова ефективної профілактики та вирішення ситуацій булінгу. Габітус. 2021. Випуск 22. С. 139-146

4. Мухіна Л. Структура конфліктологічної компетентності майбутнього вчителя. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2016. № 1. С. 142-146.

5. Немкова А. Б. Становление конфликтологической компетенции старшеклассников в условиях внеклассной деятельности : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Анастасия Борисовна Немкова. Волгоград, 2008. 201 с.

6. Плахотна С. Конфліктологічна компетентність як засіб засвоєння позиції співробітництва у процесі взаємодії «учитель-учні». Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2014. № 10 (Ч. 3). С. 179-183.

7. Психология. Полный енциклопедический справочник / сост. и общ. ред. Б. Мещерякова, В. Зинченко. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. 896 с.

8. Рогуцький Ю. Конфліктологічна компетентність вчителя як умова профілактики конфліктів у педагогічному колективі. Реалії та перспективи розвитку сучасної освіти: із досвіду роботи українських вчителів. 2020. Житомир Режим доступу: https://genezum.org/library/konfliktologichna-kompetentnist-vchytelya-yak-umova-profilaktyky-konfliktiv-u-pedagogichnomu- kolektyvi

9. Сухомлинський В. Вибрані твори : в 5-ти т. К.: Радянська школа, 1976. Т. 1. 653 с.

10. Філь С. Визначення, зміст та структура конфліктологічної компетентності студентів - майбутніх фахівців соціономічних професій. Наукові записки НаУКМА. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. 2011. Т. 123. С. 20-24.

11. Ярослав Л. О. Психологічний аналіз структури конфліктологічної компетентності майбутнього вчителя. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. 2010. № 1. С. 56-62.

12. Ивченко Д.В. Формирование конфликтологической компетентности специалиста таможенной службы: дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Дмитрий Владимирович Ивченко. Калининград, 2000. 167 с.

13. Мухіна Л. Психологічні особливості розвитку конфліктологічної компетентності майбутніх учителів: дис.. канд.. псих.наук : 19.00.07/ Мухіна Людмила Михайлівна. Миколаїв, 2019. 259 с.

14. Мельнікова О. В. Педагогічний конфлікт та методи його подолання. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2012. Вип. 1. С.119-126. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/domtp_2012_1_13

15. Тищенко О.І. Загальнонаукові засади дослідження поняття професійної компетентності. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.ua/el gurnal/pages/vyp10/tishenko.pdf

16. Теловата М. Т. Концептуальна модель професійної компетентності майбутніх фахівців економічної галузі. Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту : теорія, методологія, організація. Бухгалтерський облік, аналіз та аудит : проблеми теорії, методології, організації [зб. наук. праць]. К. : Бізнес Медіа Консалтинг, 2014. Вип. 1 (9). С. 269-274.



References

1. Kratkij psihologicheskij slovar' / sost. L. A. Karpenko; pod obshh. red. A. V. Petrovskogo, M. G. Jaroshevskogo. Moskva: Politizdat, 1985. 431 s.

2. Lokaixva G. Pedagogichnij konflikt u navchal'no-vihovnomu procesi vishu: definicii, sutnisni harakteristiki, konfliktologichna kompetentnist'. Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Pedagogichni nauki. 2017. № 1. S. 75-84.

3. Mulika K. Konfliktologichna kompetentnist' vchitelja jak umova efektivnoi profilaktiki ta virishennja situacij bulingu. Gabitus. 2021. Vipusk 22. S. 139-146

4. Muhina L. Struktura konfliktologichnoi kompetentnosti majbutn'ogo vchitelja. Naukovij visnik Mikolaivs'kogo nacional'nogo universitetu imeni V. O. Suhomlins'kogo. Psihologichni nauki. 2016. № 1. S. 142-146.

5. Nemkova A. B. Stanovlenie konfliktologicheskoj kompetencii starsheklassnikov v uslovijah vneklassnoj dejatel'nosti : dis. ... kand. ped. nauk : 13.00.01 / Anastasija Borisovna Nemkova. Volgograd, 2008. 201 s.

6. Plahotna S. Konfliktologichna kompetentnist' jak zasib zasvoєnnja pozicii spivrobitnictva u procesi vzaєmodiї «uchitel'-uchni». Problemi pidgotovki suchasnogo vchitelja. 2014. № 10 (Ch. 3). S. 179-183.

7. Psihologija. Polnyj enciklopedicheskij spravochnik / sost. i obshh. red. B. Meshherjakova, V. Zinchenko. SPb.: Prajm-EVROZNAK, 2007. 896 s.

8. Roguc'kij Ju. Konfliktologichna kompetentnist' vchitelja jak umova profilaktiki konfliktiv u pedagogichnomu kolektivi. Realii ta perspektivi rozvitku suchasnoi osviti: iz dosvidu roboti ukrains'kih vchiteliv. 2020. Zhitomir Rezhim dostupu: https://genezum.org/library/konfliktologichna-kompetentnist-vchytelya-yak- umova-profilaktyky-konfliktiv-u-pedagogichnomu-kolektyvi

9. Suhomlins'kij V. Vibrani tvori : v 5-ti t. K.: Radjans'ka shkola, 1976. T.1, 653 s.

10. Fil' S. Viznachennja, zmist ta struktura konfliktologichnoi kompetentnosti studentiv - majbutnih fahivciv socionomichnih profesij. Naukovi zapiski NaUKMA. Pedagogichni, psihologichni nauki ta social'na robota. 2011. T. 123. S. 20-24.

11. Jaroslav L. O. Psihologichnij analiz strukturi konfliktologichnoi kompetentnosti majbutn'ogo vchitelja. Visnik NTUU «KPI». Filosofija. Psihologija. Pedagogika. 2010. № 1. S. 56-62.

12. Ivchenko D. V. Formirovanie konfliktologiches- koj kompetentnosti specialista tamozhennoj sluzhby: diss. ... kand. ped. nauk : 13.00.08 / Dmitrij Vladimirovich Ivchenko. Kaliningrad, 2000. 167 s.

13. Muhina L. Psihologichni osoblivosti rozvitku konfliktologichnoi kompetentnosti majbutnih uchiteliv: dis.. kand.. psih.nauk : 19.00.07/ Muhina Ljudmila Mihajlivna. Mikolaiv, 2019. 259 s.

14. Mel'nikova O. V. Pedagogichnij konflikt ta metodi jogo podolannja. Duhovnist' osobistosti: metodologija, teorija i praktika. 2012. Vip. 1. S.119-126. Rezhim dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/domtp_2012_1_13

15. Tishhenko O.I. Zagal'nonaukovi zasadi doslidzhennja ponjattja profesijnoi kompetentnosti. [Elektronnij resurs]. Rezhim dostupu: http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp10/tishenko.pdf

16. Telovata M. T. KonceptuaTna model' profesijnoi kompetentnosti majbutnih fahivciv ekonomichnoi' galuzi. Rozvitok sistemi obliku, analizu ta auditu : teorija, metodologija, organizacija. Buhgalters'kij oblik, analiz ta audit : problemi teorii, metodologii, organizacii' [zb. nauk. prac']. K. : Biznes Media Konsalting, 2014. Vip. 1 (9). S. 269-274.



Abstract

Conflictical structure teacher competences

Varvaruk H.P.

The article provides a theoretical analysis of the essence of conflict competence. Based on the theoretical analysis of scientific materials, different understandings of the structure of conflict competence are revealed.

The positive aspects of conflicts that lead to self-development, as opposed to avoidance and non-recognition, are considered. It has been established that conflict competence is a complex, multifaceted phenomenon. Conflict competence is considered as an integrative unity of theoretical, activity and personal components.

It is shown that the conflictological competence of the teacher is a dynamic formation, requires constant development and meaningful filling with new approaches, theories, technologies of pedagogy, psychology, conflict studies, anthropology, etc. Formed conflict competence is the key to the educational process on the basis of humanistic worldview and value orientations, which allows us to consider a person as the highest social value.

Key words: conflict, pedagogical conflict, competence, conflict competence, educational process.

Размещено на Allbest.ru