Художньо-ціннісні орієнтації як чинник духовного розвитку учнів середнього шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru

Художньо-ціннісні орієнтації як чинник духовного розвитку учнів середнього шкільного віку

Микита Алієв

(студент ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Стратан-Артишкова Т. Б.

У статті здійснено аналіз наукових праць з проблеми дослідження, розкрито зміст і сутність досліджуваного феномену; обґрунтовано значення мистецтва в духовному розвитку учнів середнього шкільного віку.

Ключові слова: художньо-ціннісні орієнтації, мистецтво, художнє сприйняття, учні середнього шкільного віку.

Постановка проблеми. Гуманістична парадигма сучасної мистецької освіти спрямована на духовний розвиток підростаючого покоління, передбачає збагачення художнього досвіду учнів, формування особистісних якостей, художніх здібностей, почуттів, свідомості, особистісно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, його розуміння і сприйняття.

Важливим чинником розвитку особистості є мистецтво, котре, акумулюючи духовний досвід людства, транслюючи загальнолюдські цінності, відтворюючи цінність буття людини у художніх образах, сприяє розвитку емоційної та інтелектуальної сфер особистості, впливає на її свідомість, внутрішній світ, почуття, світобачення.

Неосяжний та різноманітний світ мистецтва залучає особистість до художньо-діалогового спілкування, примушує її переживати, усвідомлювати, оцінювати, генерувати індивідуально-ціннісне ставлення, встановлювати духовний зв'язок, визначати характер сприймання та оцінки художньо-образного змісту твору. Відтак, особливо важливою й надзвичайно актуальною постає проблема формування художньо- ціннісних орієнтацій, розвиток почуттєвої сфери учнів середнього шкільного віку засобами різних видів мистецтва, зокрема, музичного, що безпосередньо звернене до інтелектуально-емоційної сфери особистості, її співпереживання та співчуття.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемі ціннісних орієнтацій присвячені наукові праці сучасних педагогів, зокрема, І. Беха, В. Дряпіки, І. Зязюна, Л. Масол, Г. Падалки, Л. Паньків, А. Растригіної, О. Рудницької, Т. Стратан-Артишкової, О. Щолокової та ін., у яких розкривається значимість мистецтва в духовному розвитку особистості, її внутрішнього світу, формуванні особистісних якостей, здатності до самоактуалізації у творчості.

У наукових дослідженнях з різних галузей наук (філософії, психології, педагогіки, музикознавства та інших) найбільш вживаним є поняття «орієнтації», що походить від слова «орієнтир» як уміння орієнтуватися, з'ясувати обстановку, розбиратися в обставинах, ситуаціях; спрямовувати свою поведінку чи діяльність на певний об'єкт; вміння швидко і правильно визначитись у навколишньому середовищі, оточенні, знаходити правильний шлях розв'язання проблеми та ситуації, що склалась [2, с.474].

Важливим є виокремлення вченими-психологами особистісних орієнтацій, які є важливим і необхідним компонентом структури особистості, визначають основу життєдіяльності людини, її спрямованість, мету, цілі, інтереси, потреби, переконання, суть характеру, поведінку тощо (Л. Виготський, Е.Фромм, В. Ядов та ін.).

Аналіз наукової літератури дозволив визначити, що різновидами орієнтацій є: «ціннісні орієнтації» (В. Дряпіка [5], О. Рудницька [13]); «світоглядні орієнтації» (В. Кремень [9]); «естетичні орієнтації» (С. Мельничук [10]); «художні орієнтації» (Л.Паньків [11]) та ін.

Мета даної статті - розкрити сутність художньо-ціннісних орієнтацій, їх роль і значущість в духовному розвитку учнів середнього шкільного віку.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження. Сутність і спрямованість орієнтацій, як свідчить аналіз наукових праць відомих вчених (В. Андрущенко, М. Бахтін, І. Бех, І. Зязюн, О. Леонтьєв, М. Каган, К. Платонов, О. Рудницька, Е. Фромм, В. Франкл, О. Шпенглер, В. Ядов, К. Ясперс та ін.), визначають цінності. Ще у трактатах античної та давньогрецької філософії (Геракліт, Демокрит, Платон, Протагор, Аристотель) утверджувалась думка, про те, що вищою цінністю, мірою всіх речей є Людина (Протагор).

Наукова категорія «цінність» була розроблена І. Кантом, обґрунтована у наукових працях філософів ХІХ ст. (Г. Лотце, Г. Коген та ін.), глибоко досліджувалась філософами поч. ХХ ст. (П. Лапі, Е. Гартман та ін.), які сформували новий розділ філософії - аксіологію (від грецьк. axios - цінний, logos - вчення) і впровадили поряд із цінністю поняття «значущість».

Вагомий внесок у розвиток теорії цінностей, їх значення та ролі у житті суспільства і людини зробив М. Каган, який зазначав, що цінності орієнтують та регулюють відносини муж людьми [8]. У структурі цінностей вчений виокремлює такі компоненти, як рефлексивний, емоційний та регулятивний.

Феномен цінностей розглядається у концепціях українських вчених, філософів, педагогів, розкривався у поглядах і творах відомих національних митців - композиторів, художників, поетів різних епох (Л. Дичко, М. Леонтович, М. Лисенко, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, Л.Українка, Т. Шевченко, І. Франко та ін.), у творах яких проголошуються ідеї свободи, незалежності, честі, совісті, вільної праці, любові до Батьківщини, природи, Людини, до навколишнього світу.

Цінності - це інтегративна основа для особистості, суспільства, нації, культури, соціальної групи, вищий критерій для орієнтації у світі і навколишньому середовищі (В. Андрущенко, О. Вишневський, В. Кремень та ін.); ієрархічна система ідеалів, цілей, до здійснення яких прагне суспільство (О. Вишневський).

Сучасні українські вчені, розглядаючи цінність як визначальний чинник самовизначення людини, спрямованості її діяльності й житттворчості, підкреслюють взаємозв'язок, особистісних і суспільних цінностей, взаємодійність і взаємозалежність людини і суспільства, які не можуть існувати без цінностей, адже світ людини - це світ цінностей, який в процесі свого розвитку оновлюється й утверджує універсальність особистості [9, с.44]. Важливою для нашого дослідження є теза І. Беха про те, що особистісні цінності пов'язуються з освоєнням конкретними індивідами суспільних цінностей, а отже, за ними закріплюється значущість, особистісний смисл для людини певних об'єктів, подій, явищ тощо» [1, с.6].

Зазначаючи, що єдиної класифікації цінностей у науковій літературі не визначено і дотепер, Л. Паньків визначає цінності у двох аспектах: 1) як властивість того чи іншого суспільного предмета, явища, які задовольняють потреби, інтереси, бажання, тобто суспільно значущі уявлення про добро, справедливість, патріотизм, любов та ін.; вони є еталоном, ідеалом для людей і, зазвичай, не піддаються сумніву, але видозмінюються (суспільний аспект); 2) як відношення суб'єкта до предметів і явищ реальності, яке виражається ціннісними орієнтаціями, установками, якостями особистості, тобто виступають як певна структура особистості (особистісний аспект) [11]. Автор подає найбільш узагальнений підхід до класифікації цінностей:

за об'єктом засвоєння чи спрямованості - духовні чи матеріальні; соціально-політичні, моральні, економічні та ін.;

за суб'єктом ставлення - суспільні, колективні, індивідуальні;

за рівнем узагальненості - конкретні, абстрактні;

за способом вияву - ситуативні, стійкі;

за змістом діяльності - творчі, естетичні, наукові, ін.

Проблема формування ціннісних орієнтацій особистості розкривається у наукових працях вчених- педагогів (І. Бех [1], С. Гончаренко [4], І. Зязюн [7] та інші), які підкреслюють важливість формування ціннісних орієнтацій підростаючого покоління як умови їх самовизначення, професійного становлення, залучення до суспільної практики, соціальної активності, участі в трудовому житті суспільства і країни.

У контексті вищої музично-педагогічної освіти вчені визначають ціннісні орієнтації як вибіркову, відносно стійку систему спрямованості інтересів, потреб, мотивації особистості, зорієнтованих на певний аспект соціальних цінностей (О. Рудницька). Основою формування ціннісних орієнтацій педагоги- музиканти визначають: духовний розвиток особистості, розвиненість і здатність до цілісного сприйняття (О. Рудницька); фахові, знання, мотивація до набуття культурологічних знань, сформованість художньої культури (О. Щолокова )усвідомлення, розуміння, переживання явищ навколишньої дійсності і мистецтва (В. Дряпіка); здатність особистості до здійснення вибіркової оцінної діяльності, творчого самовираження і самоактуалізації.

У формуванні ціннісних орієнтацій особистості головним чинником є мистецтво як особлива форма суспільної свідомості, особливий вид духовно-практичного освоєння і відображення дійсності за законами краси, залучення до чуттєвого пізнання, осягнення глибинних таємниць неповторної краси і впливу на внутрішній світ суб'єкта, що сприймає мистецтво, засобами художньо-образної виразності. Мистецтво є носієм художніх цінностей, які, на думку Л. Паньків, «являють собою вищі рукотворні форми естетичних цінностей» [6; 11]. ціннісний духовний учень

Проблеми і специфіка художнього сприйняття висвітлювалась у працях Л. Виготського, М. Бахтіна, В. Біблера, М. Кагана, О. Рудницької та ін. які визначали художнє сприйняття як «розумні емоції» мистецтва [3], як здатність особистості до емпатії, як взаємодію емоційної-почуттєвої сфери суб'єкта сприйняття з аналітико-синтетичною діяльністю його свідомості від безпосередньо чуттєвих проявів до вищих емоцій естетичної насолоди [13].

У структурі художнього сприйняття О. Рудницька виокремлює такі етапи: 1) первинне ознайомлення з художньою інформацією, її сенсорне розрізнення, спрямованість на загальне орієнтування, вироблення елементарних уявлень про елементи художньої форми, її обсяг, характер тематики, настрій; 2) аналіз виразно-смислового значення художньої мови, тобто перехід від сенсорної інформації до освоєння виразно- смислових значень художньої форми: «прочитання» тексту твору, з'ясування його смислу шляхом декодування семантичного значення художньої мови); 3) інтерпретація та естетична оцінка художнього смислу твору, виявлення особистісного ставлення до твору, суб'єктивно-емоційна ідентифікація сенсорних вражень: співвідношення змісту твору з ціннісними орієнтаціями, індивідуальним життєвим та художнім досвідом того. Хто сприймає твір [13, с.108-114].

О. Рудницька підкреслює, що художнє сприйняття передбачає емоційно-чуттєве і творче мислення, оскільки «реципієнт повинен бути здатним образно відтворювати художню інформацію, асоціативно мислити так само, як і митець» [13, с.104]. Цю думку продовжує Л. Паньків, наголошуючи, що важливим компонентом художнього сприйняття є художнє мислення-пізнання, котре «становить основу художніх орієнтацій особистості, оскільки зумовлює усвідомлення художньої інформації, активне її опрацювання, осягнення художнього змісту мистецького твору, висунення власних суджень, гіпотез, точок зору, згоду чи незгоду з автором або художнім образом тощо» [11].

Спираючись на наукові дослідження О. Рудницької, Л. Паньків та інших науковців, основою художньо- цннісних орієнтацій визначаємо художнє сприйняття. Як унікальна форма мислення, художнє сприйняття містить такі характеристики, як: мислення, пізнавальність, інтелектуальність, раціональність, емоційність, асоціативність, образність, чуттєвість, проникливість, креативність, умовність, метафоричність, суб'єктність, узагальненість, рефлективність, що зумовлюють відтворення «суб'єктивної картини об'єктивного світу» [6].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Аналіз науково-дослідних робіт з проблеми дослідження дає змогу узагальнити, що формування художньо-ціннісних орієнтацій учнів середнього шкільного віку є важливим чинником розвитку духовного світу особистості, її взаємодії з навколишнім середовищем, реалізації можливостей та здібностей у творчій діяльності.

Сутністю художньо-ціннісних орієнтацій є забезпечення визначеності особистості з художньо- ціннісними пріоритетами, спрямованість на формування художнього сприйняття, пізнання, усвідомлення, співпереживання, що уможливлює розвиток особистісних якостей, здатності творчо мислити, самовиражатись в діяльності, адекватно сприймати навколишній світ і себе у ньому.

Список використаних джерел

Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посіб. Київ: ІЗМН, 1998. 204 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл. О. Єрошенко. Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд», 2012. 864 с.

Выготский Л. С. Психология искусства. М.: Искусство, 1986. 572 с.

Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376с.

Дряпіка В. І. Теорія і практика формування ціннісних орієнтацій педагога-музиканта: Навчальний посібник. Київ - Кіровоград - Ужгород: «Ліра», 2000. 228 с.

Естетика: Навч. посіб. / М. П. Колесніков, О. В. Колеснікова, В. О. Лозовой; За ред. В. О. Лозового. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 208 с.

Зязюн І. А. Естетичні засади розвитку особистості // Мистецтво у розвитку особистості: Монографія/ За ред. Н. Ничкало. Чернівці: Зелена Буковина, 2006. 224 с. С. 14 - 36.

Каган М. С. Философская теория ценностей. СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1997. 205 с.

Кремень В. Філософія людиноцентризму в освітньому просторі. Філософія людини і освіта. Київ: «МП Леся», 2012. С.44.

Мельничук С. Г. Педагогіка (Теорія виховання): [навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів]. Київ: Слово, 2012. 285 с.

Паньків Л. І. Ціннісні пріоритети мистецького навчання старшокласників. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти : Збірник наукових праць. Вип. 16 (21). Ч.2. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. С.117-120.

Психологічна енциклопедія / Упор. О. М. Степанов. Київ:Академвидав, 2006. 424 с.

Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2005. 360 с.

Размещено на Allbest.ru