Техніки коучингу на уроках як інструмент формування художньо-практичної компетентності молодших підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Техніки коучингу на уроках як інструмент формування художньо-практичної компетентності молодших підлітків

Маєвська О.М.,

аспірантка кафедри теорії та методики технологічної освіти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

У статті відібрано коучингові техніки, які варто застосовувати комплексно із традиційними методами у роботі з молодшими підлітками для підвищення у них мотивації, запобігання творчих застоїв, подолання страху невдачі або критики, стимулювання креативності та художньо-практичної діяльності. Оскільки ключовою у коучингу є постановка відкритих запитань, то, відповідаючи на них, діти підвищать рівень цікавості до предмета, власних бажань і прагнень, зросте довіра та впевненість у тому, що їхня думка і творчість важливі, що стане особистим внутрішнім ресурсом для подальшого успішного навчання.

Маючи велике бажання творити, молодші підлітки зможуть покращити свій рівень знань самостійно, адже завдяки коучинго- вому підходу вони визначать актуальну для себе тематику, вид діяльності, опрацюють теоретичну підготовчу частину, заглибляться в суть і потренують свої вміння, щоб трансформувати їх у стійкі навички, навчаться керувати своїм часом, організовувати особистий простір і роботу. Коучингові підходи набули піку актуальності в педагогіці через дистанційне навчання, оскільки мотивація до самоорганізації та здобуття знань (у зв'язку з карантинними обмеженнями) у підлітків відчутно зменшилася. Впровадження викладених у статті коучингових технік («Ефективні питання», «Чотири питання планування», «Лінія часу», “Pomodoro", «Стратегія Уолта Діснея», «Робота із запереченнями») в інструментарій сучасного вчителя сприятиме підвищенню ефективності навчання та успішній реалізації творчого потенціалу школярів. Застосування цих технік у середній освіті стимулюватиме раннє розуміння учнями власних прагнень, дасть більш точну профорієнтацію. Людина не гаятиме часу, а буде активно жити, ставити цілі і отримувати позитивні результати. Коучинг сприяє розвитку навичок дизайн-мислення і навчання протягом життя.

Якщо застосовувати коучингові техніки для формування художньо-практичної компетентності, то в результаті учні зможуть подолати творчі бар'єри, створять нові креативні звички (щоденні начерки, рутини, спостереження, планування), покращать особистий тайм-менеджмент, зможуть максимально розкрити свій потенціал, реалізувати давні задуми, підвищити впевненість у собі та цінність своєї діяльності. Ключові слова: художньо-практична компетентність, техніки коучингу, молодші під ітки, вмотивованість, образотворче мистецтво, трудове навчання, дизайн.

COACHING TECHNIQUES IN LESSONS AS A TOOL FOR THE FORMATION AN ARTISTIC-PRACTICAL COMPETENCE OF YOUNGER TEENAGERS

The article highlights coaching technologies that are best used in combination with traditional methods, when working with adolescents to increase motivation, prevent a creative crisis, overcome the fear of failure and criticism, stimulate creative and artistic and practical activities. Since the key in coaching is asking open questions when children will answering them it will increase the level of interest in the subject, personal desires and aspirations, increase trust and confidence that their opinion and creativity are important, and this will become a personal internal resource for further successful learning.

Since younger adolescents will having a great desire to create, thay will be able to improve their level of knowledge on their own, because thanks to the coaching approach. They will determine the relevant topic for themselves, the type of activity, will worked with the theoretical preparatory part. Delve into the essence and practice their skills in order to transform them into persistent skills, also thay will learn to manage their time and organize their personal space and work.

Coaching approaches became topical through distance learning. The motivation for selforganization and gaining knowledge (due to quarantine restrictions) in adolescents has significantly decreased. The introduction of the coaching techniques described in the article (“Effective Questions", “Four Planning Questions'', “Timeline", “Pomodoro", “Walt Disney Strategy", “Dealing with Objections" and others) into the modern teacher's toolkit will help to increase the effectiveness of learning and the successful self-realization the creative potential of schoolchildren. The application of these techniques in secondary education will stimulate an early understanding of students' personal aspirations and will provide more accurate career guidance. The person will not waste time, but will actively live, set goals and get positive results. Coaching promotes design thinking and lifelong learning.

Applying coaching techniques to form artistic and practical competence, students will be able to overcome creative barriers, create new creative habits (daily sketches, routines, observations, planning), improve personal time management, be able to maximize their potential, realize old ideas, increase confidence in yourself and the value of your activities

Key words: art-practical competence, coaching techniques, teenagers, motivation, lessons of art, lessons of labor, design.

Постановка проблеми в загальному викладі

коучинг урок мотивація підліток

Постійні зміни в освіті продиктовані пошуком найдієвіших технологій і методів для розвитку компетентної, креативної, відповідальної, комунікабельної та активної особистості. Головним завданням сучасної школи стає не передача певного обсягу інформації та виховання громадянина, а формування у дітей внутрішнього спонукання самостійно отримувати необхідні знання й досвід, навчитися ефективно вчитися і тренувати навички протягом життя.

Світова пандемія внесла суттєві поправки у навчальний процес, змінивши його на дистанційну (заочну) форму. У зв'язку з цим функція вчителя, психолога-практика трансформується у роль мотиватора. Його основною метою має бути зацікавлення дітей у творчому підході до навчання. Проте, пропонуючи готові рішення, наприклад, у художній роботі, педагог перешкоджатиме розвитку креативного мислення у підлітків. Тому важливо, ознайомивши учнів із прийомами, техніками, інструментами та властивостями різних матеріалів, дати їм свободу дій генерувати й обирати ідеї своїх проєктів і способи їх реалізації.

Молодшим підліткам важливо усвідомити, що навчання - це особиста проблема кожного з них. Осмислене розуміння значення, яке має володіння проблемою, коли дитину надихають відчути себе здібною і рішучою, дає можливість знайти власне рішення. Звертаючись до основоположника коучингу Тіма Голві (W Timothy Gallwey), зазначимо про актуальність поставленого ним важливого запитання: «Хто володіє проблемою?» [14, с. 199].

Саме це усвідомлення може стати відправною точкою для початку формування навичок самоосвіти, самостійного прийняття рішень, відповідальності за них, подальших дій. У заняттях творчістю «володіння проблемою» - це створення нових творів мистецтва, віра в себе, впевненість у своїх можливостях і цінності результатів. Учень, який розуміє суть питання, стає дослідником, починає швидше отримувати позитивні результати у процесі формування художньо-практичної компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивченням і впровадженням коучингу в освіту України займаються багато вітчизняних учених, серед яких О. Баранова, Т. Борова, О. Гаври- ліна, Н. Гульчевська, Н. Зирянова, М. Нагара, І. Петровська. Філософію педагогічного коучингу, його теоретико-практичні аспекти, наукові підходи й інструменти у своїх працях ґрунтовно описують В. Зеленін, І. Голіяд, О. Тіщук, Т. Чернова. Коучинг у професійній освіті досліджують Т. Каленська, Л. Лупійко, О. Піддубська, Т. Петренко, В. Сидоренко, І. Тучак, С. Романова, О. Красовська, М. Желдак, М. Ковальчук. Арт-коучингу в наукових пошуках приділили увагу Т. Алексінцева, К. Гаври- ловська, Ю. Дем'янчук, К. Каролюк, О. Тараріна та інші.

Зарубіжні автори й науковці, які займалися вивченням ефективних інструментів коучингу (Тімоті Голві (W Timothy Gallwey) [14], Джон Вітмор (John Whitmore), Майлз Дауні (Myles Downey), педагогічного коучингу (Ерік ДеМюленаре (Eric DeMeulenaere), Джон Джеймсон (John H. Jameson), Колетт Мьорфі (Colette Murphy), Ієн Ментер (Ian Menter), коактивного коучингу (Лаура Уітворт (Laura Whitwort), Генрі Кімсі-Хаус (Henry Kimsey- House), Карен Кімсі-Хаус (Karen Kimsey-House), Філліп Сендал (Phillip Sandahl), арт-коучингу (Олександр Копитін (Александр Копытин), Едіт

Крамер (Edith Kramer), здебільшого орієнтовані на спеціалістів і професіоналів різних галузей, студентів, тобто дорослих людей.

Однак поза увагою авторів і вчених залишилася проблема формування художньо-практичної ком-петентності молодших підлітків на шкільних заняттях. У науковій літературі неповно досліджено техніки коучингу, які доцільно застосовувати на уроках із учнями 5-7 класів. Тому необхідно проаналізувати ті інструменти коучингового підходу, які можуть сприяти успішному формуванню художньо-практичної компетентності дітей молодшого підліткового віку.

Мета статті - виокремити коучингові прийоми і технології та довести їхню дієвість на уроках образотворчого мистецтва, дизайну, трудового навчання як метод швидкого отримання позитивних результатів у навчанні та у процесі формування художньо-практичної компетентності учнів.

Виклад основного матеріалу

Поняття «коучинг» (англ. Coach (Co-achieve) - співдосягнення або досягнення разом) є новим для традиційної української освіти. Часто «коучинг» трактується як буквальний переклад із англійської мови слова “Coaching”, яке означає «наставляти, надихати, тренувати» (за словником) або як похідне від угорського “Coach” - «карета, вперше виготовлена у селі Коч - транспортний засіб та його водій, з яким можна було доїхати до мети найкоротшим шляхом швидше, ніж іти пішки».

У 1830 році термін було уперше викладено Оксфордським університетом та вдало пояснено, після чого «коучами» почали називати приватних репетиторів, які допомагали школярам і студентам зі вступом до бажаного навчального закладу. Проте вважається, що метод коучингу зародився задовго до появи своєї назви. Завдання відкритих запитань як мистецтво діставати сховане в кожній людині знання відоме ще з античних часів як метод Сократа [7].

Сформульований У. Тімоті Голві (W. Timothy Gallwey), автором концепції внутрішньої гри, яка лежить в основі коучингу, термін «спортивний коуч» означає того, хто за допомогою потужних уточнюючих питань, які трансформують і роз'яснюють, допомагає набути впевненості у власних силах, мотивує до подальшого саморозвитку. Коуч не дає порад [16], але активує і спрямовує внутрішні ресурси осіб до кращих результа-тів, спрощує навчання, але не вирішує проблем тих, хто навчається.

Голві вважає коучинг мистецтвом, якого необхідно навчатися насамперед із досвіду. Ключовим є створення середовища, в якому відбувається турбота не лише про зовнішні результати, але й про особистість, з якою працює коуч-консультант. Учити менше, щоб дати змогу навчитися більшому [14, c. 194]. Ця методика, вдало зарекомендувавши себе у спорті, бізнесі, професійній кар'єрі, підвищенні особистого потенціалу людини, її рівня життя, поступово займає чільне місце й у педагогіці.

Становлення вчителя коучем сприяє зміцненню зворотного зв'язку між педагогом і учнями. «Вчи- тель-коуч», ставлячи навідні (коучингові) запитання і допомагаючи змінити точку зору, запускає механізм самостійного пошуку відповідей (алгоритму дій для втілення ідеї в матеріалі), реалізації особистого потенціалу учня, підвищення самооцінки, досягнення ним успіху. Атмосфера довіри, відсутність страху допустити помилку на творчих заняттях відкриває можливість поексперименту- вати: перевірити своє володіння інструментами, технікою, спробувати нові способи в роботі, використати нетрадиційні матеріали та вивчити їхні властивості. Часто спонтанно відбуваються інноваційні відкриття, і добре, якщо дитина під час своєї діяльності отримає «інсайт» (англ. “Insight” - «проникнення у суть, раптова здогадка, прозріння, осяяння»). Це стане для неї здобутком, унікальним особистим досвідом, якого не можливо навчити чи пояснити, оскільки він буде її власним розумінням і баченням результату практичної діяльності. Такі інсайти підсилюють мотивацію.

Розглядаючи художньо-практичну компетентність як вмотивоване прагнення творчої особистості до креативної реалізації власних ідей за допомогою набутих знань, вмінь і навичок у процесі практично-предметної діяльності, естетичного сприйняття і засвоєння цінностей художньої культури, варто звернути увагу на те, що будь- який довершений результат оригінальної роботи може вважатися позитивним. Втілення особистого задуму власними силами, отримання індивідуального досвіду, закріплення знань і вмінь (формування навичок) стимулюють внутрішню потребу у креативних активностях і переводить свідомість у стан творчого Потоку, де можливе генерування цікавих рішень. У навчальній діяльності важливо оцінювати не лише результат, а й процес його отримання.

Здебільшого дистанційні уроки на безкоштовних платформах із відеозв'язком проводяться в реальному часі із групами дітей у кількості до 10 до 15 осіб, з аудіозв'язком - може бути присутній весь клас [15], а консультації здебільшого є індивідуальними. Крім того, дистанційне навчання базується на принципі гнучкості місця, часу, темпу та траєкторії навчання [8, с. 14]. Тому вчитель, визначаючи рівень чи етап, на якому знаходиться окремий учень, завжди зможе вчасно спроектувати його увагу у потрібний напрям пошуку.

Для формування художньо-практичної компетентності важливим залишається компонент творчості, креативного мислення. Коучинг креативності поза межами традиційної школи здійснюється за принципом пошуку відповідей на три ключових запитання: «Де Ви нині знаходитеся?», «Куди Ви хочете прийти?», «Що необхідно для того, щоб туди потрапити?» [3].

Як і за звичної форми навчання, коли учні отримують домашнє завдання, коуч-консультації завжди закінчуються конкретним планом дій [1], які дитина буде здійснювати до наступного уроку. Оскільки шкільні заняття відбуваються за розкладом, то зустрічі будуть проводитися щотижнево. На них доцільніше за все розібрати проблеми та складнощі, з якими учні зіткнулися під час виконання свого плану дій. Підліткам варто пропонувати не лише практичні вправи для закріплення самостійно здобутих знань, але й такі, які спонукають до роздумів, пошуку ресурсів. Важливо проводити інструктаж із техніки безпеки, подавати потрібну інформацію максимально стисло. Від здобувачів освіти очікується обов'язкова звітність про виконану роботу, а від «вчителя-коуча» - зворотний зв'язок.

Для роботи з молодшими підлітками у дистанційній формі допустиме застосування таких технік коучингу як «Ефективні питання», «Чотири питання планування» («Рамка результату» або «Десятихвилинний коучинг»), «Лінія часу», “Pomodoro” (автор техніки Франческо Чірілло (Francesco Cirillo), «Шкалування», «Що, якщо?», «Стратегія Уолта Діснея» (автор техніки Роберт Ділтс (Robert Dilts), «Робота з опором», «Робота із запереченнями» та модель G.R.O.W. (автор Джон Вітмор (John Whitmore).

Влучна постановка запитань у коучингу є ключовою, оскільки саме це дає змогу усвідомити, навіщо і чому для людини важливе вирішення конкретної задачі. Отримавши завдання за змістом навчального предмету (запит), кожен учень має розв'язати (реалізувати) його із максимальною користю насамперед для себе. Адаптувавши коучингові техніки для середньої школи, було укладено відповідну таблицю (табл. 1).

Таблиця 1

Техніки коучингу для формування художньо-практичної компетентності