Стан проблеми використання альтернативної та допоміжної комунікації дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку в Україні

Мета статті полягає в дослідженні результатів розвитку комунікації шляхом використання АДК та можливостей створення підтримуючого середовища через розширення професійних компетенцій фахівців із метою максимального розвитку мовленнєвих та комунікативних навичок, надання батькам об'єктивної, доступної інформації про АДК із метою прийняття найкращого рішення на користь дитини на основі даних анкетування батьків дітей із затримкою або розладами мовленнєвого розвитку.

Виклад основного матеріалу. Нами було розроблено анкетування для батьків, що виховують дітей із затримкою або розладами мовленнєвого розвитку, яке мало на меті отримати відповіді, зокрема, на такі питання:

- В якому віці найчастіше виявляються труднощі в розвитку мовлення в дітей у нашій країні?

- Наскільки поширеною є АДК в Україні?

- Яким є досвід батьків, які розпочали впровадження АДК для своєї дитини?

В анкетуванні взяло участь 120 батьків із різних куточків України, які виховують дітей із дитячим церебральним паралічем, розладами аутистичного спектру, інтелектуальними розладами, генетичними синдромами (синдромом Дауна, синдром Денді Вокера, синдром Шерешевського-Тернера та ін.), затримкою розвитку мовлення від 2 до 16 років (76 хлопчиків та 44 дівчинки).

За результатами анкетування батьків, 52,5% дитини мали розлади рухового розвитку, 55% - розлади інтелектуального розвитку, 57,5% - розлади іншим систем організму. Отже, група дітей, які мають мовленнєві розлади, є досить широкою та неоднорідною.

Отримані дані свідчать, що затримку або розлади мовлення в дітей діагностували у віці: 7,5% - із народження; 3,3% - до 1 року; 19,1% - 1 рік; 37,5% - 2 роки; 21,6% -3 роки; 7,5% - 4 та більше років.

Ми аналізували кількісний показник словникового запасу в дітей: 18,3% - жодного слова; 19,1% - від 1 до 10 слів; 11,6% - 10-50 слів; 13,3% - 50-100 слів; 10,8% - 100-300; 28,3% - понад 300 слів. Відповідно до отриманих даних, значна частина дітей має обмежений лексичний запас, що може приводити до труднощів у комунікації, як-от: змоги привертати увагу інших, задавати запитання, відповідати на них, коментувати, повідомляти про свої потреби з допомогою мовлення та ін. Недостатній рівень вміння робити зрозумілими для інших свої бажання утруднює функціонування дитини в суспільстві та участі в основних соціальних видах діяльності. Тому вкрай важливо розпочинати впровадження ефективних стратегій розвитку комунікації якомога раніше.

Майже половина - 45,5% - опитуваних не знали про використання АДК.

Тільки 33,3% сімей було запропоновано той чи інший засіб АДК для дитини. Найбільш поширеними серед них були: система комунікації з допомогою обміну зображень PECS, система жестів, глобальне читання; рідше пропонувались програмне забезпечення на телефон або планшет, комунікативні дошки, письмо, тактильні символи, пристрої з синтезатором мовлення.

64,1% дітей ніколи не використовували АДК і, відповідно, тільки 35,8% дітей використовували в минулому або продовжують використання АДК нині.

Розпочинаючи роботу із впровадження нових стратегій для комунікації, батьки можуть зустрічатися з труднощами, міфами та упередженнями, що призводять до відмови від АДК. Найбільш поширеними причинами відмови були: недостатня поінформованість батьків, про важливість запропонованого засобу спілкування; переживання щодо негативного впливу АДК на розвиток мовлення; надання переваги іншим методам «запуску» мовлення (наприклад, сенсорна інтеграція, логопедичний масаж, Tomatis); висока вартість послуг фахівців; відсутність підтримки близьких; проживання у віддалених районах.

Усі подані нижче дані стосуються виключно родин, які мали досвід використання АДК для дитини.

Змога залишатися включеним у соціум, бути успішним у комунікації, здобутті нових знань тісно пов'язана з тим, наскільки дитина активно залучена в повсякденне життя й міжособистісні взаємодії з іншими. Тому нам також було важливо проаналізувати, в яких контекстах соціального життя дитина користується АДК: 41,9% дітей використовують АДК тільки вдома, 20,9% - в закладах, що надають допомогу дитини, 16,3% - застосовують АДК скрізь; 14% - у школі, 7% - у ЗДО, на дитячих майданчиках.

Впровадження системи АДК потребує певних зусиль, часу від батьків та дитини. Адже найбільш важливим напрямом роботи є перенос здобутих комунікативних навичок у природні життєві ситуації, що потребує залучення інших членів родини у підтримання комунікативних стратегій дитини. Нова перебудова способів спілкування нерідко призводить до певних труднощів: 48,9% опитуваних відповіли, що час від часу стикалися з несприйняттям допоміжної комунікації у своїй родині, 54,9% - серед інших фахівців. Отримані дані свідчать про важливість розширення інформаційної доступності про АДК, про те, яке вона має значення для дитини серед її найближчого оточення. Батьки - найголовніші люди в житті дитини, які потребують підтримки спеціалістів у процесі навчання дитини системи комунікації. АДК часто недооцінюється фахівцями, що призводить до відмови серед батьків.

Однолітки, сиблінги - важлива частина мовного середовища дитини. Дані анкетування свідчать, що діти більшою мірою використовували АДК із батьками - 47,8%, 30,4% - з іншими членами родини, 15,2% - з братами, сестрами, іншими людьми.

Батьки зазначають позитивний вплив АДК на якість комунікації між ними та дитиною: дитина може дати зрозуміти дорослим, чого вона хоче, повідомляти про свої потреби - 60,5%; батьки стали краще розуміти дитину - 57,8%; в дитини збільшилася кількість слів - 42,1%; дитина стала частіше звертатися до дорослого - 36,8%; в дитини знизилися прояви небажаної поведінки - 34,1%; інші дорослі також можуть зрозуміти дитину - 31,5%; мовлення дитини стало більш зрозумілим, а також розширилися теми для діалогу - 18,4%.

Ось, наприклад, цитата мами з однієї анкети: «Він вимовляє фразу: «Мама, я ам», а потім жестом показує, що саме: якщо картопля-пюре, то кулачком однієї руки «товче» долоньку іншої руки. Або рукою наче тримає пательню і супроводжує звуком шкварчання - то про смажену картоплю. Якщо смажена яєчня, то наче розбиває яйце об коліно, потім тримає пательню і знову звук шкварчання. Якщо хліб із маслом, то зображує рукою, як намащує маслом. Те, що не може ні вимовити, ні жестом відобразити, то шукає малюнок або будь-що, щоб я зрозуміла. Іноді доводиться ставити питання, щоб зрозуміти. Може жестами показати, чим хоче гратись. Лікаря зображує жестом, яким той вислуховує фонендоскопом. Діда Мороза - наче стукає посохом по землі і звук «О-о-о!!» Має окремі жести для кнопкового телефону, смартфону, планшету».

Також батьки зазначали, що використання карток PECS допомагає дитині висловити своє бажання щодо гри, смаколиків або занять: «Коли йому щось потрібно, він чіпляє картки, наприклад «Мамо, я хочу шоколад», підходить, читає та отримає бажане».

61,9% родин планують продовжувати використання АДК у майбутньому, навіть незважаючи на наявність стереотипного мислення та міфів окремих родин, наприклад: «моя дитина з карткою не буде застосовувати словесне мовлення», «моя дитина заговорить без картки», «картки складно виготовити», «наявність планшету буде сприяти виділенню моєї дитини з колективу» тощо.

Висновки. Аналіз фахової літератури та результати анкетування батьків підтверджують, що навчання дітей використання АДК дає позитивні результати в розвитку комунікації. Це означає, що програми втручання потрібно починати якомога раніше - одразу, щойно в дитини виявлено труднощі спілкування. Ранній початок програми з використання АДК забезпечить оптимальний шлях комунікативного розвитку і дасть змогу сформувати новий позитивний досвід спілкування з дорослими. Тому вкрай важливим є створення підтримуючого середовища через розширення професійних компетенцій фахівців із метою максимального розвитку мовленнєвих та комунікативних навичок, надання батькам об'єктивної, доступної інформації про АДК із метою прийняття найкращого рішення на користь дитини.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК: