Особливості формування екологічної компетентності дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості формування екологічної компетентності дітей дошкільного віку

Аліна Яковченко (студентка I курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Анотація

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, доцент Котелянець Ю. С.

У статті окреслено сутність поняття «екологічна компетентність», її завдання та мету. Обґрунтовано важливість формування екологічної компетенції дітей у закладах дошкільної освіти. На основі аналізу педагогічної літератури окреслено особливості формування екологічної компетентності дошкільників.

Ключові слова: екологічна компетентність, життєва компетентність, екологічне виховання, діти дошкільного віку, дошкільники.

Постановка проблеми

В останні роки все більше звертається увага суспільства на екологічну освіту. В зв'язку з технологізацією світу, а також глобальними процесами в світі та суспільстві, можна очевидно прослідкувати ланцюговий зв'язок, який призводить до екологічних загроз для всього людства. Саме тому вже з раннього віку потрібно приділяти велику увагу екологічному вихованню особистості. В сучасному світі діти повинні мати чітке уявлення про цінність природи, її надзвичайне значення для життя людини, а також знати про те, що людина має вплив на навколишнє середовище, що його екологічний стан залежить від її діяльності. Зважаючи на це, та у зв'язку з тенденцією до змін у освіті, осучасненням її змісту, форм, методів тощо, педагоги шукають нові шляхи та засоби формування екологічної компетентності дошкільників. Але для вихователів недостатньо володіти лише різноманіттям цих методів, базовою необхідністю є знання особливостей формування екологічної компетентності, зважаючи на вік та індивідуальність дошкільників.

Аналіз досліджень і публікацій

Психолого-педагогічними засадами формування початкових екологічних уявлень дітей дошкільного віку є ідеї провідних учених в галузі педагогіки та психології. Зокрема, поняття та сутність екологічної компетентності вивчали Анісімова О. М., Бєлєнька Г. В., Куманська Ю. О., Марущак О. М., Половіна О. А та ін. Особливості формування екологічної компетентності дітей дошкільного віку досліджували Андрусич Н. В., Грінь С. О., Довбишова Н. О., Живіріхіна Л. А., Жильцова Л. М., Лапшина С. В., Максимова О. О., Пинзеник О. М. та ін. Також велика увага надається екологічній компетентності у державних законодавчих актах, які стосуються освіти, зокрема дошкільної її ланки. Так, у Державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» (1994) йдеться про те, що необхідно «формувати екологічну культуру людини в гармонії її відносин з природою» [3, с. 16].

А у Законі України «Про дошкільну освіту» визначені головні завдання дошкільної освіти, одне з них - це «свідоме ставлення до себе, оточення та довкілля; виховання морально-естетичного ставлення до навколишнього світу, явищ живої і неживої природи» [5, с. 7].

Мета статті - окреслити сутність та значення екологічного виховання, формування екологічної компетентності особистості; проаналізувати та охарактеризувати особливості формування екологічної компетентності у дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Екологічне виховання вважається дослідниками складовою частиною екологічної освіти особистості та є відносно новим напрямом дошкільної педагогіки та психології, що суттєво відрізняється від традиційного ознайомлення дітей із довкіллям.

Наприклад, Мусієнко М. М. визначає його (екологічне виховання) як «формування в особистості свідомого сприйняття довкілля, почуття відповідальності за власну діяльність, що пов'язана з перетворенням довкілля, упевненості в необхідності дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища, розумного використання багатств природи» [8, с. 119].

Завдання екологічного виховання розглядали багато вчених. Зокрема, Реус В. О., розглядаючи проблему екологічного виховання, виділяє його завдання, а саме:

нагромадження, систематизація, використання екологічних знань;

усвідомлення того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії;

виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її;

формування вмінь і навичок діяльності в природі [12, с. 12].

Результатом екологічного виховання вважається екологічна вихованість, яка складається з екологічних уявлень, емоційно-ціннісного ставлення до природи, екологічно доцільної поведінки та діяльності в природі [13, с. 166].

Досягнення цього результату забезпечується в процесі формування екологічної компетентності. Поняття екологічної компетентності вчені визначають наступним чином:

здатність до ситуативної діяльності в навколишньому середовищі, коли здобуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в уміння приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їхні наслідки для довкілля [13, с. 164].

здатність застосовувати екологічні знання й досвід у різних ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з навколишнім середовищем на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної поведінки [6, с. 32].

складник екологічної культури, усвідомлене володіння екологічними знаннями, способами прийняття рішень, моральними нормами, цінностями, необхідними для екологічно доцільної діяльності [2, с. 238].

наступний складник акумулює екологічні цінності, мотивацію до екологодоцільної діяльності, екологічну освіченість і власний досвід активної діяльності в різних ситуаціях для вирішення конкретних проблем [11, с. 48].

Половіна О. А., Ошуркевич Н. О. та інші вчені виділяють такі компоненти екологічної компетентності: когнітивний (знання про об'єкти та явища природи, а також їх значення для людини; дії, що негативно впливають на об'єкти природи); емоційний (відображення дитиною емоцій (вербальне, поведінкове, діяльнісне); діяльнісний (прийняття мотивованих рішень щодо адекватної поведінки в еколого- природничому середовищі) [11, с. 49].

Всі ці компоненти екологічної компетентності мають формуватися паралельно та рівноцінно. І, як вже зазначалося, сензитивним періодом для цього є дошкільний вік. екологічний компетентність вихованість поведінка

Пинзеник О. М. наголошує, що дошкільники перебувають у тому віковому періоді, коли питання взаємодії з природою є для них важливими, необхідними, цікавими і значущими. «Саме в ході цієї взаємодії і відбувається процес гармонійного становлення особистості - її успішного розвитку, навчання, виховання й соціалізації» [10, с. 164].

У кожній віковій групі реалізуються певні програмові завдання та вимоги ознайомлення дітей із природою. Вони передбачають поступове засвоєння природничих знань. Тому, для процесу формування екологічної компетентності, вихователю потрібно знати як вікові, індивідуальні психологічні особливості, так і особливості формування екологічної компетентності дітей дошкільного віку [4, с. 71].

Педагоги Бєлєнька Г. В., Науменко Т. С., Половіна О. В. на основі дослідження проблеми формування екологічної компетентності у дошкільників, визначили, що формування екологічних уявлень у дітей відбувається протягом усього дошкільного віку. Наприклад, діти молодшого дошкільного віку можуть простежувати поодинокі зв'язки, а от діти 5-го року життя здатні засвоїти зв'язки й залежності між явищами природи й життям тварин, а діти 6-го року життя здатні зрозуміти й більш складні зв'язки між життям тварин та інших живих істот, що знаходяться в одному природному середовищі, а також причинно- наслідкові залежності між діяльністю людини і природи [1, с. 17].

У дошкільному віці вперше з'являється можливість відображення важливих залежностей живої й неживої природи, формується здатність до елементарних форм абстракції, узагальнення, умовиводів, формується розуміння залежності між зовнішньою будовою тварин і умовами їхнього існування, уявлення про основні умови росту й розвитку рослин. Але таке пізнання відбувається не в понятійній, а здебільшого в наочно-образній формі, у процесі предметної діяльності з об'єктами, що пізнаються [1, с. 14-15]. Також дошкільники мають усвідомлювати залежність стану здоров'я та самопочуття людини від якості багатьох природних факторів: повітря, води, землі тощо [4, с. 70].

Ошуркевич Н. О. наголошує, що діти дошкільного віку вже здатні зрозуміти та зацікавлені розв'язувати екологічні проблеми сучасності. Досліджуючи теоретичні засади формування природничої компетентності, вчена сформулювала дефініцію феномена екологічної компетенції дітей дошкільного віку. Вона трактує його як: «складник їх життєвої компетентності, і становить конкретні знання про природу, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до її компонентів, обізнаність із правилами природокористування та їх дотримання...» [9, с. 66].

Живіріхіна Л. А. розглядала особливості формування екологічної компетентності дітей різних вікових груп. На основі її досліджень, можна поділити ці особливості на декілька груп, зважаючи на вік дітей:

Діти 2-х, 3-х років життя знайомляться із рослинами, тваринами, явищами неживої природи; виокремлюють їх у просторі, виділяють і правильно називають деякі прикмети рослин; вчаться імітувати рухи і голоси тварин; в дошкільнят цієї групи удосконалюються аналізатори (візуальний, слуховий), розвивається інтерес і увага до об'єктів, що розглядаються, формується позитивне ставлення до них.

Діти 4-того року життя формуються уявлення про предмети і явища природи, з якими вони постійно зустрічаються в житті; установлюють взаємозв'язки в процесі предметно-чуттєвої діяльності на заняттях, іграх і відображають їх у формі конкретних уявлень; також утворюються вищі форми пізнавальної діяльності; вони вчаться спостерігати, виділяти окремі ознаки рослин, тварин, порівнювати об'єкти, групувати їх за зовнішніми ознаками; починають встановлювати причинно-наслідкові зв'язки

Діти 5-того року життя формується вища форма наочно-образного мислення; засвоюють узагальнені знання; вчаться виділяти особливості будови рослин, тварин і встановлювати їх залежність від умов проживання; розвивається спостережливість, допитливість, любов і дбайливе ставлення до природи, здатність знаходити в ній красиве, інтерес до сільськогосподарської праці [4, с. 71].

Психолог Льовочкіна А. М. у своїх працях описувала віковий підхід до формування екологічної свідомості. І в ході свого дослідження виділила такі психологічні особливості дітей, що впливають на цей процес:

егоцентризм мислення - дитина чітко не диференціює своє «Я» й навколишній світ, суб'єктивне й об'єктивне, переносить на реальні зв'язки між явищами світу власні внутрішні спонуки;

антропоморфізм у ставленні до довкілля - дитина пояснює усі причинно-наслідкові зв'язки, які існують у навколишньому середовищі, за аналогією з явищами у людському середовищі («сонечко пішло спати», «квіточка хоче пити» тощо);

артифікалізм - уявлення, що всі об'єкти та явища довкілля створені самими людьми. призводить до формування прагматичного ставлення до довкілля (буде тим виразнішим, чим менше впроваджується екологічне виховання);

прагматизм;

в екологічній свідомості переважає емотивний компонент - навколишнє середовище дитина сприймає досить емоційно [7, с. 112].

У своїх працях Реус В. О. зосереджується ще на одній особливості формування екологічної компетентності дошкільників - це емоційний складник цього процесу. Наголошує, що взаємодія з природою викликає у дитини яскраві емоційні переживання. Згадно з цим у дошкільників можна формувати досить стійкий і глибокий пізнавальний інтерес до природного оточення, якщо спиратися на їхні емоції [12, с. 17].

Врахування у процесі безпосередньої взаємодії з природою схильності дітей до анімізму (одухотворення всього живого) викликає необхідні з погляду екологічного виховання емоції відносно живих істот: відчуття емпатії, співчуття, співпереживання, бажання допомогти маленькому й безпорадному, захистити [1, с. 18].

Зі збільшенням у дитини знань і уявлень про природу, все яскравіше виявляється її пізнавальний інтерес і змінюється ставлення до природи від прагматичного до емоційно-ціннісного. А це у свою чергу підвищує рівень пізнавальної активності й викликає потребу в отриманні нової інформації. Поступово емоційно-ціннісне ставлення, не втрачаючи емоційного забарвлення, стає все більш усвідомленим, постійним, міцним [1, с. 19].

Найбільш широкі можливості для формування екологічної компетентності саме в аспекті емоційно- ціннісного ставлення до природного довкілля дає старший дошкільний вік. Адже значного прогресу у цей віковий період зазнають вищі почуття. У старшому дошкільному віці діти здатні виявляти емпатію, яка включає співчуття та співрадість [7, с. 99].

Тому, зупинимось на особливостях формування екологічної компетентності саме у старшому дошкільному віці детальніше.

Дослідниця Бєлєнька Г. В. у своїх працях зазначає, що діти старшого дошкільного віку не обмежуються лише пізнанням окремих відірваних від життя фактів, а прагнуть зрозуміти сутність речей, усвідомити зв'язок явищ. Тому в дошкільному віці стає можливим формування уявлень і елементарних понять, що можуть стати ядром системи знань [1, с. 15].

Дошкільники 5-6 років вже здатні систематизувати накопичені і отримані знання, за допомогою логічних операцій встановлювати взаємозв'язки і залежності. У дітей цього віку розвивається знаково- символічна функція свідомості. А відповідно виникають і формуються найскладніші системи загальних уявлень про довкілля, закладається основа змістовно-наочного мислення [12, с. 16].

У старших дошкільників з'являється тенденція до появи ефектів емоційного передбачення можливих наслідків дій. Емоційні передбачення все впевненіше стають фактором, який матиме вплив на регуляцію дій і вчинків людини. На кінець дошкільного віку у дітей формується здатність до «передбачуваної емоційної корекції поведінки». Це виступає як когнітивною, так і регулюючою функцією психічних процесів [9, с. 66-71].

Зважаючи на особливості формування екологічної компетентності відповідно до вікових особливостей дітей, пропоновані знання про навколишній світ повинні являти собою не суму розрізнених фактів, а взаємозалежний, послідовний ланцюжок уявлень, що розкривають найбільш важливі зв'язки та закономірності світу природи [1, с. 16].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Отже, психологічні особливості дошкільників дають значні можливості для виховання почуття любові до природи та формування екологічної компетентності, оскільки в цьому віці розвивається наочно-образне мислення, знаково-символічна функція свідомості, антиципація, пізнавальний інтерес до навколишнього середовища, вищі почуття, з'являються передумови для формування когнітивного компоненту екологічної свідомості. Педагогу необхідно знати особливості формування екологічної компетентності, щоб підбирати необхідні методи та засоби для ефективної організації цього процесу.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо в практичному спостереженні та перевірці особливостей процесу формування екологічної компетенції у всіх вікових групах закладу дошкільної освіти. А також розробка системи роботи з формування екологічної компетенції, згідно особливостей дітей дошкільного віку, та впровадження цієї системи в довготривалій перспективі (5 років) у роботу закладу дошкільної освіти.

Список використаних джерел

1. Бєлєнька Г. В., Науменко Т. С., Половіна О. А. Дошкільнятам про світ природи. Старший дошкільний вік : навч.-метод. посіб. Київ : Генеза, 2013. 106 с.

2. Вахняк Н., Чуксіна. Р. Формування у дошкільників екологічної компетентності щодо світу птахів. Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія : Педагогіка : зб. наук. пр. / Мелітоп. держ. пед. ун-т ім. Богдана Хмельницького. Мелітополь : [б. в.], 2014. № 2. С. 238-242.

3. Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття. від 3 листопада 1993 р. № 896 / Кабінет Міністрів України. 1993. 61 с.

4. Живіріхіна Л. А. Формування екологічної компетентності дошкільників. Таврійський вісник освіти : наук.-метод. журн. / Херсон. акад. неперер. освіти. Херсон : [б. в.], 2014. № 4. С. 69-75.

5. Закон України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. №2628-ІІІ / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України, 2001. № 49. ст.259

6. Лисенко Н. В. Дошкільник і екологія : навч.-метод. посіб. Київ : РУМК, 1991.54 с.

7. Льовочкіна А. М. Основи екологічної психології : навч. посіб. Київ : МАУП, 2004. 136 с.

8. Мусієнко М. М. Екологія : тлумачний словник. Київ: Либідь, 2004. 376 с.

9. Ошуркевич Н. Сучасні педагогічні технології формування природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку. Педагогічний процес: теорія і практика. Київ : Едельвейс, 2018. Вип. 1-2. С. 65-72.

10. Пинзеник О. М. Особливості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку як суб'єктів екологічної освіти та виховання. Актуальні проблеми сучасної дошкільної освіти : зб. тез доповідей Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції, 26жовтня 2017р. Мукачево / Ред.кол. : В.І.Кобаль (гол.ред.) та ін. Мукачево : МДУ, 2017. С. 163-165.

11. Половіна О. А. Формування еколого-природничої компетенції дітей дошкільного віку: здоров'язбережувальний підхід. Молодий вчений. 2018. № 8.1 (60.1) серпень. С.47-53.

12. Реус В. О., Притулик Н. В. Формування емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля у старших дошкільників : навчальний посібник. Чернігів, 2016. 64 с.

13. Чорна Г. В., Скірко Г. З. Формування екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку в різних видах діяльності в природі. Дошкільна педагогіка. Випуск 31. Т. 2. 2021. С. 163-169.

Размещено на Allbest.ru