Вивчення деяких особливостей діяльності підрозділів поліції спеціального призначення зарубіжних країн

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний університет внутрішніх справ

Кафедра тактичної та спеціальної фізичної підготовки

Вивчення деяких особливостей діяльності підрозділів поліції спеціального призначення зарубіжних країн

Микола Олександрович Боровик,кандидат педагогічних наук,

Анотація

Проаналізовано діяльність спеціальних підрозділів поліції таких країн, як Польща, Німеччина та США, аналіз здійснено з метою визначення пріоритетних напрямів формування особистості бійця вітчизняних підрозділів поліції особливого призначення. Під час дослідження було визначено базові принципи та змістові елементи підготовки поліцейських у зазначених країнах.

Охарактеризовано поліцейські функції спеціальних підрозділів поліції, розглянуто умови створення та визначено чинники їх реорганізації. Подано відомості щодо етапів відбору, організаційної структури і матеріально-технічного забезпечення, виокремлено загальні тенденції, характерні для спеціальних підрозділів поліції зазначених країн. Установлено спільні особистісні якості, вдосконалення яких дасть змогу підрозділам поліції особливого призначення ефективно виконувати завдання, що на них покладаються.

Ключові слова: спеціальний підрозділ поліції, загальна підготовка, спеціальна підготовка, організована злочинність, штурм, стрес, екстремальні умови.

Вступ

Зараз важко знайти більш престижне слово, що стосується силових структур та відомств, ніж спецпризначенець. Насамперед це обумовлено деякими особливостями, притаманними саме для цієї професійної діяльності, серед яких особливий статус усередині галузевого відомства, використання специфічного озброєння, оснащення та екіпірування, більш високе фінансування, ретельний відбір кандидатів та особлива програма підготовки, що дає можливість вирішувати екстрені ситуації, рівень яких є настільки складним, досягти якого може бути не до снаги співробітникам оперативно-пошукових підрозділів.

Вивчати історію виникнення спецназу так само цікаво, як і важко. Насамперед це пов'язано з тим, що левова частка відомостей перебуває під грифом «цілком таємно». Слід зазначити, що наразі остаточно не вироблено єдиної думки стосовно появи перших спецпризначенців. Дані, що наводяться в різних джерелах, деколи різняться між собою на тисячоліття. Військові підрозділи, наділені специфічними функціями, для вирішення спеціальних завдань, непритаманних для регулярних військ, зустрічались у лавах армій стародавнього світу.

Однак більшість джерел дотримується думки, що активний розвиток сил спеціального призначення почався у першій половині ХХ століття, бо саме тоді почали створювати підрозділи, в які не лише відбирали найкращих солдат, але й забезпечували їх відповідною підготовкою.

Велика кількість авторів під час своїх досліджень розглядає діяльність спецпризначенців у контексті вирішення їх завдань, однак те, за допомогою чого вони спроможні їх вирішувати, та як саме відбувається процес удосконалення бойової майстерності, залишається поза увагою широкого кола дослідників.

Мета і завдання дослідження. Мета статті - визначити пріоритетні напрями вдосконалення службово-бойової підготовки поліцейських підрозділів особливого призначення Національної поліції України.

Завдання дослідження:

1] проаналізувати зарубіжний досвід підготовки спецпризначенців до професійної діяльності в контексті вирішення проблеми формування вольових якостей у вітчизняному науковому дискурсі;

2] розкрити сутність і структуру критеріїв рівня сформованості психофізичної підготовленості, що висуваються до кандидатів на вступ у підрозділи поліції особливого призначення;

3] експериментально дослідити стан вольової організації особистості представників вітчизняних підрозділів поліції особливого призначення.

Методологія дослідження

З метою вирішення поставлених завдань застосовано такі методи дослідження: теоретичні - аналіз, систематизація та узагальнення наукових джерел і нормативно-законодавчих актів - з метою розкриття теоретичних засад діяльності підрозділів поліції особливого призначення; компаративний аналіз - для характеристики зарубіжного досвіду професійної підготовки спецпризначенців; узагальнення, абстрагування та конкретизація - для обґрунтування особистісних характеристик ефективного розвитку досліджуваного феномена; емпіричні - спостереження, бесіда й анкетування - для виявлення рівня сформованості особистісних характеристик, притаманних спецпризначенцям; математичні - для обробки експериментальних даних, кількісного та якісного аналізу емпіричного матеріалу й інтерпретації результатів наукової праці.

Результати дослідження та дискусія

Реформування вітчизняної правоохоронної системи передбачає пошук і впровадження нових підходів до підготовки поліцейських особливого призначення. Важливе теоретичне та практичне значення для цього має досвід бойової підготовки спецпризначенців поліції зарубіжних країн (Жданова та ін., 2014].

Урахування позитивного зарубіжного досвіду сприятиме ефективному вдосконаленню системи підготовки спецпризначенців. У цьому контексті значну наукову цікавість викликають прогресивні здобутки країн, які демонструють високий рівень професійної підготовки поліцейських відповідно до світових стандартів, мають багаті історичні традиції освіти, що сприяє їх провідній ролі в галузі науки й освіти на регіональному та глобальному рівнях, і які накопичили значний досвід проведення спецоперацій. Як свідчать дослідження А. Губанова (цит. за Гопфалов, 2014, с. 134-135], підготовка поліцейських підрозділів спеціального призначення в закордонних країнах ґрунтується на таких принципах:

- орієнтація навчання на конкретний досвід: побудова процесу підготовки має містити конкретні ситуації професійної діяльності, це сприятиме ефективному формуванню вмінь і навичок, набуттю досвіду дій у конкретних умовах, виробленню стратегії поведінки та пошуку рішень у нових ситуаціях;

- орієнтація процесу навчання на концептуалізацію: побудова процесу навчання має бути конкретною та послідовною, сприяти розвитку логічного мислення і стимулювати творчі здібності для генерації нових ідей та концепцій;

- орієнтація на активне експериментування: навчання має стимулювати активність бійців, сприяти самостійному пошуку рішень і дій у нестандартних умовах;

- індивідуальний підхід до слухачів, урахування рівня їхніх знань та розвитку моральних і вольових якостей, особливостей сприйняття, мислення, пам'яті, уваги та реакцій з метою більш ефективного навчання;

- розвиток фізичних якостей у слухачів для підготовки до дій у складних умовах та нетипових ситуаціях діяльності.

До базової бойової підготовки спецпризначенців належать завдання, пов'язані із значними фізичними навантаженнями, серед яких марш-кидки з повним екіпіруванням, подолання природних водних перешкод, тактика рукопашного бою, вміння користуватися холодною та вогнепальною зброєю, навики виживання в екстремальних кліматичних умовах, вміння орієнтуватись на місцевості (Вербин, 2016].

Професійна (спеціальна) підготовка охоплює широкий спектр знань, пов'язаних з вибухотехнікою, роботою з радіостанцією, прониканням у будівлі, відпрацюванням навичок екстремального керування і техніки підводного плавання, знання та використання методів експрес-допиту, вивчення можливостей потенційного супротивника (Підгірний, Рубан, 2016]. Аналіз літературних джерел дає можливість констатувати, що досвід підготовки працівників поліції зарубіжних країн досліджувало чимало вчених, а саме О. Бандурка, В. Біліченко, В. Бондаренко, В. Заросило, Д. Калаянов, В. Підгірний, К. Рубан, С. Циганій, А. Черненко та ін. Дослідники зазначають, що національну систему підготовки поліцейських спеціального призначення необхідно вдосконалювати на основі власного історико-культурного досвіду з урахуванням ментальності населення та досвіду реформування правоохоронних структур зарубіжних країн (Біліченко, 2016].

Однак слід зазначити, що повне відтворення та запровадження системи підготовки спецпризначенців поліції зарубіжних країн в Україні не забезпечить позитивного ефекту, що пов'язано з різними принципами організації поліцейської діяльності, рівнями правової культури населення та соціально-економічними умовами, в яких діють поліцейські служби. Вивчення зарубіжного досвіду не означає його безпосереднє перенесення у практичну діяльність національних органів спеціального призначення. Однак аналіз службової діяльності та використання окремих підходів або елементів, безперечно, є корисними (Логачов, 2001].

Розглянемо деякі питання, пов'язані з діяльністю спеціальних підрозділів поліції у провідних країнах світу. До складу поліції США входить велика кількість різноманітних тактичних підрозділів, однак найбільш відомим є SWAT, що розшифровується як «спеціальна зброя і тактика». Підрозділ був створений у 1967 р. для підтримки Департаменту поліції м. Лос-Анджелес із метою запобігання груповим порушенням публічного порядку, під час яких створювалася загроза цивільним особам та поліцейським.

На початковому етапі своєї діяльності цей спецпідрозділ не мав власної організаційної структури, в ньому проходили службу добровольці, котрі мали первинну військову підготовку і досвід роботи в патрульній поліції. Чисельний склад налічував п'ятнадцять груп по чотири співробітники у кожній, які наділялися спеціальним статусом та додатковим фінансуванням. Окрім боротьби з вуличними заворушеннями, спецпризначенці виконували повсякденні завдання, передбачені для підрозділів патрульної поліції, що негативно впливало на ефективність виконання спеціальних завдань. У подальшому загін SWAT набув самостійного статусу при поліції м. Лос-Анджелес.

Нині регіональні підрозділи SWAT здійснюють свою діяльність у всіх великих містах США та налічують шість підрозділів по одинадцять бійців у кожному, які поділено на відділення по п'ять осіб, очолювані сержантами. До складу відділення, окрім штурмовиків, входить снайпер. Очолює регіональний підрозділ SWAT лейтенант.

Серед основних завдань, передбачених функціональними обов'язками бійця SWAT, слід виділити такі: звільнення заручників, боротьба з груповими порушеннями публічного порядку, забезпечення вогневої підтримки під час затримання підозрюваних, що забарикадувалися, здійснення рейдів, спрямованих на боротьбу з наркомафією, забезпечення периметру безпеки під час офіційних заходів для здійснення контрснайперської діяльності. (Долгополова, Кравченко, 2016).

Кандидатами на посаду оперативника SWAT є діючі працівники поліції, котрі виявили бажання проходити службу в лавах загону, досконально знають законодавчу базу, мають бездоганну характеристику і пройшли співбесіду та письмове психологічне випробування.

Слухачі проходять шестимісячний курс підготовки, який складається з виконання фізичного навантаження, спрямованого на виявлення фізичної витривалості та спритності, поводження з вибухівкою, застосування методів контролю над натовпом, використання службових собак, надання медичної допомоги, набуття навичок скелелазіння та роботи з тросами; особлива увага приділяється відпрацюванню навичок ефективного використання вогнепальної зброї в умовах ближнього бою. До засобів навчання належать штурмовий коридор, у якому відбувається динамічна зачистка тренувального майданчика від уявних цілей, виконання штурму в складі підрозділу, відпрацювання техніки екстремального керування службовим автомобілем, учбове переслідування правопорушника та стрільба по задніх колесах. У звичайний службовий день діяльність співробітника SWAT мало чим відрізняється від службових обов'язків патрульного, однак якщо надходить інформація про виникнення надзвичайної події, спецпризначенці повинні миттєво зібратись і здійснити відповідні дії. З метою скорочення часу реагування бійці SWAT розміщують екіпірування та озброєння в захисних сховищах, розташованих у службовому автомобілі.

Серед озброєння найчастіше використовуються напівавтоматичні пістолети серії М1911, Beretta 92 і Глок. Широкого застосування набули пістолети-кулемети Heckler & Koch MP5, Heckler & Koch UMP, до автоматів слід віднести компактні Colt CAR-15 & M4 та Heckler & Koch G36 & HK 416. Із метою примусового потрапляння до приміщень використовують ручні тарани та набої з властивостями відмикання. Також до нелетальної зброї слід віднести гранати зі сльозогінним газом, світлошумові гранати, електрошокові пристрої та набої, споряджені гумовими зарядами.

GSG 9 (Група охорони кордонів 9) - спеціальний підрозділ федеральної поліції Німеччини. Був створений на тлі невдалих дій поліції Німеччини під час звільнення заручників, захоплених під час проведення Літніх Олімпійських ігор у 1972 р. у м. Мюнхен. Датою створення підрозділу є місяць вересень 1973 р.

На початковому етапі діяльності до підрозділу входило 180 штатних співробітників, які проходили підготовку за методикою тренувань розвідувального підрозділу генерального штабу Сил оборони Ізраїлю. Зараз чисельність GSG 9 становить до 300 осіб, серед яких 200 спецпризначенців. До складу підрозділу належать штаб, 4 оперативні групи по 30 бійців у кожній, які діляться по 5 бійців на одного управлінця, а також групи оснащення, зв'язку, гелікоптерна, інженерна й учбова. Кожній оперативній групі притаманна власна спеціалізація. Так, перша та четверта групи забезпечують розвідувальну, мінно-вибухову діяльність, пошук та спостереження за особами, до цих груп потрапляють бійці GSG 9, які пройшли курси підвищення кваліфікації та мають навики здійснення поверхневого спостереження. Найбільш ефективним віковим показником розвідувальних груп є співвідношення: 25 % осіб - молодші двадцяти п'яти років, 25 % - старші тридцяти п'яти років. Завданням другої оперативної групи є звільнення морських суден у разі їх захоплення. Службовці третьої оперативної групи є кваліфікованими парашутистами-десантниками (Заросило, Федченко, 2016].

Основними завданнями спецпідрозділу поліції GSG 9 є такі: звільнення заручників, участь у міжнародних поліцейських місіях у межах діяльності ЕС та ООН, розроблення та впровадження новітніх методів, тактики й техніки, а також спеціальних засобів управління оперативною роботою, проведення оперативних дій із застосуванням сучасних транспортних засобів, зокрема на воді. Кандидатами на вступ до GSG 9 є співробітники поліції Німеччини з досвідом роботи не менше двох років, які виявили бажання проходити службу в лавах GSG 9. Під час відбору кандидат проходить медичне обстеження, вирішує психологічні тести, складає чотириденний іспит, під час якого перевіряють рівень розвитку фізичних якостей, таких як сила, швидкість і фізична витривалість.

Чотириденний іспит спрямовано на перевірку рівня фізичної підготовленості, він охоплює біг по пересічній місцевості на дистанцію 5000 м, яку необхідно подолати швидше ніж за 23 хв, біг 100 м, цю відстань треба подолати швидше ніж за 13,4 с, стрибок у довжину з місця (не менше 240 см], виконання семи підтягувань на високій перекладині, жим штанги лежачи - мінімум 5 повторень з вагою 75 % від ваги власного тіла та подолання військової смуги перешкод. Завершується відбір до GSG 9 перевіркою навичок із безпечного поводження зі зброєю і влучної стрільби та особистою співбесідою в формі мультимедійного інтерв'ю. Аналіз показує, що лише 15 % охочих отримують позитивні бали, необхідні для потрапляння до GSG 9. Процес підготовки триває 6 місяців, протягом перших чотирнадцяти тижнів слухачі опановують базову підготовку, а саме тактичну, домедичну й вогневу і тактику самозахисту, вдосконалюють навички екстремального керування транспортними засобами. Також на цьому етапі підготовки застосовують метод «жорсткого тижня», що характеризується значними фізичними та психологічними навантаженнями. Решту 8 тижнів слухачі проходять підвищення кваліфікації безпосередньо в оперативній групі, зважаючи на її спеціалізацію. поліція особливий польща німеччина

Бійці підрозділу поліції GSG 9 щорічно здійснюють обмін досвідом та проходять курси підвищення кваліфікації разом з міжнародними спецпідрозділами поліції, серед яких спецпідрозділ поліції Гонконгу GDU (Hong Kong's Special Duties Unit), спеціальний підрозділ GEO (Іспанія) і SWAT (Special weapons and tactics group - США). Крім того, співробітники підрозділу GSG 9 постійно беруть участь у щорічному турнірі серед антитерористичних спецпідрозділів «SWAT World Challenge».

Що стосується матеріально-технічного забезпечення підрозділу GSG 9, то воно перебуває на високому рівні, бійців забезпечено засобами індивідуального захисту, серед яких слід відмітити шоломи з умонтованими пристроями радіозв'язку, додатково захищені від прослуховування. Повсякденна форма одягу бійця GSG 9 - комбінезон темно-зеленого або коричневого кольору, що характеризується особливою міцністю. Спецпідрозділ забезпечено широким спектром службових транспортних засобів, серед яких позашляховики, мотоцикли, мікроавтобуси, вантажівки, бронетранспортери, гелікоптери та засоби повітряної розвідки.

У використанні вогнепальної зброї перевага віддається пістолетам-кулеметам, обладнаним пристроями нічного бачення, серед яких НК МР5, також спецпризначенці застосовують автоматичні гвинтівки, такі як Steyr AUG, G36, НК SL8, та снайперські гвинтівки НК G22 і НК PSG-1, серед пістолетів слід відмітити пістолет, обладнаний глушником OHWS. За необхідності бійці спецпідрозділу GSG 9 застосовують спецзасоби, світлозвукові гранати та набої, споряджені термічними зарядами з метою створення осередків пожежі для примусової зупинки броньованої техніки (Черненко, 2016). У середині 70-х років минулого століття ситуація з розповсюдженням тероризму на території Польщі досягла свого апогею, що спонукало керівництво МВС Польщі створити спеціальний підрозділ поліції, до основних повноважень якого належало вирішення найбільш небезпечних ситуацій, що загрожували суспільству. Одним із перших спецпідрозділів антитерору був Сектор охорони МВС Польщі, початком діяльності якого вважають травень 1976 р. Під час його створення за основу було обрано концепцію аналогічного підрозділу

OSASTO поліції Фінляндії. У відборі взяли участь чотириста поліцейських м. Варшава, з яких успішно скласти вступні випробування спромоглися лише 47 осіб, які згодом стали осередком підрозділу. У період 1980-1990 рр. чисельність підрозділу зросла до 237 осіб, що було зумовлено погіршенням суспільно-політичної ситуації в країні, яскравим прикладом чого є те, що за зазначений період було вчинено 22 спроби незаконного заволодіння літаками, 8 з яких завершились успіхом. Окрім охорони літаків, діяльність спецпідрозділу була спрямована на затримання озброєних правопорушників, боротьбу з організованою злочинністю, участь у пошуку потопаючих та охорону УІР-осіб (Мозоль, 2016].

Останнє десятиріччя XX століття в Польщі характеризується пом'якшенням вимог паспортно-візового контролю, що вплинуло на істотне зменшення напруги в суспільстві та проведення реорганізації підрозділу Сектору охорони МВС Польщі. Так було зменшено кількість його бійців до 202, а також було змінено назву підрозділу на «антитерористичний відділ столичного департаменту поліції». На базі загону було створено навчальний центр, лави якого поповнились інструкторами піротехнічно-вибухової справи та переговорною командою спеціалістів-психологів. У 2000 р. в Центральному аеропорту м. Варшава було створено самостійну антитерористичну команду, в цьому ж році вона та Сектор охорони МВС отримали єдину назву - незалежні антитерористичні поліцейські команди ^РАР), що дозволило здійснити організацію цих підрозділів і вдосконалити їх спорядження та підготовку. Події 2001 р. в Нью-Йорку та 2002 р. в Москві послугували новим поштовхом до зміцнення та реорганізації антитерористичних підрозділів Польщі. У другій половині 2002 р. було створено самостійний спецпідрозділ поліції, а саме Управління антитерористичних операцій, яке підпорядковувалось безпосередньо керівникові Головного поліцейського управління Польщі. Крім цього, був створений ще один спецпідрозділ поліції - бойове управління, головним завданням якого було забезпечення супроводу під час проведення слідчих дій. Незабаром бойове управління поліції отримало рівний з іншими антитерористичними підрозділами статус і його було перейменовано у Бюро антитерористичних операцій - ВОА. На той момент чисельність підрозділу становила 170 осіб, до головних завдань яких належало проведення антитерористичних операцій на всій території Польщі, здійснення контролю та навчання інших підрозділів поліції та розроблення єдиної тактики дій під час проведення спецоперацій. Зараз підрозділ поліції BOA складається з двох бойових відділів, відділу навчання, оперативної підтримки, технічної підтримки, команди з міжнародної координації, керівника та його заступників - усього до 200 співробітників.

Бюро антитерористичних операцій здійснює свою діяльність у межах робочої групи ATLAS, що об'єднує спецпідрозділи поліції країн Європейського Союзу. Головними завданнями, які виконують бійці BOA, є боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, поряд із цим на спецпідрозділ BOA покладено ще низку обов'язків, серед яких участь у ліквідації техногенних катастроф, проведення переговорів з особами, котрі забарикадувалися, здійснення силової підтримки інших поліцейських підрозділів, проведення розмінування вибухонебезпечних предметів, охорона осіб, котрі є учасниками кримінального судочинства, участь у міжнародних навчаннях і координація та підготовка інших поліцейських підрозділів Польщі. До претендентів на вступ до лав спецпідрозділу BOA висувають такі вимоги: вік від 24-х до 30-ти років, психологічна стійкість і фізична загартованість; попередня служба в поліції не є обов'язковою, однак кандидатам необхідно пройти базовий поліцейський курс навчання. Після перевірки рівня фізичної підготовленості та психологічної стійкості на 9-місяч- ний курс підготовки потрапляє не більше 15 % від початкової кількості кандидатів.

Базовий курс підготовки складається з виконання тесту Купера (біг протягом 12 хв на дистанцію не менше 3000 м), подолання спеціальної смуги перешкод, лазіння по канату заввишки 5 м два рази поспіль без допомоги ніг, жим штанги лежачи - 10 повторень з вагою, еквівалентною вазі тіла слухача, підтягування на високій перекладині - 25 повторень, згинання та розгинання рук в упорі лежачи - 50 повторень, плавання на дистанцію 200 м не повільніше за 4 хв, плавання під водою на дистанцію 25 м, стрибок у воду з висоти 10 м та 48-годинний вихід у високогір'я (Бондаренко, 2017).

Навчання здійснюється на території підрозділу та має безперервний характер, під час якого відпрацьовується стрільба в умовах замкнутого простору, потрапляння до приміщень за допомогою вибухових пристроїв, звільнення заручників, які утримуються в транспортних засобах та будівлях, виконуються стрибки з парашутом із використанням гелікоптерів. Особлива увага приділяється медичній допомозі з метою надання слухачам базових навичок із надання медичної допомоги постраждалим під час проведення спецоперацій. Бійці Бюро антитерористичних операцій (BOA] забезпечуються новітніми зразками зброї та засобами індивідуального захисту, серед яких 9-мм пістолети Glock 17 та Walther P-99, пістолети-кулемети MP-5, MP-5 SD6 з глушником, штурмова гвинтівка G-36, карабін G-36 KA1 з оптичним прицілом, снайперські гвинтівки Sako TRG-21 та TRG-22 7.62 x51 mm NATO, 7,62-мм кулемет Калашникова ПКМ, а також 40-мм ручний гранатомет HK69 A1. Залежно від місця проведення спецоперації (міської забудови чи сільської місцевості) бійці BOA використовують різноманітний камуфляж. Формений однострій складається із захисної маски на обличчя, захисних рукавиць, виготовлених з кевлару, захисних окулярів, налокітників та наколінників і захисного шолома, виготовленого зі склопластику Pro-Tec A-Alpha. Кожного співробітника BOA забезпечено бронежилетом марки «Moratex». Із транспортних засобів використовуються броньовані автомобілі марок «Land Rover Defender», «Ford Transit» і «Toyota». Для подолання значних відстаней або з метою швидкого реагування на ситуацію використовуються гелікоптери. Аналіз практичних засад функціонування спецпідрозділів поліції зарубіжних країн дозволив дійти висновку, що, попри те, що кожна країна має власну систему підготовки спецпризначенців, існують спільні тенденції, характерні для більшості зарубіжних країн, а саме: підвищені вимоги й жорстко регламентований відбір кандидатів на службу в спецпідрозділ, особливий статус усередині галузевого відомства, тотожні функціональні обов'язки, наявність спеціальних засобів захисту та нападу й використання системи професійної підготовки майбутніх спецпризначенців, що охоплює фізичну, поліцейську (тактичну й оперативну), вогневу, правову, психологічну, медичну, вибухотехнічну та дайверську підготовку. Під час виконання завдання, пов'язаного з ризиком для життя, перед бійцем спецпідрозділу може постати питання про інстинкт самозбереження, однак, як показує теоретичний аналіз, у підґрунті цього відчуття лежать страх та переживання безпорадності, що може зумовлювати некеровану поведінку, іноді з повною втратою самоконтролю, почуття обов'язку й честі. Слід зауважити, що в такому стані бійцем спецпідрозділу може оволодіти паніка, яка має заразливий характер і може швидко охоплювати всю бойову групу (Клименко, 2018). Важливими якостями, які мусить мати спецпризначенець та які дадуть змогу контролювати власні дії в екстремальних умовах, є наполегливість, самовладання, самостійність та рішучість (Боровик, 2019, с. 64).

Таблиця 1

Бланк опитувальника за методикою «Вольова регуляція особистості»

Отримані твердження підтверджуються анкетуванням, що проводилися з особовим складом роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП України в Харківській області. Воно робилося на основі методики «Вольова регуляція особистості», розробленої М. С. Гуткіним і Г. Ф. Міхальченко.

Суть методики полягає у наданні відповідей на питання, спрямовані на з'ясування деяких особливостей особистості. Відповідаючи на кожне із 56 питань, необхідно у графі відповідей поставити знак «+» навпроти обраного варіанта. Варіанти відповідей: «Так», «Скоріше так, ніж ні», «Скоріше ні, ніж так», «Ні».

Обробка та інтерпретація результатів

Після заповнення опитувальника були отримані ключі відповідей (табл. 2). У таблиці-ключі знак «№» означає номер твердження в опитувальнику. У ній необхідно обвести бал, що стоїть на тому місці, де під час заповнення опитувальника ви поставили знак «+».

Таблиця 1

Умовні позначення:

Ц - ціннісно-смислова організація особистості.

О - організація діяльності. Р - рішучість.

Н - наполегливість. С - самовладання.

См - самостійність. Л - показник брехні.

В - загальний показник, що характеризує вольову організацію особистості.

Значення загального показника суми отриманих балів (В):

0-48 балів - вольові якості особистості потребують тренування та розвитку. Рекомендується серйозна робота із самовиховання.

49-96 балів - вольові якості особистості розвинено достатньою мірою.

97-144 бали - показник високого рівня вольової організації особистості, що свідчить про здатність з достатнім ступенем усвідомленості й відчуття реальності визначати для себе цілі, шляхи та способи їх досягнення. Однак необхідно пам'ятати, що завжди є небезпека ослаблення вольових якостей. Приклад: на твердження № 8 опитуваний відповів «скоріше так, ніж ні» і поставив в опитувальнику знак «+» у другій колонці. Значить, у таблиці-ключі навпроти № 8 необхідно обвести кружечком цифру 2.

Набрані бали додаються по вертикалі окремо щодо кожної колонки. Результат фіксується внизу колонки. Далі додаються результати перших шести колонок. Сума фіксується під індексом В. Результат сьомої колонки сюди не входить і розглядається окремо.

Анкетування проводилось у жовтні місяці 2021 року, участь у ньому взяли 52 особи зазначеного підрозділу, отримані дані подано в таблиці 3.

Таблиця 3

Abstract

Study of some features of the foreign countries special police units activities

Borovyk M. O.

The activity of special police units of such countries as Poland, Germany and the USA has been analyzed. The analysis has been carried out in order to determine the priority areas of the domestic special police units member's personality formation, as well as іп the extreme combat conditions.

In the process of theoretical, the basic principles of training police officers serving in special police units of foreign countries have been determined.

The study of special literature has made it possible to state that the training of future officers of the special police units will consist of two key structural elements, namely basic training, including physical, psychological, medical and fire training, and special training, the essence of whish is to acquire and improve skills related to the profile of the special police units. The latter involves the acquisition of knowledge of mine action, techniques for using a radio station, techniques of forced entry into the building and release of hostages, skills of extreme control and techniques of aiming fire at the vehicle, scuba diving techniques and express interrogation methods.

A general description of the police functions of special police units in countries such as Poland, Germany and the United States is given. The conditions that prompted the creation of new police units with special functions in these countries are considered, the factors of their reorganization from the beginning to the present are determined. Information on the stages of selection, organizational structure and logistics is provided. The general tendencies characteristic of special police divisions of the mentioned countries are singled out, among which there are increased requirements and strictly regulated selection, special status within the branch department and identical functional responsibilities.

Taking into account the requirements for special forces, they will be able to perform tasks effectively if they have certain qualities, including, in our opinion, persistence, self-control, independence and determination.

The separation of these qualities in the future will allow to consider the implementation of the latest tools and methods in the training of members of domestic special police units.

Key words: special police unit, general training, special training, organized crime, assault, stress, extreme conditions.

Размещено на Allbest.ru