Аналіз сучасних програм розвитку дитини у контексті реалізації ідей педагогіки партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

Аналіз сучасних програм розвитку дитини у контексті реалізації ідей педагогіки партнерства

Апрєлєва Ірина Вікторівна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики дошкільної освіти



Анотація

У статті здійснено аналіз державних базових програм розвитку дитини рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в закладах дошкільної освіти.

Визначено основні шляхи здійснення реформування освітньої системи України у світлі її інтеграції у європейський освітній простір, упровадження освітньої реформи «Нова Українська школа». У хронологічному порядку наведено історію наукової розробки ідей особистісно орієнтованого навчання, особливості їх упровадження в систему роботи з дошкільниками як підґрунтя педагогіки партнерства.

Надано характеристику принципів та ідей педагогіки партнерства, розкрито їх сутність, з'ясовано умови їх ефективної реалізації в освітньому процесі сучасного закладу освіти. Автором окреслені вимоги щодо формування у вихованців функцій, які визначають особливості взаємодії в системі дорослий - дитина під час організації освітньої діяльності.

Перелічено вихідні положення, яких дотримуються авторські колективи програм, з метою відповідності останніх вимогам педагогіки партнерства.

Автором проведено стислий аналіз відповідності цілей програм, розроблених для закладів дошкільної освіти вимогам педагогіки партнерства. Здійснено порівняльну характеристику реалізації принципів педагогіки партнерства в системі дитина - педагог - батьки чинних програм.

Окремо визначено особливості застосування ігор та упровадження сучасної моделі навчання в грі з метою дотримання ідей педагогіки партнерства. Підкреслено роль психологічної складової у процесі реалізації ідей педагогіки партнерства. Визначено роль рефлексії, емпатії, психологічної підтримки дошкільників у процесі освітнього процесу, який побудовано на основі принципів педагогіки партнерства.

Автором перелічено вимоги, що їх висувають до особистості педагога, який упроваджує у свою професійну діяльність принципи та ідеї педагогіки партнерства. Окремо розкрито поняття «педагогічна доброта» як спосіб втілення особистісного підходу до дітей.

У статті зроблено висновки про практичну доцільність перебудови освітнього процесу відповідно до принципів педагогіки партнерства. Окреслено перспективи подальшої роботи над цим питанням шляхом упровадження технології формування творчої особистості.

Ключові слова: особистісно-орієнтована технологія, педагогіка партнерства, державна базова програма; рефлексія; педагогічна доброта; ситуація успіху; особистісно-орієнтована педагогічна ситуація.



Abstract

Analysis of current child development programs in the context of the implementation of the ideas of pedagogy of partnership

Aprielieva Iryna Viktorovna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of theory and methods of preschool education Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy

The article contains an analysis of the national basic programs for the development of children, recommended by the Ministry of Education and Science of Ukraine for selection in the foundations of preschool education.

The main ways of reforming the educational system of Ukraine in the light of its integration into the European educational space, the implementation of educational reform «New Ukrainian School» are identified. The history of scientific development of ideas of personality-oriented learning, features of their introduction into the system of work with preschoolers as a basis of partnership pedagogy is given in chronological order.

The principles and ideas of partnership pedagogy are described, their essence is revealed, the conditions of their effective realization in the educational process of a modern educational institution are clarified. The author outlines the requirements for the formation of pupils' functions, which determine the features of interaction in the system of adult - child during the organization of educational activities. Changes have been made to the provisions, which are supported by the author's teams of programs, with the method of the validity of the remaining pedagogical partnerships.

The author conducted a brief analysis of the compliance of the goals of the programs developed for preschool institutions with the requirements of partnership pedagogy. A comparative description of the implementation of the principles of partnership pedagogy in the system of child - teacher - parents of existing programs.

The characteristics of the use of games and the introduction of a modern model of learning in the game in order to comply with the ideas of partnership pedagogy are identified. The role of the psychological component in the process of implementing the ideas of partnership pedagogy is emphasized. The role of reflection, empathy, psychological support of preschoolers in the educational process, which is based on the principles of partnership pedagogy, is determined.

The author lists the requirements for the personality of a teacher who implements in his professional activity the principles and ideas of partnership pedagogy. The concept of «pedagogical kindness» as a way of embodying a personal approach to children is revealed separately.

The article draws conclusions about the practical feasibility of restructuring the educational process in accordance with the principles of partnership pedagogy. Prospects for further work on this issue by introducing the technology of forming a creative personality are outlined.

Keywords: personality-oriented technology, pedagogy of partnership, state basic program; reflection; I-concept; pedagogical kindness; success situation; personality - oriented pedagogical situation.



Основна частина

Постановка У зв'язку із осучасненням вітчизняної системи освіти, вченими переосмислюється організація навчально-виховного процесу в закладах дошкільної освіти з позиції нових концептуальних підходів: діяльнісного, особистісно-орієнтованого, компетентнісного. На думку О. Пєхоти, головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить у площині вирішення проблем розвитку особистості дитини та педагога, технологізації цього процесу [4, c. 8].

За І. Якиманською, особистісно орієнтоване навчання - це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти [4, c. 31-32].

Основними шляхами здійснення реформування освітньої системи в Україні можна вважати наступні:

- створення сучасного предметно-орієнтованого та освітньо-інформаційного середовища, його технологізація на основі упровадження комп'ютерних та мережевих технологій;

- застосування розгалуженої мережі засобів комунікації шляхом опанування вихованців закладів дошкільної освіти, учнів та студентів навичками «навігації» в інформаційному просторі;

- соціальні перетворення і нове педагогічне мислення, що ґрунтується на новітніх досягненнях педагогіки, психології та соціології та має на меті гуманізацію освітньо-виховного процесу, врахування траєкторії індивідуального розвитку кожної особистості;

- врахування надбань етнопедагогіки.

Упровадження в освітню галузь сучасних програм розвитку та інноваційних педагогічних технологій має для нашої країни не тільки теоретичне, але й практичне значення, оскільки надає можливість сформувати і виховати високоморальну, духовну, інтелектуально, творчо та фізично розвинену особистість, справжнього патріота.

Гуманізація освітньої галузі, її переорієнтація на підтримку та розвиток особистого потенціалу кожного вихованця (учня, студента) вже стала нашою реальністю, але на сьогоднішній день система навчання ще не повною мірою психологічно та валеологічно обґрунтована. О. Пєхота зазначає, що сучасний процес навчання здебільшого сконструйований як система психологічного насильства…, тому що дітям часто свідомо пропонуються такі вимоги, які вони виконувати не в змозі [4, с. 9].

Незважаючи на те, що програми розвитку та педагогічні технології набули широкого поширення, залишаються проблеми, які потребують подальшого розв'язання:

- не визначені методологія вибору та механізми реалізації особистісно орієнтованих педагогічних технологій;

- педагогами-практиками використовуються окремі форми та методи навчання, що становлять лише розрізнені складові обраної педагогічної технології;

- не розробляються індивідуальні освітні програми особистісного розвитку дошкільників, учнів, студентів.

Під індивідуальною освітньою програмою на сьогоднішній час розуміють індивідуальний освітній маршрут вихованця, що проектується з урахуванням його схильностей та індивідуальних можливостей і є реалізацією принципу особистісної орієнтації освітнього процесу [2, с. 213].

Здійснити реальні системні дії щодо усунення авторитарної та дидактоцентричної педагогіки можливо шляхом ствердження та підтримки варіантів розвивальних технологій, спрямованих на комплексний розвиток фізичного, психічного, духовного, що побудовані на основі особистісно орієнтованого педагогічного процесу. Серед них провідне місце займає педагогіка партнерства, в основу якої покладено глибоке розуміння і гуманний підхід до особистості дитини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням оновлення освітнього процесу в закладах дошкільної освіти та впровадження якісного змісту освітніх програм в практику роботи з дітьми присвячено наукові здобутки Л. Артемової, А. Богуш, Н Гавриш, О. Кононко, О. Райпольської, К. Крутій, Т. Піроженко. В освітньому просторі України для роботи з дітьми раннього та дошкільного віку розроблено та рекомендовано програми різних видів.

Мета статті - аналіз сучасних програм розвитку дитини у контексті реалізації ідей педагогіки партнерства.

Виклад основного матеріалу. Наукові передумови виникнення особистісно-орієнтованого підходу, проведення освітньої діяльності на основі педагогіки партнерства були виділені як самостійний напрям у науці в 50 - ті роки ХХ століття. Гуманістичний підхід розглядав людину як «відкриту можливість» для самоактуалізації. Людина - це активна творча істота, яка в змозі впливати на свою долю.

У витоків наукового обґрунтування проблеми особистісно-орієнтованого підходу стояли такі зарубіжні вчені: Р. Бернс, К. Гольдштейн, А. Маслоу, Р. Мей, Дж. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкль, Е. Фром, К. Хорні. Представниками напрямку гуманістичної психології було висунуте твердження про те, що повноцінне виховання можливе лише в тому випадку, коли школа слугуватиме лабораторією для відкриття унікального «Я кожної дитини» [2, с. 195-196].

У 70-90 роки ХХ століття питання упровадження в практику роботи закладів освіти особистісного підходу було розглянуто у працях І. Беха, І. Кона, А. Петровського, В. Сухомлинського, Б. Федоришина.

Надалі ідеї особистісно-орієнтованого було розкрито у працях О. Асмолова, В. Давидова, В. Моляко, Л. Проколієнко, В. Слоліна, Т. Титаренко.

На території колишнього СНД поглиблено досліджують це питання С. Рибалка, І. Якиманська та інші вчені. Так, В. Сєріков наполягає на тому, що за дитиною необхідно визнати право на самовизначення та самореалізацію в процесі пізнання через оволодіння власними способами освітньої діяльності [4, с. 29].

Педагогіка партнерства - чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (педагогів, дошкільників, учнів, студентів). Вона ґрунтується на наступних ідеях:

- навчання без примусу (усунути почуття страху в дитині під час заняття);

- пропагування ідеї складної мети (педагог ставить складну мету, вселяючи впевненість, що вона буде досягнута);

- опора (дорослий впроваджує у предметно-словесну інформацію різноманітні опорні сигнали, образні схеми, що є засобами розвитку пам'яті, просторової уяви, алгоритмічних форм мислення);

- вільний вибір;

- випередження;

- ідея великих блоків [2, с. 189-190].

Принципи педагогіки партнерства: повага до особистості, доброзичливість і позитивне ставлення, довіра у відносинах, розподілене лідерство, принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей).

Основоположниками цієї теорії можна вважати Ш. Амонашвілі, В. Лисенкову, А. Макаренка, В. Сухомлинського, В. Шаталова, С. Шацького.

Так, В. Сухомлинський вважав, що під час освітнього процесу необхідно реалізовувати принципи демократизму, рівності, партнерства в суб'єкт - суб'єктних відносинах педагога та дитини. Ш. Амонашвілі наголошував: «Заохочуйте дітей до оновлення, якщо ви хочете виховати в них риси нової людини», що в кінцевому підсумку і є суттю педагогіки партнерства. [7, с. 48]. На правах партнерів дорослий та вихованець разом розробляють цілі, зміст, надають оцінки. За таких умов вони перебувають у стані співпраці та співтворчості [8, с. 105].

Є. Ільїн визначає партнерство як сумісну розвиваючу діяльність дорослих і дітей, що побудована на порозумінні, проникненні в духовний світ одне одного, сумісному аналізі ходу та результатів діяльності. Мета партнерства - здійснити перехід від педагогіки вимог до педагогіки відносин, гуманно-особистісного підходу до дитини, єдності навчання та виховання [7, с. 134].

Педагогіка партнерства вимагає нового погляду на систему освітньої діяльності. З метою реалізації проголошених нею принципів педагогам необхідно вносити докорінні зміни у структуру занять (уроків, лекцій).

Іншою стає мотивація дітей (навчання без примусу). Мета педагога на цьому етапі - зосередити увагу на проблемі та викликати стійкий інтерес до теми. Важливо знайти компроміс між ідеєю «іти за дитиною та її інтересами», або застосовувати методи, що діють як частковий примус. У своїх працях К. Ушинський наголошував, що навчаючи дитину, її необхідно зацікавити. Він наполягав на тому, що тут треба знати міру й не захоплюватись цим, бо навчання є нелегкою розумовою працею. Видатний педагог підкреслював, що дитина відчуватиме нелегкий тягар опанування знаннями, підсвідомо уникаючи його: «Мріяти - легко і приємно, думати - важко». Щоб здолати цей опір дорослому потрібно застосовувати і «збудження» інтересу, й зацікавленість, і примус [7, с. 76].

Оголошення теми та очікування результатів, тобто пропагування ідеї складної мети. Педагог повинен пояснити дітям зміст їх діяльності, кінцевий результат та власні очікування від їх сумісної праці.

Надання необхідної інформації (використання опори). Педагогу доцільно використовувати різні види наочності, роздатковий матеріал, що дозволяє реалізувати «золоте правило дидактики» за Я.-А. Коменським.

Ідея вільного вибору реалізується у процесі практичного засвоєння матеріалу. Досягнення поставлених цілей. На цьому етапі корисно дотримуватись наступного алгоритму:

- інструктування (пояснення мети виконання завдання, надання інструкцій (порад, правил) її виконання, закріплення послідовності дій та допомога в усвідомленні кількості часу, що надано для виконання певних вправ;

- об'єднання в групи, трійки, пари тощо, розподіл ролей;

- виконання дітьми вправ та завдань, під час яких вихователь (вчитель, викладач) є організатором, помічником, намагаючись при цьому надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у процесі взаємодії. При цьому доцільно створювати «ситуацію успіху» за А. Бєлкіним. В. Сухомлинський радив виховувати у дітей прагнення пізнавати навколишній світ, виконуючи складні розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо; розвивати вміння доказово відстоювати свої думки й погляди. Прагнення своєю розумовою та іншою працею щось довести, утвердити, відстояти [7, с. 66];

- презентація виконаного завдання. На цьому етапі провідним методом стає самооцінка;

- оцінювання результатів потребує відповідей на декілька запитань: що було зроблено?; чи досягнуто поставлені цілі?; як можна використати отримані знання надалі?; що сподобалось під час заняття (на уроці, під час лекції)?

Реалізація ідей педагогіки партнерства неможлива без упровадження в практику роботи з дітьми педагогічної технології «Створення ситуації успіху» (за А. Бєлкіним). Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху - поєднання умов, що забезпечують успіх як результат цієї ситуації; це те, що може організувати педагог для успішного навчання дитини і досягнення нею радості. Педагог при цьому повинен допомогти вихованцю зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, пояснити, що для досягнення результату необхідно додавати зусилля [4, с. 198-201]. Ситуація успіху неможлива без активної партнерської взаємодії батьків, дітей та педагога. Саме тому одним із дієвих прийомів цієї педагогічної технології є «сімейна радість». Цим прийомом володіють лише батьки, які здатні тверезо глянути на можливості своїх дітей, реально оцінити їх досягнення.

Педагогіка партнерства висуває цілий ряд вимог до вихователя (вчителя, викладача): важливо розуміти внутрішній світ дитини, розуміти її переживання, мати «педагогічну доброту», що вимагає високого рівня психологічної компетентності. У Базовому компоненті дошкільної освіти вихователі та педагоги дитячих дошкільних закладів визначаються як фасилітатори розвитку дитячої особистості. Тобто головне завдання дорослих у ДНЗ - створення сприятливих умов для формування дитини, її світогляду та світосприйняття, інтелектуальної та емоційної безпеки. Педагогічна доброта - здатність педагога усвідомлено будувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їх розвитку [4, с. 211]. Також вихователь повинен мати внутрішній потяг до самовдосконалення, вбачати сенс у творчому пошуку разом з вихованцями (учнями, студентами). До того ж, педагог повинен бути толерантним, емпатійним, мати високорозвинені комунікативні навички.

Ідеї педагогіки партнерства знаходять своє відображення у освітніх програмах, схвалених Міністерством освіти і науки України (Лист МОН від 09.08.2021 №1/9-404 «Про переліки навчальної літератури та навчальних програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в освітньому процесі закладів освіти у 2021/2022 навчальному році») [6]. Концептуальні засади програм узгоджені з пріоритетами загальнолюдських цінностей та стверджують ідеї педагогіки гідності, педагогіка співпраці, педагогіка розвитку.

Державна базова програма - програма, в якій конкретизуються вимоги Базового компонента дошкільної освіти як державного освітнього стандарту та визначаються основні концептуальні засади, пріоритетні завдання (розвивальні, навчальні, виховні), змістовні складові освітньої діяльності, орієнтовні обсяги змісту дошкільної освіти; наводяться критерії розвиненості, вихованості й навченості дітей, розроблені з науково обґрунтованими нормами фізичного й психічного розвитку дитини на кожному віковому етапі дошкільного дитинства [2, с. 64].

Науково-методичний супровід дошкільної освіти відіграє вагому роль у наданні якості освітніх послуг. Кожна з чинних програм розроблена відповідно до Базового компонента дошкільної освіти (державний стандарт дошкільної освіти), де відображено вимоги до змісту дошкільної освіти згідно з викликами сьогодення. Всі програми узгоджені з концепцією та програмою «Нова українська школа» (НУШ), враховують принципи особистісно-орієнтованого навчання, педагогіки партнерства, про що свідчить мета та завдання, які ставлять перед собою їх авторські колективи.

Так, у освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина» (далі - програма «Дитина») автори проголошують принцип модеративно-фасилітарної допомоги дітям, батькам та педагогам. Вони наголошують на тому, що діяльність педагогів закладів дошкільної освіти всіх видів, типів та форм власності «має бути переорієнтовано з питань забезпечення дітей знаннями й розширення світогляду на щоденне опрацювання пізнавальних та особистісних проблем, пошук важливих рішень у спільній діяльності, застосування умінь з урахуванням соціальних, міжособистісних і предметних контекстів…, що забезпечує досягнення взаєморозуміння з оточуючим світом і внутрішню гармонію [1, с. 8]. Саме такий підхід (ідея навчання без примусу) до взаємодії дитина - дорослий у сучасному освітньому процесі передбачає педагогіка партнерства. Також програмою «Дитина» передбачено упровадження нетрадиційних форм роботи з дітьми та батьками, що дозволяє створити умови для опанування дітьми навчальним матеріалом великими блоками, з опорою на різні види наочності, а також вільного вибору.

У програмі розвитку дитини від народження до шести років «Я у Світі» проголошується принцип активності, відповідно до якого дитина - активний суб'єкт життєдіяльності зі своїм індивідуальним досвідом та особливим сприйманням світу. Педагог ставиться до неї як до особи, яка має право на власний вибір, самостійні рішення, свої переваги, особистий час, задоволення основних потреб, усамітнення, відстоювання власної гідності. Педагогіка співробітництва реалізується завдяки дотриманню ідей навчання без примусу та вільного вибору.

Автори програми «Впевнений старт» пропонують реалізовувати принципи педагогіки партнерства завдяки розподілу освітнього матеріалу, що подається у певній послідовності великими блоками та має ускладнення. До кожного блоку розроблена та рекомендована спеціальна наочність (навчальні тематичні плакати, мультфільми, робочі зошити тощо). Тим самим реалізується ідея опори. Авторський колектив пропонує застосовувати у освітньому процесі інтерактивні форми роботи з дітьми та батьками, що сприяє створенню атмосфери співробітництва, вільного вибору під час занять та інших видів діяльності упродовж дня.

Програма «Українське дошкілля» спрямована на формування у дітей різного віку відповідних рівнів компетентності у процесі різних видів організації освітньої діяльності. Авторами передбачено пропагування ідеї складної мети, визначено механізми психолого-педагогічної підтримки дошкільників під час різних видів і типів занять. Висунуто ідею випередження з урахуванням «зони найближчого розвитку» вихованців, за Л. Виготським.

Програми орієнтовані на реалізацію основних принципів дитиноцентриського підходу, закликають педагогів враховувати вікові та індивідуальні особливості формування особистості дошкільників, надають можливість розробити індивідуальну траєкторію розвитку кожного вихованця.

Автори програм, про які йшлося вище, дотримуються таких вихідних положень:

- пріоритетними є індивідуальність, самоцінність, самобутність вихованця як носія суб'єктивного досвіду;

- при конструюванні та реалізації завдань освітнього процесу доцільно орієнтуватись на індивідуальну траєкторію розвитку кожної дитини;

- необхідно створити умови для формування пізнавальних здібностей та критичного мислення дошкільників на основі опанування ними відповідними знаннями, вміннями та навичками.

Автори програм, що зараз використовуються в закладах дошкільної освіти, націлюють вихователів на перебудову освітнього процесу з метою реалізації принципів та ідей педагогіки партнерства. Особливе значення набувають сучасні способи подання навчального матеріалу, що були запропоновані І. Якиманською [4, c. 36-37]:

- матеріал, що пропонується дошкільникам має забезпечувати виявлення змісту суб'єктивного досвіду вихованця, враховуючи досвід його попереднього навчання;

- педагог мусить не лише розширювати раніше отримані дітьми знання, але й допомагати структурувати їх, привчати встановлювати логічні ланцюжки, робити, елементарні висновки;

- стимулювання дошкільників до самостійного опанування знаннями, підтримання інтересу, віри вихованців у власні сили, сприяння самоосвіті, саморозвитку, самовираженню в ході освітнього процесу;

- конструювання та організація занять та інших видів діяльності таким чином, щоб надавати можливість структурувати навчальний матеріал, пропонувати дошкільникам можливість вибору при вирішенні знайомих завдань, або завдань, що мають ускладнення;

- визначення найбільш ефективних способів освітньої діяльності вихованців, якими володіє дитина, їх об'єктивна оцінка;

- забезпечення контролю та обґрунтованої, об'єктивної оцінки не лише результатів, але й головним чином процесу навчання;

- освітній процес повинен забезпечувати побудову, реалізацію, рефлексію, оцінку навчання як суб'єктивної діяльності.

Найпершою сходинкою педагогіки партнерства в усіх програмах виступає особистісно-орієнтована педагогічна ситуація. О. Пєхота дає їй таке визначення «Це така навчальна ситуація, опинившись в якій дитина повинна шукати сенс, пристосовувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку» [4, с. 37]. Педагог створює можливості для саморозвитку дитини, привчає робити над собою зусилля з метою отримання результату, і разом з цим, морально підтримує, не дає зневіриться у власних силах.

Зважаючи на те, що особистісно-орієнтована педагогічна ситуація дозволяє уникнути розвитку у дошкільників феномену «навченої безпорадності» (за

М. Селігманом), сучасному вихователю доцільно чітко ставити загальну мету та окремі цілі, що її становлять. Чим зрозуміліше мета, тим більше у дитини шансів виконати завдання без допомоги дорослого, або з його мінімальною допомогою. Педагогу потрібно своєчасно надавати допомогу дітям, які цього потребують, але диференціювати її в залежності від рівня навченості кожного з вихованців. Так, одним дітям достатньо натяку, підказки, а для когось необхідно провести додаткові показ та пояснення прийомів роботи. При цьому важливо, щоб дитина не відчувала свого невміння. Вихователю потрібно здійснювати психологічну підтримку дитини, не використовуючи методи покарання.

О. Сиротенко вважає, що модель навчання у грі - це побудова освітнього процесу шляхом включення дитини до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Вона покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети ще й комплекс цілей забезпечення контролю виведення емоцій, надання дитині можливості самовизначення, сприяння й допомога розвитку творчої уяви, надання можливостей вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті, надання можливості висловлювати свої думки, тобто реалізувати ідею навчання без примусу [7, с. 41].

У сучасних програмах для закладів дошкільної освіти чітко окреслені вимоги щодо формування у вихованців функцій, які не лише характеризують особистість кожного з них, але й визначають особливості взаємодії в системі дорослий - дитина під час організації освітньої діяльності. В. Сєриков виділяє наступні:

- функція вибірковості (здатність до вибору);

- функція рефлексії (особистість повинна оцінювати своє життя).

Рефлексія розглядається як розумова діяльність, що виявляється в чітких думках у вигляді констатації того, що відбувається з іншими і самою дитиною [4, с. 35].

К. Крутій, О. Фунтікова визначають поняття рефлексія (від лат. reflexio - обертання назад) - осмислення передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального й індивідуального способу існування, самоаналіз. Здатність людини усвідомлювати свої особливості, як ці особливості сприймаються іншими людьми та регулювати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій тих, хто оточує [2, с. 223];

- функція буття, що полягає в творчому самовираженні; формувальна функція (формування образу «Я», позитивної «Я-концепції»). «Я-концепція» - сукупність уявлень усіх уявлень людини про себе, поєднана з її оцінкою. Описову складову називають Я. Складову, пов'язану із ставленням до себе або окремих своїх якостей, за Р. Бернсом, називають самооцінкою або прийняттям себе;

- функція відповідальності («Я відповідаю за все»);

- функція автономності особистості.

Кожна з цих функцій розвивається у процесі застосування вихователями інноваційних педагогічних технологій, сучасних форм організації освітньої діяльності, що побудовані на основі гри як провідної діяльності дитини дошкільного віку. В основу нових форм організації освітнього процесу покладено гру та педагогічне спілкування. У спільній діяльності вихователь виховує у дітей уміння співпрацювати, дослухатися до чужої думки, поступатися своїми інтересами заради іншого, демонструючи дітям зразки демократичного стилю взаємин.

Таблиця 1. Особливості реалізації принципів педагогіки партнерства, проголошених у чинних програмах дошкільної освіти

Назва програми	Реалізація принципів педагогіки партнерства
	Учасники освітнього процесу	Освітній процес
	Дитина	Педагог	Батьки
Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Лист Міністерства освіти і науки України від 23.07.2020 №1/11-4960 [1].	виступає партнером	виступає у ролі мотиватора особистого розвитку дитини, а не як хранитель стереотипів минувшини.	стають повноцінними партнерами на засадах особистісно зорієнтованого, гуманістичного, культурологічного й аксіологічного підходів.	основними є завдання розвитку морального мислення, почуття прекрасного, формування ціннісних орієнтирів, а на їх основі само ставлення й ставлення до світу; - орієнтир на soft skills (гнучкі навички) як інструмент олюднення освіти в технократичному суспільстві; - формування свідомого читача та опрацювання художніх текстів шляхом рефлексії; - формування основ медіа грамотності, розвитку самостійності та лідерських якостей; - пріоритет економічного та правового складників. Запропоновано новітні підходи до здійснення освітньої діяльності: «рефлексивне коло», «квест», «геокешинг», колекціонування тощо.
Освітня програма «Впевнений старт» для дітей старшого дошкільного віку Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Лист МОН України №1/11-7684 від 01.08.2017 року [3].	співпрац ює з дорослим та однолітка ми	організація життєдіяльності дошкільників у специфічних для них видах діяльності	взаємодіють з педагогами	Передбачає два рівні впровадження: репродуктивний (за принципом «Роби як Я) та творчий (самостійне формулювання змісту освітньої роботи). - відмінний принцип програми - її зорієнтованість на освітній результат; - сучасний формат організації життєвого простору дитини «Карта активностей тижня». Запропоновано новітні підходи до здійснення освітньої діяльності: заняття (інтегроване, комплексне, предметне); «коло друзів»; проблемна ситуація, активне слухання; складання картки активностей; під групова робота «4Х4»; «ситуація вибору «Один/два/три/+»; само презентація «Хочу сказати», дитячий фільм-зал.
Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Лист Міністерства освіти і науки України від 23.05.2017 №1/11-4988 [5].	співпрацює з дорослим	Програма апелює до педагога не лише як до наставника й вихователя, а і як до людини, яка протягом певного часу проживає спільне з дитиною життя, спостерігає за її душевним станом, забезпечуючи відчуття рівноваги й безпеки, комфорту й затишку.	співпрацюють з педагогами	Реалізація особистісно-зорієн - тованого та ціннісного підходів до розвитку, виховання й навчання дошкільників.
Я у Світі. Програма розвитку дитини від народження до шести років Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Лист Міністерства освіти і науки України від 12.07.2019 №1/11-6326 [9].	співпрацює з дорослим та однолітками	педагог - не лише провідник загальнолюдського та національного, але й носій власного гуманістичного досвіду	основне призначення дорослого - допомогти дошкільнику жити власними силами, у злагоді з довкіллям та згоді із собою як активним суб'єктом життєдіяльності	Програма створює простір для творчого використання різних педагогічних технологій, прояву гнучкості в освітньому процесі

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Таким чином, здійснивши аналіз сучасних програм розвитку дитини у контексті реалізації ідей педагогіки партнерства можна зробити наступні висновки:

- ідеї педагогіки партнерства реалізуються у змісті програм шляхом застосування у роботі з дітьми інтерактивних форм організації освітнього процесу;

- авторські колективи пропонують оновити підходи до організації дитячої гри;

- реалізація особистісного підходу до дітей у процесі освітньої діяльності повинна ґрунтуватись на партнерській взаємодії з сім'ями вихованців;

- всі види роботи з дітьми та батьками мають здійснюватись на основі рефлексії. Проведене дослідження не вичерпує порушеної проблеми. Перспективними напрямками проведення подальшої роботи щодо упровадження педагогіки партнерства є застосування технології формування творчої особистості, яка визначає дитину головною дійовою фігурою освітнього процесу, а провідним завданням ставить формування у неї механізму самоорганізації, творчий розвиток.



Література

освіта дошкільний європейський

1. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. Проекту В.О. Огневюк; авт. кол.: Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, В.М. Вертугіна [та ін.]; наук. ред. Г.В. Бєлєнька; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2020.

2. Дошкільна освіта: словник-довідник: понад 1000 термінів, понять та назв / упор. К.Л. Крутій, О.О. Фунтікова. Запоріжжя: ТОВ «ЛПІС» ЛТД, 2010. Бібліогр.: с. 5-7. («Словники»).

3. Освітня програма «Впевнений старт» для дітей старшого дошкільного віку / [Н.В. Гавриш, Т.В. Панасюк, Т.О. Піроженко, О.С. Рогозянський, О.Ю. Хартман, А.С. Шевчук]; За заг. наук. ред. Т.О. Піроженко. Київ.: Українська академія дитинства, 2017.

4. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. Київ: А.С.К., 2002.

5. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»; Білан О.І. / за заг. ред. О.В. Низьковської, Тернопіль, «Мандрівець», 2017.

6. Сайт МОНУ [Електроний ресурс]. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/ doshkilna-osvita/programi-rozvitku-ditej

7. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. Харків: Видав. гр. «Основа», 2008. (Серія «Бібліотека журналу «Управління школою»»; Вип.10).

8. Словник методиста: Методичний посібник / Укладач В.В. Волканова. Київ: 2008. (Серія «Словники»).

9. Я у Світі. Програма розвитку дитини від народження до шести років / О.П. Аксьонова, А.М. Аніщук, Л.В. Артемова [та ін.]; наук. кер. О.Л. Кононко. Київ: ТОВ «МЦФЕР-Україна», 2019.



References

1. Вєієп'ка, G.V., ВодіпісЬ, O.L., Vertugma, V.M. (2020). Ditina: Osvіtnja programa dlja dltej vіd dvoh do semi roklv [Child: Educational program for children from two to seven years / science]. K.: Ki'i'v. un-t іт. В. Grinchenka [in Ukrainian].

2. Krutij, K.L., Funtikova, O.O. (2010). Zaporizhzhja Doshkd'na osvha: slovnik-dovіdnik: ponad 1000 termini, ponjat' ta nazv [Preschool education: dictionary-reference: more than 1000 terms, concepts and titles]. TOV «LIPS» LTD [in Ukrainian].

3. PEozhenko, T.O. (2017). Osvhnja programa «Vpevnenij start» dlja dhej starshogo doshkd'nogo viku [Educational program «Sure Start» for older preschool children]. Kifv.: Ukrams'ka akademya ditinstva [in Ukrainian].

4. Pєhoti, O.M. (2002). Osvhrn tehnologn [Educational technologies]. Kifv: A.S.K. [in Ukrainian].

5. Niz'kovs'ka, O.V. (2017). Programa rozvitku ditini doshkd'nogo viku «Ukrains'ke

doshkdlja» [Ukrainian Preschool Child Development Program «Ukrainian Preschool»]. Ternopd', «Mandrivec'» [in Ukrainian].

6. Sajt MONU [Website of the Ministry of Education and Science]. mon.gov.ua Retrived from https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-osvita/programi-rozvitku-ditej [in Ukrainian].

7. Sirotenko, G.O. (2008). Suchasnij urok: rnteraktivm tehnologn navchannja [Modern lesson: interactive learning technologies]. HarkA: Vidav. gr. «Osnova» [in Ukrainian].

8. Volkanova, V.V. (2008). Slovnik metodista [Dictionary of Methodist]. Kii'v [in Ukrainian].

9. Aks'onova, O.P., Amshhuk, A.M., Artemova, L.V. (2019). Ja u Svhi. Programa rozvitku ditini vid narodzhennja do shesti rokw [I am in the World. Child development program from birth to six years]. Kii'v: TOV «MCFER-Ukra'ina» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru