Роль соціального педагога у профілактиці залучення підлітків до комерційного сексу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Роль соціального педагога у профілактиці залучення підлітків до комерційного сексу

Мельничук Вікторія Олексіївна, Чуприна Ольга Борисівна



Мельничук Вікторія Олексіївна, завідувач сектору соціально-педагогічної роботи відділу наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботи, Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти», Київ. Чуприна Ольга Борисівна, завідувач сектору позашкільної освіти відділу наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботи, Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти», Київ.

Анотація. У статті розглянуто поняття комерційного сексу. Охарактеризовано соціально-психологічні критерії, за якими можна виділили «групу ризику» серед підлітків, що можуть бути залученими до комерційного сексу. Означено, що залучення підлітків до комерційного сексу обумовлене великим комплексом взаємообумовлених причин, що визначає необхідність комплексного підходу соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу. Розглянуто організацію соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу в умовах закладу загальної середньої освіти. Проаналізовано 10 річних планів роботи соціальних педагогів. Визначено, що метою соціальної профілактики є створення умов для уникнення проблем, повноцінного життя людей, які задовольняють свої потреби за допомогою суспільно прийнятих норм і правил. Зазначено, що профілактична робота з попередження негативних суспільних явищ, у тому числі і проституції, закладається і проводиться у закладах освіти і в сім'ї. Окреслено основні недоліки в роботі закладів загальної середньої освіти за напрямком профілактики залучення підлітків до комерційного сексу, напрями роботи щодо профілактики залучення підлітків у секс-індустрію. Визначено рівень готовності підлітків чинити протидію залученню до комерційного сексу.

Узагальнено зміст, форми та методи соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу. Доведено, що роль соціального педагога у профілактиці залучення підлітків до комерційного сексу є комплексною, має носити систематичний індивідуальний характер. Означено, що профілактика проституції серед неповнолітніх передбачає застосування особливого підходу та використання нестандартних методів профілактичної роботи. Виявлено необхідність розроблення профілактичної програми, спрямованої на профілактику залучення підлітків до комерційного сексу.

Ключові слова: неповнолітні, підліток, проституція, комерційний секс, профілактика залучення до комерційного сексу, секс -індустрія, соціальна профілактика, заклад загальної середньої освіти, соціальний педагог.



Melnychuk Victoria Oleksiivna, head of the sector of social and pedagogical work of the department of scientific and educational-methodical support of the content of out-of-school education and educational work State Scientific Institution «Institute for Modernization of Educational Content», Kyiv. Chupryna Olga Borysivna, Head of the Extracurricular Education Sector of the Department of Scientific and Educational and Methodological Support of the Content of Extracurricular Education and Educational Work, State Scientific Institution "Institute for Modernization of Educational Content", Kyiv. THE ROLE OF A SOCIAL TEACHER IN PREVENTING INVOLVEMENT OF ADOLESCENTS IN COMMERCIAL SEX

Abstract. The article considers the concept of commercial sex. The socio- psychological criteria by which "risk group" can be identified among adolescents who may be involved in commercial sex are described. It is noted that the involvement of adolescents in commercial sex is due to a wide range of interrelated reasons, which determines the need for a comprehensive approach to social prevention of adolescents' involvement in commercial sex. The organization of social prevention of involvement of teenagers in commercial sex in the conditions of general secondary education is considered. 10 annual work plans of social educators are analyzed. It is determined that the purpose of social prevention is to create conditions to avoid problems, a full life of people who meet their needs through socially accepted norms and rules. It is noted that preventive work to prevent negative social phenomena, including prostitution, is established and carried out in educational institutions and in the family. The main shortcomings in the work of general secondary education institutions in the field of prevention of adolescents 'involvement in commercial sex, directions of work on prevention of adolescents' involvement in the sex industry are outlined. The level of readiness of adolescents to resist engaging in commercial sex has been determined. The content, forms and methods of social prevention of adolescents' involvement in commercial sex are generalized. It is proved that the role of a social educator in preventing the involvement of adolescents in commercial sex is complex, should be systematic and individual. It is noted that the prevention of prostitution among minors involves a special approach and the use of non-standard methods of prevention. The need to develop a prevention program aimed at preventing the involvement of adolescents in commercial sex.

Key words: minors, teenager, prostitution, commercial sex, prevention of commercial sex involvement, sex industry, social prevention, general secondary education institution, social pedagogue.



Постановка проблеми

Сучасна школа гостро потребує підтримки і розвитку системи соціально-педагогічного супроводу здобувачів освіти. Зростання дитячої злочинності, проституції неповнолітніх, підліткової наркоманії, комп'ютерної залежності і «віртуальної» агресії у дітей, відсутність системи загальнолюдських цінностей: толерантності, вміння спілкуватися, ненасильницької поведінки, культури, у підростаючого покоління - всі ці проблеми гостро стоять перед закладом загальної середньої освіти, і всім суспільством в цілому. Їх вирішення неможливе без професійної роботи профільних фахівців - соціальних педагогів.

До сфери професійних обов'язків соціальних педагогів входить робота з дітьми, підлітками, молоддю та їх батьками, дорослими, з підлітковими і молодіжними групами, об'єднаннями, організаціями.

Це означає, що головною сферою діяльності соціального педагога є соціум: сфера найближчого оточення особистості, сфера людських відносин. При цьому пріоритетною, особливо в сучасних умовах, є сфера відносин у сім'ї та її найближчому оточенні.

Соціальний педагог працює з дітьми, їхніми сім'ями, і мета його діяльності - організація профілактичної, соціально-значимої діяльності дітей і дорослих у соціумі.

До завдань практичної діяльності соціального педагога входить дуже широка сфера діяльності від безпосередньої роботи з дитиною, що мають проблеми з соціалізацією в навколишньому суспільстві до всіх соціальних організацій та соціальних інститутів, що беруть участь у соціальному вихованні підростаючого покоління.

Робота соціального педагога вимагає знання існуючих методів профілактичної роботи, вміння ефективно використовувати досвід для вирішення практичних завдань, знання принципово важливих моментів [3, с.12].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Соціальний педагог повинен виокремити ті проблемні ситуації, які лежать його компетентності, в тому числі проблему девіантної поведінки (повноцінний аналіз якої провели такі науковці як І. Єрмаков, Л. Сохань, М. Рижков, Є. Павлютенков, В. Крижко, Т. Титаренко та інші) [6, с.170].

У наш час вивчення поведінкових розладів здійснюється в кримінології, юриспруденції, психології, соціології, соціальній роботі, педагогіці, медицині, антропології і має свою історію (праці Платона, Аристотеля) [8, с.201]. Тобто у кожної людини є певний прояв відхилень. Це явище не можна назвати суто негативним чи позитивним, оскільки воно включає і людські емоції, і характер, і генетичну сторону.

Однією із форм девіантної поведінки є проституція. Значний внесок у вивчення проституції зробив німецький учений Йоганн Блох у своїй книзі «Історія проституції», яка дає повне уявлення про процес історичного розвитку цього явища. Проблему проституції досліджували також Ю. Антонян, О. Безпалько, Р. Вайнола, М. Галагузова, Т. Говорун, О. Кікінежді, М. Ковальчук, В. Кравець, О. Петращук, А. Протопопов, Н. Савельєва та інші [9, с.19]. У цих дослідженнях проституція розглядається як форма девіантної поведінки, яка виникає у випадкових, незрозумілих сексуальних стосунках, які не ґрунтуються на особистих симпатіях чи привабливості та здійснюються за певну плату.

Метою статті є аналіз дослідження та визначення ролі соціального педагога щодо соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу у закладах загальної середньої освіти.



Виклад основного матеріалу

соціальний педагог девіантний проституція

Вчена О. Безпалько стверджує, що соціальна профілактика - це зусилля, спрямовані на попередження соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп чи запобігання ускладненим існуючим проблемам [2, с. 31]. Важливим аспектом роботи соціального педагога є запобігання проституції серед неповнолітніх, оскільки така поведінка ще не до кінця вивчена, без аналізу подальших наслідків через відсутність життєвого досвіду.

Поняття «профілактика» розуміють як діяльність, спрямовану на попередження, запобігання, обмеження, мінімізація асоціальної поведінки у молоді, виявлення причин її виникнення, забезпечення передумов для формування стійкої життєвої позиції (науковиця О. Безпалько, дослідники Л. Тюптя та І. Іванова) [6, с.132].

Основною метою соціальної профілактики є створення умов для уникнення проблем, повноцінного життя людей, які задовольняють свої потреби за допомогою суспільно прийнятих норм і правил. На думку дослідниці В. Шахрай, соціальна профілактика створює передумови для процесу нормальної соціалізації особистості, заснованої на пріоритеті принципів права і моралі [6, с. 88].

Дослідження соціологів Е. Дюркгейм, Д. Дьюї, М. Вебер, Л. Леві-Брюль, Дж. Кеттл встановили зв'язок девіантної поведінки з соціальними умовами існування [3, с.125]. Соціальний педагог повинен розуміти реальну картину того, що призводить до заняття проституцією неповнолітніми, негативні наслідки такої діяльності та важливість проведення дієвої профілактичної роботи.

В. Шахрай включає такі об'єкти соціально -профілактичного впливу на неповнолітніх - статеве виховання, розуміння результатів асоціальної поведінки, усунення соціальної нерівності [13, с.227].

В. Лютий важливим аспектом роботи по попередженню проституції серед неповнолітніх вважає комплексність, систематичність, послідовність, етапність [12, с.15]. ВООЗ виділяє первинну, вторинну і третинну профілактику: первинна профілактика передбачає активізацію стійкості особи до несприятливих факторів розвитку девіантної поведінки; вона є масовою, стовідсотково охоплює весь контингент неповнолітніх, неспецифічною; головним аспектом вторинної профілактичної роботи соціального педагога є виокремлення «групи ризику» - найбільш схильних до девіантної поведінки неповнолітніх. Має на меті мінімізацію негативних явищ в соціумі, направлена на неповнолітніх з асоціальною поведінкою. Третинна профілактика - комплексна, направлена на вирішення гострих станів, при яких особа добровільно відокремлена від колективу, сім'ї; є специфічною для медичних працівників, тому що вона пов'язана із конкретним захворюванням [13, с.76].

О. Гуляр висловлює думку про те, що у активній взаємодії мають працювати заклад освіти, батьки, близьке оточення неповнолітнього. При цьому враховуючи паралельні фактори (здоров'я фізичне та психічне, спадковість, мотиваційна складова) [14, с.53].

Під час профілактичної роботи соціального педагога при попередженні проституції серед неповнолітніх доцільними заходами будуть надання інформації, робота з емоціями, звернення до життєвих цінностей, вказання альтернативних шляхів вирішення проблем. Ці заходи проводяться у взаємодії із психологами, педагогами, медичними працівниками [15, с.40].

Н. Головко покладає роль соціального педагога у створенні передумов, які нейтралізують і мінімізують негативний вплив соціуму завдяки:

- виокремленню окремих форм девіантної поведінки, факторів, які їх спричинюють, дослідження запитів неповнолітніх та їх близького оточення;

- дослідження точки зору учнів, батьків, оформлення відповідних корекційних програм;

- сприятливе емоційно-відкрите середовище у закладі освіти, у якому соціальний педагог розвиває свою діяльність [6, с.133].

Становлення особистісного «Я» у підлітків, соціально -компетентнісного індивіда, зростання рівня самоповаги, критичного мислення, уміння приймати рішення і за них відповідати - основні чинники, які запобігають збільшенню кількості проституції серед неповнолітніх осіб [2, с.14].

В 2019/2021 навчального року нами було проведене дослідження на базі дванадцяти закладів загальної середньої освіти та спрямоване на: визначення критеріїв, показників готовності підлітків до протидії залученню до комерційного сексу; виявлення рівнів готовності підлітків до протидії залученню до комерційного сексу підлітків в умовах закладів загальної середньої освіти.

Констатувальний етап експерименту передбачав: контент-аналіз навчальної документації закладів загальної середньої освіти (навчальні програми, плани виховної роботи класних керівників, соціальних педагогів, практичних психологів, плани роботи закладів загальної середньої освіти).

Нами були проаналізовані 10 річних планів роботи соціальних педагогів. Соціальні педагоги закладів загальної середньої освіти протягом навчального року проводять: соціальну паспортизацію класів; бесіди з дітьми, які позбавлені батьківського піклування та соціально незахищених категорій; профілактичну роботу з учасниками освітнього процесу на різні теми; індивідуальні бесіди з учнями на різноманітну тематику (здоров'я, міжособистісні відносини між однокласниками, у спортивному колективі, з тренерами, педагогами; шкідливі звички - тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків); різноманітні заходи, проводять індивідуальні та групові консультації учасників освітнього процесу, вивчають міжособистісні стосунки між дітьми, педагогами; організовують дозвілля з дітьми; вирішують питання надання грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.

Отже, аналіз планів роботи соціальних педагогів і практичних психологів дозволив встановити, що всі вони містять завдання щодо профілактики негативних соціальних явищ. Основними профілактичними напрямами було визначено наступні: профілактика делінквентної, адиктивної, суїцидальної поведінки; протидія і запобігання насильству; профілактика ВІЛУСШДу та ІПСШ.

Проте, жоден план не містив інформації, пов'язаної з таким напрямом профілактики, як профілактика залучення підлітків до комерційного сексу.

На формувальному етапі експерименту, який був спрямований на впровадження змісту, форм та методів соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу.

Основним напрямами роботи на формувальному етапі експерименту стали у роботі соціального педагога були:

- інформування підлітків щодо проблеми залучення до комерційного сексу, конкретних поведінкових ризиків, та навчання визначати такі ризики у власній поведінці;

- мотивація до зміни практик ризикованої поведінки, окреслення можливих альтернатив та переваг безпечної поведінки;

- формування навичок відмови у ситуаціях, що сприяють залученню до комерційного сексу;

- формування навичок прийняття відповідальних рішень;

- актуалізація та розвиток пізнавальних інтересів і світоглядних позицій підлітків;

- підвищення рівня впевненості у своїх силах і формування екстравертної поведінки;

- сприяння більш тісному зв'язку підлітків зі своїми батьками і створення можливих умов для їх більш ефективної взаємодії;

- сприяння зниженню рівня конфліктності між підлітками й розвитку вмінь до конструктивної взаємодії з іншими;

- залучення підлітків до групових форм роботи, формування навичок командної взаємодії;

- здійснення інформаційно-просвітницької роботи з педагогічними працівниками закладів загальної середньої освіти щодо проблеми залучення до комерційного сексу;

- розширення інформаційно-просвітницької роботи з батьками учнів закладів загальної середньої освіти;

- упровадження змісту, форм та методів соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу.

Нами було визначено мету та завдання формувального етапу експерименту. Метою є первинна профілактика залучення підлітків до комерційного сексу через упровадження змісту, форм та методів соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу в умовах закладу загальної середньої освіти.

Відповідно до мети було окреслено такі завдання формувального етапу експерименту:

- поінформувати підлітків щодо проблеми залучення до комерційного сексу, конкретних поведінкових ризиків, та навчити визначати такі ризики у власній поведінці;

- мотивувати до зміни практик ризикованої поведінки, окреслити можливі альтернативи та переваги безпечної поведінки;

- формувати навички відмови у ситуаціях, що сприяють залученню до комерційного сексу;

- формувати навички прийняття відповідальних рішень.

Соціальний педагог повинен мати навички надання допомоги в екстрених ситуаціях, оцінки їх стану та пошуку дієвих шляхів вирішення, зокрема, у сім'ї, школі, близькому оточенні - О. Гуляр. Зокрема, це є проведення індивідуальних консультацій, тренінгів із залученням неповнолітніх, схильних до проституції, допомога у виробленні соціальних навичок, вмінні правильно комунікувати із оточенням, вирішувати конфліктні ситуації [7, с.55].

В. Панок висловлює думку, про те, що соціальний вплив на асоціальну поведінку, зокрема, заняття проституцією неповнолітніми, направлений на формування тих якостей, які підвищать загальний стан здоров'я, рівень відповідальності за свою поведінку [14, с.32]. Також досить вагомим є вплив на найближче оточення (сім'я, ровесники, друзі), тому що саме вони можуть безпосередньо впливати на спосіб та якість життя неповнолітнього, стимулювати його участь у тренінгових заняттях, всеобучах, консультаціях.

У експериментальній роботі ми використовували такі методи соціально - педагогічної діяльності:

- методи формування свідомості: приклад, бесіда, диспут, розповідь, міні - лекція і метод прикладу. Ці методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю з метою формування поглядів і переконань. Ми використовували метод прикладу для конкретизації певного теоретичного твердження, доведення істинності моральної норми. Він є переконливим аргументом і часто спонукає до наслідування;

- методи формування суспільної поведінки передбачають організацію діяльності підлітків та формування досвіду суспільної поведінки.

- методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки, такі як: методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вільного вибору, ігровий метод. Усі вони базуються на практичній діяльності учнів;

- методи стимулювання діяльності: змагання, заохочення, покарання, «вибух». Ці методи виконують функції регулювання і стимулювання поведінки та діяльності учнів;

- метод переконання - це один із способів впливу на особистість, прийом впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою розвитку свідомого ставлення до навколишньої дійсності. Він формує погляди учнів, мотиви поведінки і дій.

Окремою великою групою, які користувалися популярністю серед підлітків були інтерактивні методи - форма навчання, у процесі якого учні і дорослі перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника освітнього процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення.

Науковцями і практиками визнано, що отримання знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найефективнішими, якщо в освітньому процесі використовують інтерактивні форми і методи.

За допомогою інтерактивних технологій учні мають змогу: аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й у такий спосіб зробити засвоєння знань доступнішим; навчитися формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну позицію, аргументувати й дискутувати; навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання; вчитися будувати конструктивні взаємини у групі, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу; розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (штат Меріленд, США) у 1980-х роках, показує нам, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття та волю.

Далі ми подамо докладніший опис деяких методів, які ми використовували у своїй роботі, і, які на нашу думку, забезпечують активну участь і взаємодію учасників одне з одним і з дорослим.

Отже, першим кроком у процесі відпрацювання навичок є докладне пояснення учням суті навички, виклад ситуацій, у яких вона може застосовуватися.

Робота у групах максимально підвищує активність і внесок кожного учасника. Обговорення у групах дає змогу більше дізнатися одне про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує ймовірність того, що учні краще зрозуміють почуття і позиції інших, більше зважатимуть на них. Робота у групах розвиває навички активного слухання, співпереживання, співпраці, впевненої поведінки і толерантності.

Використання методу дискусії допомагає учням уточнити свої уявлення, усвідомити почуття і ставлення.

Мозкові штурми дозволяють активно продукувати ідеї учнів, зокрема й нереалістичні, фантастичні та нелогічні. Головне завдання - кількість ідей, а не їхня якість. На цьому етапі забороняється оцінювати висунуті ідеї. Кожну пропозицію приймають і записують на дошці чи аркуші паперу. Учасники знають, що від них не вимагають обґрунтування їхньої пропозиції або пояснення, чому вони так думають.

Рольові ігри - неформальна постановка, у процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації. Вони уявляють себе вигаданими персонажами, які моделюють реальні життєві історії та ситуації. Під час рольової гри учасники діють не від свого імені, а демонструють поведінку та висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це набагато легше, ніж діяти від себе особисто. Рольова гра є ефективним методом апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу «приміряти» їх на себе у безпечних умовах. Дія «під маскою» уможливлює формування власних уявлень учасників про те, як можна розв'язати подібну ситуацію в реальному житті. Це також допомагає краще зрозуміти почуття уявного персонажа і розвинути навички емпатії (співпереживання). Крім того, завдяки рольовій грі учасник має змогу краще зрозуміти і висловити свої почуття, не боячись розкритись і бути висміяним. Це чудова можливість для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях, наближених до реальних.

Аналіз історій і ситуацій або кейс-стаді. докладний розбір реальної або вигаданої історії, в якій описано, що сталося в житті конкретної людини, групи людей, родини, школи чи громади. Це дає змогу учасникам проаналізувати й обговорити ситуації, з якими вони можуть зіткнутися в реальному житті. Учні аналізують поведінку персонажів, передбачають, оцінюють наслідки різних варіантів їхньої поведінки.

Метод «зворотного зв'язку» - це дієвий інструмент особистісного та організаційного розвитку, особливо для сучасних підлітків, для яких швидкість, гнучкість та готовність до змін стали базовими вимогами. Культура зворотного зв'язку, де не тільки лідер команди, але й кожен її учасник вільно надає та охоче приймає «фідбек», суттєво покращує функціонування групи та кожного її учасника.

Крім того, ми мали можливість використовувати метод рівного навчання або метод «рівний-рівному», тобто навчання навчання підлітками своїх однолітків. Такий підхід найефективніший у молодіжному середовищі. Адже у підлітків великим авторитетом користуються їхні однолітки. Такі наставники мають схожий життєвий досвід, спільні інтереси і приблизно однаковий вік. Тому їм зазвичай більше довіряють, до їхньої думки більше дослухаються.

Серед безлічі різноманітних методів профілактики важливу роль займає соціальна реклама, що привертає громадську увагу до проблем суспільства, надає варіанти їх вирішення та практичного застосування. Найвідомішими з таких є кампанії по боротьбі з наркоманією, проституцією, алкоголізмом. Соціальна реклама - ефективний метод інформування про проблему, інструмент профілактики, насадження моральних цінностей та норм поведінки, де головною дійовою особою є соціальний педагог [14, с.21].

Відповідно до Закону «Про освіту» в роботі соціального педагога виокремлюють соціальний патронаж при якому взаємодіють: шкільна система виховання, сімейна, вплив соціального середовища, консультативна допомога.

Досить обґрунтованою є думка науковця О. Яковлєва, що основними етапами проведення соціальної роботи при роботі з неповнолітніми, які мають схильність до асоціальної поведінки є:

- встановлення контакту та виведення підлітка зі стресового стану шляхом проведення бесіди;

- виявлення особистісних рис дитини, особливостей її психо-фізичного розвитку, основних чинників, які сприяли розвитку девіантної поведінки (зокрема, заняття проституцією) - проведення бесіди, інтерв'ю, спостереження;

- планування спільної роботи із правоохоронними органами, громадськими та волонтерськими організаціями (консультаційна робота) [13, с.73].

Індивідуальна робота соціального педагога включає сукупність заходів, які спрямовані на виявлення неповнолітніх схильних до асоціальної поведінки; систематичний контроль за місцем проживання, навчання, поведінкою, способом життя; наскрізне вивчення джерел позитивного і негативного впливу на підлітка; запобігання заняттям проституцією [2, с.14].

Вчений Г. Аванесов зазначає, що серед означених аспектів роботи соціального педагога по профілактиці проституції неповнолітніми актуальними є різнобіжність між соціальним рівнем розвитку підлітка і традиційними формами і методами навчально-виховного процесу [6, с.37].

Науковець А. Гона зазначає, що профілактичний вплив можна вважати дієвим, коли він носить загальнодержавний характер, та підтримується на всіх рівнях [7, с.16].

Постійна робота, заняття улюбленими справами, творча діяльність підлітка - це ті фактори, які формують ідеал, власні загальнокорисні потреби. Потрапити корисним заняттям у поле зору підлітка допоможе соціальний педагог, який впроваджує метод реконструкції характеру (перевиховання, зміна свідомості, опора на моральні якості особистості). Даний метод передбачає роботу соціального педагога за індивідуальною програмою, зазначають автори О. Беца, В. Кривуша, Г. Радов, В. Синьов [7, с.18].



Висновки

соціальний педагог девіантний проституція

Ми вважаємо, що роль соціального педагога у профілактиці залучення підлітків до комерційного сексу є комплексною, має носити систематичний індивідуальний характер.

Соціальний педагог надає допомогу неповнолітньому у пізнанні самого себе, взаємовідношенні з іншими, адекватному спілкуванні із членами родини, формування творчих захоплень. Саме така допомога є відмінною профілактикою ведення асоціального способу життя (проституція, наркоманія, алкоголізм).

Таким чином, нами було впроваджено зміст, форми та методи соціальної профілактики залучення підлітків до комерційного сексу, що містило три види організаційних форм соціально-педагогічної роботи (форми роботи з підлітками закладів загальної середньої освіти, форми роботи з педагогічними колективами закладів освіти, форми роботи з батьками підлітків) та було розраховано на формування готовості підлітків до протидії залученню до комерційного сексу за чотирма критеріями (когнітивним, мотиваційно-ціннісним, особистісним, операційним).



Література

1. Антонян Ю.М. Проституция глазами психологаю Общественные науки и современность. 1993 . № 2. 11 с.

2. Баранов В.В., Соціально-педагогічна профілактика правопорушень. Одеса: Пальміра. 2006. 114 с.

3. Білецький В.В. Виправлення девіантної особистості: філософський погляд // НТШ-Донецьк. Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. 156 с.

4. Бедь В. В. Юридична психологія: навч. посіб. К. 2003.

5. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Школа проти СНІДу. Профілактика ризикованої поведінки: Посібник для вчителя. К.: Алатон, 2004. 256 с.

6. Головко Н. І. Соціальна профілактика правопорушень: навч. посіб. К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2017. 174 с.

7. Гуляр О. О. Взаємодія школи і соціальних служб у роботі з неблагополучними сім'ями. Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія: зб. наук. пр. редкол.: І. Д. Бех, В. О. Огнев'юк, О. Л. Кононко. К.: КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2009. - № 11 (спецвип., ч. 1). С. 55-59.

8. Дюпуи Е. Проституция в древности. Кишинев, 1991. 216 с.

9. Іващенко В. Проблема відповідальності за заняття проституцією у законодавстві України. Юридичний журнал. № 9. 2005. 20 с.

10. Лебеденко В.І. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження: Навчальний посібник. Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1994. 32 с.

11. Лютий В.П. Соціальна робота з групами девіантної поведінки. Навчальний посібник. К.: Академія праці і соціальних відносин, Християнський дитячий фонд, 2000. 51 с.

12. Лютий В. П. Теоретичні підходи до проблеми попередження протиправної поведінки у підлітковому віці. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та української молоді: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільський: Видавець Зволейко Д. Г., 2009. Вип. 13. Кн. 2. С.13-22.

13. Оржеховська В. М. Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх. Черкаси: Чабаненко Ю. 2008.376 с.

14. Психолого-педагогічна робота з дітьми, схильними до прояву девіантної, делінквентної поведінки (з досвіду роботи спеціалістів психологічної служби системи освіти України) [Електронний ресурс] / авт. кол.: О. П. Абухажар, Н. М. Акімова, В. В. Білецька та ін ; упор.: В. Г. Панок, Ю. А. Луценко К.: Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2014.

15. Регіональна модель профілактики підліткової злочинності: досвід упровадження. К.: Український центр порозуміння, 2006. 59 с.

16. Щербань В. В. «Оцінка ризику розвитку девіантної поведінки у дітей з неблагополучних сімей». К.: Національний Університет ім. Т.Г. Шевченка, 1990. 21 с.



References

1. Antonian, Yu.M. (1993). Prostytutsyia hlazamy psykholohaiu [Prostitution through the eyes of a psychologist]. Obshchestvennie nauky y sovremennost - Social sciences and modernity, 2, 11 [in Russian].

2. Baranov, V.V. (2006). Sotsialno-pedahohichna profilaktyka pravoporushen [Socio- pedagogical prevention of offenses]. Odesa: Palmira [in Ukrainian].

3. Biletskyi, V.V. (2003). Vypravlennia deviantnoi osobystosti: filosofskyi pohliad [Correction of deviant personality: a philosophical view]. NTSh-Donetsk. Donetsk: Skhidnyi vydavnychyi dim [in Ukrainian].

4. Bed, V. V. (2003). Yurydychnapsykholohiia [Legalpsychology]. K. [in Ukrainian].

5. Vorontsova, T.V., Ponomarenko, V.S. (2004). Shkola proty SNIDu. Profilaktyka ryzykovanoipovedinky [School against AIDS. Risk Behavior Prevention]. K.: Alaton, 2004. 256 s.

6. Holovko, N. I. (2017). Sotsialna profilaktyka pravoporushen [Social prevention of offenses]. K.: DP «Vydavnychyi dim «Personal» [in Ukrainian].

7. Huliar, O. O. (2009). Vzaiemodiia shkoly i sotsialnykh sluzhb u roboti z neblahopoluchnymy simiamy [Interaction of school and social services in working with disadvantaged familie]. Pedahohichna osvita: teoriia i praktyka. Pedahohika. Psykholohiia - Pedagogical education: theory and practice. Pedagogy. Psychology, 11 (spetsvyp., ch. 1), 55-59 [in Ukrainian].

8. Diupuy, E. (1991). Prostytutsyia v drevnosty [Prostitution in antiquity]. Kyshynev [in Russian].

9. Ivashchenko, V. (2005). Problema vidpovidalnosti za zaniattia prostytutsiieiu u zakonodavstvi Ukrainy [The problem of responsibility for prostitution in the legislation of Ukraine]. Yurydychnyi zhurnal - Legal Journal, 9 [in Ukrainian].

10. Lebedenko, V.I. (1994). Prostytutsiia: poniattia, kharakterystyka i pravovi zasady profilaktyky yii rozpovsiudzhennia [Prostitution: the concept, characteristics and legal framework for the prevention of its spread]. Kyiv: Ukrainska akademiia vnutrishnikh sprav [in Ukrainian].

11. Liutyi, V.P. (2000). Sotsialna robota z hrupamy deviantnoi povedinky [Social work with groups of deviant behavior]. K.: Akademiia pratsi i sotsialnykh vidnosyn, Khrystyianskyi dytiachyi fond [in Ukrainian].

12. Liutyi, V. P. (2009). Teoretychni pidkhody do problemy poperedzhennia protypravnoi povedinky u pidlitkovomu vitsi [Theoretical approaches to the problem of prevention of illegal behavior in adolescence]. Teoretyko-metodychniproblemy vykhovannia ditei ta ukrainskoi molodi - Theoretical and methodological problems of education of children and Ukrainian youth, 13, 2, 13-22 [in Ukrainian].

13. Orzhekhovska, V. M. (2008). Profilaktyka deviantnoi povedinky nepovnolitnikh [Prevention of deviant behavior of minors]. Cherkasy: Chabanenko Yu. [in Ukrainian].

14. Panok, V. H. , Lutsenko, Yu. A. (2014). Psykholoho-pedahohichna robota z ditmy, skhylnymy do proiavu deviantnoi, delinkventnoi povedinky (z dosvidu roboty spetsialistiv psykholohichnoi sluzhby systemy osvity Ukrainy) [Psychological and pedagogical work with children prone to deviant, delinquent behavior (from the experience of specialists of the psychological service of the education system of Ukraine)]. K.: Ukrainskyi NMTs praktychnoi psykholohii i sotsialnoi roboty [in Ukrainian].

15. Rehionalna model profilaktyky pidlitkovoi zlochynnosti: dosvid uprovadzhennia [Regional model of juvenile delinquency prevention: implementation experience]. K.: Ukrainskyi tsentr porozuminnia [in Ukrainian].

16. Shcherban, V. V. (1990). Otsinka ryzyku rozvytku deviantnoi povedinky u ditei z neblahopoluchnykh simei» [Assessment of the risk of deviant behavior in children from disadvantaged families]. K.: Natsionalnyi Universytet im. T.H. Shevchenka [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru