Академічна доброчесність як складова наукової етики та освітнього процесу у вищій школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут менеджменту та підприємництва, Державний університет телекомунікацій

АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА НАУКОВОЇ ЕТИКИ ТА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Сидоренко Тетяна Михайлівна

кандидат філологічних наук,

доцент, завідувач кафедри документознавства

та інформаційної діяльності

м. Київ

Анотація

академічний доброчесність освітній науковий

У статті визначено сутність поняття «академічна доброчесність», проаналізовано основні принципи академічної доброчесності, види порушень академічної доброчесності. З'ясовано особливості нормативно-правового регулювання академічної доброчесності як скадової наукової етики. Визначено перелік заходів, спрямованих на забезпечення академічної доброчесності в освітньо-науковій сфері та представлено види відповідальності за порушення принципів академічної доброчесності. Розглянуто проєкти з розвитку наукової етики та академічної доброчесності, визначено актуальність і сучасність постановки проблеми щодо академічної доброчесності, представлено зарубіжні та українські підходи щодо визначення академічної доброчесності. Доведено, що доброчесність - це процес самопізнання, який підпорядковано самоконтролю під час науково-педагогічної творчості та який є необхідним для створення єдиного академічного середовища, яке б дотримувалося стандартів академічної доброчесності та було б відкритим для кожної людини. Окремо наголошується на недоліках правового регулювання, визначення й застосування інституту «академічної відповідальність) як форми забезпечення «академічної доброчесності». Сформульовано основні заходи щодо забезпечення академічної свободи та академічної доброчесності в рамках покращення якості освітнього процесу закладів вищої освіти України. Встановлено, що для забезпечення академічної доброчесності потрібно: запровадити на національному рівні порядок врегулювання порушень у сфері академічної доброчесності, тобто повинні бути сформовані незалежні установи, які будуть вирішувати спори у сфері академічної доброчесності; розробити і запровадити комп'ютерне тестування і автоматичне оцінювання; здійснити кардинальні зміни у процедурі перевірки знань шляхом створення незалежних центрів оцінювання.

Ключові слова: академічна доброчесність, наукова етика, принципи академічної доброчесності, академічна відповідальність.

Abstract

Sydorenko Tetiana Mykhaylivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Documentation and Information Activity, Educational and Research Institute of Management and Entrepreneurship, Kyiv

ACADEMIC INTEGRITY AS A COMPONENT OF SCIENTIFIC ETHICS AND THE EDUCATIONAL PROCESS IN HIGHER EDUCATION

The article defines the essence of the concept of "academic integrity", analyzes the basic principles of academic integrity, types of violations of academic integrity. The peculiarities of normative-legal regulation of academic integrity as a harmful scientific ethic are clarified. The list of measures aimed at ensuring academic integrity in the educational and scientific sphere is determined and the types of liability for violation of the principles of academic integrity are presented. Projects on the development of scientific ethics and academic integrity are considered, the relevance and modernity of the problem of academic integrity are determined, foreign and Ukrainian approaches to the definition of academic integrity are presented. It has been proven that integrity is a process of self-knowledge, which is subject to self-control during scientific and pedagogical creativity and which is necessary to create a single academic environment that adheres to the standards of academic integrity and is open to everyone. The shortcomings of legal regulation, definition and application of the institute of "academic responsibility" as a form of ensuring "academic integrity" are especially emphasized. The main measures to ensure academic freedom and academic integrity in the framework of improving the quality of the educational process of higher education institutions of Ukraine are formulated. It is established that in order to ensure academic integrity it is necessary to: introduce at the national level a procedure for settling violations in the field of academic integrity, ie independent institutions should be formed to resolve disputes in the field of academic integrity; develop and implement computer testing and automated evaluation; make radical changes in the procedure of testing knowledge by creating independent assessment centers.

Keywords: academic integrity, scientific ethics, principles of academic integrity, academic responsibility.

Постановка проблеми

Економічне зростання будь-якої країни чи регіону в основному ґрунтується на науковій основі. Інструментом як для економічного, соціального, так і технологічного розвитку є наука. В умовах глобалізації, проблема виникає в тому, що через «псевдонаукові» дослідження та «псевдонавчання» не відбувається жодного зростання, оскільки наукова діяльність і система освіти спотворюється. Однією з причин являється недотримання норм академічної доброчесності, а інколи і просто їх нерозуміння. Розуміння власної відповідальності (чи безвідповідальності) за порушення норм наукової етики з позиції викладачів та студентів безпосередньо визначає сприйняття системи вищої освіти в Україні та формування системи цінностей у молоді під час навчання в закладах освіти.

Протягом останніх років в сфері освіти і науки була реалізована велика кількість проєктів з розвитку наукової етики. Спільною метою цих проєктів є створення єдиного академічного середовища, яке б дотримувалося основних принципів академічної доброчесності та було б доступним для кожної людини. «Академічна чесність» в Україні є актуальною і сучасною проблемою, про що свідчать численні публікації та монографії, присвячені визначенню академічної чесності, видів її порушень і шляхів їх подолання. Найважливішим у формуванні концептів академічної етики стали нові редакції законів України, які детально визначають поняття «академічна доброчесність» та «види академічних правопорушень». До них можна віднести: Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту», Закон України «Про авторське і суміжне права», Рекомендацій щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо). Окремої уваги заслуговує підхід регулювання академічної етики, норми якого прописані у вітчизняному законодавсті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналізуючи поняття «академічної доброчесності», варто зауважити, що перші розробки з цього питання належать американським ученим. Д. Л. Мак'кейба - професора Ратґерського університету, по праву можна назвати «батьком академічної чесності» через його численні праці з теорії та практики щодо питань наукової етики. Ним уперше у 1970-х роках було введено поняття «академічна доброчесність» під назвою «academic integrity». Напрацювання Д. Л. Мак'кейба стали поштовхом для розвитку академічної доброчесності в університетах США. Так, у 1992 році було створено International Center for AcademicIntegrity (укр. Інтернаціональний центр академічної доброчесності; далі - ICAI) зі штаб-квартирою в університеті Клемсона, засновником якого став саме Д. Л. Мак'кейб. Станом на сьогодні, членами цього товариства є більше ніж 240 університетів зі всього світу. Важливими напрацюваннями центру є розширення поняття «академічної доброчесності» та створення універсального кодексу наукової етики.

В умовах реалізації грантового договору з Посольством США в Україні було проведено ґрунтовне дослідження академічної чесності як основи сталого розвитку університету. Змістовно проаналізувала правове поле протидії академічній недоброчесності Я. Тицька [1]. Категорійний зміст академічної доброчесності досліджено у праці О. Чумак [2]. Заслуговують на увагу і роботи Ю. Малогулко та М. Затхей [3], І. Тодорової [4], О. Семеног [5], Т. Іщенко, Г. Шишкіної, І. Ніколієвої [6].

Пошук шляхів, методів та інструментів підвищення рівня академічної доброчесності в освітньо-науковій спільноті є предметом наукових досліджень та дискусій. Зокрема, ґрунтовним є колективне наукове дослідження «Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених», здійснене за науковою редакцією Н. Сорокіної, А. Артюхова, І. Дегтярьової [7]. Значну увагу автори приділили академічній доброчесності в середовищі молодої науки, у дослідницькій кар'єрі, а також організаційно-технічним та правовим аспектам.

В українській науці та законодавстві є норма закону, якою регулюється поняття «академічна доброчесність», воно має бути ідентичним у всіх джерелах і не потребувати додаткової редакції. Наприклад, у «Словнику педагогічних термінів» текст статті про «академічну доброчесність» повністю тотожний визначенню в Законі України «Про освіту». Утім, є деякі аспекти, не зазначені законами, що спонукає науковців аналізувати та розширювати поняття «академічної доброчесності». У цьому контексті цікавою є гіпотеза О. Гомілко, що тільки з чесності і сміливості самого науковця народжується академічна доброчесність. Тобто автор наголошує, перш за все, на людському факторі, що формує наукову етику. На її думку, академічна доброчесність - це «процес самопізнання, котрий підпорядковано самоконтролю у справі продукування якісних знань» [8, с. 273].

Іншим важливим фактором у зазначеній проблемі виступають автономія та відкритість академічного простору. Про це говорять укладачі монографії «Академічна чесність як основа сталого розвитку університету» Т. Фініков та А. Артюхова, вважаючи академічну доброчесність рушійною силою в боротьбі з бюрократизацією та комерціалізацією ЗВО [7]. Співзвучною є думка Є. Ігорченко, представлена в науковій монографії «Українська фундаментальна наука і європейські цінності», щодо комплексності поняття чесності в науці. Задля її досягнення треба керуватися принципами цілісної чесноти, прозорості, дотримуватися етичних норм, особистої відповідальності, співпраці [9, с. 185-186].

Незважаючи на значну увагу до даної проблематики, результати наукових досліджень не можна вважати вичерпними через складність та специфічність даної теми. Зокрема потребують уваги напрямки подальшої імплементації норм академічної доброчесності до європейських практик та формування комплексної стратегії боротьби з академічним плагіатом на державному рівні.

Мета статті полягає у розкритті особливостей академічної доброчесності як складової наукової етики та освітнього процесу у вищій школі.

У ході досягнення мети дослідження необхідно вирішити такі завдання: 1) розкрити сутість поняття «академічна доброчесність»; 2) сформулювати основні принципи академічної доброчесності; 3) дослідити особливості реалізації принципів академічної доброчесності в Україні; 4) розробити пропозицій щодо боротьби з академічною недоброчесністю.

Виклад основного матеріалу

Успішність закладу вищої освіти характеризується не лише його місцем у рейтингах, а й доброю репутацією.

Одним з важливих критеріїв, які впливають на здобуття хорошої репутації є академічна доброчесність.

У Законі України «Про освіту», а саме в 42 статті чітко визначено зміст поняття «академічна доброчесність», тобто це «... сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень». Відповідно до цього закону напрямками досягнення академічної доброчесності є: 1) адекватність та добросовісність оформлення посилань у наукових текстах; 2) дотримання законодавства про авторське право й суміжні права; 3) надання достовірної інформації та об'єктивність оцінювання результатів навчання [10].

Таблиця 1

Загальні принципи забезпечення академічної доброчесності

В українській науці термін «академічна доброчесність» трактується як сукупне поняття, яке поєднує в собі етичні норми і правові засади, яких повинні дотримуватися усі учасники освітнього процесу: педагогічні, науково-педагогічні й науково-технічні працівники, здобувачі освіти та ЗВО на всіх рівнях системи освіти для того, щоб забезпечити якісну науку й освіту та довіру до них.

Учасники освітнього процесу, а саме наукові, науково-педагогічні, педагогічні працівники, здобувачі вищої освіти повинні дотримуватися правил і норм, спираючись на принципи академічної доброчесності.

Нормативно-правове забезпечення впровадження принципів академічної доброчесності в Україні складається із: 1) нормативних актів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, що мають у сфері свого підпорядкування заклади освіти та/або наукові установи; 2) статутів та інших внутрішніх нормативних документів (кодекси честі, правила внутрішнього розпорядку, процедури прийняття рішень з питань імовірних порушень академічної доброчесності тощо) закладів освіти та наукових установ.

Нормативні документи закладів вищої освіти повинні чітко регламентувати: види академічної відповідальності за конкретні порушення академічної доброчесності; процедури встановлення і доведення фактів порушень академічної доброчесності; процедури прийняття рішень про академічну відповідальність учасників освітнього процесу, а також органи, що приймають такі рішення; процедури апеляції для осіб, яких звинувачують у порушенні академічної доброчесності.

Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники повинні дотримуватися академічної доброчесності у своїй професійній діяльності, а саме: посилатися на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; дотримуватися норм законодавства про авторське право і суміжні права; надавати достовірну інформацію про результати досліджень та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність; здійснювати контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти та об'єктивно оцінювати результати навчання.

Разом з тим, здобувачі вищої освіти також повинні дотримуватися академічної доброчесності. Вона повинна проявлятися у: 1) самостійному виконанні навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей); 2) посиланні на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; 3) дотриманні норм законодавства про авторське право і суміжні права; 4) наданні достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

Здійснюючи аналіз рівня академічної доброчесності в закладах вищої освіти в Україні, можна ствердити, що вона перебуває в кризовому становищі. Причиною кризи академічної доброчесності є чимало факторів. Одним з основних чинників, які негативно впливають на академічну доброчесність є толерантність до правового нігілізму - корупція в закладах вищої освіти, численні порушення законодавства та етичних норм. Освіта і наука в Україні відірвана від світових тенденцій освітнього процесу, вона націлена на кількісні показники (кількість виданих дипломів), а не якість, конкурентоздатність та корисність для суспільства [5].

Окремої уваги заслуговує правове регулювання освітнього процесу нормою чинного Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [11] (стаття 1, пункт 22), за якою «науковий результат може бути у формі звіту, опублікованої наукової статті, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття, проекту нормативно-правового акта, нормативного документа або науково- методичних документів, підготовка яких потребує проведення відповідних наукових досліджень або містить наукову складову, тощо». На підставі цієї норми створюється система оцінювання наукової діяльності науковців, закладів освіти та наукових установ за формальними кількісними показниками, такими як кількість публікацій, кількість аркушів, а не якість і вплив результатів досліджень наукової діяльності.

Наявні надмірні вимоги законодавства та внутрішніх нормативних документів щодо кадрового забезпечення, кількості публікацій, обсягів кваліфікаційних та інших навчальних робіт. Це все неузгодженість вимог до закладів вищої освіти, науково-педагогічних працівників та здобувачів освіти з фінансуванням та іншим ресурсним забезпеченням вищої освіти і науки. До прикладу, вимоги до обсягу курсових і дипломних робіт, звітів з практики, інших письмових документів, які мають підготувати студенти, передбачають, що одна година навчального навантаження студента має відповідати 1-3-5 сторінок відповідного документа, не враховуються ані значно легші нормативи для викладачів, ані необхідність використання значної частки відведеного часу на пошук літератури, виконання досліджень, розрахунків, аналіз їх результатів, інших практичних завдань. Крім того відсутні законодавчо встановлені вимоги і усталені процедури оцінювання наукових та навчальних робіт на наявність академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та інших порушень академічної доброчесності.

Розвиток інформаційних технологій, які надають можливість підмінювати результати емпіричних та експериментальних досліджень комп'ютерним моделюванням, редаговувати графічні, відео- та аудіо матеріали, полегшувати копіювання чужих робіт, сприяє кризі в науковій діяльності. Багато досліджень являються сфальсифікованими, оскільки загальновизнані стандарти якості наукової діяльності не мають практичного застосування.

У зв'язку з вищенаведеним відсутня мотивація викладачів і науковців до дотримання принципів академічної доброчесності в умовах низьких зарплат, відсутності необхідної для якісних досліджень матеріальної бази, якісного зовнішнього оцінювання та зовнішнього запиту на результати досліджень.

У частині 4 статті 42 Закону України «Про освіту» [10] визначані такі основні види порушень академічної доброчесності:

- академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;

- фабрикація - фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;

- обман - надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітньої процесу;

- списування - використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;

- хабарництво - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.

Зовнішня академічна відповідальність реалізується у взаємодії певного суб'єкта з його соціальним оточенням та означає здатність задовольняти потреби зацікавлених сторін, тобто суспільства, держави, ринку праці тощо. Внутрішня відповідальність зачіпає різні сторони діяльності здобувачів освіти, викладачів, адміністрації. За таких умов йдеться передусім про так звану позитивну соціальну відповідальність, тобто про належне, сумлінне ставлення до виконання своїх академічних обов'язків, що ґрунтується на високому рівні правосвідомості й розумінні високого покликання освітян і науковців [8, с. 72]. Указані висновки ґрунтуються переважно на положеннях Закону України «Про освіту» [10], оскільки пунктом 5 статті 42 «Академічна доброчесність» визначається, що за порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до академічної відповідальності: 1) відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання; 2) позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого звання; 3) відмова в присудженні або позбавлення присудженого педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

4) позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади; 5) повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); 6) повторне проходження відповідного освітнього компоненту освітньої програми; 7) відрахування із закладу освіти; 8) позбавлення академічної стипендії; 9) позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати за навчання.

Згідно із частиною 7 статті 42, види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом [12]: 1) призначення додаткових контрольних заходів (додаткові індивідуальні завдання, додаткові контрольні роботи, тести тощо); 2) повідомлення батькам чи іншим особам (фізичним або юридичним), які здійснюють оплату за навчання; 3) внесення до реєстру порушників академічної доброчесності.

Указані види «академічної відповідальності» застосовуються до осіб, коли вони допустили академічний плагіат, самоплагіат, фабрикацію, фальсифікацію, списування, обман, хабарництво чи необ'єктивне оцінювання (частина 4 статті 42 Закону України «Про освіту» [10]). Отже, поняттю «академічна доброчесність» протиставляється поняття «академічна нечесність».

В окремих зарубіжних країнах академічна відповідальність застосовується й за інші «зловживання», зокрема «academic misconduct», «dishonesty» (професорська нечесність), що означає зловживання окремими представниками професорсько-викладацького складу своїми службовими обов'язками з метою примусу й тиску на колег чи студентів [12].

Заклади вищої освіти можуть створювати різні органи для розгляду ймовірних порушень академічної доброчесності. Це можуть бути відповідні кафедри, загальноуніверситетські чи факультетські комісії, університетські суди тощо. У випадку створення комісій варто відокремлювати органи для розгляду порушень з боку здобувачів освіти і науково-педагогічних (педагогічних, наукових) працівників. При формуванні складу комісії для розгляду справ здобувачів освіти варто забезпечити, щоб більшість її членів представляла саме здобувачів.

Первинну перевірку на наявність ознак академічного плагіату та самоплагіату мають здійснювати кваліфіковані експерти з використанням рекомендованого закладом вищої освіти (науковою установою) програмного забезпечення. Порядок підтвердження/визнання кваліфікації експерта визначається закладом вищої освіти (науковою установою). Для забезпечення єдиних вимог до програмної перевірки варто розробити окрему інструкцію користувача відповідного програмного забезпечення.

Учаснику освітнього процесу, якого звинувачують у академічному плагіаті/самоплагіаті, а також в інших порушеннях академічної доброчесності, має бути забезпечена можливість надання пояснень та доведення своєї невинуватості.

Принцип здорового глузду під час вирішення питання про наявність або відсутність порушення академічної доброчесності та визначення виду академічної відповідальності полягає у необхідності розумно застосовувати норми як матеріального права, так і процедурні, враховувати ставлення суб'єкта порушення до події, розумному співвідношенні важкості порушення академічної доброчесності та його наслідків з обранням виду академічної відповідальності.

На рівні закладів вищої освіти і наукових установ академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності може встановлюватися для здобувачів освіти, науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників, а також для структурних підрозділів відповідних закладів освіти (наукових установ).

На загальнодержавному рівні академічна відповідальність може застосовуватися до закладів освіти і наукових установ, а також до спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій.

Академічна відповідальність не є різновидом юридичної відповідальності і не заважає притягненню осіб чи закладів (установ) до юридичної (кримінальної, адміністративної, цивільної чи дисциплінарної) відповідальності у випадках, передбачених законами.

Виховання академічної доброчесності є одним із завдань закладів вищої освіти. Тому відрахування здобувача із закладу вищої освіти слід розглядати як виключну норму, що застосовується у випадку систематичних грубих порушень і лише після того, як не дали ефекту інші заходи впливу.

Доцільно розрізняти порушення здобувачів освіти від порушень науково- педагогічних і наукових співробітників. Некоректно накладати на студентів стягнення за академічний плагіат до того, як вони пройдуть навчання правилам академічної етики і, зокрема, використання джерел. Таке навчання бажано планувати у першому семестрі у вигляді курсів академічного письма, окремих модулів інших дисциплін або поза навчальним планом.

Відповідальність студентів має корелювати із роком навчання і видом роботи - вона має бути найвищою для студентів старших курсів і випускних робіт [13].

Закон України «Про вищу освіту» [14] має встановлювати академічну відповідальність закладів освіти за порушення академічної доброчесності. На сьогодні закон не містить відповідних норм. Але, виходячи із загальної логіки законодавства, такою відповідальністю можуть бути анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, сертифікатів акредитації освітніх програм та спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій, звільнення керівника засновником тощо.

У сфері участі України в світовій системі академічної доброчесності також відбуваються значні зрушення. Зокрема у 2016 році американські ради з міжнародної освіти в партнерстві з Міністерством освіти і науки України й за підтримки посольства США ратифікували Проєкт сприяння академічній доброчесності в Україні (Strengthening Academic Integrity in Ukraine Project - SAIUP), учасниками якого стали 10 університетів. Даний проєкт передбачає реалізацію трьох компонент: створення суспільної підтримки академічної доброчесності (брендинг); розвиток навичок зі створення університетської бази з академічної доброчесності зі застосуванням міжнародних практик (освіта).

Розуміння необхідності підвищення рівня академічної доброчесності серед студентів передбачає працю у двох напрямках: 1) підвищення рівня академічної доброчесності професорсько-викладацького складу; 2) формування системи важелів впливу на студентів.

Перший напрямок потребує окремого глибинного дослідження з урахуванням аспектів подолання опору змінам на системному рівні. Окремі аспекти підвищення рівня академічної доброчесності вже реалізуються, зокрема щодо протидії плагіату. Одна з визначальних умов реалізації другого напрямку - досягнення успіхів у першому. Крім того, важливим є формування у студентів розуміння сутності академічної доброчесності й застосування окремих її важелів ще з першого курсу навчання. Крок у цьому напрямку - студенти першого курсу підписують декларації про академічну доброчесність, де буде зазначено розуміння сутності явищ списування, прогулів, недоброчесної поведінки, плагіату всіх видів та чітко прописано відповідальність за виявлені факти цих явищ. Зрозуміло, що це не дасть змоги повністю розв'язати проблему, однак створить додаткові можливості донесення до студентів важливої інформації і часткового корегування їх поведінки. Майже в усіх закордонних закладах реалізовують документально затверджені програми щодо дотримання академічної доброчесності та відповідальності за її порушення. Їх назви різні (Кодекс академічної доброчесності, Політика академічної доброчесності, Кодекс академічної чи наукової етики або честі тощо [12]), однак їхня сутність визначає систему академічної поведінки студентів і викладачів та відповідальність за її порушення під час освітньо- наукової діяльності. Розробити кодекс академічної доброчесності молодого вченого спробувала група українських учених [7, с. 164-168].

Однією з особливостей підходу в американських та європейських ЗВО є не тільки використання «кодексів честі», але й написання спеціальних підручників для студентів щодо академічної доброчесності та видів її порушень. Звернемося до підручника в Массачусетському технологічному інституті (м. Кембридж, США) авторства П. Бренеке під назвою «Академічна доброчесність в Массачусетському технологічному інституті». Згідно з ним, до видів академічних правопорушень належать такі: «обман/шахрайство з використанням матеріалів, заборонених під час іспитів, зокрема збереженої інформації на електронних пристроях; списування у здобувача освіти під час іспитів; здача однієї і тієї самої роботи під виглядом різних; плагіат - копіювання ідей або використовування цитат із опублікованих джерел без лапок і посилань; здача списаної роботи під виглядом власної; купівля наукової роботи; неузгоджене співробітництво без дозволу прикріпленого інструктора [15].

Висновки

На сьогоднішній день академічна доброчесність в Україні перебуває в кризовому становищі. Сприятливі умови для процвітання академічної нечесності формують чимало чинників таких, як освітянська бюрократія, відсутність чітко сформованих правових норм у законодавстві, кількісний показник наукової діяльності. Наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники стають демотивованими у своїй дослідницькій діяльності, так як до уваги беруться не якість і практичність застосування досліджень, а лише кількісний показник публікацій.

Важливим є формування умов для ефективної наукової діяльності, а не лише думати про способи покарання (стягнення) у випадку порушення академічної доброчесності. Як приклад, можна запозичити досвід світових лідерів, які основну увагу звертають на якість наукових досліджень, їх конкурентоздатність, затребуваність цих досліджень в комерційній сфері. Якщо підприємство чи організація зацікавлені в проведенні дослідження та впровадженні першочергово технології у виробництві, то і зникає питання фінансування самого наукового дослідження (оскільки підприємство самостійно фінансує всі засоби, необхідні для дослідження), а науковець працює безпосередньо на результат.

Не менш важливим є і на загальнодержавному рівні проводити оприлюднення результатів порушення академічної доброчесності університетами у формі статистичних звітів. Крім того, інститути та наукові установи повинні самостійно формувати інституційні заходи політики запобігання плагіату та боротьбі з ним.

Оскільки академічна недоброчесність процвітає саме в закритих академічних спільнотах, потрібно подбати про ефективну кадрову політику в закладах вищої освіти. Потрібно зробити систему оцінювання учасників освітнього процесу автоматичною (без участі викладачів того ж університету), забезпечити анонімне оцінювання наукової роботи чи можливість здійснення оцінювання викладачами інших освітніх установ.

Успішна реалізація комплексу заходів щодо боротьби з академічною не доброчесністю сприятиме досягненню належного рівня наукових досліджень, що у свою чергу сприятиме технологічному, економічному та соціальному розвитку держави. Науковець, який керується нормативами академічної доброчесності й має належну професійну підготовку, повинен бути впевнений, що завжди знайде можливість для своєї повноцінної реалізації.

Для забезпечення академічної доброчесності потрібно: запровадити на національному рівні порядок врегулювання порушень у сфері академічної доброчесності, тобто повинні бути сформовані незалежні установи, які будуть вирішувати спори у сфері академічної доброчесності; розробити і запровадити комп'ютерне тестування і автоматичне оцінювання; провести кардинальні зміни у процедурі перевірки знань шляхом створення незалежних центрів оцінювання.

Плагіат має розглядатися як один із різновидів псевдонаукової діяльності та вдавання науково-дослідної роботи. На боротьбу з плагіатом потрібно спрямувати ряд заходів, таких як використання спеціальних програм для виявлення плагіату; формування загальнодоступних баз даних текстів наукових досліджень; дослідження сучасник практик боротьби з плагіатом; інтеграція в міжнародні програми, які здійснюють боротьбу з плагіатом.

Ключовим у вирішенні проблеми академічної не доброчесності має стати формування загальнонаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Без забезпечення якості вищої освіти на інституційному та системному рівнях важко говорити про ефективну діяльність у цьому напрямі.

Література

1. Тицька Я. “Академічна доброчесність” та “Академічна відповідальність” у забезпеченні якості освіти. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 11. С. 192-195.

2. Чумак О. В. Концепт категорії академічної доброчесності у вищій освіті. Теорія та методика управління освітою. 2017. № 2 (20). URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_ vydanya/metod_upr_osvit/v2_17/%D0%A7%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BA.pdf.

3. Малогулко Ю. В., Затхей М. В. Проблеми академічної доброчесності в вищих навчальних закладах. Знання. Освіта. Освіченість: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. з різноманітних проблем сучасної освіти, 28-29 вер. 2018 р. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/

4. Тодорова І. Психологічні чинники толерантності студентів до академічної недоброчесності. Психологія і особистість. 2019. № 2. С. 116-131.

5. Семеног О. Європейський та національний контексти академічної культури дослідника: досвід реалізації проекту ЕРАЗМУС+ЖАН МОНЕ МОДУЛЬ. Український Щорічник з Європейських Інтеграційних Студій: Україна Європейський союз: від партнерства до асоціації. Луцьк, Терен, 2019. С. 320-330.

6. Іщенко Т. Д., Шишкіна Г. В., Ніколаєва І. В. Академічна доброчесність як складова забезпечення якості освіти. АгроТерра. 2018. № 2 (5). С. 19-23.

7. Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених / за заг. ред. Н. Г. Сорокіної, А. Є. Артюхова, І. О. Дегтярьової. Дніпро: ДРІДУ НАДУ, 2017. 169 с.

8. Гомілко О. Свобода та прогрес у постсоціалістичних викликах: рефлексія BASES. Філософія освіти. 2018.Т. 22. № 1. C. 270-282.

9. Чумак О. В. Концепт категорії академічної доброчесності у вищій освіті. Теорія та методика управління освітою. 2017. № 2 (20). URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_ vydanya/metod_upr_osvit/v2_17/%D0%A7%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BA.pdf.

10. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VTTT. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text

11. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 26.11.2015 № 848- VTTT. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text

12. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 № 3792-ХП. URL: https://zakon.rada.gov.ua/l aws/ show/3792-12#Text

13. Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах,дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо). URL:http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v8681729-18

14. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 № 1556-VQ. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18#Text

15. The Fundametal Values of Academic Integrity / Ed. by T. Fishman. Clemson: Clemson University Press, 2014. 34 p.

References

1. Tycjka, Ja. (2018). “Akademichna dobrochesnistj” ta “Akademichna vidpovidaljnistj” u zabezpechenni jakosti ["Academic Integrity" and "Academic Responsibility" in ensuring the quality of education.]. Pidpryjemnyctvo, ghospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, 11, 192-195 [in Ukrainian].

2. Chumak, O. V. (2017). Koncept kateghoriji akademichnoji dobrochesnosti u vyshhij osviti [The concept of the category of academic integrity in higher education]. Teorija ta metodyka upravlinnja osvitoju - Theory and methods of education management, 2 (20). URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/metod_upr_osvit/v2_17/%D0%A7%D1%83%D0 %BC%D0%B0%D0%BA.pdf. [in Ukrainian].

3. Maloghulko, Ju. V., Zatkhej, M. V. (2018). Problemy akademichnoji dobrochesnosti v vyshhykh navchaljnykh zakladakh [Problems of academic integrity in higher education]. Znannja. Osvita. Osvichenistj: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. z riznomanitnykh problem suchasnoji osvity - Knowledge. Education. Education: materials International. scientific-practical conf. on various problems of modern education. URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/ [in Ukrainian].

4. Todorova, I. (2019). Psykhologhichni chynnyky tolerantnosti studentiv do akademichnoji nedobrochesnosti [Psychological factors of students' tolerance to academic dishonesty]. Psykhologhija i osobystistj - Psychology and personality, 2, 116-131 [in Ukrainian].

5. Semenogh, O. (2019). Jevropejsjkyj ta nacionaljnyj konteksty akademichnoji kuljtury doslidnyka: dosvid realizaciji proektu ERAZMUS+ZhAN MONE MODULJ [European and national contexts of the researcher's academic culture: experience of the ERASMUS + JEAN MONEY MODULE project]. Ukrajinsjkyj Shhorichnyk z Jevropejsjkykh Integhracijnykh Studij: Ukrajina Jevropejsjkyj sojuz: vid partnerstva do asociaciji - Ukrainian Yearbook of European Integration Studies: Ukraine The European Union: from partnership to association. Lucjk, Teren, 320-330 [in Ukrainian].

6. Ishhenko, T. D., Shyshkina, Gh. V., Nikolajeva, I. V. (2018). Akademichna dobrochesnistj jak skladova zabezpechennja jakosti osvity [Academic integrity as a component of ensuring the quality of education]. AghroTerra- AgroTerra, 2 (5), 19-23 [in Ukrainian].

7. Akademichna dobrochesnistj: problemy dotrymannja ta priorytety poshyrennja sered molodykh vchenykh [Academic integrity: compliance issues and dissemination priorities among young scientists]. Dnipro: DRIDU NADU [in Ukrainian].

8. Ghomilko, O. (2018). Svoboda ta proghres u postsocialistychnykh vyklykakh: refleksija BASES [Freedom and progress in post-socialist challenges: BASES reflection]. Filosofija osvity - Philosophy of education, 22 (1), 270-282 [in Ukrainian].

9. Chumak, O. V. (2017). Koncept kateghoriji akademichnoji dobrochesnosti u vyshhij osviti [The concept of the category of academic integrity in higher education]. Teorija ta metodyka upravlinnja osvitoju - Theory and methods of education management, 2(20). URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/metod_upr_osvit/v2_17/%D0%A7%D1%83%D0 %BC%D0%B0%D0%BA.pdf. [in Ukrainian].

10. Pro osvitu: Zakon Ukrajiny vid 05.09.2017 № 2145-VIII [On education: Law of Ukraine of 05.09.2017 № 2145-VIII]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].

11. Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu dijaljnistj: Zakon Ukrajiny vid 26.11.2015 № 848-VIII [On scientific and scientific-technical activities: Law of Ukraine of 26.11.2015 № 848-VIII]. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/848-19#Text [in Ukrainian].

12. Pro avtorsjke pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrajiny vid 23.12.1993 № 3792-KhII [On copyright and related rights: Law of Ukraine of 23.12.1993 № 3792-XII]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text [in Ukrainian].

13. Rekomendaciji shhodo zapobighannja akademichnomu plaghiatu ta jogho vyjavlennja v naukovykh robotakh (avtoreferatakh,dysertacijakh, monoghrafijakh, naukovykh dopovidjakh, stattjakh toshho) [Recommendations for the prevention of academic plagiarism and its detection in scientific papers (abstracts, dissertations, monographs, scientific reports, articles, etc.)]. URL:http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v8681729-18 [in Ukrainian].

14. Pro vyshhu osvitu: Zakon Ukrajiny vid 01.07.2014 № 1556-VII [On higher education: Law of Ukraine of 01.07.2014 № 1556-VI]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556- 18#Text [in Ukrainian].

15. The Fundametal Values of Academic Integrity / Ed. by T. Fishman. Clemson: Clemson University Press, 2014. 34 p. [in English].

Размещено на Allbest.ru