Концептуальні засади організації практичної підготовки соціальних працівників у польській вищій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра соціології та соціальної роботи

Інституту гуманітарних та соціальних наук

Національний університет «Львівська політехніка»

Концептуальні засади організації практичної підготовки соціальних працівників у польській вищій школі

Шевченко Жанна Михайлівна,

кандидат педагогічних наук, старший викладач

Анотація

У статті актуалізовано концептуальні засади організації практичної підготовки соціальних працівників у польській вищій школі. У вдосконаленні вітчизняної системи практичної підготовки соціальних працівників доцільним визначено звернення до досвіду Республіки Польща з метою ґрунтовного історико-педагогічного вивчення і виявлення можливостей упровадження прогресивних ідей у підготовку фахівців соціальної сфери. Стратегія парадигми суспільства добробуту до 2030 р. базується на трансформації та динамічному розвитку європейських традицій у соціальній сфері. У стратегії соціальної роботи ключовою парадигмою вищої освіти у практичній підготовці соціального працівника європейського типу є орієнтація на особистість.

З'ясовано, що в Республіці Польща зародження цілісної системи практичної підготовки соціального працівника демонструє діяльність закладів освіти. Тенденції, пов'язані з уніфікацією освіти та підготовкою кадрів у сфері соціальної роботи, носять структурно-системний характер. На засадах ретроспективного аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених, європейського досвіду досліджуваного феномену на практиці розкрито провідні ідеї і принципи, які визначають базові якості соціального працівника є його спрямованість до самоактуалізації, відсутність егоцентризму, готовність до надання допомоги.

Досліджено, що відповідно до нормативних документів, у польській системі кар'єрне зростання майбутнього соціального працівника залежить від виконання низки умов та успішної реалізації проєкту індивідуального професійного розвитку. Визначеність моделі сучасного фахівця соціальної роботи дає змогу польським ученим на теоретичній основі холістичної концепції людини майбутнього, праксеології і теорії багатосторонньої підготовки перейти до планування структури та змісту перспективних варіантів професійної їх підготовки, орієнтованих на формування необхідних особистісних якостей і характеристик з наданням їм комплексу фахових компетентностей.

Ключові слова:стратегії соціальної роботи, концептуальні засади, соціальний працівник, практична підготовка, компетентність.

Shevchenko Zhanna Mykhailivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer, Department of Sociology and Social Work, Institute of Humanities and Social Sciences, Lviv Polytechnic National University, Lviv

CONCEPTUAL PRINCIPLES OF ORGANIZATION OF PRACTICAL TRAINING OF SOCIAL WORKERS IN POLISH HIGHER EDUCATION

Abstract

The article actualizes the conceptual principles of the organization of practical training of social workers in Polish higher education. In improving the domestic system of practical training of social workers, it is advisable to turn to the experience of the Republic of Poland in order to thoroughly study and identify opportunities for the introduction of progressive ideas in the training of social workers.In improving the domestic system of practical training of social workers, it is advisable to turn to the experience of the Republic of Poland in order to thoroughly study and identify opportunities for the introduction of progressive ideas in the training of social workers. The strategy of the welfare society paradigm until 2030 is based on the transformation and dynamic development of European traditions in the social sphere. In the strategy of social work, the key paradigm of higher education in the practical training of a European-style social worker is personality orientation.

It was found that in the Republic of Poland the emergence of a comprehensive system of practical training of social workers demonstrates the activities of educational institutions. Trends related to the unification of education and training in the field of social work are structural and systemic in nature. On the basis of retrospective analysis of works of domestic and foreign scientists, European experience of the studied phenomenon in practice, the leading ideas and principles that determine the basic qualities of a social worker are his focus on selfactualization, lack of egocentrism, willingness to help.

It is investigated that according to the normative documents, in the Polish system the career growth of a future social worker depends on the fulfillment of a number of conditions and the successful implementation of an individual professional development project. The definiteness of the model of a modern social work specialist allows Polish scientists to move on to the theoretical basis of the holistic concept of the man of the future, praxeology and the theory of multilateral training.

Key words: social work strategies, conceptual principles, social worker, practical training, competence.

Вступ

Постановка проблеми. Динамічність соціальних процесів у світі спрямована на гуманізацію сучасного суспільства. Соціальна робота стала однією з пріоритетних тем у Європі та набула у науковому та освітньому плані статусу самостійної галузі науки і досліджень.

На сьогоднішній день в європейських країнах та в Польщі зокрема широко розповсюджене навчання для соціальних професій, які набувають різних форм (з базової системи навчання в університеті) та мають різні способи регулювання і фінансування (від централізованих систем, що контролюються політично, до асоціацій навчальних закладів, місцевих і приватних органів влади, волонтерських або релігійних організацій).

У вдосконаленні вітчизняної системи практичної підготовки соціальних працівників доцільним уважаємо звернення до досвіду Республіки Польща з метою ґрунтовного історико-педагогічного вивчення і виявлення можливостей упровадження прогресивних ідей у підготовку фахівців соціальної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняні науковці наголошують на необхідності удосконалення практичної підготовки соціальних працівників в Україні: Т. Абрамович (2018); В. Бенера (2019), О. Карпенко (2008); В. Поліщук (2010); З. Фалинська (2006) та ін.

З'ясовано, що загальні проблеми розвитку освіти у Польщі представлено в дисертаціях вітчизняних і польських дослідників в історико -педагогічному напрямі: І. Адамек (2001), Ф. Андрушкевич (2012), Й. Гайда (2004), В. Майборода (2011), Г. Ніколаї (2008), Л. Смірнова (2010); частково розкрито проблему сучасної підготовки фахівців у Польщі в дидактично-методичному векторі: Я. Бєльський (2000); Є.Громов (2010); А. Каплун (2011); А. Мушиньскі (2004); Р. Мушкета (2007); Є. Нероба (2004); В. Пасічник (2001); М. Перфільєва (2012); Б. Сітарська (2005), Й. Шемпрух (2001), тоді як окремі аспекти практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі представлено лише в окремих публікаціях: Г. Беднарчука, У. Котни, М. Коморської, Т. Лесіної, О. Литвак, Е. Маринович-Хетки, Л. Цибулько, М. Чеховської-Бєлуги.

Вивчення досвіду практичної підготовки соціальних працівників у Польщі дало змогу виявити провідні ідеї і принципи, які є методологічною основою неперервного навчання. Досліджено, що, за даними зарубіжних авторів Я. Левіс, Г. Карл-Ернтс та В. Кооле (J. Lewis, H. Karl-Ernts, Wibo Koole), базовими якостями соціального працівника є його спрямованість до самоактуалізації, відсутність егоцентризму, готовність до надання допомоги.

Вивчення вітчизняних науково-педагогічних праць і досліджень, у яких розглядаються системи освіти зарубіжних країн, показало, що проблема практичної підготовки соціального працівника в умовах польського освітнього виміру на тлі сучасних глобалізаційних процесів не набула ознак завершеного й докладного розгляду, що і зумовило мету публікації-окреслити концептуальні засади організації практичної підготовки соціальних працівників у польській вищій школі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Упродовж останніх трьох десятиліть у більшості європейських країн відбувається поступове об'єднання освіти та підготовки кадрів у сфері соціальної роботи. Ця тенденція є наслідком зростаючого значення глобальних знань з усіх аспектів соціальної роботи. Директива ЄС (2005/36/ ЕС) щодо визнання професійних кваліфікацій визначає процедури, яких національні уряди повинні дотримуватися при оцінці кваліфікації кваліфікованих соціальних працівників у європейських країнах.

На засадах ретроспективного аналізу наукових джерел виявлено, що у розвитку системи практичної підготовки соціального працівника Польщі простежуються кілька векторів підготовки. Система практичної підготовки соціального працівника тісно пов'язана з освітою і залежать від неї структурно та функціонально, та її компоненти спрямовані на особистість студента. Досліджувані системи певною мірою синергетичні (самоорганізовані) та детерміновані й визначають соціально-економічні, соціокультурні,

організаційно-педагогічні та наукові зміни. У Польщі зародження цілісної системи практичної підготовки соціального працівника демонструє діяльність закладів освіти. Тенденції, пов'язані з уніфікацією освіти та підготовкою кадрів у сфері соціальної роботи, носять структурно-основний характер, з особливим наголосом (згідно Labonte-Roset, 2004) на: 1) підвищення акценту на освіту практичного рівня, 2) створення освітніх програм на основі інтегрованих практичних модулів, 3) міжнародну / європейську орієнтацію.

На основі аналізу, методів індукції, дедукції та конкретизації автентичних першоджерел з'ясовано, що сучасна організаційна структура систем підготовки соціального працівника в Україні і Польщі розвивається як рівнева. У Польщі - це такі рівні: бакалавр (пол. Нсепфа^, магістр (пол. magister), доктор (пол. doktor) та доктор габілітований ^окш habilitowany).У процесі дослідження виявлено порівняльний аспект щодо співвідношення теоретичних і практичних курсів підготовки фахівців соціальної сфери, що склалося у різних країнах світу. Із результатів, проведеного дослідження можна зробити висновок, що співвідношення теоретичного і практичного компонентів підготовки фахівців (у т. ч і практики) для соціальної сфери у ЗВО України не відповідає тенденціям, що встановилися у світовій практиці. На думку вітчизняної дослідниці З. Фалінської, згідно зі світовими стандартами обсяг практичної підготовки соціальних працівників становить приблизно 50 % навчального часу, що для нашої країни є можливим лише за умови розширення «виробничої бази» практичних занять, де б у реальних умовах студенти-практиканти могли працювати [1, с. 60].

Нові механізми реформування вищої освіти спираються на вже наявну в Європі систему кваліфікацій - так звані Національні рамки кваліфікацій (НРК), які є інструментом, що окреслює кваліфікації випускників з урахуванням особливостей польської освіти на основі ряду критеріїв і одночасно визначає якість вищої освіти, а також створює основу для порівняння рівня освіти з іншими європейськими країнами.В останні роки як у Польщі, так і в Україні спостерігається тенденція, коли більшість молодих людей після здобуття ступеня бакалавр не продовжують навчання у магістратурі. Реальність така, що найчастіше в магістратуру йдуть ті, хто вже працює, а ступінь магістра збільшує їх шанси на професійне просування. Відповідно до нового Закону (2018), у польській системі кар'єрне зростання майбутнього соціального працівника залежить від виконання низки умов та успішної реалізації проєкту індивідуального професійного розвитку [2].

Учені світу відзначають, що вища освіта перестала захищати від безробіття як у Європі, так і в Україні. Відповідно, ще одна насторожлива тенденція, яка заслуговує на увагу, - збільшення безробіття серед випускників вищої школи, у тому числі фахівіців соціальної роботи. Дані досліджень показують, що кожен другий студент найбільше боїться безробіття. Це обумовлено тим, що посилюється криза на польському ринку праці, незважаючи на фінансові впливи з ЄС, багато випускників втратили надію знайти якусь роботу у себе в країні. Згідно зі статистичними даними, офіційний рівень безробіття в Польщі (станом на 31.11.2013 р.) становив 13,2 % [3, с. 13]. Безробіття стосується насамперед молоді - його рівень серед людей віком до 25 років склав 31,5 % від усіх новозареєстрованих безробітних [3, с. 15]. Це при тому, що рівень безробіття серед молоді: в ЄС в 2012 р. становило 23 % [4].

Польські аналітики прогнозують, що рівень безробіття серед випускників ЗВО досягне 30 % і тільки 10 % випускників мають шанси знайти роботу за фахом [5]. За оцінками експертів з банку Pocztowy (Польща), «... на кінець 2018 р. рівень безробіття становив 5,6 %», що пов'язано із демографічною ситуацією [6]. Слід зауважити, що у Польщі найбільше число вишів у Європі. За даними Інституту досліджень ринкової економіки, в Польщі відсоток студентів є одним із найвищих у Європі. Випереджають Польщу тільки Фінляндія, Данія і Словаччина [5].

Стратегія розвитку системи соціальної допомоги та соціального забезпечення у Республіці Польща пов'язана із системними змінами, які безпосередньо мають вплив на розвиток практичної підготовки соціальних працівників (бази практик, майбутнє перше робоче місце тощо), зокрема:

1) прогресивна інституціоналізація соціальної допомоги (яка як така сприяє стагнації та рутинності діяльності, але не може бути зведена до них);

2) децентралізація соціальної допомоги (пов'язана зі зростаючою роллю територіального самоврядування в соціальній політиці та розширенні її структур);

3) професіоналізація соціальних послуг (перш за все, кваліфікованим сервісом цих послуг - соціальними працівниками). Усі три тенденції визначалися рішеннями державних керівників, прийнятими на початку дев'яностих років ХХ ст., але напрями змін, що виявилися в той час, знайшли продовження і залишаються «живими» й сьогодні [7].

Професіоналізація соціальних послуг виявилася у підвищенні формальних вимог до практичної підготовки соціальних працівників. Можна сказати, що стандартизація освіти для соціальної роботи передувала стандартизації соціальної роботи як послуги. У наступному десятилітті, поряд із поширенням активізуючого підходу в соціальній політиці, постулат інтеграції змісту освіти і професійної практики підвищився. У кількох центрах академічної освіти робилися спроби побудувати «Школи соціальної роботи», зосереджені на конкретних теоріях або підходах. В останні роки виявлена соціальна робота з сім'єю, а також спостерігається відродження екологічного методу соціальної роботи. Паралельно здійснювалися зміни в усіх трьох зазначених напрямках. Стратегія інституціоналізації виявилася найсильнішою, що значною мірою визначило форму польської версії децентралізації соціальної допомоги та іміджу й ідентичності професійних соціальних послуг [8, с. 35-36].

У стратегії Польщі до 2030 р. парадигма суспільства добробуту згадується як стратегія майбутнього. У багатьох центральних та місцевих середовищах, на жаль, спостерігаються слабкі місцеві стратегії розв'язання соціальних проблем, підготовлені на рівні повітів та комун. Польські вчені та практики зауважують, що проблема полягає в тому, як інтегрувати нову парадигму в систему соціальної допомоги та інтеграції.Зауважимо, що у польській вищій школі при формуванні практичної підготовки фахівців для соціальної роботи враховуються національні інтелектуальні досягнення в науковій і практичній соціальній сфері, що випливають із 28-річного досвіду трансформації та динамічного розвитку та європейських традицій у соціальній сфері. Щоб правильно оцінити, які розробки соціальної роботи, соціальної допомоги ефективні в Польщі, ми маємо враховувати точки відліку в інших країнах, які працюють у різних моделях соціальної політики. Показ міжнародного досвіду впровадження соціальної роботи є додатковим інтелектуальним «навантаженням», розширює знання про соціальні рішення в інших державах задля загального добробуту людей [9, с. 6].

Учені М. Гравінський та Б. Скшипчак одностайні в ідеї, яку ЄС пропагував протягом багатьох років, щоб показати належні практики та орієнтири за кордоном у вирішенні широкої соціальної політики, включаючи соціальну роботу. Встановлено, що нагляд за соціальною роботою є одним із найважливіших викликів, що стоять перед системою соціального забезпечення в Польщі (А. Неспорек). Це як теоретична, так і практична проблема. Вона стосується як вибору концепції, так і практичних принципів її реалізації [10, с. 147].

У галузі соціальної роботи Польщі віддаль між теорією і практикою у соціальній галузі суттєво спричинена інституціональною структурою цього виду професійної діяльності. Дискусії з приводу подолання такої дистанції відбуваються як серед науковців, так і практиків і стосуються шляхів інтеграції теорії і практики, відповідності професійної підготовки соціальних працівників запитам практики. Стратегії соціальної роботи, зокрема стратегії, які допомагають вийти з кризи, сприяють стабілізації особистого внутрішнього стану, розвитку психічного здоров'я, внутрішнього балансу. Стратегії соціальної роботи в Польщі (W.B Hansen) це стратегії: «нормативних переконань» («przekonania гтаїу^,№пе»);«особистих рішень» («osobiste postanowienia»);«формування системи цінностей» («ksztaltowanie systemu wartosci»);«інформац/Я про реальні наслідки» («informowanie o realnych konsekwencjach»); «конструктивного навчання декламації» («uczenie konstruktywnego odmawiania»); «альтернативні шляхи життя» («alternatywne sposoby zycia»); «встановлення цілей» («wyznaczanie celow»); «прийняття рішень» («uczenie podejmowania decyzji»); «підвищення самооцінки» («zwi^kszanie poczucia wlasnej wartosci»); «здатності контролювати стрес» («umiej^tnosc opanowania stresu»); «доступності допомоги» («dost^pnosc pomagania»); «набуття соціальних навичок» («nabywanie umiej^tnosci spolecznych») [11, с.109].

Очевидно, що ключовою парадигмою вищої освіти у практичній підготовці соціального працівника європейського типу стає її орієнтація на особистість. Важливо зауважити, що наукова спільнота соціальних політиків Польщі відкрита для суттєвої дискусії про майбутнє системи соціального забезпечення та соціальної роботи. Зміни у ставленні до системи соціальної допомоги в Польщі зазнають впливу численних процесів, таких, як: історичний досвід Польщі з еволюцією національної політики догляду, а потім соціальної допомоги; глобалізація, європеїзація та інтернаціоналізація соціальної політики, що спричинило численні перетворення у застосуванні методів та інструментів підтримки; маркетизація, приватизація та економізація соціальної політики, і її соціалізація [8, с. 125-128].

Багатовимірність соціальної роботи, різноманітність полів діяльності та професійне розмаїття ролей, що виконуються співробітниками організаційних одиниць соціальної допомоги, сприяють прийняттю загальної моделі теоретичного курсу процесу нагляду. Д. Травковська із Сілезького університету, розглядаючи проблему найважливіших змін, що відбулися у соціальному забезпеченні та соціальній роботі Польщі в 1990 - 2013 роках, акцентує увагу на трьох питаннях: по-перше, на джерелах, які динамізують процес розвитку системи соціальної роботи в Польщі; по-друге, на кондиціонуванні цього процесу; по-третє, на деяких ще його наслідках, що спостерігаються дослідниками і досвідченими практиками [10, с. 145]. Досліджено, що вчені визначають два джерела, що стимулюють розвиток контролю і спостереження за соціальною роботою та динамізують розвиток соціальних інституцій в Польщі: систему освіти і сферу практики.

Визначеність моделі сучасного фахівця соціальної роботи дає змогу польським ученим на теоретичній основі холістичної концепції людини майбутнього, праксеології і теорії багатосторонньої підготовки перейти до планування структури та змісту перспективних варіантів професійної їх підготовки, орієнтованих на формування необхідних особистісних якостей і характеристик з наданням їм комплексу фахових компетентностей.

Спираючись на дані про закордонні системи підготовки фахівців, науковці Польщі виокремлюють три моделі підготовки фахівця соціальної сфери із включенням до неї видів практик та стажування (Н. Kwiatkowska): на першій моделі відбувається вивчення теорії, на тривалій другій - накопичення фахових практичних навичок; здійснюється паралельне засвоєння теорії і проведення практик; передує практика, теоретичне навчання відбувається пізніше [12, с. 13-23]. Кількості і різноманітності систем підготовки фахівців достатньо, щоб у різних країнах можна було виявити не лише вказані моделі, але й багато проміжних чи комбінованих варіантів. Досліджено, що перша і третя моделі трапляються нечасто. У світі виразно домінує друга модель (також притаманна Польщі та Україні), але є мало країн, де вона близька до досконалості, за інтенсивністю і впливом на формування вчителя наближаючись до комплексу практик у підготовці лікарів. Польські науковці запропонували удосконалення змісту педагогічної освіти шляхом запровадження змістових модулів із різних академічних дисциплін (у базовій частині підготовки) та циклічності у практичній підготовці (через організацію кількох педагогічних практик). Отже, акцентовано на доцільності застосування поперемінності періодів перебування студента у ЗВО та в соціальній агенції (або іншому закладі).

Виявлено спеціальні принципи, відзначені польськими педевтологами: відповідності змісту щодо цілей і завдань практичної підготовки; відображення у цьому змісті логіки практичної діяльності майбутнього спеціаліста; суб'єктивно-реалістичного трактування взаємовідносин «соціальний працівник - клієнт» у процесі майбутньої практичної діяльності, фахового формування й практичного самоудосконалення; інтеґративності змісту професійно-педагогічної підготовки фахівця [12, с. 24; 13], які є передумовою створення ефективних варіантів практичної підготовки соціальних фахівців.

Аналіз праць вчених О. Безпалько, А. Капської, О. Карпенко, В. Поліщук, В. Сластьоніна, Ю. Швалба, а також власні результати дослідження дають підстави для обґрунтування основних принципів практичної підготовки майбутніх соціальних працівників. Серед них:

- тісного взаємозв'язку між теоретичним навчанням і практичною підготовкою; практичного спрямуванням освітнього процесу; практичного навчання на практиці, що базується на досвіді;

- науково-креативного характеру практичної підготовки на рівнях підготовки вищої школи; системності та послідовності формування практичних компетенцій майбутнього фахівця;

- спадкоємності у взаємозв'язку всіх видів практичної підготовки та досвіду, набутого студентами на попередніх етапах здобуття кваліфікації; свободи вибору;

- перспективності у здобутті європейського освіти та можливостей працевлаштування у країнах ЄС;

- динамічності та мобільності можливостей студента у застосування форм навчання та сучасних технологій практичної підготовки; поліфункціональності професійних функцій (діагностичної, анімаційної, кооперативної, інноваційної, надихаючої) та оволодіння відповідними професійними ролями (опікуна, супервізора, наставника, захисника, посередника, консультанта тощо);

- співробітництва на пріоритетах довіри і партнерства в освітньому процесі, на практиці та у професійній діяльності.

Європейський вимір організації освітнього процесу практичної підготовки соціального працівника базується на базисних наукових підходах: теорії соціальної роботи, теоріях для соціальної роботи, визначальних теоріях і основах практики соціальної роботи, які складають структурну модель соціальної роботи, розроблену Д. Хау [14, с. 166]. Аналіз зарубіжних теорій і практик використання у практичній підготовці соціальних працівників Польщі дозволяє відзначити необхідність для майбутнього фахівця соціальної сфери високого рівня компетентності, що забезпечується науковим обґрунтуванням і реалізацією теорій, моделей і підходів до професійної підготовки, і відповідно до них, специфікою форм, методів і засобів навчання соціальних працівників у ЗВО.

Система практичної підготовки соціального працівника тісно пов'язана з освітою і залежать від неї структурно та функціонально та повинна бути спрямована на особистість студента. Досліджувані системи певною мірою синергетичні (самоорганізовані) та детермінують соціально-економічні, соціокультурні, організаційно-педагогічні та наукові зміни. В інтеграції з провідними концептуальними підходами у дослідженні (історичний, логіко - системний, комплексний, міждисциплінарний, компаративістський, компетентнісний) ми визначаємо провідним методологічними регулятором процесу практичної підготовки соціальних працівників практико -орієнтований підхід, налаштований на спрямування студента від педагогічної парадигми, сконцентрованої на процес навчання, до орієнтації на вміння практично навчатись через досвід. Найбільш повно відображає суть практико - орієнтованого підходу програма, розроблена британськими вченими М. Доуел і С. Шардлоу, яка складається з 15 тем [15, с. 25-38]. Перші п'ять безпосередньо вивчаються в університеті («Основи практики»), шість наступних - на робочих місцях («Практичні навички соціальної роботи в агентстві»). Інші теми присвячені вдосконаленню роботи в соціальних агентствах і спрямовані на розробку критеріїв, які дозволяють студентам осмислювати свою практичну діяльність і роботу агентства загалом.

Практичне навчання соціальних працівників, із погляду Б. Шифора та Л. Дженкінса, є складним багаторівневим процесом, метою якого виступає налагодження тісного зв'язку між теоретичними і практичними заняттями. Такий підхід сприяє ефективному виконанню посадових обов'язків із боку майбутнього соціального працівника, що вимагає застосування професійних знань, відповідних умінь і навичок. Цей зв'язок дає змогу виявити відмінності в діяльності професійно підготовленого фахівця і непрофесіонала (або звичайної людини), який дає поради, керуючись добрими намірами. Адаптована теорія практичного навчання через досвід Д. Колба у вищій школі Польщі сприяє майбутньому соціальному працівнику у процесі практичної підготовки засвоювати знання через трансформацію досвіду. Результати знань визначаються «через комбінацію їх засвоєння і трансформацію» [16, с. 18].

Аналіз літератури, спілкування в середовищі польських освітян дозволяє зауважити, що викладачі вищих шкіл із підготовки соціальних працівників не повинні зосереджуватися лише на трансформації теоретичних знань. Суть компетентності загалом передбачає, у свою чергу, поєднання шести різних типів компетентності: концептуальної (наукової); інструментальної; інтегрованої; контекстуальної; адаптативної; міжособистісної комунікації [17]. Отже, кожна із визначених у польській педагогічній науці ключових компетенцій має соціальну складову.Вчені поняття компетенції розглядають у двох значеннях - як тотожне кваліфікації та як обсяг відповідальності в діяльності. Особливо актуальним є розвиток професійної компетентності у напрямі поширення культури, ерудованості, індивідуальності фахівця, його підготовки до участі в реалізації викликів суспільства. Натомість компетенцію польські наукові джерела представляють як «поєднання трьох атрибутів - знань, умінь і поведінки». Вони характеризують кожну особу як «справну, успішну, відповідну до якісних очікувань, до реалізації поставлених завдань» [18]. Вони зауважують, що не менш важливим або навіть більш важливим, ніж структурні зміни, є перехід у підготовці соціальних працівників від педагогічної парадигми, сконцентрованої на процес навчання, до вміння навчатись [19].

Дослідження індивідуалізації навчання та практичної підготовки відбувалося з різних методологічних позицій (Е. Вебер, Д. Д'юї, Г. Олпорт, А. Маслоу, С. Рабунський, К. Роджерс, І. Унт та ін.). Індивідуалізоване навчання - це не те, що застосовується відносно студента, а те, що від нього ініціюється. В. Брей та К. Мс. Класкей (B. Bray і K. McClaskey) у праці «Зробіть навчання персональним» (Make Learning Personal) демонструють нові ролі викладача і студента.Розвиток фахівця представниками цих теорій трактується як процес формування саморозуміння, а професійні пріоритети і досягнення кар'єри пояснюються спробою реалізувати свої прагнення та власним розумінням свого призначення.

Сьогодні можна відмітити впровадження тьюторських моделей як в Україні, так і в європейських країнах, зокрема у Польщі. Спираючись на дослідження Дж. Хекмана, М. Селігмана та завдяки тісній співпраці з польськими партнерами і колегами Колегіуму Вратіславского (CoПegiumWratislaviense) (освітня установа, яка багато років навчає викладачів тьютьорським компетенціям, спираючись на традиції англійських вишів та сучасні дослідження в педагогіці, філософії та психології), у більшості вищих шкіл Польщі впроваджено індивідуальний тьюторинг. Але найбільшого поширення в школах тьюторинг набуває у Польщі з середини 2000 р. та підтримується на державному рівні [7, с. 139-140]. Авторські моделі тьюторської роботи, гуманістичні ідеї тьюторингу надають можливість не лише передавати знання, а також сприяти становленню особистості майбутнього соціального працівника з відчуттям власної гідності та неповторності, власної цінності як людини.

практична підготовка соціальний працівник

Висновки

Встановлено, що європейський вимір організації практичної підготовки соціального працівника у вищій школі Республіки Польща базується на провідних наукових підходах, що полягають у спрямуванні темпу руху практичної роботи студента до професії; саморозумінні майбутнього соціального працівника, коли фахові досягнення й подальше кар'єрне зростання пояснюються спробою реалізувати свої прагнення й усвідомленням свого призначення.

За результатами дослідження виокремлено прогресивні ідеї досвіду Польщі щодо практичної підготовки соціальних працівників (реалізація соціальної стратегії, яка проявляється у фундаменталізації соціальної освіти у зв'язку з її практичною спрямованістю, варіативністю, динамічністю змісту, мобільністю форм і методів; перехід від педагогічної парадигми, сконцентрованої на процес навчання, до орієнтації на вміння навчатись для досягнення успіху; впровадження теорії індивідуалізованого практичного навчання через досвід.

Визначеність моделі сучасного фахівця соціальної роботи дає змогу польським ученим на теоретичній основі та з врахуванням позитивного європейського досвіду підготовки перейти до планування структури та змісту перспективних варіантів професійної їх підготовки із практико-орієтованим спрямуванням, орієнтованих на формування необхідних особистісних якостей і характеристик та фахових компетентностей.

Виявлені спеціальні принципи, відзначені польськими вченими у відповідності змісту щодо цілей і завдань практичної підготовки соціального працівника; відображення суб'єктивно-реалістичного трактування взаємовідносин «соціальний працівник - клієнт» у процесі майбутньої практичної діяльності, фахового формування й практичного самоудосконалення, інтеґративності змісту професійно -педагогічної підготовки фахівця, є передумовою створення ефективних варіантів практичної підготовки соціальних фахівців.

Отже, як свідчать наукові теоретичні підходи та підтверджує практика вищої школи, стиль навчальної діяльності, темп руху практичної роботи студента повинен бути спрямований до професії. Це сприяє становленню особистості майбутнього соціального працівника, котрий у процесі практичної підготовки має відчуття власної гідності та неповторності, власної цінності як людини.

Здійснене дослідження не претендує на всебічне та вичерпне розкриття всіх аспектів означеної проблеми. До напрямків подальшої роботи відносимо здійснення компаративного аналізу підготовки соціальних працівників в Україні та країнах ЄС тощо.

Література

1. Фалинська З. З. Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Вінниця, 2006. 24 с.

2. Ustawa z dnia 3 lipca 2018 r. (Kancelaria Sejmu s. 1/104 04.09.2018 Dz.U. 2018 poz. 1669 USTAWA z dnia 3 lipca 2018 r.) URL: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/ download.xsp/WDU20180001668/O/D20181668.pdf

3. Luka Magdalena. Osoba ludzka a bezrobocie. Analiza Filozoficzno-Pedagogiczna. Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawla II. Wydzial zamiejscowy nauk o spoleczenstwie w stalowej woli katedra pedagogiki opiekunczo-wychowawczej i pracy socjalnej. Wydawnictwo KUL. Lublin, 2011. 302 s.

4. Migracji zarobkowej m^dz^'y. URL: http://wilnoteka.lt, data publikacji 13 sierpnia 2013.

5. Суріна І. А. Професійна підготовка вчителів у контексті реформи вищої освіти в Польщі. URL: http://ps.stateuniversity.ks.ua/file/issue_65/51.pdf

6. Історія безробіття в Польщі. URL: https://www.forbes.pl/.../stopa-bezrobocia...2018- r...r/gcbn9.

7. Бенера В. Є., Шевченко Ж. М. Соціальна робота у Республіці Польща: навчально- методичний посібник. Кременець: КОГПА, 2019. 248 с.

8. Wspolczesne tendencje w pomocy spolecznej i pracy socjalnej. Praca zbiorowa pod redakj Miroslawa Grewinskiego i Jerzego Krzyszkowskiego. Publikacja przeznaczona jest do bezplatnej dystrybucji. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Instytutu Technologii Eksploatacji - Panstwowego Instytutu Badawczego. 2011. 126 р.

9. Przedsi^biorczosc spoleczna a praca socjalna. Nowa Praca Socjalna. Autorzy: Tomasz Barszczewski, Wojciech Duranowski, Magdalena Omen, Olga Pankiv, Agnieszka Rymsza. Przedsi^biorczosc spoleczna a praca socjalna / Pedakcja naukowa: Olga Pankiv, Wojciech Duranowski.Warszawa, 2014. 200 р.

10. Superwizja Pracy Socjalnej / Pod redakj Miroslawa Grewinskiego i Bohdana Skrzypczaka. Projekt wspolfinansowany ze srodkow Unii Europejskiego Funduszu Spolesznego. Warszawa, 2013. 426 р.

11. Бенера В. Є., Шевченко Ж. М. Практична підготовка соціальних працівників у вищій школі Республіки Польща: [монографія]. Тернопіль: ФОП Паляниця В.А., 2020. 435 с.

12. Kwiatkowska H. Kierunki przemian funkcji zawodowych nauczyciela / H. Kwiatkowska. Ruch Pedagogiczny. Warszawa, 1990. № 1-2. S. 13-23.

13. Regulamin organizacji i realizacji praktyk pedagogicznych realizowanych w ramach projektu «Nowa jakosc praktyk pedagogicznych». URL: http://www.praktyki.awf.wroc.pl/ Stronka/REGULAMIN.

14. Howe David. An Introduction to SW Theory. Aldershot Honts. England: Wildwood House, 1987. Р. 166.

15. Доуэл М., Шадлоу С. Практика социальной работы / пер. с англ. / под ред. Б. Ю. Шапиро. Москва: АО «Аспект Пресс», 1995. 237 с.

17. Kolb D. A. Experiential Learning: experience as the sore of learning and development. NJ: Prentice Hall, 1983. 256 p.

18. Браунс Х., Крамер Д. Обучение социальной работе и социальной педагогике в Европе. Школа социальных педагогов и социальных работников. Москва, 1991. С. 3-9.

19. Kompetencja. URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Kompetencja

20. Stryjkowski W. Kompetencje wspolczesnego nauczyciela. Neodidagmata, 27-28. Poznann, 2005. S. 15-29.

References

1. Falynska, Z. Z. (2006). Praktychna pidhotovka maibutnikh sotsialnykh pedahohiv u vyshchykh navchalnykh zakladakh [Practical training of future social pedagogues in higher educational institutions]. Extended abstract of candidate 's thesis.Vinnytsia [in Ukrainian].

2. Ustawa z dnia 3 lipca 2018 r. (Kancelaria Sejmu s. 1/104 04.09.2018 Dz.U. 2018 poz. 1669 USTAWA z dnia 3 lipca 2018 r.) URL: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/ WDU20180001668/O/D20181668.pdf

3. Luka Magdalena. Osoba ludzka a bezrobocie. Analiza Filozoficzno-Pedagogiczna. Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawla II. Wydzial zamiejscowy nauk o spoleczenstwie w stalowej woli katedra pedagogiki opiekunczo-wychowawczej i pracy socjalnej. Wydawnictwo KUL. Lublin, 2011. 302 s.

4. Migracji zarobkowej miodzieiy. URL: http://wilnoteka.lt, data publikacji 13 sierpnia 2013.

5. Curina, I. A. Profesiina pidhotovka vchyteliv u konteksti reformy vyshchoi osvity v Polshchi [Teacher training in the context of higher education reform in Poland].ps.stateuniversity.ks.ua Retrieved from http://ps. stateuniversity.ks.ua/file/issue_65/51.pdf [in Ukrainian].

6. Istoriia bezrobittia v Polshchi [History of unemployment in Poland].'www.forbes.pl Retrieved from https://www.forbes.pl/.../stopa-bezrobocia...2018-r...r/gcbn9 [in Ukrainian].

7. Benera, V. Ye., Shevchenko, Zh. M. (2019). Sotsialna robota u Respublitsi Polshcha [Social work in the Republic of Poland]. Kremenets: KOHPA

8. Wspolczesne tendencje w pomocy spolecznej i pracy socjalnej. Praca zbiorowa pod redakj Miroslawa Grewinskiego i Jerzego Krzyszkowskiego. Publikacja przeznaczona jest do bezplatnej dystrybucji. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Instytutu Technologii Eksploatacji - Panstwowego Instytutu Badawczego. 2011.

9. Przedsi^biorczosc spoleczna a praca socjalna. Nowa Praca Socjalna. Autorzy: Tomasz Barszczewski, Wojciech Duranowski, Magdalena Omen, Olga Pankiv, Agnieszka Rymsza. Rrzedsi^biorczosc spoleczna a praca socjalna / Redakcja naukowa: Olga Pankiv, Wojciech Duranowski.Warszawa, 2014. 200 r.

10. Superwizja Pracy Socjalnej / Pod redakcja Miroslawa Grewinskiego i Bohdana Skrzypczaka. Projekt wspolfinansowany ze srodkow Unii Europejskiego Funduszu Spolesznego. Warszawa, 2013. 426 r.

11. Benera, V. Ye., Shevchenko, Zh. M. (2020). Praktychna pidhotovka sotsialnykh pratsivnykiv u vyshchii shkoli Respubliky Polshcha [Practical training of social workers in higher education in the Republic of Poland]. Ternopil: FOP Palianytsia V.A. [in Ukrainian].

12. Kwiatkowska H. Kierunki przemian funkcji zawodowych nauczyciela / H. Kwiatkowska. Ruch Pedagogiczny. Warszawa, 1990. № 1-2. S. 13-23.

13. Regulamin organizacji i realizacji praktyk pedagogicznych realizowanych w ramach projektu «Nowa jakosc praktyk pedagogicznych». URL: http://www.praktyki.awf.wroc.pl / Stronka/REGULAMIN.

14. Howe David. An Introduction to SW Theory. Aldershot Honts. England: Wildwood House, 1987. S. 166.

15. Doual, M., Shadlou, S. (1995). Praktyka sotsyalnoi rabotbi [The practice of social work]. Moskva: AO «Aspekt Press» [in Russian].

17. Kolb D. A. Experiential Learning: experience as the sore of learning and development. NJ: Prentice Hall, 1983. 256 r.

18. Brauns, Kh., Kramer, D. (1991). Obuchenye sotsyalnoi rabote y sotsyalnoi pedahohyke v Evrope [Teaching social work and social pedagogy in Europe]. Shkola sotsyalmikh pedahohov y sotsyalmikh rabotnykov - School of social educators and social workers, 3-9 [in Russian].

19. Kompetencja. URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Kompetencja

20. Stryjkowski W. Kompetencje wspolczesnego nauczyciela. Neodidagmata, 27-28. Poznann, 2005. S. 15-29.

Размещено на Allbest.ru