Сутність третьої місії університетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність третьої місії університетів

Хриков Євген Миколайович доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри публічної служби та управління навчальними й соціальними закладами, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Старобільськ

Васиньова Надія Сергіївна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри публічної служби та управління навчальними й соціальними закладами Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Старобільськ

Анотація

Трансформація сучасного суспільства диктує необхідність модифікації ролей і функцій традиційних університетів, зокрема і їх місій. Поряд з цим, викликами, які значною мірою сприяли модифікації та розширенню місій сучасних університетів є глобалізація, економіка знань, соціальна, фінансова та екологічна кризи. У відповідь на ці виклики формуються університети третього покоління, які без активного залучення в навколишнє життя повноцінно не в змозі виконати дві основоположні місії університету: освітню та наукову. Тому сьогодні зростає роль університетів як центрів змін, які на «своїй території» акумулюють як власні ресурси, так і можливості державних інститутів та економічних суб'єктів.

У статті акцентується увага на тому, що «третя місія» університету має існувати в єдності, у певній системі, а не ізольовано від перших двох (освітньої та наукової). Авторами визначено та обґрунтовано властивості, які характеризують таку єдність та інтеграцію. Запропоновано дві логіки організаційного забезпечення реалізації «третьої місії», вибір яких обумовлено певними чинниками.

Зазначено, що «третя місія» спрямована на внесок у суспільство, його розвиток, а університет сам є частиною суспільства, тому якщо заклад забезпечує розвиток суспільства, то він розвивається як його частина. За цих умов, «третя місія» є засобом саморозвитку університету. Реалізація «третьої місії» робить університет більш органічною складовою суспільства, забезпечуючи численні тісні його зв'язки з навколишнім світом. Крім того, підкреслено, що реалізація «третьої місії» передбачає постійну, системну, комплексну взаємодію з регіональними та місцевими органами влади. Без такої взаємодії застосування положень «третьої місії» просто є неможливим. Тому надзвичайно важливо накопичувати досвід такої взаємодії та надавати йому інституційного характеру.

Ключові слова: «третя місія» університету, сутність «третьої місії», інновації, розвиток суспільства.

Khrykov Yevhen Mykolaiovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Public Service and Management of Educational and Social Institutions, Luhansk Taras Shevchenko National University, Starobilsk

Vasynova Nadezhda Serhiivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of Public Service and Management of Educational and Social Institutions Luhansk Taras Shevchenko National University, Starobilsk третя місія університет традиційний

THE ESSENCE OF THE “THIRD MISSION” OF UNIVERSITIES

Трансформація сучасного суспільства диктує необхідність модифікації ролей і функцій традиційних університетів, зокрема і їх місій. На наше переконання, ці виклики є такими, що повноцінне виконання навіть двох основоположних місій університету: освітньої та наукової - неможливе без активного залучення закладів вищої освіти в навколишнє життя. Тому сьогодні зростає роль університетів як центрів змін, які на «своїй території» акумулюють як власні ресурси, так і можливості державних інститутів та економічних суб'єктів.

Але, незважаючи на те, що до теми «третьої місії» (далі ТМ) університетів у останні роки прикуто значну увагу вітчизняних і зарубіжних учених, крім того, як було з'ясовано, що в університетах, урядах, галузях і суспільстві широко визнається, що саме «третя місія» стає все більш важливою, проте її концепція залишається не досить зрозумілою та неоднозначною. «Третя місія» була визначена багатьма різними способами й охоплює широкий набір моделей, вимірів, функцій і видів діяльності, які викликають широкі дебати між науковцями та політиками.

Отже, спираючись на сучасні тенденції суспільного розвитку, «третя місія» є і найважливішою місією, і тим, що найбільше вимагає інновацій в організації університетів. Згідно з цим, виникає теоретичний і практичний інтерес до вивчення сутності «третьої місії» університетів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Систематизувавши наукові здобутки українських та зарубіжних фахівців, було з'ясовано, що основними напрямами є дослідження еволюції університетської місії, аналізу соціологічного її змісту (Л. Горбунова, М. Рогожа, С. Курбатов, Я. Пелікан, П. Уваров). Динаміку змін університетської місії ґрунтовно розглянуто в науковій роботі Дж. Скотт. Інноваціям університетів «третьої місії», зокрема впливу вищої освіти на розвиток підприємницьких інновацій, присвячено праці багатьох відомих дослідників, а саме: І. Павленко, Н. Краус, О. Голобородько, К. Краус, О. Манжур, А. Корнецького, І. Березяка.

О. Дзюба, А. Толостова, С. Топалова, О. Швидка, Ж. Торяник розглядають різні аспекти соціального підприємництва, зокрема у їх роботах висвітлено кращі практики американського та європейського соціального підприємництва. Місію університетів у контексті взаємодії з державою та громадськістю представлено у працях П. Інман, Х. Шютце, П. Дакін, Т. Дакін,М. Матеар, Ф. Рідлі. Отже, у науковій літературі знайшли своє відображення різні аспекти порушеної проблематики, проте трактування поняття «третя місія» залишається не досить чітким та неоднозначним, а в дослідженнях недостатньо обґрунтовано його сутність та зміст.

Мета статті - визначити сутність «третьої місії» університетів.

Виклад основного матеріалу

У 2004 р. Європейський центр вищої освіти ЦЫЕЗСОСЕРЕБ [1] організував у Бухаресті Міжнародну конференцію з етичних та моральних вимірів вищої освіти та науки. На конференції було прийнято «Бухарестську декларацію з етичних цінностей і принципів вищої освіти в європейському регіоні» [2], яка закликала забезпечити радикальне і швидке розширення місії університету, що й стало потужним поштовхом до реалізації «третьої місії».

У преамбулі Декларації зазначається: «Сьогодні університети й інші вищі навчальні заклади відіграють провідну роль у розвитку суспільства, економіки й культури на всіх рівнях - глобальному, регіональному, національному й місцевому. У суспільстві знань, що зароджується, університети більше не є просто відповідальними за створення і збереження фундаментальної науки й освіченості; вони також беруть участь у тлумаченні, поширенні та використанні нового знання». Тут прямо вказується на керівну роль університету в розвитку економіки й культури в суспільстві. «Третя місія» перекомпоновує систему ціннісних координат університету. Зрештою, цінності «третьої місії» університету виходять на етичні складові суспільної життєдіяльності, зумовлюючи соціальну включеність, партнерство. Університетська автономія своєю зворотною стороною має відповідальність, зокрема й соціальну. Відповідальність перед суспільством за свою діяльність у галузі освіти й науки, а також за дії в інтересах суспільства й на його благо належить до системи ціннісних координат сучасного університету» [2].

Зважаючи на наведене вище, необхідність змін щодо наявних уявлень про місію університетів сьогодні є актуальною проблемою, яка повною мірою відповідає вимогам часу. Урахування цих положень є запорукою не лише підвищення якості вищої освіти, але й динамічного розвитку економіки та суспільства, спрямованого на європейську та світову інтеграцію нашої держави.

«Третя місія» становить економічну та соціальну місію університету та його внесок у громади та території. Безперервний процес підприємницького відкриття та дослідження ринкових можливостей може сприяти співпраці між університетом-промисловістю-урядом.

Поза сумнівом, думка, що традиційний університет часто є консервативною, замкненою системою, «баштою зі слонової кістки», яка живе своїм життям та зверху дивиться на навколишній світ, є обґрунтованою. Проте університет, який комплексно реалізує ТМ, є відкритою, культуровідповідною, гнучкою системою. Такий університет є органічною складовою суспільства, регіону, громади. Саме така його позиція дозволяє підвищувати ефективність, практичну спрямованість реалізації освітньої та наукової місії, перетворити його у провідний чинник суспільного розвитку. Прийняття ТМ дозволяє більш ефективно реалізувати потенційні можливості університету та є логічним, закономірним етапом його розвитку.

Традиційний університет орієнтується на ідею «ми змінимо людей, а вони на краще змінять світ». Університет із ТМ орієнтований на принципово іншу ідею - «ми змінимо на краще світ». Ми - це викладачі, студенти, громадські активісти, мешканці громад тощо. Крім того, університет із ТМ консолідує суспільство, він забезпечує нові механізми суспільного життя без політичної боротьбі, демагогії. Такий ефект досягається завдяки зануренню університету в реалії навколишнього світу. Працівники університету мають розуміти, що не вони щось роблять для громади, а вони живуть у громаді та покращують середовище їх спільного життя. Реалізація ТМ значним чином залежить від сенсу, який вкладають усі залучені до неї «актори».

Таким чином, «третя місія» - це новий механізм трансферу знань. Якщо в традиційному університеті між знаннями та їх використанням на практиці - кілька років навчання студента, потім, за умов його працевлаштування, - стільки ж адаптації, і тільки після цього, - використання отриманих (сформованих) знань на практиці. Для функціонування ж університету, що спирається на концепцію ТМ, участь у регіональних, місцевих проєктах викладачів, студентів, працівників та мешканців громад дозволяє здійснювати діяльність на найсучаснішому рівні розвитку знань, створює умови для отримання нових знань, що значно скорочує шлях між набутими в університеті знаннями та можливістю їх активного застосування. Ми дотримуємося позиції, що «третя місія» спрямована на внесок у суспільство, його розвиток, а університет сам є частиною суспільства, тому якщо заклад забезпечує розвиток суспільства, то він розвивається як його частина. За цих умов, ТМ є засобом саморозвитку університету.

До цього ж, важливою умовою реалізації такого ефекту є те, що «третя місія» не перетворюється на відокремлену від усіх інших місій університету. Тільки єдність, інтеграція усіх місій університету дозволяє в наш час зробити заклад освіти ефективним та провідним чинником розвитку суспільства. Таку єдність та інтеграцію характеризують такі властивості:

- ТМ, з одного боку, треба розглядати як один із напрямів діяльності університету, а з іншого - як технологію реалізації усіх трьох його місій;

- ТМ може бути ефективною тільки за умови поєднання освітньої та наукової місії університетів;

- наукові дослідження мають бути частиною освітньої діяльності, а також частиною проєктів із розвитку суспільства, регіону, громади;

- освіта має бути складовою реалізації проєктів з розвитку суспільства, регіону, громади без обмежень рамками освіти упродовж життя;

- проблеми суспільства, регіону, громади мають бути важливою складовою змісту освіти;

- ТМ має стати органічною складовою життєдіяльності викладачів та студентів, що уможливлюється за умов використання нових підходів до планування та оцінки освітньої діяльності та діяльності викладачів;

- інноваційний характер ТМ вимагає інноваційного характеру університетського менеджменту.

Варто підкреслити, що сьогодні, безперечно, необхідним є перетворення «третьої місії» на провідну в діяльності університету, зокрема для переорієнтації навчання і дослідження «на благо суспільства», проте це неоднозначно сприймається університетською спільнотою. Об'єктом побоювань є занурення університету у вирішення широкого кола соціально значущих проблем за рахунок послаблення уваги до створення і збереження фундаментальної науки й освіченості. Але на нашу думку, ці міркування мають переважно філософський сенс. Як правило, фундаментальними та прикладними дослідженнями в університетах займаються різні працівники. Окрім того, ТМ дозволить збільшувати суспільні та університетські ресурси, які необхідні для проведення фундаментальних досліджень. Університети, особливо класичні, є багатопрофільними установами, у яких завжди працювали представники різних наук, і це не заважало кожному з них виконувати свої функції.

Проте ТМ ще недостатньо визначена законодавчо та нормативно у внутрішніх документах більшої частини українських університетів, тому є бажаною, але не обов'язковою. Це, у свою чергу, вимагає внесення змін до внутрішніх документів університетів, а також розробки для працівників системи стимулів щодо участі в реалізації ТМ.

Обґрунтованою можна вважати думку науковців про те, що концепція ТМ є недостатньо розробленою та чітко визначеною. За своєю сутністю ТМ має зовнішнє спрямування та може бути реалізована за територіальними межами університетів. Залучення стейкхолдерів є поширеним і в традиційних університетах, але їх залучають переважно до вирішення внутрішніх проблем закладів освіти. Проте поняття «стейкхолдер» змінює свій сенс у межах реалізації ТМ. Якщо раніше стейкхолдерами вважали зацікавлених у вирішенні проблем університетів, то стейкхолдер, за розумінням відповідно до концепції ТМ - це той, хто зацікавлений у залученні представників університетської спільноти для вирішення проблем країни, регіону, громади. У традиційному університеті працівники проявляють активність у пошуку та залученні стейкхолдерів, а в університеті з ТМ більш активними є стейкхолдери, які змінюють орієнтири та спрямованість своєї діяльності. Відповідно, зміна функцій стейкхолдерів є закономірним етапом, діяльність стейкхолдерів у межах ТМ буде більш ефективною, якщо вона була продуктивною в традиційному університеті. Наступна відмінність полягає у масштабах участі та різноманітті діяльності стейкхолдерів. Зрозуміло, що чим масштабнішою є реалізація ТМ, тим більше стейкхолдерів має брати участь у її реалізації. Але в майбутньому ще необхідно більш чітко визначити функції стейкхолдерів у реалізації різних завдань та напрямів спільної діяльності з університетами.

У традиційному університеті отримання нових наукових знань є важливою його функцією, оскільки за тим, як вона реалізується, оцінюють заклади, але отримані наукові знання функціонують переважно в академічному середовищі, а в університетів ще недостатньо стимулів та ресурсів для того, щоб забезпечувати їх ефективне використання на практиці.

За результатами аналізу літератури з проблематики з'ясовано, що в численних країнах університети фінансуються із державного бюджету, позабюджетні кошти є незначною складовою їх бюджету. Реалізація ТМ дозволяє університетам підвищити обсяг позабюджетних коштів і використовувати їх для стимулювання актуальних напрямів діяльності та мотивації працівників щодо її поглиблення.

Поряд з цим важливо підкреслити, що сутність ТМ яскраво характеризує ставлення до інноваційної діяльності. До змісту діяльності традиційних університетів можуть належати як інноваційні складові, так і неінноваційні. Крім того, якщо вони функціонують, то масштаби таких інновацій мають частіше за все локальний характер. Проте університет із ТМ за своєю сутністю має бути цілком інноваційним. Це пов'язане зі складністю наявних проблем, динамічністю змін, непередбачуваністю майбутнього. Можливо, з часом ТМ стане більш традиційною, технологічною, але це залежить від спільних зусиль університетської спільноти, політичних кіл, активності громадянського суспільства, теоретичного, законодавчого її визначення.

Сьогодні реалізація освітньої та наукової місії є для університетів обов'язковою, вона передбачена законодавчими, нормативними документами, посадовими обов'язками працівників. В університетах склалася та функціонує система нормування, стимулювання, оцінки діяльності працівників. Ця система формувалася поступова та достатньо тривалий час. ТМ для університетів має поки що добровільний характер, хоча зараз відбуваються зміни в законодавчо - нормативній базі, а врахування регіонального аспекту діяльності вимагають критерії НАЗЯВО щодо оцінки закладів вищої освіти.

У традиційному університеті його взаємодія з регіональними та місцевими органами влади є можливою умовою підвищення ефективності діяльності. Як свідчить проведений аналіз, така взаємодія є непостійною, несистемною, іноді випадковою, часто залежить від особистих стосунків керівників ЗВО та регіональних керівників.

Реалізація ТМ передбачає постійну, системну, комплексну взаємодію з регіональними та місцевими органами влади. Без такої взаємодії застосування положень ТМ просто є неможливим. Тому надзвичайно важливо накопичувати досвід такої взаємодії та надавати йому інституційного характеру.

Традиційний університет уже більше 200 років базується на єдності освітньої та наукової місії, що забезпечило принципово новий рівень його діяльності, місце в суспільному розподілі праці. Університет, який реалізує ТМ, розширивши сфери свої діяльності, спирається на єдність уже трьох місій. Якщо серед традиційних університетів є так звані «навчальні заклади», які переважно реалізують освітню місію, а наукова місія є обмеженою, то з університетами, діяльність яких ґрунтується на положеннях концепції ТМ, - ситуація зовсім інша. Такі університети мають базуватися тільки на єдності всіх трьох місій. У зворотному випадку їх участь у регіональному, місцевому розвитку не має значного сенсу. Займатися таким розвитком без спирання на наукові знання можуть інші соціальні інститути, але така діяльність буде менш ефективною.

Традиційний університет базується на принципі академічної свободи. Він передбачає самостійність університетів в ухваленні багатьох рішень щодо їх діяльності. Елементом такої самостійності є ініціатива знизу. Вона є бажаною, але не обов'язковою умовою функціонування університетів. Це пов'язано з тим, що більшість аспектів освітньої та наукової діяльності регламентовані. ТМ, особливо на перших етапах її становлення, базується на ініціативі знизу. Така ініціатива може бути як з боку університетів, так і регіональних та місцевих структур та мешканців. Але чи може ТМ базуватися тільки на ініціативі знизу? На таке запитання кожен університет має відповісти сам. Але бажаними є створення таких організаційних механізмів, які можуть об'єднувати ініціативу з більш унормованими формами діяльності. Такими можуть бути офіси реформ, до яких залучають представників університетів та неакадемічних структур, або проєктні групи, які розробляють та реалізують проєкти, спрямовані на розвиток регіонів, громад, або постійно функціонуючі комітети, громадські ради. Такі організаційні структури нівелюють можливі ситуації, коли суб'єктами ініціативи є університет або неакадемічні структури. Реалізація ТМ передбачає високий рівень творчої діяльності усіх залучених, а вона не може існувати без ініціативи знизу. До організаційних механізмів об'єднання зусиль університетів та громад можна віднести проведення конкурсів проєктів, спрямованих на їх розвиток. Для вирішення комунікаційних проблем можна створити спеціальний сайт, на якому будуть розміщені актуальні проблеми, оголошення про конкурс проєктів, формуватися групи їх розробки.

Відтак, традиційні місії університету реалізують зазвичай у стінах університету, працівники тільки іноді виходять із уже згаданої нами «слонової башти». Спрямованість ТМ на суспільство зумовлює те, що вона реалізується переважно за межами університету. Це сутнісна характеристика ТМ, і її не змінює навіть те, що окремі завдання, наприклад, організація освіти упродовж життя для мешканців громад, або розробка проєктів розвитку громад, може здійснюватися в стінах університету. Реалізація «третьої місії» робить університет більш органічною складовою суспільства, забезпечуючи численні тісні його зв'язки з навколишнім світом. Жодний інший соціальний інститут не може мати такої кількості різнобічних зв'язків із регіоном, громадою. Така властивість притаманна, у першу чергу, класичним університетам, які за структурою своєї освітньої діяльності та наукового знання більш повною мірою відбивають властивості навколишнього світу.

На нашу думку, щоб виконати своє зобов'язання у рамках «третьої місії» - стати соціально відповідальною установою, університету необхідно визначитися із логікою організаційного забезпечення реалізації ТМ: створювати організаційні структури забезпечення регіонального розвитку в кожній із сторін цього процесу чи створення спільних таких структур із представників університету та неакадемічних структур. Вибір тієї чи іншої логіки залежить від численних чинників: наявного досвіду, традицій, активності сторін, бажання сторін до взаємодії тощо.

Висновки

Цілком очевидно, що сьогоднішні виклики підтверджують необхідність змін наявних уявлень про місію університетів, зокрема початкові місії університету (освітня та наукова) звужують реальну роль університету в сучасному суспільстві. Однак при цьому важливо, щоб «третя місія» університету існувала у єдності, у певній системі, а не ізольовано від перших двох.

Проте таку єдність та інтеграцію характеризують такі властивості: ТМ треба розглядати як один із напрямів діяльності університету, а з іншого - як технологію реалізації усіх трьох його місій; ТМ може бути ефективною тільки за умови поєднання освітньої та наукової місії університетів; наукові дослідження мають бути частиною освітньої діяльності, а також частиною проєктів з розвитку суспільства, регіону, громади; освіта має бути складовою реалізації проєктів з розвитку суспільства, регіону, громади без обмежень рамками освіти упродовж життя; проблеми суспільства, регіону, громади мають бути важливою складовою змісту освіти; ТМ має стати органічною складовою життєдіяльності викладачів та студентів, що є можливим за умови застосування нових підходів до планування та оцінки освітньої діяльності й діяльності викладачів; інноваційний характер ТМ вимагає інноваційного характеру університетського менеджменту.

Звідси, «третя місія» повинна стати природним та необхідним способом розвитку університету в сучасному світі.

У ситуації недостатньої визначеності «третьої місії», її реалізація більшою мірою залежить від університетського менеджменту, умотивованості та готовності керівного складу ЗВО до інноваційного розвитку. Безперечно, що роль «третьої місії» як напряму роботи університетів з кожним днем зростатиме, тому актуальним є здійснення подальших досліджень цієї проблематики, усебічного аналізу її сутності та змісту, форм і механізмів функціонування, заходів для підтримки її виконання тощо.

Література:

1. Realising the European Higher Education Area. Communiquй of the Conference of Ministers responsible for Higher Education. Berlin. 19 September 2003. http://www.ehea.info/ Upload/document/ministerial_declarations/2003_Berlin_Communique_English_577284.pdf

2. Бухарестская декларация по этическим ценностям и принципам высшего образования в Европейском регионе (2004) CEPES, Бухарест. 29 (4), 503-507, DOI: 10.1080/03797720500083922.

References:

1. Realising the European Higher Education Area. (2003, September). Communiquй of the Conference of Ministers responsible for Higher Education in Berlin. Retrieved from http://www.ehea.info/ Upload/document/ministerial_declarations/2003_Berlin_Communique_English_577284.pdf

2. The Bucharest Declaration on Ethical Values and Principles of Higher Education in the

Europe Region (2004). [Bucharest Declaration on Ethical Values and Principles of Higher Education in theEuropean Region]. CEPES, Bucharest. 9(4),503-507,

DOI: 10.1080/03797720500083922. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru