Концепція образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти

Пічкур Микола Олександрович кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри образотворчого мистецтва, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань

Анотація

У статті з'ясовано сутність понять «концепція, «концепт», «педагогічна концепція», які покладено в основу визначення художньо- педагогічної концепції образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти як комплексу ключових положень для всебічного розкриття особливостей навчання, виховання і творчого розвитку особистості сучасного митця покоління «Internet Generation» та як цілісну систему науково вивірених знань про зміст, форми, методи, технології і засоби студіювання художньо-академічних дисциплін.

Розкрито зовнішні (новий вектор культурного розвитку, синергійність культурно-мистецького простору, освітні реформи) і внутрішні (цифровізація, інформатизація, диверсифікаційна конфігуративність, зростання конкуренції) фактори мистецько-освітнього середовища. Вони зумовлюють актуальність і своєчасність розроблення концепції образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, що ґрунтується на єдності графічного, живописного, формотворного і композиційного вишколу в академічному і цифровому форматах заради динамічного художньо-творчого розвитку студентів і формування їхньої готовності до якісного виконання функцій професійної діяльності. Концепція охоплює загальні положення (мета і завдання, правова основа та джерела розроблення), понятійно-категоріальний апарат (робочі дефініції, упорядкування термінології), теоретико-методологічні основи (наукові підходи і теорії, методики і технології, висунуті гіпотези) змістовно-смислове наповнення (модель формування готовності майбутніх митців до образотворення), умови ефективного функціонування (управлінські, організаційні, педагогічні, психологічні, методичні) та верифікація (основні положення практичного підтвердження результативності). Ці складники об'єднуються навколо ядра концепції у формі провідної ідеї та методологічного, теоретичного і методичного концептів, що в цілому відображені в загальній гіпотезі: якість, продуктивність та ефективність образотворчої підготовки підвищиться за умов її організації на засадах академізму і цифровізації, педагогіки новаторства, винахідництва, креативності, творчості, індивідуального художнього розвитку й співпраці.

Ключові слова: мистецька освіта, образотворча підготовка, концепція, майбутні фахівці мистецьких спеціальностей, заклади вищої освіти.

Abstract

педагогічна концепція фахівець мистецька спеціальность

Pichkur Mykola Oleksandrovych PhD in Education, Professor, professor at Fine Art Department, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

ART TRAINING CONCEPTION OF ART SPECIALTIES STUDENTS AT INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION

The article explains the notions `conception', `concept', `pedagogical conception' which are the basis for the key notion `art and pedagogical training conception of art specialties students at institutions of higher education'. It is determined as a complex of main principals in order to produce close exposure of specific features of personal teaching, educating and creative developing of `Internet Generation' present artists. It also declares a complete system of scientifically proved knowledge of content, forms, methods, technologies and instruments for art and pedagogical disciplines studying.

The outer (new line of cultural development, synergism of cultural and art space, educational reforms) and inner (digitalization, informatization, diverse configuration, competition increase) factors of art and educational environment have been revealed. They provoke vital and opportune conception development of art training conception of art specialties students at institutions of higher education. It is based on the unity of graphic, painting, form making and compositional teaching at academic and digital forms in order to provide dynamic art and creative students' development and raise their readiness for qualitative performance of their professional work. The conception includes general statements (purpose and tasks, legal regulation and sources of development), conceptual and categorical apparatus (working definitions, terminology regulation), theoretical and methodological basis (scientific approaches and theories, methods and technologies, suggested hypotheses), content and sense element (organizing model of would-be artists readiness for image formation), conditions of effective functioning (managing, organizational, pedagogical, psychological, methodological) and verification (key principals for practical confirmation of the results). These components are organized within the core of the conception in the form of significant idea and methodological, theoretical and methodical concepts. In general they are described in the following hypothesis: quality, productivity and effectiveness of art training will increase in case if it is organized on the basis of academism and digitalization, pedagogy of innovations, inventions, creativity, personal art development and cooperation.

Keywords: art education, art training, conception, would-be specialists of art specialties, institutions of higher education.

Постановка проблеми

Однією з проблем сучасної мистецької освіти є відсутність вивіреної теорії образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, що має стати основою для обґрунтування новітніх наукових засад організації арт-педагогічного процесу, формування зображувальної грамоти та основ художньої майстерності студентів в умовах цифрової трансформації суспільства. Теоретичним базисом стратегії цієї підготовки виступає відповідна концепція як система провідних ідей, принципів, положень і концептів з урахуванням фахової специфіки та соціально-психологічного портрета митця покоління «Internet Generation», який має володіти інформаційно-технологічними компетентностями, високим рівнем готовності до постійного вдосконалення своїх образотворчих навичок, бути відповідальним за власний художньо-творчий розвиток та ініціативним в опануванні новітніх форм, методів і засобів образотворення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання щодо необхідності розроблення концептуальних засад професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей висвітлено в дослідженнях М. Близнюка, С. Коновець, Н. Миропольської, А. Нікіфорова, В. Орлова, О. Пономарьової, Г. Сотської, С. Чирчика, Р. Шмагало та інших науковців. Останнім часом розроблені й активно реалізовуються в національному освітньому просторі наукові положення концепцій професійно-художньої освіти (В. Радкевич), професійної підготовки студентів закладів вищої освіти засобами мистецтва (П. Коваль), підготовки майбутніх дизайнерів до розвитку професійної кар'єри (С. Алєксєєва), художньо-графічної підготовки майбутніх учителів технологій (В. Бойчук), епістемологічної концепції викладача мистецьких дисциплін (Л. Кодрацька). Однак ці концепції лише частково стосуються окремих складників системи образотворчої підготовки студентів певного мистецького фаху. Водночас заслуговує на увагу монографія О. Кайдановської, у якій обґрунтовано авторську концепцію образотворчої підготовки майбутніх архітекторів, упровадження якої спрямовано на формування готовності випускників вишів до успішного розв'язання художніх виробничих завдань у різних сферах архітектурної науки та практики [2]. Це стосується специфічної галузі знань: 19 Архітектура та будівництво. Натомість культурно-мистецький сегмент вищої освіти значно ширший та потребує концептуального обґрунтування на рівні універсальної системи образотворчої підготовки студентів.

Мета статті. Розробити й обґрунтувати наукові положення авторської концепції образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, що відповідають сучасним вимогам функціонування і розвитку галузі культури і мистецтва.

Виклад основного матеріалу

У різних галузях науки, культури і мистецтва активно послуговуються поняттям «концепція», що в узагальненій формі розкриває фундаментальну епістему про досліджуване явище. Його етимологічною основою є лексема «концепт», що має латинське походження: conceptus - поняття, від concipio - збирати, вбирати у себе; представляти; уявляти, формулювати; утворювати, зачати тощо [10, с. 306]. Завдяки такій семантиці у «Тлумачному словнику основних філософських термінів» поняття «концепція» репрезентовано як «сукупність положень, що виникає на основі концепту та покликана його підкріпити, довести, обґрунтувати; інколи - спосіб тлумачення, ідея, задум, учення, що ґрунтується на сукупності концептів» [7, с. 88]. Концепт є «осягнення» смислу в єдності з мовленнєвим висловленням. У цьому полягає його принципова відмінність від терміну «поняття», логічне значення якого завжди стале - знакове і не залежить від тої чи іншої мови.

Отже, слово «концепт» означає загальну думку про обраний предмет пізнання, генерування його розумового образу, що підкріплюється сукупністю відповідних дескрипторів. Іншими словами, - це принципове обґрунтування певного явища у новому баченні, що висловлене наявними комунікативними засобами. Його функціональне призначення полягає в розкритті сутності певних понять, термінів та їх змістового наповнення; процесуальне - у способі збереження знань у пам'яті людини, наукових працях, навчальній літературі тощо; евристичне - у генеруванні інноваційної ідеї організації різних видів конструктивної діяльності; методологічне - в інструментальному забезпеченні пізнання, що складає стрижень будь-якої концепції - мистецької, освітньої, педагогічної тощо.

У «Філософському енциклопедичному словнику» термін «концепція» визначається як система понять про ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, подій; основна ідея якої-небудь теорії [11, с. 301]. У «Новому тлумачному словнику української мови» концепція розкривається через «систему доказів певного положення, систему поглядів на те чи інше явище» [6, с. 275]. Таким чином, під концепцією загалом слід розуміти деякий теоретичний конструкт, що охоплює сукупність аргументованих припущень, переконливих поглядів на певні явища та вивірений перелік заходів для досягнення поставленої мети конструктивної діяльності.

У науково-освітньому тезаурусі поняття «концепція» вживається у значенні основоположного задуму, ідеї педагогічної теорії, яка показує спосіб побудови системи засобів навчання та виховання на основі цілісного розуміння сутності цих процесів. За С. Гончаренком, концепція являє собою сукупність поглядів на певне педагогічне явище, процес, спосіб їх розуміння і тлумачення, провідну ідею педагогічної теорії [1, с. 157].

Найчастіше педагогічну концепцію репрезентують як науково- дослідницьку діяльність щодо оптимізації наявних чи розроблення новітніх педагогічних систем за проєктним алгоритмом генерування їх провідного задуму та вихідних теоретичних принципів побудови із дотримання таких вимог, як актуальність, своєчасність, оригінальність, стислість, логічність, обґрунтованість, конкретність, завершеність та достатня ефективність. Якщо врахувати те, що «принцип» (від лат. principium - першооснова) є керівною ідеєю, закономірністю, вираженою у формі певного наукового положення, то поняття «концепція» доцільно покласти в основу аргументування провідних поглядів, уявлень і понять. Згідно з цим, термін «художньо-педагогічна концепція образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти» слід розуміти як комплекс ключових положень, що всебічно розкривають сутність та особливості навчання, виховання і творчого розвитку особистості сучасного митця покоління «Internet Generation» та як цілісну систему науково вивірених знань про зміст, форми, методи, технології і засоби студіювання художньо-академічних дисциплін.

У «Енциклопедії освіти» міститься структура наукової концепції, що охоплює: провідну ідею дослідження; концептуальні положення, які її

обумовлюють, конкретизують; вихідні принципи, на яких ґрунтується досліджуване явище чи процес, а також універсальних для даної галузі законів: побудову концептуальної схеми-моделі з представленої галузі із описом взаємозв'язків між її елементами, на яку проєктуються інтерпретації всіх тверджень досліджуваної теорії; інтерпретаційну схему, що програмує можливість переходу від концептуальної моделі до рівня експериментального дослідження, яке доводить справедливість сукупності законів і тверджень, логічно виведених із концептуальної теоретичної схеми; гіпотез, що випливають із теорії, але обґрунтовуються отриманими емпіричними даними [5, с. 437].

За твердженням О. Коберника, розроблення концепції доцільно розпочинати з первісного задуму зміни педагогічної дійсності з чітким уявленням автора про перебіг цих змін. Науковець радить передусім змоделювати ідеальний образ освітньої системи, а потім сконструювати механізми її трансформації у новий якісний стан [3, с. 18]. За своєю сутністю ця рекомендація має ознаки загального креативного спрямування наукового пошуку. Але з кута зору конкретики алгоритм розроблення педагогічної концепції має охоплювати теоретичний, методологічний та емпіричний етапи. Згідно з цим, структура концепції образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти охоплює загальні положення (актуальність, своєчасність, мета й завдання, правова основа та джерела розроблення), понятійно-категоріальний апарат (робочі дефініції, упорядкування

термінології), теоретико-методологічні основи (наукові підходи і теорії, методики і технології, висунуті гіпотези), змістовно-смислове наповнення (модель формування готовності майбутніх митців до образотворення), умови ефективного функціонування (управлінські, організаційні, педагогічні, психологічні, методичні) та верифікація (основні положення практичного підтвердження результативності). Ці складники об'єднуються навколо ядра концепції, що містить провідну ідею та концепти функціонування й розвитку системи образотворчої підготовки студентів мистецького фаху.

Актуальність і своєчасність розроблення концепції образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти зумовлена зовнішніми і внутрішніми факторами, що детермінуються динамічним перебігом перетворень у культурі і мистецтві, художньо-освітньому середовищі. Саме вони спричинили низку кризових явищ, тобто загострення наявних протиріч, розв'язання яких стає переломною подією до кращого або до гіршого. У різних сферах діяльності суспільства це вимагає ухвалення адекватних рішень, оскільки будь-які кризи значною мірою становлять загрозу для ефективного функціонування соціальних інституцій [8, с. 210].

До першого зовнішнього фактору належить процес формування нового вектору культурного розвитку, що містить у собі такі моделі трансформації: політичну в дихотоміях «християнській світ - ісламський», «Схід - Захід», «демократичний світ - недемократичний»; інформаційну через виникнення нового типу людини «informational person», характерними рисами якої є не стільки великий запас інформації, скільки знання того, де і як її можна швидко здобути; економічну, що пов'язана з розвитком «людського капіталу», його інтелектуальним, креативним, духовним і культурним ресурсом; суб'єктну за ідентифікаційною тріадою «Я» - «Інший» - «Вони»; аксіологічної, що сповідує цінності міжкультурної комунікації на засадах діалогу, взаєморозуміння і толерантності, екологічної етики, збереження культурної цілісності людини, її зв'язку зі світом, повернення до самої себе, своєї сутності, самовираження, самоідентифікації; мистецьку, що охоплює зміну напрямів, течій, стилів, і супроводжується тотальною цифровізацією та віртуалізацією [4, с. 44-45].

Другий зовнішній фактор - синергійність процесів сучасного культурно- мистецького простору, що визначається самоорганізацією, нелінійністю і непередбачуваністю розвитку. «Постмодерністський, постіндустріальний періоди розвитку суспільства характеризуються нестабільністю, антигуманістичною спрямованістю образно-сюжетних, концептуальних ідей у процесі відтворення другої мистецької реальності, появою псевдоцінностей, гедонізацією і комерціалізацією мистецтва і культури тощо. Гібридизація, дифузія, трансформація сучасної жанрово-стильової сфери, іронія,

вульгаризація, перекодування змісту у сучасних інтерпретаціях феноменів культури і мистецтва минулого, абсурдизація змісту, формалізація, взаємодія різних художніх принципів, інтеграція видів мистецтва - це неповний перелік характерних ознак сучасного мистецько-культурного простору, які виявляються у феноменах і артефактах елітарної та масової культури, медійної та цифрової культури, у арт-діяльності сучасних митців, діячів мистецтва, аматорів, арт- терапевтів, арт-психологів, арт-менеджерів, дилетантів тощо» [9, с. 56].

Наступний зовнішній фактор - значне реформування системи вищої освіти в Україні. Це «болісний» і, часом, полярний прогресивно-регресивний процес, що супроводжується зміною ціннісних настанов, структурно-організаційних засад, науково-педагогічних підходів у розробленні змісту, форм, методів, технологій навчання і виховання майбутніх фахівців. Усе це безпосередньо стосується і сфери професійно-художньої та художньо-педагогічної освіти. За своїми особливостями вона виходить за межі інституційних стандартів, що пов'язано із навчально-творчим характером образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти та зорієнтованістю результатів їхньої праці на задоволення духовних потреб нації. Найперше, на що варто звернути увагу, - це криза в розробленні понятійного апарату вищої професійно-художньої та художньо-педагогічної освіти. Друге - економічна криза, з якою пов'язано незадовільне фінансування праці фахівців галузей «Культура і мистецтво» та «Освіта». Третє - демографічна криза, що для закладів вищої освіти, які готують майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва, стала справжнім випробуванням. Четверте - криза якості професійно- художньої та художньо-педагогічної освіти, яка полягає в низькому рівні конкурентоспроможності на ринку праці щойно підготовлених фахівців. П'яте - криза змісту вищої професійно-художньої та художньо-педагогічної освіти, що криється в затяжному процесі розроблення стандартів вищої освіти, значній варіативності навчальних планів і програм.

Отже, за окресленими кризовими явищами є підстави для констатації тенденції занепаду вищої професійно-художньої та художньо-педагогічної освіти, що дедалі стрімкіше втрачає свої функції. Очевидно, що вже давно назріла потреба надати їй принципової значущості в контексті здатності зберегти і примножити цінності художніх традицій минулого і сьогодення. На цьому тлі в сучасному мистецько-освітньому середовищі виникає сукупність внутрішніх факторів, що зумовлюють доцільність розроблення концепції образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти.

Безумовно, сучасне мистецько-освітнє середовище в закладах вищої освіти є багатофакторним явищем з численними навчально-творчими кластерами образотворчої підготовки сучасного митця, що інтегрують художню й діалогічну взаємодію суб'єктів педагогічного процесу, утворюючи простір особистісно-розвивальних координат з широким спектром траєкторій професійного становлення й самореалізації в різних видах мистецтва. Однак це надзвичайно ускладнюється через такі фактори:

- по-перше, на сьогоднішній день практично всі студенти є представниками покоління «digital natives» і, за концепцією М. Пренскій, належать до «цифрових аборигенів» [12], тобто мають вроджене знання про інформаційні технології, сприймають віртуальний світ як повсякденність, відчувають себе в потоці багатозадачності, звикли до інтерактивності гаджетів, власної активності в соціальних мережах, швидкості у світі відеоігор і саме на основі цього демонструють свою здатність до застосування цифрових технологій не лише в ході соціалізації і комунікації, але і в процесі художньої творчості і навчання, а тому, обравши певний мистецький фах, потребують відповідно адаптованого мистецько-освітнього середовища;

- по-друге, інформатизація мистецько-освітнього середовища як

глобальне впровадження цифрових технологій у саму галузь мистецтва і відповідно в систему образотворчої підготовки зумовлює зародження й розвиток дистанційних онлайн-форм художньої навчально-творчої діяльності та комунікації;

- по-третє, диверсифікаційна конфігуративність як маркетингова стратегія розширення освітніх послуг за рахунок збільшення профілів професійно- художньої та художньо-педагогічної освіти, що відображається у спробах надати унікальності професійно-освітнім програмам через появу нових і затребуваних на ринку праці професій у сфері творчих індустрій (цифровий рисунок, живопис і скульптура, гейм-дизайн, відео-арт тощо) вимагає інноваційного формату образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти на засадах синтезу академізму і цифровізації;

- по-четверте, в глобалізованому світі спостерігається зростання конкуренції серед освітніх інституцій, які готують фахівців образотворчого профілю, через що боротьба за творчо обдарованого та цифро-компетентного студента вже відбувається не лише в межах однієї країни чи кластера держав, а на міжнародному рівні, а тому для створення і збереження за собою конкурентної переваги система фахової підготовки вимагає своєчасного й ефективного впровадження найпрогресивніших художньо-педагогічних технологій.

Однак, незважаючи на окреслені факти, все нове, перш ніж укріпитися в реальності, стикається з певними труднощами його активного впровадження в мистецько-освітню практику. Сьогодні є підстави констатувати, що величезна спільнота прихильників академічного традиціоналізму образотворчої підготовки фахівців мистецького профілю вперто чинить спротив будь-яким спробам використовувати цифрові художньо-педагогічні технології. Це пов'язано з культурною маргіналізацією викладачів фахових дисциплін, які, будучи приналежними до старшого покоління або так званих «цифрових емігрантів», через «цифровий бар'єр» опинилися в ситуації професійної неспроможності. Водночас вони з усіх сил намагаються вчити нове покоління.

Та попри все, сучасний науково-технічний прогрес неухильно вносить корективи в традиційну практику навчання образотворчого мистецтва.

Професори Багдадського університету Ахмед Салей та Мехіді Салей стверджують, що ми живемо в епоху цифрових технологій. Відповідно до цього, мистецька освіта теж має бути цифровою, оскільки вона є основою для нового витка розвитку мистецтва загалом [13]. Саме тому в сучасних закладах професійно-художньої освіти трапляються поодинокі спроби розробити зміст навчальних програм із рисунку, живопису і скульптури, що мають на меті образотворчий вишкіл студентів у цифровому форматі, тобто навчити їх створювати зображення комп'ютерно-інструментальними засобами. Однак такий досвід є стихійним і невідрефлексованим.

У своїй публікації китайський науковець Ювенювен Джаю стверджує, що самостійне становлення фахівців із цифрового образотворчого мистецтва вплинуло на створення відповідного сегменту в системі мистецької освіти. Він констатує факт того, що слабка академічна база закладів освіти є причиною низького рівня технічних навичок студентів. При цьому режим навчання суперечить свободі розвитку їхніх художніх здібностей. Це негативно позначається як на якості образотворчої підготовки, так і на ефективності викладання фахових дисциплін. Натомість спостерігається розрив між підготовленістю випускників вишів і значним попитом суспільства на цифрове мистецтво. З урахуванням цього, зроблено висновок, що в системі професійної підготовки фахівців із цифрового візуального мистецтва доцільно своєчасно скоригувати процес навчання і розробити відповідний зміст навчальних дисциплін заради розвитку цифрової художньої освіти ХХІ століття [14].

Ураховуючи наявність окреслених зовнішніх у внутрішніх факторів, метою концепції є обґрунтування теоретичних і методичних засад оптимізації образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, що дасть змогу підвищити рівень їхньої готовності до образотворення в різних видах художньої творчості як підвалини успішного виконання функцій професійної діяльності. Ця мета конкретизується загальнокультурними, практичними, розвивальними та виховними цілями.

Процес досягнення загальнокультурних цілей має бути спрямованим на збагачення духовного світу майбутнього митця, розширення його естетичного світогляду і смаку, обсягу знань про художню культуру і традиції образотворення різних народів світу й українського етносу та формування здатності до комунікації засобами образотворчого мистецтва. Практичні цілі зумовлені потребами особистості сучасного митця володіти традиційними і новітніми техніко-виконавськими і технічними, зокрема цифровими, засобами образотворчого мистецтва, постійно підвищувати рівень художньо-творчої компетентності і майстерності, формувати свій мистецький імідж в активній виставковій діяльності та конкурентоспроможність на світовому арт-ринку.

Розвивальними цілями передбачено динамічний і невпинний розвиток художньо-графічних, живописних, формотворних і композиційних здібностей студентів-образотворців, їхнього евристичного потенціалу, художнього мислення та вольових якостей до мистецького вишколу. Виховні цілі покликані плекати нову генерацію національної еліти сучасних митців, здатних толерантно взаємодіяти в художньо-культурному і професійному середовищі, бережливо ставитися до традицій образотворчого мистецтва, поважати мистецькі експерименти й інновації та любити й оспівувати Україну у власних художніх творах.

Завдання концепції образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти полягає в задоволенні комплексу потреб на державному, інституційному та особистісному рівнях. На державному рівні - це нівелювання тенденції до руйнації національної системи професійно-художньої і художньо-педагогічної освіти, що зумовлено негативами затяжного й суперечливого процесу реформування галузі культури і мистецтва, та сприяння виробленню такої освітньої політики, яка б максимально враховувала задоволення запиту суспільства на висококваліфікованого митця як виробника духовних і матеріальних цінностей заради економічного прогресу нації та її естетичного добробуту. В інституціональному аспекті необхідно вдосконалити ступеневу систему образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у державних і приватних класичних, мистецьких, технічних та педагогічних закладах вищої освіти України з урахуванням історично сформованого вітчизняного й зарубіжного академічного досвіду студіювання образотворчого мистецтва, сучасних тенденцій розвитку теорії і практики образотворення та їх відображення художній педагогіці. В особистісному контексті доцільно формувати необхідний і достатній рівень психологічної, теоретичної і практичної готовності студентів мистецьких спеціальностей до образотворення як підвалини успішного виконання ними функцій обраного виду професійної діяльності.

Нормативно-правовою основою для розроблення концепції образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти послугували: Закон України «Про освіту»; Закон України «Про вищу освіту»; Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»; Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021-2031 роки; Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні; Цифрова адженда України - 2020; Концепція професійної освіти України; Концепція професійно-художньої освіти; Концепція Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022-2027 роки; Концепція інклюзивної мистецької освіти; Концепція цифрової трансформації освіти і науки; Галузеві стандарти вищої освіти (галузь знань 02 «Культура і мистецтво», спеціальності: 022 «Дизайн»; 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація); Національний класифікатор професій України.

Основними джерелами розроблення концепції образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти виступають:

- тенденції підвищення ролі митця та художника-педагога в модернізації національної культури, усвідомлення його місії відкривати людям прекрасне, моделювати аксіологію життя і дійсності в художніх образах, розвивати національну культуру та мистецтво, виховувати творчу молодь, що відображено в Законі України «Про культуру», Законі України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;

- необхідність досягнення цілей мистецької освіти щодо формування особистісно-відповідального ставлення майбутніх митців і художників- педагогів до світу, природи, життя, творчості і мистецтва, забезпечення цілісності та інтеграції в європейський простір їхньої професійної підготовки;

- результати досліджень із проблем фахової підготовки майбутніх фахівців з образотворчого мистецтва, що містяться монографіях, періодичних виданнях, збірниках наукових праць і науково-практичних конференціях різних рівнів та в рукописах дисертацій;

- традиційні та інноваційні мистецько-освітні парадигми і концепції

образотворчого вишколу майбутніх художників-графіків, живописців,

скульпторів, дизайнерів різних спеціалізацій та художників-педагогів;

- історична спадщина та сучасний вітчизняний і зарубіжний досвід навчання рисунку, живопису, скульптури і композиції майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти;

- прогресивні методи, технології і засоби навчання образотворчого мистецтва, що напрацьовані в умовах формальної і неформальної освіти, колективних і авторських художніх майстерень, студій і шкіл відомих митців і художників-педагогів.

Концепція дослідження ґрунтується на комплексному розумінні сутності образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти як єдності графічного, живописного, формотворного і композиційного вишколу в академічному і цифровому форматах, функціонування якої спрямоване на динамічний художньо-творчий розвиток студентів і формування в них готовності до якісного виконання функцій професійної діяльності.

Провідною ідеєю дослідження є положення про міждисциплінарний зв'язок фахових дисциплін образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, що забезпечується відповідними теоретико-методологічними і художньо-педагогічними засадами їх навчально-творчого студіювання із використанням традиційних та інноваційних форм, методів, засобів і технологій з метою формування високого рівня зображальної грамоти, художньо-творчої компетентності і майстерності як підвалини для продукування в обраному виді професійної діяльності естетично довершених, оригінальних за змістом і формою творів та об'єктів, що задовольнятимуть духовні і матеріальні потреби суспільства.

Понятійно-категоріальний апарат концепції є важливим у контексті побудови відповідної наукової теорії образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, оскільки він забезпечує дедуктивну систематизацію наукового знання, сприяє експлікації теоретичного й емпіричного матеріалу, скеровує напрям уточнення ключових понять досліджуваної проблеми, а також поглиблення й розширення їх обсягу. Отже, авторську концепцію складають робочі дефініції таких ключових понять: «фахівці мистецьких спеціальностей», «фахівці з образотворчого мистецтва», «художня підготовка», «образотворча підготовка», «образотворча підготовка фахівців мистецьких спеціальностей». Ним також охоплено логічне впорядкування змістових репрезентацій найважливіших термінів наукового тезаурусу мистецької освіти: «митець», «художник», «професія художника», «художник-професіонал», «художня діяльність», «образотворча діяльність», «образотворення», «цифровий формат образотворення», «цифровий рисунок», «цифровий живопис», «цифрова скульптура», «художня кваліфікація», «образотворча компетентність», «художня майстерність» «образотворча майстерність», «художній професіоналізм», «образотворчий професіоналізм» тощо.

Теоретико-методологічну основу концепції становлять теоретичний, методологічний та методичний концепти.

Теоретичний концепт охоплює сутність усталених базових категорій, ключових понять в їх дефінітивній інтерпретації для адекватного обґрунтування організаційних засад і моделювання на цій основі образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, а також визначення її специфіки стосовно конкретної професійно-художньої спеціалізації, провідних і допоміжних функцій із метою диференціації й уніфікації методів художньої педагогіки та впорядкування їх в ефективну творчо-розвивальну методичну систему. Провідним для цього концепту є положення про образотворчу підготовку як неперервний теоретично і практично забезпечений інтенсивний освітній процес, спрямований на всебічну реалізацію ідей академізму і цифровізації в єдності їх художньо-естетичних, мистецтвознавчих, формотворчих та художньо- педагогічних аспектів.

Методологічний концепт репрезентує наукові засади організації образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти з позицій:

- філософії творчості, аксіології художньої діяльності, природи художньо-творчих здібностей особистості та епістемології їх розвитку в умовах освітнього процесу у вищій школі;

- психології становлення творчої особистості сучасного митця, його відповідального ставлення до професійного поступу, активності в самоосвітній діяльності, прагнення до самоактуалізації, художньо-творчої самореалізації й саморозвитку;

- педагогічної антропології, що ґрунтується на положеннях про людину як духовну істоту, життєдіяльність якої відбувається на засадах творчої свободи, гармонії художньо-творчого розвитку в процесі цілеспрямованого педагогічного керівництва й активної самоосвітньої діяльності в напрямі формування професійної майстерності;

- мистецтвознавчої герменевтики, що охоплює евристичні методи пізнання мистецьких явищ й артефактів та способи оригінальної інтерпретації змісту й форми художніх творів;

- науково-освітніх підходів: системного, на основі якого забезпечується єдність і цілісність складників образотворчої підготовки; інтегративного з метою міждисциплінарного синтезу специфічних мистецьких знань та їх проекції в площину практично-творчої готовності студентів до продукування об'єктивно ціннісних художніх творів; особистісно зорієнтованого, що вможливлює формування творчої індивідуальності сучасного митця з евристичним стилем мислення, власною художньою манерою, творчою свободою; ситуативного для доцільного вибору методів розв'язання дослідницько-проєктних і проблемно-творчих ситуацій і задач у процесі студіювання фахових образотворчих дисциплін; контекстного, згідно з яким імітується специфіка реального перебігу творчого процесу, програються його справжні й уявні епізоди в умовах професійної діяльності для успішного переходу студентів від художньо-академічної школи до організації власної художньої майстерні.

Методичний концепт полягає в комплексному використанні традиційного й інноваційного навчального й художньо-творчого забезпечення образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти для їх виходу на академічний і цифровий рівень вивчення фахових дисциплін, інструментально-методичного оснащення моніторингу її якості, продуктивності й ефективності та поширення прогресивного художньо-педагогічного досвіду.

Зазначені концептуальні положення відображені в загальній гіпотезі дослідження: якість, продуктивність та ефективність образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти підвищиться за умов її організації на теоретичних і методичних засадах академізму і цифровізації, що ґрунтуються на сучасних парадигмах педагогіки новаторства, винахідництва, креативності, творчості, індивідуального художнього розвитку й співпраці.

Загальну гіпотезу дослідження конкретизовано в часткових припущеннях, сутність яких полягає в тому, що:

- якість образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти перейде на вищий рівень завдяки відповідності її змісту й методичного забезпечення, навчально-творчої спрямованості, специфіці й професіографічним вимогам до особистості конкретної професійно-художньої спеціалізації, цілеспрямованому формуванню в неї художнього мислення, розвитку творчого потенціалу й здатності до професійної самореалізації;

- продуктивність образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти значно покращиться, якщо її процес ґрунтуватиметься на комплексному використанні традиційних та інноваційних методів навчання таких провідних фахових дисциплін, як «Рисунок», «Живопис», «Скульптура» і «Композиція» в єдності загального, особливого та індивідуального рівнів пізнання та практичного втілення евристичних засад художньо-творчої діяльності, внаслідок чого студенти сповна засвоять секрети художньої майстерності;

- ефективність образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей підвищиться за умови оновлення й успішного впровадження в мережу закладів вищої освіти її організаційно-методичної системи, функціонування якої на засадах академізму і цифровізації засвідчить результативність навчально-виховного процесу щодо збільшення кількості студентів, здатних досягати вершини професіоналізму в обраній спеціалізації.

Висновки

Запропоновані наукові положення концепції образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти детермінують вибір необхідних і доцільних форм, оптимізацію змісту, удосконалення методів, засобів і технологій студіювання фахових дисциплін для досягнення такої результативності навчально-творчого процесу, що в ході цілеспрямованого, послідовного, неперервного, тривалого і наполегливого та адекватно рефлексованого художнього вишколу з використанням ціннісних художньо-педагогічних традицій та актуальних інновацій впливає на підвищення рівня сформованості образотворчої готовності студентів до професійної діяльності.

Місія образотворчої підготовки не обмежується вимогою опанування студентами специфіки майбутнього фаху. Вона також спрямована на формування духовно-моральної особистості, яка володіє складним термінологічним тезаурусом галузі культури і мистецтва, зображувальною і цифровою грамотою, художньо-творчою компетентністю і майстерністю, що є основою для подальшого професійного становлення і розвитку, творчого самовираження й самореалізації. Це, разом із розробленою концепцією, має входити до моделі педагогічної системи образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти, проєктування й обґрунтування якої становить перспективу подальших досліджень.

Література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К. : Либідь, 1997. - 376 с.

2. Кайдановська О. О. Образотворча підготовка архітекторів у вищому навчальному закладі: монографія / О. О. Кайдановська. - Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2013. - 368 с.

3. Коберник О.М. Теоретико-методологічні підходи до обґрунтування концепції технологічної освіти / О.М. Коберник // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. - 2011. - № 3. С. 14-21.

4. Копієвська О.Р. Трансформаційні процеси в культурі сучасної України : монографія /

О.Р. Копієвська. - К. : НАКККіМ, 2014. - 296 с.

5. Кремень В.Г. Енциклопедія освіти / В.Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер. 2008. - 820 с.

6. Новий тлумачний словник української мови / укл. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. - К. : Аконіт, 2001. - Т. 2. - 911 с.

7. Петрушенко В. Тлумачний словник основних філософських термінів / В. Петрушенко. - Львів : Львівська політехніка, 2009. - 264 с.

8. Пічкур М.О. Тенденція занепаду вищої художньо-педагогічної освіти України

ХХІ століття / М.О. Пічкур // Неперервна педагогічна освіта в Україні і зарубіжжі: досвід, інновації, тенденції: Зб. матеріалів ХУІ Міжнар. педагог.-мистецьких читань пам'яті

професора О. П. Рудницької (м. Київ, 6 грудня 2018 р.). - К. : Талком, 2019. - Вип. 2 (14). - С. 210-212.

9. Пономарьова О.М. Методологічні підходи і принципи підготовки фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах України / О.М. Пономарьова // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2013. - № 10 (269). - Ч. І. - С. 49-61.

10. Селіванова О.О. Світ свідомості в мові : монографія / О.О. Селіванова. - Черкаси : Ю. Чабаненко, 2012. - 488 с.

11. Філософський енциклопедичний словник / гол. ред. В. І. Шинкарук. - К. : Абрис, 2002. - 742 с.

12. Prensky M. Digital Natives, Digital Immigrants Part 1. URL: https://www.marcprensky.com/ writing/Prensky%20-%20Digital%20Natives,%20Digital%20Immigrants%20-%20Part1.pdf

13.Salih Ahmad & Mahidi Salih. Digital Art Education. URL: https://www.researchgate.net/ publication/346957761_Digital_Art_Education/link/5fd3e926299bf1408800bba4/download

14. Yuanyuan Zhou. Research on the Integration Development of Digital Art Education in the New Media Environment. URL: https://doi.org/10.2991/ieesasm-16.2016.17

References

1. Honcharenko, S.U. (1997). Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

2. Kaidanovska, O. O. (2013). Obrazotvorchapidhotovka arkhitektoriv u vyshchomu navchalnomu zakladi: [Architects Art Training at a Higher Educational Institution]. Lviv: Vyd-vo [in Ukrainian].

3. Kobernyk, O.M. (2011). Teoretyko-metodolohichni pidkhody do obgruntuvannia kontseptsii tekhnolohichnoi osvity [Theoretical and Methodological Approaches to Explain the Conception of Education] Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Pedahohika - Scientific Issues Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Series: Pedagogy, 3, 14-21 [in Ukrainian].

4. Kopiievska, O.R. (2014). Transformatsiini protsesy v kulturi suchasnoi Ukrainy [TransformationalProcesses in the Culture of Present Ukraine]. Kyiv: NAKKKiM [in Ukrainian].

5. Kremen, V.H. (2008). Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of Education]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian],

6. Yaremenko, V.V., Slipushko, O.M. (Eds.). (2001). Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [Modern Explanatory Dictionary of the Ukrainian Language]. Kyiv: Akonit [in Ukrainian].

7. Petrushenko, V. (2009). Tlumachnyi slovnyk osnovnykh filosofskykh terminiv [Explanatory Dictionary of Fundamental Philosophical Terms]. Lviv: Lvivska politekhnika [in Ukrainian].

8. Pichkur, M.O. (2019). Tendentsiia zanepadu vyshchoi khudozhno-pedahohichnoi osvity Ukrainy XXI stolittia [Decay Tendency of Higher Art and Pedagogical Education of the 21st century Ukraine] Neperervna pedahohichna osvita v Ukraini i zarubizhzhi: dosvid, innovatsii, tendentsii: Zbirnyk materialiv XVI Mizhnarodnykh pedahohichno-mystetskykh chytan pamiati profesora O. P. Rudnytskoi - Continuous Pedagogical Education in Ukraine and Abroad: Experience, Innovations, Tendencies: Proceedings of XVI International pedagogical and art readings in memory of professor O. Rudnytska (Vols. 2 (14), рр. 210-212). Kyiv: Talkom [in Ukrainian].

9. Ponomarova, O.M. (2013). Metodolohichni pidkhody i pryntsypy pidhotovky fakhivtsiv mystetskykh spetsialnostei u vyshchykh navchalnykh zakladakh Ukrainy [Methodological Approaches and Principals of Art Specialties Specialists Training at Higher Educational Institutions of Ukraine] Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka - Proceedings of Luhansk Taras Shevchenko National University, 10 (269), P. I, 49-61 [in Ukrainian].

10. Selivanova, O.O. (2012). Svit svidomosti v movi [Consciousness World in a Language]. Cherkasy: Yu. Chabanenko [in Ukrainian].

11. Shynkaruk, V. I. (Eds.). (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical Encyclopaedic Dictionary]. Kyiv: Abrys [in Ukrainian].

12. Prensky M. Digital Natives, Digital Immigrants Part 1. Retrieved from https://www.marcprensky.com/writing/Prensky%20-%20Digital%20Natives,%20Digital%20Immigrants% 20-%20Part1.pdf [in English].

13. Salih Ahmad & Mahidi Salih. Digital Art Education. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/346957761_Digital_Art_Education/link/5fd3e926299bf14 08800bba4/download_[in English].

14. Yuanyuan Zhou. Research on the Integration Development of Digital Art Education in the New Media Environment. Retrieved from https://doi.org/10.2991/ieesasm-16.2016.17 [in English].

Размещено на Allbest.ru