Механізм інтеграції освіти і науки в процесі регулювання розвитку людського потенціалу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ В ПРОЦЕСІ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Яровой Тихон Сергійович, кандидат наук з державного управління доцент, доцент кафедри публічного адміністрування, ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ, вул. Фрометівська 2, 03039, Україна

Анотація

Запропоновано концептуальні підходи до формування механізмів державного регулювання розвитку людського потенціалу України. Зокрема, уточнено основні засади функціонування інституційного механізму стійкого відтворення людського потенціалу. Визначено, що ефективне державне регулювання розвитку людського потенціалу вимагає створення на державному рівні інституційного механізму стійкого відтворення кадрового потенціалу за допомогою проведення системної державної політики у сферах, що формують інтелектуальний потенціал країни. Це передбачає осмислення та законодавче закріплення довгострокових цілей і системи пріоритетів держави, а також форм її участі у процесі розширеного відтворення людського потенціалу. Науково обґрунтовано механізм інтеграції освіти і науки в процесі регулювання розвитку людського потенціалу. Концептуально даний механізм покликаний погодити зміст, педагогічні технології, навчальні плани і програми, починаючи з рівня дошкільної освіти, розвитку схильностей і здібностей в шкільний період, формування творчих здібностей молодих вчених в студентстві, цілеспрямованого формування учених-інноваторів в аспірантурі та докторантурі.

Механізм має забезпечити досягнення високого рівня і випереджаючий характер підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців по перспективних напрямках науки і технологій, поліпшення якості освіти та ефективності наукових досліджень. Встановлено, що механізм інтеграції освіти і науки в процесі регулювання розвитку людського потенціалу, що ґрунтується на формулюванні національних цілей, пов'язаних з розвитком науково-освітнього комплексу; формуванні науково-освітньої системи суспільства; створенні сприятливих умов для узгоджених програм модернізації її підсистем і подальшого розвитку; уточненні нормативно-правової бази; уточненні бюджетної політики держави у сфері фінансування науки і освіти; формуванні вигідних умов для залучення в систему бізнесу.

Ключові слова: людський потенціал, механізм, управління, державна політика, розвиток, освіта, наука.

Abstract

Yarovoi Tikhon Serhiiovych, Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public Administration, PJSC "Interregional Academy of Personnel Management", Kyiv, st. Frometivska 2, 03039, Ukraine

MECHANISM OF INTEGRATION OF EDUCATION AND SCIENCE IN THE PROCESS OF REGULATING THE DEVELOPMENT OF HUMAN POTENTIAL OF UKRAINE

Conceptual approaches to formation of mechanisms of state regulation of development of human potential of Ukraine are offered. In particular, the basic principles of functioning of the institutional mechanism of sustainable reproduction of human potential are specified. It is determined that effective state regulation of human potential development requires the creation at the state level of an institutional mechanism for sustainable reproduction of human resources through a systematic public policy in areas that shape the intellectual potential of the country. This involves understanding and legislative consolidation of long-term goals and priorities of the state, as well as forms of its participation in the process of expanded reproduction of human potential. The mechanism of integration of education and science in the process of regulating human development is scientifically substantiated. Conceptually, this mechanism is designed to reconcile the content, pedagogical technologies, curricula and programs, starting with the level of preschool education, development of aptitudes and abilities in school, formation of creative abilities of young scientists in students, purposeful formation of scientists-innovators in postgraduate and doctoral studies. The mechanism should ensure the achievement of a high level and advanced nature of training, retraining and advanced training of specialists in promising areas of science and technology, improving the quality of education and efficiency of research. It is established that the mechanism of integration of education and science in the process of regulating the development of human potential, based on the formulation of national goals related to the development of scientific and educational complex; formation of the scientific and educational system of society; creation of favorable conditions for coordinated programs of modernization of its subsystems and further development; clarification of the regulatory framework; clarification of the state budget policy in the field of financing science and education; creating favorable conditions for involvement in the business system.

Key words: human potential, mechanism, management, state policy, development, education, science.

Постановка проблеми

Країна знаходиться на етапі масштабної модернізації. Структуру економіки передбачається змінити від сировинної до інноваційної спрямованості. Людський потенціал може розвиватися тільки інноваційними кадрами. Тому український бізнес і зарубіжних партнерів турбують брак в Україні кваліфікованих кадрів. Компетентність і активність інноваційних кадрів залежить, насамперед, від накопиченого людського потенціалу. Розвиток національної системи освіти стає ключовим елементом глобальної конкуренції і однією з найбільш важливих життєвих цінностей. І в Україні є все: і багаті традиції, і потенціал, щоб зробити українську освіту - від школи до університету - однією з найкращих у світі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Пошук напрямів та заходів щодо розвитку людського потенціалу України представлено у наукових працях таких вітчизняних нуковців як: О. Амосова, В. Базилевича, І. Білоус, Н. Гавкалова, В. Гейця, Б. Дергалюк, Ю. Зайцева, С. Кісь, Н. Кравчук, Л. Курило, Л. Лазебник, Г. Ляшенко, Е. Лібанової, В. Мандибури, Р. Марутян, Ю. Пахомов, О. Попело, В. Савчука, Л. Федулової, А. Чухно, В. Якубенко та ін. Віддаючи належне вагомому внеску названих науковців у досліджувану проблематику, зауважимо, що розвиток людського потенціалу в стратегічному плані залишається малодослідженим напрямом науки державного управління, який досі не набув ґрунтовного і системного характеру.

Формування цілей статті. Метою статті є обґрунтування науково- прикладних засад формування та реалізації організаційно-економічного механізму розвитку людського потенціалу України.

Виклад основного матеріалу

Сфера освіти є базою для розширення наукової діяльності. У свою чергу, наука також володіє значним освітнім потенціалом. Необхідно сприяти талановитим молодим вченим, які проводять активну дослідницьку діяльність, допомагати їм успішно інтегруватися у наукове та інноваційне середовище. Вкладення в дослідження і розробки з боку бізнесу повинні стимулюватися державою і наростати. А державні ресурси, що збільшуються та направляються в науку, повинні використовуватися максимально ефективно і зосереджуватися на фундаментальних і проривних напрямках. Для того щоб оцінити можливості та перспективи інтеграції науки, освіти та бізнесу необхідно врахувати ряд особливостей вітчизняного науково-освітнього комплексу і змін, що відбуваються в ньому, ядром яких є самостійні спеціалізовані дослідницькі організації.

Крім цього, сформована в Україні ситуація в сфері відтворення і зміни вікової структури наукових і науково-педагогічних кадрів показує, що комплекс державних заходів щодо притягнення і закріплення кадрів, який реалізується, є недостатнім і не робить вирішального впливу па позитивну зміну ситуації. Принциповою є відсутність єдиної програми, що підтримує наукові дослідження молодих вчених в період вибору ними життєвого шляху, в першу чергу відразу після захисту дисертації. Найважливішим елементом є привабливість для молоді кар'єри дослідника. Необхідно здійснювати підтримку вчених та науково - педагогічних колективів, які виконують подвійну роль, - по-перше, демонструють успішність професії науковця і викладача, по-друге, здійснюють ефективну підготовку молодих наукових і науково -педагогічних кадрів [1].

Для розвитку людського потенціалу нації необхідно чітко прописати форми інтеграції науки і освіти в контексті більш широкої задачі інтеграції науки, освіти і виробництва. Слід підкреслити необхідність включення в ці процеси бізнесу з метою забезпечення інноваційного розвитку економіки, але одночасно інтеграція науки і освіти виділяється в самостійну задачу. Таким чином, виходить, що в Україні спочатку належить інтегрувати науку та освіту і лише потім підключити до їх об'єднання бізнес. Такий сценарій свідомо неефективний, тим більше що світові країни-лідери економіки реалізували його ще в другій половині XX століття.

Практика провідних індустріальних країн свідчить про посилення внеску університетів у розвиток інновацій та економічне зростання. Державне фінансування досліджень у вузах все активніше орієнтується на конкретні соціально-економічні цілі і ставиться в залежність від кінцевих результатів; зростає роль контрактного фінансування. Хоча вузи в розвинутих країнах, як і раніше виконують основну частину фундаментальних досліджень (до 50% загального обсягу досліджень і розробок в даному секторі), у ряді держав зростає питома вага фінансування університетських досліджень промисловістю, що становить 8-14% (Канада, Бельгія, Угорщина, Німеччина, Туреччина). У Китаї він досягає 37%. Інноваційна орієнтація діяльності університетів забезпечується також за рахунок підготовки кваліфікованих вчених і інженерів, все більшої участі викладачів і аспірантів у виконанні досліджень і розробок, передачі їх результатів в промисловість [2].

Україна визнала доцільність і вступила в Болонський процес. Однак систематизація його завдань по всіх щаблях освіти в цій системі країнами- учасницями поки відсутня.

З урахуванням світового досвіду та інституційних особливостей національного науково-освітнього комплексу в даній області необхідна політична воля керівництва країни, спрямована не тільки на зміну бюджетних пріоритетів та вдосконалення його бюджетного фінансування, але й на проведення досить жорсткої політики щодо реформування науково-освітнього комплексу України.

Подолання зазначених недоліків прийнятої програми вимагає підходу до подальшого інституційного розвитку науки і освіти - через розробку та впровадження механізмів відтворення людського потенціалу України.

Концептуально даний механізм покликаний погодити зміст, педагогічні технології, навчальні плани і програми, починаючи з рівня дошкільної освіти, розвитку схильностей і здібностей в шкільний період, формування творчих здібностей молодих вчених в студентстві, цілеспрямованого формування учених-інноваторів в аспірантурі та докторантурі.

Механізм покликаний забезпечити досягнення високого рівня і випереджаючий характер підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців по перспективних напрямках науки і технологій, поліпшення якості освіти та ефективності наукових досліджень. Послідовність дій держави по розробці, узгодженню та здійсненню даної системи включає наступні заходи:

1) формулювання національних цілей, пов'язаних з розвитком науково - освітнього комплексу;

2) формування науково-освітньої системи суспільства;

3) створення сприятливих умов для узгоджених програм модернізації її підсистем і подальшого розвитку;

4) уточнення нормативно-правової бази;

5) уточнення бюджетної політики держави у сфері фінансування науки і освіти;

6) формування вигідних умов для залучення в систему бізнесу.

Дана складна і багатоаспектна програма може бути розроблена лише при системному підході, при чіткій ув'язці взаємодії всіх ступенів освіти, з ясним поданням, що необхідно отримати на виходах кожної підсистеми та рівня освіти.

В таблиці 1. представлена принципова структура цілей, засобів і результатів функціонування єдиної системи розвитку людського потенціалу за рівнями освіти. Передумови і соціальні інновації по всіх підсистемах і рівнів освіти накопичені і в Україні, та в світі [3].

Отже, програма розвитку української школи повинна включати в себе такі основні напрями.

Перший - створення таких умов навчання, при яких вже в школі діти могли б розкрити свої можливості, підготуватися до життя у високотехнологічному конкурентному світі.

По-друге, одночасно з впровадженням нових стандартів загальної освіти повинна бути вибудувана розгалужена система пошуку і підтримки талановитих дітей, а також їх супроводження протягом всього періоду становлення особистості.

Третє - збереження, якісне поліпшення та поповнення кадрового складу викладачів.

По-четверте, має змінитися вигляд шкіл - як по формі, так і по змісту.

Таблиця 1 Характеристика механізму формування, накоплення і відтворення людського потенціалу України