Адаптація студентів до умов дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ДО УМОВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Шаповалова Тетяна Григорівна, кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри фізичного виховання, спорту та здоров'я людини, Маріупольський державний університет

Кондратенко Любов Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент,

проректор з навчально-методичної роботи,

кафедра інформаційних технологій та інновацій,

ПВНЗі «Українсько-американський університет Конкордія»

Кібенко Любов Михайлівна, старший викладач кафедри мовної підготовки, Харківський державний біотехнологічний університет

Анотація

Сучасна освіта сьогодні передбачає введення дистанційного навчання у закладах вищої освіти по усьому світу. Це робиться з метою забезпечити студентів безперервним навчанням в умовах пандемії COVID-19. Незважаючи не те, що дослідження дистанційних умов навчання просуваються у багатьох напрямах, тема адаптації студентів до змін в освітньому процесі залишається актуальною та потребує багатоаспектного розгляду.

Мета роботи полягає в тому, щоб охарактеризувати особливості набутого в дистанційній освіті студентського досвіду на різних освітніх рівнях, галузях та сегментах. У цій роботі розглядаються світові наукові розробки, котрі показали те, які труднощі постали перед вищою освітою в умовах різкого переходу всіх до дистанційного навчання, і як реагували на необхідність дистанційного навчання здобувачі освіти, яким чином змінились шляхи їх мотивування та той досвід, що здобули всі учасники освітнього процесу. Результати таких досліджень свідчать про те, що досвід дистанційного навчання в сучасних умовах пандемії стрімко змінюється, піддається змінам і оцінювання під час такого навчання. Підхід у методології цього дослідження є комплексним. Розгляд теоретичних матеріалів та практичних результатів потребував застосування описового методу, аналізу та синтезу, застосування міждисциплінарного підходу. Також необхідність у зіставленні різних даних та дослідницьких висновків потребувала звернення до зіставного методу. У роботі представлено низку рекомендацій щодо умов здійснення успішної адаптації студентів до дистанційної освіти. У подальших дослідженнях заплановано на основі аналізу досвіду роботи з дистанційною освітою у закладах вищої освіти сформувати низку рекомендацій та порад щодо покращення надання освітніх послуг в дистанційному навчанні та визначити окремі корисні напрями для майбутніх досліджень.

Ключові слова: вища освіта, дистанційне навчання, пандемія COVID-19, стан тривожності, стрес, адаптація, цифрові технології.

Abstract

Shapovalova Tetyana Hryhorivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Physical Education, Sports and Human Health, Mariupol State University.

Kondratenko Liubov Ivanivna, Ph.D. in Education, Associate Professor, Provost for Academic Affairs, Department of Information Technologies and Innovations, Private Higher Educational Establishment-Institute «Ukrainian- American Concordia University».

Kibenko Lyubov Mykhailivna, Senior Lectures of the Department of Language Training, Kharkiv State Biotechnological University.

ADAPTATION OF STUDENTS TO THE CONDITIONS OF DISTANCE LEARNING.

Modern education today involves the introduction of distance learning in higher education institutions around the world. This is done in order to provide students with lifelong learning in the context of the COVID-19 pandemic. Despite the fact that the study of distance learning is moving in many directions, the topic of adaptation of students to changes in the educational process remains relevant and requires multifaceted consideration. The aim of the work is to characterize the features of the student experience gained in distance education at different educational levels, industries and segments. This paper examines the world's scientific developments, which have shown the difficulties faced by higher education in the abrupt transition of all to distance learning, and how students reacted to the need for distance learning, how they have changed their motivation and experience gained by all participants in the educational process. The results of such studies indicate that the experience of distance learning in the current pandemic environment is changing rapidly, subject to change and evaluation during such training. The approach in the methodology of this study is comprehensive. Consideration of theoretical materials and practical results required the use of descriptive method, analysis and synthesis, the application of an interdisciplinary approach. Also, the need to compare different data and research findings required recourse to the comparative method. The paper presents a number of recommendations on the conditions for successful adaptation of students to distance education. In the further research it is planned to form a number of recommendations and advice on improving the provision of educational services in distance learning and to identify some useful areas for future research based on the analysis of experience with distance education in higher education institutions.

Key words: higher education, distance learning, COVID-19 pandemic, anxiety, stress, adaptation, digital technologies.

Постановка проблеми

Довге тривання пандемії COVID-19 поставило перед усією світовою системою освіти низку серйозних проблем, котрі потребували якомога більш оперативного вирішення. До липня 2020 року Комітет ООН з питань освіти науки та культури (2020) вжив попереджувальних заходів та оголосив про закриття навчальних закладів у 111 країнах світу. Саме це змусило освіту вдатися до трансформацій, звернутися до досвіду дистанційного навчання з метою забезпечення безперервного та якісного процесу освіти [11]. Студенти мали адаптуватись до переходу від особистої комунікації та очних форм навчання до дистанційного навчання та віддалених форм комунікації.

Зміни в освіті викликали значний комплекс проблем. В навчанні основними формами стали синхронні відеоконференції, електронні медіа, соціальні мережі, асинхронні дискусійні форуми. І це стало основним стрижнем для тих, хто хоче отримати знання та продовжити спілкування з колегами, викладачами, активно взаємодіяти в навчальному середовищі.

У низці досліджень встановлено, що раптові зміни в освітній парадигмі, по-перше, показали непідготовленість університетів до різких змін, а по-друге, викликали низку особистих проблем у студентів. Насамперед, тривожність та стрес, окрім того в усіх учасників освітнього процесу включно з адміністрацією освітнього закладу бракувало досвіду роботи в умовах дистанційного навчання [3; 4]. Це й визначило наукову проблематику в галузі розробки нових педагогічних технологій, адміністративних систем управління, навіть переформатування університетських стратегій розвитку в умовах адаптації усіх учасників освітнього процесу до дистанційної освіти. Нові дослідницькі та практичні завдання передбачали реалізацію низки педагогічних експериментів, щоб отримати емпіричні докази набуття студентами різних освітніх рівнів в умовах дистанційного навчання; роботу з визначення комплексу навчальних потреб студенів в умовах пандемії; встановлення та формулювання рекомендацій з усунення технічних, організаційно-педагогічних та методологічних труднощів організації дистанційного навчання у ЗВО; встановлення обсягів технічної підтримки усіх учасників навчального процесу та адміністрації; пошук шляхів адаптації та зниження рівня тривожності студентів. дистанційне навчання мотивування студент

Тим більше, що дані перших досліджень в цій галузі свідчили про проблемний перехід до дистанційного навчання навіть у країнах (США та Канада), де подібні форми швидко розвивались. Насамперед, тільки 10% студентів в цих країнах мали попередній досвід роботи з таким форматом [9]. Крім того важке адаптування до нової форми навчання піддає недосвідчених студентів ризикам отримати серйозний стрес, що призведе до зниження академічної успішності, появи психозів та депресій, виникнення почуття ізольованості та самотності. І це окреслило ще один важливий напрямок дослідницьких завдань: утримати або повернути вмотивованість здобувачів освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як показав аналіз низки дослідницьких робіт в галузі дистанційної освіти в умовах пандемії - це широке поле для проведення сучасних розвідок різного напряму.

Достатньо високу готовність до дистанційного навчання в університетській освіті відмітили дослідники у студентів США [6; 14]. Однак проблеми країн Сходу та Східної Європи у переході на дистанційне навчання розглядались низкою дослідників і виявились суттєвішими. Про це свідчать дані з Єгипту [5], де 13,9% респондентів мали проблеми з якістю Інтернет- зв'язку, подібні дослідження також проводились в Європі та показали, що 7% студентів, які також не мали доступу в своїх населених пунктів до Інтернет - зв'язку [6]. Індонезійські дослідники також відмітили наявність технічних проблем, де значна частина студентів, що проживали в сільській місцевості мали проблеми с Інтернетом, недостатнім програмним забезпеченням та несумісністю навчальних пристроїв [1].

Якісна освіта може здійснюватися у двох напрямах: 1) структурному, коли педагогічні засоби спонукають студента до взаємодії з навчальним контентом та іншими студентами; 2) комунікативному, що передбачає постійний діалог, який триває між студентами, викладачами та адміністрацією. Важливим для дослідників залишається і розгляд ролі технологій та електронних медіа як способу посилення мотиваційного та організаційно - педагогічного ефекту [7], що сприятиме взаємодії усіх учасників освітнього процесу. Нові технологічні інновації також аналізуються та пропонуються широкому загалу педагогів-практиків. Це рекомендації щодо напрацювання персоналізованого зворотного зв'язку, що побудований на аналітиці проведених педагогічних експериментів [10]. Є також дослідження, які присвячені проблемним питанням психологічного здоров'я студентів в умовах дистанційного навчання [8]. Інтеграція соціальної взаємодії в педагогіку та психологію для покращення психологічних умов здійснення онлайн-навчання є визначальною, а особливо в умовах, коли студенти незнайомі між собою та викладачем, або мають недостатньо розвинені комунікативні можливості [6].

Низкою дослідників описано низку методичних труднощів, що виникають у реалізації заходів дистанційної освіти. Це нестача досвіду в організації інтерактивних форм навчання, невміння працювати в групі, створювати творчі проекти, загалом дефіцит навичок співпраці [13].

Особливо гостро умови дистанційного навчання вдарили по медичній освіті як надзвичайно практикозцентрованій галузі. Польські дослідники виявили, що частина студентів-медиків скаржились на неефективну комунікацію з викладачами, тільки 4% респондентів вважали запропоновані освітні форми інтерактивними [2].

З огляду на зазначене вище, основною метою статті є розгляд основних напрямів, особливостей набуття досвіду студентами та їх адаптацією до умов дистанційної освіти. Така дослідницька мета передбачала вирішення низки завдань:

1) розглянути науково-педагогічні розробки останніх років щодо досвіду студентів, різних освітніх ступенів та сегментів в дистанційній освіті;

2) встановити наскільки виправдані очікування студентів, як змінились шляхи їх мотивування та якого досвіду здобули всі учасники освітнього процесу.

Невирішеними залишаються питання системного підходу до адаптації студентів до умов дистанційного навчання.

Виклад основного матеріалу

Необхідно зважати на те, що в сучасних умовах глобальної нестабільності, коли впродовж уже трьох років триває пандемія, дистанційне навчання у повній формі є реальністю для усієї вищої освіти. Навіть завершення пандемії не зможе вже зупинити розвитку дистанційного навчання, і все це матиме тривалий вплив на розвиток загальної системи освіти та потенційно прискорить розвиток віртуальних шкіл, навчальних електронних платформ, онлайн-курсів тощо [9]. Таким чином, розуміння умов адаптації та урахування досвіду студентів в дистанційному навчанні під час пандемії є необхідною умовою якісного розвитку освіти.

Основні проблеми дистанційного навчання:

- проблеми зі зв'язком, з підключенням до Інтернету;

- проблеми з технічним обладнанням, значні витрати на нього;

- обмежена кількість осіб для навчання за допомогою відеоконференцій, електронних медіа;

- знижена мотивація до навчання, відсутність навичок до самоорганізації;

- збільшення навантаження та часових затрат для всіх учасників навального процесу.

Адаптування до умов дистанційного навчання в сучасній вищій освіті передбачає зменшення обсягів тих проблем, з якими стикаються студенти у процесі переходу до дистанційного навчання. Варто краще розуміти труднощі студентів та працювати в напрямі врахування їх побажань та рекомендацій, що ґрунтуються на попередньому досвіді. У підготовці сприятливих умов для навчання необхідно враховувати відмінності, які існують у освіті за допомогою електронних медіа, освіті в родині та підходах, що використовуються в університетському онлайн-навчанні. Важливим фактором у формуванні комплексу заходів в онлайн-освіті залишається освітній рівень (бакалаврський, магістерський).

У низці останніх досліджень виявлено, що більше та активніше використання комп'ютерів та смартфонів зросло із введенням дистанційного навчання, однак така активність збільшується від молодших до старших курсів [12; 4]. Така тенденція, на нашу думку, пов'язана з тим, що студенти старших курсів краще володіють інструментами дистанційного навчання та більш активно використовують різні методи і способи отримання знань в онлайн-освіті.

Ще однією особливістю адаптування до дистанційної освіти є суттєва потреба в цифровізації усіх навчальних та контрольних матеріалів, а також процесу управління освітнім процесом. Необхідний перехід від паперових форм проведення іспитів, написання дипломних, курсових, творчих робіт, підготовки технічних та мистецьких проєктів. Це сприятиме адаптації університетської освіти до дистанційного навчання загалом та створить кращі умови до психологічного налаштування та вмотивованості студентів працювати в віртуальному просторі.

Більше того, залишаючи в дистанційній освіті, паперові та очні іспити, виникають зайві труднощі у студентів, бо призводять до відмінностей між процесом навчання і контролю, що викликає необхідність студенту перелаштовуватись на іншу форму. А це додає зайвого стресу та забирає час. Низка європейських університетів навіть відмінили випускні іспити, які проводились наприкінці семестру, щоб уникнути зайвого стресу в момент переходу від паперових іспитів до безперервного оцінювання в межах дистанційної освіти.

Перехід від очного навчання до онлайн-освіти спричинив суттєві зміни також в системі оцінювання. Хоча технології дистанційного оцінювання та контролю відомі давно, але на початку пандемії вони ще мало використовувались й були недостатньо розроблені.

Запровадження практики оцінювання в онлайн-режимі в особистому навчанні студента виявилось достатньо складним та оцінене як ще одна форма незадоволення студентів. Збільшилась кількість невиконаних завдань, проєктів, зменшилось число успішно виконаних практик, виникла плутанина в структуруванні та градації обов'язковості завдань. Університети змушені були оперативно переглянути свої критерії оцінювання, адаптувати робочі програми та навчальні плани до нових умов спілкування.

З метою адаптації до нових умов контролю викладачі змінювали типи та форми оцінювання студентів таким чином, щоб вони відповідали умовам дистанційного навчання. Насамперед потрібно було відпрацювати систему, яка дозволяла б відстежити вчасне здавання та належне виконання позааудиторних завдань, створити такі онлайн-тести, які унеможливили б списування та інші види шахраювання та забезпечили об'єктивність оцінювання. Проблеми з лабораторними, творчими та практичними роботами, які не можна проводити онлайн, також виявилися актуальними та такими, що вимагали нових рішень. Це потребувало або організації за часом окремих, малочисельних груп або напрацювання методики проведення лабораторних робіт у домашніх умовах або на відстані. Це також привід до стресу у студентів - неможливість отримання достатньої кількості практичних занять та проведення запланованого навчальним планом обсягу лабораторних робіт.

Великою проблемою для багатьох закладів вищої освіти стала робота з студентами-іноземцям. Адже процес адаптації таких здобувачів освіти вимагав не тільки пристосування до нових умов навчання, але й до нової культури, мови, умов життя тощо. Студенти-іноземці полишають свою країну, яка часом знаходиться дуже далеко від обраного університету, в умовах карантинних обмежень вони іноді не можуть повернутися додому за бажанням. І в той же час під час пандемії закриваються кампуси, бібліотеки, навчальні аудиторії та лабораторії. Це кризова для іноземних студентів ситуація. Кожен університет має враховувати те, скільки студентів-іноземців можуть опинитися без житла, якщо закриється кампус, й завжди мати можливість запропонувати альтернативне рішення.

Це складне та важливе завдання для адміністрації, бо її обов'язком в часи пандемії виявилося забезпечення студентів-іноземців житлом, харчуванням та безпекою. Необхідно було також забезпечити можливості для самоізоляції та навчання. Інший бік проблеми зі студентами, які є не громадянами, це їх побоювання у перериванні освіти через карантинні обмеження, відсутність можливості повернутись до університетів. А вдома дистанційна освіта для студентів-іноземців може бути утруднена через відсутність потрібної літератури, технічних умов, забезпечення Інтернет-зв'язку та відсутність комп'ютерів.

Важливою є й інтенсивність використання гаджетів, обізнаність з ресурсами електронних медіа, це також породжує низку проблем, пов'язаних з необхідністю мати сумісні навчальні пристрої.

Поширеність смартфонів є потенційною проблемою, оскільки велика кількість навчальних платформ, відеокурсів, електронних засобів, джерел неформальної освіти не підтримують певних режимів, не мають достатніх потужностей, можливостей пов'язаних з якісним та повним показом зображень, відео тощо [14]. Серед труднощів роботи з технікою є також складнощі набору та перегляду відео з телефона, що є також проблемою системного характеру.

Насамперед варто відзначити недостатній рівень технічної обізнаності науково-педагогічних працівників з цифровими технологіями. Онлайн можливості потребують і від викладача, і від студента весь час

удосконалюються та змінюються, як результат, це породжує необхідність весь час навчатися, що створює стресову ситуацію, невдоволення як студентів, так і викладачів.

Є також фактори, що можуть постійно відволікати студентів від навчальної проблеми. Це функції різних месенджерів щодо доставки повідомлень, активна реклама різноманітних програм соціальних мереж тощо. Тобто розробка дистанційних форм навчання із залученням смартфонів вимагає специфічного відбору форм навчання та контролю - це насамперед ігри, квізи, тестування. Однак навчання в смартфоні не може замінити всіх форм дистанційної освіти, але є важливою її складовою, оскільки до такої практики студенти вдаються із задоволенням та позитивно сприймають такі навчальні практики.

Окремою проблемою в процесі адаптування є звернення до практики виховання самоорганізації студентів. Частина практичних завдань та завдань із самостійної роботи в умовах онлайн-спілкування потребує вміння організувати свій власний навчальний процес, вміти планувати навчання та виконання проєктів й практичних робіт. Для багатьох студентів вміння планувати та правильно організовувати навчальний процес виявилося проблемним. Отож, позитивна риса дистанційного навчання - можливість студентом планувати свій день та навчатися у будь-який зручний час вимагає адаптації до університетських освітніх реалій. Низьке використання методів самостійного навчання потребує запровадження низки організаційно-педагогічних заходів з підвищення мотивації та здобуття навичок самоорганізації.

Ще одним проблемним моментом, що виникає у дистанційній освіті є проблеми в спілкуванні, стрес від постійного знаходження вдома серед своїх рідних, які зазвичай знаходяться на роботі та не заважають працювати та навчатись. Більше того студенти та викладачі визначали такі труднощі як необхідність комунікувати очно, бо студенти (особливо перших курсів) спираються та покладаються на своїх викладачів, потребують індивідуального підходу та особливої уваги [13]. Не вистачає також спілкування між одногрупниками, навчальної та приватної комунікації, яка формує колектив. Це потреба студентів з більшими комунікативними та організаторськими здібностями, що можуть не знайти належної реалізації в університеті. Це наводить на думку, що важливою складовою процесу адаптації студентів має стати робота над розробкою нових дизайнів для навчальних платформ, сайтів і персональних навчальних систем закладів вищої освіти. Такий дизайн має більше враховувати потреби студентів та налагодити умови забезпечення якісним навчальним матеріалом.

Висновок

Адаптування до дистанційної системи отримання освіти, яка активізувалась в часи пандемії, є необхідною вимогою сучасності. Різниця між дистанційними формами навчання та традиційною освітою спричиняє труднощі для студентів, демотивує їх. Для покращення адаптивних процесів до дистанційної освіти потрібно зробити низку кроків. По -перше, адміністраціям університетів необхідно матеріально та технічно забезпечувати можливість дистанційного навчання для всіх здобувачів освіти. По-друге, запровадити постійну технічну та технологічну підтримку студентів та викладачів. По -третє, забезпечувати доступ та вільний вибір навчальних платформ, що відповідають навчальній меті, налаштовані на наявні у студентів технічні засоби. По - четверте, запровадити адаптацію дизайну університетських персональних навчальних систем, навчальних матеріалів для студентів різних освітніх рівнів. А також активно залучати до навчального процесу інтерактивні методи, які забезпечують активну практику взаємодії студентів в групах та в парах, а також допомагають активніше працювати за принципом кооперації та співробітництва з навчально-педагогічним складом.

Література

1. Agung, A. S. N., Surtikanti, M. W., & Quinones, C. A. (2020). Students' perception of online learning during COVID-19 pandemic: A case study on the English students of STKIP Pamane Talino. SOSHUM: Jurnal Sosial Dan Humaniora, 10(2), 225-235. 10.31940/soshum.v10i2.1316

2. Bczek, M., Zaganczyk-Bczek, M., Szpringer, M., Jaroszynski, A., & Wozakowska-Kaplon, B. (2021). Students' perception of online learning during the COVID-19 pandemic: A survey study of Polish medical students. Medicine, 100(7), e24821. 10.1097/MD.0000000000024821

3. Barbour, M. K., & Reeves, T. C. (2009). The reality of virtual schools: A review of the literature. Computers & Education, 52(2), 402-416.

4. Barbour, M. K., & LaBonte, R. (2017). State of the nation: K-12 e-learning in Canada, 2017 edition. http://k12sotn.ca/wp-content/uploads/2018/02/StateNation17.pdf

5. Basuony, M. A. K., EmadEldeen, R., Farghaly, M., El-Bassiouny, N., & Mohamed, E. K. A. (2020). The factors affecting student satisfaction with online education during the COVID-19 pandemic: An empirical study of an emerging Muslim country. Journal of Islamic Marketing. 10.1108/JIMA-09-2020-0301

6. Gasevic, D., Adesope, O., Joksimovic, S., & Kovanovic, V. (2015). Externally-facilitated regulation scaffolding and role assignment to develop cognitive presence in asynchronous online discussions. The Internet and Higher Education, 24, 53-65. 10.1016/j.iheduc.2014.09.006

7. Lou, Y., Bernard, R. M., & Abrami, P. C. (2006). Media and pedagogy in undergraduate distance education: A theory-based meta-analysis of empirical literature. Educational Technology Research and Development, 54(2), 141-176. 10.1007/s11423-006-8252-x

8. McInnerney, J. M., & Roberts, T. S. (2004). Online learning: Social interaction and the creation of a sense of community. Journal of Educational Technology & Society, 7(3), 73-81.

9. Molnar, A., Miron, G., Elgeberi, N., Barbour, M. K., Huerta, L., Shafer, S. R., & Rice, J. K. (2019). Virtual schools in the US 2019. National Education Policy Center.

10. Pardo, A., Jovanovic, J., Dawson, S., Gasevic, D., & Mirriahi, N. (2019). Using learning analytics to scale the provision of personalised feedback. British Journal of Educational Technology, 50(1), 128-138. 10.1111/bjet.12592

11. Van Lancker, W., & Parolin, Z. (2020). Covid-19, school closures, and child poverty: A social crisis in the making. The Lancet Public Health, 5(5), e243-e244. 10.1016/S2468- 2667(20)30084-0

12. Yan, L., Whitelock-Wainwright, A., Guan, Q., Wen, G., Gasevic, D., & Chen, G. (2021). Students' experience of online learning during the COVID-19 pandemic: A province-wide survey study. British journal of educational technology: journal of the Council for Educational Technology, 10.1111/bjet.13102. Advance online publication. https://doi.org/10.1111/bjet.13102

13. Yates, A., Starkey, L., Egerton, B., & Flueggen, F. (2020). High school students' experience of online learning during Covid-19: The influence of technology and pedagogy. Technology, Pedagogy and Education, 9, 1-15. 10.1080/1475939X.2020.1854337

14. Williamson, B., Eynon, R., & Potter, J. (2020). Pandemic politics, pedagogies and practices: Digital technologies and distance education during the coronavirus emergency. Learning, Media and Technology 45 (2)107-114 https://doi.org/10.1080/17439884.2020.176164

References

1. Agung, A. S. N., Surtikanti, M. W., & Quinones, C. A. (2020). Students' perception of online learning during COVID-19 pandemic: A case study on the English students of STKIP Pamane Talino. SOSHUM: Jurnal Sosial Dan Humaniora, 10(2), 225-235. 10.31940/soshum.v10i2.1316

2. Bczek, M., Zaganczyk-B^czek, M., Szpringer, M., Jaroszynski, A., & Wozakowska-Kaplon, B. (2021). Students' perception of online learning during the COVID-19 pandemic: A survey study of Polish medical students. Medicine, 100(7), e24821. 10.1097/MD.0000000000024821

3. Barbour, M. K., & Reeves, T. C. (2009). The reality of virtual schools: A review of the literature. Computers & Education, 52(2), 402-416.

4. Barbour, M. K., & LaBonte, R. (2017). State of the nation: K-12 e-learning in Canada, 2017 edition. http://k12sotn.ca/wp-content/uploads/2018/02/StateNation17.pdf

5. Basuony, M. A. K., EmadEldeen, R., Farghaly, M., El-Bassiouny, N., & Mohamed, E. K. A. (2020). The factors affecting student satisfaction with online education during the COVID-19 pandemic: An empirical study of an emerging Muslim country. Journal of Islamic Marketing. 10.1108/JIMA-09-2020-0301

6. Gasevic, D., Adesope, O., Joksimovic, S., & Kovanovic, V. (2015). Externally-facilitated regulation scaffolding and role assignment to develop cognitive presence in asynchronous online discussions. The Internet and Higher Education, 24, 53-65. 10.1016/j.iheduc.2014.09.006

7. Lou, Y., Bernard, R. M., & Abrami, P. C. (2006). Media and pedagogy in undergraduate distance education: A theory-based meta-analysis of empirical literature. Educational Technology Research and Development, 54(2), 141-176. 10.1007/s11423-006-8252-x

8. McInnerney, J. M., & Roberts, T. S. (2004). Online learning: Social interaction and the creation of a sense of community. Journal of Educational Technology & Society, 7(3), 73-81.

9. Molnar, A., Miron, G., Elgeberi, N., Barbour, M. K., Huerta, L., Shafer, S. R., & Rice, J. K. (2019). Virtual schools in the US 2019. National Education Policy Center.

10. Pardo, A., Jovanovic, J., Dawson, S., Gasevic, D., & Mirriahi, N. (2019). Using learning analytics to scale the provision of personalised feedback. British Journal of Educational Technology, 50(1), 128-138. 10.1111/bjet.12592

11. Van Lancker, W., & Parolin, Z. (2020). Covid-19, school closures, and child poverty: A social crisis in the making. The Lancet Public Health, 5(5), e243-e244. 10.1016/S2468- 2667(20)30084-0

12. Yan, L., Whitelock-Wainwright, A., Guan, Q., Wen, G., Gasevic, D., & Chen, G. (2021). Students' experience of online learning during the COVID-19 pandemic: A province-wide survey study. British journal of educational technology: journal of the Council for Educational Technology, 10.1111/bjet.13102. Advance online publication. https://doi.org/10.1111/bjet.13102

13. Yates, A., Starkey, L., Egerton, B., & Flueggen, F. (2020). High school students' experience of online learning during Covid-19: The influence of technology and pedagogy. Technology, Pedagogy and Education, 9, 1-15. 10.1080/1475939X.2020.1854337

14. Williamson, B., Eynon, R., & Potter, J. (2020). Pandemic politics, pedagogies and practices: Digital technologies and distance education during the coronavirus emergency. earning, Media and Technology 45 (2)107-114 https://doi.org/10.1080/17439884.2020.176164

Размещено на Allbest.ru