Медіа-, інформаційна і комп’ютерна грамотність як компоненти цифрової грамотності

Ключові слова: грамотність, цифрова грамотність, комп'ютерна грамотність, медіаграмотність, інформаційна грамотність, навички.

Keywords: literacy, digital literacy, computer literacy, media literacy, information literacy, skills.

Вступ

Результати

Насамперед, розглянемо поняття «медіаграмотність» і «інформаційна грамотність». Багато вчених вважає, що медіаграмотність - це частина більш широкого поняття інформаційної грамотності (уміння «читати», аналізувати й систематизувати інформацію). Інформаційну грамотність ототожнюють з інформаційною компетентністю особистості (information compйtence of personality). Водночас науковці зазначають, що інформаційна грамотність підкреслює важливість доступу до інформації, її оцінювання та етичного використання, а медіаграмотність робить акцент на здатності розуміти функції медіа, оцінювати якість виконання цих функцій, вступати в раціональну взаємодію з медіа в інтересах самовираження [14].

Р. К'юбі та П. Офдерхед вважають, що медіаграмотність - це здатність використовувати, аналізувати, оцінювати та передавати повідомлення в різних формах. В. Гура, А. Короченський, В. Монастирський, А. Федоров та інші, визначають медіаграмотність як результат медіаосвіти, під якою розуміють процес розвитку особистості за допомогою й на матеріалах засобів масової комунікації: формування культури спілкування з медіа, навчання роботи з медійною технікою та апаратурою, формування творчих, комунікативних здібностей, розвиток критичного мислення, вмінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу, оцінювання медіа текстів тощо [12]. К. Ворсноп вважає, що медіаграмотність - це результат медіаосвіти, вивчення медіа, здатність експериментувати, інтерпретувати (аналізувати) та створювати медіатексти [16].

Для більш точного розуміння терміну «медіаграмотність», варто розібратися з існуючими трактуваннями поняття «медіа» (англ. media, від лат. medium -- посередник), яке визначається як:

1) засоби передавання, зберігання і відтворення інформації, призначені для її донесення крізь просторові, часові чи інші перепони;

2) будь-яка знакова система, зафіксована в певній формі, є медіа, наприклад, усна мова, зображення чи друкований текст [8].

Тобто, існує схожість трактування термінів «медіаграмотність» і «інформаційна грамотність», а саме: спільна мета - виховання здатності отримувати доступ, розуміти, використовувати, оцінювати та створювати медіа-повідомлення та/або інформацію за допомогою інформаційних технологій. Проте виявлена й відмінність, яку вважаємо істотною. Тобто медіаграмотність використовує форми комунікації і виробляє способи спілкування, а інформаційна грамотність використовує, керує, збирає та перевіряє інформацію (див. таблиця 1).

Розглянемо термін «технологічна грамотність», який здебільшого використовуються в технічній літературі. Цей термін означає грамотність, пов'язану із впливом технологій. Лі-Енн Кастман Бреш трактує поняття «технологічна грамотність» як «систему наукових знань, спрямованих на забезпечення здатності використовувати технології; вміння читати, писати і спілкуватися за допомогою технологій, і здатність критично мислити щодо ролі технологій у роботі з інформацією» [7].

У проекті «Технологія для всіх американців» наводиться таке визначення: «технологічна грамотність - це здатність використовувати технологію, управляти нею і розуміти її» [17]. Соловей В.В. трактує поняття «технологічна грамотність» як наявність технологічних знань і розуміння природи технологічної діяльності, зв'язків між виробництвом і суспільством, вплив технологій на навколишнє середовище [21].

Для найкращого розуміння термін «технологічна грамотність» визначимо поняття «технології». В українській енциклопедії термін «технологія» визначаються як «наука про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людини за допомогою технічних засобів (засобів праці) [22]. Технології бувають інформаційними (процес, який використовує сукупність засобів і методів збору, накопичення, обробки та передачі даних для отримання інформації нової якості про стан об'єкту, процесу або інформаційного продукту [15]) та телекомунікаційними або електрозв'язок (передача або/та приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень, звуків або інших повідомлень за допомогою радіо, оптичних або інших електромагнітних системам) [19]. Тобто, телекомунікаційних технологій це телефонний зв'язок, інтернет, радіо і телебачення, а інформаційні технології - це комп'ютер.

Виходячи з того, що технологічна грамотність - це здатність використовувати інформаційні (комп'ютер) і комунікаційні технології (Інтернет, радіо, телебачення тощо), то можна стверджувати, що термін «технологічна грамотність» має широке значення, а поняття «інформаційна грамотність» частково включає поняття «комп'ютерна грамотність».

Виходячи з цього зробимо аналіз трактування «цифрова грамотність», який має широку сферу застосування і є доречними для позначення можливостей особистості здійснювати комунікацію у цифровій формі. Цифрова грамотність означає здатність людини знаходити, оцінювати і створювати чітку інформацію за допомогою письма та інших засобів масової інформації на різних цифрових платформах. Американська бібліотечна асоціація (ALA) визначає цифрову грамотність як «здатність використовувати інформаційні і комунікаційні технології для пошуку, оцінки, створення і передачі інформації, яка потребує як когнітивних, так і технічних навичок» [3]. Цифрова грамотність стосується не тільки навичок читання і письма за допомогою цифрових пристроїв, це також знання про створення інших інформацій як запис і загрузка аудіо, відео [5].

Отже, для подальшої роботи будемо використовувати термін «цифрова грамотність», замість «технологічна грамотність», з огляду на те, що слово «цифровий» відноситься безпосередньо до сучасних комп'ютерних технологій. Тоді цифрова грамотність може розумітися як теорія і практика, що зосереджені на використанні цифрових технологій, у тому числі вміння читати, писати і спілкуватися з використанням цифрових технологій, здатність мислити критично про цифрові технології, враховувати соціальні, культурні, політичні та освітні аспекти цієї діяльності.

Порівнюючи поняття «медіаграмотність» і «цифрова грамотність», визначення яких зроблено у цій статті раніше, можна дійти висновку, що обидва поняття базуються на навичках критичного мислення, але більшість цифрових медіа є мережевими та інтерактивними, що вимагає додаткових навичок. Медіаграмотність, як правило, фокусується на навчанні критично користуватися медіа, тоді як цифрова грамотність більше стосується надання можливості безпечно та етично брати участь у цифрових медіа.

Розглянемо термін «комп'ютерна грамотність». Це поняття досить широке. Воно містить у собі визначення загальних знань, що стосуються інформаційних технологій, комп'ютерів, можливостей їх використання для розв'язування різних професійних задач.

Комп'ютерна грамотність визначається як знання і здатність ефективно використовувати комп'ютери і пов'язані з ними технології. До того ж, рівень володіння цими навичками варіюються від елементарного (використання комп'ютерних програм і додатків) до комп'ютерного програмування і розширеного вирішення проблем (розуміння того, як працюють комп'ютери) [11]. Термін «комп'ютерна грамотність» було введено Ендрю Мольнаром у 1978 році [7; 9]. Пізніше його визначали, як оволодіння обробкою тексту, програмами електронних таблиць, а також пошуком і спільним використання інформації на комп'ютері [4]. На думку Г.К. Селевко, комп'ютерна грамотність охоплює операції з персональним комп'ютером, тобто вміння використовувати комп'ютерні програмні засоби, уміння працювати з електронним текстом, електронними таблицями, створювати презентації і бази даних [20]. Тобто, комп'ютерна грамотність - це оволодіння мінімальним набором знань і навичок роботи на персональному комп'ютері.

У дослідженнях американської асоціації бібліотекарів для позначення знань, умінь і навичок студентів при роботі з інформаційними ресурсами використовують такі визначення понять [2]:

- комп'ютерна грамотність - це знання основ роботи певних апаратних і програмних засобів;

- технологічна грамотність - це розуміння основних концепцій технологій та їх застосування;

-- інформаційна грамотність - це набір здібностей, якими володіє індивідуум, і передбачає вміння визначати необхідність інформаційних ресурсів, уміння їх оцінити і ефективно використати.

Виходячи з того, що поняття «комп'ютерна грамотність» стосується навичок роботи з комп'ютерною технікою, то поняття «інформаційна грамотність» - наявності у людини виробленої навички одержувати знання з використанням сучасних комп'ютерних технологій, як раніше одержували знання через друковані засоби інформації (книги, газети тощо).

У Законі України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» визначено, що однією з основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні є «забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення» [18]. Тобто, виходячи з цього, потрібно розділяти такі поняття, як «комп'ютерна грамотність» та «інформаційна грамотність».

Порівнюючи терміни «комп'ютерна грамотність» і «технологічна грамотність», можна дійти висновку, що ці обидва поняття визначають здатність людини використовувати інформаційно-комунікаційні технології. Натомість термін «технологічна грамотність» має широке значення, ніж «комп'ютерна грамотність», яке визначає навички користування переважно інформаційними технологіями, тобто використання обчислювальної техніки і систем зв'язку для створення, збору, передачі, пошуку, оброблення та поширення інформації [13]. Іноді замість терміну «інформаційні технології» використовують також загальний термін «інформаційно-комунікаційні технології». Отже, можна стверджувати, що поняття «комп'ютерна грамотність» і «технологічна грамотність» є ідентичними і визначають здатність людини використовувати інформаційно-комунікаційні технології.

Поняття «комп'ютерна грамотність» і «цифрова грамотність» мають лише єдину подібність, яка полягає у застосуванні інформаційно-комунікаційних технологій. Комп'ютерна грамотність відрізняється від цифрової грамотності, яка представляє собою здатність спілкуватися або знаходити інформацію на цифрових платформах [1]. Для порівняння, комп'ютерна грамотність вимірює здатність використовувати комп'ютери і підтримувати базове розуміння того, як вони працюють [11].

Аналіз трактувань термінів «медіаграмотність», «інформаційна грамотність», «технологічна грамотність», «комп'ютерна грамотність» і «цифрова грамотність» виявив певний збіг у деяких визначеннях цих термінів, тому було складено таблицю порівняння і відмінностей цих термінів, що представлено у таблиці 1.

На початку 1990-х років термін «цифрова грамотність» використовувався дуже рідко. У широкий загал його ввів Пол Глістер, який дав визначення цифрової грамотності, як «здатності розуміти та використовувати інформацію у різних форматах із широкого кола джерел, які передаються через комп'ютери...». Він, використовуючи основні дії навичок (інтернет-пошук, текстова навігація, отримання знань та оцінка змісту), зробив картування трьох складових цифрових навичок (комп'ютерна грамотність, інформаційна грамотність, медіаграмотність), які в певних компонентах пересікаються [10] (рис. 1).

Так, до навички «комп'ютерна грамотність» віднесено здатність використовувати комп'ютери, розуміння того, як працюють комп'ютери, програмування, навички набору тексту та роботи з ним, навички пошуку інформації в інтернеті; до навички «інформаційна грамотність» - навички грамотності (читання, писання), навички набору тексту та роботи з ним, навички пошуку інформації в інтернеті, оцінювання змісту інформацій, навички збору або отримання інформації; до навички «медіаграмотність» - вплив медіа середовища, електронний уряд (електронне декларування тощо), дотримання прав на інтелектуальну власність, критичне ставлення до медіасередовища, оцінювання змісту інформацій, навички збору або отримання інформації. Як бачимо з рисунку 1, деякі дії і навички, які віднесені до комп'ютерної, інформаційної і медіаграмотності, згадані в інших.

Таблиця 1

Порівняння термінів «Медіаграмотність», «інформаційна грамотність», «технологічна грамотність», «комп'ютерна грамотність» і «цифрова грамотність»

Джерело: складено автором за матеріалами статті.

Рис. 1. Визначення терміну «цифрова грамотність» Полом Гілстером як поєднання трьох складових навичок

Джерело: адаптовано автором за матеріалом [7].

За матеріалами Інституту Аспена (Вашингтон, США) можна побачити порівняння понять «цифрова грамотність» і «медіаграмотність» [6]. Для поняття «цифрова грамотність» виокремлюють такі дії, як: вкористання цифрових текстів, інструментів і технологій для отримання інформації; увідомлення передачі електронних текстів; набуття компетентності і впевненості за допомогою цифрових технологій, практикуючись та навчаючись самостійно. Натомість для поняття «медіаграмотність»: висока обізнаність щодо використання медіа; вплив медіа на міжособистісні стосунки та поведінку; усвідомлення як медіа формують ідей і подій для впливу на процеси, що відбуваються у суспільстві. Тоді як спільними рисами цих понять є критичний аналіз повідомлень для оцінки довіри та якості, створення інформації для самовираження, спілкування та пропаганди, усвідомлення процесів інтерпретації при обміні інформацією, баланс вигод і ризиків при відповідальному використанні інформації (див. рис. 2).

Підводячи підсумок узагальнення трактування понять «медіаграмотність», «інформаційна грамотність», «технологічна грамотність», «комп'ютерна грамотність» і «цифрова грамотність» можна зробити висновок, що поняття «цифрова грамотність» є найбільш узагальнюючим і відображає наявність навичок, необхідних для життя, навчання і роботи в суспільстві, де спілкування і доступ до інформації все частіше здійснюється за допомогою цифрових технологій, таких як інтернет-платформи, соціальні мережі та мобільні пристрої.

Тобто, термін «цифрова грамотність» є широким узагальненим поняттям, яке включає в себе три інші поняття, які розглядалися у статті, а саме:

• медіаграмотність (критично читати та виробляти професійну комунікацію в засобах масової інформації);

• інформаційна грамотність (базові компетенції пошуку, інтерпретації, аналізу, створення, управління та обміну інформацією);

•

* комп'ютерна (або технологічна) грамотність (набір загальних знань і вмінь щодо роботи і безпечного використання цифрових пристроїв, засобів/додатків, сервісів/інструментів незалежно від платформи або інтерфейсу).

Рис. 2. Порівняння понять «цифрова грамотність» і «медіаграмотність» (Інституту Аспена, Вашингтон, США)

Джерело: адаптовано автором за матеріалом [6].

Кожне з понять (медіаграмотність, інформаційна грамотність, комп'ютерна грамотність), які є складовими поняття «цифрова грамотність», включають певний набір компонентів (дій), що відображають повноту трактування цих понять. Тобто компоненти (дії) - це ті знання і вміння, які необхідні людині для спілкування і доступ до інформації за допомогою цифрових технологій, а саме:

• медіаграмотність - навички застосування засобів онлайн безпеки і ресурсів для перевірки достовірності інформації, отримання державних послуг онлайн та послуг інтернет-банкінгу, участі в соціальних мережах тощо;

• інформаційна грамотність - навички пошуку, отримання, перенесення і зберігання інформації, використання освітніх онлайн ресурсів, файлообмінників і електронної пошти, здійснення телефонних і відео дзвінків через інтернет, створення блогів, подкастів тощо;

• комп'ютерна (технологічна) грамотність - навички використання цифрових пристроїв (смартфонів, фотоапаратів, камер тощо), встановлення програмного забезпечення тощо.

Структурування складових цифрової грамотності та їхні компоненти (дії) наведені на рис. 3.

Рис. 3. Складові поняття «цифрова грамотність»

Джерело: складено автором.

Висновки

Проведений аналіз понять «цифрова грамотність», «медіаграмотність», «інформаційна грамотність», «технологічна грамотність» і «комп'ютерна грамотність» довів, що поняття «цифрова грамотність» має широкий зміст та включає такі форми грамотності, як: комп'ютерна, медіа- та інформаційна грамотність. Також виявлено, що поняття «технологічна грамотність» і «комп'ютерна грамотність» є тотожними. Узагальнення процесів становлення і формування цих понять дало змогу визначити, що цифрова грамотність - це наявність навичок, необхідних для життя, навчання і роботи в суспільстві, де спілкування і доступ до інформації здійснюється за допомогою цифрових технологій (інтернет-платформи, соціальні мережі, мобільні пристрої тощо). Порівняння термінів, компетенцій і компонентів (дій), які відповідають певним цифровим навичкам, дало класифікувати складові цифрової грамотності і визначити перелік дій, що відповідають кожній з цих складових. Виділені у статті компоненти (дії), які притаманні таким складовим цифрової грамотності, як медіаграмотності, інформаційній грамотності та комп'ютерна грамотність, дадуть змогу ефективно оцінювати рівень цифрової грамотності особистості для будь-яких вікових груп і будь-яких рівнів володіння цими навичками. Складений нами перелік компонентів (дій) цифрової грамотності можна використовувати при проведені соціологічних досліджень, які спрямовані на оцінку рівня цифрових компетенцій населення, або при індивідуальному чи масовому тестуванні населення на володіння навичками цифрової грамотності.

Список використаних джерел

1. Buckingham D. Defining Digital Literacy. Medienbildung in neuen Kulturroumen. VS Verlag fur Sozialwissenschaften. 2010. P. 59-71. URL: https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-531-92133-4_4

2. Caravello P.S., Borah E.G., Herschman J., Mitchell E. Library Information Competence at UCLA: Report of a Survey Project. 2001. 32 р. URL:

http://www.library.ucla.edu/infocompetence/index noframes.htm

3. Digital Literacy. Welcome to ALA's Literacy Clearinghouse. URL: https://literacy .ala.org/digital-literacy/

4. Haigh R.W. Planning for Computer Literacy. The Journal of Higher Education. 1985. Vol. 56, №2. P. 161-171.

5. Heitin L. What Is Digital Literacy? Education Week. 2016. Vol. 36, №12. P 5-6. URL: http://www.literacymatters.org.au/digital-literacy .html

6. Hobbs R. Learning Processes for Digital & Media Literacy. Digital and Media Literacy: A Plan of Action. Washington DC: Aspen Institute and Knight Foundation. 2010. 68 р. URL: http: // www.aspeninstitute. org/events/2010/11/10/digitalmedia-literacy-plan-action

7. Lankshear C., Knobel M. Digital Literacies: Concepts, Policies and Practices. New York : Peter Lang, 2008. 323 p.

8. Lister M., Dovey J., Giddings S., Grant I., Kelly K. New Media: A Critical Introduction (en). Taylor & Francis. 2009. P. 51-59.

9. Molnar A.R. Computers in Education: A Historical Perspective of the Unfinished Task. T.H.E. Journal. 1990. Vol. 18, №4. URL: https://theiournal.com/Articles/1997/06/01/Computers-in-Education-A-Brief-History.aspx?m=1&Page=12

10. Nichols T.P., Stornaiuolo A. Assembling "Digital Literacies" : Contingent Pasts, Possible Futures. Media and Communication, 2019, V. 7, № 2, P. 14-24. URL: https://doi.org/10.17645/mac.v7i2.1946

11. Tobin C.D. Developing Computer Literacy. The Arithmetic Teacher. 1983. Vol. 30. № 6. P. 22-60. URL: https://www.learntech lib.org/p/1353 59/

12. Архіпова Є.О. Медіаосвіта в контексті захисту людини від деструктивних інформаційних впливів / Вісник НТУУ “КПУ”. Філософія. Психологія. Педагогіка. 2012. Вип. 2. С. 11-17.

13. Гліненко Л.К., Павлиш В.А., Шаховська Н.Б. Основи інформаційних технологій і систем: підручник. Львів: Львівська політехніка, 2018. 620 с.

14. Захарчук Т.В. Система педагогічних умов застосування медіаосвітніх технологій у професійній підготовці майбутніх учителів / Вісник Сев. НТУ : зб. наук. пр. Серія : Педагогіка. 2012. Вип. 127/2012. С. 115-119.

15. Інформаційні технології в митній справі // Митна енциклопедія: у 2 т. / І.Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. Хмельницькій: ІIIІ Мельник А.А., 2013. 472 с.

16. Медіаосвіта та медіаграмотність : підручник / ред.-упор. В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк ; за наук. ред. В.В. Різуна. Київ : Центр вільної преси, 2012. 352 с.

17. Поляков В. А. Трудовая подготовка школьников зарубежом (Современный опыт США и Великобритании) : монография / под редакцией В. А. Полякова. Москва : МПГУ, 2005. 176 с.

18. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: закон України від 9 січня 2007 року № 537-У. иКЬ:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/5 37- І6#Тсхї

19. Про телекомунікації: закон України № 1280-ІУ від 18 листопада 2003 року. иКЬ: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1280-15#Text

20. Селевко Г.К. Педагогические технологии на основе информационно-коммуникационных средств. Москва: НИИ школьных технологий, 2004. 224 с.

21. Соловей В.В. Технологічна грамотність як основа професійної компетентності вчителя трудового навчання та технологій // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 13 : Проблеми трудової та професійної підготовки. 2017. Вип. 9. С. 69--75. иИЬ: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu 013 2017 9 15.

22. Технологія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. 2-ге вид. Київ : Головна редакція УРЕ, С. 1974-1985.