Формування медіакультури та медіаосвіта старших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ ТА МЕДІАОСВІТА СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Іншаков А.Є.,

канд. філол. наук,

доцент кафедри дошкільної освіти Криворізького державного педагогічного університету

Іншакова І.Є.,

канд. філол. наук,

доцент кафедри дошкільної освіти Криворізького державного педагогічного університету

Нинішнє суспільство характеризується особливим поширенням різного роду медійних загроз. Не викликає заперечень той факт, що сучасні діти виявляють особливий інтерес до цифровізації, тому розпочинати процес формування дитячої медіаграмотності доцільно вже в дошкільний період.

Освітній напрям Базового компоненту дошкільної освіти «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі. Комп'ютерна грамота» безпосередньо зорієнтовує педагогічного працівника на ознайомлення дошкільника з медіаресурсами й медіатехнікою та їх використанням в освітньому процесі.

У наукових розвідках автори подають визначення ключових понять теми, окреслюють завдання, мету, основні напрямки розвитку медіаосвіти, позитивні та негативні прояви впливу медіа на свідомість дитини, формулюють запобіжники цього негативного впливу й т. ін. Не менш важливу увагу приділено науковцями й потенціалу медіа в умовах дошкільної освіти.

Мета статті - вивчити погляди науковців на питання формування медіакультури та медіаосвіти старших дошкільників. З'ясувати значення та сутність ключових понять теми. Визначити позитивні та негативні прояви медіа в розвитку дитини- дошкільника.

21 квітня 2016 року схвалено нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти в Україні. Головною метою медіаосвіти є формування медіакультури особистості в середовищі значущих для неї спільнот. Головними завданнями медіаосвіти є сприяння у формуванні медіаінформаційної грамотності; медіаімунітету особистості, що має протистояти агресивному медіасередовищу і деструктивним медіа впливам; рефлексії та критичного мислення.

Як і будь-який інший метод чи засіб навчання, медіа має свої беззаперечні позитивні сторони: активізація дитячої пам'яті та уваги, формування в дошкільників друбної моторики та розвиток м'язів пальців рук. Однак, крім позитиву, медіапростір може справляти й негативний вплив на розвиток дитини: її психічне, соціальне й духовне та особливо фізичне здоров'я.

Важливим аспектом формування медіакультури є тісна взаємодія вихователів та батьків. Первинно саме з сім'ї діти вчаться використовувати та сприймати медіаін- формацію.

Отже, питання медіакультури та медіаосвіта старших дошкільників є актуальним та привертає увагу сучасних дослідників (науковців і практиків). Формування медіакультури дітей дошкільного віку регулюється нормативними документами в галузі освіти, зокрема Концепцією впровадження медіаосвіти в Україні. Медіакультура в межах закладу дошкільної освіти формується засобами педагогічного впливу на дитину, тобто медіаосвіти. Використання медіа в освітньому процесі має низку позитивних проявів і широкі можливості: активізація уваги дитини, розвиток уяви, стійкий інтерес до поданого матеріалу та ін. Однак, як засвідчили дослідження в цьому контексті, надмірне та бездумне використання медіа може зашкодити розвитку дитини, її фізичному, психічному та соматичному здоров'ю. З метою уникнення цих недоліків вихователеві слід чітко усвідомлювати мету використання медіа в освіті, робити це майстерно та дозовано.

Ключові слова: старші дошкільники, медіа, медіаосвіта, медіакультура, дошкільна освіта.

FORMATION OF MEDIA CULTURE AND MEDIA EDUCATION OF SENIOR PRESCHOOLERS

Today's society is characterized by a special spread of various media threats. There is no denying the fact that modern children show a special interest in digitalization, so it is advisable to start the process of forming children's media literacy in the preschool period.

Key words: senior preschoolers, media, media education, media culture, preschool education.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Нинішнє суспільство характеризується особливим поширенням різного роду медійних загроз. Наприклад, почасти спостерігаємо маніпуляційні дії зі свідомістю, що надходять з медіапростору, неправдива інформація, небезпека знайомства з сумнівними особистостями, поява залежності від медіапростору, провокування страхів, невдоволення, жорстокості, насильства тощо. У зв'язку з цим дедалі більшої актуальності набуває питання вивчення медіаосвіти як суспільного явища, насамперед для дітей, оскільки спостерігаємо постійне зменшення віку дитини, коли вона вперше стикається із засобами масової комунікації. Медіасередовище, з огляду на сказане, має широкий пізнавальний, соціокультурний та розвивальний потенціал.

За твердженням дослідників, розпочинати процес формування дитячої медіаграмотності доцільно вже в дошкільний період. Це пояснюється тим, що надалі, в підлітковому віці, виникне необхідність докорінно трансформувати стиль поведінки в медіасередовищі, тобто певним чином перевиховувати дитину та коригувати її навички медіаграмотної поведінки. Сьогодні погляд дитини на світ та явища, що в ньому відбуваються, значною мірою залежить від того, як усе це подається до сприймання в тому числі й засобом медіа. Медіа надають різнобічну інформацію про світ та практичні наочні зразки певного стилю життя і діяльності людини, формують життєві цінності дитини дошкільного віку. Тож особливим аспектом формування медіаграмотної особистості дитини стає медіаосвіта. Шляхами подолання негативних проявів медіа має стати формування в старших дошкільників навичок орієнтування в медійному просторі та їх залучення до медіадіяльності. Отже, в такий спосіб, медіаосвіта стане цілком логічним елементом освітнього дитячого середовища.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Враховуючи актуальність порушеного питання, низка вітчизняних та зарубіжних науковців активно вивчають питання формування медіаграмотності дітей та підлітків, наприклад: А. Анджеєвська, Ю. Беднарек, К. Біницька, В. Вебер, Я. Гайда, О. Волошенюк, А. Волошина, А. Ермоленко, Т. Іванова, Л. Кульчинська, Р. Кьюбі, К. Левківський, І. Мищишин, Дж. Поттер, О. Мороз, Л. Най- дьонова, І. Носаченко, Л. Оршанський, Д. Семенецька, С. Шумаєва та ін.

У наукових розвідках автори подають визначення ключових понять теми, окреслюють завдання, мету, основні напрямки розвитку медіа- освіти, позитивні та негативні прояви впливу медіа на свідомість дитини (деструктивний медіаінформаційний вплив), формулюють запобіжники цього негативного впливу й т. ін. Питання впливу засобів масової інформації на особистість дитини вивчав класик педагогічної думки В. Сухомлинський, а також ціла плеяда інших вітчизняних дослідників (А. Зайцева, Т. Поясок, В. Скотний, Н. Темех, Л. Чорна, С. Шандрук тощо). У перерахованих наукових дослідженнях закцентовано увагу в тому числі на недостатній увазі з боку педагогів до питання застосування медіа в освітньому процесі та низький виховний потенціал значної частини медіаресурсів.

Не менш важливу увагу приділено науковцями й потенціалу медіа в умовах дошкільної освіти. Це порівняно нова галузь педагогічного дослідження, що потребує подальшого вивчення й узагальнення. З-поміж дослідників, що звернули увагу на позитивні функції медіа в освіті, виокремимо К. Крутій, Т. Степанова, І. Улюкаєва та ін. Питання медіаосвіти дітей дошкільного віку відображені в дослідженнях українських учених (Н. Гавриш, Р. Кондратенко, О. Кравчишина, К. Крутій, О. Олійник, О. Полєвикова, О. Соцька, Т. Чашка тощо). О. Алєксєйчик, С. Василюк, О. Голюк, О. Качура, О. Полєвикова та ін. довели необхідність формування медіаграмотності старших дошкільників засобом тісної взаємодії освітнього закладу та родини дитини.

Мета статті - вивчити погляди науковців на питання формування медіакультури та медіаосвіти старших дошкільників. З'ясувати значення та сутність ключових понять теми. Визначити позитивні та негативні прояви медіа в розвитку дитини- дошкільника.

Виклад основного матеріалу

Базовий компонент дошкільної освіти містить методику медіаосвіти дошкільників, що простежується в різних освітніх лініях. Наслідком медіаосвіти є створення різного роду медіапродуктів, таких як діафільми, відеосюжети, мультфільми, реклама тощо. У дошкільній освіті це дозволяє педагогові поєднувати стандартні форми проведення занять із упровадженням новітніх форм роботи, залучати творчі завдання, в процесі яких дошкільник зможе аналізувати та інтерпретувати медіатексти. Наступним етапом роботи буде формування вміння дитини до створення власної медіапродукції, що стане втіленням її продуктивно-творчої діяльності: мультфільм з дитячим озвучуванням, рекламний відеоролик, відеокнижка тощо.

Освітній напрям Базового компоненту дошкільної освіти «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі. Комп'ютерна грамота» безпосередньо зорієнтовує педагогічного працівника на ознайомлення дошкільника з медіаресурсами й медіатехнікою та їх використанням в освітньому процесі. Комп'ютер, як допоміжний засіб розвитку дитини, стає неодмінною складовою навчально- виховного процесу. Надважливим завданням закладу дошкільної освіти є ознайомлення дитини з комп'ютерною технікою, формування навичок її безпечного використання, дотримання гігієнічних вимог при користуванні такою технікою та забезпечення інформаційної безпеки від різного роду негативних впливів на свідомість вихованців [1]. Перш за все необхідно з'ясувати визначення змісту основних понять медіаосвіти. Цю трактовку знаходимо в оновленій Концепції впровадження медіаосвіти в Україні [4], довідковій літературі, словниках та наукових розвідках.

21 квітня 2016 року Президія Національної академії педагогічних наук України схвалила нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти в Україні. Розроблення, прийняття та подальше впровадження нової редакції Концепції впровадження медіаосвіти в Україні є вагомим складником модернізації системи освіти, що сприятиме побудові в країні інформаційного та громадянського суспільства. Головною метою Концепції, як зазначено в цьому документі, є сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіаосвіти, що має стати фундаментом гуманітарної безпеки держави, розвитку й консолідації громадянського суспільства, протидії зовнішній інформаційній агресії, всебічно підготувати дітей і молодь до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формувати у громадян медіаінформаційну грамотність і медіакультуру відповідно до їхніх вікових, індивідуальних та інших особливостей [4]. У цій же Концепції подаються визначення ключових термінів і понять:

Медіаосвіта - це частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій [4].

Медіакультура - культура сприймання і виробництва соціальними групами та соціумом у цілому сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передавання інформації. На особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі, здійснювати ціннісно-вольову рефлексивну регуляцію інформаційної поведінки [4].

Медіаграмотність - складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа [4].

Медіаінформаційна безпека особистості - забезпечення комфортних і розвивальних емоційно-когнітивних переживань особистості у її взаємодії з медіапростором для реалізації життєвих завдань і цінностей, частина гуманітарної безпеки [4].

У тому випадку, якщо медіа має негативний вплив на особистість дитини, можна говорити про деструктивний медіаінформаційний вплив - тобто вплив різноманітного медіаконтенту (інформація та деструктивно спрямовані способи її подання), специфічною ознакою якого є психологічно руйнівний, травматичний, небезпечний зміст повідомлення та/або форми передавання, які мають високий рівень медіаризиків, тобто можуть завдати шкоди здоров'ю, розвитку та психологічному благополуччю людини, зокрема дитини певного віку [4].

Головною метою медіаосвіти є формування медіакультури особистості в середовищі значущих для неї спільнот (малих груп, родин, навчальних і виробничих колективів, місцевих громад тощо). Головними завданнями медіаосвіти є сприяння у формуванні медіаінформаційної грамотності; медіаімунітету особистості, що має протистояти агресивному медіасередовищу і деструктивним медіа впливам; рефлексії та критичного мислення, які забезпечують свідоме споживання медіапродукції і саморегуляцію взаємодії з медіа; здатності до медіатворчості для компетентного і здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань, розвитку патріотизму, української ідентичності, згуртованості, солідарності.

Медіаосвіта має низку форм своєї реалізації, що складається також і з дошкільної медіаосвіти, яка характеризується високим ступенем інтегрованості та спрямована на естетичний та інтелектуальний розвиток особистості дитини, її захист від агресивного медіасередовища (наприклад, від так званого інформаційного «сміття», невідповідних віковим можливостям психіки дитини інформаційних впливів, зокрема продукції, що містить елементи насильства, жахів, еротики тощо), уміння використовувати адаптовану відповідно до вікових норм медіапродукцію [4].

Термін «медіа» (з лат. medium - той, що знаходиться в середині, займає проміжну позицію) в англійській мові визначається як посередник: засіб або спосіб комунікації, отже, медіа - це щось, що є посередником між тим, хто надає інформацію, і тим, хто її отримує. Медіа також розуміють і в іншому аспекті: як предмети та пристрої, що ретранслюють інформацію засобом слів, звуків та образів [6, с. 51].

У Словнику української мови подано трактування поняття «медіазасіб», під ним розуміється засіб поширення інформації, що характеризується: спрямованістю до масової аудиторії; загальнодоступністю; корпоративним характером виробництва і поширення інформації [8].

Дослідниця медіапростору Т. Чашка виокремила шість найпоширеніших видів медіа, що використовуються в закладі дошкільної освіти в роботі зі старшими дошкільниками: фотографії та листівки; книжкова графіка й ілюстрації, мультфільми та відеоказки; мультимедійні презентації, аудіо- казки, музика, аудіозапис звуків тощо [9, с. 98].

Як зазначає Т. Чашка, саме «через медіатворчість дошкільнята реалізують здатність пізнавати образну специфічність мистецтва, охоче втілюють у творчих завданнях власні інтереси, уподобання, набутий мистецький досвід діяльності, сприйняття й відтворення прекрасного. Сприйняття та розрізнення кольорів, розуміння їх значення в медіатексті відіграють велику роль у розпізнаванні зображень, предметів, об'єктів навколишнього світу, вони дозволяють дошкільникам сприймати більшу кількість інформаційних ознак» [2].

Надзвичайно важливим завданням в освітньому процесі є суворе дотримання основних правил у використанні медіа: а) перетин медіаосвітніх і методичних цілей. Вихователь має чітко усвідомлювати мету перед уведенням медіа в хід заняття, органічно поєднувати це введення з програмовим змістом. Уміти використовувати різні форми роботи з групою дітей (індивідуальну та групову); б) орієнтація дошкільників на сприйняття медіа- тексту. Під цим маємо на увазі добір вихователем до матеріалу, що пропонується до вивчення, низки запитань, що спонукало б дітей до сприйняття інформації; в) власне робота з медіатекстом. Використання медіатекстів розглядається з позицій виявлення їх інформаційно-освітніх можливостей [5, с. 8-9].

Як і будь-який інший метод чи засіб навчання, медіа має свої беззаперечні позитивні сторони: активізація дитячої пам'яті та уваги, оскільки цікавий і яскравий матеріал мимоволі сприяє дитячій активізації. Окрім того, маніпуляційні дії з комп'ютером сприяють формуванню в дошкільників друбної моторики та розвитку м'язів пальців рук, адже під час використання навчальних або розвиткових ігор на комп'ютері необхідно натискати ті чи ті клавіші.

Однак, крім позитиву, медіапростір може справляти й негативний вплив на розвиток дитини. Дослідники І. Кіндрат, К. Крутій, О. Петрунько, О. Янкович та ін. звернули увагу на негативні прояви використання медіа. Зокрема, Ю. Семеняко дійшла до висновку, що медіа мають негативну дію на всі складники здоров'я дитини дошкільного віку: психічне, соціальне й духовне та особливо фізичне, бо в дошкільному віці відбувається розвиток усіх систем організму. Спираючись на праці

І. Кіндрат, вона зазначала: «тривала робота за комп'ютером негативно позначається на багатьох функціях дитячого організму: нервовій діяльності, ендокринній, імунній та репродуктивній системах, органах зору й кістково-м'язовому апараті, тому недотримання санітарних норм використання комп'ютера може стати причиною загального нездужання; захворювань органів зору; погіршення зосередженості та працездатності; захворювань опорно-рухового апарату; гіподинамії» [3, с. 97; 7, с. 87-88].

Важливим аспектом формування медіакультури є тісна взаємодія вихователів та батьків. Первинно саме з сім'ї діти вчаться використовувати та сприймати медіаінформацію. Через вікові особливості, а це вкрай важливо донести до батьків, дошкільники ще не в змозі реально оцінювати достосвірність інформації та її безпечність. З метою зниження названих ризиків у батьків є можливість обмежувати контакт дитини в меді- асередовищі безпосередньо або ж за допомогою відповідних програм і додатків, що встановлюються безпосередньо на пристрій, до якого дитина має доступ. Бажано створити атмосферу довіри між батьками й дитиною, щоб остання завжди мала можливість без остраху з будь-яких питань, що її турбують, звернутися особисто до них, а не шукати інформацію деінде.

Висновки

медіапростір освіта мовлення дошкільний

Отже, питання медіакультури та медіаосвіта старших дошкільників є актуальним та привертає увагу сучасних дослідників (науковців і практиків). Формування медіакультури дітей дошкільного віку регулюється нормативними документами в галузі освіти, зокрема Концепцією впровадження медіаосвіти в Україні. Медіакультура в межах закладу дошкільної освіти формується засобами педагогічного впливу на дитину, тобто медіаосвіти.

Використання медіа в освітньому процесі має низку позитивних проявів і широкі можливості: активізація уваги дитини, розвиток уяви, стійкий інтерес до поданого матеріалу та ін. Однак, як засвідчили дослідження в цьому контексті, надмірне та бездумне використання медіа може зашкодити розвитку дитини, її фізичному, психічному та соматичному здоров'ю. З метою уникнення цих недоліків вихователеві слід чітко усвідомлювати мету використання медіа в освіті, робити це майстерно та дозовано. У такому разі процес формування медіакультури старших дошкільників здіснюватиметься органічно, послідовно, педагогічно доцільно та не справлятиме негативних наслідків на формування дитячої особистості.

Бібліографічний список

1. Базовий компонент дошкільної освіти (Державний стандарт дошкільної освіти) (нова редакція) від 12.01.2021. № 33.

2. Казки і фарби: парціальна програма розвитку творчих здібностей дітей 4-6 років на заняттях із малювання з використанням елементів медіаосвіти. Т Чашка; за заг. ред. О. В. Волошенюк, Г. А. Дегтярьової, В. Ф. Іванова. Київ : Академія української преси, Центр вільної преси, 2018. 204 с.

3. Кіндрат І. Вплив сучасного медіапростору на формування світоглядних уявлень дитини дошкільного віку. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. № 13 (272). Ч. ІII. 2013. С. 97-110.

4. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні

5. Медіаграмотність і критичне мислення в закладі дошкільної освіти: навчально-методичний посібник / за редакцією О. В. Волошенюк, В. Ф. Іванова, Г. А. Дегтярьова. Київ : ЦВП, 2020. 79 с.

6. Петрик Л. Методичні можливості застосування медіазасобів на уроках іноземних мов. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2014. № 10 (Ч. 2). С. 48-54.

7. Семеняко Ю. Вплив інформаційного простору на особистість дитини-дошкільника. Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи : матер. Четвертої міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 березня 2016 р.). Київ : Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2016. С. 82-93.

8. Словник української мови в 11 т.

9. Чашка Т. Розвиток мовлення дошкільників засобами медіа. Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи: матеріали Четвертої міжнародної науково-практичної конференції (18-19 березня 2016 р.). Київ: Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2016. С. 93-108.

Размещено на Allbest.ru