Розвиток комунікативної культури як умова ефективної професійної діяльності керівників закладів дошкільної освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Мукачівський державний університет

Спеціальність 011 «Освітні, педагогічні науки»

Розвиток комунікативної культури як умова ефективної професійної діяльності керівників закладів дошкільної освіти

Попович О.М. к.п.н., доцент

Іванчо М.О., магістр

Анотація

Ключові слова: комунікативна культура, особистісно-професійний потенціал, комунікативний потенціал керівника закладу дошкільної освіти.

Annotation

Key words: communicative culture, personality-professional potential, communicative potential of leader of establishment of preschool education.

Сучасні вимоги, що поставлені суспільством, державою потребують переосмислення професійних та особистісних якостей керівників закладів освіти. Знання, вміння та навички, котрі потрібні для здійснення професійної діяльності, безперечно, є важливими, проте у зв'язку з широкомасштабними і кардинальними перетворюваннями в освітній галузі багато проблем не можна розв'язати стандартними підходами. Тут необхідні фахівці, які володіють творчим професійним мисленням, здатні успішно розв'язувати проблеми освітньої галузі, ефективно працювати в складних економічних умовах і забезпечувати високу якість освіти.

Керівник - відповідальна особа в процесі налагодження позитивних комунікацій у колективі. Йому важливо мати певний особистісно -професійний потенціал, який дає йому змогу в процесі управлінської діяльності оволодіти високим рівнем комунікативної культури. Сам процес активізації комунікативного потенціалу в особистісно-професійну структуру передбачає розвиток цілого комплексу вмінь і навичок, таких, як: уміння виявляти ініціативу в спілкуванні та вибудовувати емоційний контакт з учасником спілкування; уміння управляти своїм емоційним настроєм; уміння і навики розуміти стан іншої людини; уміння вибудовувати свій позитивний імідж в особі співрозмовника; вміння вчасно переключити розмову на погоджувальне спілкування тощо.

В останні десятиліття різні аспекти проблеми підготовки (в т.ч. комунікативної) педагогів-дошкільників активно вивчаються Л. Артемовою, Г. Бєленькою, А. Богуш, Е. Вільчковським, Л. Калмиковою, О. Кононко та ін.

Різні аспекти проблеми формування комунікативної культури привертають увагу багатьох науковців. Певний інтерес представляють роботи авторів Н. Анікеєва, Ш. Амонашвілі, О. Бодальов, Ю. Гагін, В. Грехньов, О. Добрович, В. Кан-Калік, А. Москаленко, О. Петровський, Л. Петровська, Л. Рувінський, В. Семиченко, М. Тутушкіна та ін.

У вирішенні проблеми взаємодії, спілкування та підготовки здобувачів вищої освіти до комунікативної діяльності виділяється декілька напрямів, зокрема: формування стилю педагогічного спілкування (О. Андрєєв); формування особистісних якостей учителя як суб'єкта педагогічного спілкування (О. Бодальов, Я. Коломинський); розробка критеріїв оцінки комунікативної підготовки вчителя до педагогічної діяльності (Ю. Азаров, Н. Кузьміна); використання соціально-психологічного тренінгу під час навчання спілкування (Т. Яценко).

Актуальність даного дослідження зумовлена об'єктивною потребою формування комунікативної культури майбутніх керівників закладів дошкільної освіти (ЗДО), необхідністю обґрунтування теоретичних і методичних засад формування їх комунікативної культури і розгляду проблеми в контексті професійної освіти і навчання, адже будь-який результат комунікативної діяльності, певним чином, впливає на розвиток комунікативної культури особистості. У процесі своєї діяльності особистість удосконалює свою культуру, збагачує її цінностями, а також створює нові способи діяльності, які є показниками оволодіння культурою вищого рівня.

Відповідно до сучасних уявлень, як зазначають А.М. Богуш, О.І. Кисельова, Р.Ю. Мартинова, культуру спілкування відображає не лише рівень комунікативної підготовки особистості, відповідність її мовлення літературним нормам, ціннісні комунікативні установки, сукупність моральних якостей людини, що виявляється у дотриманні етики спілкування тощо, а й ступінь комунікативної компетентності. Досягнення взаєморозуміння в професійно-комунікативній ситуації забезпечується внутрішніми ресурсами особистості фахівця, за допомогою яких вона конструктивно спілкується під час міжособистісної взаємодії у професійній сфері [1].

Комунікативна культура виявляє особистість в різних контекстах і середовищах спілкування, характеризує специфічні конфігурації комунікативної компетентності та її динаміку в контексті засвоєння інноваційного стилю професійної культури з установленням нових стандартів, правил і норм діяльності. Тому необхідно враховувати це у підготовці майбутніх керівників ЗДО для забезпечення результативної міжособистісної взаємодії у професійній діяльності, а також з метою впливу на формування їх комунікативної культури.

Враховуючи уявлення про культуру як таку, що складається з двох компонентів - нормативного (цивілізаційного) та креативного (власне культурного), у комунікативній культурі особистості виділяється комунікативна компетентність (рис. 1) як нормативна складова і власне комунікативна культура.

Комунікативна культура як психологічна якість особистості передбачає усвідомлення нею цінностей спілкування, рефлексію їх реалізованості у власному житті та прагнення до їх якнайповнішої реалізації [2].

Комунікативна культура особистості постає як система її внутрішніх ресурсів, необхідних для ефективної комунікації у процесі міжособистісної взаємодії і включає комплекс певних комунікативних якостей, завдяки яким особистість запобігає виникненню труднощів та прогнозує результативність міжособистісної взаємодії, у тому числі професійної.

Рис. 1. Структура комунікативної компетентності керівників ЗДО

Рівень єдності комунікативних і соціальних властивостей особистості виявляється в її вмінні розв'язувати різноманітні життєві проблеми за допомогою засобів спілкування, будувати міжособистісні стосунки на різних рівнях, адекватно самореалізуватися й адаптуватися в сучасному суспільстві. У такому випадку користуються поняттям соціально -комунікативної культури як технології спілкування і налагодження міжособистісних стосунків у суспільстві: особистість усвідомлює свої вчинки, ставлення до оточуючих, у неї підвищується здатність до саморегуляції.

Важливою складовою розвитку комунікативної культури керівників ЗДО є культура мови - це дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Мова керівників повинна мати всі властивості погоджувального спілкування та забезпечувати в ЗДО: продуктивне спілкування; позитивно впливати на педагогів, персонал, вихованців; створювати систему стимулів та мотивів у професійній поведінці педагогічних працівників; раціонально вибудовувати організацію їхньої трудової діяльності; створювати позитивний образ ЗДО; підвищувати освітній рівень педагогічного колективу. При цьому мова керівників ЗДО повинна бути: змістовною, точною, логічною, грамотною, з точки зору лексики та граматики, позитивно-емоційною, досить гучною та неквапливою. А також мати хорошу дикцію, дотримуватися правил мовного етикету, вміло використовувати невербальні засоби спілкування. комунікативний професійний керівник дошкільний освіта

Своєю промовою, стилем спілкування керівництво задає тон комунікативної поведінки в колективі. Під комунікативною поведінкою в ЗДО розуміється процес професійного спілкування - передачі, приймання та обробки інформації, організації мовлення, створення емоційно-привабливого фону спілкування. Весь цей процес відбивається на стилі, організації та результативності роботи всього персоналу. Комунікативна поведінка ґрунтується на системі традицій та норм поведінки, характерних для закладу дошкільної освіти. Для того, щоб комунікативна діяльність будувалася на принципах системності, цілісності, оперативності, необхідно долати комунікативні бар'єри в процесі реалізації професійної діяльності.

Формування комунікативної культури майбутніх фахівців ЗДО є пріоритетним напрямом їхнього особистісного розвитку та професійного становлення під час професійної підготовки, який спирається на психолого - педагогічну теорію і практику та орієнтується на суб'єкт-суб'єктні стосунки в трудовій діяльності. Цей напрям послідовно реалізується у процесі навчально - виховної та навчально-виробничої діяльності шляхом засвоєння необхідних знань, набуття вмінь і навичок, поетапного вдосконалення комунікативних якостей і накопичення досвіду комунікативної взаємодії. За своєю сутністю комунікативна культура є стрижневим показником загальної та професійної культури фахівця. Утілення провідної ідеї передбачає перебудову процесу професійної підготовки здобувачів вищої освіти на засадах культурологічного, аксіологічного, синергетичного, особистісно-орієнтованого, діяльнісного, компетентнісного підходів до формування комунікативної культури, що забезпечить підвищення якості професійної підготовки випускників і сприятиме успішності їхнього особистісно-професійного вдосконалення.

Відповідно до нової парадигми освіти освітній процес у ЗВО має спрямовуватись на підготовку фахівців, які не лише володіють достатнім обсягом теоретичних знань, практичних умінь і навичок, а й мають розвинуті професійно значущі особистісні якості, що дають їм змогу успішно адаптуватися до майбутньої діяльності, прагнути фахового й особистісного самовдосконалення. Це передбачає виховання особистості професіонала з притаманною їй належною комунікативною культурою, яка забезпечить соціально прийнятний рівень міжособистісних стосунків у професійній сфері, засвоєння основних професійних ролей, форм спілкування, необхідних для успішного виконання майбутньої професійної діяльності, формування професійної рефлексії та професійної самосвідомості здобувачів вищої освіти.

Складність професійної комунікативної сфери полягає в поєднанні функціонального наповнення взаємодій із неформальними взаєминами під час виконання професійної ролі. У цьому контексті структурними одиницями комунікативної системи особистості професіонала є:

- ціннісний досвід, який спрямовує зусилля людини на формування комунікативної культури і ґрунтується на інтересах, ідеалах, переконаннях, морально-етичних нормах і прерогативах. Завдяки йому генерується комунікативний ідеал фахівця;

- досвід рефлексії виявляє співвідношення усвідомлених знань фахівця про самого себе, свій потенціал з вимогами комунікативної діяльності й вирішуваними при цьому завданнями;

- досвід узвичаєної активізації допомагає суб'єкту спілкування змобілізувати свої зусилля на вирішення професійних завдань і вказує на його готовність до адаптації в різноманітних ситуаціях;

- операційний досвід об'єднує конкретні засоби трансформації ситуації та своїх можливостей з урахуванням загально -професійних знань і вмінь, у тому числі комунікативних, і вміння саморегуляції;

- досвід співпраці сприяє об'єднанню зусиль під час спільного вирішення завдань та є результатом взаємодії з іншими учасниками спільної діяльності [3, с. 9-10].

Вирішення проблеми формування комунікативної культури майбутніх фахівців ЗДО потребує створення дидактичної системи, в основу якої покладені функціональні обов'язки, врахування сучасних особливостей професійної діяльності послуг [4, 5]. Це дасть змогу підійти до формування комунікативної культури майбутніх фахівців сфери обслуговування як складової їхньої професійної компетентності: розвинути особистісні та професійні якості, виробити уміння конструктивного спілкування на всіх етапах управління ЗДО, встановлення контактів у професійній сфері з урахуванням вікових, статусних і соціально-культурних характеристик, а також навички професійного ведення діалогу за допомогою вербальних і невербальних засобів спілкування тощо.

Для цього необхідно: обґрунтувати педагогічні умови формування комунікативної культури майбутніх керівників ЗДО, визначити шляхи реалізації сучасних педагогічних технологій у цьому процесі, використовувати потенціал загальноосвітньої, професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки з метою комунікативного розвитку студентів, забезпечити готовність педагогічних працівників ЗВО до формування їхньої комунікативної культури, що дасть змогу підготувати майбутніх фахівців до професійної діяльності відповідно до Державних стандартів професійної освіти та сучасних вимог роботодавців і ринку праці.

Таким чином, розвиток комунікативної культури керівників ЗДО залежить від багатьох факторів, а саме: професіоналізму керівництва та фахівців, рівня їхньої комунікативної компетентності; від системи управління ЗДО; рівня підготовки до управлінської діяльності керівників, яким притаманна належна комунікативна компетентність, високий рівень професіоналізму, відповідні особистісні та професійні якості; усвідомлення критеріїв щодо призначення на керівні посади в ЗДО, уміння вирішувати проблеми організаційні й побутові погоджувальних комунікативних зав'язків та відносин тощо. З урахуванням вищезазначеного, стає можливим визначити

комунікативну культуру керівників ЗДО як одну з умов їхньої ефективної професійної діяльності. Належний розвиток комунікативної культури керівників ЗДО дасть змогу поліпшити організацію управління, підвищити трудову дисципліну, забезпечить злагодженість і чіткість роботи колективу.

Список використаних джерел

1. Богуш А.М. Лінгводидактичні засади мовленнєвого спілкування: монографія / А.М. Богуш, О.І. Кисельова, Р.Ю. Мартинова та ін.; за заг. ред. А.М. Богуш. - Одеса: ПНЦ АПН України, 2006. - 306 с.

2. Єгорова Є.В. Комунікативна компетентність як складова психологічної готовності майбутніх педагогів до професійного навчання / Є.В. Єгорова // Компетентнісний підхід в освіті: теоретичні засади і практика реалізації: матеріали методолог. семінару (м. Київ, 3 квіт. 2014 р.): у 2 ч. - К.: Ін-т обдарованої дитини НАПН України, 2014. - Ч. 2. - С. 199-202.

3. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. / Н.П. Волкова К.: Вид. центр «Академія», 2006. - 256 с.

4. Коць М.О. Комунікативна компетентність як складова професіоналізму майбутнього педагога / М.О. Коць // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №1. - С. 52-55.

5. Федорчук В. Комунікативна компетентність педагога / В. Федорчук. - К.: «Шкільний світ», 2007. - 128 с.

Размещено на allbest.ru