Дискусійні технології в системі підготовки майбутніх керівників закладів освіти до стратегічного управління

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Мукачівський державний університет

Спеціальність 011 “Освітні, педагогічні науки”

Мучичка В.В. здобувач- магістр

Бобирєва О.С. аспірант, асистент

Анотація

Ключові слова: дискусійні технології, проблемна лекція, лекція у формі бесіди (лекція-бесіда), дискусія, фасилітація.

Annotation

Key words: discussion technologies, problem lecture, lecture in the form of conversation (lecture-conversation), facilitation.

Сучасні тенденції розвитку вищої освіти в сфері підготовки майбутніх керівників закладів освіти, готових до здійснення стратегічного управління та управління загалом, орієнтовані на створення цілісної педагогічної системи. У такому випадку під час педагогічної діяльності у вищій школі застосування різних технологій навчання дає можливість кожному здобувачеві освіти проявити себе як майбутнього керівника освітньої організації, а викладачеві - знайти найефективніші технології формування готовності здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти до професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що використання дискусійних технологій у процесі навчання досліджувало широке коло науковців, зокрема, Н. Волкова, Л. Зазуліна, О. Любченко, В. Нагаєв, Н. Салацька, Т. Шепеленко, Л. Шкільняк та ін. При вивченні літератури було визначено, що в освітньому процесі вищої школи особливе місце займає концепція діалогу.

Метою статті є обґрунтування використання дискусійних технологій у процесі формування готовності майбутнього керівника закладу освіти при здобутті ступеня вищої освіти «Магістр».

Результати дослідження показали, що дискусійні технології в освітньому процесі мають особистісно-орієнтований характер, розвиваючи у закладі вищої освіти колективні, групові форми навчання, які базуються на принципі співпраці та суб'єктних відносин, діалозі.

Серед дискусійних технологій, які застосовуються у процесі формування готовності майбутнього керівника закладу освіти до стратегічного управління в умовах магістратури найбільш ефективними будуть:

• проблемна лекція;

• лекція у формі бесіди (лекція-бесіда);

• лекція з аналізом конкретних ситуацій.

Побудова освітнього процесу на основі діалогу викладача та здобувачів виступає потрібною умовою для реалізації особистісного підходу у системі формування готовності майбутнього керівника закладу освіти до стратегічного управління [2, с. 194].

Лекція - основна форма проведення освітнього процесу у закладі вищої освіти, яка призначена для засвоєння теоретичного матеріалу здобувачами освітніх послуг [4].

Проблемні лекції активізують вже отримані теоретичні знання, а також важливим для їх реалізації є наявність у здобувачів навичок пошукової, дослідницької діяльності. Такі лекції ефективні лише тоді, коли у здобувача вже сформоване уявлення про базові управлінські знання, особливо з теорії стратегічного управління. При проведенні проблемної лекції брак знань магістрант компенсує самостійно способом саморозвитку, що є важливим для формування готовності до стратегічного управління.

Проблемна лекція складається із таких етапів: постановка проблеми та демонстрація шляхів можливого вирішення; створення проблемної ситуації та спонукання здобувачів освіти до спільного пошуку рішення; створення викладачем груп, які за певний час мають запропонувати свій спосіб вирішення проблеми, при цьому потрібно слідкувати за правильністю відповідей та аргументацією, при необхідності викладач сам дає розгорнуту відповідь [1]. Попередньо складені проблемні та інформаційні запитання допоможуть викладачу ефективно організовувати освітній процес.

Отже, головним завданням проблемної лекції є допомога магістрантам самостійно знайти відповідь на запитання у процесі навчання.

Лекція-бесіда може поєднувати дві форми викладу навчального матеріалу, одна з яких - класична передача інформації, а інша - у вигляді бесіди як методу безпосереднього зв'язку викладача із здобувачами освіти, являє собою питально-відповідну форму освітнього процесу.

Лебідь О. пропонує наступні вимоги до побудови та проведення лекції- бесіди:

1. Наявність системи запитань і можливих відповідей здобувачів. Запитання потрібні більше не для контролю знань, а для визначення рівня обізнаності по тематиці заняття та ступеня їх готовності до засвоєння наступного матеріалу.

2. Викладачу потрібно умовно виділяти логічні теоретичні відрізки навчального матеріалу доведені під час бесіди, за потреби зосереджувати на них увагу аудиторії.

3. Здатність викладача уникати монотонності й одноманітності в ході бесіди, проводити інтерактивний освітній процес із застосуванням допоміжних методичних матеріалів різними способами передачі інформації.

4. Уміння точно визначати та планувати час, який потрібен для засвоєння нового матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії. Недоліками є неможливість повноцінно взаємодіяти із усіма суб'єктами навчання великої групи через часові межі лекційного заняття.

Така лекція характеризується тим, що під час процесу освітньої діяльності викладач виступає в ролі інформатора та співрозмовника. Відповідно, під час проведення лекції-бесіди магістранти «допомагають» викладачеві, відповідаючи на поставлені запитання. Така взаємодія активізує когнітивні вміння здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти [2].

Лекція з аналізом конкретних ситуацій, на обговорення яких викладач задає не запитання, а конкретну ситуацію. Алгоритм проведення: лектор в усній формі, повідомляє ситуацію здобувачам, які аналізують і обговорюють її разом усією аудиторією; викладач виступає модератором дискусії та прагне направити її в потрібний напрямок; педагог концентрує увагу на правильні висловлювання та аналізує хибні, підводячи магістрантів до єдиного колективного узагальнення [1].

Отже, поняття «дискусія» виступає як метод навчання у закладі вищої освіти, характеризується цілеспрямованим, колективним обговоренням певної проблеми, супроводжується обміном ідеями, думками в групі. Таким чином, навчальна дискусія виступає як найбільш ефективна технологія групової взаємодії, що підвищує ефективність освітнього процесу за рахунок активної взаємодії магістрантів в процесі пошуку відповідей.

Для дискусії обов'язковим є наявність якої -небудь суперечності, проблемної ситуації, під час вирішення яких активізується предметний потенціал знань здобувачів освіти [4].

Виділяють наступні форми дискусій як елементи дискусійної технології: дискусійний інтерактивний магістратура керівник навчальний

- дебати, виступають як процес обговорення, побудований на основі виступів всіх представників конкуруючих команд (ствердження та заперечення проблемного питання);

- диспут, публічне обговорення тієї чи іншої проблеми, яка важлива для здобувачів освіти, теоретичні матеріали якої готуються завчасно і мають реальне практичне підґрунтя;

- круглий стіл, дискусія на рівних правах, де бере участь невелика група здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти (до 5 чоловік) з обговорення певного питання. Для кожного учасника дискусії обов'язковим є необхідність аргументації своєї точки зору;

- «мозковий штурм», дискусія, метою якої є генерація можливих варіантів рішень із досліджуваної проблеми, формування різних точок зору, ідей [4, с. 189-190].

Застосування дискусійних технологій під час педагогічної діяльності викладача потребують виконання ролі фасилітатора. Фасилітація - це організація процесу колективного розв'язання проблем, у нашому випадку групою здобувачів освіти, процесом якої керує фасилітатор (викладач, ведучий) [2, с. 206].

Отож, фасилітація в процесі навчання сприяє покращенню ефективності роботи в колективі, у тому числі студентському, шляхом залучення всіх учасників групи до спільної роботи, розкриваючи при цьому їх особистий потенціал.

Комплексне застосування дискусійних технологій в освітньому процесі дає можливість ефективно реалізовувати ряд завдань при формуванні готовності майбутнього керівника закладу освіти до стратегічного управління, а саме: здатність аналізувати управлінські ситуації, розвивати комунікабельність та комунікативні вміння, формувати усвідомлення важливості ділової взаємодії та способів спілкування в різних обставинах, виховувати терплячість та уміння слухати, набувати вмінь відстоювання власної позиції тощо.

Список використаних джерел

1. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: теорія, технологія, практика: монографія / Н. П. Волкова. - Дніпро: Вид-во ДНУ, 2005. - 304 с.

2. Лебідь О.В. Формування готовності майбутнього керівника загальноосвітнього навчального закладу до стратегічного управління в умовах магістратури: теоретико-методичний аспект: монографія / О.В. Лебідь. - Дніпро: Університет ім. Альфреда Нобеля, 2017. - 416 с.

3. Салацька Н.М. Сутність діалогу як методу навчання та виховання / Н.М. Салацька // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко та ін. - К.; Запоріжжя: Фінвей, 2002. - Вип. 22. - С. 75-77.

4. Шкільняк Л.І. Дискусія як метод інтерактивного навчання у вищій медичній школі / Л.І. Шкільняк // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2015. - №1, Т. 19. - С. 189-192.

Размещено на allbest.ru