Соціоігровий підхід до формування культури творчого мислення старших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Соціоігровий підхід до формування культури творчого мислення старших дошкільників

Іванова В.В. доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики дошкільної освіти

Вереш А.Я. здобувачка другого (магістерського) рівня вищої освіти,

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність нового типу навчання, зокрема об'єднання соціоігрової педагогіки, що спирається на педагогіку життя, з педагогікою творчості. Визначено психолого-педагогічні умови соціогрового підходу у формуванні культури творчого мислення старших дошкільників.

Ключові слова: соціоігрова педагогіка, соціоігровий підхід, творче мислення, старший дошкільник.

Abstract

The article substantiates the needs of a new type of education, in particular, the association of socio-game pedagogy, based on pedagogy, with the pedagogy of creativity. The psychological and pedagogical conditions of the socio-game approach in the formation of the culture of creative thinking of senior preschoolers are determined.

Key words: socio-game pedagogy, socio-game approach, creative thinking, senior preschooler.

В умовах демократизації нашого суспільства творче ставлення до продуктів діяльності людини виходить на одне з пріоритетних місць в переліку оновлених цінностей сучасного постіндустріального суспільства. Сучасні концепції актуалізують проблему розробки концептуально нових підходів до розвитку творчої особистості.

Положення про те, що творче мислення виступає як загальнолюдська цінність та компонент соціального досвіду, підтвердили дослідження Б. Г. Ананьєва, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, Д. І. Фельдштейна. У цих дослідженнях переконливо показано, що розвиток творчого мислення людини відбувається протягом усього її життя. При цьому для оптимального розвитку творчого мислення особливо важливо, щоб на початку життєвого шляху, в період дошкільного дитинства, були активізовані всі ресурси освітнього простору: педагогічні технології, суб'єкти освітнього процесу, соціальні та педагогічні чинники.

Сьогодні постає необхідність нового стилю навчання. Ми вважаємо, що назріла необхідність об'єднання соціоігрової педагогіки, що спирається на педагогіку життя, з педагогікою творчості.

Мета статті - теоретичне обґрунтування психолого-педагогічних умов соціоігрового підходу до формування культури творчого мислення старших дошкільників. навчання соціоігровий творчий мислення

Проблема використання соціоігрової педагогіки у взаємодії з дітьми дошкільного віку відрефлекована у наукових дослідженнях О. Безсонової, В. Букатова, Н. Гавриш, К. Крутій, Т. Піроженко та інші.

На думку О. Безсонової, соціоігрова педагогіка - «система педагогічних впливів, яка базується на взаємодії дітей у мікрогрупах, та мікрогруп між собою за посередництвом гри, де педагог виконує роль порадника, наставника, а дитина утверджується як затребувана особистість» [4, с. 10].

Для забезпечення процесу розвитку творчого мислення дітей принципово важливим є те, як спілкується педагог з дитиною, як він її мотивує до пошуку і постановки проблеми, який зміст він вкладає в реалізацію методів активізації творчого мислення дитини. Дослідження цих процесів демонструє нам перехід на нові цілі розвитку дитячої творчості: не що, а як можна розвивати дитячу творчість.

Заміна принципів на новий лад. Часто, на догоду вимогам шкільних вчителів і прагненню батьків роздобути «готову до школи дитину», дитина залишається об'єктом впливу непідйомної навчально-дисциплінарної моделі, де метою, завданням, змістом і результатом є знання, вміння та навички, де не передбачається процес творчості: «роби як я», «повтори, що почув від мене», «говори тільки зі мною», «ти повинен встати і сказати спасибі, а тепер повтори, що ти повинен зробити» і т.д. На думку нашу думку, перенасичення текстів програм невизначеною формою дієслова - особлива прикмета знеособленого відношення до справи. У дітей формується слухняність, старанність і почуття провини перед дорослим, якщо він зробив щось не так.

Соціоігровий підхід у педагогіці ставить перед нами нові цілі і завдання, співзвучні особистісно-орієнтованому підходу: забезпечити відчуття психологічної захищеності, довіру до світу, радість існування (в спілкуванні, в грі), формування начал творчої особистості, розвиток і збереження індивідуальності. З позицій соціоігрового підходу знання, вміння і навички, які раніше вважалися метою, завданням, змістом і результатом пізнавальної діяльності, стають матеріалом і побічним продуктом дитячої діяльності. Предметом виховання і навчання стають налагодження дружніх зв'язків дітей, звернених один до одного, вміння і прагнення грати і діяти разом, формування інтересу до всього що відбувається в дитячому колективі, створення особливого мікроклімату доброзичливих відносин, довіри, поступливості і разом з тим ініціативності, творчих проявів. Педагоги, на думку прихильників соціоігрового підходу, виконують роль порадників, а не всезнаючих суддів.

Зміст педагогічної взаємодії. З точки зору особистісно-орієнтованої та соціоігрової педагогіки будь-яка взаємодія людей між собою має на увазі спілкування і спільну діяльність. Принциповими характеристиками спілкування і спільної діяльності є рівність в спілкуванні і партнерство. Рівність в спілкуванні забезпечується, по-перше, взаємною повагою до особистості учасників спілкування, а по-друге, - діалектичним принципом самого процесу спілкування - навчаючи і розвиваючи учнів, сам педагог навчається і розвивається за допомогою своїх вихованців, він починає краще розуміти їх. Партнерство проявляється в ініціативному, доброзичливому і діалогічному спілкуванні дітей, де кожна дитина відчуває себе рівним за своїми можливостями і з іншими дітьми, і з педагогом.

Соціоігровий підхід передбачає спільну діяльність з добування нових знань і творчих відкриттів, і виховує довірчі відносини в дитячому колективі: «Роби краще за мене», «Порадься з друзями», «Скажи, що ти думаєш».

Дитина - творець самої себе. Виходячи з ключових положень концепції дитини як суб'єкта діяльності, одним з напрямків пізнання і розуміння дитини стають творчі прояви і творчість продуктів дитячої діяльності. «Надати дитині право здійснити шлях від неможливого до можливого через здивування, можливість зміцнити віру у власні сили» - закликають автори соціоігрового підходу. Необхідно дати дитині зрозуміти, що вона є творцем свого життя, своєї діяльності. Найбільш точним методом вивчення творчих проявів дитини є природне спостереження, предметом якого стають творчі ініціативи дитини. У цій ситуації спостереженню відводиться досить тривалий час. Від педагога вимагається зосередженість спостереження на творчих мотиваціях, змісті творчого акту і продукті творчої діяльності дитини. В якості інструментарію, який вивчає творчі ініціативи дітей, можуть бути також ситуації вибору дитиною різних видів діяльності [5].

Заклад дошкільної освіти - відкрита система. Результати реалізації цих принципів не на словах, а на ділі виявляються, як правило, в ініціативній, доброзичливій і діалогічній поведінці дітей, де кожна дитина відчуває себе рівною за своїми можливостями з іншими дітьми, у творчій, самостійній діяльності. Батьки беруть участь у вихованні та розвитку дітей, але особливим чином: порадники, друзі, партнери. Для них завжди відкриті двері дитячого садка, під час гімнастики, під час сніданку, під час занять і навіть під час сну. Заклад дошкільної освіти не закрита, а відкрита система, вона повинна бути прозорою і для вихователів, і для батьків.

Заклад дошкільної освіти - для дітей. Спільна робота дітей в групі, планування творчої діяльності, прагнення отримати радість від цієї творчості надають дітям впевненість в своїх власних силах, вони здатні впевнено вирішувати досить складні для свого віку завдання, не зупиняючись перед труднощами. Діти, виховані в такій атмосфері, легко адаптуються в будь -якому дитячому колективі. Прихильники соціоігрового підходу рекомендують заповнити дитяче життя різноманітними заняттями, іграми, зустрічами, тобто проживати дитяче життя природно. Лінія організації освітнього процесу повинна йти не від зовнішніх чинників до суб'єкта дитячої діяльності, а від суб'єкта до змісту і форм організації освітнього процесу.

Дитина - сама господар свого життя, ми її помічники. Дослідники проблеми розвитку дитячої творчості винаходять різні теорії та концепції (ТРВЗ), використовують різні методи і прийоми, інтегрують різні сфери людської діяльності - і все це для того, щоб дитина придумала щось нове [1; 2; 3]. Нові продукти дитячої творчості також повинні бути застосовні дитиною в різних видах діяльності. Завдання педагога організувати життя дитини, а не «грати в життя», «в лікарню», «в перукарню». Ставлення дитини до себе, до інших, до іграшки буде добрим, осмисленим, творчим, якщо вона засвоїть не тільки культурний, а й ціннісний досвід людей. Введення в практику роботи ЗДО занять творчої спрямованості, планування в режимі дитячого садка часу на проведення розвиваючих ігор, ігор на розвиток творчого мислення та уяви, творчих розваг робить творче мислення і уяву повсякденною практикою дошкільника.

Використання соціогрового підходу у формуванні культури творчого мислення старших дошкільників можливо при дотриманні наступних психолого-педагогічних умов.

Розуміння і визнання дитини особистістю з урахуванням її досвіду, інтересів, почуттів, емоцій, домагань і її подальший розвиток як повноправного і рівноправного члена суспільства і творця. «Він ще дитина!» - вигукують прихильники «педагогіки гіперопіки», «Він уже людина!» - стверджуємо ми.

Становлення відносин з однолітками. Однолітки - носії культури свого народу. Роз'єднаність між дітьми долається шляхом формування дружніх зв'язків у процесі взаємодії парами, мікрогрупами (3 людини), підгрупами (6-8 осіб), тобто в команді. Навчання в команді будується за такою технологією: педагог підводить дітей до мотивації діяльності, діти ставлять творчі цілі і завдання, самостійно розподіляють ролі і готують матеріали, самі контролюють свою роботу і дають оцінку своєї діяльності. Таким чином, йде звуження впливу дорослих на дитяче співтовариство. Відзначимо, що робота в команді - це плідний ґрунт для колективної творчості. Створення умов для виникнення цього нового стану однолітків - відмінна риса соціоігрового підходу в педагогіці.

Організація дитячого творчого співтовариства. Поняття «соціалізація» в соціоігровій педагогіці не вичерпується адаптацією дитини до суспільства, а передбачає творче самовираження, самореалізацію. Головна турбота вихователя - допомогти організувати дружні зв'язки дітей, тобто знайти дитині «друга», ще краще - «друзів».

Використання ігор, ігрових вправ, ігрових посібників. Соціоігрова педагогіка об'єднує час справи і час потіхи, гра стає основною формою організації дітей. У грі дитина якнайповніше реалізовує себе, свої творчі задуми, проявляє творчу самостійність. Гра ґрунтується на вільному виборі, співробітництві дорослого з дітьми та дітей один з одним. У грі дитина вчиться з інтересом і без примусу. У грі здійснюється зміна позицій лідерства (дитина повинна мати можливість придумати і організувати гру). Знання та творчі вміння стають предметом активного самовираження в грі (приготувати атрибути для гри за правилами дорожнього руху, маски до новорічного карнавалу, декорації до постановки казки, придумати сюжет гри і т.д.). У грі інтереси педагога повинні сходитися з інтересами дітей, якщо немає спільних інтересів, «педагогіка розвалюється» - стверджує соціоігрова педагогіка. Збіг інтересів дітей і дорослих не може бути повним, але повторюючись, вони формують у дітей стійке уявлення про дружність старшого, створює позитивний емоційно-психологічний клімат в колективі, формує бажання співпрацювати (суб'єктно-суб'єктні відносини). Ініціатива вихователя не скасовує ініціативу дітей, дія педагога доповнює дії дітей. Педагог стає центром уваги дітей тільки тоді, коли «закручує нову цікаву справу», відходить в сторону, стаючи зацікавленим спостерігачем або партнером, пропускаючи вперед дитину з її задумами і планами.

Соціоігровий підхід до організації занять. Заняття стає не самоціллю, а джерелом радості спілкування, це форма спільної діяльності дитини і дорослого з добування нових знань, засвоєння нових умінь з опорою на інтерес і досвід дитини, де не «починається нова тема, а розкриваються нові можливості дітей» [3]. Особливості проведення занять на основі застосування соціоігрового підходу: відсутність певної структури заняття; постійна зміна видів діяльності від трьох-чотирьох видів діяльності в молодшій і середній групах, до п'яти - шести в старшій групі; об'єднання «час справи» і «час потіхи» (використання ігор та ігрових вправ, посібників); заняття не обмежене в часі і просторі (використовується весь простір групи і дитячого садка); змінюються форми організації дітей (парами, мікрогрупами, підгрупами); використовуються методи і прийоми активізації творчого мислення; передбачаються різні завдання, теми, з яких дитина вибирає найбільш кращі; через систему ігрових занять вихователь рухається «від дітей», а не «від програми» і «конспекту заняття»; знімається заборона на рухову активність учнів дітей. Дітям дозволяється вступати в розмову з педагогом з місця, відповідати хором, перемовлятися з сусідами по справі, змінювати статичні пози. Завдання вихователя полягає не в досягненні запланованого результату, а у відтворенні життя дитини. Вихователь самостійно вибирає методи і прийоми навчання і виховання, додаючи власні, знімає заборону на розвиток дитини «поза програмою». Вихователь не вчить дитину, а направляє її розвиток, виконуючи роль порадника, друга, партнера. Він привертає дітей до співпраці, до самостійної діяльності, не інструктує, не опікується, не привчає до комфортних умов (все, що необхідно використовувати на занятті - дитина готує сама). Вихователь не вимагає успіху, а створює для нього умови, імпровізуючи в ході проведення занять (змінюючи цілі, завдання і зміст). Цьому сприяють ігри, запропоновані В. М. Букатовим і А. П. Єршовою, спрямовані на залучення дитини до соціального світу, на розвиток талантів дитини через гру [5].

Формування образу грамотно-діючої особистості. Педагог не розповідає дітям про малювання і творення, а демонструє образ діючої особи художника, винахідника, казкаря: хто такий художник, танцівник, що і для кого він робить, то будемо робити і ми; хто буде дивитися, слухати; хто буде допомагати. Пошук відповідей на ці питання народжує образ діючої особи, діти вірять в доступність цих занять, ми продовжуємо рух від роз'єднаності до спрямованості, від спостереження за процесом до прояву власної ініціативи.

Створення ситуації успіху. Часте вживання слів «успіх, успішний» по відношенню до досягнень дитини нагадують нам про те, що буває «неуспіх, неуспішність». Успішність усіма заохочується, до неї прагнуть всі: і батьки і педагоги. Але чи можемо ми говорити про неуспішність тієї чи іншої дитини?

Вона не встигла тому, що не встигли в першу чергу ми, дорослі, вчасно розгледіти її труднощі і допомогти їх подолати. Створення умов для творчого самовираження в різних видах діяльності (образотворчої, театралізованої, музичної, танцювальної, колекціонування, експериментування, словесної творчості) призводить до бажання творити, насолоджуватися процесом і результатом творчості своєї і своїх друзів. Оформлення інтер'єру дитячого садка роботами дітей (а не дорослих), організація виставок, розміщення дитячих віршів і казок на сторінках журналів і газет, видання власного журналу творчості дітей в дитячому садку дає можливість дитині опинитися в ситуації успішності (навіть успішніше вихователя), допомагає побудувати плани на майбутнє. Прояву творчих здібностей допомагає різноманітність і варіативність у всіх справах: рішення одних і тих же завдань в різних видах діяльності, від легкого завдання до більш складного, від знайомого до незнайомого і навпаки.

Організація творчо-розвивального середовища ЗДО. На думку Д.А. Белухіна, середовище - це особливість оточення, що впливає на сутність змісту і розвитку особистості (соціальне, духовне, матеріальне, інтелектуальне). З позиції соціогрового підходу творчо -розвиваюче середовище групи - це матеріали, предмети, які активізують внутрішні механізми творчого мислення дітей дошкільного віку (сприйняття, рефлексія, діяльність). Творчо -розвиваюче середовище групи постійно доповнюється і оновлюється, виступаючи і продуктом дитячої творчості, і умовою запуску механізму процесів творчого мислення. Завдання соціоігрового підходу: викликати у дитини бажання творити, насолоджуватися процесом і результатом своєї творчості, створюючи для цього всі необхідні умови. У створенні творчо -розвивального середовища беруть участь і дорослі і діти.

Підготовка педагогів до розвитку дитячої творчості. Розвиток дитячої творчості вимагає спеціальних знань, накопичення педагогами власного досвіду використання нетрадиційних тем, методів, прийомів, засобів через гостьові обміни досвідом педагогів, набуття власного професійного стилю «Не вчити дитину, а налагоджувати ситуацію». Вивчаючи і застосовуючи методи активізації творчого мислення та методи ТРВЗ, вихователі допомагають дитині через гру «знайти ідею», «сильне рішення» проблеми, протиріччя, прагнучи до ідеального кінцевого результату.

Ми прийшли до висновку про те, що застосування соціоігрового підходу до розвитку творчого мислення дітей і до розуміння дитячої творчості полягає в тому, що:

творчі цілі і завдання дітей стають цілями і завданнями дорослих - педагогів, батьків;

творчість передбачає відмову від авторитарності, регламентації, примусу, заорганізованості і тотального контролю за дітьми і вихователями;

творчість виходить від дітей, приносячи радість дитині та оточуючим її людям, вона добра і корисна;

творчість виникає в спільній діяльності і в процесі вільного співробітництва дітей і дорослих.

Представлені нами психолого-педагогічні умови реалізації соціоігрового підходу сприяють розкриттю суб'єкт-суб'єктного характеру взаємодії дітей і дорослих в різних видах творчої діяльності зокрема, і в процесі формування культури творчого мислення старших дошкільників в цілому.

Список викорисаних джерел

1. Альтшуллер Г. С. Найти идею / Г. С. Альтшуллер. - Новосибирск: Наука, 1986. - 132 с.

2. Альтшуллер Г. С. Теория решения изобретательских задач, справка «ТРИЗ-88» / Г. С. Альтшуллер. - Норильск, 1989. - 84 с.

3. Алябьева Е. А. Развитие воображения и речи детей 4-7 лет: игровые технологии / Е. А. Алябьева. - М.: ТЦ Сфера, 2005. - 128 с.

4. Безсонова О. Соціоігрова взаємодія: загравання чи природний розвиток? / О.Безсонова // Дошкільне виховання - 2018. - № 9. - С. 10-13.

5. Букатов В. М. Шишел мышел, взял да вышел / В. М. Букатов // Настольная книжка воспитателя по социо-игровым технологиям старших и подготовительных группах детского сада с методическими разъяснениями, неожиданными подсказками и невыдуманными историями. - СПб.: Образовательные проекты; М.: НИИ школьных технологий, 2008. - 144 с.

6. Гавриш Н. Соціоігрова педагогіка як особливе перехрестя поколінь, або Роздуми напередодні нового навчального року / Н. Гаврин // Вихователь- методист дошкільного закладу. - 2016. - № 8. - С. 7-11.

Размещено на Allbest.ru