Етико-правові аспекти дистанційного викладання правознавчих дисциплін для студентів неюридичних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський регіональний центр Національної академії правових наук України

ЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДИСТАНЦІЙНОГО ВИКЛАДАННЯ ПРАВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ СТУДЕНТІВ НЕЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Тернавська В.М. кандидат юридичних наук, доцент,

провідний науковий співробітник відділу забезпечення

інтеграції академічної та університетської

правової науки та розвитку юридичної освіти

м. Київ

Освіта - визнаний в усьому цивілізованому світі стратегічний ресурс соціально-економічного і науково-технічного розвитку суспільства. Кожна держава, усвідомлюючи таку стратегічну роль освіти у забезпеченні національних інтересів, формує свою національну освітню політику відповідно до вимог інноваційного сталого розвитку суспільства. Освітня полі - тика держави визначається у науковій літературі в цілому як комплексна система заходів щодо цілеспрямованого упра- вління освітньою галуззю з метою її оптимізації, повноцінного функціонування та розвитку [1, с. 236-237].

Державна освітня політика України формується відповідно до Національної доктрини розвитку освіти [2], яка визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію й основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття в умовах переходу суспільства до якісно нової парадигми суспільного розвитку - інформаційного суспільства. Набуття сучасною освітою нових якісних характеристик передбачає як модернізацію змісту освітніх програм задля підвищення конкурентоспроможності молодих спеціалістів, так і впровадження новітніх технологій 60 навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу. Заходи, спрямовані на забезпечення інформатизації освіти, задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу, передбачають, зокрема, створення системи дистанційного навчання [3].

Дистанційна форма навчання визначена освітнім законодавством переважної більшості сучасних держав, у тому числі й України [4]. Разом з тим, пандемія «COVID-19» показала, що саме у сфері освіти виникло найбільше проблем щодо забезпечення навчального процесу належним чином внаслідок непідготовленості університетів до дистанційної форми навчання, причому навіть тих навчальних закладів, які мають найсучасніші матеріально-технічні ресурси. Результати навчання за дистанційної та змішаної форм здобуття освіти свідчать про необхідність переосмислення реінжинірингу викладацької діяльності, а також бізнес-моделі управління освітнім процесом, щоб бути більш стійкими та орієнтованими на майбутнє [5, с. 328]. Разом з тим вважається, що найкращі педагогічні традиції спілкування та стандарти роботи зі студентами, які заохочують активне навчання, повинні в рівній мірі застосовуватися як в очному, так і онлайн-навчанні [6]. освітній політика інформаційний пандемія

Технологізація освітнього процесу в умовах пандемії «COVID-19» призводить до переосмислення ролі вищої школи у навчанні студентів. Роль вищої школи і, зокрема, роль викладача у дистанційному навчальному процесі не можна характеризувати однобічно як другорядну чи провідну. Так, з одного боку, телекомунікаційна революція надала можливості одержання освіти тим, хто з певних причин не може брати участь у навчальному процесі безпосередньо. Інтернет розширює освітні та наукові можливості і для студентів, і для викладачів, надаючи доступ до електронних бібліотек і лабораторій, сприяє активізації науково-практичної взаємодії науково -педагогічних працівників університетів різних країн. Разом з тим, неофіційні опитування студентів показують, що роль викладача у навчальному процесі відіграє значну роль у належному сприйнятті та засвоєнні студентами освітньої інформації. Так, наприклад, магістри неюридичних спеціальностей зауважили, що, вивчаючи навчальну дисципліну «Інтелектуальна власність» у процесі очної аудиторної роботи, вони краще засвоїли навчальний матеріал, ніж у процесі самостійної роботи під час карантину. Відповідно і показники успішності групи в цілому були кращими за результатами очної аудиторної роботи. Аналогічні результати показало анонімне анкетування, проведене у п'ятнадцяти коледжах Великобританії у період з жовтня по грудень 2020 р., де відзначено середню та негативну оцінку досвіду студентів онлайн та цифрового навчання, що пере - жили багато труднощів, пов'язаних із доступом до учбових ресурсів і допомогою при проведенні наукових і дослідницьких робіт [5, с. 327].

Експерти зауважують, що онлайн-освіта вимагає іншого підходу [6]. Погоджуючись у більшості з таким твердженням, зазначимо, що набагато складніше зосередити увагу студентської аудиторії на запропонованій тематиці та втримати її до кінця заняття, не маючи змоги встановити психологічний контакт, котрий притаманний викладацькій роботі у форматі «обличчя до обличчя». Іншою, доволі поширеною в усіх країнах проблемою у процесі онлайн-навчання є різного роду академічні шахрайства з боку студентів, зокрема, т.з. «фабрики творів» [7]. Відповідно, викладачі у процесі дистанційного навчання мають приділяти підвищену увагу тому, щоб «дистанційний» студент зміг, з одного боку, виконати якнайкраще свою роботу і був атестований, а з іншого - не шахраював. З цього приводу Міністерство юстиції США надало в одному із своїх звітів про етичне використання інформаційних технологій в освіті рекомендації щодо необхідності розробки політики технологічної етики, яка являє собою модель для учнів і студентів та включити це питання в учбовий план [8].

В той же час, розглядати питання етики дистанційного навчання так однобічно не варто. Вважаємо, що мають бути встановлені чіткі правила етичної поведінки онлайн-навчання для кожної сторони освітнього процесу. Викладачі мають відноситися до змін етично і забезпечувати якісний освітній досвід [8]. Зокрема, завдання, виконане самостійно студентом, має бути не лише відзначено відповідною оцінкою, але і прокоментовано належним чином, щоб студент не сприймав низький бал як несправедливе ставлення до його особи і, навіть, образу його людської гідності. Крім того, публічне пояснення персонального балу студента забезпечує, з одного боку, дотримання принципу прозорості, що є вкрай важливим в аспекті проблематики академічної доброчесності, та, з іншого боку, допомагає визначити недоліки в роботі всіх студентів групи і заповнити наявні прогалини в знаннях студентів.

Технологічна етика дистанційного навчання має поширюватися також і на адміністрацію вузів, яка має забезпечити доступ до якісної і безоплатної онлайн-платформи для студентів і викладачів, оскільки заняття має тривати технічно бездоганно встановлений час, щоб студенти і викладачі не відчували моральний дискомфорт від неякісної подачі інформації від кожної сторони онлайн-заняття.

Таким чином, сучасна освітня політика держави має форму - вати комплексно правові, педагогічні та етико -технологічні засади очно-дистанційної форми здобуття освіти. Особливості проведення дистанційного навчання вимагають законодавчого унормування поведінки студента, викладача, адміністрації університету з метою дотримання прав та законних інтересів усіх суб'єктів навчального процесу. В іншому випадку механізм врегулювання дистанційної освіти буде малоефективним.

Література

1. Колодій І. С. Сучасні тенденції державної освітньої політики України. С. 235-239. URL: http://ena.lp.edu.ua/ bitstream/ntb/29196/1/088_235_239.pdf

2. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002. Офіційний вісник України від 03.05.2002. № 16. Ст. 860.

3. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ Президента України від 25.06.2013 р. № 344/2013. Урядовий кур'єр від 04.07.2013. № 117 / № 155 від 29.08.2013.

4. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145 -VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 38-39. Ст. 380.

5. Naidu, Som. (2021). Reimagining education futures to lead learning for tomorrow. Distance Education. Volume 42. Issue 3. P. 327-330. DOI: 10.1080/01587919.2021.1956306

6. Bates, A. W. T. (2015). What do we mean by quality when teaching in a digital age? In A. W. T. Bates (Ed.), Teaching in a Digital Ag- Guidelines for designing teaching and learning (2nd ed.). URL: https://pressbooks.bccampus.ca/teachinginadigitalagev2/ chapter/11-1-what-do-we-mean-by-quality-when-teaching-in-a- digital-age/

7. Hongwei Yu, Perry L. Glanzer & Byron R. Johnson. (2020). Examining the relationship between student attitude and academic cheating. Ethics & Behavior DOI: 10.1080/10508422.2020.1817746

8. Gearhart, Deb. (2001). Ethics in Distance Education: Developing Ethical Policies. Online Journal of Distance Learning Administration. Volume IV. Issue 1. URL: https://www.westga.edu/ distance/ojdla/spring41/gearhart41.html

Размещено на Allbest.ru