Право на отримання якісної освіти. Значення вивчення курсу "Правознавство" у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВО НА ОТРИМАННЯ ЯКІСНОЇ ОСВІТИ. ЗНАЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «ПРАВОЗНАВСТВО» У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Коновалов О.Л.

кандидат історичних наук, старший викладач кафедри публічного управління та адміністрування Херсонського державного аграрно-економічного університету

м. Херсон, Україна

У сучасному світі правова освіта з кожним роком відіграє все більшу й роль, адже передбачає не лише високу компетентність фахівців, які випускаються, а й можливість формування їх знань, умінь і навичок доступними, простими та водночас високотехнологічними методами викладання.

Прагнення європейських університетів до найвищого рівня якості, конкурентоспроможності та бездоганності, доступності й демократизму, підкріплене визнанням світовою спільнотою освітньо-наукової сфери як стратегічно пріоритетної для забезпечення життєдіяльності й прогресу людства, зобов'язує уряди та освітні структури планувати і робити конкретні спільні кроки у створенні єдиної «Європи Знань». Ось чому національна концепція реформування й модернізації освітньої системи в Україні має також бути спрямована на реалізацію загальноєвропейських підходів і принципів [4, с. 3].

З огляду на це, на перших курсах навчання з гідно Освітньої програми у закладах вищої освіти (далі ЗВО) І-IV рівня акредитації вводиться курс «Правознавство», «Теорія держави і права». Дуже важливим вивчення даних предметів саме на першому курсі першого і другого семестрів, особливо у ЗВО юридичного профілю. Ці предмети мають значення базових, оскільки є теоретичним фундаментом для подальшого вивчення спеціалізованих предметів юридичного циклу, ознайомлюють студентів із основними поняттями і теоріями, галузями права. Крім того, носять характер рефлексії вивченого матеріалу на уроках правознавства у старшій школі. У реаліях сьогодення викладач вказаних предметів часто докладає максимум зусиль для пояснення мате - ріалу предметів, особливо для студентів, які не навчалися на правовому профілі у школі. Враховуючи це, нажаль, багато хто не може пригадати таких елементарних речей як гілки влади та органи державної влади, галузей права, які вивчав у школі. Але враховуючи вік, більший рівень самосвідомості першокурсника необхідно, застосовуючи сучасні мето - дики і технології, пояснювати, відновлювати у пам'яті правові поняття.

У євроінтеграційному поступі України роль юридичної науки й освіти є надзвичайно важливою, оскільки від їхнього рівня розвитку залежить реалізація таких важливих завдань, як здійснення правової реформи, адаптація законодавства України до законодавства ЄС, створення ефективної правової системи і громадянського суспільства, підвищення якості законотворчої та правозастосовчої діяльності, що, у свою чергу, сприятиме утвердженню України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю, демократичної, правової держави, в якій визнається і діє принцип верховенства права [1].

Українська юридична наука й освіта розвивається під впливом як загальних цивілізаційних процесів (глобалізація світу, зростання конку - ренції на всіх рівнях і в усіх сферах суспільного життя, бурхливий розвиток науково-інформаційних технологій, демократизація суспільс - тва тощо), так і внутрішніх факторів державного розвитку та будівництва (створення ринкового середовища, реформування багатьох сфер суспільного життя, активізація кодифікаційних процесів, становлення громадянського суспільства та ін.) [1].

Вища юридична освіта і в свою чергу курс «Правознавства» в Україні нині набуває нового змісту і змінюється відповідно до розвитку правових знань та з урахуванням нових суспільних потреб (державно-правових, політичних, економічних, науково-технічних, культурно-освітніх та ін.). Зміст фахової підготовки правника ускладнюється і суттєво трансформується під впливом таких суспільно значущих і взаємопов'язаних процесів, як розширення сфер правового регулювання, формування нових галузей права і відповідно галузей законодавства, інтеграція і диференціація у розвитку права, міждисциплінарність сучасного правового знання тощо. Ці процеси спричинюють появу та актуалізацію багатьох науковоправових і освітньо-правових проблем, які стають важливою складовою нового змісту сучасної юридичної освіти.

Тому і реформування і модернізація вищої освіти і науки в Україні повинна відбуватися через створення ефективного інноваційного освіт - нього середовища у вищих навчальних закладах через сприяння прогресивним нововведенням, упровадження найсучасніших технологій і моделей навчання. Навчальний процес у сучасному університеті повинен здійснюватися «з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтуватися на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін у соціально-культурній сфері, системі управління та організації праці в умовах ринкової економіки» [3].

Правова наука і вища юридична освіта стають нерозривними складниками сучасного навчального процесу. Поглиблюється науково-теоретичний рівень професійної підготовки правника та водночас посилюється її практичне спрямування. Спектр професійних знань, умінь, навичок представника правничої професії сьогодні значно розширився і вимагає від суб'єктів освітньо-правової діяльності найрізноманітніших знань як у власне-правових галузях, так і в суміжних із правом сферах, потребує ґрунтовної загальної та фахової методологічної підготовки, вільного володіння методикою і практикою правових досліджень, сучасним мовним і технічним інструментарієм (перший передбачає вільне володіння кількома мовами у їх різних стильових різновидах, другий - комп'ютерною та іншою технікою, що використовується у юридичній діяльності). Але головне завдання полягає в тому, щоб навчити студента-правника постійно вчитися, здобувати нові знання, сформувати навички самостійного дослідницького пошуку, виявляти творчість у вирішенні складних професійних проблем і ситуацій [1].

Підготовка студентів на правничих факультетах або у вищих навчальних закладах юридичного профілю має будуватись з урахуванням соціального замовлення та бути максимально спрямованою на майбутні фахові потреби правника, формувати такий високий рівень професійної та загальної культури, фахової компетентності, який дозволить підтримувати високий професіоналізм у будь-якій сфері юридичної діяльності на рівні зростаючих вимог суспільства, професійної корпорації, споживачів професійних правничих послуг. Адже випускники-правники мають бути готові діяти в умовах значної конкуренції (через зростання кількості студентів юридичних навчальних закладів) та серйозного професійного ризику (професійні помилки можуть призвести до втрати іміджу, посади, прибутку). Окрім того, має бути готовність до здобуття нової кваліфікації, перепрофілювання у галузі юридичної діяльності, до постійного оновлення й удосконалення свого фахового рівня протягом усього життя.

Оскільки класичні (традиційні) юридичні дисципліни (конс - титуційне право, міжнародне публічне право, адміністративне право, цивільне право, кримінальне право, цивільне процесуальне право, кри - мінальне процесуальне право, господарське право, трудове право та ін.) також постійно оновлюються за змістом через динамічні зміни у чинному законодавстві, зокрема прийняття нових кодексів та інших нормативно-правових актів, ратифікацію Україною нових міжнародно-правових документів, розвиток правових інститутів тощо.

Змінюється не тільки зміст, структура вищої юридичної освіти, але й її форми. Створення інноваційного освітньо-виховного середовища неможливе без внесення якісно нового змісту у вищу професійну освіту правника, без оптимізації кадрово-педагогічного потенціалу, підвищення рівня науково-методичного забезпечення навчального процесу, впровадження інноваційних технологій і методик викладання, оволодіння дослідно-експериментальними видами діяльності. Актуальним науково-методичним завданням у вищих навчальних закладах, що готують правників, стає пошук нових ефективних форм і методів вищої правової освіти: від розроблення і введення в навчальні плани нових перспективних дисциплін до впровадження інноваційних методик і форм викладання [1].

Необхідність перегляду змісту навчальних дисциплін юридичного та суміжного з ним профілю викликає і динамічний розвиток правового знання, збагачення його новими правовими поняттями і категоріями, що спричинює відповідні зміни в системі правових наук, глобальне розширення інформаційно-правового простору та ін. Актуалізувались питання гармонізації українського та європейського законодавства, зокрема проблеми імплементації міжнародно-правових норм у систему національного законодавства; питання неузгодженості правових норм та виникнення колізій у законодавстві після прийняття нових правових актів; проблеми сучасного порівняльного права та ін., які стають предметом аналізу й вивчення.

Отже, удосконалення й модернізація системи фахової підготовки студентів у вищих навчальних закладах України є надзвичайно важливою науково-освітньою проблемою, яка має вирішуватись спільними зусиллями з урахуванням сучасних вимог до правознавців, суспільних потреб, найкращого вітчизняного та зарубіжного освітнього досвіду.

фахова підготовка студент правовий колізії

Література:

2. Барнс Л.Б., Кристенсен К. Р., Хансен Э. Дж. Преподавание и метод конкретных ситуаций (конкретные ситуации и дополнительная литература): Пер. с англ. А.И. Наумова. - М. : Гардирики, 2000. - С. 9-10.

3. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб. / Авт. колектив: М. Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - С. 242.

4. Чужикова В.Г. Методика викладання права : навч. посіб. / В. Г. Чужикова. - К. : КНЕУ, 2009. - 425 с.

Размещено на Allbest.ru