Методика формування правильної артикуляції фонеми [р]

Також сприяло розслабленню кінчика язика позиція дитини “лежачи” під час проведення вібрації кінчика язика. Прийом був запропонований логопедами практиками, взятий з інтернету і перевірений нами на практиці. А тому його можна ситуативно застосовувати при наявності у дитини підвищеного та нормо -типового тонусу м'язів кінчика язика, проте він неефективний, а навіть шкідливий, коли є функціональна слабкість чи млявість у цій області.

У процесі проведення логопедичної корекції на цьому етапі ми також відпрацьовували з дітьми рухи язика, необхідні для вимови [р] у прямих відкритих складах: у напрямку від задньої частини твердого піднебіння до альвеол (для протиставлення, при вимові звукосполучень - тр-, -др- язик рухається навпаки спереду назад). Для цього було застосовано наступний комплекс вправ: 1) повільно і легко погладити широким кінчиком язика тверде піднебіння ззаду до переду і навпаки; 2) погладити широким кінчиком язика тверде піднебіння ззаду до переду, зупинивши язик біля альвеол; 3) погладити широким кінчиком язика тверде піднебіння ззаду до переду, зупинивши його біля альвеол, і при цьому подути (має вийти фонетично уподібнене [ж]); 4) пропонують язиком погладжувати тверде піднебіння ззаду до переду з видихом і вимовою [ж] декілька разів підряд із прискоренням темпу.

В окремих випадках при виконанні цього комплексу вправ вдавалося стимулювати самостійну вимову [р], але якщо ні, то він є вагомим для відпрацювання потрібних для вимови прямих відкритих складів і слів рухів кінчика язика ззаду вперед.

Метою четвертого етапу визначено формування зручної вимови фонеми [р] у різних артикуляційних позиціях у словах.

Однією з найскладніших проблем, яка може виникнути на цьому етапі, є поява у дітей в мовленні замість [р] др чи тр: т(д)риба, т(д)равлик тощо. Як ми уже зазначали попередньо, причиною цього є неправильний вибір базового для постановки фонетично уподібненого звука. Якщо все - таки у дитини виникла зазначена помилка, ми маємо її виправити. Зокрема, для цього необхідно відпрацьовувати рухи язика ззаду до переду так, як ми розглядали це на попередньому етапі. Також сприяє виробленню правильних, для вимови більшості складів рухів язика промовляння таких звукосполучень як кра, кро, кру, кри , кре, крі; ґра, ґро, ґру, ґри, ґре, ґрі; гра, гро, гру, гри, гре, грі; хра, хро, хру, хри, хре, хрі. Спочатку пропонують декілька разів швидко проговорювати склади з однією артикуляцією (кра- кра-кра...), а потім перший раз промовляти склад зі збігом приголосних, а тоді прямі відкриті склади (кра-ра-ра...). У кінці такого ряду поступово пропонуємо вимовити слово, що починається звуком [р]. Згідно з аналізом проведеної таким чином роботи, дитину вдається переключити на новий артикуляційний рух, якщо пропонувати проговорювати склади швидко, не думаючи про те, як сказати. Підвищений рівень контролю часто заважає їй переключитися на новий варіант вимови, а тому радимо їй не думати, швидко вимовляти запропоновані склади та слова, супроводжувати їх вимову різними рухами рук, тіла тощо.

Було виявлено, що сприяє формуванню правильних рухів язика (ззаду вперед) також проговорювання обернених складів (ар, ар, ур, ир, ер, ір), звукокомплексів (ара, оро, уру, ере, ири, ірі), від вимови яких можна перейти до вимови прямих відкритих складів (ара --ра, оро-ро, уру-ру, ере- ре, ири-ри, ірі-рі).

Отож, як бачимо, можна використати різні підходи для виправлення помилки у вигляді заміни [р] на тр чи др. Проте, ми б рекомендували не допускати її появу у дитини.

Також на останньому етапі може спостерігатися і зворотного типу трудність - при формуванні вимови складів зі збігами приголосних тр та др. Для її подолання необхідно формувати у дитини розуміння того, що язик рухається у зворотному напрямку - спочатку впирається у верхні передні зуби, а тоді ми його відтягуємо назад.

У той же час, на цьому етапі на початку автоматизації звуків мовлення у різного типу складах і словах ще може залишатися недостатньо вібраційна вимова [р], коли уже є коротка вібрація кінчика язика, але ще немає подовженої. Щоб підсилити вимову цього звука мовлення, пропонуємо продовжувати проводити вправи для укріплення кінчика язика, які чергуємо з вимовою складів та слів з [р] у різних артикуляційних позиціях.

Проте може бути і протилежна проблема, коли спостерігається [р] з занадто сильною вібрацією. У цих випадках ми чергуємо завдання з автоматизації цього звука мовлення з вправами для розслаблення кінчика язика, також не зайвим буде відпрацювання його рухів ззаду вперед.

І ще одна проблема, коли виходить [р] проторне. За його вимови кінчик язика впирається замість альвеол в верхні передні зуби. Сама дитина при вимові такого звука дуже напружується. Від такого промовляння фонеми [р] тяжко перейти до вимови складів, а тому потрібно продовжити вібрацію кінчика язика при вимові складів з фонетично уподібненими звуками [ж], [з] до появи правильної артикуляції.

Висновки

Отже, як показав наш багаторічний досвід співпраці з логопедами, існує проблема формування правильної артикуляції звука [р], пов'язана з недостатньо повним системним її баченням.

Визначено, що науковцями були представлені різні шляхи вирішення зазначеної проблеми: як формування окремих прийомів і методів для постановки цього звука, так і більш системні підходи, що враховували труднощі в процесі проведення логопедичної роботи. Проте, шляхи вирішення зазначеної проблеми були представлені недостатньо повно.

У результаті вивчення особливостей вимови фонеми [р] та причин, що обумовлюють це порушення у дітей, було визначено, що немає чітких однозначних прямих залежностей між причиною та характером вимови. Виявлено, що підбираючи прийоми для постановки [р], неефективно опиратися на характер неправильної вимови, проте причини виникнення цього порушення повинні бути однозначно враховані на різних етапах формування його правильної артикуляції. Визначено, що для підвищення ефективності проведення логопедичної роботи логопед має вміти представити цей процес поетапно, знати можливі труднощі, що можуть виникнути у дітей на кожному з етапів, шляхи виправлення кожної помилки на різних етапах постановки фонеми [р]. Такий підхід дає можливість чіткіше прогнозувати можливі шляхи вирішення зазначеної проблеми та формувати індивідуальні програми постановки правильної вимови [р].

Бібліографія

1. Богомолова А.И. (1979) Нарушение произношения у детей. Москва: “Просвещение”. 208 с.

2. Гаврилова Н.С. (2011) Порушення фонетичного боку мовлення у дітей. Кам'янець-Подільський: ТОВ «Друк- Сервіс». 200 с.

3. Краєвський Р.Г. (1960) Порушення мови та їх усунення. Київ: Державне учбово-педагогічне видавництво “Радянська школа”. 144 с.

4. Новикова Е.Ф. (2000) Зондовий масаж: коррекция звукопроизношения. Москва. «Издательство ГНОМ и Д». 496 с.

5. Правдина О.В. (1969) Логопедия. Москва: “Просвещение”. 310 с.

6. Рау Е.Ф., Синяк В.А. (1969) Логопедия. Москва: “Просвещение”. 127 с.

7. Рождественская В.И., Радина Е.И. (1966) Воспитание правильной речи у детей дошкольного возраста. Москва: “Просвещение”. 112 с.

8. Савченко М.А. (2007) Методика виправлення вад вимови фонем у дітей. 3 -є видання, доповнене. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан.

9. Федорович Л.О. (2007) Постановка звуків у вимові дітей дошкільного віку. Кременчук: Християнська Зоря. 72 с.

10. Хватцев М.Е. (1961) Логопедическая работа с детьми дошкольного возраста. Москва: Государственное учебно - педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР. 208 с.

11. Likhachyova Ye.N., Oleksyuk Z.Y., Ogoltsova Ye.G. (2016) Innovative Approach of Correction of Sound Pronunciation with Elements of Phonetic Rhythmic. Mediterranean Journal of Social Sciences. MCSER Publishing, Rome-Italy. Vol 7. No 2.

References

1. Bogomolova A.I. (1979) Narushenie proiznosheniya u detej. Moskva: “Prosveshchenie”. 208 s.

2. Gavrilova N.S. (2011) Porushennja fonetichnogo boku movlennja u dhej. Kamjanec'-Podifs'kij: TOV «Druk-Servis». 200 s.

3. Krajevs'kyj R.G. (1960) Porushennia movy ta jih usunennja. Kiiv: Derzhavne uchbovo-pedagogichne vidavnictvo “Radians'ka shkola”. 144 s.

4. Novikova E.F. (2000) Zondovij masazh: korrekcija zvukoproiznoshenija. Moskva. «Izdatelstvo GNOM i D». 496 s.

5. Pravdina O.V. (1969) Logopedija. Moskva: “Prosveshchenie”. 310 s.

6. Rau E.F., Sinjak V.A. (1969) Logopedija. Moskva: “Prosveshchenie”. 127 s.

7. Rozhdestvenskaja V.I., Radina E.I. (1966) Vospitanie pravil'noj rechi u detey doshkol'nogo vozrasta. Moskva: “Prosveshchenie”. 112 s.

8. Fedorovich L.O. (2007) Postanovka zvukiv u vimovi ditej doshkil'nogo viku. Kremenchuk: Hristijans'ka Zorya. 72 s.

9. Savchenko M.A. (2007) Metodika vipravlennya vad vimovi fonem u ditej. 3 -e vidannya, dopovnene. Ternopil': Navchal'na kniga - Bogdan.

10. Hvatcev M.E. (1961) Logopedicheskaja rabota s det'mi doshkol'nogo vozrasta. Moskva: Gosudarstvennoe uchebno-pedagogicheskoe izdatel'stvo ministerstva prosvesheniya RSFSR. 208 s.

11. Likhachyova Ye.N., Oleksyuk Z.Y., Ogoltsova Y.G. (2016) Innovative Approach of correction of Sound Pronunciation with Elements of Phonetic Rhythmic. Mediterranean Journal of Social Sciences. MCSER Publishing, Rome-Italy. Vol 7. No 2.

Размещено на Allbest.ru