Світові тенденції та напрями розвитку дошкільної освіти

Безумовно, забезпечення якості дошкільної освіти не можливе без проведення моніторингових досліджень, результати яких є визначальними у побудові стратегій та освітніх цілей.

Досить поширеними у світовому освітньому просторі є практики з вивчення та оцінки потреб дитини, підтримки батьків у розвитку дітей, наявності програм, заснованих на компетентнісному підході. Важливо, що у перебігу моніторингу та оцінки максимально враховуються інтереси дитини [9].

Нові суспільні виклики, спричинені коронавірусною хворобою, зумовили пошук нових шляхів та форм отримання дітьми дошкільної освіти. Впровадження дистанційного та змішаного навчання є ще однією світовою тенденцією. За даними моніторингу ЮНЕСКО, на початку пандемії С0УШ-19 (березень 2020 р.) понад 160 країн запровадили загальнодержавні закриття закладів освіти, в тому числі й дошкільних, що негативно вплинуло на здобуття освіти значною частиною дітей.

Станом на 13.05.2021 року в 24 країнах спостерігається повне закриття закладів дошкільної освіти. Відтак пріоритетності набуває законодавче регулювання процесу дистанційного та змішаного навчання у закладах дошкільної освіти. Досвід різних країн світу, зокрема, Албанії, доводить потребу у впровадженні означених форм дошкільної освіти, формуванні здатностей педагогів мобільно реагувати на виклики, оскільки під час закриття закладів дошкільної освіти педагоги пережили сильний стрес через необхідність швидкого переходу в режим онлайн, без жодної підтримки на національному рівні. Цікавим у вирішенні цього питання є досвід Литви, де Національна телекомпанія запропонувала одногодинні освітні активності для дітей дошкільного віку та їхніх батьків. Окрім того, на початку карантину здійснювалося опитування родин, чи є у них комп'ютери та інтернет-зв'язок. Сім'ї, що не мали їх, отримали ноутбуки та планшети, було забезпечено підключення до Інтернету тим, у кого його не було.

В Італії започатковано ініціативу «Lontani ma insieme» (Далеко, але разом), що передбачає щоденне надання тематичної підтримки віртуальними каналами і «залишатися» з дітьми кожного дня. Читання, пісні, заходи та поради поширювалися серед сімей за допомогою чатів та відкритих платформ.

В Україні розроблена контент-платформа для батьків дітей дошкільного віку «НУМО». Основна мета - інформування батьків щодо вибудовування ефективної комунікації з дітьми дошкільного віку. Контент-платформа орієнтована й на педагогів, адже має систематизовані форми, методи, корисні підказки, цікаві вправи й ігри, які допоможуть дошкільнятам щодня опановувати важливі навички для подальшого розвитку дитини. Основні напрями: взаємодія з дорослими; сенсорний розвиток, креативність, емоційна компетентність, саморегуляція, самообслуговування, самоідентифікація, взаємодія з дітьми, відповідальність і вміння робити вибір, безпечна поведінка, здоровий спосіб життя, мовлення, математика, екосвідомість, цифрова грамотність, громадянська свідомість [10].

У період карантинних обмежень Державною установою «Український інститут розвитку освіти» було розроблено рекомендації згідно з чинними документами ВООЗ, МОЗ і МОН України, що регулюють процес організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти. Методологічним підґрунтям запропонованих рекомендацій стало опитування керівників, вихователів, батьків, діти яких відвідують ЗДО, яке здійснювалося з використанням Google Forms. Дослідження проводилось на початку липня 2020 року Міністерством освіти і науки України спільно з Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) за сприяння ДНУ «Інститут освітньої аналітики». Питання, що містилися в опитувальнику, були спрямовані на з'ясування стану готовності відновлення освітнього процесу в ЗДО в умовах пандемії, а також наявності ресурсів та інструментарію для організації дистанційного та змішаного навчання [11].

Варто зазначити, що пріоритетною тенденцією щодо визначення якості дошкільної освіти є наявна світова практика щодо системи відбору кваліфікованих педагогічних кадрів для роботи з дітьми дошкільного віку та створення умов для підвищення кваліфікації педагогів. Вимоги, що висуваються до особистості вихователів зумовлені національними та соціокультурними особливостями. Варто зазначити, що кожна країна має власну систему фахової підготовки у відборі вихователів керується вимогами, що визначені у Професійних стандартах. Так, наприклад, у Німеччині педагоги дошкільної освіти підвищують власну кваліфікацію п'ять-шість разів протягом року через систему курсової підготовки. Тематика підвищення кваліфікації визначається питаннями, що потребують удосконалення, зокрема це: організація партнерства з батьками, проведення діагностики індивідуального розвитку дітей, організація дослідницької діяльності дітей, екскурсій, рольових ігор тощо. У Норвегії, 43% - вихователі дошкільних закладів мають диплом бакалавра, який регулюється законом; 21% - спеціалісти по роботі з дітьми та молоддю мають професійну освіту, верхній середній рівень; 46% - іншу освіту.

Зміни вимог до вихователів зумовлюються суспільними змінами та глобалізаційними викликами. Питання підготовки вихователів, підвищення їхньої кваліфікації, самоосвіта є вкрай важливими.

Зупинимося детальніше на проблемах модернізації сфери дошкільної освіти в Україні. Поступ дошкільної освіти України відбувається у руслі розбудови національної системи освіти, вироблення прогресивних практик, адаптації в освітній процес закладів дошкільної освіти кращого зарубіжного досвіду. Модернізація дошкільної освіти з урахуванням кращих світових та європейських зразків зумовлює потребу в перегляді:

- нормативно-правового регулювання дошкільної освіти;

- програмово-методичного та змістовно-технологічного забезпечення;

- освітніх політик із урахуванням результатів моніторингових досліджень, що проводяться з вивчення якості освітнього процесу закладів дошкільної освіти.

Державна політика у сфері дошкільної освіти є визначальною у забезпеченні її якості. Стає очевидним, що нині нормативна база, що регулює питання дошкільної освіти потребує оновлення з огляду на суспільні запити та світові тенденції.

Системна реформа, що здійснюється в освіті, потребує на законодавчому рівні розроблення механізмів, що регулюватимуть процеси розбудови мережі закладів дошкільної освіти. Так, наприклад, за даними Інституту освітньої аналітики на кінець 2020 року в Україні мережа закладів освіти, що забезпечують здобуття дошкільної освіти дітьми відповідного віку становила - 15 319 закладів (місто - 6 129; село - 9 190). Закладів освіти з дошкільними підрозділами - 3 345; приватних - 426. Щодо мережі закладів компенсуючого типу: ЗДО із спеціальними групами - 1 630, в них - 4 369 груп (із них в сільській місцевості - 58 закладів, у них - 78 груп); ЗДО із санаторними групами - 284, в них - 1 190 груп (із них в сільській місцевості - 5 закладів, у них - 16 груп) [6, с. 42]. Наявний стан засвідчує потребу у врегулюванні питань, що стосуються наповнюваності груп, створення умов, для реалізації педагогами трудових функцій, забезпечення рівного доступу до якісної освіти. Відтак це зумовлює внесення змін у Закон України «Про дошкільну освіту», Концепцію розвитку дошкільної освіти в Україні та інші документи, що регулюють функціонування дошкільної галузі.

Проблема оновлення програмово-методичного та змістовно-технологічного забезпечення дошкільної освіти знаходиться у площині впровадження Державного стандарту дошкільної освіти (Базового компоненту дошкільної освіти) [12]. Варто зазначити, що зміст документа побудовано з урахуванням цінності дошкільної освіти, забезпечення її доступності та якості, наступності між дошкільною ланкою освіти і початковою школою [13].

У зв'язку з цим посилюється потреба в оновленні змісту програм розвитку дітей дошкільного віку, методичних рекомендацій щодо реалізації оновленого БКДО, розробленні програм із формування наскрізних умінь дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Варто звернути увагу на необхідність популяризацію у закладах дошкільної освіти культури демократії, де всі мають можливість висловити свою думку, бути почутим та брати посильну участь у подіях, що відбуваються у дитячих осередках, громаді тощо.

В оновленій редакції Базового компоненту дошкільної освіти введено рубрику «Участь батьків», у якій визначено форми участі батьків у набутті їхніми дітьми компетентностями під час здобуття дошкільної освіти, у зв'язку з цим виникає потреба розроблення змістовно-методичного забезпечення для їхньої педагогізації, розробленні програм щодо співпраці закладу дошкільної освіти з батьками. Органічно пов'язаний із ідеями Нової української школи: він забезпечує наступність між дошкільною та початковою освітою в умовах шкільної реформи [14].

Відбувається поступовий відхід від директивної, безальтернативної форми управління: в сучасній Україні заклади ДО мають право самостійно обирати програму виховання дітей із варіантних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, а також розробляти та впроваджувати власні. Багатоманітність підходів до виховання дітей дошкільного віку надає широкий простір для ініціативи дитячих дошкільних закладів, сприяє оптимізації їх системи, відповідає принципу демократизації системи дошкільної освіти, забезпечує вихователям право на творчість в організації педагогічного процесу, створює передумови для активного залучення до нього сім'ї і громадськості.

Ще одним ключовим питанням, що потребує розроблення змістово - технологічного забезпечення є питання дистанційного та змішаного навчання у закладах дошкільної освіти. Нині в Україні цей процес регулюється документами ВООЗ, МОЗ і МОН України (Постанова Головного державного санітарного лікаря України «Протиепідемічні заходи у закладах дошкільної освіти на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (С0УШ-19)» від 22.09.2020 р. №55 [15]; Постанова Головного державного санітарного лікаря України «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (С0УШ-19)» від 30.07.2020 р. №42. [16]). Необхідно спрямувати зусилля на розроблення рекомендацій щодо забезпечення якості дошкільної освіти в умовах дистанційного та змішаного навчання, підвищення вихователями власного фахового рівня з оволодіння цифровими інструментами задля розроблення дидактичних кейсів, портфоліо, оволодіння ними алгоритми дій щодо організації освіти дітей у дистанційному режимі, здійснення психолого-педагогічного супроводу та підтримки дітей й їхніх батьків у перебігу пропонованих форм навчання.

Питання створення у закладах дошкільної освіти інклюзивного середовища нині є одним із пріоритетних у реалізації освітньої політики в Україні. Розбудова закладу дошкільної освіти, дружнього до дитини, передбачає наявність безпечного, безбар'єрного освітнього інклюзивного середовища, запобігання булінгу, здійснення психолого-педагогічного супроводу та підтримки дітей з особливими освітніми потребами, організація діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти, складання індивідуальної програми розвитку. Ці вектори реалізуються у межах зазначеної тенденції.

За даними Інституту освітньої аналітики на кінець 2020 року в Україні 2 242 заклади мають у своєму складі інклюзивні групи (2018 р. - 929, 2019 - 1 721) місто - 1650, село - 592), у них - 3 796 груп (2018 р. - 1 284, 2019 р. - 2 525) (місто - 3 111, село - 685). 73 775 дітей відвідували інклюзивні групи із них - 6 849 дітей з особливими освітніми потребами (2018 р. - 2 359 дітей, 2019 р. - 4 655). На кінець 2020 року заклади дошкільної освіти відвідували: 8 544 дитини з інвалідністю (2018 р. - 9 014, 2019 р. - 9 157); 59 190 дітей з особливими освітніми потребами (2018 р. - 60 884, 2019 р. - 61 271). Дошкільна освіта України тільки починає набувати такого досвіду. Так, наприклад, з 2018 по 2019 рік Україна вдвічі збільшила кількість дітей з інвалідністю, які були інтегровані у заклади дошкільної освіти та інші заклади освіти. І тут йдеться не лише про рівний доступ, але й про якість освіти, що зумовлює потребу у вивченні світових практик із впровадження інклюзії в закладах дошкільної освіти, створення простору дружнього до дитини.

Одним із питань яке потребує розв'язання є створення незалежної служби сертифікації та атестаційної кваліфікації педагогів з урахуванням «Професійного стандарту вихователя», «Професійного стандарту керівника закладу дошкільної освіти», що визначає перелік компетентностей та трудових функцій, якими має володіти вихователь дітей дошкільного віку та керівник закладу дошкільної освіти. За даними Інституту освітньої аналітики на кінець 2020 року в Україні 141 034 педагоги працюють в закладах дошкільної освіти (2019 р. - 137 450). 137 514 педагогів (97,5%) мають освітні ступені: 94 033 педагоги - (66, 7%) бакалавр, спеціаліст, магістр. 43 481 педагог - (30,8%) молодший бакалавр, молодший спеціаліст.

Потребують оновлення механізми самоосвіти педагогів у перебігу різних форм неформальної освіти, зокрема це: проходження онлайн-курсів на платформах Prometheus [17], EdEra - студія онлайн освіти [18], вивчення досвіду педагогів інших країн у рамках міжнародного партнерства, інші форми неформальної освіти та розроблення системи стимулів педагогів.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Ми солідаризуємося з думкою В. Кременя «…будучи самобутньою, дошкільна освіта потребує осучаснення шляхом створення та впровадження у практику нового законодавства, освітніх інновацій, технологій, підвищення компетентності педагогічних працівників закладів дошкільної освіти. Оновлена та модернізована дошкільна освіта дасть потужний імпульс новим можливостям для розвитку людського капіталу, всієї національної освіти та економіки» [19, с. 8].

Отже, здійснивши аналіз сучасного стану дошкільної освіти в Україні та світі, базуючись на моніторингових досліджень щодо якості дошкільної освіти через призму Міжнародних та українських реалій, нами було встановлено суголосність світових та українських тенденцій, надано їм характеристику та окреслено відповідні напрями розвитку дошкільної освіти.

Ключовими тенденціями визначено: розвиток дошкільної освіти в світі є наявність розгалуженої мережі закладів дошкільної освіти; розроблення на законодавчому рівні механізмів, що регулюватимуть процеси розбудови мережі закладів дошкільної освіти; реалізація в освітньому процесі закладу дошкільної освіти компетентнісного, особистісно-орієнтованого, діяльнісного, інклюзивного підходу; оновлення нормативно-правової бази та змістовно-методичного забезпечення ЗДО; оновлення програмово-методичного та змістовно-технологічного забезпечення дошкільної освіти; розроблення змістовно-технологічного забезпечення є питання дистанційного та змішаного навчання у закладах дошкільної освіти; впровадження у заклади дошкільної освіти культури демократії; оцінювання якості дошкільної освіти; розроблення системи відбору кваліфікованих педагогічних кадрів для роботи з дітьми дошкільного віку та створення умов для підвищення кваліфікації педагогів; створення у закладах дошкільної освіти інклюзивного середовища; створення незалежної служби сертифікації та атестаційної кваліфікації педагогів; потребують оновлення механізми самоосвіти педагогів у перебігу різних форм неформальної освіти та розроблення системи стимулів педагогів.