Психологічні особливості розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра методик та технологій дошкільної освіти

Курсова робота

освітнього ступеня бакалавра

на тему: «Психологічні особливості розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку»

Студентки 1-ЗБ групи

спеціальність «Дошкільна освіта»

Шматко Марини Вікторівни

Київ 2020

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти проблеми розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку

2. Аналіз методів розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку

3. Методичні рекомендації вихователям щодо розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Базовий компонент дошкільної освіти виокремлює сенсорний розвиток як основу формування всіх ключових компетентностей дитини дошкільного віку.

Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» передбачає сформованість доступних для дитини дошкільного віку уявлень, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об'єктів довколишнього світу. Показником сформованості цих уявлень є здатність дитини застосовувати отриманні знання у практичній діяльності (ігровій, трудовій, сенсорно-пізнавальній та ін.), оволодіння способами пізнання дійсності, розвиток у неї наочно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного мислення та формування елементарних математичних уявлень.

Сенсорний розвиток - це процес закономірних змін чуттєвої сфери людини, які відбуваються під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Сенсорний розвиток необхідний дитині для оволодіння нею в майбутньому будь-якою практичною діяльністю. Тому так важливо забезпечити сенсорний розвиток ще в ранньому дитячому віці. Саме дитячий вік найбільш сприятливий для формування та удосконалення діяльності органів чуття людини, накопичення нею знань про оточуючий світ.

Отже, одним з головних завдань, що стоїть перед сучасним закладом дошкільної освіти, вважається сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення повноцінного сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Проблема сенсорного розвитку дошкільників перебувала й перебуває в центрі уваги багатьох вчених, як психологів (Л. Венгер, О. Запорожець, В. Зінченко, Є. Ігнатьєв, В. Мухіна), так і педагогів (В. Аванесова, М. Поддьяков, Н. Сакуліна, Є. Тихєєва, О. Усова). Видатні зарубіжні спеціалісти в галузі дошкільної педагогіки (Ф.Фребель, М.Монтесорі, Ж.-О. Декролі), а також відомі представники дошкільної педагогіки та психології (С. Русова, Є. Тихеєва, О. Запорожець, О. Усова та ін.) вважали, що сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення сенсорного розвитку, є однією з форм забезпечення базових компетентностей дитини раннього віку.

Доведено, що сенсорне виховання виступає обов'язковим складником розвитку дитини, яка потребує усвідомлених дій з боку вихователів, що підтверджується наявністю значної кількості методичного та практичного матеріалу (Д. Альтхауз і Е. Дум, Л. Артемова, А. Бондаренко, Л. Васильєва, Н. Венгер, Т. Доронова, В. Котирло, С. Кулачківська, С. Ладивір, З. Максимова, Л. Олійник, Е. Пілюгіна, Л. Сисуєва).

В концепціях Л.С. Виготського, Ж. П'яже, Д. Перкінса, Р. Стернберга розглядаються проблеми розвитку інтелекту дітей раннього віку.

З проблемою інтелектуального розвитку в ранньому віці пов'язані дослідження загальних питань психічного розвитку та його періодизації (Б.Г. Ананьєв, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, В.М. Бехтєрєвим, А.І. Зачиняєвим, А.Ф. Лазурським, А.П. Нечаєвим, С.Д. Максименко, В.А. Роменець, І.А. Сікорський). Мислення, мова і мовлення, уява досліджувались як провідні когнітивні складники інтелекту. Вивчалися також окремі проблеми, принципові для розвитку інтелекту, а саме: процеси розв'язування різних типів задач і проблемних ситуацій, в тому числі творчих, а також смисли (О.Ю. Артем'єва, Д.О. Леонтьєв, В. Франкл), цілеутворення і цілепокладання (О.К. Тихомиров, Ю.М. Швалб), рефлексія (В.В. Давидов, Я.О. Пономарьов, В.І. Слободчиков, І.Н. Семенов, С.Ю. Степанов, Г.П. Щедровицький).

Проте в практиці дошкільної освіти розвиток сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку здійснюється нецілеспрямовано. Зважаючи на це, було обрано тему курсової роботи: «Психологічні особливості розвитку сенсорномоторного інтелекту дітей раннього віку».

Об'єкт дослідження: інтелектуальний розвиток дітей раннього віку.

Предмет дослідження: сенсомоторний розвиток дітей раннього віку.

Мета дослідження: вивчити особливості розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку.

Для досягнення поставленої мети передбачено постановку та розв'язання таких завдань:

1) З'ясувати сутність поняття «сенсомоторний інтелект».

2) Обгрунтувати особливості розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку.

3) Виявити методи розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку.

4) Надати методичні рекомендації вихователям щодо сенсорного розвитку дітей раннього віку.

Методи дослідження: При підготовці курсової роботи були застосовані теоретичні методи дослідження: аналіз педагогічної, психологічної, навчально-методичної літератури з теми дослідження; систематизація здобутої інформації; узагальнення педагогічного досвіду щодо розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку; емпіричні методи дослідження: спостереження, анкетування, бесіди.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

1. Теоретичні аспекти проблеми розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку

В історії дошкільної педагогіки, на всіх віхах її розвитку, проблема сенсорного розвитку дітей раннього віку посідала одне з центральних місць.

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її почуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їхні форму, колір, розмір, розташування в просторі [27, с.121].

Поняття «сенсорний розвиток» було запроваджене в дошкільну педагогіку завдяки роботам М. Монтессорі. Один із головних принципів її методики «Допоможи мені зробити це самому» став основою системи сучасного сенсорного розвитку дитини. М. Монтессорі вдалося створити унікальну систему, яка давала змогу навіть дітям із проблемами розвитку без особливих труднощів набувати знань і навичок, що за своїм рівнем не поступались, а іноді навіть перевищували вміння, набуті їхніми здоровими однолітками. Аналізуючи успіх вихованців, М.Монтессорі запропонувала свою систему й для звичайних дітей. На сучасному етапі її педагогічна система є однією з найбільш популярних у багатьох країнах світу. За нею працюють чимало дошкільних закладів, зокрема й в Україні.

Важливе значення сенсорного виховання визнавала й відомий педагог Є.І. Тихеєва. Поряд з абстрактним дидактичним матеріалом вчена запропонувала використовувати «природний» (шишки, квіти, насіння тощо) і включати в сенсорне виховання ознайомлення дітей із властивостями реальних предметів. На її думку, основними методами сенсорного виховання є «екскурсії» приміщенням, у ході яких діти знайомляться з предметами за допомогою різних органів чуття, а також дидактичні ігри.

Відомий фізіолог, доктор медичних наук М. Щелованов називав ранній вік «золотою порою» сенсорного виховання [20, с.151]. Уже з раннього віку діти зустрічаються з різноманіттям форм, кольорів та інших властивостей речей, зокрема іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомляться малюки й з живописом, музикою, скульптурою. Проте коли засвоєння відбувається стихійно, воно часто виявляється поверхневим, неповноцінним, не відповідає сенсорній культурі, що склалася у суспільстві.

Сьогодні активно використовується система дошкільного виховання психолога Л.А. Венгера та його наукової школи. Вчений виокремив та дослідив два шляхи засвоєння систем сенсорних еталонів - перцептивний та інтелектуальний. Перцептивний шлях став основою розробки методів сенсорного виховання дітей раннього й молодшого дошкільного віку.

Швейцарський психолог Жан Піаже (1896-1980) вивчав закономірності розвитку мислення у дитини і прийшов до висновку, що розвиток інтелекту дитини відбувається у постійних пошуках рівноваги між тим, що дитина знає і що прагне зрозуміти. На думку вченого, всі діти проходять ці стадії в однаковій послідовності під впливом таких факторів, як дозрівання нервової системи, накопичення досвіду, розвиток мовлення і виховання.

Згідно з теорією Піаже, в розвитку інтелекту людини можна виділити чотири головні періоди: сенсомоторна стадія (від народження до 2 років), доопераційна стадія (від 2 до 7 років), стадія конкретних операцій (від 7 до 11 років) і стадія формальних операцій (від 11 до 15 років) [7, с.54].

Сенсомоторний інтелект - стадія розвитку інтелекту (від народження до двох років), яка розгортається до періоду інтенсивного опанування мови. На цій стадії досягається координація сприйняття та моторики, дитина взаємодіє з об'єктами, їхніми перцептивними та моторними сигналами.

У рамках цього періоду немовля сприймає світ, не знаючи себе як суб'єкта, не розуміючи своїх власних дій. Реально для нього лише те, що дано йому через його відчуття. Він дивиться, слухає, торкає, нюхає, пробує на смак, кричить, згинає, кидає, штовхає, тягне, робить інші сенсорні й моторні дії. На цій стадії розвитку ведуча роль належить безпосереднім відчуттям і сприйняттю дитини. Його знання про навколишній світ складається на їхній основі. Тому для цієї стадії характерні становлення і розвиток чуттєвих та рухових структур - сенсорних і моторних здібностей.

Сенсорні здібності - властивості сенсорної системи, що виявляються в ході її взаємодії з зовнішнім середовищем.

Моторні здібності - властивості моторної системи, що виявляються в ході її взаємодії з зовнішнім середовищем.

Тобто сенсомоторика - це взаємокоординація сенсорних і моторних компонентів діяльності: отримання сенсорної інформації призводить до запуску тих чи інших рухів, а ті, у свою чергу, служать для регулювання, контролю або корекції сенсорної інформації.

Розрізняють п'ять сенсорних систем за допомогою яких людина пізнає світ. Це зір, слух, дотик, нюх, смак. Їм відповідають наступні аналізатори: зоровий, слуховий, тактильний, нюховий та смаковий.

Немовля народжується на світ з готовими до функціонування органами чуття. Але це лише передумови для сприйняття навколишньої дійсності. Сенсомоторний розвиток передбачає формування в дитини процесів сприйняття і уявлень про предмети, об'єкти та явища навколишнього світу. Повноцінний сенсомоторний розвиток здійснюється тільки у процесі такого виховання, коли в дітей цілеспрямовано формуються еталонні уявлення про колір, форму, величину, про ознаки і властивості різних предметів та матеріалів, їх положення у просторі, розвиваються всі види сприйняття, тим самим закладається основа для розвитку розумової діяльності.

Отже, сенсомоторне виховання створює необхідні передумови для формування психічних функцій, що мають першочергове значення для людини. Воно спрямоване на розвиток зорового, слухового, тактильного, кінетичного, кінестетичного та інших видів відчуттів і сприймань.

Відтак розвиток сенсомоторного інтелекту дитини - це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про оточуючий світ [3, с.5].

Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі етапи:

1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя головний зміст сенсорного виховання полягає у забезпеченні дитині різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике - двома).

На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося зіставляти предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або відмінність. Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році життя вже знає, що форма, розмір, колір -- постійні ознаки предметів, як користуватися цими предметами;

2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий, чорний). Спочатку слід формувати уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори (із блакитним знайомлять трохи пізніше). Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів [10, с.145].

У системі сенсорного виховання організація предметно-розвивального середовища є головною передумовою для реалізації дитиною можливостей власного розвитку через самостійну діяльність. Один із головних чинників цього середовища - дидактичний матеріал для вправ на розвиток сенсорних здібностей (сенсорні матеріали), що є доступним для будь-якого дошкільного закладу.

Велике значення у сенсорному вихованні має формування у дітей уявлень про сенсорні еталони - загальноприйняті зразки зовнішніх якостей предметів. Опанувавши сенсорні еталони, діти будуть співвідносити з ними будь-яку якість, яку вони сприйняли, давати їй визначення. Завдяки цим «одиницям виміру» дитина повніше й глибше пізнає різні властивості конкретних предметів, а сприйняття набуває цілеспрямованого й організованого характеру.

Засвоєння сенсорних еталонів - системи геометричних форм, шкали величини, колірного спектру, просторових і часових орієнтувань, звуковисотного ряду, шкали музичних звуків, фонетичної системи мови та ін. - складний і тривалий процес. Засвоїти сенсорний еталон означає не просто вміти правильно називати ту чи іншу властивість предмета: необхідно мати чіткі уявлення, необхідні для аналізу та виділення властивостей найрізноманітніших предметів у різних ситуаціях. Тому таке велике значення відводиться сенсомоторним діям: щоб познайомитися з якимось предметом практично, дитині потрібно помацати руками, стиснути, погладити, покатати, понюхати і т. д. Сенсорні еталони вчать розрізняти форму, колір, якості різних предметів.

Отже, основним завданням сенсорного виховання у групах раннього віку є оволодіння загальноприйнятими еталонами як засобами пізнання реальних предметів. Дітей систематично вправляють у називанні еталонних властивостей та їх співвідношенні з реальними предметами. Зазвичай діти засвоюють сенсорні еталони у процесі дидактичних ігор і вправ, спрямованих на ознайомлення з формою, кольором, величиною та іншими властивостями матеріалів та предметів.

На жаль, часто засвоєння сенсорних еталонів у ранньому віці відбувається стихійно, поверхнево, і не відповідає вимогам сенсорного виховання, що має бути послідовним та планомірним процесом ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства. Відтак, виявляється головні протиріччя: між потребою всебічного сенсорного розвитку дитини як передумови її розумового виховання і недостатнім відображенням цього напряму в змісті й завданнях роботи вихователів у дошкільних навчальних закладах; між ефективністю сенсорного розвитку дитини засобами створеного предметно-розвивального середовища і відсутністю науково обґрунтованого методичного забезпечення цього процесу.

Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя ставить перед теорією та практикою дошкільного виховання завдання розробки та використання найбільш ефективних засобів та методів сенсорного виховання в дошкільному навчальному закладі.

Серед багатьох шляхів і засобів сенсомоторного виховання дошкільників психологи (Л. Божович, Є. Ігнатьєв, В. Мухіна), педагоги (З. Богуславська, В. Інжестойкова, Т. Комарова, Є. Корзакова, Н. Сакуліна, О. Усова, Є. Фльоріна) визначили образотворчу діяльність як найбільш сприятливу для розвитку органів чуття дитини. Особливості навчання дітей дошкільного віку малювання, ліплення, аплікації, конструювання відображено в працях Р. Арнхейма, Г. Григор'євої, Т. Доронової, Н. Дяченко, В. Інжестойкової, Т. Казакової, А. Казарян, Н. Кириченко, Т. Комарової, В. Косминської, В. Котляра, Г. Лабунської, І. Ликової, Б. Маршак, Ю. Полуянова, Л. Редькіної, Н. Сакуліної, О. Трусової та ін.

Різноманітна діяльність дитини (спілкування, гра, малювання, ліплення, конструювання тощо) уможливлює тоншу диференціацію окремих ознак та властивостей предметів. Процес сприймання стає самостійним, цілеспрямованим, має свої задачі й способи дій.

Готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми у ході навчального процесу (особливо в першому класі), зв'язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. В результаті виникають спотворення у написанні букв, у побудові малюнка, неточності у виготовленні поробок на уроках ручної праці. Бувають випадки, що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях фізичної культури.

Але справа не тільки в тім, що низький рівень сенсорного розвитку різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати на увазі значення високого рівня такого розвитку для людської діяльності в цілому, особливо для творчої діяльності.

Так, дуже важливе місце серед здібностей, що забезпечують успіх музиканта, художника, архітектора, письменника, конструктора, займають сенсорні здібності, які дозволяють з особливою глибиною, ясністю і точністю вловлювати та передавати найтонші нюанси форми, кольору, звучання та інших зовнішіх якостей предметів і явищ. А витоки сенсорних здібностей лежать у загальному рівні розвитку сенсомоторного інтелекту, досягнутому в ранні періоди дитинства.

Повноцінний розвиток сенсорних здібностей, засвоєні сенсорні еталони і дії з ними вже на етапі молодшого дошкільного дитинства -- ось необхідний ґрунт для загального розумового розвитку, який немислимий без опори на повноцінне сприймання.

Отже, актуальність проблеми сенсорного розвитку дітей раннього віку полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці. Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання - запам'ятовування, мислення, уява - будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опори на повноцінне сприймання.

2. Аналіз методів розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку

З метою розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку в системі дошкільної освіти використовуються спеціально організовані заняття. Спочатку ця робота передбачає накопичення сенсорних уявлень, створення навколишнього середовища дитини (мовні й немовні звуки, різноманітні й достатні за кількістю зорові враження), а також спеціальні заняття із сенсорного виховання. Надалі з дошкільнятами проводяться заняття, у яких використовуються дидактичні ігри та вправи зі спеціально виготовленими наочними матеріалами (вкладки й решітки, кольорові палички, дидактичні столики тощо).

Ігрові моменти, дидактичні ігри та вправи дають змогу задіяти в пізнавальній діяльності різні види сприймання дітей: зорові, звукові, дотикові. Їх використання та вміле чергування не лише підвищують інтерес дошкільників до спільної з педагогом діяльності, але й допомагають кожній дитині бути уважною під час всієї гри.

Подальший сенсорний розвиток здійснюється під час малювання, елементарного конструювання, у повсякденному житті.

Засобами реалізації сенсорного виховання в сучасній системі навчально-виховної діяльності є заняття та міні-заняття; дидактичні ігри та вправи; пошуково-дослідницька діяльність; спостереження та екскурсії; сюжетно-рольові ігри.

Усвідомлюючи важливість та складність завдань, які стоять перед педагогами щодо сенсорного розвитку дітей раннього віку, у педагогічній діяльності слід орієнтуватися на такі напрямки роботи:

- розвиток дрібної моторики рук;

- формування системи сенсорних еталонів;

- формування психічних процесів;

- активізація словника дітей;

- створення розвивального середовища;

- розвиток розумових операцій;

- розвиток комунікативних здібностей;

- розвиток координації рухів;

- робота з батьками та педагогами.

Під час ознайомлення дітей раннього віку з властивостями предметів, насамперед слід включати роботу щодо виокремлення кольору, форми, величини як особливих властивостей предметів, без чого не можуть бути сформовані повноцінні сенсорні уявлення. Спочатку, коли діти ще не володіють загальноприйнятими еталонними уявленнями, виокремлення властивостей відбувається за допомогою співвіднесення властивостей предметів із засвоєними еталонами.

Цілеспрямований сенсорний розвиток у групі раннього віку проходить такі етапи:

1. Етап формування сенсорних еталонів та стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури та співвідношення між величинами кількох предметів.

2. Етап вивчення способів обстеження предметів, а також набуття уміння розрізняти їхню форму, колір та розмір і виконувати щоразу складніші окомірні дії.

3. Етап розвитку аналітичного сприймання: уміння орієнтуватися в поєднанні кольорів, аналізувати форму предметів, виділяти окремі вимірювальні величини.

Методичні прийоми керівництва розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку:

- показ і пояснення з ретельним обстеженням;

- пояснення;

- створення умов для самостійної практичної діяльності;

- підведення до самостійних висновків, узагальнень, класифікацій.

Прийоми:

- наочні (зразок, показ);

- словесні (пояснення, запитання, оцінка);

- ігрові (ігрова дія, ігрова ситуація).

Принципи: науковість; виховний характер; наочність; послідовність; систематичність; концентричність; доступність; індивідуальний підхід.

Завдання сенсорного розвитку для дітей раннього віку:

1) Формувати загальну сенсорну здатність - здатність до використання сенсорних еталонів (п'ять, потім сім кольорів спектру; п'ять геометричних форм; три градації величини).

2) 3абезпечити поступовий перехід від предметного сприйняття й упізнання об'єкта до сенсорного аналізу (призначення предмета; його частини та їхнє призначення; матеріал з якого зроблений предмет; колір, форма, розмір і т. ін.)

3) Допомогти дитині одержати перші уявлення про різні матеріали (папір, дерево, скло, метал) та їхні основні якості (скло холодне, прозоре, б'ється; папір гладкий, м'який, що рветься, промокає й т. ін.).

4) Формувати уявлення про найпростіші перцептивні дії (погладити, надавити, помацати, спробувати на смак і т. ін.).

5) Розвивати вміння активно вживати слова, що позначають дії (зім'яти, стиснути, погладити тощо, якості та властивості (м'якість, твердість, гладкість, шорсткість тощо; предмет, які рвуться, б'ються, розмокають).

6) Виховувати дбайливе ставлення до предметів, живої природи; навчати дітей використовувати предмети відповідно до їхнього призначення та властивостей.

Як було зауважено неодноразово, зміст сенсорного виховання у групі раннього віку полягає в ознайомленні дітей із сенсорними еталонами та навчанні їх способів обстеження предметів. У повсякденному житті під час самостійних ігор, праці, на прогулянках малята мають справу з багатьма властивостями предметів, однак помічають, виокремлюють, усвідомлюють лише деякі з них. Досвід та практика підтверджують, що набутий стихійно, без керівництва дорослих, сенсорний досвід є досить бідним, поверховим.

Керівництво сенсорним вихованням дитини повинне враховувати її вікові особливості. До трьох років дитина ще не здатна зрозуміти значення зразків (еталонів), з якими необхідно порівнювати властивості предметів. Кружечок, кулька, кольорова смужка для неї такі одиничні і конкретні, як м'яч, годинник, чашка, книжка тощо.

На цьому етапі важливо забезпечити нагромадження різноманітних уявлень, сформувати основу для подальшого засвоєння і використання сенсорних еталонів, використовуючи у роботі з дітьми основні види форм і кольорів, які згодом виступатимуть як еталони. Вихователь повинен використовувати назви кольорів і форм, організовувати такі дії малят з предметами, які спрямовуватимуть увагу на їх певні властивості, сприятимуть утворенню відповідних уявлень. При цьому не потрібно вимагати, щоб дитина обов'язково запам'ятала їх. Повноцінне засвоєння назв можливе тільки після засвоєння сенсорних еталонів.

У цій роботі важливо знати і використовувати дії, які забезпечують виокремлення властивостей й утворення елементарних уявлень про них. Такими діями є зіставлення предметів за формою, розміром, кольором: дитина добирає пари з групи предметів або шукає серед них названий дорослим. Важливо, щоб вона навчилася використовувати як зразок будь-який предмет, що сприятиме засвоєнню загальноприйнятих еталонів. Найлегше малята вибирають предмет за формою, складніше - за розміром (величиною), і найважче - за кольором. Опановуючи зіставлення предметів за властивостями, добираючи предмети з однаковими властивостями, діти спочатку накладають їх один на інший, порівнюють за формою, величиною або кольором. Це дається їм легко, а згодом, оволодівши прийомами зовнішнього зіставлення, вони переходять до зіставлення «на око» (зорове зіставлення).

У ранньому і молодшому дошкільному віці у процесі сенсорного виховання доцільніше використовувати плоскі предмети, які легко і зручно накладати, прикладати, порівнюючи за певними властивостями. Із набуттям дитиною певного досвіду можна використовувати об'ємні предмети.

Великого значення слід надати принципам організації педагогічної роботи. Тематичне планування матеріалу щодо сенсорного розвитку дітей раннього віку проводиться протягом року та узгоджується із сезонними явищами, а також із програмою ознайомлення з навколишнім світом.

Особлива роль в сенсорному розвитку дітей раннього віку належить природі. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється чуттєвим шляхом, за допомогою зору, слуху, нюху. Чим більше органів чуття задіяно у пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина в досліджуваному об'єкті, явищі, а це означає, що збагачується уявлення дитини. На основі таких уявлень виникають мислительні процеси, уява, пам'ять.

Важливим чинником у плануванні занять та повсякденної роботи є ознайомлення дітей з кольором, формою, величиною предметів є принцип послідовності, що передбачає поступове ускладнення завдань. Це ускладнення йде від елементарних завдань на групування однорідних предметів за різними сенсорними якостями до співвіднесення різнорідних предметів за величиною, формою, кольором і далі до врахування цих ознак і властивостей в образотворчій та елементарній продуктивній діяльності.

Принципом послідовності обумовлюється й ознайомлення дітей спочатку із цілком відчутними сенсорними властивостями - величиною й формою предметів, які можна обстежувати шляхом обмацування, а вже потім із такою сенсорною властивістю, як колір, орієнтування на яку можливе тільки в плані зорового сприйняття.

Передбачене також послідовне ознайомлення дітей спочатку з очевидними відмінними ознаками предметів (круглою - квадратною формою, червоним - синім кольором), потім із більш близькими (круглою - овальною формою, жовтим - жовтогарячим кольором).

Важливим принципом процесу розвитку сесомоторного інтелекту дітей раннього віку є систематичність занять. Робота із сенсорного розвитку, так само як і формування вмінь, повина проводитися систематично.

Особливої уваги потребує питання про повторюваність занять: період раннього дитинства характеризується надзвичайно швидкими темпами розвитку, і до кожного вікового мікроперіоду слід підходити диференційовано. Заняття на повторення має відрізнятися від основного заняття. Проста повторюваність одних і тих самих завдань може призвести до механічного, ситуативного запам'ятовування, а не до поступального розвитку розумової активності на заняттях.

Значний час, особливо в дітей молодшого дошкільного віку, приділяється на так звану побутову діяльність, пов'язану з використанням режиму. Зміст цієї діяльності дуже важливий для сенсорного розвитку. Наприклад, під час умивання діти розрізняють теплу і холодну воду, пізнають інші властивості води, відчувають запах мила, сухість і вологість рушника. За сніданком, обідом, полуденком можна знайомити малят з особливостями їжі, продуктів, їхнім смаком, запахом, консистенпією тощо. У процесі виконання режимних процедур діти тренуються в просторових орієнтуваннях: права, ліва рука, нога, збоку, позаду й т. ін.

Тимчасова значеність режиму життя дітей допомагає їм засвоїти перші уявлення про частини доби, дні тижня. Дітей треба вчити цінувати час власний та інших, не спізнюватися, не змушувати чекати на себе. Таким чином, їх підводять до усвідомлення незворотності, плинності часу.

Діти раннього віку дізнаються назву посуду, меблів, одягу, знайомляться з матеріалами, із яких вони зроблені. Сприйняття загострюється зі зміною характеру дій або життєвої ситуації. Черговим необхідно розрізняти тарілки за величиною, глибиною, чашки й блюдця за кольорами; у процесі роботи вони відчувають вагу, поверхню, об'єм. Ознайомлення дітей із предметами побуту, хатнім начинням сприяє розвитку аналітико-синтетичної діяльності, тренуванню в порівнянні, класифікації. Засвоєння та відтворення послідовності дій, необхідних для вмивання, вдягання, роздягання, прийому їжі, сервірування столу, потребують зосередженості уваги, пам'яті, мислення, довільності поведінки.

Для розвитку тактильних відчуттів проводять пальчикову гімнастику на стискання, розтягування та розслаблення. Вправи пальчикової гімнастики виконуються протягом 2-3 хвилин на кожному занятті. Спочатку проводяться однотипні рухові дії, спрямовані на розвиток узгодженості та скоординованості рухів, після їх опанування додаються більш складні рухи. Покращенню дотикової чуттєвості сприяє також використання елементів масажу зап'ястей та пальців рук.

Основний спосіб розвитку тактильних відчуттів ? дидактичні ігри. Під час проведення даних ігор необхідно створювати особливі умови: установити ширму або екран, користуватись непрозорим мішечком або серветкою, пропонувати дитині заплющити або зав'язати очі, для того щоб вона зосередилась на тактильних відчуттях.

Поряд із розвитком дій обмацування на цих заняттях необхідно приділяти увагу розвитку зорового сприйняття для з'ясування правильності виконаного завдання. Для цього дитині пропонують упізнати знайомі предмети під час обмацування: «Упізнай свою іграшку», «Знайди таку саму іграшку», «Що в мішечку?», при цьому дитина має спиратися тільки на тактильний зразок. Після виконання завдання, дорослий підбиває підсумок: «Такий», «Не такий», «Правильно», «Неправильно».

Якщо дитина виконує завдання неправильно, дорослий пояснює: «Запам'ятай, що у тебе в руці», при цьому потрібно показати і дати можливість дитині повільно обмацати предмет пальцями. У цьому випадку потрібно допомогти дитині правильно виконати завдання, надати їй можливість відчути ситуацію успіху.

Перші ігри та вправи мають бути засновані на практичних діях, що спираються на форму та величину предметів. Дитина може ще не виокремлювати форму, тим більше не знати її назву. Важливо, щоб дитина навчилась користуватись спробами під час виконання ігрових практичних завдань. З цією метою дітям пропонують ігри «Котиться ? не котиться», «Заховай іграшку» (закрити відповідними кришками коробки різної форми), «Знайди іграшці її будинок» (вставити різні форми у відповідні отвори), «Заховай іграшку в долонях». У всіх випадках дорослий надає можливість дитині орієнтуватись на результат власних дій та оцінює їх: «Так», «Не так».

З метою виявлення ступеня сформованості перцептивних дій, здатності сприймати предмет за його формою, проводять тест «Які предмети заховані в малюнках?» (використовують контурні малюнки із зображеннями).

Перед початком дослідження дитина одержує інструкцію: «Тобі будуть показані малюнки, в яких нібито «заховані» багато знайомих тобі предметів. Подивись на ці малюнки, знайди і назви всі предмети, заховані в усіх трьох частинах малюнка».

Час виконання обмежується однією хвилиною. Якщо за цей час дитина не встигає повністю виконати завдання, її спиняють. Якщо дитина справляється із завданням швидше ніж за одну хвилину, фіксується час, затрачений на виконання завдання. Якщо дитина поспішає і завчасно, не знайшовши всіх предметів, переходить від одного малюнка до іншого, її зупиняють і просять ще пошукати предмети на попередньому малюнку. До наступного малюнка можна переходити лише тоді, коли були знайдені всі предмети на попередньому малюнку.

Отже, сенсорний розвиток дітей раннього віку слід здійснювати систематично та планомірно, враховуючи вікові особливості вихованців. Мета педагогічної роботи полягає в тому, щоб сформувати доступні для дитини раннього віку уявлення, сенсорні еталони, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об'єктів довколишнього світу, прискорити накопичення нових чуттєвих даних у дітей, якомога раніше розвинути їх мислиннєві механізми та підготувати до повноцінного життя у природному та соціальному середовищі.

3. Методичні рекомендації вихователям щодо розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку

Розвиток сенсомоторного інтелекту дитини раннього віку передбачає формування повноцінного сприйняття оточуючої дійсності, слугує основою пізнання світу. Сенсомоторний досвід та інтеграція отриманих відчуттів виступають передумовою для формування психічних функцій, які мають першочергове значення для подальшого научіння. Успішність розумового, фізичного, естетичного розвитку значною мірою залежить від рівня інтегрованості відчуттів, тобто від того, наскільки добре дитина сприймає зорову інформацію, звукові подразники, відчуває світ на дотик.

Проте вимоги сучасного світу, сучасної системи освіти спричинюють викривлений розвиток дитини. Спостерігається ранній інтелектуальний розвиток: дітей віком 4-5 років починають вчити писати, рахувати, читати. Психологи вказують на те, що «піраміда» розвитку, де інтелект є вершиною, результатом усього попереднього розвитку, нині «перевернулась» ?28, с.9?. Тобто інтелект та його розвиток стали основою, а базовий розвиток, потреба в чуттєвому досвіді відійшли на другий план. Зрозуміло, що така зміна конструкцій не забезпечує гармонійного розвитку дитини.

Батьки п'ятирічних та шестирічних замислюються про оптимальну підготовку своєї дитини до школи, надають перевагу читанню, письму, лічбі й зовсім забувають про її сенсорний розвиток. Проте, за результатами досліджень, сучасні провідні педагоги зазначають, що саме сенсорний розвиток є основою інтелектуального. Ось чому так важливо в цьому віці не забути про сенсорний розвиток, а побудувати роботу з підготовки дитини до школи на його основі.

Отже, особливо важливе значення у дошкільному дитинстві має розвиток сенсомоторного інтелекту, оскільки цей період найсприятливіший для формування і вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про світ. Безпосереднє, чуттєве пізнання дійсності є першою сходинкою пізнання. У дошкільному віці відбувається збагачення чуттєвого досвіду через вдосконалення роботи різних аналізаторів: зорового, слухового, тактильно-рухового, шкірно-м'язового, нюхового, смакового, дотикового. Сприйняття формується на основі відчуттів різної модальності. Найбільш цілісне відображення предметів (об'єктів, явищ) виникає при впливі фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття. Спочатку викликаються відчуття якоїсь однієї модальності, які потім об'єднуються й інтегруються в цілісний перцептивний образ.

Для розвитку дрібної моторики можуть бути використані такі вправи:

- застібання і розстібання ґудзиків, «липучок», кнопок, гачків;

- прикріплення прищіпок до шнура;

- нанизування ґудзиків, великих намистин, іграшок з отворами на шнур;

- намотування і розмотування ниток у клубок, на котушку;

- зав'язування та розв'язування стрічок;

- сортування (складання) дрібних предметів: частин мозаїки, бобів, квасолин, горошинок тощо;

- закривання-розкривання, закручування-розкручування кришок на різних ємностях;

- знаходження предметів у «сухому басейні» з квасолею, горохом та іншим наповнювачем у пластмасових тазах, відрах;

- катання м'ячиків, різних за фактурою: гумових, дерев'яних, пластикових, «їжачків» з шипами тощо;

- конструктори, мозаїки з дрібними предметами.

Розвитку дрібної моторики сприяють ліплення з пластиліну, глини, солоного тіста; аплікація з різного матеріалу (паперу, тканини, пуху, вати тощо); малювання пальцями, долонями, олівцями, стирання намальованого ластиком; ігри з водою різної температури; ігри з піском.

Методика сенсорного розвитку спрямована передусім на формування пізнавальної активності дитини. Для цього вона має володіти процедурою обстеження предмета залежно від його мети. Перед конструюванням, наприклад головну увагу звертаємо на будову, основні вузли кріплень, розглядання предмету з різних боків для визначення його форми. Перед малюванням увагу дітей зосереджую на контурі предмета. Для цього пропонуємо обвести пальцем або долонею його зовнішню частину, рухом руки у повітрі відтворити його форму. Характер обстеження предметів залежить від наступної продуктивної діяльності дітей. Під час організації пізнавальної діяльності дошкільників виокремлюємо такі головні моменти:

а) сприймання цілісного предмета, створення загального враження про нього;

б) виокремлення основних частин предмета, визначення їх властивостей;

в) визначення просторового розміщення одних частин відносно інших (вище, нижче, ліворуч, праворуч);

г) виокремлення дрібніших частин предмета і з'ясування їх просторового розміщення щодо основних;

ґ) повторне цілісне сприймання предмета, закріплення враження.

У цій послідовності діти обстежують найрізноманітніші предмети, тому таке обстеження називають узагальненим. Для обстеження під час праці на природі важливо, щоб діти вміли відрізнити суху землю від вологої, розпушену від твердої, культурну рослину від дикоростучої. Для цього їм потрібні уявлення про характерні властивості ґрунту (колір, консистенція, вологість) і рослин (ознаки стебел і листків). Розрізнення звуків мови (звуковий аналіз слова, формування фонематичного слуху) організовують у формі підкресленої, розчленованої вимови.

Отже, способи обстеження реальної дійсності, які застосовуються у сенсорному розвитку дітей раннього віку залежать від характерних властивостей предметів (колір, форма, звук, запах тощо) і його мети. Вони спрямовані на організацію пізнавальних дій дитини, формування її розумової (інтелектуальної) активності.

У дошкільному закладі сенсорне виховання здійснюється на заняттях і у повсякденному житті, під час різноманітної діяльності дітей. Усі його форми спрямовані на створення у дітей багатого чуттєвого досвіду, здатності орієнтуватися в різноманітних властивостях предметів, на виховання культури сприймання, уважності, здатності реагувати на безпосередній вплив явищ дійсності.

Вихователь має глибоко розуміти особливості розвитку кожного свого вихованця, причини, що зумовлюють його випередження чи відставання, знати нахили, здібності, інтереси, вподобання, специфіку поведінку. Варто всебічно підтримувати активність кожної дитини, створювати умови для пробудження і розвитку її творчих сил, здібностей, обдарованості.

Розвитку основних органів чуття малюка можна й треба сприяти. Дорослі повинні надати дитині якомога більше об'єктів для вивчення. Щоб активно розвивалися зір, слух, органи чуття, потрібно придбати різноманітні посібники й предмети. Предмети повинні мати різноманітну форму й бути зробленими з різних матеріалів.

Батькам рекомендується навчати дитину розрізняти температуру, торкаючись льоду, металевих предметів, нагрітих на сонечку каменів, занурюючи руки в теплу воду. Розвивати «баричне» відчуття - уміння відчувати різницю у вазі, зважуючи в руці чи на іграшкових вагах важкі та легкі предмети. Слід навчати малюка порівнювати предмети (палички, іграшки, стрічки тощо) за висотою та довжиною. Знайомити його з різноманіттям відтінків кольорів, звуків, запахів. Нюхаючи «чарівні» флакончики, у яких лежать спеції, кава чи бавовняні тампони з усілякими ароматами, дитина познайомиться з різноманіттям запахів. Важливо також учити дитину знаходити предмети того кольору, який їй називають. До речі, гра на музичних інструментах допоможе їй навчитися розрізняти їхнє звучання.

Поради батькам щодо розвитку сенсомоторного інтелекту дітей:

- Ознайомити дитину з кольором;

- Величиною предметів;

- Нанизування (різні пірамідки);

- Різні форми (конуси, куби, циліндри);

- Збірні, розбірні (мотрійка, башточки, кубики);

- Спостереження живих об'єктів у русі;

- Зацікавленість оточуючого світу;

- Групувати та співвідносити різні предмети (за формою, кольором, величиною).

- Придбайте дитині, або зробіть самі конструктори, кольорові башточки, циліндри, пірамідки, тактильну ковдру. Фантазуйте, вигадуйте для малюка іграшки, які розвивають його, а не дають готові рішення, надавайте дитині повну свободу для задоволення її цікавості!

Таким чином, ефективним результатом освітньої роботи з розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку є розвиток життєвої компетентності, повноцінної реалізації природного потенціалу, що тим самим демонструватиме рівень її готовності до зміни життєдіяльності - подальшого навчання у школі.

сенсомоторний інтелект чуття виховання

Висновки

Отже, у контексті модернізації дидактико-методичної і нормативної бази дошкільної ланки освіти на початку ХХІ століття сформувались чітко виражені тенденції щодо організації сенсорного розвитку дітей раннього віку: цільовими напрямами проголошено збагачення зорових, слухових і дотикових сенсорних процесів; методологічними засадами формування сенсорики особистості визнано положення концепцій психології сприймання, розвивального навчання, теорій навчальної діяльності, опанування дітьми еталонних знань про найтиповіші зовнішні ознаки предметів і явищ дійсності та засвоєння узагальнених способів їх обстеження.

Метою сенсорного розвитку дітей є формування у них сенсорних здібностей. Вітчизняна дошкільна дидактика, спираючись на сучасні психологічні дослідження, розглядає сенсорний розвиток як формування нових, таких, що не існували раніше, сенсорних процесів і властивостей за активного педагогічного впливу.

Доведено, що сенсорне виховання виступає обов'язковим складником розвитку дитини, яка потребує усвідомлених дій з боку вихователів, що підтверджується наявністю значної кількості методичного та практичного матеріалу (Д. Альтхауз і Е. Дум, Л. Артемова, А. Бондаренко, Л. Васильєва, Н. Венгер, Т. Доронова, В. Котирло, С. Кулачківська, С. Ладивір, З. Максимова, Л. Олійник, Е. Пілюгіна, Л. Сисуєва).

Проте в практиці дошкільної освіти сенсорне виховання дітей дошкільного віку здійснюється нецілеспрямовано. У більшості сучасних програм навчання і виховання дітей дошкільного віку відсутні завдання із сенсорного виховання й розвитку дитини, а їх реалізація відбувається стихійно і не систематизовано в окремих напрямах роботи вихователів, спрямованих на розумовий розвиток дитини, розвиток мовлення, ознайомлення з довкіллям. Усе це переконливо доводить необхідність вивчення змісту, визначення умов та засобів організації сенсорного розвитку дітей раннього віку.

Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» Базового компоненту дошкільної освіти передбачає сформованість доступних для дитини дошкільного віку уявлень, еталонів, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об'єктів довколишнього світу. Показником сформованості цих уявлень є здатність дитини застосовувати отримані знання у практичній діяльності (ігрова, трудова, сенсорно-пізнавальна, математична тощо), оволодіння способами пізнання дійсності, розвиток у неї наочно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного мислення.

У курсовій роботі розкрито завдання, зміст, методи та форми роботи з дітьми раннього віку, що забезпечують оптимальну результативність дошкільного закладу в сенсорному розвитку вихованців.

На основі проведеного теоретичного та емпіричного дослідження можна зробити висновок, що рівень сенсомоторного розвитку безпосередньо впливає на інтелектуальний розвиток дітей і на вирішення поставлених завдань. Дитина спочатку пізнає світ лише чуттєвим шляхом, і чим більше вона пізнає, тим багатшим буде її сенсорний досвід, тим легше й простіше їй буде розвивати моторику, і все це дозволить легше вчитись. Тобто на кінець 6-річного віку мозок дошкільника має бути «насиченим» відчуттями, процес інтеграції має закінчитись і дитина стає готовою до інтелектуального розвитку; за таких умов процес навчання проходитиме швидше, та не виснажуватиме/ не стомлюватиме дитину.

При організації роботи щодо розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку було запропоновано дотримання таких рекомендацій:

1. Забезпечити матеріальне предметно-ігрове, розвивальне, комунікативне середовище (пропонувати творчі завдання у різних видах діяльності з урахуванням пізнавальних інтересів кожної дитини: зображувальних, словесних, музичних, логіко-математичних варіативного характеру, комбіновані).

2. У своїй діяльності педагогам слід користуватися широким спектром засобів: яскрава наочність, ілюстрації, роздавальні матеріали, книги з цікавим змістом, художнє слово, технічні засоби навчання (програвачі, магнітофони, проектори), що зацікавлюють дітей перспективою пізнавального спілкування; створювати мікросередовище, насичене інформацією, позитивними пізнавальними емоціями, що захоплює дитину, формує у неї стійкий інтерес до пізнавальної взаємодії з дорослим; використовувати творчі завдання на різносторонній розвиток особистості.

3. Організувати педагогічне середовище з позитивною атмосферою, де панує гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога, і кожна дитина почуває себе безпечно. Створювати позитивний психологічний клімат в умовах індивідуальної взаємодії дитини з дорослим. Спонукати її до спілкування щодо потреб та проблем, які хвилюють дошкільників, що сприяє поглибленню пізнавальних інтересів та активності.

4. Звертати увагу дітей на нові, незвичні риси об'єкта, формулювати передбачення, націлюючи на експериментування, роздуми, висловлення здогадок. Формувати загальну сенсорну здатність ? здатність до використання сенсорних еталонів.

5. 3абезпечити поступовий перехід від предметного сприйняття й упізнання об'єкта до сенсорного аналізу (призначення предмета; його частини та їхнє призначення; матеріал з якого зроблений предмет.

Отже, ігрові моменти, дидактичні ігри та вправи дають змогу задіяти різні види сприймання: зорові, слухові, дотикові, смакові. Їх використання та вміле чергування сприяють розвитку сенсомоторного інтелекту дітей раннього віку.

Список використаної літератури

1. Артемова Л.В. Вчися граючись: Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільнят. Київ: Томіріс, 1995. 112с.

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі». Київ: Світич, 2009. 430 с.

3. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) // Вихователь-методист дошкільного закладу. 2012. С.1-30.

4. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання: Київ: Світич, 2006. 304 с.

5. Бурова А. Організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі. Методичні рекомендації // Дошкільне виховання. 2007. № 10. С. 8-13.

6. Венгер Л.А., Пилюгина Э.Г., Венгер Н.Б. Воспитание сенсорной культуры ребенка. Москва: Просвещение, 1988. 143 с.

7. Грама Н.Г. Сенсорний розвиток дітей раннього віку: теорія і практика. Одеса, 2018. 239 с.

8. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років (3-тє видання, доопрацьоване і доповнене). Київ, 2012. 492 с.

9. Дичковская И.Н., Пониманская Т.И. Воспитание для жизни: образовательная система М.Монтессори. Москва, 1996. 116 с.

10. Дорошенко З.П. Сенсомоторний розвиток дитини раннього дошкільного віку: теорія і практика. Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2007. С. 142-157.

11. Енциклопедія освіти: за ред. В.Г.Кремень. Київ, Юрінком Інтер, 2008. 1040 c.

12. Загородня Л.П. Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу: навчальний посібник. Суми : Університетська книга. 2010. 319 с.

13. Закон України «Про дошкільну освіту». Київ: Редакція журналу «Дошкільне виховання». 2001. 55 с.

14. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.

15. Запорожец А.В., Венгер Л.А., Зинченко В.П., Рузская А.Г. Восприятие и действие. Москва: Просвещение, 1967. - 274 с.

16. Запорожець О.В. Психологія. Київ: Радянська школа, 1967. 231 с.

17. Косминская В.Б., Халезова Н.Б. Основы изобразительного искусства и методика руководства изобразительной деятельностью детей. Москва: Просвещение, 1987. 124 с.

18. Кузьменко В. Гра дошкільників як запорука психічного розвитку // Дошкільне виховання. 1996. № 1. С. 24-26.

19. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. Київ: Вища школа, 1974. С. 153-167.

20. Малікова Ю.В. Сенсорне виховання у спадщині видатних педагогів минулого // Наук. Вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. 2005. № 3-4. С. 151-153.

21. Національна доктрина розвитку освіти // Дошкільне виховання. 2002. №7. С.4 - 8.

22. Олійник Л.М. Формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.08 «Дошкільна педагогіка». Київ, 2005. 209 с.

23. Пилюгина Э.Г. Занятия по сенсорному воспитанию (с детьми раннего возраста): Пособие для воспитателей детского сада. Москва: Просвещение, 1983. 96 с.

24. Піроженко Т.Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі: поради до освітньої лінії // Дошкільне виховання. 2012. №9. С.32-35.

25. Светлова І.Є. Велика книга завдань і вправ для розвитку інтелекту дитини: Сенсорне сприйняття, логічне мислення, дрібна моторика рук, розвиток мови. Київ: Країна мрій, 2006. 160 с.

26. Теория и практика сенсорного воспитания в детском саду: под ред. А.П. Усовой, Н.П. Сакулиной. Москва, 1965. 214 с.