Психолого-педагогічні умови патріотичного виховання студентів

Сьогодення українського суспільства - це шлях радикальних перетворень, стан національної безпеки. Сучасна молодь забуває про своє національне коріння, має низький рівень знань з історії рідної країни, саме тому патріотичне виховання є надзвичайно актуальним. Подальша розбудова суспільства вимагає формування активної, творчої особистості-патріота, від діяльності якої залежатиме духовний розвиток і добробут України.

Актуальність виховання патріотизму студентів в українському суспільстві пов'язана з існуванням певних прошарків суспільства, які незадоволені розвитком політичної, економічної та соціальної сфер, що є підставою для неоднозначного ставлення до своєї країни.

Збереження багатовікових традицій народу, асоціювання їх зі спадщиною предків є рушійною силою розв'язання багатьох політичних, економічних і соціальних питань. Тому сьогодення потребує підготовки сучасних патріотично налаштованих молодих кадрів у різних галузях економіки та державних установах.

Патріотизм українців покликаний захистити національні інтереси своєї держави, відновити її територіальну цілісність, дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіт національної самосвідомості й ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.

Патріотизм сприяє розвитку суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, законності, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу.

Виховний простір є багатовимірним утворенням умов, через які виявляється вплив усіх факторів виховання та інших чинників на процес становлення, розвитку й самореалізації особистості.

Мета і завдання дослідження

Метою дослідження є визначення особливостей методологічних основ пізнання українського патріотизму в історичному просторі та на сучасному етапі, формування принципово нових закономірностей розвитку громадянського суспільства, вивчення психолого-педагогічних умов, визначення чинників патріотичного виховання студентів у закладах вищої освіти.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання: дослідити теоретичні підходи патріотичного виховання студентів, взаємозв'язок соціалізації, освіти, навчання та виховання, шлях молодої людини до духовної самосвідомості: від бажання плекання патріотизму як цінності - до патріотичної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Питання патріотичного виховання висвітлено в Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, заходах щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендаціях щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах ("Nakaz MON", 2015), Стратегії національно-патріотичного виховання дітей і молоді на 2016 -2020 роки ("Ukaz Prezydenta", 2015), а також Законі про мову ("Zakon pro movu", 2019). Кожен народ має власну систему виховання. Багато науковців досліджували питання виховання (Demianchuk, & Marchuk, 2018). Серед них важливим є положення академіка АПН України, професора І. Д. Беха, який вважає, що патріотизм наразі є нагальною потребою держави (Bekh, 2015). У філософській, психологічній, педагогічній літературі суть патріотизму вивчали В.М. Гарнійчук, Т.Є. Гура, Л.І. Казміренко, М.В. Костицький, О.І. Кудерміна (Hura, O., & Hura, T., 2019).

Учені С.Г. Івченков та О.В. Сайганова дослідили особливості виховних можливостей дитячих і молодіжних організацій на формування патріотичного виховання. Критерії національно-патріотичної вихованості вивчала О. Федоренко, яка поділила їх на когнітивні, емоційно-мотиваційні та вчинково-діяльнісні.

Встановлено, що кожен критерій виконує свою функцію, а саме: когнітивний критерій формування національно-патріотичної вихованості орієнтує на розвиток національно-патріотичної свідомості, що полягає у засвоєнні національно-патріотичних цінностей (загальнолюдських, морально-гуманістичних, суспільно-громадянських, конституційно-державних, професійних, культурних тощо) (Fedorenko, 2019, р. 149), інформаційно-когнітивний критерій відтворено в таких показниках: рівень засвоєння військових традицій; знання сучасних важливих подій в Україні, формування власної позиції стосовно цих подій; знання рідної мови; вивчення свого родоводу, культури, символіки та мистецтва; здатність оцінювати патріотичну вихованість підлеглих.

Основними показниками мотиваційно-творчого критерію є: свідоме ставлення до участі в розбудові незалежної держави, зміцнення її авторитету на світовій арені, служба на користь українського народу; усвідомлення значущості військових традицій для результативності майбутньої професійної діяльності; прагнення до самовдосконалення; поглиблення знань військових традицій. Ключовими показниками діяльнісно-аналітичного критерію є: успішність у вивченні військових традицій; уміння застосовувати військові традиції в службовій діяльності; здатність впливати на формування нових військових традицій у підпорядкованому підрозділі; уміння самостійно організовувати процес. Специфіку виховання любові до рідного народу та ідеї формування національного характеру в молоді висвітлювали у своїх працях відомі українські педагоги, зокрема й К. Ушинський у творах «Рідне слово» та «Дитячий світ».

Учені А.С. Дем'янчук та О.О. Марчук поділяють думку, що патріотичне виховання не може бути загальною системою виховання, оскільки кожен народ має власну, специфічну систему виховання, запозичення якої в інших національностей є неможливим. Учені та мислителі закликають вихователів і батьків у процесі формування світогляду громадянина України орієнтуватися на зразки народного виховання (Demianchuk, & Marchuk, 2018, р. 12).

У психолого-педагогічній літературі існують різні підходи до розкриття умов патріотичного виховання студентів (Bekh, 2015).

Зазначимо про синонімічність понять «виховання» та «освіта», зокрема у тлумаченні суті виховання в широкому значенні (Getman, & Yakoviyk, 2019). Воно полягає в навчанні та формуванні в студентів духовних і моральних якостей. У процесі виховання в широкому розумінні та в системі освіти можна виокремити пізнавальний компонент, який забезпечує опанування студентами знаннями та здібностями світоглядного й морального характеру (Yurchenko-Shekhovtsova, Виховний простір є багатовимірним утворенням умов, через які виявляється вплив усіх факторів виховання та інших чинників на процес становлення, розвитку й самореалізації особистості (Lorenz, 2019). Патріотичне виховання у закладі вищої освіти повинно здійснюватися під час проведення навчальних занять, через систему виховних заходів, проведення екскурсій, написання науково-дослідних робіт, волонтерських дій студентів і викладачів (Sazonova, 2018).

Поняття «виховання», як і поняття «освіта», «навчання», «учіння», «передавання та засвоєння соціального досвіду», мають суб'єктивні елементи та залежать від цілеспрямованої людської діяльності, які цей процес забезпечують. Соціальні норми й цінності, які засвоюють студенти в процесі навчання та виховання, підлягають негайному застосуванню у власній поведінці (Yevtushenko, 2017). Тому необхідно застосовувати інноваційні підходи в навчальному процесі закладів вищої освіти.

Сучасний процес педагогічного пошуку передбачає відмову від застарілих концепцій.

Формування системи патріотичного виховання особистості відбувається в умовах розвитку й переосмислення основних категорій педагогіки - навчання, виховання, розвитку шляхом упровадження принципів патріотично формуючого підходу в процесі виховання.

Активний науковий пошук відтворює неоднозначність процесів, що відбуваються в педагогічній теорії та в педагогічній практиці, свідчить про вдосконалення системи виховання патріотичних якостей учнівської молоді, формування національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства й зміцнення держави. Розвиток теорії держави та права, історії політичної та правової думки в Україні повинен ґрунтуватися на науковій методології, що є запорукою достовірності проведеного пізнання, об'єктивності отриманого нового знання, правильності прогнозу подальшого розвитку (Kostytskyi, 2015, р. 14).

Освітній процес покликаний забезпечити розвиток інтелектуальної сфери особистості, сприяти осмисленню базових світоглядних ідей (Arutiunian, 2019), історичних процесів та розширенню її уявлень, знань індивідуального досвіду.

Дослідники розглядають навчання й виховання як елементи єдиного педагогічного процесу (Cheremskyi, 2018). Навчання передбачає засвоєння знань, умінь і навичок, об'єктивних значень елементів культури, а виховання - цінностей, формування особистісного, суб'єктивного змісту елементів культурного досвіду, цінностей, які забезпечують суб'єктивний зміст того, що засвоюють під час навчання. Освіта - це і процес, і результат цілеспрямованого педагогічно організованого процесу соціалізації людини, що здійснюється в інтересах особистості та суспільства.

Вихованню притаманна віддаленість результатів. Його ефективність залежить від низки стихійних чинників й умов соціального середовища, процесу соціалізації, що впливають на розвиток особистості. Для виховання в студентів національної гідності, свідомості, патріотизму, гуманізму бажано застосовувати рідну мову, народну культуру та творчість, працю, родинне виховання, оскільки вони є джерелом народної мудрості й моралі.

З патріотизмом органічно поєднана національна самосвідомість громадян, яка ґрунтується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, (Dzhuni, Korniichuk, Bratasiuk, & Melnyk, 2018) її майбутнє; волю до праці на користь народу; уміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку, систему вчинків, умотивованих любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю країною. Професор І.Д. Бех запропонував власне визначення патріотизму, а саме: патріотизм - це особливе, тобто безумовне й високосмислове почуття-цінність, яке характеризує ставлення особистості до народу, батьківщини, держави та до самої себе. У цьому визначенні важливими є безумовний і змістовний аспекти цього почуття. Безумовність означає, що почуття патріотизму не може ґрунтуватися на зовнішньому підкріпленні у формі певних заохочень чи осуджень. Воно повинно саме в собі мати спонукальну потенцію до відповідного діяння, бути самозначущим. Що стосується високо смислового аспекту, то це означає, що почуття патріотизму не пов'язане з нижчими, буттєвими потребами і прагненнями часто меркантильної спрямованості, а з вершинними життєвизначальними орієнтирами особистості (Bekh, 2015, р. 2). Ключовими складовими почуття патріотизму, на думку професора І. Д. Беха (Bekh, 2015, р. 2), доцільно вважати: любов до народу, Батьківщини, держави; діяльнісна відданість Батьківщині; суспільно значуща цілеспрямованість; моральна стійкість; готовність до самопожертви; почуття власної гідності.

У всіх традиційних визначеннях патріотизму обов'язковим є наявність у його структурі любові до народу.

Значну увагу патріотичному вихованню молоді повинні приділяти органи державної влади, які здійснюють його переважно через формування готовності до захисту Батьківщини, поваги до чинного законодавства, української історії, видатних пам'яток культури.

Професор О.І. Кудерміна, аналізуючи детермінанти професійної соціалізації правоохоронця, дійшла висновку, що формування здібностей людини необхідно здійснювати з огляду на її індивідуальні особливості (Kudermina, & Lisun, 2015).

Таким чином,виховання - це цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, частина процесу соціалізації, планомірне створення умов для відносно цілеспрямованого розвитку й духовно-ціннісної орієнтації людини в процесі її соціалізації.

Підґрунтям системи національно-патріотичного виховання є ідеї зміцнення української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства, формування патріотизму в дітей та молоді (Zalanovska, 2019).

До національно-патріотичного виховання належать громадянсько-патріотичне, військово-патріотичне та духовно-моральне. Воно охоплює освіту, науку, культуру й мистецтво. Велике значення має знання історії країни, вшанування пам'ятних дат та історичних подій, краєзнавство, туризм, охорона довкілля; спорт, цивільна оборона, захист України (Zozulia, 2018).

Патріотичні якості вихованців формуються в процесі власної життєдіяльності та залежать від тих відносин, які становлять цю діяльність. Відтак головним засобом виховання є організація життєдіяльності та відносин вихованців (Kryvonos, 2017).

Молода особистість, з одного боку, є об'єктом виховання стосовно мети виховної діяльності педагога (Bever, 2017), а з іншого - свідомий та активний суб'єкт власної діяльності. Викладачу потрібно співпрацювати й взаємодіяти зі студентами.

Перед закладами вищої освіти як соціальними інститутами постало завдання - виховання патріотичної особистості, громадян, які люблять свій народ, Україну, готові самовіддано захищати й розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову державу, мають людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої права, уміють цивілізованим шляхом відстояти їх, дотримуючись законів і сприяючи громадянському миру й злагоді в суспільстві (Yamko, 2017).

Виховання патріотизму органічно поєднане з національною самосвідомістю громадян, яка ґрунтується на національній ідентифікації, вбирає в себе віру в духовні сили нації, її майбутнє, волю до праці на користь народу, уміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, які мотивують любов, віра, воля, осмислення відповідальності перед своєю нацією (Kostytskyi, 2017).

Одним із головних показників громадянської зрілості є збереження української мови, ґрунтовне володіння нею (Semeniv, 2019).

Вибір України пов'язаний з демократичними орієнтирами, тому, виховуючи юних громадян, необхідно мати чітке уявлення про права людини, сутність громадянського суспільства, його специфічні риси, закономірності розвитку. Усвідомлення цього є вирішальною умовою переходу на нову парадигму патріотичного виховання та освіти (Semeniv, 2019).

Важливою складовою змісту патріотичного виховання є розвиток політичної культури (Ivchenkov, & Saihanova, 2019), яка складається з належної політичної компетентності, знань про типи держав, політичного влаштування суспільства, політичної організації та інституції, принципів, процедур і регламентів суспільної взаємодії, виборчої системи (Yalanska, 2016). Політична культура виявляється також у лояльному й водночас критично-вимогливому ставленні людей до держави, її установ, органів влади, у здатності громадян брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу (Shemchuk, 2019).

Ми визначаємо патріотичне виховання як цілеспрямований психолого-педагогічний вплив, спрямований на розвиток особистісних якостей студентів з метою формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, соціально-прийнятних моделей поведінки, набуття здатностей особистої самореалізації та участі в суспільних демократичних процесах (Kazmirenko, 2016).

Патріотичне виховання, крім спрямованості на формування соціально важливих громадянських рис особистості, має на меті реалізацію інших завдань виховного процесу - успішну соціалізацію молодого покоління в сучасних умовах і саморозвиток особистості як суб'єкта діяльності, міжособистісну взаємодію та інтеграцію в місцеву спільноту (Starykovska, 2017). Участь у громадських молодіжних організаціях студентів передбачає реалізацію таких умов: взаємодія всіх установ і організацій, залучених до процесу громадянського і патріотичного виховання; співробітництво і координація діяльності між клубами, пошуковими загонами, громадськими організаціями патріотичного спрямування (Tarnavskyi, 2015).

Патріотичне виховання передбачає залучення особистості до спеціально організованих соціальних обставин і відносин, що дають змогу засвоювати соціальний досвід і формувати індивідуальний спосіб його перетворення в процес розвитку, забезпечує процес організованої соціалізації, успішну життєдіяльність особистості та її повноцінну інтеграцію в соціумі (Kanarova, 2015).

Громадянська соціалізація студентів - процес, що здійснюється не лише в спеціально організованому середовищі, а й поза його межами (Syroid, 2019).

Важливою особливістю сучасного етапу є розвиток патріотичної компетентності студентської молоді насамперед на місцевому рівні, у місцевих громадах (Harniichuk, 2015). Це передбачає залучення до справи патріотичного виховання та здійснення відповідних програм різних учасників, представників різних соціальних верств. Такий виховний процес набуває якісно нових ознак і виходить за межі традиційного розвитку в навчальному закладі.

Наукова новизна

Відповідно, загальними поняттями формування патріотичної свідомості студентів можна назвати такі цінності, що окреслюють інтереси суспільства через наявність вже сформованих соціальних взаємозв'язків особистості, а саме: духовно-моральні (повага до прав людини на всіх рівнях, толерантність до будь-яких відмінностей членів суспільства), морально-етичні (суспільне благочестя, доброзичливість, висока побутова культура відносин, взаємодопомога, турбота, солідарність, розуміння ефективності функціонування ключових соціальних сфер). Таким чином, зміст патріотичного виховання як багатоаспектне поняття реалізується комплексно, на всіх рівнях освітнього процесу як наскрізна ідея, а саме через: навчальні курси громадянської освіти, наявність демократичного студентського клімату, певним чином організоване дозвілля, участь студентів у діяльності місцевих громадських організацій та місцевої спільноти.

Висновки. Патріотичне виховання молоді є актуальним для сучасних науковців. Аналізуючи праці дослідників можемо дійти висновку, що становлення патріотизму як основної якості особистості молодої людини ґрунтується на вихованні патріотичної свідомості, тому вона характеризує патріотичне виховання як процес, який відтворює ставлення людини до своєї країни. Узагальнення вищевикладеного дає підстави вважати, що виховання патріотизму дає усвідомлення особистістю себе як громадянина.

Размещено на Allbest.ru