Формування управлінської компетентності майбутніх менеджерів на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Державної фіскальної служби України

Формування управлінської компетентності майбутніх менеджерів на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії

Інна Зайцева кандидат педагогічних наук, доцент

Алла Грушева кандидат педагогічних наук, доцент

Ірпінь, вул. Університетська, 31

Проаналізовано проблему якості професійної підготовки менеджера інноваційного типу, здатного не тільки сумлінно виконувати функціональні обов'язки на виробництві, а й бути гнучким до змін суспільства, швидко орієнтуватися в ситуації, вміти прогнозувати майбутнє, вибирати ефективні шляхи реалізації потенційних можливостей. Актуальність дослідження зумовлена затребуваністю педагогічного знання про компетентністний підхід навчання здобувачів вищої освіти як суб'єкт- суб'єктну взаємодію в мінливій та надзвичайно важливій системі освітніх послуг. Акцентовано на врівноваженні позицій викладача та здобувача, що виражається у спільному обговоренні актуальних навчальних, професійних для спеціальності 073 -- Менеджмент проблем, застосуванні педагогом демократичного стилю управління освітнім процесом.

Ключові слова: управлінська компетентність, менеджер, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, ринок освітніх послуг.

ИННА ЗАЙЦЕВА

кандидат педагогических наук, доцент Университет Государственной фискальной службы Украины г. Ирпень, ул. Университетская, 31

АЛЛА ГРУШЕВА

кандидат педагогических наук, доцент Университет Государственной фискальной службы Украины г. Ирпень, ул. Университетская, 31

ФОРМИРОВАНИЕ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ НА ОСНОВЕ СУБЪСКТ-СУБЪСКТНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ

Проанализирована проблема качества профессиональной подготовки менеджера инновационного типа, способного не только добросовестно выполнять функциональные обязанности на производстве, но и быть гибким к изменениям общества, быстро ориентироваться в ситуации, 'уметь прогнозировать будущее, выбирать эффективные пути реализации потенциальных возможностей. Актуальность исследования обусловлена востребованностью педагогического знания о компетентностном подходе обучения соискателей высшего образования как субъект-субъектное взаимодействие в меняющейся и чрезвычайно важной системе образовательных услуг. Акцентировано на уравнивании позиций преподавателя и соискателя, что выражается в совместном обсуждении актуальных учебных, профессиональных для специальности 073 -- Менеджмент проблем, проблем, применении педагогом демократического стиля управления.

Ключевые слова: управленческая компетентность, менеджер, субъект-субъектное взаимодействие, рынок образовательных услуг.

INNA ZAITSEVA

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor National University of the State Fiscal Service of Ukraine Irpin, 31 Universitetska Str.

ALLA HRUSHEVA

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor National University of the State Fiscal Service of Ukraine Irpin, 31,Universitetska Str.

FORMATION OF MANAGERIAL COMPETENCE OF FUTURE MANAGERS BASED ON SUBJECT-SUBJECT INTERACTION

The authors analyzed the problem of qualitative training of an innovative manager, who is capable not only to thoroughly fulfill functional duties in the workplace, but also to be flexible to the changes in a society, quickly deal with situations, to be able to predict the future and choose effective ways to realize potential opportunities. Balancing the positions of a teacher and a student is emphasized, which is expressed by a joint discussion of topical educational and professional problems for speciality 073 -Management; the teacher's using democratic management style in the educational process is also highlighted. It was found out that the most important thing is to ensure compliance of the controlling subsystem and the subsystem that is controlled for modern management theory and practice, since only on condition of such conformity the dynamic development of the educational process in accordance with the purpose of the higher educational establishment is possible. It proves that in the educational management the philosophy of influence is changed by the philosophy of creating the conditions for interaction, cooperation, partnership; and in the practice of information society development, when money capital as a strategic resource on which profit depends is replaced by human resource, interdependence of the socio-economic and management activities is generally recognized. After all, as a result of inefficient management at all levels, the level of competitiveness of the country decreases, which reduces the possibilities of self-realization, self-improvement and self-development of a human. Therefore, the necessity to prepare higher education applicants for management activities and to form their management competence in terms of subject-subject interaction through mastering professionally oriented disciplines in the direction of their professional training emerges as the most important factor of the socio-economic development of the country and each of its regions.

Keywords: managerial competence, manager, subject-subject interaction, educational services market.

Вступ

Проблема формування управлінської компетентності (УК) під час професійної підготовки кадрів вищої кваліфікації для України не нова. На недостатню зорієнтованість структури й змісту вищої освіти, потреби ринку праці та сучасні економічні виклики вказано в багатьох стратегічних документах. На оновленій ролі сучасних закладів вищої освіти (ЗВО) наголошують документи міжнародного та національного рівнів, в яких актуальності набуває поняття компетентності випускника ЗВО, що визначається багатьма чинниками. Саме компетентності є тими «індикаторами, що дозволяють визначити готовність ... випускника до життя». Вони є каталізатором його подальшого особистого розвитку, громадської активності в житті суспільства [11, с. 7].

Готуючи молодь до нових ролей в суспільстві, необхідно не тільки передавати знання, а й вчити здобувача освіти швидко реагувати на зміни, тобто вивчати нове, формувати навички, якості і компетентності, що дозволяють гнучко адаптуватися до нових потреб ринку праці, оперувати та управляти інформацією, активно діяти, досягати життєвих цілей. Радикальні перетворення вітчизняної системи освіти пов'язані з інтеграцією українського суспільства із європейським освітнім простором, в якому побудова взаємовідносин між учасниками освітніх процесів ґрунтується на пріоритетних принципах особистісно зорієнтованої, гуманістичної, компетентнісної освіти, педагогіки партнерства, суб'єкт-суб'єктної взаємодії у навчальній діяльності. Відтак у центрі уваги за будь-яких педагогічних процесів є особистість здобувача, формування суб'єктності якого передбачає цілеспрямований розвиток його громадянської життєвої позиції, ініціативності, самостійності у прийнятті рішень, здатності навчатись упродовж життя тощо. Цей процес загострив проблеми, з якими вища школа зіткнулася за роки державної незалежності. Серед них і проблема підготовки «вузьких» фахівців, яка сьогодні вирішується різними шляхами, в т. ч. через інтеграцію різних спеціальностей та реалізацію компетентнісного підходу.

У зв'язку з цим на ринку освітніх послуг особливого значення набуває суб'єкт-суб'єктна взаємодія під час професійної підготовки фахівця інноваційного типу. Тому потреба в розробці шляхів і засобів підготовки випускника ЗВО, який не тільки здобув знання, має професійні навички, а й здатний компетентно ними управляти, є актуальною. З огляду на сучасні вимоги до здобувачів вищої освіти вважаємо, що результатом процесу їхньої професійної підготовки варто розглядати набуту ними в процесі навчання систему компетентностей, що обов'язково містить і управлінську.

У здобувачів вищої освіти проблема формування УК актуалізується також у зв'язку з достатньо стрімкою зміною структури ринку праці. Якщо його модель кінця XIX - початку XX ст. мала три яскраво виражені сегменти (20 % - особи з вищою освітою, ЗО % - кваліфіковані працівники і керівники, 50 % - робітники фізичної праці), то модель XXI ст. кардинально змінюється. За прогнозами аналітиків, більшість людей мусить стати господарями власного життя: самостійно діяти, самостійно навчатись упродовж життя, ставити цілі, самим себе мотивувати, розвиватися як підприємці [6, с. 26].

Отож, глобалізаційна нестабільність ринку праці та загальносвітові тенденції щодо нових принципів організації виробництва і сфери послуг змусили роботодавця визнати, що сучасний фахівець з педагогіки чи економіки, юриспруденції чи журналістики тощо, крім суто професійних знань та технологічної кваліфікації, мусить бути професійно мобільним, оволодівати новими функціями та вирішувати нові завдання. Така здатність, безумовно, базується на більш широких теоретично-прикладних компетенціях, умовах і методах їх навчання. Тому, на нашу думку, зазначені зміни в орієнтації ЗВО, що зумовлені еволюцією світу праці, вимагають перегляду науково-педагогічних підходів до професійної підготовки сучасних здобувачів вищої освіти різних рівнів, зокрема зі спеціальності «Менеджмент», в бік суб'єкт-суб'єктної взаємодії з метою формування УК.

Аналіз наукового доробку з порушеної теми в Україні за останнє десятиліття засвідчив, що таких праць дуже багато. Проте науковий інтерес для нас становили дослідження, в яких висвітлюються проблеми формування і розвитку УК та суб'єкт-суб'єктної взаємодії у професійній підготовці. Серед них є праці Н. Баловсяк, І. Зайцевої, О. Зеліковської, Н. Житник, Є. Іванченко, Л. Калініної, Г. Копил, Т. Коваль, М. Коляди, Л. Паращенко, Л. Петренко М. Прадівлянного, Г. Чаплицької тощо. Підвалини розроблення проблеми формування УК закладені в дослідженнях Л. Володарської-Золи, В. Мельник, В. Мусієнко-Репської, О. Романовського, Л. Сергеєвої.

Мета статті - визначення ролі теоретично-прикладних аспектів компетентнісного підходу формування УК здобувачів вищої освіти як суб'єкт-суб'єктної взаємодії у професійній підготовці майбутніх менеджерів.

Інтерес наукового пошуку зосереджено не лише на об'єкті навчального процесу, а й на його суб'єкт-суб'єктних взаємовідносинах, що передбачає врівноваження позицій викладача та здобувача і виражається у спільному обговоренні актуальних навчальних, професійних до галузі знань проблем, застосуванні педагогом демократичного стилю управління [15].

Оскільки в сучасних умовах позачерговою є необхідність підготовки компетентних фахівців, здатних до ефективної управлінської діяльності, цінною є думка І. Аносова щодо використання суб'єкт-суб'єктних відносин у навчальному процесі, коли здобувач освіти буде рівноправним його учасником [2, с. 185]. При цьому педагог здійснює педагогічну діяльність і переважно виконує лише роль координатора, а студент - освітню. Такі відносини можна вважати партнерськими, оскільки вони передбачають взаємний і плідний розвиток якостей, компетентностей особистості майбутнього фахівця, а також навчання і самого педагога у процесі їхнього спілкування та спільної діяльності під час професійної підготовки [15]. Партнерське сприйняття зовсім не означає панібратство, але дозволяє кожному поважати індивідуальну думку та відстоювати її в діалозі. Суб'єкт-суб'єктна взаємодія характеризується поважною співпрацею, відносинами та рефлексивним типом діяльності заради мотивованого навчання і формування професійних компетентностей та управлінської як її складової.

У контексті порушеної теми є сенс розглянути семантику поняття «професійна підготовка», адже в межах її компетенції трансформуються зазначені вище процеси. Загалом професійна підготовка трактується як формування за певних умов знань і вмінь особи для швидшого, ніж за звичайного процесу, набуття навичок, що потрібні майбутньому фахівцеві в його професійній діяльності. Так, С. Гончаренко стверджує, що професійна підготовка - це сукупність знань, навичок і вмінь, оволодіння якими дає змогу людині працювати спеціалістом вищої, середньої кваліфікації або кваліфікованим робітником [4, с. 275], тобто процес підготовки зумовлює певний рівень кваліфікації спеціаліста. менеджер викладач професійний

Під сутністю професійної підготовки В. Семиченко пропонує розуміти «одночасне забезпечення і виконання певного державного замовлення на спеціалістів», тобто діяльність, зорієнтовану на майбутнє, що є певним етапом і засобом життєвого самовизначення особистості (особистісно значуща). Провідною цінністю професійної підготовки науковець вважає діяльність, яка засвоюється. Реальна дійсність вимагає гнучкого співвідношення зазначених пріоритетів [13, с. 179]. У Законі України «Про вищу освіту» професійна підготовка тлумачиться як «здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю» [12].

Відтак професійну підготовку розглядаємо як процес, результатом якого є формування і збагачення настанов, знань, умінь і компетентностей з метою прискореного виконання професійних завдань, прийняття рішень, формування сукупності певних особистісних якостей, досвіду праці та норм поведінки, що забезпечують можливість успішної роботи з обраної професії та подальшого професійного й особистісного розвитку. Якісно вищий рівень ефективності такого процесу становлять суб'єкт-суб'єктні педагогічні взаємовідносини [5].

Вітчизняна практика свідчить, що більше половини дипломованих спеціалістів працюють не за фахом, багато з них очолюють різні структурні підрозділи організацій, установ або розвиваються як підприємці, тобто виконують управлінські функції. Не секрет, що менеджер - це професія, діяльність, галузь знань і так само потребує певних управлінських знань, умінь, навичок, компетентностей.

Аналізуючи вимоги до основних характеристик підприємця та його економічної культури, О. Аксьонова вивчила їх в поєднанні з управлінською культурою, якостями менеджера і розглянула діяльність власника бізнесу й менеджера в одній особі. Такий підхід нині є надзвичайно актуальним, оскільки на ринку праці зростає роль самозайнятості населення. Вона дійшла висновку: «Інноваційні зміни в освіті, що відбуваються в контексті процесів загальної глобалізації, потребують створення нових підходів у загальній методиці викладання економічних дисциплін і професійній підготовці загалом», що сприятиме формуванню фахівців нової генерації [1, с. 169]. Науковець стверджує, що вдосконалення потребує не тільки програмно-методичне забезпечення а й методика навчання. Тому науково- педагогічний працівник як суб'єкт навчально-виховного процесу також використовує у своїй діяльності менеджерські навички.

Для сучасної теорії та практики управління найголовнішим є забезпечення відповідності управляючої підсистеми та підсистеми, що управляється, оскільки лише за такої відповідності можливий динамічний розвиток навчального процесу згідно з метою ЗВО. Це вкотре підкреслює, що в менеджменті освіти на зміну філософії впливу прийшла філософія створення умов для взаємодії, співробітництва, партнерства.

Отож, послуговуючись визначеннями понять українських і зарубіжних учених і практиків управління, ставимо поняття «управління», «керівництво», «менеджмент», «менеджмент освіти», «управлінська компетентність» в один синонімічний ряд:

• Управління - це вид діяльності, який забезпечує оптимальне функціонування та розвиток систем, узгоджує та координує діяльність людей щодо досягнення спільної мети. Управляти можна системами, процесами - керувати - людьми, колективами, тобто управління та керівництво відрізняються об'єктами та суб'єктами. Управляти можна чим- небудь, а керувати - ким-небудь.

• Менеджмент - теорія та практика ефективного управління. Внутрішньошкільний (педагогічний) менеджмент - теорія та практика ефективного управління закладом освіти. Менеджер - керівник, який володіє професійними знаннями та уміннями для реалізації ефективного управління.

• Менеджер освіти - керівник, який володіє професійними знаннями, уміннями для реалізації ефективного управління в освіті [16].

• Управлінська компетентність - сукупність особистісних можливостей посадової особи, її кваліфікаційні знання, досвід, що дають змогу брати участь у виробленні певного кола рішень або самостійно вирішувати якість питання завдяки наявності відповідних знань і навичок [9].

Доцільно розглянути питання змісту діяльності вчителя і менеджера. В. Крижко [10, с. 37] й інші науковці порівнюють основні компоненти змісту діяльності педагогічного працівника і менеджера для визначення загального, що дозволить посилити елементами ефективного управління педагогічну діяльність. Ми вважаємо ці компоненти універсальними й такими, що можуть співвідноситись і до викладача ЗВО, оскільки основні вміння менеджера, вчителя чи викладача передбачають наявність управлінських умінь і компетентності як суб'єкта навчально-виховного процесу.

Важливим є дослідження Л. Сергеєвої з формування управлінських навичок в студентської молоді невиробничої сфери та отримані нею результати. Вона доводить, що «лише теоретичне ознайомлення з навчальними курсами економічних дисциплін, основ підприємницької та управлінської діяльності не забезпечують цілеспрямованого формування в учнів управлінських навичок». Цей висновок науковець підтверджує такими показниками: із 260 респондентів майже 62 % викладачів і 72 % майстрів виробничого навчання недостатньо уявляють собі шляхи та засоби формування в студентської молоді управлінських навичок. Із 400 студентів близько 65 % респондентів не володіють елементарними практичними навичками організації колективної справи, близько 75 % не змогли правильно скласти ділові папери. Крім того, у процесі навчання, отримуючи відповідні знання, молодь не набуває необхідних управлінських умінь і навичок [14]. Йдеться про підготовку молодших спеціалістів. Проте ми вважаємо, що отримані автором висновки є важливими й актуальними для професійної підготовки майбутніх менеджерів.

З метою виявлення інтересу студентів до формування УК серед здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності «Менеджмент» було проведено опитування. Для цього ми використали анкету за аналогією анкети Є. Іванченко (табл. 1) [12].

Таблиця 1 Анкета на виявлення ставлення здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю «Менеджмент» до важливості і необхідності формування УК під час професійної підготовки

Результати анкетування уможливили зробити висновки, що у здобувачів освіти вже на початку професійної підготовки сформований інтерес до УК як складової їх майбутньої фахової діяльності. На запитання щодо значущості цієї компетентності в майбутній діяльності отримано відповіді, які ми поєднали за змістом у п'ять груп. Отже, УК: певною мірою забезпечує захищеність на ринку праці (10 %); розширює діапазон можливостей при влаштуванні на роботу (17 %); сприяє швидкому реагуванню на зміни щодо потреби конкретної професії і кваліфікації в суспільстві (47 %); практично унеможливлює позбавлення пристосуванню до дійсності засобів існування (26 %).

У ВЗО навичками УК хочуть оволодіти 76 % респондентів, 15 % вважають, що зможуть це зробити у процесі діяльності, а 9 % не вважають за потрібне оволодівати навичками цієї компетентності.

У наступному запитанні здобувачам було запропоновано оцінити значущість УК в менеджерській діяльності за такими рівнями: дуже значуща, значуща, інколи значуща, незначуща. Відповіді розподілились так (табл. 2).

Таблиця 2 Результати оцінювання рівнів значущості УК в майбутній менеджерській діяльності здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти