Напрямки досліджень студентів за обраною спеціальністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доповідь

На тему: “Напрямки досліджень студентів за обраною спеціальністю”

Виконала студентка

Колтунова Світлана Сергіївна

План

1. Загальна інформація про наукові дослідження

2. Використання наукових досліджень у навчанні студентів

3. Проблеми з яких можна здійснювати наукові дослідження по спеціальності ортопедагогіка

4. Функції наукової теорії та їх використання у навчанні студентів

Список використаної літератури

1. Загальна інформація про наукові дослідження

Наука - це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення і теоритичну систематизацію об'єктивних знань про дійсність.

Формою існування і розвитку науки є наукове дослідження, а саме наукова (науково-дослідна) діяльність, направлена на отримання і вживання нових знань.

Наукове дослідження - це діяльність, направлена на всебічне вивчення об'єкту, процесу або явища, їх структури і зв'язків, а також отримання і упровадження в практику корисних для людини результатів.

Мета наукового дослідження - всебічне, достовірне вивчення об'єкта, явища, процесу, їх структури та зв'язків на основі розроблених в науці принципів та методів пізнання, а також отримання та впровадження в практику (виробництво) корисних для людини результатів дослідження.

Будь-яке наукове дослідження має свій об'єкт і предмет дослідження.

Об'єктом наукового дослідження являється матеріальна або ідеальна система, яка вивчається за допомогою експериментальних або теоретичних методів.

Предметом наукового дослідження являється структура досліджуваної системи, закономірності взаємодії елементів всередині системи та поза нею, закономірності розвитку системи, її властивості та ін.

Наукові дослідження класифікують: а) по видах зв'язку наукової теми з виробництвом та ступенем важливості теми дослідження для народного господарства; б) по цільовому призначенню, джерелу фінансування та тривалості ведення дослідження.

По видах зв'язку з суспільним виробництвом наукові дослідження діляться на:

- роботи по створенню нових технологічних процесів, машин, конструкцій;

- роботи, зв'язані з підвищенням ефективності виробництва;

- роботи, зв'язані з покращенням умов праці людей;

- роботи, направлені на розвиток особистості людини та ін.

За цільовим призначенням виділяють три види наукових досліджень: фундаментальні, прикладні та просто наукові розробки.

Фундаментальні наукові дослідження - направлені на відкриття та вивчення нових явищ та законів природи, на створення нових принципів досліджень. Їх метою є розширення наукових знань суспільства, встановлення тих фактів та законів, які можуть бути використані в майбутньому в практичній діяльності людини. Такі дослідження ведуться на межі відомого та невідомого, вони мають найбільшу ступінь невизначеності.

Прикладні дослідження - направлені на знаходження способів використання відомих законів природи для створення нових та вдосконалення існуючих засобів та способів людської діяльності. Їх мета - встановлення того, як можуть бути використані наукові знання на практиці, які отримані в результаті фундаментальних досліджень.

Прикладні дослідження, в свою чергу, діляться на пошукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські. В результаті фундаментальних та прикладних досліджень формується нова наукова та науково-технічна інформація. Ціленаправлений процес перетворення такої інформації в форму, яка може бути впроваджена у виробництво, називається розробкою.

2. Використання наукових досліджень у навчанні студентів

Основний напрям у розвитку студентської науки - дедалі ширше впровадження елементів наукових досліджень в навчальний процес. Поєднання наукового пошуку студента з його навчанням взаємно збагачує обидва процеси, бо знання, здобуті у творчих пошуках, особливо цінні.

Виконання студентами науково-дослідних робіт передбачає вивчення основ наукових досліджень, зокрема, поняття науки, методики наукового дослідження та наукової організації праці при його виконанні, самостійної роботи з літературою, обробки експериментальних даних.

Основним завданням навчально-дослідної роботи є набуття студентами навичок самостійної теоретичної та експериментальної роботи, ознайомлення з реальними умовами праці в лабораторії, в науковому колективі.

Основними елементами навчально-дослідної роботи виступають:

- науково-дослідна робота на лабораторних заняттях;

- науково-дослідна робота на семінарських заняттях;

- написання курсових та дипломних робіт;

- робота студентів за індивідуальним планом навчання.

Важливою формою науково-дослідної роботи студентів, що включена до навчального процесу, є впровадження елементів творчості в навчальні лабораторні та практичні заняття. При виконанні таких робіт студент самостійно складає план досліджень, підбирає необхідну апаратуру, здійснює математичну обробку і аналіз результатів експерименту, оформлює науковий звіт.

Розвиток наукових досліджень у вузах безпосередньо впливає на якість навчального процесу: вони змінюють вимоги до рівня знань студентів, структуру процесу навчання, підвищують ступінь підготовленості майбутніх спеціалістів, їхній практичний світогляд.

Отже, дослідницька діяльність передбачає високу здатність студентів до творчого науково-технічного мислення. Ця здатність знаходить відображення в тому, щоб, спираючись на сучасний рівень знань з природничих наук, набувати нові наукові знання та з високою ефективністю впроваджувати їх у практику. Основною передумовою творчого мислення студентів є обсяг наукових знань, ерудиція, володіння сучасними засобами і методами науково-технічного пізнання. Без ґрунтовних знань, їх постійного поповнення та оновлення науково-творче мислення розвиватися не може.

3. Проблеми з яких можна здійснювати наукові дослідження по спеціальності ортопедагогіка

Переважною більшістю серед дітей з ПОРА є діти з церебральним паралічем. Поширеність ДЦП досить висока і становить 2-3 випадки на 1000 живих немовлят. За даними МОЗ в Україні зареєстровано близько 20 тис. хворих на ДЦП. Дитячий церебральний параліч - це фактично поліморфічний комплекс симптомів порушеного розвитку ("група синдромів" за Л. Бадаляном), які виникають через аномалії будови або пошкодження частини головного мозку, що відповідає за рухові функції, координацію рухів. Суттєво, що до основного симптому ДЦП - руховим розладам, проблемам з локомоторними можливостями та постуральним контролем дитини - у більшій частині випадків приєднуються порушення інтелекту (за різних форм ДЦП від 20 % до 100 %), мовлення (80%), зору (20%), слуху (15%), кінестетичного сприймання (15%) та ін. Оскільки порушення психофізичного розвитку цієї категорії дітей характеризуються надскладною клінікою, пошук методів корекційного навчання та виховання дітей саме з ДЦП відображають першочергові завдання ортопедагогіки та ортопсихології.

Проблеми для здійснення науково - дослідницької роботи

1. Дослідження впливу фізичних вправ на дітей з ПОРА;

2. Створення ефективних комплексів вправ для покращення фізичного стану дітей з ДЦП;

3. Забезпечення комплексного соціального реабілітування дітей з порушеннями розвитку;

4. Дослідження впливу інтегральних міждисциплінарних корекційнореабілітаційних технологій (методика Марії Монтессорі, кондуктивна педагогіка Петьо, зоотерапія, ігротерапія, методи лікувальної педагогіки; соціальна педіатрія; ерготерапія тощо) на дітей з ПОРА.

5. Розробка нових методик розвитку рухових навичок;

6. Застосування в методиках роботи інтеграції усіх способів освоєння дитиною світу;

7. Єдність та специфічність корекційно-реабілітаційних заходів фахового впливу на розвиток дитини та мультидисциплінарність командної роботи педагогів і реабілітологів.

8. Психокорекція особистісного розвитку дитини з ПОРА.

9. Впровадження начальних курсів для батьків які виховують дітей з дцп, та дослідження ефективності взаємодії фахівця і близького оточення дитини.

4. Функції наукової теорії та їх використання у навчанні студентів

Теорія - система достовірних знань про діяльність, яка описує, пояснює, передбачає явища конкретної предметної галузі.

Теорії як найвищій формі вираження наукових знань властиві багато важливих функції, основними з яких є пояснювальна, передбачувальна, синтезуюча, методологічна, практична.

Пояснювальна функція. Наукове пояснення полягає в розкритті зв'язків між ще не з'ясованими фактами, явищами, подіями, процесами, закономірностями дійсності (об'єктами наукового пояснення) і вже відомими й поясненими, а також із явищами (процесами, закономірностями), які зумовили їх. Усе це дає змогу усвідомити місце об'єктів пояснення у системі природних, суспільних взаємозв'язків і законів.

Поясненням називають складний, тривалий дослідницький процес, що знаменує найважливіше завдання наукового пізнання й відбувається для всебічного характеризування певної сукупності явищ.

Мети пояснення досягають за допомогою багатьох методів: дедукції, аналогії, опису, порівняння, впорядкування моделі, пояснення через закон або систему законів, генетичного, функціонального, структурного пояснення тощо.

Пояснення завжди постає у формі висновку або системи логічних висновків, утворених сукупністю пояснювальних прийомів.

Пояснювальна функція теорії реалізується завдяки використанню різноманітних форм і прийомів.

Пояснення - з'ясування особливостей ситуації, розкриття мотивів, причин певних процесів, явищ, подій.

Здійснюється пояснення за допомогою суджень, які містяться в структурі теорії.

Пояснення тісно пов'язане з описом - словесним передаванням чого-небудь. Опис є первинним, не зовсім точним словесним відображенням явища, сукупності явищ, процесів і подій. Під час опису об'єкта перераховують його ознаки. Теорія поруч з поясненням може містити і опис, який реалізують на емпіричному і на теоретичному рівні.

Передбачувальна функція. Сутність передбачувальної функції теорії полягає в тому, що наукова теорія дає змогу окреслити на основі наукових знань тенденції подальшого розвитку пояснюваних явищ, передбачити майбутні події, виникнення нових, невідомих явищ, що має велике значення і для діяльності людей, і для наукового пізнання.

Передбачувальна функція теорії є продовженням і розвитком пояснювальної, оскільки кожне пояснення певною мірою містить і передбачення.

Синтезуюча функція. Кожна теорія впорядковує нагромаджений наукою у конкретній сфері знань обсягів емпіричний матеріал, узагальнює його, постає як синтез інформації за єдиним принципом. Функція синтезуючої теорії полягає й у розкритті нею закономірних зв'язків між частинами й елементами теоретичної системи, що дає змогу визначити принципово нові відношення й інтеграційні якості, які властиві теорії як цілісній системі на противагу окремим частинам й елементам теорії або простій їх сукупності. Крім того, систематизація знань у теорії забезпечує принципове їх спрощення, усуває розрізненість. Синтезуюча функція теорії особливо яскраво виявляється, коли йдеться про сукупність або систему теорій.

Методологічна функція. Наукова теорія спроможна не тільки синтезувати, організовувати, інтегрувати в єдину логічно струнку систему знання людей про навколишню дійсність, а й розвивати, удосконалювати їх, поповнювати теоретичний арсенал науки новими відомостями. Ці особливості наукової теорії реалізуються в методологічній функції.

Між науковими теоріями, закономірностями буття і методами, в яких розкриваються ці закономірності, існує органічний взаємозв'язок, взаємопроникнення, взаємотрансформація у процесі пізнання: теорія за певних умов після відповідної зміни перетворюється на метод пізнання, а методи наукового дослідження набувають якостей теорії, теоретичного значення.

Практична функція. Як стверджував американський промисловець Генрі Форд (1863-1947), „немає нічого більш практичного, ніж добра теорія”. Наукова теорія своїми функціями зорієнтована не тільки на свої внутрішні потреби, а й на важливу зовнішню функцію - практичну, оскільки створення наукової теорії не є самоціллю науки. Сама по собі теорія не мала б настільки великого значення, якби вона не була потужним засобом розвитку наукових знань, а також науковою, методологічною основою практичної діяльності людей. науковий студент ортопедагогіка навчання

У науці формуються дослідження, які обслуговують не лише існуючу практику, а й такі, результати яких можуть бути застосовані в практиці майбутнього. Ці дослідницькі програми зумовлені пізнавальними інтересами, через які виявляється потреба суспільства в прогнозуванні способів і форм практичного освоєння світу.

Існують студентські наукові гуртки які об'єднують ентузіастів, що опановують методи ведення наукової роботи, навчаються працювати з науковими джерелами, готувати наукові реферати чи доповіді, виступати перед аудиторією.

Участь студентської молоді у гуртках починається з першого курсу і триває протягом усього навчання. Членом наукового гуртка може бути будь-який студент, котрий успішно опановує навчальну програму, хоче поглибити свої знання зі спеціальності й набути навичок дослідницької роботи. Прийом здійснюється в добровільному порядку на підставі усної заяви студента.

Завданнями студентського наукового гуртка є:

* формування наукового світогляду та творчого підходу до виконання теоретичних і прикладних проблем фізики, розвиток наукового мислення;

* сприяння молодим дослідникам в опануванні методології і методів наукового пошуку;

* допомога в проведенні самостійних досліджень;

* забезпечення участі студентів у наукових конференціях, семінарах, конкурсах на кращу наукову працю, олімпіадах;

* обмін досвідом серед членів студентських наукових гуртків;

* сприяння поглибленому вивченню обраної навчальної дисципліни;

* формування кадрового резерву висококваліфікованих фахівців.

Зміст роботи в гуртках та форми підведення її підсумків на кожній кафедрі мають свої особливості, проте для більшості характерне написання рефератів та доповідей, їх активне обговорення. Часто доповіді студенти пишуть уперше в житті, тому на засіданні гуртка їх аналізують, керівник вказує на недоліки, навчає, як їх виправити. Кращі доповіді рекомендують для подання на студентські конференції та конкурси студентських наукових робіт. Широке впровадження елементів наукових досліджень у навчальний процес збагачує знання та вміння студента, ознайомлює його з реальними умовами праці в лабораторії, в науковому колективі, навчає самостійності суджень, умінню концентруватися, вдумливо і цілеспрямовано працювати над поставленим завданням. Ці знання знадобляться йому упродовж усього життя, в яких би галузях освіти, науки чи виробництва він не працював.

Список використаної літератури

1. Марцин В.С., Міценко Н.Г., Даниленко О.А. Основи наукових дослідженнь: навч. посіб. Львів: Ромус-Поліграф, 2002. 128с.

2. Функції наукової теорії: веб сайт. URL:

3. Шопа Я.І., Конопельник О.І., Фтомин Н.Є. Студентська наукова робота: навч. посіб. Львів. 2013. 136с.

Размещено на Allbest.ru