Педагогічні технології навчання фізичної культури у льотному вищому навчальному закладі

Діалогові технології:сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах суб'єкт-суб'єктного рівня. Діалогові форми вважаються найбільш поширеними серед інших сучасних технологій.

Особливість сучасної освіти полягає в тому, що на практиці різні технології можуть активно і дуже результативно поєднуватися. Розглянемо можливості використання педагогічних технологій навчання фізичної культури у льотному вищому навчальному закладі.

Мультимедійні технології пов'язані зі створенням мультимедійних продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднуються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіатехнології перетворили комп'ютер на повноцінного помічника, дали змогу молодим людям будь-якого віку, не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних учених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Актуальним є запровадження мультимедійних методів у технології викладання фізичної культури у льотних вищих навчальних закладах. Звичайно, жоден комп'ютер не замінить живого виконання будь-якої фізичної вправи, однак розробка спеціальних презентацій, фільмів спортивної тематики та створення комп'ютерних моделей дали б змогу студентам візуально сприйняти правильність виконання тієї чи іншої вправи й сформувати правильний підхід щодо дотримання здорового способу життя; візуально сприйняти правильність виконання того чи іншого виду професійної діяльності й сформувати алгоритм правильного виходу із ситуаціїї. Тому перед кожним заняттям студенти повинні проглянути відеоматеріал, який відповідає змісту заняття. Саме тому слід розробити спеціальні технологічні лабораторії, оснащені сучасним комп'ютерним обладнанням, які повинні створювати спеціальні програми для модернізації процесу фізичного виховання та корекції виконання певних рухових вправ [11].

Інтегровані технології - відносно новий різновид інноваційних технологій, який припускає, що викладач за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї й навички, які мають бути засвоєні студентами, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає їм спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому курсант може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи той матеріал, який є добре засвоєним та закріпленим практикою. Інтерактивні технології є специфічними й досить складними, потребують особливих знань, навичок, здібностей. Упровадження цих технологій у фізичному вихованні неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їхнім ініціатором. Викладач фізичного виховання, який виступає в ролі педагога-новатора, має вдосконалювати методику засвоєння різних вправ, розробляти нові елементи рухової активності та обговорювати їх зі студентами, які також повинні брати участь у цьому процесі [10; 12].

Ігрові технології навчання вперше були запропоновані Й. Гейзенгером. Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення курсантів у навчальну гру (ігрове моделювання явищ, «проживання» ситуації). Цей метод інноваційних технологій може бути відображений в організації навчальних занять із фізичної культури. Окрім використання традиційних спортивних ігор, викладач має розробляти низку незвичайних рухових ігор з урахуванням індивідуальних особливостей кожного студента, при цьому ці ігри не повинні носити суто дитячий характер. Подібні ігри потрібно конструювати наоснові включення до їх складу тих вправ, які є базовими для розвитку фізичних якостей молодих людей. Так, наприклад, можна побудувати гру, яка складається з основних легкоатлетичних вправ. Викладач знайомить підлеглих із правилами гри, показує її основні рухові вправи або елементи. Під час участі в цій грі студенти вчаться виконувати спочатку найпростіші вправи. Той, хто зміг опанувати цей рівень складності, переходить до наступного. Отже, досягається необхідний розвиток рухових умінь та навичок. За одне навчальне заняття можна провести гру, яка складається, як мінімум, із семи основних вправ [10; 12].

Групові (колективні) технології широко застосовуються в навчальному процесі. Особливе місце ця система матиме в тому випадку, якщо її застосувати до системи фізичного виховання. Групова технологія навчання передбачає таку організацію фізичного виховання, за якої навчання певних вправ здійснюється в процесі спілкування між студентами (взаємонавчання) у групах. Група найчастіше складається з трьох та більше курсантів, за характером педагогічної діяльності може бути однорідною й різнорідною, мобільною або постійною. Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес фізичного виховання й формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння різних вправ. Так, на певному занятті з фізичного виховання викладач ділить студентів на групи залежно від рівня їхньої фізичної підготовки. Кожен член групи отримує завдання вивчити певну фізичну вправу та навчити її виконувати тих студентів, у яких це викликає певні труднощі [3; 4].

Особливим видом інноваційних технологій, які можуть застосовуватися у фізичному вихованні, є технології індивідуалізації процесу навчання. Це такий різновид організації навчально-виховного процесу, при якому вибір педагогічних засобів і темпу навчання враховує індивідуальні особливості молодих людей, рівень розвитку їхніх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу молоді в наявній системі організації навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель організації навчального процесу, при якій: 1) викладач взаємодіє лише з одним студентом; 2) один студент взаємодіє лише із засобами навчання. У першому випадку викладач розробляє комплекс вправ для студента й складає для нього індивідуальний комплекс вправ. Викладач безпосередньо займається фізичною підготовкою студента. У другому випадку студент самостійно виконує комплекс вправ, розроблений викладачем та веде свій індивідуальний контроль за станом свого здоров'я [12].

Отже, аналіз питання підготовки авіафахівця актуалізував необхідність впровадження педагогічних технологій в процесі створення педагогічних умов, до яких слід віднести позитивну мотивацію майбутньої професійної діяльності і власної професійної надійності, навчальні ситуації квазіпрофесійної авіаційної діяльності на усіх етапах фізичної підготовки, професійну взаємодію як основу забезпечення якості професійної діяльності. Пропонуємо такі шляхи здійснення цього впровадження у ЛВНЗ.

Формуванню стійкого інтересу до занять фізичною культурою та спортом, розумінню їх суті та значення для майбутньої професійної діяльності майбутніх авіаційних фахівців, розвитку мотивації майбутньої професійної діяльності сприяли: розробка оновленої тематики традиційного лекційного курсу та розробка і впровадження у навчальний процес авторського спецкурсу «Формування професійно значущих якостей особистості майбутнього авіаційного фахівця засобами фізичної підготовки у льотному вищому навчальному закладі»; організація роботи факультативу з фізичної та психофізіологічної підготовки рятувальників, льотного і диспетчерського складу з метою залучення курсантів до науково- дослідницької роботи; розробка тем та написання реферативних робіт з кожного модулю, передбаченого навчальною програмою, які вирізняються актуальністю, практичною та індивідуальною спрямованістю; проведення олімпіад та включення до програм олімпіад з фізичного виховання практичного спортивного блоку у вигляді індивідуальних змагань учасників, спрямованого на розвиток ПЗЯ майбутніх авіаційних фахівців; створення належних умов для проведення занять з фізичного виховання на базі установ, які мають необхідну матеріальну базу: спортивні школи, спортивні комплекси, тренажерні зали, туристичні бази.

Формування професійно орієнтованого середовища підготовки майбутніх авіаційних фахівців здійснюється шляхом створення навчальних ситуацій квазіпрофесійної авіаційної діяльності, які охоплюють три етапи фізичної підготовки: перший - етап адаптації до навчання в авіаційному вузі; другий - етап загальної фізичної підготовки; третій - етап спеціальної фізичної підготовки. Створення навчальних ситуацій квазіпрофесійної авіаційної діяльності на заняттях з фізичної підготовки передбачає: внесення змін до робочої програми з предмета «Фізичне виховання» з урахуванням специфіки кожної спеціальності щодо визначення мети, завдань, методів навчання, його змісту у сенсі виокремлення професійно значущих якостей, які формуються на заняттях; ведення особистого щоденника з окресленою програмою дій з використання особистісно-орієнтованого підходу до самостійної та коригуючої фізичної підготовки, а також спрямування їх на формування професійно значущих якостей майбутніх авіаційних фахівців.

Результатом квазіпрофесійної форми діяльності є формування активної діяльнісної позиції курсантів в аудиторній роботі, самостійній та коригуючій фізичній підготовці, перетворення їх з об'єкта навчання на суб'єкт пізнавальної, майбутньої професійної діяльності; зміщення акцентів у навчальній роботі з необхідності виконання визначеного програмою нормативу на необхідність формування професійно значущих якостей майбутніх авіаційних фахівців як основного чинника їх професійної надійності та довголіття.

Розглядаючи взаємодію в авіаційній діяльності як визначену у часі та просторі спільну за метою систему дій декількох суб'єктів, результатом яких є взаємні вплив, зміна, узгодженість, а також передбачуваність їх діяльності, відносин та установ, нами визначено, що діяльність у процесі взаємодії охоплює два етапи: перший формування і розвиток фахівця під час колективної праці фахівців однієї спеціальності на аудиторних заняттях; другий формування та розвиток фахівця у процесі взаємодії майбутніх авіаційних фахівців різних спеціальностей, яка реалізується під час позааудиторної та секційної роботи.

Основу формування і розвитку професійно значущих якостей у процесі взаємодії становить ігровий метод, спрямований на моделювання активних міжособистісних та міжгрупових взаємин, які будуються за принципом співпраці. До основних видів позааудиторної роботи у цьому напрямі слід віднести запропонований нами такий інноваційний засіб фізичного виховання, як кросфіт, а також спартакіади між командами - представниками різних спеціальностей майбутніх авіаційних фахівців.

Позитивний результат секційної роботи безпосередньо залежить від свідомого індивідуального вибору курсантами відповідних видів спорту, який є результатом самостійної роботи та самоконтролю курсантів за процесом формування професійно значущих якостей, а також набутих теоретичних знань під час занять із запропонованого лекційного та спецкурсу з фізичного виховання.

З метою активізації участі курсантів у роботі спортивних секцій необхідно застосовувати систему стимулів, до яких слід віднести рейтинги, медійні засоби, заохочення тощо.