Компетентнісний підхід у світлі парадигми неперервної педагогічної освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського

Кафедра педагогіки та психології

Компетентнісний підхід у світлі парадигми неперервної педагогічної освіти

Сагач О.М., к.і.н., доцент

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Для сучасного суспільства характерні постійний розвиток та впровадження інновацій, у тому числі і щодо системи освіти, яка постійно оновлюється. Такі динамічні перетворення вимагають від вчителя, як носія інформації, яким він є, постійного набуття нових знань, навичок. Вимоги суспільства до професіоналізму педагога визначаються реалізацією нових підходів щодо підвищення компетентності спеціаліста, набуття нових компетенцій, тобто його неперервного професійного та особистісного розвитку, адже саме компетентністний підхід, здатний внести ті позитивні перетворення у систему неперервної освіти яких вимагає сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблематики компетентнісного підходу здійснено у працях В. Байденка, А. Бермуса, Е. Зеєра, І. Зимньої, А. Маркової, О. Овчарука, О. Пометун, В. Ракова, А. Хуторського. Теоретичні засади компетентнісного підходу у системі вищої освіти висвітлено у науковому доробку І. Бабіна, П. Бачинського, Н. Дворнікова, Я. Кодлюк, Н. Фоменко. Проблематику впровадження компетентнісного підходу щодо професійної підготовки спеціалістів та шляхи модернізації освіти на його основі вивчали А. Алексюк, В. Введенский, А. Бондар, Б. Гершунський, Н. Дем'яненко, В. Євдокимов, А. Капська, Н. Кузьміна, М. Лазарєв, С. Лейко, О. Мармоза, О. Марущак, В. Олійник, В. Сєриков, В. Сидоренко, Т. Сорочан, В. Шадриков. Поняття «компетенція» та «компетентність» стали предметом теоретичного аналізу у наукових дослідженнях М. Армстронга, Ч. Вудруф, М. Головань, О. Грішнова, В. Калініна, Н. Перевознюк, Г. Руденко.

До прикладу С. Лейко, у статті «Поняття компетенція та компетентність: теоретичний аналіз», здійснює теоретичний аналіз поглядів різних дослідників щодо трактування понять «компетенція», «компетентність» та розкриває їх зміст, встановлює співвідношення. М. Марущак окреслює поняття «компетентність» у педагогічній діяльності та доводить можливість здійснення визначеного поняття за допомогою таких категорій як інформованість, обізнаність, готовність та здатність особистості щодо успішного здійснення діяльності, володіння нею відповідною компетенцією тощо.

М. Головань аналізує підходи щодо визначення понять «компетенція» та «компетентність» як основоположних щодо компетентнісного підходу, встановлює взаємний зв'язок між ними та, водночас, розмежовує їх [10].

Метою статті є аналіз категорій «компетентнісний підхід», «компетентність», «компетенція» у науковій літературі як змістовної складової парадигми неперервної освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження

Визначальною умовою неперервного професійного зростання педагога, є динамічність цього процесу, що проявляється через використання передового світового досвіду, досвіду педагогів- новаторів і професійного досвіду колег, у постійному пошуку, прагненні корегувати власну професійну діяльність, у розробці власних технологій та методик викладання, навчальних програм або їх адаптації, бажанні вносити інноваційні компоненти у педагогічний процес. Отже, оволодіваючи новими професійними знаннями, вчитель наближається до професіоналізму.

Професіоналізм педагога характеризується такими поняттями як професійна компетентність, професійна майстерність, професійна успішність, готовність виконання професійних функцій та постійне зростання. Досягнувши рівня професіонала вчитель має продовжувати засвоювати нові знання, новий досвід, задля підвищення ефективності власної педагогічної діяльності, але, разом з тим, не допускати ламки усталеної системи професійної діяльності властивої саме йому. На думку І. Зязюна професіоналізм це складний, динамічний процес поступового формування педагогічних вмінь, складовими якого є компетентність, озброєність системою вмінь, особистих якостей педагога, що є інструментом який безпосередньо впливає на учня [8].

Професіоналізм є поняттям значно ширшим ніж компетентність, але, у першу чергу, педагог має бути високо-компетентним фахівцем своєї справи, а саме: володіти актуальною інформацією щодо предметної сфери, бути обізнаним щодо сучасних педагогічних технологій та досконало ними володіти; бути авторитетним, здатним до узагальнення власного досвіду та передачі його колегам. Професійну компетентність можна вважати основою професіоналізму, адже вона поєднує такі складові як організаторські, прогностичні, гностичні, комунікативні уміння, а її сутність полягає у єдності педагогічних знань, досвіду, властивостей та якостей, що дозволяють здійснювати професійно-педагогічну діяльність, неперервний професійний розвиток педагога.

Термін «компетентнісний підхід» було запроваджено у науковий обіг у 60-х рр. ХХ ст. у США. Впродовж 70-80-х рр. компетентнісний підхід було запроваджено у США, Великій Британії та Німеччині щодо освітніх професійних програм. У подальшому компетентнісний підхід було визначено програмою «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади» у межах Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США й Канади у 1997 р. У сучасній українській та зарубіжній науковій літературі поняття «компетнтнісний підхід» трактується як: направленість освітнього процесу на формування та розвиток компетенцій, що є базовими; орієнтація освітнього процесу на його результат як у діяльнісно орієнтованому так і у особистісно орієнтованому вимірах; направленість спеціаліста на здійснення його професійної діяльності та розв'язання задач основуючись на отриманих знаннях та досвіді; орієнтація на майбутнє, що проявляється у особистісному та професійному зростанні [1].

У сучасній педагогічній науці розглядаються різні аспекти компетентністного підходу щодо системи неперервної освіти. Існує кілька підходів до трактування понять «компетенція» та «компетентність». Деякі автори ототожнюють ці поняття, інші зауважують, що складовими компетентності є компетенції. Третій підхід полягає у визначенні компетентності як поєднання представлених у вигляді понять та принципів теоретичних та практичних знань, а компетенції - як здатність актуалізовувати та реалізовувати набуті професійні знання та вміння. Загалом, поняття «компетенція» та «компетентність» змістовно взаємообумовлюються та корелюються між собою, адже є взаємопов'язаними [1].

На думку Л. Чумак, професійне зростання педагога має бути спрямованим на підвищення тих педагогічних компетенцій які є, як дослідниця визначає, основними. Як процес та як явище професійну педагогічну компетенцію можна поділити на етапи. Перший з них, є етапом безпосереднього досягнення професійної компетентності та пов'язаний з отриманням вищої педагогічної освіти. Другий, є етапом її підтримання на високому рівні, що передбачає спостереження за новаціям у професійній сфері, постійний професійний розвиток. Складовими, які характеризують педагогічну компетентність є педагогічна майстерність, мистецтво спілкування з іншими, володіння сучасними педагогічними технологіями та використання інновацій у своїй роботі.

Щодо педагогічної компетенції, то більшість вітчизняних дослідників у її структурі виділяють наступні види:

- спеціальна, щодо дисципліни яка викладається;

- методична, щодо тих засобів за допомогою яких формуються відповідні професії знання, вміння та навички;

- психолого-педагогічна, щодо навчання;

- аутопсихологічна, щодо рефлексії професійної діяльності педагога;

- загальнокультурна, валеологічна;

- комунікативна, діагностична, соціальна, особистісна, інформаційна.

Слід зауважити, що тлумачення терміну «компетентність» у дослідженнях різних вчених, як зарубіжних так і вітчизняних, дещо різниться, а загальноприйнятої його дефініції на сьогодні не існує. У доповіді ЮНЕСКО компетентність розглядається як сполучення навичок, що є притаманними кожній особі та поєднують соціальну поведінку, здатність до роботи у групі, ініціативність, здатність до ризику. «Великий тлумачний словник української мови» визначає компетентність як досвід набутий фахівцем у якійсь галузі або питанні, його освіченість, інформованість та авторитетність; як права та обов'язки які усталені статутом або іншими нормативними документами установи щодо певної посадової особи [2].

Б. Гершунський професійну компетентність вважає результатом професійної діяльності, визначаючи її рівнем власне професійної освіти фахівця, його досвідом та індивідуальними здібностями, творчим підходом до професійної діяльності, вмотивованим прагненням щодо неперервного професійного зростання. Дослідник вказує на важливість особистісної потреби у самореалізації відповідно до здібностей та інтересів, зауважуючи на тому, що «така самореалізація можлива в обмеженій сфері професійної діяльності, у якій людина може бути професійно компетентною». Розвиток особистості вважає головним завданням реалізації ідей неперервної освіти, адже вона спрямована на всебічний, гармонійний розвиток індивіда [3].

А. Маркова під компетентністю розуміє сукупність професійно-особистісних компонентів, пов'язаних з процесом усвідомленого визначення цілей та завдань професійної педагогічної діяльності та вмінням досягати значних результатів, з оволодінням новітніми засобами навчання та їх використанням. Дослідниця зауважує на тому, що саме через поняття компетентнісного підходу оцінюється професійна підготовка педагога, адже компетентним вважається вчитель з високим рівнем самореалізації, який здійснює педагогічну діяльність та педагогічне спілкування на високому фаховому рівні. Водночас його компетентність визначається співвідношенням знань, вмінь, професійної позиції і психічних якостей, що надають можливість самостійної діяльності, володіння навичками, вміннями щодо професійної діяльності.

Отже, за А. Марковою, професійна компетентність вчителя складається з таких блоків його професійної діяльності як: особа педагога, педагогічна діяльність та спілкування, навченість учнів та виховний вплив на них. Вказані блоки розкривають процесуальні та результативні показники ефективності діяльності педагога. До результативних дослідниця відносить мету та завдання, прийоми педагогічної діяльності та спілкування, ступінь професійної реалізації, працездатність та здатність до професійного розвитку, креативність. До результативних - показники розвитку навченості та вихованості учнів. Кожен з названих блоків містить знання з педагогіки, уміння, професійні психологічні якості, які торкаються як пізнавальної так і мотиваційної сфер, та позиції. Оцінюючи вчителя бере до уваги як зовнішні так і внутрішні умови педагогічної праці, наголошуючи, що всередині кожного із зазначених блоків його професійної компетентності, окремо розглядати професійні знання, професійні позиції, педагогічні вміння, психологічні якості.

За визначенням І. Зимньої професійна компетентність є однією зі специфічних вимог педагогічної професії. Дослідниця виділяє такі її аспекти як: мотиваційний, щодо її вияву; когнітивний, щодо знання її змісту; поведінковий, щодо її виявлення у різних ситуаціях; ціннісно-смисловий, щодо ставлення до її змістовної складової та об'єкту до якого застосовується; емоційно-вольовий, щодо регулювання її процесом та результатом [7].

І. Зязюн трактує компетентність як здатність, яка потребує наявності певних знань, умінь, навичок та досвіду для розв'язання «задач певного визначеного класу». Дослідник зауважує, що розв'язання кожної задачі веде до активізації знань, особливістю яких є їх комплексність. Наголошує на тому, що професійно-педагогічна компетентність виявляється у процесі професійної діяльності та відбиває готовність і здібність вчителя виконувати свої професійні функції у відповідності до усталених суспільних норм і стандартів [8]. педагогічний компетентність інноваційний неперевний освіта

Н. Ничкало зауважує на тому, що більшість вітчизняних учених визначає компетентність як специфічну здатність, завдяки якій фахівець має можливість вирішувати завдання та проблеми які є типовими. Сама дослідниця трактує професійну компетентність як здатність до аналізу професійної діяльності, як знання та вміння, що необхідні для ефективної професійної діяльності, як вміння щодо використання інформації, загалом як суму таких ознак: гнучкість мислення, його критичність, володіння оперативними знаннями та їх мобільність, вміння приймати оптимальні рішення.

І. Добровольська-Піпіч вважає за доцільне професійну компетентність вчителя розглядати як єдність компетенцій - ключових та спеціальних. Опираючись на дослідження Е. Ігнатьева, дослідниця трактує ключові компетенції як такі міжгалузеві та міжкультурні знання, здібності, уміння, якості, що необхідні вчителеві для адаптації та подальшої продуктивної праці. Серед них виділяє професійно-педагогічну, інформаційну, соціально-мотиваційну, комунікативну, креативну [5].

Спеціальними - визначає ті, що поєднують володіння предметом навчання та методику викладання, забезпечуючи тим самим високий рівень володіння професією, здатність конструювати власний розвиток. Серед них дослідниця виділяє наступні: змістовні, цільові, проектні, моніторингові, рефлексивні. Окрім вказаних, досліджуючи професійну компетентність з акмеологічної позиції, виділяє також суспільну та особистісну компетентності. Суспільна - полягає у здатності до педагогічної взаємодії, прийнятних форм спілкування. Особистісна - визначається здатністю до самовираження, саморозвитку, вміння протистояти професійній деформації. На думку дослідниці наявність вище вказаних компетенцій є ознакою зрілості педагога як професіонала своєї справи, що володіє високим рівнем педагогічної майстерності [9].

Т. Ціпан, розглядаючи проблематику професійної компетенції сучасного вчителя, зауважує на тому, що в умовах сьогодення педагог має бути професійно компетентним, здатним до вирішення завдань, що виникають у процесі роботи. Професійно компетентні вчителі, серед іншого, здатні успішно вирішувати навчально-виховні завдання, творчо підходити до власної педагогічної діяльності, збагачувати професію особистим внеском, прагнути до неперервного професійного розвитку та розуміння його перспективи. Такі фахівці досягають високих результатів щодо розвитку особистості своїх учнів, підготовки випускників, яким притаманні бажані для суспільства психологічні якості. Отже, професійна компетентність педагога, на думку дослідниці, є результатом його професійної творчості, показником, що відбиває можливості вчителя, які дозволяють результативно розв'язувати професійні завдання. Педагогічну компетенцію, вона вважає показником готовності фахівця, до теоретичного та практичного здійснення його професійної діяльності. Отже, професійною компетенцією є поєднання особистісного і діяльнісного.

Загалом, складовими педагогічної компетентності є компетентність у професійній діяльності, у спілкуванні, особистісно-професійному розвитку, здатності бачити власні професійні хиби та сильні сторони. Не оволодівши комплексом вказаних складових вчитель не зможе не тільки ефективно організовувати навчальний процес, а й розвиватись у власній діяльності. У педагогіці та психології сформувалось таке поняття як метакомпетентність або рефлексивна компетентность, яка сприяє розвитку будь-якого виду компетентності, та тісно пов'язана з результативністю як особистісного так і професійного розвитку.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Компетентнісний підхід полягає у перетворенні змісту освіти, зміні способів навчання та запровадженні інноваційних технологій. Актуальність компетентнісного підхіду пов'язана з прагненням визначити ті зміни, які відбуваються у системі освіти, адже освітній результат, не в останню чергу, відповідає таким її цілям як мобільність у професійній педагогічній діяльності, розширення професійних обріїв, здатність до навчання, професійне вдосконалення та зростання впродовж життя. Сьогодні компетентнісний підхід стає основою щодо ідей неперервної педагогічної освіти, що і має стати об'єктом подальшого наукового пошуку.

Список джерел

1. Антіпова Н.П. Сутність поняття «компетентнісний підхід» в науково-педагогічній літературі / Н.П. Антіпова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія. - 2014. - Вип. 199(1). - С. 28-32.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

3. Гершунский Б.С. Педагогические аспекты непрерывного образования / Б.С. Гершунский // Вестник высшей школы. - Москва, 1987. - №8. - С. 15-22.

4. Делор Ж. Образование: сокрытое сокровище / Ж. Делор. - ЮНЕСКО, 1996. - 37 с.

5. Добровольська-Піпіч І.Є. Особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя / І.А. Добровольська-Піпіч // Педагогічний альманах. - Херсон, 2014. - Вип. 24, с. 121-126.

6. Зеер Э.Ф. Личностно-развивающее профессиональное образование / Э.Ф. Зеер. - Екатеринбург: Изд-во ГОУВПО, 2006. - 170 с.

7. Зимняя И.А. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования / И.А. Зимняя // Высшее образование сегодня. - Москава, 2003. - №5. - С. 34-42.

8. Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос, І.Ф. Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін. - К.: Вища школа, 2004. - 286 с.

9. Игнатьева Е. О менеджменте знаний и неявном знании в образовании / Е. Игнатьева // Высшее образование в России. - Москва, 2006. - №12. - С. 36-41.

10. Лейко С.В. Поняття «компетенція» та «компетентність»: теоретичний аналіз / С.В. Лейко // Педагогічний процес: теорія і практика. - Київ, 2013. - Вип. 4. - С. 128-135.

References

1. Antipova, N.P. (2014). Sutnist poniattia «kompetentnisnyi pidkhid» v naukovo-pedahohichnii literaturi. [The essence of the concept of «competence approach» in the scientific and pedagogical literature]. Kyiv.

2. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy (z dodatkamy i dopovnenniamy). [Great explanatory dictionary of modern Ukrainian language (with annexes and additions)]. (2005). Kyiv- Irpin, Ukrainy

3. Gershchnskiy, B.S. (1987). Pedagogicheskiye aspekty nepreryvnogo obrazovaniya. [Pedagogical aspects of continuing education]. Moscow.

4. Delor Z.H. (1996). Obrazovaniye: sokrytoye sokrovishche. [Education: hidden treasure]. Moscow.

5. Dobrovolska-Pipich, I.Ye. (2014). Osoblyvosti formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnoho vchytelia. [Features of forming the professional competence of the future teacher]. Kherson.

6. Zeyer, E.F. (2006). Lichnostno-razvivayushcheye professional'noye obrazovaniye. [Personal-developing vocational education]. Yekaterinburg, Russia

7. Zimnyaya, I.A. (2003). Klyuchevyye kompetentsii - novaya paradigma rezul'tata obrazovaniya. [Key competencies - a new paradigm of the result of education]. Moscow, Russia

8. Ziaziun, I.A., Kramushchenko, L.V., Kryvonos, I.F. (2004). Pedahohichna maisternist: pidruchnyk. [Pedagogical skills: textbook]. Kyiv.

9. Ignat'yeva E. (2006). O enedzhmente znaniy i neyavnom znanii v obrazovanii. [O menedzhmente znanyi y neiavnom znanyy v obrazovanyy]. Moscow.

10. Leiko, S.V. (2013). Poniattia «kompetentsiia» ta «kompetentnist»: teoretychnyi analiz. [The notion of «competency» and «competence»: theoretical analysis]. Kyiv, Ukrainy

Размещено на allbest.ru