Білінгвізм майбутнього перекладача - вимога сучасної европейської вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білінгвізм майбутнього перекладача - вимога сучасної европейської вищої освіти

Вікторія Володимирівна Дьоміна

доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри романо-германських мов і перекладу, Національний університет біоресурсів та природокористування України

Процеси глобалізації, сучасні освітні тенденції, зміна цінностей, стрімкий розвиток науки, збільшення кількості ділових та особистісних контактів із носіями інших культур зумовлюють потребу у вихованні білінгвальної культури спілкування у майбутніх перекладачів та інших представників освіти. У запропонованій статті розкрито поняття білінгвізм, білінгвальна особистість, білінгвальна культура спілкування та її особливості, наведено змістові характеристики та взаємозв'язок. Обґрунтовано особливості білінгвальної особистості перекладача, що сприяє засвоєнню норм та цінностей іншої культури як важливих орієнтирів міжкультурного спілкування і є основою успішної адаптації до світових освітніх та іноформаційних процесів.

Ключові слова: білінгвальна культура спілкування, білінгвальне спілкування, білінгвізм, культура, майбутні перекладачі, європейська вища освіта.

БИЛИНГВИЗМ БУДУЩЕГО ПЕРЕВОДЧИКА - ТРЕБОВАНИЕ СОВРЕМЕННОГО ЕВРОПЕЙСКОГО ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ

Виктория Демина, доктор педагогических наук, доцент кафедры романогерманских языков и перевода, Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины

Процессы глобализации, современные образовательные тенденции, изменение ценностей, стремительное развитие науки, увеличение деловых и личностных контактов с носителями других культур обуславливают необходимость воспитания билингвальной культуры общения у будущих переводчиков и других представителей образования. В предлагаемой статье раскрыто понятие билингвизм, билингвальной личности, билингвальной культуры общения и его особенности, установлено содержательные характеристики и взаимосвязь. Обоснованы особенности билингвальной личности переводчика, которые способствуют усвоению норм и ценностей другой культуры как важных ориентиров межкультурного общения и являются основой успешной адаптации к мировым образовательным и информационым процессам.

Ключевые слова: билингвизм, билингвальное общение, билингвальная культура общения, культура, будущие переводчики, европейское высшее образование.

BILINGUALISM OF FUTURE FOREIGN LANGUAGE TEACHER AS REQUIREMENT OF MODERN EUROPEAN HIGHER EDUCATION

Victoriia Domina, Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Romano-Germanic Languages and Translation, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

Cultural globalization of different countries, extended social circle of future teachers, exchange programs, emigration, scientific and professional contacts with representatives of other cultures call for the need to study foreign languages. Current changes pose new pedagogical challenges for scholars in terms of instilling communication culture while preparing future teachers of foreign languages. The article studies the concept of bilingualism, bilingual communication culture and its specifics, scope and relations with other concepts. The author argues that bilingualism is an essential component of general communication culture of future teachers, crucial for them to exchange information and share experience by means of their mother and foreign tongues.

Specifics of professional training for future foreign language teachers implies the need for bilingual communication, the effectiveness of which depends on the mastery of languages as well as ability to organize language interaction and communication skills. One possible way to develop bilingual communication culture in the process of preparing future foreign language teachers to their professional activity is engaging the model of developing linguistic and communication skills of bilinguality.

It is this bilingual training system that allows students to perceive general aspects of communication culture and its fundamental principles, determins the specifics of bilingual communication and features of professionally oriented expression in the process of comprehending bilingual communication culture as a whole. Integration of languages and cultures contributes to identification, classification, organization and evaluation of objects of the world around us, facilitates adaptation to new cultural environment, helps organize and coordinate activities, encourage other participants of language groups to act correctly.

Key words: bilingualism, bilingual communication, bilingual communication culture, future teachers of foreign language, European Higher Education

Вступ

білінгвізм перекладач европейський освіта

Сучасні тенденції до поєднання різних цінностей різних культур та міжнародне співробітництво розширюють сферу міжнаціональних стосунків та міжетнічних взаємодій, що спонукає до пошуку нових ідей у міжкультурній взаємодії. Знання етики білінгвізму сприяє засвоєнню цінностей і норм як найважливіших орієнтирів суспільної діяльності, забезпечує повноцінну самореалізацію майбутнього перекладача у сучасному полікультурному просторі та є запорукою його успішної адаптації до світових інтеграційних процесів.

У світлі сучасних тенденцій розвитку європейської освіти обов'язковою вимогою кадрової інфраструктури стає оволодіння діловою іноземною мовою, що створює потребу у двомовних фахівцях, здатних здійснювати успішну професійну та особистісну взаємодію у полікультурній сфері. Ці фактори суттєво впливають на проведення мовленнєвої політики і ставлять перед перекладачем нові проблеми та завдання, які пов'язані із всебічним вивченням проблем білінгвізму, становлення білінгвізму особистості майбутнього перекладача та виховання його білінгвальної культури.

Поняття «білінгвізм» було вербалізоване ще у другій половині ХХ століття у період глобального соціального оновлення, прагнення до відкритого суспільства та інтеграції у європейський освітньо-культурний простір. Праці таких науковців, як: В. Авроріна, У. Вайнраха, Є. Вєнєвцевої, М. Михайлова, Н. Протченка, С. Трєскова, Л. Щерби рефлексують нові виховні можливості білінгвізму, методів і засобів формування окремих компонентів білінгвальної культури особистості.

Психолого-педагогічним та методологічним аспектам розвитку комунікативної культури присвячено дослідження М. Боченкова, Р. Будагова, О. Казарцевої, С. Лютової, С. Рашкіна, Є. Гусєва та інших. Розробкою інтеграції компонентів культури у процес виховання, навчання іноземним мовам, а також полікультурної освіти М. Бахтін, Є. Верещагін, Г. Дмитрієв, В. Сафонова, які зосередили увагу на діалозі культур як спільному вивченні рідної та іншомовної культур під час формування навичок міжкультурного спілкування та інтегративних, комунікативних вмінь.

На емпіричному рівні актуалізацію проблеми білінгвізму майбутніх перекладачів ми здійснили засобами діагностичного дослідження, спрямованого на визначення рівня білінгвальної культури майбутніх перекладачів. Нами було здійснено опитування 64 студентів 2 курсу спеціальності філологія (англійська) Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ). У ході опитування виявлено, що майже всі студенти спрямовані до міжетнічного спілкування, 78 % розуміють необхідність у вивченні національний традицій та історії країни співомовців, 56% вважають, що геополітичні зміни стирають умовності у етикеті спілкування, але переважна більшість розуміє необхідність формування білінгвальної культури спілкування.

Метою статті є наукове обґрунтування проблеми формування білінгвізму майбутнього перекладача.

Для визначення рівня білінгвальної культури спілкування у майбутніх перекладачів було використано діагностичні методики: методика виявлення самооцінки особистості Дембо-Рубінштейна, діагностика когнітивного компонента білінгвальної культури, діагностика комунікативного компонента білінгвальної культури, авторська методика «Білінгвальна культура перекладача».

Методи узагальнення, порівняння і систематизації були використані для обґрунтування проблеми формування білінгвізму майбутнього перекладача.

Виклад основного матеріалу

Культура білінгвізму - достатньо складний процес, оскільки він включає об'єкти дослідження різних наук і тим самим, викликає особливий інтерес у науковому світі. Поняття «культура» (лат. culture), на думку лінгвістів, походить від древнього colere - обробка, поліпшення. Спочатку поняття «культура» вживалося у зв'язку з обробкою землі (agriculture). Починаючи з XVII століття, відзначається тенденція позначення цим терміном всього, що створено людиною. Причому, у рамках богословського трактування культура сходить до культу, віри, традицій, вищого сенсу буття, а у буденному житті характеризує властивості людини у сфері соціальної поведінки: тактовність, повага до інших людей, делікатність, уміння знайти міру вчинку.

У соціальних науках термін знайшов своє місце лише в ХХ столітті в певних трактуваннях різними представниками різних наукових шкіл, що підкреслює об'єктивну складність даного феномену. Культура, в розумінні учених, - це і специфічний спосіб діяльності, який визначає Э. Маркарян (цит. за: Панасюк, 2014) і сукупність знакових систем за Ю. Лотманом (цит. за: Киченко, 2012), як форму буття і спілкування людей різних епох і культур (Біблер, 1997). Але, незважаючи на відмінності в поглядах на природу і функції культури, проведений аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що в якому б контексті не розглядалася культура, вона завжди вказує на процеси поліпшення, перетворення, «обробку».

Культура завжди співвідноситься з людиною, є продуктом її праці і в той же час - чинником розвитку особистості, реалізовуючи тим самим свою найважливішу людинотворчу функцію. Культура, мова і мислення є трьома нерозривно пов'язаними видами соціальної діяльності, які відрізняються один від одного за своєю суттю і специфічним ознакам. Питанням їхньої взаємодії присвячена безліч наукових праць в області психології, психолінгвістики, філософії, педагогіки, лінгводидактики.

На сучасному етапі розвитку суспільства економічні і культурні контакти між різними країнами стають усе більш важливішими. У цих умовах інтенсивніше розвиваються мовні контакти, що призводять до виникнення проміжних мовних систем, що характеризуються особливими рисами. Проте досить часто різниця в мовах і мовних підсистемах, які використовують учасники мовного спілкування, відображає соціальну неоднорідність учасників спілкування. І, навпаки, етнічно відмінні групи тих, що зазвичай використовують різні мови і мовні підсистеми. В них розрізнення можуть торкатися також комунікативної культури. Зазвичай розбіжності в комунікативний тактиці бувають пов'язані з культурними відмінностями між людьми, із різницею в оцінці деяких мовних явищ або мовних дій в тому чи іншому соціальному середовищі.

Може виникнути питання про правомірність розгляду в одному ряду соціолінгвістичних проблем білінгвізму.

У зв'язку з цим проблема двомовності набуває особливого значення. В умовах глобального поширення англійської мови у сучасному світі вивчення особливостей функціонування англійської мови як мови міжнаціонального спілкування присвячено багато робіт вчених різних наукових галузей.

Як відомо, до недавнього часу оволодіння другою мовою після рідної привертало увагу лінгвістів, в основному, як результат поширення нової мови в колективі, тоді як індивідуальній мові, на думку А. Мартіне, призначено «завжди залишатися на другому плані» (Цит. за: Слєпцова, 2011). Слід привести містке вираження Е. Кассірера: «Проникання в дух нової мови завжди дає враження наближення до нового світу - світу зі своєю власною інтелектуальною структурою. Це подібно відкриттю чужої країни, а своя власна мова з'являється в новому світі. Співвідносні терміни двох мов рідко прикладені до одних і тих же предметів і дій. Вони покривають різні поля, які створюють багатоколірну картину і різні перспективи нашого досвіду» (Цит. за : Слєпцова, 2011). Таким чином, ми впритул підходимо до того моменту, коли слід дати ширше визначення «білінгвізму» і визначити наскільки це явище актуальне в лінгвістиці, а також встановити точки зіткнення з іншими науками і методи застосування двомовності на практиці.

Отже, білінгвізм (двомовність) - це вільне володіння двома мовами одночасно. Вважається класичним визначення

У. Вайнрайха, де він стверджує, що «білінгвізм є позмінне використання мов в залежності від умов спілкування» (Вайнрайх, 1979, с. 7). З позиції психолінгвістики, білінгвізм виступає як здатність вживати для спілкування дві мовні системи.

У лінгвістиці білінгвізм явище, яке представляє особливий інтерес для філософії, етнолінгвістики, соціології, етнопсихології, фізіології (функції центральної нервової системи), психології, а також для багатьох інших галузей науки. Якщо за основу лінгвістичної науки брати мову як об'єкт дослідження та як засіб спілкування, то видається необхідним надати визначення об'єкту дослідження, тобто мови. Мова - найважливіший засіб людського спілкування, який нерозривно пов'язане з мисленням; є соціальним засобом зберігання і передачі інформації, одним із засобів управління поведінкою; реалізується в мовленні (Новый словарь методических терминов и понятий).

За визначенням А. Мартіне: «Оволодіти мовою - означає навчитися по-новому аналізувати те, що складає предмет мовної комунікації» (Цит. по: Слєпцова, 2011, с. 46). Щоб опанувати усе багатство мови, потрібно не лише зрозуміти, але відчувати значення та сенс (нерідко прихований) десятків і навіть сотень тисяч слів, висловів, приказок, сенс яких відкривається тільки освіченій людині, знайомій з культурою народу та його історією, літературою, етнографією, фольклором.

Відомо, що розвитком мови рухають два початки - одне стихійне; воно належить до внутрішніх законів мовного ладу; друге - культурно регламентуюче, ґрунтоване на оцінці відбору мовних засобів, яке бере початок від освітніх верств суспільства і спрямоване на створення загальнолітературної мови. Останнім часом при обговоренні проблем розвитку загальнолітературної мови і національної культури, виникають проблеми мовної комунікації, білінгвізму, діалогу культур, їхньої взаємодії і взаємовпливу.

Ефективна і змістовна мовна комунікація грає велику роль у здійснені політичної, економічної, культурної, лінгвістичної, психологічної, методичної і будь-якої іншої діяльності. Одною із проблем в процесі вивчення іноземної мови є узгодження в межах індивідуальної свідомості двох смислових контекстів - рідного та іншомовного, тобто формування білінгвальної свідомості. Воно індивідуальне за своєю природою, але співвідноситься з національною культурою народу - носія мови, що вивчається, і його сформованість залежить від ряду умов: міри володіння мовами, широти кругозору, міри вченості, соціальної приналежності тощо (Дьоміна, 2018, с. 127).

У кожній мові представлений код мислення людства, єдиний для усіх, і можна допустити, що задум висловлювань формується саме в цьому універсальному коді. Проте подальше оформлення думки здійснюється в індивідуально-предметному коді людини. Він формується на базі рідної мови, яка чинить найбільший опір проникненню іноземної мови. Впевнене оволодіння іноземною мовою є результатом перетворення індивідуального коду білінгвальної культури, що дозволить мовнику оформляти думки за законами будь-якого з двох мов. Мова пов'язана з національною психологією і самобутністю народу, являється засобом передачі національних традицій, стереотипів, звичок. Отже, засвоєння будь- якої другої мови супроводжується засвоєнням нової мовної картини світу. На думку Е. Яковлевої, мовна картина світу - це світобачення крізь призму мови, впорядкована, соціально значуща система мовних знаків, яка містить інформацію про навколишній світ, відображення об'єктивної дійсності засобами конкретної мови (Цит. по: Слєпцова, 2011, с. 47).

Обговорення результатів дослідження. Отже, поняття білінгвізм, білінгвальна особистість виокремлюються як основні складові поняття білінгвальної культури і дозволяють визначити її як систему вольових властивостей, комунікативних умінь і морально спрямованих якостей білінгвальної особистості. Вони необхідні для забезпечення, реалізації та формування бікультурної взаємодії. А також для процесу обміну інформацією між білінгвальними особистостями в рамках побутової і професійної діяльності засобами рідної і іноземної мов. Виходячи з цих позицій, феномен білінгвальної культури розуміємо як інтеграційне особистісне утворення, що є компонентом загальної культури особистості студента і характеризується сформованістю таких складових як: соцікультурна толерантність, міжкультурна комунікативна компетенція; усвідомлення себе як суб'єкта двох культур; розвиненість комунікативних умінь. Ці складові реалізуються в культуротворчій діяльності особистості та професійно орієнтованих ситуаціях спілкування.

Вирішуючи проблему формування білінгвальної особистості майбутніх перекладачів у контексті Європейського виміру, слід, насамперед, виховувати у студентів - майбутніх вчителів іноземної мови, повагу та інтерес до культури іншого народу, заохочувати їхнє пізнання країни мови, яку вони вивчають, враховуючи при цьому можливості взаємного збагачення культур. Окрім цього, важливо розвивати у студентів уміння давати об'єктивну оцінку явищам культури іншого народу, адже лише в цьому випадку можна буде говорити про діалог культур у широкому сенсі цього слова. Майбутні перекладачі мають усвідомлювати, що знати іноземну мову і правильно користуватися нею можна, лише досліджуючи світ людей, які говорять цією мовою. Звідси, лінгвістичний аспект визначення структурних компонентів і змісту білінгвальної культури майбутнього вчителя іноземної мови, який полягає у визначенні складових, що сприятимуть розвитку студентів ЗВО як білінгвальної та бікультурної особистості. Серед цих складових розглядаємо такі: проектування і організація освітнього процесу на основі діалогу культур, професійних і особистісних цінностей, визначених гуманістичною і творчою парадигмами; використання рефлексії у процесі професійного і особистісного становлення особистості студента; стимулювання активності, самостійності та внутрішньої свободи людини; широке використання в навчальному процесі творчого підходу.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, засвоєння національної мовної картини світу іншого народу сприяє формуванню білінгвальної особистості, яка осягнула устої, звичаї, культуру народу - носія мови. Білінгвальна особистість характеризується високим рівнем володіння двома мовами (рідною та іноземною), сформованістю міжкультурної комунікативної компетентності, білінгвальною мовною свідомістю та предметним кодом, яка має національну мовну картину світу двох народів. Критеріями сформованості білінгвальної особистості є: сформованість міжкультурної комунікативної компетентності, толерантності по відношенню до носіїв мови та їхньої культури, а також самооцінка як суб'єкта рідної культури країни мови, що вивчається.

На основі аналізу сучасної зарубіжної та вітчизняної літератури з питань білінгвізму, білінгвального спілкування та культури спілкування стає очевидним, що проблема білінгвальної культури спілкування майже не висвітлена ні у педагогіці, ні у лінгвістиці і тому потребує більш детального вивчення.

Перспективи подальшої розвідки. На сучасному етапі майбутнім фахівцям із перекладу бракує теоретичного обґрунтування змісту та структури, методів, засобів і форм виховання білінгвальної культури спілкування, критеріїв, показників та рівнів її вихованості, що дозволяє констатувати недостатню розробленість даної лінгвістичної проблеми. Є потреба у комплексному підході до пошуку ресурсів та механізмів формування білінгвальної культури спілкування майбутніх викладачів.

Література

Библер В. С. (1997) На гранях логики культуры: Книга избранных очерков. Москва, РФ.

Боченкова М. (2016) Билингвизм и билингвальная среда как социокультурный и психолого- перекладачический феномен. Научно-методический электронный журнал «Концепт». 2, 591-595.

Вайнрайх У. (1979) Языковые контакты: состояние и пробл. иследования. Киев, УССР. Высшая школа. 219-245.

Дьоміна В. В. (2018) Білінгвальна культура майбутнього вчителя іноземної мови. (Монографія).

Харків. ТОВ «ДІСА ПЛЮС», 523 с.

Киченко О. С. (2012) Юрій Лотман: реконструктивні стратегії в семіотиці. (Монографія). Черкаси, Україна: ЧНУ імені Богдана Хмельницького.

Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам). URL : http://methodological_terms.academic.rU/1163

Панасюк Л.В. (2014) Диглосія: до аналізу категорії білінгвізму. Витоки педагогічної майстерності, № 1, 54-61. URL : http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/2099

Слепцова Е. (2011) Педагогические аспекты формирования билингвальной культуры личности будущего учителя (Дис. кандидата пед. наук). Рязань, РФ: «Рязанский государственный университет имени С. А. Есенина

References

Bibler, V. S. (1997) On the Frontiers of the Logic of Culture: A Book of Selected Essays. Moscow.

Bochenkova, M. (2016) Bilingualism and bilingual environment as a socio-cultural and psychological- pedagogical phenomenon. "Concept" scientific and methodical electronic magazine. 2, 591-595.

Weinreich, U. (1979) Language contacts: state and probl. of research. Kyiv, USSR. High school. 219-245. Kichenko, O. S. (2012) Yurii Lotman: Reconstructive Strategies in Semiotics. (Monograph). Cherkasy :

Bohdan Khmelnytsky National Technical University.

A new dictionary of methodological terms and concepts (theory and practice of language teaching).

Retrieved from : http://methodological_terms.academic.ru/1163

Panasiuk, L. V. (2014) Definition of bilingualism: diglossia. Origins of Pedagogical Skills, № 1, 54-61.

Retrieved from : http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/2099

Sleptsova, E. (2011) Pedagogical aspects of forming bilingual culture of future teachers. (Thesis for a Candidate Degree in Pedagogy). Ryazan, Russian Federation: Ryazan State University named after S. A. Yesenin

Размещено на Allbest.ru