Формування психологічної готовності майбутнього вчителя хореографії-балетмейстера до виконання професійних функцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування психологічної готовності майбутнього вчителя хореографії-балетмейстера до виконання професійних функцій

Інна Миценко

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету) Науковий керівник: професор, народний артист України Похиленко В. Ф.

Резюме

Нашим головним педагогічним принципом повинна стати теза: ми формуємо людину, здібну зрозуміти і художньо осмислити сучасний світ, а це пов'язано із знаннями і розвитком кругозору, з розумінням себе, як особистості, як частини суспільства. Допомогти в цій нелегкій справі можуть тільки концептуально значущі теоретичні, зокрема й термінологічно-понятійні ініціативи сучасних розгалужень наукового знання, що стимулюють пошуки міждисциплінарних зв'язків, створюють інноваційний метатеоретичний контекст обґрунтування методологічних принципів і закономірностей у педагогіці.

Багатьма якостями повинен володіти хореограф, що присвятив себе педагогічній і виховній діяльності. Хореографія як вид мистецтва має свою специфіку. Окрім високої професійної кваліфікації хореограф повинен бути озброєний знаннями педагогіки, етики, естетики, теорії і історії музики, образотворчого мистецтва, анатомії, фізіології і психології, літератури, історії балетного театру і професійних ансамблів танцю, а також знаннями акторської майстерності. Педагог-хореограф повинен бути вольовим, зібраним, таким, що уміє управляти своїми емоціями і в той же час - високо вимогливим організатором творчого процесу [1].

Інтерес до хореографії в країні у різних кругів населення сьогодні не тільки не загаснув, але і значно виріс. Балетоманів, мистецтвознавців, театрознавців і просто любителів хореографічного мистецтва завжди привертали краса і гармонійність цього мистецтва, передача відчуттів і емоцій через пластику тіла, міміку, артистичність, внутрішній стан і сам рух танцю.

Багаторічна педагогічна робота викладачів на кафедрі хореографічних дисциплін ЦДПУ ім. В. Винниченка дає можливість аналізувати і узагальнювати набутий досвід. Програма навчання на кафедрі робить систему педагогічних прийомів стрункою і цілісною. Одним з найважливіших напрямів цієї системи є привиття студентові свідомого відношення до уроку, уміння трудитися і контролювати себе під час уроку, помічати свої помилки і вчасно їх виправляти.

Працюючи за одними методиками, різні педагоги приходять до різних результатів. Навчання хореографічним дисциплінам - специфічна область в педагогіці. Порівняно із загальноосвітніми предметами, де фізичні дані не мають значення, в хореографії вся робота націлена на результат, який залежить, перш за все, від фізичних даних студента. Навчання хореографічним дисциплінам має багатовікові традиції індивідуального підходу, але в інститутах і академіях культури, а також коледжах культури, студенти організовані в класи або групи. Тому створення сприятливої творчої і робочої обстановки на уроці, в якій студент може якнайповніше розкрити і використати свої можливості, - головне завдання педагога.

Проблема успішності тісно пов'язана з тим, як складаються взаємини педагога і студента. Несприятливі відносини, конфлікти, тактовність педагогів впливають на результати практичних показів контрольних уроків, заліків і іспитів. Дуже важлива поведінка педагога під час цих показів, оскільки він може створити спокійну або напружену атмосферу в класі. На таких показах часто спостерігається, що педагог разом із студентами йде як на «ешафот», оскільки комісією оцінюється не тільки виконавська майстерність, грамотність і методична обізнаність студентів в творчій роботі, але і професіоналізм педагога. Підвищене хвилювання педагога, нервозність або надмірна строгість впливають на емоційний стан студентів, помітно позначаються на результати і формують недовіру до педагога і його діяльності.

У сучасній педагогіці розглядаються різні класифікації стилів взаємодії педагога і учнів, до найбільш поширених можна віднести підхід М. В. Гомезо і М. А. Домашенко.

Демократичний стиль - члени колективу беруть участь в обговоренні завдань що стоять перед колективом, рішення ухвалюються спільно.

Авторитарний стиль - у відносинах з учнями переважає строгість, жорсткі методи керівництво, що вчиться виступають лише в ролі виконавців, не беручи участь в ухваленні рішень.

Ліберальний стиль - педагог обмежується переконанням, при цьому відсутня належна вимогливість [3].

В результаті використання найбільш оптимального демократичного стилю підвищується творча активність і ініціатива студентів, їх відповідальність за ухвалені рішення. Педагоги, демократичного стилю, прагнуть привернути самих студентів до рішення завдань навчання. Стиль спілкування педагога серйозно впливає на психологічний клімат в колективі. Саме у тих групах, з якими працюють педагоги демократичного стилю, частіше відмічається стан спокійного задоволення і радості від занять хореографічною творчістю.

Педагог повинен орієнтувати студентів не тільки на відвідини уроків, точне виконання завдань, але і на повну самовіддачу, уміння мислити, аналізувати матеріал, що вивчається, володіти теоретичною і технічною базою професійних дисциплін, тобто розумінню того, що кожен урок - важлива необхідність ефективної спеціалізації. Основна вимога викладача хореографічних дисциплін - напружене навчання, М. І. Тарасов писав, що треба не натаскувати учня, а навчати![5]

Різноманіття форм хореографії викликало до життя різноманіття танцювальних колективів в Україні, в основі кожного з яких лежить один з видів танцю: класичний, народний, бальний або сучасний танець. У зв'язку з цим студенти кафедри хореографічних дисциплін, як майбутні керівники найрізноманітніших танцювальних колективів, навчаються всім видам танцю. Навчання будується на класичному танці як основі, що виробляє передумови для оволодіння всіма формами хореографії.

Уроки класичного танцю - це незвичайно трудомістка і складна робота, яка наповнена нескінченно і скрупульозно повторюваним відпрацюванням раніше пройдених і нових прикладів виконавської техніки. Фізичну свободу руху треба відпрацьовувати не тільки за допомогою розвитку сили, витривалості, але і виховувати віру в себе, в свої творчі можливості. Тому педагог-хореограф повинен спиратися на знання педагогіки і психології, бути здатним аналізувати душевний стан своїх підопічних. Від загальної культури і знань педагога залежать світогляд, моральні і естетичні принципи його учнів.

Здібності у студентів різні. У одних фізичні дані хороші, у інших трохи гірше, м'язи і зв'язки у одних еластичніші, у інших не настільки, сприйняття нового матеріалу і м'язова пам'ять теж не однакові. Тому велике значення в навчанні має індивідуальний підхід.

Що таке техніка танцю? Це коли у танцівника кожен рух виконується методично усвідомлено, це виучка, коли весь організм фізично вихований, але для того, щоб виконання було натхненним, артистичним і емоційним, потрібна музика, тому дуже важлива робота концертмейстера, і не стільки на сцені, скільки на навчальних заняттях. Концертмейстер і педагог на уроках хореографії «єдине ціле». Концертмейстер, як і студенти, відповідно до зауважень педагога, допомагає студентам музичним супроводом, граючи емоційно і натхненно, підтримуючи їх темпом і ритмом. Концертмейстерові необхідно знати, що при синхронізації танцювальних елементів і музики прийняті традиційні, природні для природи рухів взаємини з сильною часткою музичного метра. Концертмейстерові також необхідні знання методичних основ предмету [2].

Зміст, характер і форма зауважень мають виняткове значення для успішної роботи викладача. Вони можуть відноситися до всієї групи і до окремих учнів. І у тому, і в іншому випадку слід робити зауваження профілактичного характеру. Викладання хореографічних дисциплін вимагають того, щоб зауваження відрізнялися цілеспрямованістю, образністю, чіткістю. Викладач повинен бути строгий, вимогливий, але культура його словесного звернення повинна бути завжди висока. Майстерність педагога виробляється за умови постійного вдосконалення і наполегливої праці. педагог зауваження професійний

Викладання хореографічних дисциплін - складний і цілеспрямований процес, тому викладач зобов'язаний вивчити закономірності і процеси психічної діяльності людини, опанувати педагогікою як наукою. Це дозволить глибше і точніше розбиратися в питаннях виховання особистості учня [4].

Треба сказати, що формування характеру визначеного типу особистості вчителя хореографії- балетмейстера вимагає емоційного контакту вчителя і учня. Емоційність впливає і на мислення, і на фізичні можливості розвитку техніки. Ми ж часто бачимо перед собою тільки тіло учня і вважаємо, що це і є «матеріал», з яким ми повинні працювати, формуючи танцівника. Ця глибока помилка в кінцевому результаті приводить до втрати духовності в виконавській майстерності танцівника.

Нашим головним педагогічним принципом повинна стати теза: ми формуємо людину, здібну зрозуміти і художньо осмислити сучасний світ, а це пов'язано із знаннями і розвитком кругозору, з розумінням себе, як особистості, як частини суспільства. Допомогти в цій нелегкій справі можуть тільки концептуально значущі теоретичні, зокрема й термінологічно-понятійні ініціативи сучасних розгалужень наукового знання, що стимулюють пошуки міждисциплінарних зв'язків, створюють інноваційний метатеоретичний контекст обґрунтування методологічних принципів і закономірностей у педагогіці.

Бібліографія

Аксенова Г. И. Формирование субъектной позиции учителя в процессе профессиональной подготовки: Дис.д-ра пед.наук. М., 1998. - 411 с.

Бодунова И. И. Темпорально-историческая природа и сущность танца. - 2012.

Борытко Н. М. Диагностичекая деятельность педагога: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. В.А.Сластенина, И.А.Колесниковой. М.: Издательский центр «Академия», 2005. - 288 с. (Профессионализм педагога)

Станиславский К. С. Работа актера над собой. Дневник ученика, ч. 1 - 2. М., 1951.

Тарасов Н. И. Классический танец. Школа мужского исполнительства. - Искусство, 1980. - 479 с.

Размещено на Allbest.ru