Формування інформаційної культури студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інформаційної культури студентів

Постановка проблеми. Процеси формування інформаційного суспільства, що активно відбуваються протягом останніх десятиріч, зумовили значні зміни у суспільстві та освіті. Визначальними рисами сучасного суспільства стають різке збільшення обсягів інформації, її форм та джерел, бурхливе розповсюдження та постійна модернізація інформаційних та комунікаційних технологій, комп'ютерної техніки. Володіння потрібною інформацією, здатність її здобувати з різних джерел, опрацьовувати, систематизувати і творчо використовувати стає необхідною умовою повноцінної життєдіяльності, особистої і професійної успішності сучасної людини. Все це визначає розвиток інформаційної компетентності як одну з провідних вимог до особистості фахівця будь-якої галузі.

Сучасний випускник вищого навчального закладу повинен вміти за допомогою різних засобів самостійно шукати, аналізувати та опрацьовувати потрібний матеріал, переробляти його та використовувати продукт своєї діяльності в різних сферах діяльності. Інтерактивність, активний розвиток інформатизації, що спостерігається в сфері освіти, зумовлюють необхідність застосування інформаційних технологій у різних галузях людської діяльності, насамперед у тих, які пов'язані з освітою та професійною підготовкою студента вищої школи, тому сформованість інформаційної компетентності студента є необхідною умовою його якісної підготовки та професійного зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зауважити, що проблема формування інформаційної культури стала предметом наукового пошуку як вітчизняних так і зарубіжних учених. Методологічні засади розуміння сутності інформаційної культури висвітлено у працях Л. Вінарика, М. Вохрищевої, Н. Гендіної, Н. Морзе, Б. Семеновкера, Є. Семенюка та ін.

Особливості формування інформаційної культури у студентів вищих навчальних закладів досліджували М. Жалдак, М. Близнюк, Г. Вишпинська, А. Столяревська, Ю.Вороніна, О. Соколова.

У наукових працях С. Анісімова, М. Астафьєва, І. Казакова інформаційна культура розглядається як фактор професійного становлення особистості.

Метою статті є визначити і розкрити педагогічні умови формування інформаційної культури студентів в процесі професійної підготовки.

Виклад основного матеріалу

Ми розуміємо педагогічну умову як обставину процесу навчання, яка є результатом цілеспрямованого відбору, конструювання і використання елементів змісту, методів (прийомів), а також організаційних форм навчання для досягнення певних дидактичних цілей.

Проведений теоретичний аналіз змісту інформаційної культури дозволяє нам виокремити такі педагогічні умови ефективного формування досліджуваного утворення:

- змістовна та методична оптимізація викладання фахових і професійно-орієнтованих навчальних курсів;

- введення до навчальних планів професійної підготовки інтегрованого спеціального курсу «Основи інформаційної культури» спрямованого на формування інформаційно-змістовної компетенції, інформаційної спрямованості, активності, усталеності та самовизначення;

- інформатизація навчально-виховного та соціокультурного середовища у ВНЗ;

- активне запровадження ІКТ у практику професійної підготовки та самоосвітньої діяльності майбутніх фахівців;

- педагогічне цілепокладання процесу професійного становлення майбутніх фахівців у контексті формування у них інформаційної культури;

- спрямування навчальної, науково-дослідної діяльності та виробничої практики на формування зразків поведінки й діяльності майбутніх учителів професійному й інформаційному середовищах;

- організація інформаційної комунікації у соціокультурному середовищі на засадах цінностей інформаційної культури майбутніх фахівців;

Коротко зупинимось на розкритті змісту визначених педагогічних умов. Ми враховуємо думку Н. Гендіної, Н. Колкової, І. Скіпора, Т. Стародубової [3, с. 36], що змістом удосконалення процесу викладання фахових і професійно-орієнтованих навчальних курсів у контексті формування інформаційно-фахової компетенції та інформаційної культури майбутніх фахівців має бути наявність навчально-програмного (інформаційні пакети, тематичні плани, навчальні програми, навчально- методичні комплекси) та навчально-практичного (збірники вправ, практичних завдань, хрестоматії, збірки документів, практикумів, тренінгів, завдань для самостійної роботи тощо) забезпечення викладання дисциплін. Крім того, необхідною умовою формування інформаційної культури студентів є наявність засобів діагностики рівнів інформаційної культури та професійної компетентності майбутніх студентів (тести, анкети, педагогічні задачі тощо).

Домінуючою характеристикою навчальних матеріалів має бути практичний аспект, спрямований на формування не стільки знань, скільки компетенцій роботи з інформацією, відповідно до кожної навчальної дисципліни, курсу та модулю. Навчальний матеріал має бути представлений інформацією з різних джерел, на різних носіях, передбачати його самостійне творче опрацювання студентом під методичним керівництвом викладача та механізм контролю і самоконтролю.

У процесі роботи з таким навчальним матеріалом студент має розвинути свою психологічну готовність сприймати, аналізувати, систематизувати, узагальнювати, інтерпретувати та передавати значний масив інформації, творчо використовувати її у професійній діяльності. Тому важливою умовою ефективності процесу формування інформаційної культури є використання творчих завдань, написання навчальних проектів, рефератів, доповідей, науково-дослідницька діяльність.

У цьому контексті М. Жалдак зазначає, наявні підходи до визначення цілей навчання інформатики не дозволяють повною мірою підготувати молодь до життя в інформаційному суспільстві. На це завдання має бути орієнтованим курс комп'ютерного моделювання, яке є практичним аспектом інформатики. Саме моделювання формує системне мислення й уміння вирішувати конкретні завдання, сприяє формуванню світогляду, наукової картини світу [4].

Ми вважаємо, що курс інформатики у педагогічних ВНЗ має бути фахово й професійно зорієнтованим, окрім власне комп'ютерної грамотності розвивати загальнонаукові знання й вміння (машинного письма, рахування, структурування історичного й педагогічного матеріла, конспектування, реферування, письмового викладання, уміння працювати з таблицями, графіками, організаційні, контрольні, оціночні, комунікативні уміння та якості).

Навчальний спеціальний курс «Основи інформаційної культури» покликаний сформувати в студентів насамперед інформаційно-змістовну компетенцію, тобто - систему знань про сутність й зміст і функції інформаційної культури майбутніх учителів історії, особливості сучасного інформаційного суспільства, властивості історичної інформації, особливості джерел інформації та способи роботи з нею. Протягом вивчення спецкурсу студенти мають сформувати практичні вміння й навички в галузі інформаційного самозабезпечення (робота з бібліотечним каталогом, архівними матеріалами, друкованими текстами, електронними виданнями та професійно важливою інформацією, одержаної з мережі Інтернет). Навчальний спецкурс також покликаний актуалізувати саморозвиток інформаційної культури, ознайомити їх з методиками самодіагностики сформованості цього утворення. У процесі вивчення курсу студенти мають бути ознайомлені з цінностями інформаційної культури, на їхній основі сформувати засади ціннісних орієнтацій, мотиви професійно-інформаційної активності й спрямованості.

Реалізація вищеназваних умов тісно пов'язана з інформатизацією навчально-виховного та соціокультурного середовища у ВНЗ. Мова насамперед іде про створення професійно зорієнтованого інформаційного середовища, яке включає сукупність інформаційних ресурсів (фонди документів, інформаційних видань, традиційні та електронні бібліотечні фонди та каталоги, Інтерент-видання), комп'ютерну техніку, засоби доступу до національних й світових інформаційних джерел за допомогою ІКТ.

Інформатизація має охоплювати дозвіллєву та громадську діяльність майбутніх учителів історії, передбачати систему стимулів інформаційної діяльності. педагогічний інформаційний студент професійний

Ми вважаємо, що реалізація зазначеної умови пов'язана також з інформаційно-дидактичним забезпеченням вивчення базових курсів, що передбачає розробку та впровадження у навчально-виховний процес електронних навчальних курсів з усіх навчальних предметів та сукупності навчало-методичних матеріалів з навчальних дисциплін, а також забезпечення студентів вільним використанням ІКТ.

Слід враховувати думку М. Жалдака, що при використанні ІКТ в навчальному процесі мова не повинна йти лише про вивчення певного навчального матеріалу, а перш за все про всебічний і гармонійний розвиток особистості учнів, їх творчих здібностей [4, с. 5].

Така позиція зумовлює необхідність роботи студентів з інформацією, що самостійно здобувається ними у вигляді творчої освітньої продукції, сприяє розвиткові у них особистісних якостей і здібностей. Вирішенню цього завдання сприяє активне запровадження проектних технологій у вивченні історії.

Ми вважаємо, що у процесі запровадження ІКТ у практику професійної підготовки та самоосвітньої діяльності майбутніх фахівців слід враховувати основні принципи ефективної професійної підготовки, сформульовані у дослідженні експертів Товариства з інформаційних технологій і освіти викладачів:

1. Інформаційно-комунікативні технології слід органічно включати в кожен з аспектів навчального процесу з підготовки майбутніх фахівців. Студентам необхідно оволодівати інформаційними і комунікаційними технологіями, самостійно використовуючи їх потенціал і знаходячи різні способи їх застосування у своїй ... діяльності. Якщо ж навчання ІКТ буде зведене до одного спецкурсу або обмежено одним аспектом навчального процесу (наприклад, тільки методичним), то такий підхід не дозволить досягти мети. У ході своєї професійної підготовки студентам слід одержати уявлення про усю багатоманітність освітніх технологій - як у межах вступних і загальних курсів, так і у процесі свого подальшого професійного розвитку [5, с. 41].

2. ІКТ необхідно вивчати у педагогічному контексті. Експерти вважають: «Не можна навчати студентів-педагогів тільки єдиній базовій ІКТ-грамотності - прийомам роботи з операційною системою, текстовим редактором, електронними таблицями, базами даних і засобам телекомунікацій. ... Професійний рівень ІКТ-грамотності для педагогів передбачає уміння використовувати ці технології при вирішення конкретних завдань у процесі навчання; цей рівень може бути досягнутий лише з опорою на розуміння студентами педагогічного контексту, у межах якого виникає те чи інше завдання. Студенти мають постійно відчувати доцільність й необхідність застосування інформаційних і комунікаційних технологій у практиці свого навчання, а також бути упевненими у тому, що їхні викладачі уміють пояснити можливості ІКТ й ефективно застосовувати їх на практиці» [5, с. 41].

3. Студенти мають засвоювати цілісні системи навчання на основі ІКТ. Ці технології можуть слугувати як для вдосконалення існуючих, так і для запровадження нових форм організації професійного навчання. У межах навчальної програми студентів слід знайомити з усіма варіантами використання ІКТ, проте вже сьогодні стало очевидним, що симбіоз цих технологій з новими, творчими моделями викладання є особливо ефективним» [5, с. 41-42].

Аналіз наукової літератури та власні дослідження засвідчують, що активне використання ІКТ у практиці професійної підготовки майбутніх учителів історії може прискорити процес оволодіння фаховими й професійно-педагогічними знаннями, виступить основою для мотивації студентів до навчання протягом життя, сприятиме розвитку у них психологічної готовності до професійно-інформаційної діяльності. Використання ІКТ дозволяє оптимізувати процес навчання у таких напрямках:

- активізація навчання (ІКТ мобілізують інструментарій перевірки, калькуляції та аналізу інформації, активізують процес аналізу студентами нової інформації);

- ІКТ заохочують взаємодію і співпрацю серед студентів, викладачів та експертів незалежно від того, де вони знаходяться;

- ІКТ створюють умови для творчого навчання, сприяють залучення майбутніх учителів до створення нових інформаційних продуктів без часових та територіальних обмежень;

- створюються умови для інтегрального навчання, використання міжпредметних зв'язків у професійній підготовці;

- ІКТ створюють нові можливості в оцінюванні професійних компетенцій, дозволяють студентам досліджувати й аналізувати швидше, аніж при задіянні традиційних методів навчання.

Безумовно, використання ІКТ, особливо Інтернет-технологій пов'язано з організацією інформаційної комунікації у соціокультурному середовищі, що сприяє розвитку комунікативних якостей та формуванню морально-вольових якостей студентів, ціннісного ставлення до суб'єктів комунікації та одержаної інформації.

Як зазначає І. Старовікова, комунікативні якості особистості, які частково відносяться до взаємодії в системі «Людина-комп'ютер» включають уміння адекватно сприймати й оцінювати чужу думку, представляти інформацію у такій формі, котра сприяє продуктивному ходу дискусії, знаходити спільні рішення за схемою «теза-антитеза-синтез», складати конструктивні програми для досягнення спільних цілей [8, с. 3].

Інформаційна комунікація у соціокультурному середовищі має розглядатися як підготовка майбутнього вчителя до професійної комунікації, на думку В. Кан-Каліка структурно відтворювати педагогічну взаємодію, містити такі етапи: моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап); початковий етап спілкування. (встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взаємодії); керування спілкуванням (свідома і цілеспрямована організація взаємодії з користуванням процесу спілкування відповідно до визначеної мети); аналіз спілкування (етап самокоригування) [6].

Слід враховувати, що діяльність людини у інформаційному середовищі ґрунтується на комунікативній концепції функціонування інформаційного простору, в якій воно розглядається передусім як засіб здійснення соціокультурних функцій [7, с. 51]. Відтак, у процесі комунікативної взаємодії у соціокультурному середовищі реалізуються функції інформаційної культур майбутніх учителів історії (виховна, адаптаційна, комунікаційна), внаслідок чого студент сприймає зафіксовані у професійній субкультурі цінності, традиції, норми інформаційної діяльності і комунікації.

Умовами ефективності цього процесу безумовно є розвинута інформаційна культура викладачів (як носіїв професійної й інформаційної культури), цілепокладання комунікативної діяльності, насичення педагогічними цінностями інформаційного простору, знання і дієвість норм і правил користування інформаційними технологіями, особливо, мережею Інтернет. Викладач повинен першим освоїти простір Інтернет і зробити його етично безпечним для студентів (розробити конкретні посилання на безпечні сайти) [1, с. 29].

Безумовно, успішність процесу формування інформаційної культури під час вивчення студентами навчальних дисциплін, у самоосвітній та громадській діяльності залежить від цілепокладання.

Зазвичай цілепокладання розглядається як процес постановки певним суб'єктом цілей і завдань для себе особисто або для інших суб'єктів. Результатом процесу цілепокладання є мета - планований результат подальшої діяльності суб'єкта. Деякі дослідники, зокрема В. Гузєєв и М. Бершадський виокремлюють ще такі властивості цілей як діагностичність, досяжність, й операціональність, тобто, наявність засобів досягнення [2].

Висновки

Вважаємо, що формування інформаційної культури буде ефективною за таких умов: змістовна та методична оптимізація викладання фахових і професійно-орієнтованих навчальних курсів; введення до навчальних планів професійної підготовки інтегрованого спеціального курсу «Основи інформаційної культури»; інформатизація навчально-виховного та соціокультурного середовища у ВНЗ; активне запровадження ІКТ у практику професійної підготовки та самоосвітньої діяльності студентів; педагогічне цілепокладання процесу професійного становлення майбутніх фахівців у контексті формування у них інформаційної культури; спрямування навчальної, науково-дослідної діяльності та виробничої практики на формування зразків поведінки й діяльності майбутніх учителів професійному й інформаційному середовищах; організація інформаційної комунікації у соціокультурному середовищі на засадах цінностей інформаційної культури майбутніх фахівців.

Бібліографія

1. Бабенко Т. В. Розвиток цінностей інформаційної культури майбутніх вчителів історії / Т. В. Бабенко // Рідна школа, 2017 - № 3 - 4, - С. 26 - 30.

2. Бершадский М. Е., Гузеев В. В. Дидактические и педагогические основания образовательной технологии / М. Е. Бершадский, В. В. Гузеев . - М.: Центр «Педагогический поиск», 2003 - C. 53 - 65.

3. Г ендина Н. И. Формирование информационной культуры личности в библиотеках и образовательных учреждениях / Н. И. Гендина, Н. И. Колкова, И. Л. Скипор, Т. А. Стародубова. - М.: Школьная библиотека, 2003. - 296 с.

4. Жалдак М. І. Професійна діяльність вчителя та інформаційні технології / М. І. Жалдак // Освіта. - №11 (5087). - 2004. - 3 - 10 березня. - С. 5 (5 колонок).

5. Информационные и коммуникационные технологии в подготовке преподавателей. Руководство по планированию. - ЮНЕСКО. - Институт новых технологий (Россия), 2005. - 285 с.

6. Кан-Калик В. А. Основы профессионально-педагогического общения / В. А. Кан- Калик. - Грозный: Чечено-Ингушский государственный университет им. Л. Н. Толстого, 1979 - 138 с.

7. Старовикова И. В. Компоненты информационной культуры личности. - Режим доступу: www. biysk. asu.ru / jurnal / № 4-5. 2000 / aktual-problem /starovikova

8. Хуторской А В. Методика личностно-ориентированного обучения. Как обучать всех по-разному?: пособие для учителя. / А. В. Хуторской. - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. - 112 - 129.

Размещено на Allbest.ru